У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Педагогічні засади запобігання і розв’язання конфліктів у навчально-виховному середовищі
Количество страниц 112
ВУЗ КНЕУ
Год сдачи 2010
Бесплатно скачать 20324.doc 
Содержание ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. КОНФЛІКТ ЯК ЗАКОНОМІРНИЙ СУСПІЛЬНИЙ ФЕНОМЕН. 9

1.1. КОНФЛІКТ ЯК ДЕСТРУКТИВНА ФОРМА ВЗАЄМИН У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ. 9

1.2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ КОНФЛІКТІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА. 29

РОЗДІЛ ІІ. МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКІ У СИСТЕМІ “ПЕДАГОГ ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ - ВИХОВАНЕЦЬ” – ОДНА ІЗ ВАЖЛИВИХ ФУНКЦІЙ СУЧАСНОГО НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ. 37

2.1. ПОНЯТТЯ ПРО СУТНІСТЬ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ. 37

2.2. ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ В УМОВАХ ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ. 54

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТАМ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ 69

3.1. КОНФЛІКТНА ВЗАЄМОДІЯ В СИСТЕМІ “ПЕДАГОГ ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ - ПІДЛІТОК”: МЕТОДИ ТА СПОСОБИ ДІАГНОСТИКИ. 69

3.2. ДІАГНОСТИКА РІВНІВ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ ТА ТРЕНЕРІВ ДЮСШ ЯК ОДНОГО З ЧИННИКІВ ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТАМ 84

3.3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТАМ У У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ. 94

ВИСНОВКИ 111

ЛІТЕРАТУРА 117

ДОДАТКИ 130




Актуальність дослідження. Принципові зміни у політиці, економіці та соціальному житті нашого суспільства обумовили зростання значимості педагогічної праці, оскільки саме система освіти має забезпечити кожному громадянину нашої країни реальні умови для повноцінного розвитку, підвищення загальнокультурного та професійного рівнів, самовдосконалення і самовиховання. Серед провідних принципів сучасної освіти, її стрижнем та визначальною умовою успішного функціонування є гуманізація та демократизація навчально-виховного процесу, впровадження технологій співробітництва. Проте, вирішення актуальних завдань вітчизняної школи ускладнюється наявністю недоліків і труднощів у педагогічній взаємодії, що загалом обумовлює зростання конфліктності у навчально-виховному процесі. Проблема педагогічних конфліктів, передусім, міжособистісних між педагогом і учнями, є однією із актуальних у системі освіти. Що загалом обумовлює необхідність вивчення цього явища, розробку і впровадження дієвих способів та заходів щодо попередження й конструктивного вирішення вказаних конфліктів. Проблема педагогічних конфліктів, яка є по суті складником загальної проблеми конфлікту, є предметом різних наук. Особлива роль у дослідженні конфліктів належить представникам англо-американської й німецько-австрійської конфліктологічних шкіл. Результатом цих досліджень є розробка понятійної схеми аналізу конфлікту, передусім визначення сутності конфлікту і основних понять, що характеризують його, типологія конфліктів, їх причин і стратегій вирішення, умови запобігання і рекомендації щодо конструктивного їх вирішення. Спочатку з відомих ідейно-політичних причин розробка проблем конфліктності вітчизняною соціологією, психологією та педагогічною наукою значно відставала від досягнень зарубіжної конфліктології. Лише з середини 70-х і особливо на межі 80-х-90-х років активізувалися вітчизняні конфліктологічні дослідження у всіх сферах життя суспільства, включаючи й сферу освіти та виховання підростаючих поколінь. Але багатогранність аспектів психолого-педагогічної конфліктності обумовлює нерівноцінність їхнього вивчення як зарубіжними, так і вітчизняними конфліктологами. Аналіз стану досліджень психолого-педагогічних конфліктів переконує в тому, що до числа недостатньо вивчених проблем належать засади вирішення небажаних конфліктів, що виникають у навчально-виховному процесі в позашкільних закладах освіти. Недостатня розробленість даної проблеми як у теоретичному, так і в практичному плані, з однієї сторони, та існування об’єктивної необхідності вивчення психологічних детермінант конфліктності вчителя, з іншої, обумовили вибір теми нашого дослідження. Об’єкт дослідження — міжособистісні стосунки педагога та вихованців підліткового віку у конфліктних ситуаціях у позашкільних закладах освіти (ДЮСШ). Предмет дослідження — механізми запобігання конфліктам у педагогічному процесі. Мета дослідження — з’ясувати особливості міжособистісних взаємин педагогів та учнів-підлітків у конфліктних ситуаціях, виявити основні причини виникнення конфліктів; сформулювати практичні рекомендації щодо попередження та подолання конфліктних стосунків у навчально-виховному процесі. У дослідженні перевіряється наступна гіпотеза: ефективне запобігання конфліктам у навчально-виховному процесі можливе за умови дотримання у ньому головних принципів педагогічної взаємодії: взаємоповаги, довіри, доброзичливого ставлення, діалогічності, що є виявом суб’єкт-суб’єктних стосунків, стимулює зріст самоактивності й відповідальності учнів, створює можливості для задоволення їх актуальної потреби у самореалізації та самоствердженні. Основою конструктивних взаємин між педагогом та учнями-підлітками виступають гуманістичні цінності, у відповідності з якими відбувається саморегуляція поведінки співучасників педагогічної взаємодії. Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначені наступні завдання: 1. Розкрити психологічний зміст міжособистісних стосунків у ясувати його структурні особливості, виділити головні типи стосунків в системі “педагог-підліток”. 2. Дослідити особливості конфліктів у взаєминах підлітків та педагогів у позашкільних закладах освіти, вичленити основні чинники, що їх зумовлюють. Охарактеризувати й описати психолого-педагогічні умови успішних, безконфліктних стосунків педагога (тренера) з підлітком. 3. Розробити рекомендації щодо запобігання конфліктам та оптимізації міжособистісних стосунків у педагогічному процесі. Методологічну основу дослідження складають: загальнопсихологічна теорія спілкування та взаємин у навчально-виховному процесі; концепції демократизації суспільства та розвитку національної школи; загальні положення педагогічної взаємодії й конфліктології /В. Сухомлинський 154, Ш. Амонашвілі 3-4 , О. Бодальов 23-25, Г. Костюк 93 , О. Леонтьєв 97-99, Г. Ложкін 102 , М. Пірен 126 та ін./. Вихідними положеннями дослідження слугували також ідеї гуманізації освіти й виховання, психологічної сутності та шляхи гуманістичного становлення особистості дитини; положення про складний і суперечливий процес детермінації особистого розвитку у підлітковому віці, вирішальної ролі діалогічної взаємодії у цьому процесі. При розв’язанні визначених нами завдань та перевірки гіпотези були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми; вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду; теоретичне моделювання психолого-педагогічних ситуацій; діагностичні методи (інтерв’ю, анкетування, тестування, групові та індивідуальні бесіди); статистична обробка даних. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 76 підлітків, 50 тренерів різних ДЮСШ міста Києва. Проведений нами аналіз емпіричних даних дозволив уточнити основні завдання та гіпотезу, висунуту на основі теоретичних досліджень. Це також дозволило здійснити вибір адекватних діагностичних методик пошук набору діагностичних методик, найбільш ефективних для розв’язання поставлених завдань. Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні комплексного підходу до вивчення міжособистісних стосунків між педагогом та підлітком і, зокрема, їх конфліктної взаємодії; у віднаходженні показників міри впливу гуманізації взаємин у системі “педагог-учень” на запобігання конфліктам поміж ними; у розкритті специфіки організації та забезпечення безконфліктного міжособистісного спілкування у позашкільних закладах освіти. Теоретичне значення дослідження полягає: – у здійсненні якісного аналізу змісту та динаміки міжособистісних стосунків у системі “педагог-підліток”; – у розширенні та поглибленні знань про специфіку конфліктів у педагогічному процесі; – у виявленні психолого-педагогічних умов, що запобігають конфліктам у педагогічній взаємодії; – розширення та поглиблення наукових знань про особливості педагогічних конфліктів, чинники конфліктогенності учительської професії та реальної конфліктності вчителя – у розкритті шляхів й способів обмеження негативної педагогічної конфліктності в позашкільних закладах освіти. Практичне значення дослідження полягає в тому, що в роботі сформульовані психолого-педагогічні рекомендації щодо запобігання міжособистісним конфліктам, які можуть бути використані педагогами і психологами у практичній роботі з підлітками в позашкільних закладах освіти. Розроблені рекомендації дозволяють визначити основні шляхи та напрями корекційної роботи для попередження конфліктів, підвищення ефективності взаємин у навчально-виховному процесі. На захист виносяться такі основні положення: 1. Міжособистісні стосунки у системі “педагог-підліток” у позашкільних закладах освіти є складним психологічним утворенням, що детерміноване як зовнішніми впливами соціального середовища, так і індивідуальними особливостями учасників взаємодії. Конструктивні міжособистісні стосунки виникають завдяки готовності партнерів до позитивної взаємодії у процесі навчальної діяльності, коли пізнавальна, емоційна, мотиваційна та операційна сфери цієї діяльності базуються на гуманістичних ціннісних орієнтаціях. 2. Конфліктні взаємини між наставником та підлітком є наслідком суперечливого розвитку особистості підліткового віку, зокрема бурхливих психофізіологічних змін та новоутворень у сфері самосвідомості, які значно випереджають статусно-рольові функції і можливості дитини. Здатність педагога враховувати існуючі вікові реалії у взаємодії з підлітком свідчить про його реальне визнання їх повноцінними суб’єктами педагогічного процесу. 3. Однією з найбільш важливих умов запобігання конфліктів у навчально-виховному процесі є дотримання принципу гуманності, який передбачає готовність суб’єктів до діалогічних, партнерських стосунків, взаємну відкритість та психологічну готовність до взаємосприйняття; довірливий демократичний стиль взаємин; творчий, індивідуальний підхід педагога до спільної діяльності з підлітком, високий рівень його професіоналізму, індикатором якого виступає вміння вчасно виявляти та скеровувати передконфліктну ситуацію у розвиток та утвердження гармонійних взаємин. Дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 165 найменувань та додатку. Загальний обсяг роботи становить 139 сторінок. У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення дослідження.




