У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ В ІННОВАЦІЙНІЙ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ОПЕРАТОРА ЗВ’ЯЗКУ
Количество страниц 228
ВУЗ Одеська національна академія зв'язку ім. О.С. Попова
Год сдачи 2010
Содержание ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ................................................................5
ВСТУП.………………………………………………………….........................6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ І ЙОГО ТРАНСФОРМАЦІЇ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ.....…………...............................................13
1.1. Сутність і формування інтелектуального потенціалу
підприємства.........................................................................................13
1.1.1 Гносеологія інтелектуального капіталу...……………………..13
1.1.2 Людський капітал як основа формування й розвитку
інтелектуального капіталу .....……………………………….....22
1.1.3 Вплив інфокомунікаційного розвитку на вдосконалювання
інтелектуального капіталу...………………......………..............29
1.2. Інтелектуальна власність як багатофункціональний інструмент
вирішення стратегічних і економічних завдань
підприємства……….………………………………........…………….33
1.2.1. Використання об'єктів права інтелектуальної
власності...…………………………….......................................33
1.2.2. Інтелектуальна власність як об'єкт управління
і засіб конкурентної боротьби..................................................42
1.3. Особливості обліку інтелектуального капіталу на та його
взаємозв’язок з нематеріальними активами підприємства........…...45
1.3.1 Особливості обліку інтелектуального капіталу на
підприємстві…………………………………………………….45
1.3.2 Взаємозв’язок інтелектуального капіталу з нематеріальними
активами підприємства...……………………………………..48
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1…………………………………………….…...56
РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА МЕТОДІВ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ЯК ФОРМИ ОБЛІКУ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОПЕРАТОРА ЗВ’ЯЗКУ...............61
2.1. Економічний аналіз стану й використання
нематеріальних активів ВАТ «Укртелеком»…………..…....…........61
2.1.1 Основні напрямки й завдання аналізу нематеріальних
активів...…………..………………………………………..........61
2.1.2 Аналіз наявності і руху нематеріальних активів...……............67
2.1.3 Аналіз ефективності використання нематеріальних
активів...………...………………………………………….........70
2.2. Прогнозування використання та розвиток нематеріальних активів
ВАТ «Укртелеком»...…………………………………………….......79
2.2.1 Прогнозування використання нематеріальних активів
ВАТ «Укртелеком»...…………………………………………...79
2.2.2 Закономірності розвитку нематеріальних активів...………....84
2.3. Вплив інфокомунікацій на розвиток інтелектуального капіталу…87
2.3.1 Прогнозування розвитку інфокомунікацій в Україні.............87
2.3.2 Визначення ступеня впливу інфокомунікацій на збільшення
інтелектуального капіталу оператора зв'язку.......................104
2.4. Вплив підвищення інтелектуального потенціалу виробництва
на продуктивність праці оператора зв'язку.................……………106
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2...……………………………..…………….....116
РОЗДІЛ 3. ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ФАКТОР ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
ОПЕРАТОРА ЗВ'ЯЗКУ...………………………………………………........122
3.1. Основні принципи організації інтелектуальної
інноваційної діяльності на підприємстві..........................................122
3.2. Інноваційна модель розвитку
оператора зв'язку...………..................................................…….......127
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3...……………………………………………...153
ВИСНОВКИ...……………………………….………….……………………158
ДОДАТКИ:
Додаток А. Результати економічного аналізу нематеріальних
активів.....…….......……………………………………….…......171
Додаток Б. Результати прогнозування використання
нематеріальних активів................................................................180
Додаток В. Результати розрахунку закономірностей розвитку
нематеріальних активів..........…………………………….........195
Додаток Д. Результати прогнозування інфокомунікацій
в Україні..............……………………………………………….196
Додаток Е. Результати аналізу впливу підвищення інтелектуального
потенціалу на продуктивність праці оператора зв'язку............198
Додаток Ж. Результати оцінки можливостей оператора зв'язку
по створенню інноваційної моделі розвитку...……............…199
Додаток З. Акти, довідки про апробацію та впровадження
результатів дисертаційного дослідження .................................209
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....…......................................……215

ВСТУП

Актуальність теми. В епоху глобального інноваційного процесу інформатизації та інтелектуалізації суспільства й економіки, конкурентноздатність і технологічна незалежність країни визначатиметься її інтелектуальним виробничим потенціалом, рівнем фундаментальної і прикладної науки, наявністю кваліфікованих фахівців, здатних генерувати нові ідеї і технології. Тому сьогодні актуальним стає питання створення сучасних виробничих систем, сформованих під впливом інноваційної діяльності, що відтворює рух інтелектуального капіталу.
Сучасні напрями теорії інноваційної діяльності і використання інтелектуального потенціалу підприємств для забезпечення ефективного розвитку економіки розглянуто в роботах: Т. Стюарта, Л. Мартинова, В. Геєця, В. Рубана, О. Бутнік-Сіверського, О. Редькіна й ін. Однак розкриття основних напрямків перетворення виробництва, накопичення інтелектуального потенціалу і трансформації в інтелектуальний капітал ще не є на сьогодні досить повним. Так, залишається недостатньо дослідженою низка теоретичних і практичних питань щодо формування інтелектуального потенціалу, сутності інтелектуального капіталу, ефективності використання нематеріальних активів як головного фактору інноваційного виробництва, побудови і реалізації його інноваційної моделі розвитку. Це стосується, насамперед, наукоємної, високотехнологічної інформаційно-телекомунікаційної сфери, що володіє специфічними, неречовинними ресурсами – інформацією і знаннями.
Все це визначило потребу в узагальнені, подальшому дослідженні теоретичних аспектів формування, ефективності використання інтелектуального потенціалу як основи нарощування інтелектуального капіталу, і практичному застосуванні розроблених підходів і принципів у процесі побудови і реалізації інноваційної моделі розвитку оператора зв’язку. Системне дослідження процесу формування й використання інтелектуального потенціалу оператора зв’язку, його впливу на реорганізацію виробничої діяльності в напрямку інноваційного розвитку сьогодні здобуває все більшого значення для реформування української економіки, що зумовлює необхідність теоретичного й методичного пророблення проблеми і визначає актуальність теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематичному плану науково-дослідних робіт ОНАЗ ім. О.С. Попова (№ ДР 0105U007417, тема: «Розробка проекту концепції розвитку ВАТ «Укртелеком» до 2010 р.»), де особисто автором розроблено розділ «Інтелектуальна власність». Положення, результати роботи реалізують рішення Уряду України від 2005 р. (Програма «Назустріч людям») про впровадження інноваційного розвитку економіки на основі ефективного використання інтелектуальної власності, Міністерства освіти та науки України від 24.06.2004 р. № 533 «Про створення підрозділів комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності» і від 20.10.2004 р. № 811 «Про введення у вищих навчальних закладах дисципліни «Інтелектуальна власність».
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці й обґрунтуванні теоретичних положень і науково-практичних рекомендацій щодо використання інтелектуального потенціалу у формуванні інноваційної моделі розвитку оператора зв’язку. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних основних завдань:
– на підставі аналізу теоретичних принципів формування інтелектуального потенціалу і його трансформації в інтелектуальний капітал, визначити сутність, структуру останнього, розробити підходи до збереження вартості інтелектуального капіталу і визначення вартості його визначального елемента – людського капіталу, позначити модель кругообігу інтелектуального капіталу;
– визначити сутність і дослідити участь нематеріальних активів у формуванні інтелектуального капіталу підприємства, виявити взаємозв'язок між ними;
– розробити напрямки економічного аналізу нематеріальних активів, оцінити стан та ефективність їх використання оператором зв’язку, виявити закономірності розвитку нематеріальних активів;
– дослідити і визначити ступінь впливу інформатизації та інтелектуалізації виробництва на його ефективність;
– на підставі дослідження теоретичних принципів організації інноваційної діяльності на підприємстві розробити підхід до оцінки можливостей і перспектив створення інноваційної моделі розвитку оператора зв’язку.
