Стратегічна компетенція як компонент іншомовної комунікативної компетенції

Одним з основних концептуальних положень Рамкової Програми
з німецької мови для професійного спілкування для ВНЗ України є положення про те, що “якість освіти сучасного студента як майбутнього фахівця пов’язана з необхідністю оволодіння ІМ, що сприятиме мобільності українських студентів у Європі і має відповідати міжнародним уявленням щодо основних компетенцій справжнього фахівця” [168, с. 8]. У сучасній методиці викладання ІМ для того, щоб охарактеризувати зміст навчання, широко використовується термін компетенція. Основною метою в процесі навчання усного та писемного спілкування на ІМ є розвиток у майбутніх фахівців іншомовної комунікативної компетенції (ІКК).

У західній методиці загальновизнаним є визначення комунікативної компетенції (КК), запропоноване Д. Хаймсом [252], яке розуміється як уміння правильно та доречно використовувати мову в різноманітних ситуаціях спілкування. Російські та українські автори під КК розуміють здатність
до іншомовного спілкування, адекватну будь-яким комунікативним ситуаціям (Н. І. Гез [63], І. А. Зимня [88], С. Ю. Ніколаєва [146], Ю. І. Пассов [160]).

У процесі аналізу наукових джерел [63; 88; 146; 160; 168; 252]
з проблеми цілей навчання ІМ ми спостерегли тенденцію до трансформації терміну “комунікативна компетенція” у “іншомовну комунікативну компетенцію”, а далі в більш широке поняття “професійно орієнтовану міжкультурну комунікативну компетенцію”, яка була запропонована Рамковою Програмою
з німецької мови для професійного спілкування для ВНЗ України.

Порівняльно-зіставний аналіз даних компетенції не виявив суттєвої змістової різниці. Наприклад, А. М. Щукін визначає ІКК як: “здатність засобами мови здійснювати мовленнєву діяльність відповідно до цілей і ситуації спілкування у побутовій, навчальній, виробничій і культурній сферах життя” [224, с. 117]. ІКК за визначенням С. Ю. Ніколаєвої – це здатність успішно вирішувати завдання взаєморозуміння та взаємодії з носіями мови, яка вивчається, у відповідності до норм і культурних традицій в умовах прямого
й опосередкованого контактів [146, с. 13].

У Рамковій Програмі з німецької мови для професійного спілкування для ВНЗ України основною метою навчання німецької мови виступає розвиток у студентів ПОМКК. ПОМКК – це навички та вміння, які забезпечують кваліфіковану, професійну діяльність в приватній, суспільній, професійній
та освітній сферах спілкування [168, c. 9].

Аналіз наведених понять дозволяє зробити деякі узагальнення КК, ІКК, ПОМКК:

• розглядаються як здатність до іншомовного спілкування;
• характеризують рівень готовності людини до діяльності, а також характер та ефективність її здійснення;
• формуються у ході засвоєння людиною відповідної для неї діяльності.

Крім того, усі дослідники підкреслюють, що суть даних компетенцій відображає здатність успішно та безпомилково здійснювати мовленнєву діяльність як у стереотипних, так і в нестандартних ситуаціях спілкування.
ІКК у сучасній методиці навчання ІМ розглядається як єдність, що складається з декількох складників, тобто компетенцій [146, c. 12]. Однак, О. Б. Тарнопольський [193] зауважує, що ІКК як мета навчання є дуже загальною категорією,
не конкретизує рівень володіння мовою, ВМД, сфери спілкування. Без обмеження і конкретизації мета стає всеосяжною, тобто досягти її практично неможливо. Обмеження мети вивчення, зокрема професійно орієнтованої англійської мови, О. Б. Тарнопольський пропонує робити за такими параметрами:

1. Професійна спрямованість (професійно орієнтована комунікативна компетенція у вузькому та широкому розумінні);

2. Професійна соціально-комунікативна позиція (у залежності від сфер людського спілкування, в яких відбувається комунікація);

3. Компетенції в різних видах мовленнєвої діяльності (їх взаємозв’язок
та необхідність різних підходів для розвитку кожного з них);

4. Компонентний склад комунікативної компетенції (лінгвістичний, соціолінгвістичний та прагматичний компоненти).

Для визначення змісту СК в процесі навчання ПОЧ, що є основним поняттям нашого дослідження нам необхідно визначити стратегічний компонент в методично еволюціонованих структурах КК, ІКК та ПОМКК та в подальшому класифікувати стратегії ПОЧ в структурі СК, що і є основними задачами даного параграфа. Для реалізації першої задачі нам необхідно розглянути наявні моделі КК, ІКК та ПОМКК.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/buteva-valeriya-vgenivna-formuvannya-strategichnoi-kompetencii-u-studentiv-elektrotehnichnih-specia.html