Аналіз теоретичних та практичних джерел у галузі психології і педагогіки, присвячених особливостям формування гармонійних міжособистісних стосунків у педагогічному процесі, підтверджує нашу думку, що ця проблема ще не має достатньої наукової та практичної розробки. Не знаходять свого вирішення питання дієвого формування гуманних міжособистісних стосунків між суб’єктами педагогічного процесу, становлення гуманістичної сутності молодої людини, проблема конфліктних взаємин, продовжується пошук шляхів та оптимальних умов ефективного запобігання конфліктам у системі освіти. Особливо гостро постають ці питання у підлітковому віці, адже цей вік – це пора активного життя індивіда, коли його особливо хвилюють загальнолюдські та особисті проблеми й цінності, формується моральна свідомість, стають помітні контури майбутньої життєвої позиції. Часті конфлікти та суперечки у стосунках підлітків з оточуючими говорять про те, що у них ще немає достатньо сформованого громадянського досвіду та чіткої орієнтації у взаєминах. Окрім цього, непорозуміння і негаразди породжують міжособистісну напруженість, боротьбу за місце в ієрархії взаємин, що проявляється у бурхливих проявах поведінки, конфліктах. Саме тут для підлітків гуманність постає визначальним чинником, який опосередковує їх дії та вчинки, стає сутністю, мотивом діяльності у гострих та складних ситуаціях сьогодення. У зв’язку з цим формування гуманної особистості підлітка виступає необхідною умовою, від якої залежить розв’язання багатьох теоретичних та практичних проблем виховання й навчання сучасної молоді. У нашій роботі ми намагалися зробити спробу на основі вивчення та узагальнення передового психолого-педагогічного досвіду, аналізу теоретичних робіт розкрити сутність процесу міжособистісних стосунків підлітка та педагога позашкільного закладу освіти ( у нашому випадку – тренера ДЮСШ), дослідити особливості суб’єктів педагогічного процесу та специфіку їх конфліктних взаємин. Проведені нами дослідження будуть в подальшому сприяти розробці науково-методичних рекомендацій щодо запобігання типовим конфліктам. Згідно з поставленою метою було розглянуто різноманітні підходи до проблем співіснування між людьми, досліджено механізми встановлення конструктивних, гармонійних стосунків. Сьогоднішні реалії навчально-виховного середовища показують, що нормальній взаємодії тренера з підлітками заважають такі головні бар’єри: – навчально-пізнавальні (в основному, пов’язані з перешкодами засвоєння знань та формування умінь); – психофізіологічні (стосуються рівня розвитку, психоемоційних станів); – соціально-психологічні (пов’язані з проблемами людських взаємин). Проблема міжособистісних стосунків є особливо актуальною, оскільки саме на цьому рівні проходить трансформація знань, умінь та навичок, необхідних підліткові для повної самореалізації у соціумі. Це обумовлено тим, що зміст та ефективність педагогічної діяльності безпосередньо залежать від моральної структури особистості її суб’єктів, їх ціннісних орієнтацій, рівня самосвідомості які, переломлюючись у міжособистісних стосунках, стають мотивами діяльності, смислом їх життя. Проведений нами аналіз структури міжособистісних стосунків педагога-тренера та підлітка дає підставу розглядати ці взаємини ефективними, значущими для особистості тоді, коли вони виступають як двосторонній процес, який ґрунтується на рівноправному партнерстві, а кожен з учасників цього процесу відкритий для сприйняття і розуміння. Тоді такі стосунки набувають справжньої гуманістичної спрямованості, передбачають дієву, творчу активність суб’єктів, здатних керувати своєю діяльністю, контролювати свої вчинки, уникати конфліктні сутички. Така активність забезпечується саморегулятивними механізмами, коли людина у змозі зіставити свої вчинки та дії з моральними нормами та ідеалами оточуючих, з вимогами суспільства. Завдяки цьому суб’єкт робить правильний вибір, у нього формується досвід саморегуляції своєї поведінки, зменшується частота конфліктів. Чи не найважливішу роль у формуванні досвіду саморегуляції підлітка відіграє зовнішня регуляція з боку о колективу. Саме завдяки останньому, коли вимоги дорослого стосовно підлітка стають його власними вимогами до самого себе, відбувається трансформація гуманного досвіду поведінки. Але це можливо при наявності сприятливих гуманних міжособистісних стосунків, які виступають одночасно і умовою і засобом антиконфліктного спрямування розвитку особистості школяра. Таким чином, одержані нами результати дослідження конфліктних стосунків у педагогічному процесі дозволяють зробити такі висновки: — процес міжособистісних стосунків тренера ДЮСШ та підлітка у педагогічному процесі, як показує наше дослідження та практика, має усі необхідні умови для формування гармонійно розвиненої особистості підлітка, його гуманістичних якостей, що сприяє значному зменшенню конфліктності; — позитивний вплив міжособистісних стосунків на формування гуманістично спрямованої особистості підлітка суттєво зростає, якщо останній займає позицію суб’єкта взаємин, причому ефективність впливу таких стосунків