Об'єктом дослідження є процес формування і реалізації інноваційної моделі розвитку оператора зв'язку (на прикладі ВАТ «Укртелеком»).
Предметом дослідження є теоретичні, методичні, практичні основи і принципи організації інноваційної діяльності оператора зв'язку на основі використання інтелектуального потенціалу.
Методи дослідження. У дисертації використані сучасні теорії ринкової економіки і прийоми, методи наукового дослідження: аналітичний, логічний (аналіз процесу формування інтелектуального потенціалу і трансформації в інтелектуальний капітал); економіко-статистичний (аналіз нематеріальних активів і перспектив розвитку інфокомунікацій); метод узагальнення (систематизація, статистичне групування вихідних даних); системного аналізу, техніко-економічний, економіко-математичний (розробка підходу до оцінки вартості людського капіталу, методів засобів економічного аналізу нематеріальних активів; визначення системи показників виміру інтелектуального капіталу фірми; розробка математичних моделей прогнозування і основних принципів підходу до оцінки виробничого потенціалу фірми; визначення понять «інтелектуальний капітал», «нематеріальні активи»). Інформаційною базою дослідження є статистична, фінансова звітність ВАТ «Укртелеком», нормативна документація, наукові, періодичні видання.
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертації викладені положення, висновки і рекомендації, спрямовані на вирішення конкретної наукової задачі, що полягає у розробці методичних і практичних положень з використання інтелектуального потенціалу у формуванні і реалізації інноваційної моделі розвитку оператора зв'язку. Найбільш вагомі наукові результати, що виносяться на захист такі:
1.вперше:
– визначено напрямки економічного аналізу нематеріальних активів (аналіз показників ефективності використання; аналіз залежності між освоєними нематеріальними активами і доходами підприємства; аналіз і виявлення ступеня впливу нематеріальних активів на загальний рівень рентабельності ресурсів) на основі показників комплексної оцінки їх структури, динаміки та ефективності використання в господарській діяльності;
– встановлено залежність між нематеріальними активами в частині вартості об'єктів права інтелектуальної власності та величиною доходів;
– визначено підхід до оцінки можливостей і перспектив створення інноваційної моделі розвитку оператора зв’язку, що включає таке: побудову інноваційної моделі розвитку оператора зв’язку, аналіз інтелектуального потенціалу, визначення системи показників виміру інтелектуального капіталу підприємства задля виявлення його впливу на фінансові результати діяльності, розробку підходу до оцінки виробничого потенціалу з урахуванням впливу інтелектуального потенціалу, основні напрямки інноваційної стратегії розвитку.
2. удосконалено:
– модель прогнозування рентабельності поточної діяльності підприємства з урахуванням впливу нематеріальних активів.

3.дістало подальший розвиток:
– поняття: «інтелектуальний капітал» з економічної точки зору як виробничо-соціальної категорії, «нематеріальні активи» як головного фактору інноваційного виробництва;
– підхід до збереження вартості інтелектуального капіталу з урахуванням впливу його визначального елемента ­– людського капіталу;
– підхід до визначення вартості людського капіталу з урахуванням обсягів інвестицій в його розвиток;
– модель кругообігу інтелектуального капіталу шляхом позначення стадії переходу новостворюваної інтелектуальної продукції в інтелектуальні активи;
– дослідження взаємозв'язку інтелектуального капіталу з нематеріальними активами підприємства, де обґрунтовано і подано схематично його перспективне бачення;
– підходи до визначення ступеня впливу інфокомунікацій, як інструмента підсилення інтелектуальних здібностей особистості на збільшення інтелектуального капіталу і доходів оператора зв’язку;
– напрями аналізу впливу інтелектуалізації виробництва на продуктивність праці оператора зв’язку (залежно від: освітнього рівня персоналу, раціоналізаторської активності персоналу, здатності персоналу до освоєння інтелектуальної продукції й сучасних систем зв’язку).
Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання для реорганізації виробничих процесів оператора зв'язку в напрямку інноваційного розвитку, забезпечення максимально ефективного використання інтелектуального потенціалу для підвищення конкурентноздатності. Наукові розробки дослідження використано: при виконанні науково-дослідної роботи ОНАЗ ім. О.С. Попова (тема «Розробка проекту концепції розвитку ВАТ «Укртелеком» до 2010 р.»), при підготовці конспекту лекцій з дисципліни «Інтелектуальна власність» та впроваджено у навчальний процес за безпосередньої участі автора (акт впровадження від 14.05.2007 р.), в діяльності 64 вузла зв’язку та інформатизації штабу Південного оперативного командування (акт впровадження від 29.08.2007 р.). Розроблені методичні підходи, рекомендації з ефективного використання інтелектуального потенціалу ВАТ «Укртелеком» використані компанією при розробці інноваційної стратегії розвитку (довідка від 06.09.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати і практичні рекомендації дисертації виконані автором самостійно. Із праць, опублікованих у співавторстві, використані положення й ідеї, що є результатом особистої роботи здобувача: у ст. «Влияние нематериальных активов на результаты деятельности оператора связи» – визначено показники ефективності використання нематеріальних активів; у друк. праці «Нематериальные ресурсы в деятельности предприятий на современном этапе» – аналіз впливу використання нематеріальних активів на рентабельність ресурсів; у друк. праці «Образование, наука и технология – основа экономического роста Украины» – аналіз світового, вітчизняного досвіду щодо визначення сутності інтелектуального капіталу й інтелектуальної власності; у ст. «Интеллектуальный капитал и нематериальные активы, их сущность и взаимосвязь»– аналіз структури нематеріальних активів; у друк. праці «Предприятие связи как интеллектуальная производственная система» – оцінка можливостей і перспектив створення інноваційної моделі розвитку оператора зв'язку; у навч. посіб. «Интеллектуальная собственность»: теми 1-5 – питання сутності інтелектуального капіталу й інтелектуальної власності, охорони прав та економіки останньої. Обсяг друкованих аркушів зазначений у переліку публікацій автореферату.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, висновки, пропозиції дисертації використані при розробці Концепції розвитку ВАТ «Укртелеком» до 2010 р. і обговорені на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях (НПК), семінарах (НПС) і форумах: 6-а міжнародна НПК «Сучасні проблеми телекомунікацій», Одеса, 2003; Всеукраїнський НПС «Науково-технічні пріоритети економічного розвитку в галузі зв'язку: нові стратегії й технології», Одеса, 2004 (акт апробації від 28.04.04 р.); V Всеукраїнська НПК «Проблеми підготовки фахівців з інтелектуальної власності в Україні», Київ, 2005; 10-ий Ювілейний Міжнародний молодіжний форум «Радіоелектроніка й молодь у ХХІ столітті», Харків, 2006; ІІІ Міжнародна науково-технічна конференція студентства та молоді «Світ інформації й телекомунікації – 2006», Київ; Azәrbaycan Respublikasinin Rәhbәrliyinә gәlmәsinin 37-ci il dönümünә hәsr olunmuş Beynәlxalq elmi-praktik konfrans, Mingəçevir, 2006; Міжнародна НПК «Інноваційні технології в науці, підготовці та перепідготовці фахівців», Одеса, 2007 (акт апробації від 18.05.07р.).
Публікації. По темі дисертації опубліковано 12 робіт, у тому числі: 4 у збірниках наукових праць, 7 – у збірниках матеріалів конференцій, 1 – конспект лекцій. Загальний обсяг друкованих праць по темі дисертації становить 10,2 друкованих аркушів, з яких особисто авторові належить 6,6 друкованих аркушів.
Список литературы ВИСНОВКИ

Визначальними векторами росту сучасної економіки, заснованої на знаннях і інформації, стали новітні види виробництва, що базуються на ІП як основному ресурсі новітнього покоління. Підвищення ІП є основою нарощування ІК, ефективне використання активів якого невіддільно від інноваційного шляху розвитку підприємств, організацій та економіки країни в цілому. Проведене в дисертації дослідження процесу формування і реалізації інноваційної моделі розвитку українського оператора зв'язку ВАТ «Укртелеком», дозволило зробити наступні висновки та пропозиції:
1. У сучасних умовах для забезпечення ефективної роботи підприємства, його конкурентноздатної та інноваційної привабливості особливого значення набуває ІП, що пов’язує матеріальні і НМА в єдину системну структуру виробничого потенціалу підприємства. Процеси інтелектуалізації виробництва, ускладнення систем управління організаціями обумовлюють необхідність розкриття основних напрямків перетворення виробництва, накопичення ІП і трансформації його в ІК.
