У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Роль російсько-німецьких стосунків в енергобезпеці ЄС
Количество страниц 62
ВУЗ КНЕУ
Год сдачи 2010
Бесплатно скачать 19691.doc 
Содержание Зміст
Параграф 1
Співпраця Росії і ЄС у сфері енергетики 3
Параграф 2
Стратегія взаємодії РФ І і ФРН в забезпеченні енергобезпеки Німеччини 35
Параграф 3
Позиція США і Заходу в цілому відносно енергетичної співпраці Росії з Європою 45

Параграф 1
Співпраця Росії і ЄС у сфері енергетики
Енергобезпека ЄС, впровадження альтернативних джерел енергії і боротьба з потеплінням клімату нерозривно пов'язані між собою, і жодне з цих завдань не може бути вирішене автономно. Про це заявив голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу на прес-конференції за підсумками першого дня саміту глав держав і урядів 27 країн ЄС.
У Європі розраховують, що єдина енергетична політика підвищить енергобезпеку ЄС і допоможе боротися із зміною клімату.
Європейська енергетика украй уразлива: вона залежить від викопних енергоносіїв, небезпечних самих по собі, постачання яких може опинитися під загрозою. За збігом обставин саме ці чинники були згадані у випущеній 1 грудня щорічній доповіді Європейського агентства охорони навколишнього середовища (EEA). Там, окрім іншого, міститься заклик до формування єдиної європейської енергетичної політики, яка повинна прийти на зміну розрізненим стратегіям держав-членів ЄЕС. Якщо така енергополітика дійсно з'явиться, це істотно змінить європейську економіку.
Представляючи доповідь ЕЕА, голова цієї організації Жаклін Макглейд заявила, що єдина енергетична політика Європейського союзу дозволить ефективніше протистояти глобальній зміні клімату, підвищить безпеку постачань енергетичної сировини і допоможе провести вельми витратну модернізацію енергетичної інфраструктури. "Масштаб завдання такий, що без загальноєвропейської угоди по питаннях енергетики європейським країнам і компаніям складно здійснюватиме таку модернізацію", - заявила глава агентства. На думку ЕЕА, збереження нинішньої ситуації, коли країни вирішують свої енергетичні проблеми поодинці приводить до надлишкового розширення існуючої інфраструктури.
19 вересня Єврокомісія представила пакет з п'яти законодавчих ініціатив, направлених на подальшу лібералізацію ринків газу і електроенергії Євросоюзу. Ці документи, перш ніж отримати офіційний статус, повинні дістати схвалення Європарламенту і Європейської ради, що складається з представників всіх 27 країн ЄС. Найближче їх обговорення відбудеться 3 грудня на зустрічі міністрів енергетики країн ЄС. На думку комісара ЄС по енергетиці Андріса Пієбалгса, не дивлячись на прогнозований опір з боку Франції, Німеччини і Італії, до кінця наступного року директиви будуть прийняті.
Росія, як провідний постачальник природного газу в ЄС, що забезпечує близько чверті постачань блакитного палива в країни співтовариства, до будь-яких законодавчих ініціатив в цій сфері має далеко не порожній інтерес. Тому спробую коротко пояснити сенс майбутніх реформ і їх наслідку для зовнішньоекономічних інтересів Росії.
Важлива новація – заборона компаніям, які добувають природний газ, володіти будь-якими долями у власності газотранспортних компаній в країнах Європи. У пакеті ініціатив Єврокомісії міститься і м'якша опція, при якій компанії-виробники можуть залишитися співвласниками газотранспортної інфраструктури, але в цьому випадку вони повністю передають управління незалежним операторам.
Як відомо, дорогі енергоресурси – один з серйозних викликів для конкурентоспроможності Європи. Вирішення цієї проблеми впродовж останніх десяти років намагаються знайти шляхом скорочення доходів посередників і лібералізації ринку. Основна перешкода, яку всі ці роки намагалися усунути – національні газові компанії-монополісти. Вони купують газ на основі довгострокових контрактів у зовнішніх постачальників (Росії, Норвегії, Алжиру, Нідерландів), а потім здійснюють його транспортування і оптову реалізацію. Ціна продажу газу, як правило, в два і більше разів перевищує ціну покупки. При цьому ринки окремих країн практично не пов'язані між собою і функціонують незалежно один від одного.
Тому була поставлена мета створення єдиного європейського газового ринку, реалізація якої, на думку Єврокомісії, повинна була сприяти зростанню конкуренції і зниженню рівня цін для споживачів. Основні інструменти її досягнення – це відкриття газових ринків держав-членів, створення умов для доступу до газотранспортної системи і роз'єднання вертикально інтегрованих газових підприємств.