стає реальною, якщо вони враховують та розвивають особисто-значущі потреби та інтереси і цінності підлітків; — враховуючи специфіку вікових, психолого-педагогічних особливостей підліткового віку, його роль як підготовчого етапу до активного входження індивіда у життя, у систему суспільних взаємин, можна говорити про те, що саме у цьому періоді необхідно проводити систематизоване, ціленаправлене формування гармонійно-розвиненої особистості у системі різнопланових стосунків; — уся система міжособистісних стосунків педагогічного процесу в значній мірі залежить від особистих якостей суб’єктів взаємодії, що безперечно впливає на хід та результати всього навчально-виховного процесу; — становлення гуманістичної спрямованості особистості підлітка в значній мірі залежить від організації та керівництва цим процесом з боку вчителя, від його психолого-педагогічної підготовки та професіоналізму; — ефективність гуманної міжособистісної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу залежить від того, як функціонують ці зв’язки, що накладає ряд вимог до соціальних якостей індивідів. Головною умовою реалізації та ефективності психолого-педагогічного впливу міжособистісних стосунків на особистість учня ми вважаємо втілення гуманістичних засад, оскільки саме гуманізація взаємин сприяє розширенню знань, умінь, навичок школярів, розкриває оптимальні можливості їх самореалізації на вищому, повному рівні, антиконфліктному спрямуванні особистості. Для підліткового віку це є особливо актуальним, оскільки гуманістична спрямованість учнів-підлітків має свою певну структуру, ядро якої складають інтереси особистості, їх саморух до усвідомленої потреби у гуманістичній діяльності як постійного прояву якості людини, її бачення в інших людях. Саме вчинки, як гуманні дії школяра обумовлені його знаннями і ставленням до явища гуманності, коли він бачить свою необхідність в очах інших. Гуманістичні стосунки ми розглядаємо як особливу здатність людини, як синтез її особистих якостей, діяльності, яка характеризується вольовими зусиллями до високої свідомості, доброчинності, що проявляється такими якісними складовими, як милосердя, щирість, повага, турботливість, людяність тощо. Вони лягли в основу базису дослідження усієї системи міжособистісних стосунків учителів з підлітками, вияву та розгляду умов формування гуманності серед молодого покоління. Результати наших досліджень дозволили нам виявити найбільш ефективні умови розвитку в учнів гуманістичних якостей, врахування яких сприяє зменшенню частоти конфліктів у педагогічному процесі: 1. Створення в позашкільному закладі освіти оптимальної емоційно-психологічної атмосфери, завдяки якій кожен вихованець добровільно та невимушено включається у систему гуманістичних стосунків, стаючи співучасником свого виховання; 2. Забезпечення сформованості умінь та навичок підлітка, які визначатимуть зміст і динаміку (інтенсивність, тривалість) гуманістичних стосунків; 3. Сприяння усвідомленню підлітком своїх дій у критичних ситуаціях, що допоможе глибше зрозуміти іншу людину, формуватиме необхідність допомогти їй; 4. Використання методів та способів, спрямованих на об’єктивізацію особистісного ставлення до вчинків і подій, на поступове пізнання мотивів поведінки, на розвиток самопізнання, саморозвитку, самоконтролю; 5. Створення комплексу таких форм діяльності, які постійно залучають школярів до суспільно-корисних справ, формують почуття власної гідності і обов’язку. У нашому дослідженні зазначені вище умови вважаються індикатором стосунків у системі “педагог-підліток” у позашкільному закладі освіти. На основі виявлених нами особливостей розвитку підлітка (на основі досліджуваних груп) можна прийти до висновку, що за умови збагачення та розширення його стосунків підлітка, у яких він вирішує значущі для себе і інших завдання, утягується у суспільно-корисну діяльність, досягається одне із головних завдань позашкільного закладу освіти – формується і розвивається всебічно розвинена, творча й активна особистість, яка поєднує у собі особисті та суспільні інтереси, намагається гармонійно, безконфліктно співіснувати з іншими людьми. Результати роботи дозволяють нам стверджувати, що діяльність вихованців ДЮСШ та тренерів набуває характеру усвідомлених вчинків, де кожен із учасників розвиває свої уміння та навички, проявляє власне ставлення і здібності, реалізує себе. Формується комплекс якостей, які сприяють їх подальшому розвитку: підвищується інтерес до гуманних вчинків, розвиваються потреба та вміння адекватно оцінювати свої і чужі дії в реальних конфліктних умовах. Можна констатувати, що закладання основ особисто значущих якостей у підлітковому віці виступає необхідною умовою ефективності міжособистісних стосунків, а значить, і становлення гармонійно розвиненої особистості з найменшою конфліктністю. В цілому дослідження підтвердило правильність висунутих ідей та положень і разом з тим виявило необхідність подальшого вивчення проблем міжособистісних стосунків у педагогічному процесі, пошук дієвих засобів, факторів та умов ефективних шляхів запобігання конфліктам.