2. Різноманіття понять терміна «ІК» свідчить про відсутність чіткої теоретичної бази для визначення його сутнісних сторін як економічної категорії. Тому в роботі доповнено таке поняття з позицій виробничо-соціальної категорії: ІК – це виробничо-соціальний комплекс таких елементів, як: ЛК, ІфК, УК, ІВ, КлК, що забезпечує на новому, більш досконалому професійному й технічному рівнях виробництво продуктів і послуг, здатних конкурувати на відповідному ринку (знань, ідей, товарів, послуг).
3. Із всіх елементів ІК особлива увага звернена на ЛК, ІфК, ІВ, що забезпечують практичні основи у створенні, удосконалюванні й впровадженні прогресивних напрямків НТП на підприємствах.
4. Визначено, що головним змістом ІК є ЛК – один з основних рушійних факторів економічного росту, здатний накопичений запас знань і навичок творчо реалізувати у відтворювальному процесі нових видів продукції й послуг. У зв'язку із цим визначено підхід до збереження вартості ІК, з якого стає очевидним, що зведення вартості ЛК до нуля призводить до нуля вартість усього ІК фірми. Підкреслено зростаючий інтерес економістів-теоретиків і окремих фірм до людських творчих здатностей у процесі створення й освоєння усе більше складних і технологічних видів продукції. Тому, на основі теорії Т. Стюарта і методики, розробленої фахівцями ВАТ «Уктрелеком», визначено підхід до оцінки ЛК, що дозволяє відслідковувати динаміку розвитку ЛК залежно від обсягів відповідних інвестицій і свідомо керувати ним, регулюючи вікові і професійні.
5. Відзначено, що відновленню й ефективному використанню ІК істотно сприяє розвиток інфокомунікацій через підвищення рівня інформаційної культури, знань і їхнє перетворення з потенціалу в безпосередній ресурс економіки. Головний зовнішній прояв інформатизації – це інтенсивне насичення всіх сфер життєдіяльності суспільства інформаційними продуктами й послугами, а внутрішня сутність розкривається під впливом поширення інфокомунікаційних інструментів посилення інтелектуальних здібностей людей і машин, що представляють собою, так чи інакше, ІфК підприємства. Отже, ІфК через свої активи виступає одним з основних елементів формування й реалізації ІК підприємства. Відіграючи роль сполучної ланки між інформатизацією й інтелектуалізацією суспільства, інфокомунікації, з одного боку, є пріоритетним напрямком розвитку національної економіки знань, а з іншого боку – сприяють накопиченню творчих результатів діяльності людини, серед яких особливе місце займає ІВ.
6. У роботі представлена еволюція ІВ, її нормативно-правові основи, роль у розвитку виробництва й забезпеченні його конкурентоспроможності. Наведено класифікацію об'єктів права ІВ, аналізується їхнє використання в процесі створення й впровадження нововведень. У результаті відзначено:
– Україна, не дивлячись на позитивні тенденції в сфері винахідництва та раціоналізації, ще відстає від високорозвинених країн по показниках, що характеризують розвиток НТП. Внаслідок подвійного зниження рівня використання спеціально підготовленого до продуктивної роботи трудового потенціалу, тринадцяти кратного зменшення кількості підприємств, що здійснюють винахідницьку діяльність, зниження використовуваних у виробництві рацпропозицій до рівня в 10 разів меншого, ніж в 60-і роки ХХ ст., сталося зниження коефіцієнта самозабезпечення країни технічними рішеннями до 55%; ріст коефіцієнта технологічної залежності до 80%. Тому для підвищення рівня впровадження об'єктів права ІВ запропоновано здійснювати державну підтримку їхньої комерціалізації усередині країни й за рубежем, стимулювати впровадження інтелектуальної продукції у виробництво, у т.ч. зменшуючи податкове навантаження на фірми, що використають нові й ефективні запатентовані винаходи;
– у галузі транспорту й зв'язку немає різкого спаду рівня створення й використання науково-технічної продукції, й на сьогодні зосереджене половина раціоналізаторських пропозицій країни, що вказує на її високий творчий потенціал, з нарощуванням і ефективним використанням якого може бути зв'язаний перехід економіки України на інноваційний шлях розвитку;
– для досягнення успіхів у конкурентній боротьбі й росту добробуту підприємства виникає необхідність створення ефективної системи управління ІВ, шляхом утворення в структурі підприємств функціональних підрозділів, покликаних у повному обсязі вирішувати організаційно-методичні, науково-технічні питання планування, впровадження, обліку й використання її об'єктів;
– об'єкти права ІВ є багатофункціональним інструментом вирішення стратегічних і економічних завдань підприємства, ефективний менеджмент якого покликаний забезпечити управління ним як ключовим активом. Виходячи із цього, у роботі визначається місце об'єктів права ІВ в системі обліку як елемента НМА. Розглядається структурна характеристика НМА у частині вартості об'єктів права ІВ (ІА) і гудволу.
7. Зростаюче значення в ринковій економіці НМА, як форми обліку ІК обумовило необхідність дослідження суті такого поняття. Аналіз спеціалізованої літератури виявив відсутність єдиної точки зору по цій проблемі, тому в роботі уточнено таке поняття як головного фактору інноваційного виробництва: НМА – один з видів необоротних активів, якісних, інноваційних ресурсів, що забезпечують можливості відновлення й підвищення рівня ефективності ІК виробництва і його продукції. Таке визначення стимулює до поглибленого дослідження їхньої участі у формуванні ІК підприємства, у ході якого; запропонована модель кругообігу ІК шляхом позначення стадії переходу новостворюваних інтелектуальних продуктів в ІА для включення нової інтелектуальної вартості в кругообіг ІК;
показано відсутність однозначного взаємозв'язку між поняттями «ІК», «ІВ», «НМА», у зв'язку із чим обґрунтовано й подано схематично взаємозв'язок ІК з НМА з погляду існуючого й перспективного бачення для максимально правильного відображення ІК в системі обліку через поняття «НМА».
8. З огляду на позначений взаємозв'язок ІК з НМА, що у перспективі має відображати всю невідчутну інтелектуальну базу підприємства, а також збільшення інтелектуальної складової у світовому виробництві, кожному суб'єктові господарювання України запропоновано прямувати шляхом реалізації заходів щодо перетворення інтелектуальних ресурсів у НМА для залучення в оборот ІК й одержання максимальної економічної вигоди від їхнього освоєння. З цього приводу виникає необхідність у створенні діючих методів і засобів економічного аналізу НМА і, насамперед, їхньої інтелектуальної складової з метою виявлення ступеня впливу на фінансові результати діяльності підприємства.
9. У зв'язку з тим, що НМА з фінансово-бухгалтерської точки зору є таким же майном, як і основні фонди, для характеристики яких розроблено й успішно застосовано на практиці принцип економічного аналізу, запропоновано застосувати аналогічний інструментарій стосовно НМА, що припускає визначення системи показників комплексної оцінки структури, динаміки й ефективності використання в господарській діяльності підприємства. З огляду на те, що однієї з найбільш високотехнологічною галуззю сучасної економіки є телекомунікаційна сфера, лідером якої в Україні є ВАТ «Укртелеком», актуальним стає розробка й застосування на практиці методів і засобів економічного аналізу його НМА.