Прийнята в 1998 році «перша» газова директива Єврокомісії передбачала рівний доступ всіх постачальників до газопроводів, поступову відмову від довгострокових контрактів на користь спотового ринку і усунення заборони на реекспорт газу з текстів контрактів, у тому числі укладених до її прийняття. Через п'ять років Єврокомісія відновила цей документ, зобов'язавши вертикально інтегровані газові компанії виділяти збут і транспортування до різних юридичних осіб. Це, на думку розробників, повинно було створити умови для доступу до ринків для конкурентів національних компаній-монополістів. Проте цього не сталося. Не дивлячись на широко оголошене 1 липня ц.р. настання ери «повної лібералізації», коли кожен споживач природного газу аж до власників квартир, має право вибирати собі постачальника, практика доки помітно відстає від теорії. Доля споживачів, що змінили постачальників, вимірюється декількома відсотками, украй повільно розвиваються трубопровідні потужності між окремими країнами ЄС. Проти 20 (!) країн ЄС в 2004 році Єврокомісією були ініційовані розгляди у зв'язку з відставанням темпів фактичної реалізації директив по електроенергії і газу. Тобто в наявності якщо не повний провал реформ, то принаймні серйозні труднощі з їх перетворенням в переважній більшості країн.
Треба сказати, що Єврокомісія є в певному значенні піонером лібералізації. Вперше в світовій практиці вона проводиться не в умовах «газового пузиря», як це було в США і Великобританії, монополій, що страждали від засилля, штучно підтримували ціни при високому рівні пропозиції власного газу, а на тлі відсутності контролю над зовнішніми джерелами газу і його потенційного дефіциту.
І тут під приводом вживання заходів по формуванню реального конкурентного газового ринку Єврокомісія, подібно до фокусника, демонструє трюк, підміняючи одну проблему іншою.
У пакеті директив замість, здавалося б очевидного в світлі духу і букви лібералізації заборони власникам транспортних потужностей займатися реалізацією газу, пропонується заборонити участь у власності на газопроводи виробникам газу.
У країнах – основних виробниках газу усередині ЄС, Великобританії і Нідерландах, виробництвом і транспортуванням газу давно займаються різні компанії. У інших країнах видобуток настільки малий, що відповідні підрозділи при необхідності можуть бути і продані. Таким чином основний сенс директиви полягає в закритті для добувних компаній країн-експортерів – Росії, Норвегії і Алжиру – будь-яких перспектив інвестицій в газотранспортну інфраструктуру країн ЄС.
Проте цим справа не обмежується. Передбачається, що будь-які компанії з третіх країн зможуть отримати контроль над газотранспортними системами лише в рамках державного договору між Євросоюзом і даною країною. Очевидно, що з врахуванням особливої «любові» до нас з боку ряду нових членів ЄС, російські компанії на це претендувати не зможуть.
В той же час в проекті директив прямо говориться, що вказані заборони поширюються лише на газотранспортні мережі. Жодних обмежень для добувних компаній, у тому числі для ВАТ «Газпром», на володіння газорозподільними мережами і крупними споживачами газу в особі електростанцій і газохімічних виробництв доки, принаймні, не передбачається.
В цьому випадку під загрозу експропріації підпадає ряд активів «Газпрому» у країнах Євросоюзу. Цікаво, що в записці пояснення до проектів директив всі вони в явному вигляді перераховані (по інших європейських компаніях нічого подібного не зроблено). Це Eesti Gas (37,2%), Europolgaz (48%), Latvijas Gaze (34%), Lietuvos Dujos (37,1%), фінський Gasum (25%), німецькі Wingas (49,99%) і VNG (5,26%) а також британсько-бельгійський Interconnector (10%).
Таким чином, мають місце серйозні ризики втрати важливих європейських активів «Газпрому». Наслідком зростаючої непевності в умовах постачань на ринки Євросоюзу стають затримки в реалізації ряду крупних проектів. Як відомо, у серпні 2007 року інвестиційна програма ВАТ «Газпром» на поточний рік в частині капіталовкладень піддалася істотному скороченню. З 2011 року на 2013-й перенесений початок видобутку на Штокмановському родовищі. Змінені терміни і по ряду інших проектів «Газпрому».
