Сутність і характеристика ініціативності дітей дошкільного віку

В психолого-педагогічних доробках дослідників XX століття з’явилась думка про те, що ініціативність потрібно розглядати як єдине утворення, окремі складові якого чітко узгоджені, доцільні та закономірні. Науковці розглядають дитину як цілісну особистість, в якій фізіологічний апарат тісно взаємодіє з середовищем. Вони наголошували на необхідності відмовитися від вивчення дитини по частинкам та розкрити значення різних видів діяльності в розвитку дошкільника.

У працях психологів підкреслюється думка про те, що дитина дошкільного віку має свої особливості в розвитку та становленні особистості, специфічність розвитку психічних процесів, і саме цим пояснюється особлива емоційність, щирість, відвертість поведінки. Г Кравцов (Кравцов, Кравцова, 1987), С. Моложавий (Моложавый, 1932), С. Шатський (1925) вказують на своєрідність дошкільного періоду в розвитку та закликають не руйнувати цілісність особистості. Проте компоненти цілісності ініціативності однозначно не визначені й не розглядаються.

В нашому дослідженні основоположними термінами є як «ініціативність», так і «особистість», адже остаточною метою освітнього процесу є становлення особистості як суб’єкта життєдіяльності. Реалізація базових понять дослідження забезпечить оптимальний освітній процес розвитку дітей дошкільного віку (Агіляр Туклер, 2018a).

За визначенням, запропонованим у словниках із психології, особистість не виникає спонтанно, а розвивається у процесі виховання. Особистість - стійка система соціально вагомих рис, що характеризують індивід, продукт індивідуального і суспільного розвитку, залучення індивідів у систему соціальних відносин засобом активної предметної діяльності та спілкування. Становлення особистості здійснюється в процесах цілеспрямованого виховання і соціалізації індивідів. Особистість характеризується:                                                                           активністю;

спрямованістю (стійкою системою мотивів - інтересів, переконань тощо); глибинними смисловими утвореннями, що формуються в спільній діяльності; рівнем усвідомленості свого ставлення до дійсності. Особистість виявляється у ставленні людини до дійсності, спілкуванні з іншими людьми, здійсненні вчинків і поведінці (Буган, Уруський, 2001, с.11).

В сучасних працях психологів акцентується увага на тому, що дитина дошкільного віку має свої особливості в розвитку та становленні особистості. Розвиток психічних процесів характеризується специфічністю, і саме цим пояснюється особлива емоційність, щирість, відвертість поведінки дитини. І. Бех (1997), І. Біла (2012a), О. Кононко (2000), Г. Костюк (1989), Т. Піроженко (2010), С. Світлична (2007) вказують на своєрідність дошкільного періоду в процесі розвитку особистості та закликають дорослих не руйнувати її цілісність.

Згідно з Коментарем до Базового компонента дошкільної освіти в Україні, особистість - соціальна істота, яка вільно та відповідально визначає свою позицію серед інших, тобто відповідально самовизначається. У процесі розвитку дошкільник функціонує як носій фізичного та духовного начала, проявляє активність поведінки в діяльності (Копєйкіна, Гураш, 2006, с.150 ).

У контексті нашого дослідження ми спираємось на тлумачення поняття «розвиток» як процес накопичення якісних і кількісних психічних, фізіологічних, соціальних змін, що ефективно формуються в процесі цілеспрямованого виховання. Отже, від сутності процесу залежить становлення дитини як особистості та однієї з її провідних базових якостей - ініціативності. Також у своєму дослідженні ми спираємося на положення БКДО про єдність у розвитку, а отже, й у вихованні базових якостей особистості дитини, збалансованість педагогічної роботи, розвивальних і виховних завдань, їх спрямованість.

Окремим питанням нашого дослідження є визначення поняття «виховання ініціативності дітей старшого дошкільного віку». За термінологічним словником, виховання (education) - це організований педагогічний процес, у ході якого здійснюється цілеспрямований вплив на людину з метою розвитку її духовності, формування певних якостей (Термінологічний словник, 2010).

У «Великому енциклопедичному словнику» поняття «виховання» трактується як цілеспрямований розвиток людини, що складається із засвоєння нею культури, цінностей і норм суспільства (Прохоров, 1991). Тлумачення поняття «виховання» розглядається авторами як суспільне явище, вплив, процес, цінність, взаємодія, що ототожнює його з поняттям соціалізації в суспільстві.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/agilyar-tukler-viktoriya-vilyamivna-vihovannya-iniciativnosti-ditey-starshogo-doshkilnogo-viku-v-sy.html