10. У результаті вперше визначено такі напрямки економічного аналізу НМА: аналіз показників ефективності використання НМА, що припускає розрахунок показників: віддачі, ємності, озброєності, продуктивності праці, рентабельності, розглянутих у взаємозв'язку й взаємозалежності; аналіз залежності між освоєними НМА й доходами підприємства на основі факторної моделі з розрахунком таких показників, як: приріст доходу за рахунок зміни вартості й віддачі НМА; частка впливу зміни вартості й віддачі НМА на доходи; сума відносної економії (перевитрати) коштів у НМА; аналіз і виявлення ступеня впливу НМА на загальний рівень рентабельності ресурсів, для проведення якого використаний метод послідовної заміни кожного фактору попереднього періоду на величину цих факторів наступного періоду у формулі рентабельності ресурсів, особливістю якої є введення в її розрахунок, поряд з показниками використання основних фондів і оборотних засобів, також віддачі НМА і людських ресурсів.
11. Всебічний аналіз стану й використання НМА й ІА ВАТ «Укртелеком» за 1999-2004 р. виявив їх в основному негативний вплив на показники фінансової результативності. Відзначено високу питому вагу негативного впливу ІА (16,2%) в 2004 р., з огляду на їхню незначну частку в загальній вартості ресурсів (до 1%), а також, що за рахунок їхнього неефективного використання в 2003 р. розмір недоотриманого прибутку склав 2,36 млн. грн. (69% від недоотриманого прибутку за рахунок зниження віддачі НМА в цілому). Тому розроблені основні напрямки єдиної політики щодо формування й використання НМА і визначені теоретико-методичні основи для прогнозування їхньої зміни в майбутньому.
12. Досліджено закономірності розвитку НМА на підприємстві, що дозволило з урахуванням економіко-математичної моделі Ц. Гриліхеса, уперше встановити залежність між інтелектуальною складовою НМА і величиною доходів від їхнього використання, застосування якої дало б можливість операторові зв'язку одержати в 12 разів більше доходів від використання ІА, ніж фактично отримано за 1999-2004 р. Відзначено, що на практиці такої простої залежності не існує, але даний висновок може бути використаний у виробничій діяльності для одержання максимально можливого фінансового результату від використання об'єктів права ІВ.
13. Підкреслено, що створенню й ефективному освоєнню інтелектуальної продукції сприяє інтенсивна інформатизація суспільства, тому в роботі запропоновано на основі закономірностей розвитку інфокомунікацій у світі, спрогнозувати їхній розвиток в Україні для виявлення найбільш перспективних напрямків і визначення ступеня впливу на збільшення ІК оператора зв'язку. У результаті відзначено:
– значне відставання України по інфокомунікациійних параметрах від розвинених країн. Однак бурхливий за останні роки інфокомунікаційний розвиток (потрійне збільшення критерію інфокомунікаційного розвитку країни як суми числа стаціонарних і мобільних телефонів, персональних комп'ютерів і хостів Інтернету) обумовило випередження темпів росту щільності мобільних телефонів, персональних комп'ютерів і хостів Інтернету щодо середньосвітових тенденцій. Вирішуючи завдання наближення рівня розвитку інфокомунікаційного сектора України в 2015 р. до сучасного рівня розвинених країн, треба особливу увагу приділяти сфері послуг інформаційної структури, де очікуються найбільш високі темпи приросту;
– наявність значних резервів для росту доходів від ефективного освоєння й використання інтелектуальної продукції, на що вказує аналіз даних, отриманих при визначенні ступеня впливу інфокомунікацій на збільшення ІК оператора зв'язку на основі прогнозних інфокомунікаційних параметрів в Україні й установленої залежності між ІА доходами.
14. Підвищенню доходів і ефективності виробництва сприяє зростання продуктивності праці, що має величезне значення для галузі зв'язку, що активно впливає на всі сфери економіки країни. Однак на сьогодні в питання впливу підвищення ІП продуктивність праці оператора зв'язки недостатньо вивчені, що обумовило подальші дослідження в цьому напрямку. Результати аналізу продуктивності праці залежно від освітнього рівня персоналу (кількість працівників з вищою освітою/100 чол.), раціоналізаторської активності співробітників (кількість рацпропозицій/100 чол.), здатності до освоєння інтелектуальної продукції (вартість інтелектуальних активів/100 чол.) і сучасних систем зв'язку (монтована ємність/1 чол.; частка інженерного складу в штаті АТС) виявили:
– продуктивність праці в аналізованих філіях ВАТ «Укртелеком» підвищується, насамперед, за рахунок освітнього рівня персоналу (на 1% рівня освіти в Чернігівській філії продуктивність праці зросла на 4,4%, тоді як за рахунок росту акціонерного капіталу – лише на 2,3%);
– не завжди високий рівень освіченості персоналу оператора зв'язку відповідає високому рівню його ЛК (темпи росту рівня освіти співробітників Одеської філії в 3,5 рази вище, ніж у Чернігівській, у той час як продуктивність праці більше лише на 30%). Тому варто також інвестувати кошти в підвищення кваліфікації персоналу, розвиток винахідницької й раціоналізаторської діяльності на виробництві;
– висока раціоналізаторська активність працівників Чернігівської філії сприяла значному економічному ефекту від впровадження раціоналізаторських пропозицій, що в 7 разів більше, ніж в Одеській, що позитивно вплинуло на загальну продуктивність праці;
– по мірі вдосконалювання систем зв'язку (за 5 років частка цифрових і електронних АТС зросла на 79%) росте необхідність в освічених і кваліфікованих співробітниках (частка інженерного складу збільшилася з 36 до 44%, а – електромеханіків і електромонтерів знизилася з 44 до 33%);
– застосування висококваліфікованої праці надає можливості для зниження загальної чисельності працівників, що зменшилася на 15%, що при підвищенні доходів створює передумови росту продуктивності праці;
– нарощування інтелектуальної продукції є обґрунтованим, що підтверджено дослідженнями по 18 філіях компанії, згрупованих за вартістю ІА/100 чол. Так, у групі, де на 100 людей і 100 номерів монтованої ємності припадає найбільша величина ІА, потрібно більше висококваліфікованих фахівців, що пов'язано із цифровізацією мережі, частка якої тут найвища. З ростом цифровізації зростає попит на нові послуги, а виходить, і рівень доходів, що у цій групі в 1,5 рази вище, ніж в інших. Збільшення рівня доходів при зниженні чисельності персоналу обумовило значний ріст продуктивності праці, темпи якої в 1,5 рази вище, ніж в інших групах і в цілому по компанії;
– найбільша продуктивність праці отримана від освоєння ІА і цифроелектронних АТС за рахунок росту озброєності праці ІА (в 35,5 разів) і цифроелектронними АТС (в 2,1 рази). Однак зниження віддачі ІА і незначний ріст темпів віддачі цифроелектронних АТС (в 1,03 рази) щодо декадно-крокових (в 2,5 рази) і координатних (в 2,52 рази) указують на недостатньо високий рівень знань і кваліфікації персоналу для ефективного використання впроваджуваної інтелектуальної продукції, комп'ютеризованих систем зв'язку, що знижує можливості оператора зв'язку по виробництву нових послуг, створенню нової інформації, генерації нових знань, тобто сповільнює темпи зростання ІК.
15. У зв’язку з тим, що інтелектуалізація виробництва сприяє підвищенню продуктивності праці виробництва, сьогодні виникає необхідність у розробці нових підходів щодо організації сучасних форм господарювання – виробничих систем, сформованих під впливом інноваційної діяльності, що відтворює рух ІК. Це визначило необхідність розгляду питань впливу ІП на реорганізацію виробничих процесів оператора зв'язку в напрямку можливого їхнього інноваційного відновлення на основі збільшення частки ІК у виробництві послуг зв'язку.
16. У роботі вперше здійснено оцінку виробничої діяльності ВАТ «Укртелеком» з погляду можливостей і перспектив створення інноваційної моделі розвитку, де ключовим процесом є вимір ІК на основі показників, що відображають його вплив на ступінь досягнення корпоративних цілей. Із цією метою проаналізовано структура ІП, визначено систему показників виміру ІК й оцінено його вплив на фінансові результати діяльності, досліджено вплив ІП на процес виробництва шляхом оцінки виробничого потенціалу з урахуванням впливу ІП, визначено основні напрямки інноваційної стратегії розвитку компанії.
