Сюжетно-рольова гра як засіб виховання ініціативності особистості в період дошкільного дитинства

В умовах сьогодення залишається багато суперечливих питань, пов’язаних із виховним потенціалом ігрової діяльності дітей дошкільного віку. Це відображено в низці праць таких науковців, як І. Адамек (Adamek, 1999, 2000b), Г.Бєлєнька (2013), С. Копилов (2006), К. Крутій (2017), В. Огнев’юк (2006), К.Карасьова (2014, 2015), Т.Піроженко (2012). Автори, аналізуючи реалії сьогодення, вказують на тенденцію до витіснення ігрової діяльності з життя сучасних дітей дошкільного віку, неефективний педагогічний супровід грою, авторитарний підхід в організації ігрової діяльності. Запити батьків спрямовують організацію освітньої діяльності в ЗДО у напрямі інформаційного насичення життя дитини, залишаючи поза увагою виховні, розвивальні та навчальні можливості ігор. Тобто спостерігається нерозуміння дорослими ігрової діяльності як засобу розвитку й умови подальшої самореалізації особистості у суспільстві. Тож постає гостра проблема розкриття сутності освітнього значення провідного виду діяльності дітей старшого дошкільного віку на сучасному етапі розвитку суспільства. Особливої уваги заслуговує сюжетно-рольова гра, що забезпечує становлення особистості та виховання її базових якостей, зокрема ініціативності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, а також стану організації діяльності дітей у ЗДО дає підстави стверджувати, що реалії сьогодення вказують на тенденцію до витіснення ігрової діяльності з життя дитини іншими її видами у зв’язку зі зниженням виховного значення вільної гри. Вихователі віддають перевагу безпосереднім методам і прийомам організації та супроводу грою, використовують авторитарний стиль спілкування. З огляду на необхідність виховання дитини у провідному виді діяльності, а також базових якостей дитини в грі, набуває особливого сенсу розуміння дорослими виховного потенціалу ігрової діяльності для подальшого успішного розвитку особистості.

Дослідники у галузі дитячої психології (О. Кононко (2004), С. Кулачківська (1997), Н. Дятленко (2002), С. Ладивір (2009), Т. Піроженко (Піроженко, Карасьова, Соловйова, 2013)) та дошкільної педагогіки (Л. Артемова (1988), Г. Бєлєнька (2005, 2009), Т. Поніманська (2007, 2009a, 2009b), І. Рогальська (2008), М. Савченко (2014) та ін.) визнають період раннього онтогенезу особливим для людського життя і виділяють провідні новоутворення дошкільного віку: виникнення дитячого світогляду, закладання підґрунтя особистішої культури, формування внутрішніх етичних інстанцій, довільної поведінки. Для цього періоду характерний найбільш інтенсивний, в порівнянні з наступними етапами, психічний розвиток, а закладені якості слугують основою для подальшого успішного розвитку особистості (пізнавальні інтереси, довільне управління поведінкою, основи логічного мислення). У дошкільному віці вони лише закладаються (Кононко, 2004).

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/agilyar-tukler-viktoriya-vilyamivna-vihovannya-iniciativnosti-ditey-starshogo-doshkilnogo-viku-v-sy.html