Поняття та зміст корпоративних прав

Терміни «корпоративне право» та «корпоративні права» часто вживаються в законодавстві України. Проте ці поняття в різних законодавчих актах використовуються в неоднакових значеннях. Деякі із них доволі складно назвати вдалими. Не рідко тлумачення наведених понять взагалі викривлюють розуміння певних правових інститутів [36, с. 141; 53, с. 99–104].

Для здійснення аналізу комплексу проблем, пов’язаних із правочином як підставою набуття та припинення корпоративних прав, необхідно визначитись, що таке корпоративні права та яка їхня правова природа. Саме від правильності розуміння корпоративних прав залежать особливості предмета правочину, моменту виконання договору, та коло істотних умов договору. Лише визначившись з поняттям «корпоративні права» (в суб’єктивному розумінні), можна обґрунтовано та з наукових позицій аналізувати зміст окремих положень цивільного законодавства про правочини щодо відповідності їхній природі.

З поняттям «корпоративні права» пов’язані проблеми теоретико-прикладного характеру. Зокрема, донині тривають дискусії щодо розуміння терміна «корпоративне право» та його змісту. Чіткого й однозначного тлумачення терміна «корпоративні права» немає й досі.

Поняття «корпоративні права» уперше з’явилося у вітчизняному правовому просторі в період існування СРСР, але застосовувалось лише в деяких міжнародних договорах із питань уникнення подвійного оподаткування і майже не привертало уваги правників через відсутність практики застосування відповідних норм. На початку 1990 рр. було ухвалено такі основоположні закони, як Закон України «Про підприємництво» № 698-ХІІ від 7 лютого 1991 р. (втратив чинність) [130], «Про підприємства в Україні» № 887-XII від 27 березня 1991 р. (втратив чинність) [131] і «Про господарські товариства» № 1576-ХІІ від 19 вересня 1991 р. [119], які заклали правове підґрунтя для існування нових типів юридичних осіб корпоративного типу (кооперативи, господарські товариства тощо). У зв’язку з їхньою появою в доктринальній літературі, а потім і в законодавчих актах поступово почав вживатися новий термін «корпоративні права». Так, у п. 5 Декрету Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) «Про упорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених при участі державних підприємств» № 24-92 від 31 грудня 1992 р. [142] керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ і організацій, їхніх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, дозволялось «…отримувати дивіденди від акцій, а також доходи від інших корпоративних прав». У роз’ясненні КМУ щодо застосування цього Декрету було зазначено, що корпоративним правом слід розуміти право громадян на управління суб’єктами підприємницької діяльності й одержання дивідендів відповідно до своєї частки майна [142].

Перше законодавче визначення поняття «корпоративні права» містилось у Законі України «Про оподатковування прибутку підприємств» № 335/94-ВР від 28 грудня 1994 р. Цей термін було окреслено як «…право власності на частку (пай) в статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства [128]» (п. 1.8). Схоже визначення увійшло до Закону України «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР від 19 березня 1996 р., де в ст. 2 корпоративні права розглядались як права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн [137].

Згодом у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» були внесені певні зміни і зміст поняття «корпоративні права» було значно розширено (зокрема Законом України № 1523-III від 2 березня 2000 р.). В останній редакції цього Закону корпоративні права визначалися як «…право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах [128]».

Таким чином, аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави зробити висновок, що до 2003 р. корпоративні права в Україні розглядались лише як право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), у тому числі їхні певні правоможності.

Становище змінилось із прийняттям двох базових нормативно-правових актів – Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) та Господарського кодексу України (далі – ГКУ). Основне питання полягало в документальному закріпленні поняття корпоративних прав: у ЦКУ чи ГКУ. Крім формального дотримання правил законодавчої техніки, це питання мало значно більше ваги, оскільки передбачало окреслення позиції законодавця щодо внутрішньої природи корпоративних прав та корпоративних правовідносин.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/en/catalog/view/butrin-nataliya-stepanivna-pravochin-yak-pidstava-viniknennya-ta-pripinennya-korporativnih-prav.html