Екстремізм як соціальне явище і правова категорія: сутність і зміст

Однією з найгостріших проблем сучасності є екстремізм, який виявляється в політичній, економічній, соціальній, релігійній та інших сферах суспільного життя. Екстремізм перетворився на одну з серйозних проблем безпеки, з якою людство увійшло в XXI століття. У різних формах прояву екстремісти загрожують безпеці багатьох держав та їх громадян, спричиняють істотні політичні, економічні й моральні втрати, психологічно впливають на великі маси населення, забирають життя невинних людей [1, С. 22].

Дослідники доводять, що екстремістськими діяннями охоплено усе населення Землі [2, с. 19]. Екстремізм набуває загальнопланетарного характеру та може вважатися новою глобальною проблемою, небезпечною для світового співтовариства [3, с. 5]. Насильницький екстремізм, який йде врозріз з загальнолюдськими цінностями, за своєю природою носить глобальний характер. В його основі - комплекс особистісних, соціальних та ідеологічних чинників, які по- різному впливають на поведінку різних людей (п. 59 Плану дій з попередження насильницького екстремізму ГА ООН 2015 р.) [4].

Вітчизняний дослідник проблем екстремізму Д.В. Дорохін вважає, що, враховуючи ментальність народу України, багатовікове співіснування на її території різних націй і народностей, безконфліктний розвиток різних релігійних конфесій та інші фактори, стверджувати про масові прояви екстремізму в нашій країні немає підстав [5, с. 4]. Проте не поділяємо думку вченого про те, що екстремістські прояви досить рідко реєструються в Україні [1, с. 20], оскільки офіційні дані правоохоронних органів свідчать про зовсім інше.

Українські дослідники та фахівці визнають серйозність небезпеки екстремізму. Так, професор В.І. Тимошенко вказує, що нині екстремізм присутній в усіх сферах суспільного життя, він чинить деструктивний вплив на розвиток суспільства, перешкоджає встановленню громадянської злагоди, втіленню в життя конкретної державної політики, у тому числі й проведенню соціально-економічних перетворень [6, с. 24]. Вітчизняний дослідник А.В. Носач розглядає екстремістську діяльність в Україні як головну загрозу суверенітету та територіальній цілісності України. На фоні триваючого конфлікту на сході країни, радикалізації суспільства на перший план, як зазначає вчений, виходить проблема протидії екстремістській діяльності. Екстремізм становить значну небезпеку для політичної і правової систем будь -якої держави [7, с. 19]. С.Я. Лихова та Ю.В. Лобода звертають увагу на те, що прояви екстремізму, навіть незначні - це вже серйозна проблема для будь-якої держави, тому боротьба з цим явищем повинна стати завданням номер один для нашої країни [8, с. 182].

Органи влади в межах своєї компетенції зобов’язані протидіяти проявам екстремізму як одній із загроз національній безпеці України. На думку українського вченого Ю.Б. Ірхи, їм це робити важко, оскільки боротися з тим, чого не знаєш, дуже складно, а інколи й неможливо [9, с. 140]. А.В. Павлінов у своїй монографії зазначав: «...як можна протистояти цій небезпеці, яка загрожує державі, громадянам, які її населяють, якщо не знати точно того, з чим необхідно боротися» [10, с. 20].

Поняття «екстремізм» останнім часом активно застосовується у науковому вжитку для позначення певних явищ кримінальної природи. Екстремізм виступає об’єктом досліджень істориків, філософів, соціологів, політологів та юристів, що обумовлюється багатоаспектністю його проявів. Серед українських науковців, які присвятили свої праці аналізу сутності екстремізму, варто назвати Ю.В. Безсусідню, А.М. Благодарного, В.І. Боярова, В.Д. Гожій, Д.В. Дорохіна, Ю.Б. Ірху, В.П. Климчука, В.В. Колоскова, В.Н. Кубальського, С.Є. Кучерину, С.Я. Лихову, В.В. Майорова, Т.І. Нагаєву, А.В. Носач, Д.О. Олєйнікова, В.Л. Ортинського, Б.М. Петренка, А.С. Політову, Д.С. Савочкіна, Є.Д. Скулиша, М.П. Стрельбицького, В.І. Тимошенко, А.О. Тодосієнко, В.Л. Тикву, Е.В. Федосова та О.А. Чувакова.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/babiy-alla-yuriivna-kriminalno-pravova-protidiya-ekstremizmu-v-ukraini.html