17. Аналіз структури ІП виявив наступне:
– значна кількість потенційних об'єктів права ІВ не включена до господарського обороту, що тягне заниження собівартості послуг зв'язку й зменшення прибутковості;
– наявність технологічних рішень, зв'язаних єдиним винахідницьким рівнем, дозволяє застосувати до них механізм патентної охорони – зонтичний патент для всієї телекомунікаційної мережі;
– високий творчий потенціал людських ресурсів, серед яких: учені, фахівці в області інформаційних технологій, раціоналізатори, аналітики й ін.
18. У ході оцінки впливу ІК на фінансові результати діяльності компанії визначена система показників його виміру, що включає розрахунок вартості ІК, озброєності праці ІК, доходів від використання ІК, продуктивності праці від використання ІК, прибутку від використання ІК, рентабельності використання ІК. Аналіз отриманих даних показав:
– збільшення вартості ІК, в основному, за рахунок значного росту темпів впровадження об'єктів права ІВ (в 90 разів), що сприяло зростанню показника озброєності праці ІК 2,4 рази;
– значне зростання доходів і продуктивності праці від використання ІК (в 2,7 і 2,9 рази відповідно);
– збільшення частки ІК в загальній вартості капіталу й частки прибутку від його використання в загальній сумі прибутку з 6 до 9%, при одночасному зниженні аналогічних показників з використання основного й оборотного капіталів з 93 до 90%;
– зростання темпів рентабельності використання ІК в 3,6 рази, в основному, за рахунок освоєння об'єктів права ІВ.
Отже, оператор зв'язку має реальні можливості для забезпечення інноваційного розвитку.
19. При оцінці виробничого потенціалу підприємства як його здатності перетворювати ресурси у фінансові результати діяльності, вирішальне значення приділяється не обсягу даного ресурсу, а структурі співвідношень ресурсів минулої й живої праці, для характеристики якої, використані такі показники:
– технічна структура виробництва або озброєність праці, як відношення вартості використовуваних основних фондів до чисельності персоналу – характеризує технічну оснащеність виробництва;
– науково-технічна структура виробництва, як відношення суми вартості використовуваних ІА і основних фондів до чисельності персоналу. Цей показник, характеризуючи оснащеність праці науково-технічними засобами виробництва, може використатися як критерій оцінки рівня впровадження результатів НТП у виробництво;
– вартісна структура виробництва, як відношення спожитих матеріальних і прирівняних до них ресурсів (витрат) до спожитих ресурсів живої праці. Міра такої будови показує величину оборотних фондів, що вступили в процес виробництва, характеризуючи здатність ЛК до створення оборотних засобів;
– органічна структура виробництва, як відношення використовуваних основних фондів до вартості живої праці, міра якого характеризує здатність ЛК до створення основних фондів;
– інтелектуальна структура виробництва, як відношення використовуваних ІА до спожитої вартості живої праці, характеризує здатність ЛК до досягнення в процесі інтелектуальної діяльності відповідних результатів.
Відмінною рисою підходу до оцінки виробничого потенціалу підприємства є встановлення безпосереднього впливу людських ресурсів (у натуральному й вартісному вираженні) як головного носія знань, що визначають розвиток сучасного виробництва, на кожний з показників його будови.
20. Показники структури виробництва розширено показниками ділової активності: дієздатність і середній оборот основних фондів й ІА в експлуатації, що розглядаються у взаємозв’язку з їхньою віддачею (показують величину витрат матеріалізованої праці й експлуатаційних витрат на 1 грн. фондів); норма накопичення (обсяг коштів, необхідних для розширеного відтворення ресурсів); знову створена вартість (вартість чистої продукції, виробленої безпосередньо підприємством); норма прибутку від вкладення в ЛК, показує необхідну його ефективність. Показники структури й ділової активності визначають ряд вимірників потенціалу господарської діяльності: потенційні величини продуктивності праці й знову створеної вартості, підхід до оцінки яких після введення інформації про їхні фактичні рівні, використається для оцінки виробничого потенціалу підприємства.
21. Оцінка виробничого потенціалу ВАТ «Укртелеком» показала:
– зниження ділової активності (темпи росту вартісної структури виробництва знизилися на 19,8%, органічної – на 18,8%;
– зниження темпів росту норми накопичення й норми прибутку від вкладення в ЛК. Але середнє збільшення за період аналізу останньої (+28%), що характеризує ефективність використання ЛК, поряд із середнім ростом норми накопичення (+12,6%), що враховує формування й використання ресурсів, у т.ч. ІА, сприяло росту прибутку в середньому в 1,5 рази;
– низьку здатність оператора зв'язку перетворювати інтелектуальний і технічний потенціали у фінансові результати (фактичні показники будови виробництва, а також продуктивності праці й знову створеної вартості нижче потенційних). Така ситуація негативно позначилася на величині знову створеної вартості, що за період аналізу могла бути більше на 568,6 млн. грн.;
– позитивний вплив процесів впровадження й ефективного освоєння ІА на якість основних фондів, що зумовило в 1999 р. більш високу продуктивність праці й величину знову створеної вартості.
Отже, фінансові можливості для відтворення ресурсів мають направлятися, насамперед, на людські ресурси й об'єкти права ІВ, тобто ІК, що є безпосереднім джерелом підвищення ефективності виробництва.
22. Узагальнюючи отримані результати й висновки, для побудови й реалізації інноваційної моделі розвитку на основі ефективного перетворення ІП в ІК, у роботі визначено основні напрямки інноваційної стратегії, представлені соціально-особистісним, фінансово-економічним, науково-технічним, організаційним і управлінським проектами:
– проект розвитку людських ресурсів передбачає методи, що випливають із сучасних категорій соціально-орієнтованої ринкової економіки: людський потенціал – творчий менеджмент персоналу – сукупна мотивація – інвестування інтелектуальної діяльності персоналу – ефективне використання знань, накопичених фахівцями організації – ЛК;
– проекти організаційної й науково-технічної політик передбачають створення інтелектуальних структурних підрозділів, що здійснюють організацію й управління творчою діяльністю оператора зв'язку й, в остаточному підсумку спрямовані на створення науково-виробничого циклу, в якому, шляхом нарощення й ефективного використання ІП, здійснюватиметься його якісний вплив на технічний потенціал;
– завданням фінансово-економічної політики є поліпшення фінансових результатів за рахунок збільшення й ефективного використання ІК;
– створення ефективної системи управління процесом безперервного виробництва інновацій є стратегічною метою управлінської політики.
23. Здійснене в роботі дослідження процесу формування і реалізації інноваційної моделі розвитку провідного українського оператора зв'язку, дозволяє за допомогою найважливіших факторів сучасної економіки: ІА і працівників, що їх використовують, як головних активів ІК, створити умови для забезпечення ефективного функціонування економічної системи, її інтенсивного розвитку і підвищення якісного рівня виробництва. У свою чергу, створення такої моделі перетворення, насамперед, на інфокомунікаційних підприємствах сприятиме інноваційному розвитку всього господарського комплексу країни і формуванню інтелектуально орієнтованої економіки України.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азгользов Г., Карпова Н. Оценка интеллектуальной собственности предприятия в современных условиях // Вопросы оценки. – 1999. – № 2. – С. 6-25.
2. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: Проблеми та рішення // Економіст. – 2005. – № 6. – С. 28-32.
3. Анализ закономерностей развития инфокоммуникаций в мире / В.Д. Москвитин, А.П. Тизик, И.Н. Руденская, Н.А. Куренкова // Электросвязь. – 2002. – № 8. – С. 5-9.
4. Андрощук Г. Інноваційна діяльність в Україні: економічний механізм стимулювання // Інтелектуальна власність. – 2000. – № 12. – С. 23-30.
5. Ансофф И. Стратегическое управление / Пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
6. Антонюк Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації / Київ. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 2004. – 275 с.
7. Астахов В. Нематериальные активы. – М.: Бухгалтерский учет, 1996. –
416 с.
