Суб’єктивні ознаки екстремістських злочинів

До суб’єктивних ознак складів екстремістських злочинів, передбачених Особливою частиною КК України, традиційно слід віднести суб’єкта злочину та ознаки, які наука кримінального права відносить до суб’єктивної сторони складу злочину, а саме вину, мотив і мету.

3.2.1. Суб’єкт екстремістських злочинів. Загальні проблеми суб’єкта злочину достатньо ґрунтовно розроблені в юридичній літературі. Грунтовні теоретичні розробки теми суб’єкта злочину здійснювали такі вітчизняні вчені, як В.К. Грищук, О.О. Дудоров, А.Ф. Зелінський, В.М. Куц, А.В. Ландіна, В.К. Матвійчук, П.С. Матишевський, В.І. Осадчий, В.І. Розенко, А.В. Савченко, Н.Г. Таран, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, І.О. Харь, В.І. Шакун та інші.

Поняття суб’єкта злочину, як таке, міститься в законодавстві про кримінальну відповідальність. Чинний КК України дає визначення особи, яка підлягає кримінальній відповідальності шляхом перерахування загальних ознак, що характеризує особу як суб’єкта злочину. Так, у ч. 1 ст. 18 КК України йде мова про те, що суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність. Відсутність хоча б однієї зі вказаних ознак виключає можливість кваліфікувати дії як злочинне, а особу, яка його вчинила - визнавати суб’єктом злочину. Як зазначає український вчений Н.Г. Таран, в таких випадках мова може йти про осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності або неосудних осіб [294, с. 66].

Як елемент складу злочину, суб’єкт злочину характеризується рядом певними ознак, які, як і ознаки всіх інших елементів складу злочину, поділяються на обов’язкові та додаткові (факультативні). До обов’язкових ознак суб’єкта злочину наука кримінального права відносить: а) фізичну особу; б) загальний вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність; в) осудність [294, с. 67]. Факультативними ознаками суб’єкта злочину є ознаки так званого спеціального суб’єкта злочину, який визначається ч. 2 ст. 18 КК України як фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа.

Як свідчить проведений аналіз положень Особливої частини КК України, суб’єкт складів екстремістських злочинів (екстремістських актів) загальний: осудна фізична особа, яка досягла загального віку кримінальної відповідальності - 16 років. Разом з тим суб’єкт деяких складів екстремістських злочинів (екстремістських актів), відповідальність за які передбачена ст.ст. 112, 113, 115 (п. 14 ч. 2), 121 (ч. 2), 122 (ч. 2), 258, 278, 349, 443 КК України - це осудна фізична особа, яка досягла 14 років.

При цьому слід враховувати, що екстремістські злочини можуть вчинятися у складі злочинних груп або злочинних організацій та їх різновидів - сепаратистських та терористичних груп та організацій.

3.2.2.         Суб’єктивна сторона екстремістських злочинів. Розглядаючи суб’єктивну сторону досліджуваної групи діянь, необхідно зупинитися на мотивації злочинної поведінки, яка найчастіше і породжує проблеми при кваліфікації екстремістських злочинів.

Правильно вирішити питання про кримінальну відповідальність особи неможливо, якщо об’єктивну сторону кримінального правопорушення розглядати ізольовано від його суб’єктивної сторони [265, с. 163]. Суб’єктивна сторона - це внутрішня сторона кримінального правопорушення, яка відображає психічні процеси, що відбуваються у свідомості суб’єкта з приводу вчиненого ним діяння, та яка складається з певних ознак. Останні поділяються на обов’язкові та факультативні. До обов’язкових ознак належить вина, яка згідно зі ст. 23 КК України може бути виражена у формі умислу або необережності, а до факультативних - мотив і мета [265, с. 184]. Деякі вчені додатково виділяють емоційний стан як ознаку суб’єктивної сторони складу злочину [295, с. 4].

Вина становить зміст суб’єктивної сторони будь-якого складу злочину [296, с. 147]. Визначення вини міститься у ст. 23 КК України: виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Вина як кримінально-правове поняття - це психічне ставлення, що проявляється у конкретному злочині. Його складовими елементами є свідомість і воля. Різні передбачені кримінальним законом комбінації свідомого і вольового елементів утворюють різні модифікації вини [297, с. 145]. О. М. Костенко слушно зазначає, що вина - це вияв волі і свідомості особи, які утворюють комплекс сваволі та ілюзій у виді протиправного діяння, що визначається чинними законодавством злочином. Вина не належить ні до ознак суб’єктивної сторони злочину, ні до ознак об’єктивної сторони злочину. Вина є виявом цих ознак у вигляді злочину. Тому визначення у ст. 23 КК вини як «психічного ставлення...» є неправильним. Особа є винуватою у вчиненні злочину не тому, що вона «психічно ставиться» до вчиненого нею злочину та його наслідків у формі умислу або необережності, а тому, що вчинила злочин» [298, с. 239-240].

С.В. Борисов стверджує, що всі злочини екстремістської спрямованості можуть бути вчинені тільки з умисною формою вини [71, с. 312]. При характеристиці умислу стосовно складу конкретного злочину необхідно враховувати його зміст, яке визначається, в основному, за рахунок аналізу ознак об’єкта і об’єктивної сторони відповідного кримінально караного діяння [71, с. 313].

Для злочинів екстремістської спрямованості з матеріальним складом важливим є питання про можливість їх вчинення не тільки з прямим, але і з непрямим умислом. При відповіді на дане питання спираємось на твердження А.І. Рарога про те, що перераховані в законі спеціальні мотиви при вчиненні злочинів з матеріальним складом за загальним правилом можуть поєднуватися не тільки з прямим, але і з непрямим умислом. Наприклад, поєднання певного мотиву з неконкретизованим непрямим умислом при вбивстві або заподіянні шкоди здоров’ю з хуліганських спонукань, при умисному спричиненні тяжкої шкоди здоров’ю з мотивів національної ворожнечі тощо. В основі названих мотивів може лежати «потреба» винного в розправі над потерпілим. Засобом задоволення цієї «потреби» є сам процес розправи, в ході якої винний передбачає і свідомо допускає заподіяння невизначеної по тяжкості шкоди [299, с. 109].

Таким чином, екстремістські злочини характеризуються тільки умисною формою вини.

Окремо слід розглянути проблеми визначення мотивів та цілей екстремістських злочинів. Суспільна небезпека більшості діянь, що відносяться до злочинного екстремізму, визначається переважно суб’єктивними ознаками - спеціальними мотивами та цілями. Важливо мати на увазі, що у науковій літературі визнається провідна роль передусім мотиву скоєного при розгляді суб’єктивної сторони екстремістських злочинів [164, с. 103-104; 300, с. 134; 71, с. 351].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/babiy-alla-yuriivna-kriminalno-pravova-protidiya-ekstremizmu-v-ukraini.html