В цілому ескалація напруженості не відповідає інтересам жодній із сторін. Виробництво традиційних енергетичних ресурсів в країнах ЄС скорочується. Їх вжиток, не дивлячись на зусилля по підвищенню енергоефективності і переходу на низьковуглецеву енергетику, хоч і повільними темпами, але все таки зростає. Країнам ЄС доводиться конкурувати на досить напружених ринках енергетичних ресурсів не лише з традиційними партнерами-суперниками США і Японією, але і Індією і Китаєм, що швидко нарощують енергетичні апетити. Ситуацію ще більш ускладнює плановане скорочення долі атомної енергетики. Істотне ж посилення ролі поновлюваних джерел енергії зажадає колосальних інвестицій і, по суті, зміни всього енергетичного устрою.
Росія також вельми зацікавлена в стабільному і надійному європейському ринку газу. Ступінь залежності Росії дуже наочно виявився цього року, коли унаслідок аномально теплої зими постачання російського газу скоротилися приблизно на 10%. В результаті в даний час газові сховища переповнені, а «Газпром» і незалежні виробники газу в певні моменти навіть були вимушені вводити обмеження на видобуток на ряду родовищ.
На жаль, після коротких перебоїв в постачаннях газу на початку минулого і поточного років між сторонами нерідко виникали досить жаркі дискусії, не сприяючі зростанню взаємної довіри. Це привело до помітного охолоджування стосунків. На порядку денному ЄС знов з'явилися проблеми енергетичної і перш за все газової безпеки.
В той же час активізація інтересу наших європейських партнерів до енергодіалогу залишає надію знайти в ході інтенсивніших контактів взаємоприйнятні вирішення по найбільш гострих питаннях. Енергодіалог може стати інструментом, який дозволить враховувати і погоджувати інтереси сторін при виробленні ключових вирішень, що безпосередньо піднімають питання енергетичної безпеки і стійкого функціонування газових ринків Росії і Євросоюзу.
За 10 стартових років з моменту встановлення офіційних стосунків значно змінилися і Росія, і Євросоюз, причому важко сказати, хто більше. Євросоюз, що розширився за роки свого існування до 27 держав, зараз є набагато складнішим і амбітним інтеграційним об'єднанням порівняно з Євросоюзом «п’ятнадцяти». Компетенція ЄС розширюється на нові сфери і питання, що знаходилися раніше у винятковому веденні держав-членів (хоча деякі з них, як і раніше, вважають за краще передавати додаткові повноваження до Брюсселю з обмовками або не брати участь в окремих сегментах євросоюзної політики). Євросоюз досить важкий – з політичною психологічної і управлінської точок зору – проходить період «абсорбування» нових держав-членів, з прибутком яких територія ЄС збільшилася значно, чого не можна сказати про його сумарний ВВП або про глибину інтеграції.
Євросоюз нарощує свої можливості виступати єдиним фронтом по багатьом актуальним питанням міжнародного порядку денного, регулярно проводить хай і невеликі доки по масштабах власні миротворчі і гуманітарні операції, яких набралося вже більше десятка. В рамках політики «сусідства» він розвиває зв'язки з країнами Південного Середземномор'я, Південного Кавказу, Центральної Азії. Всі ці процеси відбуваються одночасно і деколи суперечливо, навіть болюче для самого ЄС (пригадаємо хоч би з якими складнощами зіткнувся задум з Евроконституцією). Проте «європейський проект» повільно, нерівно, але неухильно рухається вперед.
Росія зацікавлена в стабільному і сильному Євросоюзі, здатному у тому числі проводити дійсно погоджену, одностайну зовнішню політику, включаючи її російське направлення. Всупереч звинуваченням, що періодично повторюються, в адресу Росії в спробах розколоти ЄС «вбити клин» між її членами, маніпулюючи ради цього своїми двосторонніми стосунками з тими або іншими з них, насправді було б простіше розмовляти з ЄС, що говорить одним голосом. Важливо лише, щоб цей голос не перетворювався на мінімальний спільний знаменник 27 індивідуальних, інколи – на жаль – егоїстичних підходів країн – членів ЄС. Сильніший Євросоюз, прихильний верховенству міжнародного права, визнає центральну роль ООН в системі міжнародних відносин і промовець за ефективну багатополярність, додавав би більше стійкості всій системі світової політики.
Безперечна взаємозалежність з ЄС в енергетиці. На долю Росії доводиться близько 44% ЄСовського імпорту або 24% всього споживаного в ЄС газу. Об'єм російського експорту нафти в ЄС зростає з 2000 року як в абсолютних показниках, так і по питомій вазі. По власних прогнозах Євросоюзу його залежність від зовнішніх постачань газу до 2030 року збільшиться до 81%, а нафти – до 93% спільного вжитку. Доля Росії в них, поза сумнівом, буде істотною.
Список литературы Список використаної літератури відсутній.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 2160
Скачать бесплатно 19691.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.