8. Бабосюк А.Л., Сікорський В.В. Про деякі підходи до питань стратегічного керування інтелектуальною власністю в галузі телекомунікацій // Зв’язок. – 2005. – № 8. – С. 56-58.
9. Барте К. Чистая прибыль важнее, чем доход на развитом рынке телекоммуникаций // Вестник связи. – 2005. – № 2. – С. 78-79.
10. Безтелесна Л. Предпринимательство в контексте человеческого развития // Экономика Украины. – 2003. – № 12. – С. 62-67.
11. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал. – С.Пб.: Питер, 2001. – 288 с.
12. Брусиловский С., Никитина М., Смирнова Е. Интеллектуальная сеть: от внедрения к доходам // Вестник связи International. – 2001. – № 1. –
С. 24-30.
13. Бутник-Сиверский А.Б. Теоретические принципы интеллектуальной инновационной деятельности на предприятии // Экономика Украины. – 2004. – № 12. – С. 31-37.
14. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2004. – 296 с.
15. Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 1. – С. 20-24.
16. Бутнік-Сіверський О.Б. Ринковий механізм господарювання. Теоретико-методологічні проблеми формування. – К.: ЦСП «Компас», 1995. – 304 с.
17. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608 с.
18. Варакин Л.Е. Электросвязь и экономика: информационно-экономический закон // Электросвязь. – 1992. – № 12. – С. 5-10.
19. Варгатюк А. Винахідницька творчість та патентна активність як передумова трансфера технологій та комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності // Проблеми науки. – 2004. – № 4. – С. 41-51.
20. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС, 2000. – 416 с.
21. Вачевський М. Джерела патентної документації та петентних описів до об’єктів інтелектуальної власності // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 8 (38). – С. 105-114.
22. Вачевський М. Конкуренція і конкурентоздатність товарів при використанні об”єктами інтелектуальної власності // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 1(19). – С. 38-45.
23. Вачевський М. Організаційна структура системи управління інтелектуальною властністю // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 4(34). – С. 155-162.
24. Гавва В.М. Інновації в Україні: стан і проблеми // Вчені записки: Зб. наук. праць. – Х., 2003. – С. 21-27.
25. Гавва В.Н., Сафронов Я.В., Шумов В.П. Планирование инвестиций в производство и анализ финансов предприятия: Учеб. пособ. – Х.: Харьк. авиац. ин-т, 1997. – 73 с.
26. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оцінювання: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 224 с.
27. Гавва В.Н., Колісниченко В.А., Узун Д.Д. Статистический практикум: Учеб. пособ. – Х.: Нац. аэрокосм. ун-т, 2000. – 147 с.
28. Галицька Е., Ковтун Н. Статистичні групування в аналізі інвестиційного процесу та інвестиційної діяльності в Україні // Статистика України. – 2005. – № 3. – С. 7-11.
29. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
30. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.У. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 431 с.
31. Геец В. Характер переходных процессов к экономике знаний // Экономика Украины. – 2004. – № 4. – С. 7-9.
32. Голов С. Облік нематеріальних активів за МСБО // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. – № 7-8. – С. 42-50.
33. Гончарова Н.П. Инновационный тип развития как фактор сбалансированности экономики // Стратегія економічного розвитку України: Зб. наук. праць. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 125-132.
34. Грицуленко С.И. Взаимосвязь интеллектуального капитала с нематериальными активами как фактор обеспечения его кругооборота // Світ інформації та телекомунікацій – 2006: ІІІ Міжнародна науково-технічна конференція студентства та молоді. Київ, 26-27 квітня 2006 р. – К., 2006. –
С. 178.
35. Грицуленко С.И. Измерение интеллектуального капитала // Экономические инновации: Инновационные технологии мониторинга и регулирования поведением экономических систем: Сб. науч. работ. – Одесса, 2007. – С. 45-51.
36. Грицуленко С.И. Интеллектуальная собственность в деятельности оператора связи // Радиоэлектроника и молодежь в ХХІ веке: 10-й Юбилейный Международный молодежный форум. Харьков, 10-12 апреля 2006 г. – Х., 2006. – С. 664.
37. Грицуленко С.И. Интеллектуальный капитал как фактор повышения производительности труда оператора связи // Наукові праці ОНАЗ ім. О.С. Попова: Зб. наук. праць. – Одеса, 2006. – С. 114-120.
38. Грицуленко С.И. Интеллектуальный капитал: некоторые вопросы сущности и формирования // Інноваційні технології в науці, підготовці та перепідготовці фахівців: Міжнародна науково-практична конференція. Одеса, 17-18 травня 2007 р. – Одеса, 2007. – С. 80-83.
39. Грицуленко С. Прогнозирование показателя использования нематериальных активов оператором связи // Науково-технічні пріоритети економічного розвитку в галузі зв’язку: нові стратегії та технології: Всеукраїнський науково-практичний семінар. Одеса, 27-29 травня 2004 р. – Одеса, 2004. – С. 72.
40. Грицуленко С.И., Потапова-Синько Н.Е. Интеллектуальная собственность. Модуль 2: Основы интеллектуальной собственности: Конспект лекций. – Одесса: ОНАС им. А.С. Попова, 2006. – 92 с.
41. Гунин В., Баранчеев В. Маркетинг на стадии коммерциализации интеллектуальных продуктов в инновационном процессе // Маркетинг. – 1999. – № 4. – С. 51-65.
42. Данилишин Б., Чижова В. Науково-інноваційне забезпечення сталого економічного розвитку України // Економіка України. – 2004. – № 3. –
С. 4-11.
43. Денисов А.Д. Время продавать знания // Эксперт. – 2004. – № 24 (425). – С. 22-26.
44. Дишкант М. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку України // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. – 2000. – № 3. – С. 73-77.
45. Добрынин А.И., Дятлов С.А., Цыренова Е.Д. Человеческий капитал в транзитивной экономике: Формирование, оценка, эффективность использования. – С.Пб.: Наука, 1999. – 309 с.
46. Дракер П. Посткапиталистическое общество. Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология; Под ред. В. Иноземцева. – М.: Академия, 1999. – 1067 с.
47. Дробозина Л.А. Финансы: Учебник для вузов. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. – 527 с.
48. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. пос. –К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
49. Економіка галузі зв’язку: Підручник для вузів і фах. зв’язку: У 2 т. / Держком. зв’язку та інформ. України, Українська держ. акад. зв’язку; За заг. ред. В.М. Орлова, Ф.З. Мардаровського, Н.Ю. Потапової-Сінько. – Одеса: УДАЗ, 1999. – Т. 1-2.
50. Економіка поштового зв’язку: Навч. пос. / М-во тр-ту та зв’язку України, ОНАЗ ім. О.С.Попова; За заг. ред. В.М. Орлова, Н.Ю. Потапової-Сінько, О.С.Редькіна. – Одеса: Вид. „ВМВ”, 2006. – 468 с.
51. Елин А.В., Елина И.Е. От интеллектуального потенциала к интеллектуальному капиталу предприятия // Интеллектуальный капитал – ключ к развитию и росту экономики: Научн. конф. Рос. Акад. гос-ной службы при Презид. РФ, апрель 2007. – Режим доступу: http://www.koism. rags.ru/science/action/intell.php.
52. Ерегин Е.Ю. Управление развитием потенциала наукоемкого предприятия (на примере электронной промышленности РФ): Автореф. дис. …канд. экон. наук / Всерос. заочн. фин.-экон. ин-т. – М., 2007. – Режим доступу: http://www.vzfei.ru.
53. Жаров В., Максимова Н. Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності: шлях реалізації // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 3-6.
54. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. – К.: Ін-т. інтел. власн. і права, 2004. – 64 с.
55. Журавльова І. Фінансовий аспект оцінки інтелектуального капіталу // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С. 103-109.
56. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.1999 р. № 966-ХІV. //http://zakon.rada.gov.ua
57. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. № 47-ВВР. – Ст. 646. //http://zakon.rada.gov.ua
58. Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658-ВВР. – Ст. 251. //http://zakon.rada.gov.ua
59. Закон України „Про підприємництво” від 07.02.1991 р. № 698-ВВР. – Ст. 168. //http://zakon.rada.gov.ua
60. Захарін С. Стимулювання інноваційної активності корпоративних структур // Економіка України. – 2006. – № 8. – С. 41-47.
61. Зинов В., Сафарун К. Интеллектуальный капитал на базовой характеристике стоимости бизнеса // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 5. – С. 23-35.
62. Зинов В., Шамшин С. Сравнение разных методов оценки стоимости интеллектуальной собственности // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 4. – С. 15-39.
63. Зінов В. Проблеми комерціалізації результатів досліджень і розробок // Інтелектуальна власність. – 2000. – № 3. – С. 35-42.
64. Зубілевич С. Облік нематеріальних активів // Бухгалтерський облік і аудит. – 2001. – № 10. – С. 3-12.
65. Ивашкевич В.Б. Бухгалтерский учет; Под ред. П.С. Безруких. – М.: Бух. учет, 1994. – 464 с.
66. Иноземцев В. За пределами экономического общества. – М.: Академия – Наука, 1998. – 640 с.
67. Интеллектуальная собственность требует оценки / А.Л. Бабосюк, В.В. Нужных, Л.П. Петров, А.В. Шабалин, Т.В. Юркина // Зв’язок. – 2001. – № 5. – С. 65-67.
68. Как заставить работника учиться? // Деловая Одесса. – 2006. – № 13 (152). – С. 16.
69. Каргин А.А., Бабосюк А.Л., Ворхалев П.Ю. Метод иерархий в оценке составляющих интеллектуального капитала предприятий // Зв’язок. – 2004. – № 6. – С. 71-74.
70. Кендюхов А. Гносеология интеллектуального капитала // Экономика Украины. – 2003. – № 4. – С. 29-34.
71. Кендюхов О., Димитрова С. Стратегічний підхід до оцінки ефективності управління торговими марками // Економіка України. – 2006. – № 8. – С. 81-85.
72. Ковалев М. Интеллектуальная собственность в экономике // Экономист. – 2003. – № 1. – С. 37-44.
73. Коваленко Т. Промышленная собственность как составная часть интеллектуальной собственности // Юридическая практика. – 2001. – № 23. – С. 10-11.
74. Козырев А. Оценка интеллектуальной собственности и нематериальных активов. – М.: ЦЭМИ РАН, 2002. – 54 с.
75. Козырев А. Оценка интеллектуальной собственности. – М.: Экспертное бюро, 1997. – 289 с.
76. Комаров И. Интеллектуальный капитал // Персонал. – 2000. – № 5. – С. 54-62.
77. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. пос. – К.: Знання, 2000. – 378 с.
78. Кравченко О. Історико-правовий аналіз промислової власності // Цивільне право. – 2002. – № 9. – С. 41-42.
79. Крайнев П.П. Проблемы комплексной оценки интеллектуальной собственности // Інтелектуальна власність. – 1998. – № 5. – С. 50-51.
80. Крайнєв П.П. Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю / Акад. прав. наук України. – К.: Вид. дім „Ін Юре”, 2004. – 448 с.: іл., табл. – Бібліогр.: с. 431-444.
81. Крайнєв П.П Формування системи органів управління промисловою власністю в Україні // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 16. – С. 16-24.
82. Красовська А. Шляхи впровадження інноваційних проектів в Україні // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 3. – С. 12-15.
83. Красовська А., Бернадські І. Сучасні тенденції економічного розвитку і охорона прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 2-3. – С. 28-29.
84. Кузовкова Т., Овсянников А. Оценка инфокоммуникационной интенсивности отраслевого развития // Вестник связи International. – 2001. – № 1. – С. 44-52.
85. Куренкова Н.А., Тизик А.П. О зависимости между уровнем развития телефонной связи и экономическим потенциалом регионов России // Электросвязь. – 1998. – № 2. – С. 6-9.
86. Кушерець В.І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій. – К: Знання України, 2002. – 248 с.
87. Леонтьев Б. Новая экономическая парадигма // Журнал для акционеров. – 2000. – № 12. – С. 37-43.
88. Лищишин М. Економічна класифікація інтелектуальних ресурсів // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. – № 5. – С. 8-11.
89. Любушин Н.П. Анализ финансово-экономической деятельности предприятий: Учеб. пособ. – М.: Финансы, 1999. – 471 с.
90. Мазин А. Инвестиции в образование и рынок труда // Человек и труд. – 2004. – № 5. – С. 43-48.
91. Макаров В., Козырев А., Микерин Г. Интеллектуальная собственность: правовые и экономические вопросы формирования // Российский экономический журнал. – 2003. – № 5-6. – С. 14-36.
92. Малишко О. Вимірювання інтелектуального капіталу в європейських країнах // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 1. – С. 26-39.
93. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. – Т.1. Кн.1.: Процесс производства капитала. – М.: Политиздат, 1983. – 905 с.
94. Мартынов Л. Инновационный характер управления развитием предприятий инфокоммуникационной сферы // Электросвязь. – 2005. – № 2. – С. 48-50.
95. Мартынов Л. Теория инноватики и коммерциализирующий менеджмент // Вестник связи International. – 2000. – № 3. – С. 28-33.
96. Мартынов Л., Хабаров Н. Инновационная политика в области телекоммуникаций // Вестник связи International. – 2000. – № 3. – С. 21-27.
97. Марчук Є. Стратегічна орієнтація суспільства – рух на випередження // Стратегічна панорама. – 1999. – № 4. – С. 15.
98. Международные стандарты финансовой отчетности. – М.: Аскери-АССА, 1999. – 1135 с.
99. Минцберг Г., Альстренд Б., Лэмпел Дж. Школа стратегий / Пер. с англ. – С.Пб.: «Питер», 2001. – 336 с.
100. Мочерный С.В., Симоненко В.К., Секретарюк В.В. Основы экономической теории: Учебник; Под общ. ред. С.В. Мочерного. – К.: Знання, 2000. – 607 с.
101. Назарова Ю. Права промышленной собственности как форма участия в хозяйственном обществе // Цивільне право. – 2002. – № 8. –
С. 44-47.
102. Немчин О., Бутнік-Сіверський О. Сучасний стан інноваційного розвитку України // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 1. – С. 32-39.
103. Оберемчук В.Ф. Маркетинг інноваційної діяльності // Стратегія економічного розвитку України: Зб. наук. праць. – К.: КНЕУ, 2001. –
С. 191-197.
104. Олейко В. Інтелектуальний капітал: методологічні аспекти // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 6. – С. 44-46.
105. Олійник О. Інноваційна діяльність та охорона інтелектуальної власності в Україні // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 2. – С. 60-74.
106. О некоторых подходах к оценке интеллектуального капитала предприятия / А.Л. Бабосюк, В.Я. Тесля, А.А. Каргин, П.Ю. Ворхалев // Зв’язок. – 2004. – № 8. – С. 25-27.
107. Оценка стоимости баз данных / А.Л. Бабосюк, П.Ю. Ворхалев, С.Н. Конинина, Л.Ю. Федченко // Зв’язок . – 2004. – № 3. – С. 70-73.
108. Пантюхина А. Стратегическое управление интеллектуальной собственностью // Інтелектуальна власність. – 1998. – № 1. – С. 28-32.
109. Панченко Є. Інтелектуальний досвід емпіричного дослідження // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 6. – С. 14-24.
110. Петрина М. Базові умови створення інноваційної моделі розвитку економіки України // Економіка України. – 2006. – № 8. – С. 35-39.
111. Петрокієнко Л. Врахування умовних сподівань при виборі варіантів економічних рішень з управління інтелектуальною власністю // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 9 (39). – С. 168-172.
112. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи” / Затв. нак. М-ва фін. України від 18.10.1999 р. № 242.
113. Портер М. Конкуренция / Пер. с англ. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2003. – 496 с.