Список литературы 1. Александрова Т.В. Формування правової компетентності як превентивний напрям соціально-педагогічної роботи з підлітками // Науковий вісник: Зб. наук. праць / Чернів. ун-т.– Чернівці, 2005.– Вип. 225: Педагогіка та психологія.– С. 3–6. 2. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать.- М.: Просвещение, 1985. - 208с. 3. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса.- Минск. - 1990. - 559 с. 4. Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. - М., 1996. - 494с. 5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Избр.психолог. труды в 2-х томах. Т.2, – М.:Педагогика, 1980. - 232с. 6. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: МГУ, 1980. - 390с. 7. Антонова-Турченко О.Г. Від конфлікту до взаєморозуміння. - К.: Інст. психології, 1992. - 36с. 8. Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе.-М.,2003.-104 с. 9. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. К.,2000.–256с. 10. Афонькова В.М. Конфликты в коллективе старшекласников и пути их преодоления: автореф.,дис … к-та пед.наук, - М.1975.- 24 с. 11. Бабенко К. Що робити, щоб тебе не принижували / К. Бабенко, І. Дідковська // Психолог.– 2004.– № 3–4, січ.– С. 38–40. 12. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - Донецк: Ровесник, 1993. - 184с. 13. Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. - Ростов-на-Дону,2000.- 398 с. 14. Беличева С.А. Этот “опасный” возраст. - М.: Знание, 1982. - 94с. 15. Белкин А.С. Конфликтология: наука о гармонии - Екатеринбург: Глаголь, 1995. - 96с. 16. Белкин А.С., Жаворонков В.Д., Зимина И.С. Педагогическая конфликтология. – Екатеринбург: Глаголь, 2005. – 204 с. 17. Бернс Р. Развитие “я”- концепции и воспитание. - М., 1986. 18. Бех І.Д. Від волі до особистості. – К.: Україна-віта, 1995. - 202с. 19. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. - К.: ІЗМН, 1998. – 204 с. 20. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання - нова освітня філософія // Педагогіка толерантності. – 2001. - № 1. – С.16-19. 21. Білоусова В.О. Особистісний підхід у справі гуманізації взаємин старшокласників та його методичне забезпечення // педагогіка і психологія. - 1997. - №3. - с.93-97. 22. Бинитас Б.П.. Процесс воспитания. - К.: Момент, 1995. - 71с. 23. Бодалев А.А. Личность и общение: избр.труды. - М.: Педагогика, 1983. - 272с. 24. Бодалев А.А. Психологические условия гуманизации педагогического общения //Сов.пед. - 1990. - №12. - с.23-27. 25. Бодалев А.А. Психология межличностных отношений (к 100-летию со дня рождения В.Н.Мясищева) //Вопр.психологии. - 1993. – №2. - с.86-90. 26. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. - М: Просвещение, 1968. - 464с. 27. Божович Л.И. Психологические особенности развития личности подростка. - М.: Знание, 1979. - 40с. 28. Боришевський М.Й. Взаємини в учнівському колективі і формування особистості. - К.: Знання, 1974. - 47с. 29. Боришевський М.Й. До питання про моральну діяльність у контексті особистісного становлення /українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали 4-х костюківських читань. - К., 1996. - т.1. - с.96-104. 30. Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанти громадянського виховання особистості /цінності освіти та виховання. Наук.метод.зб.-к., 1997. - с.21-25. 31. Боришевский М.Й., Максименко С.Д. О саморегуляции поведения подростков в процессе учебной деятельности // Вопр.психологии. - 1977.- №3.- с.57-64. 32. Бородкин Ф.М., Коряк Н.М. Внимание: конфликт! –Новосибирск : Наука, 1983. - 189с. 33. Буева Л.П. Общественные отношения и общение. - в кн.: Методические проблемы социальной психологии /под ред. Е.В.Шорохова – М.: Наука, 1975. - с.136-150. 34. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. - М.: Мысль, 1978. - 218с. 35. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К.:Наукова думка, 1989. - 200с. 36. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. – К., 1989. – 168с. 37. Вареникина И.М. Преодоление возможных конфликтных ситуаций между учителем и учеником на уроке // Вопр. психол. – 1986. - №3. - с.71-77. 38. Винокурова С.П. Личность в системе нравственных отношений / под ред. И.И.Жбанковой – Минск.: Наука и техника, 1988. – 108с. 39. Возрастная и педагогическая психология /под ред. М.В.Гамезо. –М.: Просвещение, 1984.- 255с. 40. Воспитание гуманных чувств у детей /под ред. Л.Н.Проколиенко, В.К.Котырло.- К.: Рад.школа,1987. - 147с. 41. Выготский Л.С.Проблема возраста // Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия / Сост. Н.Дубовина. - М., 2003. -415с. 42. Гавриловец К.В. Воспитание человечности. - Минск: Нар.освета, 1985. – 183с. 43. