Виховання ініціативності молодої особистості як психолого- педагогічна проблема

Одним із важливих завдань кожного суспільства є виховання особистості, таких її якостей, що забезпечують розвиток держави у необхідному напрямі. Українська держава у ХХІ столітті обрала курс на демократію, новаторство, прогрес у сфері соціальних та економічних відносин. Це, в свою чергу, позначилося на запитах до системи освіти у вихованні ініціативної особистості, яка здатна успішно втілити власні ідеї в життя. З огляду на сучасні тенденції освітнього процесу: спрямованість на особистісний розвиток, індивідуалізацію освіти, сприяння становленню активної життєвої позиції дитини, - постає необхідність у вихованні ініціативності, починаючи з дошкільного віку. Адже ініціативна людина здатна виявляти власні бажання і втілювати їх у суспільстві, діяти самостійно, бачити проблему, формувати завдання з її розв’язання, виявляти своє «Я» та активність у діяльності (Костюк, 2013, с.82, 88).

У вихованні особистості базові якості посідають важливе місце і в дошкільному віці виявляються через культуру діяльності та поведінку дитини. Базовий рівень якостей, закладений у період дошкільного дитинства, є основою виховання чеснот та успіху соціалізації й самореалізації людини. Одним із напрямів реформування дошкільної освіти є професійне удосконалення діяльності вихователів та переорієнтація освітнього процесу в закладах дошкільної освіти (ЗДО) на забезпечення умов для реалізації особистісного потенціалу дитини (Бєлєнька та ін., 2015, с.5 ).

Новий етап розвитку дошкільної освіти пов’язаний із веденням у дію Базового компонента дошкільної освіти (БКДО, 2012), розробленого групою науковців під керівництвом А. Богуш. Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти головною метою системи національної дошкільної освіти є створення сприятливих умов для особистісного становлення й самореалізації кожної дитини, формування її життєвої компетенції. Одним із пріоритетів державної політики в галузі дошкільної освіти XXI століття є її особистісна орієнтація, підтримка та розвиток здібностей, здатності до активних дій, самостійності, вміння приймати рішення у стандартних і нестандартних ситуаціях з врахуванням потреб інших людей.

Проблема виховання особистості турбувала ще античних філософів, які закликали до пізнання людиною самої себе. Великого значення опису засобів творення освіти приділяв Платон (427 до н. е. - 348 до н. е.). Серед них особливу увагу звертав на ті, що спрямовані виховувати моральні чесноти особистості (Вернер, 1997). У нашому дослідженні моральні чесноти розглядаються як моральні якості, моральна свідомість, норми і правила поведінки в суспільстві, що виховуються та виявляються за власної ініціативи.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/agilyar-tukler-viktoriya-vilyamivna-vihovannya-iniciativnosti-ditey-starshogo-doshkilnogo-viku-v-sy.html