114. Постульга В. Некоторые аспекты реформирования системы защиты интеллектуальной собственности // Юридическая практика. – 2003. – № 27. – С. 11.
115. Потапова-Синько Н.Е. Экономическое обоснование хозяйственных решений: Учеб. пособ. для студ. экон. спец. – Одесса: ОНАС им. А.С. Попова, 2005. – 167 с.
116. Потапова-Синько Н.Е., Грицуленко С.И. Влияние нематериальных активов на результаты деятельности оператора связи // Наукові праці ОНАЗ ім. О.С. Попова: Зб. наук. праць. – Одеса, 2003. – С. 52-54.
117. Потапова-Синько Н.Е., Грицуленко С.И. Нематериальные ресурсы в деятельности предприятия на современном этапе // Современные проблемы телекоммуникаций: 6-я международная научно-техническая конференция. Одесса, 19-22 августа 2003 г.. – Одесса, 2003. – Ч. 2. – С. 122-124.
118. Потапова-Синько Н.Е., Грицуленко С.И. Образование, наука и технология – основа экономического роста Украины // Проблеми підготовки фахівців з інтелектуальної власності в Україні: V Всеукраїнська науково-практична конференція.Київ, 27-28 квітня 2005 г. – К., 2005. – С. 138-141.
119. Потапова-Синько Н.Е., Грицуленко С.И. Предприятие связи как интеллектуальная производственная система // Rаbitə və informasiya texnologiyalar nazirliyi: Azәrbaycan Respublikasinin Rәhbәrliyinә gәlmәsinin 37-ci il dönümünә hәsr olunmuş Beynәlxalq elmi-praktik konfrans. – Mingəçevir, 2006. – С. 257-266.
120. Потапова-Синько Н.Е., Грицуленко С.И., Станкова Г.О. Интеллектуальный капитал и нематериальные активы, их сущность и взаимосвязь // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. праць. – Одеса, 2005. – С. 231-236.
121. Ратушин Ю. Економічні основи організованих ринків інтелектуальної власності як напрямок комерціалізації досліджень і розробок // Цивільне право. – 2002. – № 9. – С. 41-42.
122. Рач В., Чугуєвець С. Інтелектуальна власність як базове поняття нової економіки // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 6. – С. 41-43.
123. Редькін О.С. Сучасні стратегії та технології корпоративного управління: (Монографія) / О.С. Редькін, В. Реген, Н.А. Хрущ; Одес. нац. акад. зв’язку. – Одеса: „Евен”, 2004. – 216 с.: іл., табл. – Бібліогр.: с. 66-68, 146-147, 211-212.
124. Риккардо Д. Начала политической экономики и налогового обложения: Антология экономической классики. – М.: МП «Эконов», 1993. – Т. 1. – 960 с.
125. Річний звіт держдепартаменту інтелектуальної власності України. – К., 2007. – Режим доступу: http://www.sdip.gov.ua/rus/about/statistic/zvit07.
126. Рубан В., Чубукова О., Некрасов В. Инновационная модель стратегического развития Украины: методология и опыт // Экономика Украины. – 2003. – № 6. – С. 14-19.
127. Семикіна М. Соціально-економічна мотивація праці: методологогія оцінки ефективності та принципи регулювання. – Кіровоград: ПВЦ Маяк, 2004. – 124 с.
128. Семиноженко В. Інтелектуальна економіка: майбутнє України // Проблеми науки. – 2001. – № 6. – С. 3-6.
129. Стеклов В.К., Беркман Л.Н. Нові інформаційні технології: Транспортні мережі телекомунікацій. – К.: Техніка, 2004. – 488 с.
130. Е.Н. Стрельчук, С.Б. Горелкина, Н.Е. Потапова-Синько. Методика прогнозирования и планирования развития предприятий связи: Учеб. пособие. – Одесса: ОЭИС им. А.С. Попова, 1992. – 78 с.
131. Стюарт Т. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организации. Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология; Под ред. В. Иноземцева. – М.: Академия, 1999. – 1372 с.
132. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учеб. для вузов / Пер. с англ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.
133. Тофило А.В. Экспертиза объектов промышленной собственности: заявки на изобретения и полезные модели. – К.: Ин-т интел. собств. и права, 2004. – 176 с.
134. Управление предпринимательскими рисками: вопросы теории и практики: (Монография) / В.М. Гранатуров, И.В. Литовченко; Одес. нац. акад. связи. – Одесса: МЧП «Эвен», 2005. – 204 с.: ил., табл. – Библиогр. с.: 193-196.
135. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учеб. для вузов. – М.: ЗАО «Бизнес-школа» «Интел синтез», 1998. – 416 с.
136. Федченко Л. Інтелектуальна власність – потенційний ресурс підприємства // Зв’язок. – 2004. – № 6. – С. 24-26.
137. Фелицына С., Антипина И. О развитии системы правовой охраны промышленных образцов в Европе // Изобретательство. – 2005. – № 1. – С. 11-20.
138. Фукуяма Ф. Доверие, социальные добродетели и созидание благосостояния. Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология; Под ред. В. Иноземцева. – М.: Академия, 1999. – 1123 с.
139. Хилл Н. Думай и богатей / Пер. с англ. – М.: Начало – Пресс, 1993. – 200 с.
140. Хрустальова В. Інтелектуальні інвестиції в економіку України // Фінанси України. – 1998. – № 8. – С. 77-82.
141. Цыбулев П.Н. Маркетинг интеллектуальной собственности: Учеб. пособ. – К.: Ин-т интел. собств. и права, 2004.– 84 с.
142. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності: Навч. посіб. – К.: Ін-т. інтел. власн. і права, 2005. – 108 с.
143. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности: Учеб. пособ. – К.: Ин-т интел. собств. и права, 2004. – 188 с.
144. Черевко В. Про розвиток інноваційної діяльності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 12. – С. 11.
145. Чечетов М. Інноваційна складова ринкової трансформації // Економіка України. – 2004. – № 11. – С. 4-14.
146. Чухно А. Интеллектуальный капитал: сущность формы и закономерности развития // Экономика Украины. – 2002. – № 11. – С. 48-55; № 12. – С. 61-67.
147. Шамрина Е., Пахаренко А. Интеллектуальная собственность как нематериальный актив // Інтелектуальна власність. – 1998. – № 6. – С. 50-52.
148. Шнейдеман Л.З. Учет новых видов имущества и операций. – М.: Бух. учет, 1993. – 283 с.
149. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. –238 с.
150. Эдвинсон Л., Мелоун М. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компании. Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология; Под ред. В. Иноземцева. – М.: Академия, 1999. – 1067 с.
151. Экономика предприятия: Учебник; Под ред. проф. О.И. Волкова. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 520 с.
152. Экономическая статистика: Учебник; Под ред. Ю.Н. Иванова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 480 с.
153. Экономическая стратегия фирмы: Учеб. пособ.; Под ред. А.П. Градова. – С.Пб.: Спец-лит, 2000. – 589 с.
154. Экономическая энциклопедия; Под ред. Л.И. Абалкина. – М.: ОАО Изд-во «Экономика», 1999. – 1055 с.
155. Яценко М. Інформаційний аналіз і маркетинг в інноваційній діяльності // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 2-3. – С. 42-47.
156. Boer P. The Valuation of Technology: Business and Financial Issues in R@D. – Wiley@Sons, 1999. – 232 с.
157. Eccles R. The performance measurement manifesto? // Harvard Business Review. – 1991, – Vol. 69, No. 1. – Р. 131-137.
158. European Valuation Standards 2000 // The European Group of Valour’s Associations. The Estate gazette, 2000. – 460 p.
159. Griliches Z. Patent Statistics as Economic Indicators: A Survey // Journal of Economic Literature. – Vol. XXYIII, December 1990. – P. 1661-1707.
160. International Valuation Standards (Международные стандарты оценки). – London, IVSC, 2000. – 357 p.
161. Jipp A. Wealth of Nations and Telefone Density // Telecommunicattions Jornal. – 1963. – № 7. – Р. 47-51.


Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.