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. - М.:изд-во МГУ, 1987. - 176с. 44. Головаха Є.І., Паніна Н.В. Психологічні правила спілкування //Філос. і соц. Думка. - 1989. - №5. - с.97-104. 45. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К.:Политическая л-ра Украины. – 1989. - 190с. 46. Гоноболин Ф.Н. Книга об учителе. М.: Просвещение, 1965. – 260с. 47. Грехнёв В.С.. Культура педагогического общения. – М.: Просвещение, 1990. - 144с. 48. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2003. – 248 с. 49. Гуткина Н.И. Психологические проблемы общения учителя с подростком //Вопр. Психол. - 1984. - №2. - с.99-106. 50. Гуманізм як засіб попередження важковиховуваності. Методичні рекомендації. – К.: Ісдо, 1993. - 48с. 51. Дёмина М.В. Формирование самооценки нравственных качеств личности как условие самовоспитания старших подростков: автореф. Дис … к-та пед. Наук. - М.,1976. - 23с. 52. Демина Н.Д. Педагог и воспитанник. О воспитании взаимоотношений педагогов и воспитаников /под ред. А.Ю.Гордина – М.:Педагогика,1976. – 80с. 53. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття).-К.,1994. - 30с. 54. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. – М.: Просвещение, 1987. - 206с. 55. Донченко Е.А.., Титаренко Т.М. Личность. Конфликт. Гармония. - К.,1989. - 175с. 56. Драгунова Т.В.. О некоторых психологических особенностях подростков // Вопросы личности школьника. – М., 1961. - с.120-169. 57. Драгунова Т.В. Проблема конфликта в подростковом возрасте // Вопр. Психол. – 1972. - №2. - с.25-38. 58. Ершов А.А. Как избежать конфликта //труд, контакты, эмоции/сост. И.П.Волков. - М., 1978. - с.36-54. 59. Єрмаков І.Г. Особливості становлення гуманістичної виховної системи авторської школи-комплексу // Нові технології. – К.:іЗМД, 1995. – с.120-126. 60. Жирская Г.Я. Формирование гуманистических ценностей у старшекласников во внеурочной деятельности: диссерт … канд. пед.наук. - К.,1992.-158с. 61. Жуков В.М. Ценности как детерминанты решения. Социально-психологический подход к проблеме.-АН СССР Ин.психологии.- М.1976. - с.254-277. 62. Загальна та медична психологія. -К.:Здоров’я,1994. - 204с 63. Зигерт В., Ланг Л. Руководитель без конфликтов: (пер. с нем.). - М., 1990. - 335с. 64. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів-К., 1996. -188 с. 65. Ингелькамп К. Педагогическая диагностика. Пер с нем.- М.:Педагогика, 1991. - 240с. 66. К взаимопониманию через взаимодействие. Методические рекомендации. – К, 1991. – 24с. 67. Каган М.С. Мир общения. - М.:Политиздат, 1988. - 320с. 68. Каган М.С. Человеческая деятельность /опыт системного анализа/ - М.: Политиздат, 1974. - 328с. 69. Канкалик В.А. Основы профессионально-педагогического общения. - Грозный, 1979. - 138с. 70. Канкалик В.А., Ковалёв В.А. Педагогическое общение как предмет теоре-тического и прикладного исследования //Вопр. психологии. - 1985. - №4. - с.9-14. 71. Карамушка Л.М. Попередження та подолання конфліктів в установах середньої освіти. - Київ: АПН України, - 1994, - 53с. 72. Кашкарьов Г.В. Врахування типологічних особливостей специфічних груп молоді в процесі соціальної роботи // 3б. наукових праць БДПІ (Педагогічні науки). – № 1. – 1999. – С. 39-44. 73. Киричук А.В. Активная жизненная позиция учения: содержание и факторы её формирования. - К.:Рад. школа., 1979. 74. Киричук О.В., Роменець В.А. Загальна психологія. – К.:Либідь,1996. -632с. 75. Киричук А.В. Концепция воспитания подрастающих поколений. //Рад. Школа,1991. - №5. - с.33-40. 76. Кобзар Б.С., Макарова І.Я. Педагогічна діагностика і виховний процес //Рідна школа. - 1992.- №2. - с. 67-92. 77. Ковалёв А.Г. Направленность личности. / Общая психология. - М.: Просвещение, 1981. - с.81-94. 78. Ковалёв А.Г. Психологическое воздействие: теория, методология, практика: автореф. дис … доктор. псих. наук. - М.,1991. – 52с. 79. Ковалёв А.Г. Психологические проблемы социальной регуляции поведения.- М.:Просвещение, 1976. - 258с. 80. Колесник В.Н. Педагогическая конфликтология: новый взгляд. // Наша школа. - 1999. - № 8. - С. 22-25. 81. Коломинский Я.Л. Психология межличностных взаимоотношений в группах сверстников: автореф. дис … докт.психолог.наук. - М.,1977. - 59с. 82. Коломинский Я.Л. Психология общения. - М.:Знание, 1974. - 96с. 83. Кон И.С. В поисках себя: личность и её самосознание. - М.:Политиздат, 1984. – 335с. 84. Кон И.С. Психология старшеклассника. - М., 1980. – 155с. 85. Кон И.С. Социология личности. - М.:Политиздат, 1967. – 387с. 86. Кондратьева С.В. Межличностное понимание и его роль в общении. /на ма-тер. общ. школы: автореф … дис. докт. психол. наук., -Л.,1977.- 26с. 87. Концепція національного виховання //Рідна школа. - 1995.