Екстремізм і екстремістська діяльність: проблема співвідношення

Серед вчених існує полеміка щодо співвідношення понять «екстремізм» і «екстремістська діяльність». Не можна не погодитися з А.А. Можеговою в тому, що поняття екстремізму та екстремістської діяльності є ключовими для складів екстремістських злочинів і злочинів екстремістської спрямованості, тому з’ясування сутності цих понять - запорука правильної кваліфікації досліджуваних діянь і відправна точка для подальшого розвитку і вдосконалення відповідних норм кримінального права [65, с. 20]. Законодавство України, як зазначалось, не містить визначення понять «екстремізм» та «екстремістська діяльність».

Проведений аналіз наукової літератури свідчить про те, що поняття «екстремістська діяльність» та «екстремізм» перебувають у співвідношенні частини і цілого. Цілком очевидно, що без встановлення змісту поняття «екстремізм» визначити зміст поняття «екстремістська діяльність» неможливо [127, с. 27].

Деякі вчені помилково не розмежовують між собою поняття екстремізму та екстремістської діяльності. Відомий дослідник проблем екстремізму Є.П. Сергун звертає увагу на те, що деякі вчені ставлять знак рівності між екстремізмом і екстремістською діяльністю [82, с. 84]. Так, С.В. Борисов пропонує наступне законодавче визначення екстремістської діяльності (екстремізму) - це протиправна діяльність, яка здійснюється внаслідок крайнього несприйняття існуючих основ конституційного ладу держави і виражається у кримінально караних діяннях, спрямованих на насильницьку зміну основ конституційного ладу держави, захоплення влади, розпалювання ненависті або ворожнечі в суспільстві за ознаками належності до певної раси, національності або ставлення до релігії [71, с. 426]. У порядку критики позиції С.В. Борисова, Р.В. Кулєшов цілком обгрунтовано вказує, що зазначене визначення містить істотний крен в сторону такої першопричини, як «крайнє неприйняття існуючих основ конституційного ладу», оскільки до злочинів екстремістської спрямованості відносять і інші діяння, в тому числі так звані загальнокримінальні насильницькі та інші злочини, вчинені зі специфічних мотивів [74, с. 51].

Як слушно зазначає В.О. Осипов, доцільніше було б розмежувати поняття «екстремізм» і «екстремістська діяльність» як взаємообумовлені, але зовсім не рівнозначні між собою. Розумно припустити, що поняття «екстремізм» і «екстремістська діяльність» співвідносяться між собою як загальне з окремим, оскільки друге випливає з першого, а перше не може бути реалізовано без другого [116, с. 35].

Ряд вчених дійшли висновку про те, що використовувати в законі терміни «екстремізм» і «екстремістська діяльність» як тотожні поняття навряд чи можна вважати виправданим [27, с. 17-18; 65, c. 23]. Як зазначає А.А. Можегова, поняття екстремізму є більш широким, ніж поняття екстремістської діяльності. Про те, що зміст терміну «екстремізм» ширше змісту терміну «екстремістська діяльність», свідчить спосіб утворення слова «екстремізм» [65, с. 23].

Суфікс «ізм» при формуванні самостійних слів використовується за кількома напрямками. По-перше, іменниками з суфіксом «ізм» називають суспільно-політичні та наукові напрямки, системи, якості, схильності, пов’язані з тим, що названо мотивуючим словом. По-друге, суфікс «ізм» під наголосом при додаванні до іменника утворює іменник чоловічого роду зі значенням ідейної течії, напрямку думки, стилю, характеру дії тощо. Ще одним поширеним тлумаченням суфікса «ізм» є те, що він утворює іменники, які позначають стан, якість, назви вчень та громадських рухів [128, с. 3-24]. Вищевказані підходи до утворення слів з суфіксом «ізм», як слушно зазначає О.В. Петрянін, вказують на неможливість використання термінів «екстремізм» і «екстремістська діяльність» у якості синонімів [14, с. 154].

Екстремізм - це не тільки екстремістська діяльність, але і певна ідеологія, яка схвалює дану діяльність [65, с. 23]. Екстремістська діяльність є проявом екстремізму і являє собою практику застосування ідеології екстремізму та конкретні форми її реалізації [65, с. 22, 26, 149].

Наведене визначення (екстремізм - це екстремістська діяльність та ідеологія, яка схвалює дану діяльність) є неповним і частково тавтологічним. Для з’ясування сутності екстремізму в даному випадку потрібно встановлювати зміст екстремістської діяльності. Російська вчена А.А. Можегова робить висновок про те, що екстремізм - це ідеологія та практика певної незаконної діяльності, але в чому саме полягає ця ідеологія і практика, із законодавчого визначення екстремістської діяльності незрозуміло [65, с. 23-24].

На думку Р.В. Кулєшова, слід розмежовувати екстремізм як деструктивну ідеологію ненависті та ворожнечі щодо представників тих чи інших громадських формувань, які відрізняються від опонентів політичними, релігійними або іншими переконаннями, національної або расової приналежності, належністю до певної соціальної групи, і екстремістську діяльність, як безпосереднє вираження в суспільстві зазначеної деструктивної ідеології [74, с. 50].

На думку Д.О. Чернявського, екстремізм - це ідеологія, а екстремістська діяльність - це зовнішня форма вираження екстремізму, яка являє собою умисні протиправні суспільно небезпечні діяння громадян, посадових осіб, громадських об’єднань, спрямовані на поширення ідеології екстремізму та його реалізацію [ 49, с. 21].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/babiy-alla-yuriivna-kriminalno-pravova-protidiya-ekstremizmu-v-ukraini.html