-№6.-с.18-25. 88. Конфликты в школьном возрасте: пути их преодоления и предупреждения. Межвуз. сб. науч. трудов. - Моск. обл. ин-т. им.Крупской /под ред. К.А.Шумилина/. - М.,1986. - 268с. 89. Конфлікт в педагогічних системах. Зб. статей. Вінниця,1997. – 350с. 90. Концепція національного виховання // Освіта, 1996. 91. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый (как разрешать межличностные конфликты). - М.:Стингер, 1992. - 215с. 92. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. - К.:1995. - 304с. 93. Костюк Г.С. Избранные психологические произведения. - М.:Педагогика, 1988. - 303с. 94. Краковский А.П. О подростках. - М.:Педагогика, 1970. – 271с. 95. Краткий психологический словарь /под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. - М.:Политиздат, 1985, - 445с. 96. Леви В.Л. Нестандартный ребёнок. - М.: Знание, 1983. 97. Леонтьев А.А. Психология общения.- Тарту, 1974. – 218с. 98. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.:Политиздат, 1975. – 304 с. 99. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. Т.2. - М., 1983. – 232 с. 100. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. – М.:Педагогика, 1986. 101. Литовченко О. Профілактика правопорушень у позашкільних закладах // Шк. світ.– 2004.– № 18.– С. 19–20. 102. Ложкін Г.В. та ін. Конфлікти у сумісній діяльності. – К.: вид.Сфера, К.,1997. – 93 с. 103. Лозовцева В.Н. Роль учителя в преодолении конфликтов между подростками – одноклассниками // Вопр.психол. - 1986. - №1. - с.79-87. 104. Ломов Б.Ф. Соотношение социального и биологического как методологическая проблема психологии // Вопр. Психол. – 1976. - №4.- с.10-14. 105. Лупьян Я.А. Барьеры общения, конфликты, стресс. - Минск: Высшая школа, 1988. – 233 с. 106. Лусік О. Розвиток оціночних відносин в позаурочній пізнавальній діяльності – основа формування морально-правової культури підлітків // Педагогіка: Наук. зап. / Терноп. держ. пед. ун-т.– Т., 2004.– № 1.– С. 91–94. 107. Маковій Г.П. Щоб називатися людиною: формування особистості школяра // Поч.школа. - 1993. - №4. – с.8-11. 108. Маковская И.В. Агрессивность: проявления, причины, предупреждение // Семья и школа. - 1983. - №9. - с.36-37. 109. Матюша І.К. Гуманізація виховання і навчання в загальноосвітній школі - К. - ІСДО, 1995. - 156с. 110. Можайкіна О.С. Формування особистості неповнолітнього в контексті запобігання протиправної поведінки // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць / Рівнен. держ. пед. ун.-т.– Рівне, 2003.– Вип. 26.– С. 149–152. 111. Моргун. В.Ф., Седых К.В. Делинквентный подросток. - Полтава,1995. -161с. 112. Мудрик А.В. Общение как фактор воспитания школьников.- дисс … докт. пед. наук. - М.,1980. – 414 с. 113. Мудрик А.В. Учитель : мастерство и вдохновение. – М.:Просвещение, 1986. – 160 с. 114. Мясищев В.Н. Дружба и вражда в их социально-психологической значимости // Социальная психология личности. – Л,1974.- с.13-20. 115. Мясищев В.Н. Понятие личности в аспектах нормы и патологии//Психология личности: Хрестоматия.-Т.2./ Ред. - Сост. Д.Я.Райгородский.- Самара: Изд. дом. "Бахрах-М", 2000. - 428 с. 116. Новое педагогическое мышление. /сб. Статей под ред.А.В.Петровского.- М.:Педагогика,1989. – 289 с. 117. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений.-К.:Лыбидь,1990.-192 с. 118. Общение как педагогическая проблема /под ред. А.В.Мудрика. Сб. Науч. Трудов. - М.,1974. – 95 с. 119. Ольшанский В.Б. Межличностные отношения / в кн.:социальная психология – М.:Политиздат, 1975. – с.196-240. 120. Орбан.Л.Е. Становление личности. - М.: Луч, 1992. – 112 с. 121. Парыгин Б.Д.Основы социально-психологической теории. - М.:Мысль,1971. – 182 с. 122. Педагогічна та вікова психологія /підручник для вищ. навч. закладів за ред.М.Савчина/. - Дрогобич, 1998. – 180 с 123. Петровская Л.А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга. – М.:изд. МГУ, 1982. – 162с. 124. Петровский А.В. Психология межличностных отношений в группах и коллективах // Сов. педагогика. – 1994. - №4. 125. Петровский А.В. Личность, деятельность, коллектив. - М:Политиздат, 1982. - 255с. 126. Пірен М.І. Основи конфліктології: навчальний посібник - К., 1997. -378с. 127. Пихтіна Н.П. Педагогічна профілактика адекватної поведінки молоді: Навч.-метод. посіб. для вчителів, психологів, соц. працівників / Н.П. Пихтіна, Н.І. Яковець; Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя.– Ніжин, 2003.– 116 с. 128. Пихтіна Н.П. Профілактика та соціально-педагогічна робота з дітьми девіантної поведінки: Навч. прогр. для спец. «Соц. педагогіка» та «Практ. психологія» / Ніжин. держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя.– Ніжин: Вид-во НДПУ ім. М. Гоголя, 2004.– 44 с. 129. Подмазин С.И., Сибиль Е.И. Как помочь подростку с “трудным” характером. – К.: НЦП Перспектива, 1996. – 106с. 130. Подмазин С.И. Личностно-ориентированное образование: Социально-философское исследование. – Запорожье: Просвіта, 2000. – 250 с. 131. Полозова Т.А. Межличностный конфликт в группе /теоретические принципы и опыт экспериментального исследования: автореф. дис … к-та психолог. наук. - М., 1980. - 19с. 132. Прихожан А.М., Толстых Н.К. Подросток в учебнике и в жизни. – М.: Знание, 1990. – 80с. 133. Проблема общения в психологии. /отв. Ред. Б.Ф.Ломов. - М.:Наука, 1981. – 208с. 134. Психология личности: тесты, опросники, методики. - М.:г Геликон, 1995. – 236с. 135. Психологічні особливості гуманізації освіти: книга для вчителя /за ред. Г.О.Балла. - К., 1996. - 128с 136. .Психологическая диагностика. Проблемы исследования. /под. ред. К.М.Гуревича. – М., 1986. – 232с. 137. Психология современного подростка. /под ред. Д.И.Фельдштейна. - М.: Педагогика, 1987. - 270с. 138. Развитие нравственных убеждений школьников /под ред. М.Й.Боришевского. - К.: Рад.школа, 1986. - 181с. 139. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. - М.: Наука,1994. - 313с. 140. Рубинштейн С.Л. Человек и мир //Проблемы общей психологии. - М.,1993. - с.330-420. 141. Рувинский Л.И. Психолого-педагогические проблемы нравственного воспитания школьников. - М.:Педагогика, 1981. – 128с. 142. Рудзевич І.Л. Психологічні причини педагогічних конфліктів у старшому шкільному віці // Психологічний вісник: Збірник наукових праць Ніжинського державного педагогічного університету ім. М.Гоголя / За ред. Максименка С.Д. – Вип.1. – Ніжин: Ніжинський державний педагогічний університет, 2003. – С.170-173. 143. Рудзевич І.Л. Деякі психологічні особливості педагогічних конфліктів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – Т.VI, Вип.1. – К., 2004. – С.264-271. 144. Рудзевич І.Л. Психологічні особливості педагогічних конфліктів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д.. – Т.VI, Вип.8. – К., 2004. – С.271-278. 145. Рудзевич І.Л. Конфліктність у педагогічній взаємодії // Гуманізація взаємин вчителя та учнів – необхідна умова особистісно-орієнтованої освіти: Науково-методичній збірник / За ред. С.Д.Максименка, Г.О.Балла, М.М.Заброцького. – Житомир-Київ: ЖОІППО, 2004. – С.97-106. 146. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе.-М.,1991. - 205с. 147. Сиднев Л.М. На засадах гуманізму і демократії: перебудова і актуальні проблеми виховання. - К.,1990. – 45с. 148. Скотт Дж.Гр. Конфликты, пути их преодоления.(пер.с англ.).-К.,1991.-190с. 149. Словник-довідник термінів з конфліктології /за ред. М.І.Пірен, Г.В.Ложкіна. - К., 1995. – 316с. 150. Смирнов А.А. Психология ребёнка и подростка. – Мои наилучшие пожелания,., 1930. - 272с. 151. Смирнова Е.О. Становление межличостных отношений в раннем онтогенезе // Вопр.псих. - 1994. - №6. - с.5-15. 152. Социальная психология /под.ред А.В.Петровского, - М., 1987.- 432 с. 153. Соціальна психологія: навч.-метод. посібник /за ред. Л.Е.Орбан, В.Д.Хруща., Івано-Франківськ, Прик.ун-т, 1994. - 101с. 154. Сухомлинский В.А. Избр. произведения в 5-ти томах. Т.3, К.,1979.- с.508. 155. Федоренко О.І. Сутність, методи та прийоми профілактично-виховної роботи // Педагогічні науки: Зб. наук. праць / Сум. держ. пед. ун-т.– Суми, 2003.– С. 85–94. 156. Фельдштейн Д.И. Психология воспитания подростка. М.,1987. – 46 с. 157. Фельдштейн Д.И. Психология развития личности в онтогенезе. - М.: Педагогика, 1989. – 208с. 158. Чернобаева М.Ф. Особенности ценностных ориентаций подростков в сфере общения и пути их формирования: автореф. дисс…. канд.пед наук.- К.,1984. – 18 с. 159. Чистякова Т.А. Педагогический конфликт и способы его преодоления. - Л.: Об-во Знание, 1987. – 16 с. 160. Эльконин Б.Д.. О природе человеческого действия // Вестник МГУ. Серия 14. - Психология, 1989. - №4. - с.25-39. 161. Шакуров Р.Х. Алишев Б.С.. Причины конфликтов в педагогическом коллективе и способы их разрешения // Вопр.психол. - 1986.- №6.- с.67-76. 162. Юнг К.Г.. Проблемы души нашего времени. - М.:Прогресс, 1994. - с. 293-294. 163. Юрківський Є.В. Особливості розвитку дружніх стосунків у юнацькому віці // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - №1. - 1997.- С. 35-38. 164. Юрківський Є.В. Психологічні детермінанти конфліктності вчителя у педагогічній взаємодії. – К., 2004. 165. Якобсон П.М. Общение людей как социально-психологическая проблема.- М.,1978.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 513
Скачать бесплатно 20324.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.