У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название УПРАВЛІННЯ НЕДОХіДНИМИ АКТИВАМИ БАНКУ НА ОСНОВІ Удосконалення ЇХ ОЦІНКИ
Количество страниц 215
ВУЗ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
Год сдачи 2010
Содержание ЗМІСТ


ВСТУП ………………………………………………………………….………

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ НЕДОХІДНИМИ АКТИВАМИ БАНКУ …
1.1. Недохідні активи банку в системі банківського менеджменту …
1.2. Система управління недохідними активами банку …………….
1.3. Теоретико-методичні основи оцінки недохідних активів банку в системі управління ними …
Висновки за розділом 1 ………………………………………………...

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ НЕДОХІДНИХ АКТИВІВ БАНКУ ……
2.1. Методичне забезпечення аналізу недохідних активів банку в системі їх оцінки ……………
2.2. Раціоналізація облікової політики щодо недохідних активів банку …
2.3. Інформаційна модель аналізу та оцінки недохідних активів банку …………
Висновки за розділом 2 ………………………………………………..

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ НЕДОХІДНИХ АКТИВІВ У СИСТЕМІ БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ .......................
3.1. Аналіз банківської системи України та активів банків …………
3.2. Науково-методичні рекомендації по формуванню методики аналізу недохідних активів з урахуванням взаємозв’язку показників ліквідності банку та його прибутку
3.3. Використання обліково-аналітичної інформації щодо недохідних активів у системі управління банком …………………...
Висновки за розділом 3 ………………………………………………..
ВИСНОВКИ ……………………………….…………………………………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …….………………………………..
ДОДАТКИ ……………………………….……………………………………..

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Управління активами за своєю значимістю і актуальністю є одним з головних питань банківського менеджменту. Проте, як свідчить практика сучасних фінансових відносин в Україні, для здійснення ефективної діяльності банкам необхідно підтримувати достатній рівень ліквідності та прибутковості одночасно. Це вимагає формування такої структури активів, яка б максимізувала дохід банку і забезпечувала його стійкість. Тому управління недохідною складовою активів є важливою складовою банківського менеджменту, оскільки наявність значної частки недохідних активів суттєво обмежує здатність банку до отримання прибутку та забезпечення сталого розвитку. Однією з причин такої структури є неефективне управління недохідними активами, найбільшу частку в яких займають основні засоби та нематеріальні активи. Вони є найбільш стабільною складовою, проте обмежують ліквідність та прибутковість банку. Оцінка недохідних активів з позиції врахування залежності між недохідними активами та іншими агрегатами активів, а також між недохідними активами та зобов’язаннями дозволить максимізувати прибуток при забезпеченні оптимального рівня ризикованості банку, визначеного загальною стратегією.
Управління активами фінансових установ розглядалися в працях зарубіжних науковців та практиків, зокрема Н. Бакстера, У. Бреддіка, Д. Ван-Хуза, Д. Вуда, Р. Міллера, Д. Полфремана, П. Роуза, Дж. Сінкі. Серед російських вчених варто виділити роботи В. Колесникова, Л. Кроливецької, О. Лаврушина, Г. Панової, В. Усоскіна та інших.
Вагомий внесок у розробку теоретичних і практичних засад управління активами банку внесли вітчизняні вчені-економісти: І. Бланк, М. Білик, О. Васюренко, В. Грушко та О. Любунь, О. Дзюблюк, А. Єпіфанов, О. Заруба, Л. Примостка, І. Сало та інші.
Високо оцінюючи вклад вітчизняних та зарубіжних авторів, слід зазначити, що традиційні механізми банківського менеджменту не надають ефективних рекомендацій щодо досягнення оптимуму між доходністю активів та стійкістю банківської установи. Недостатньо уваги приділяється оптимізації структури активів банку за доходністю з огляду на дотримання основоположних принципів управління ними. Зокрема, практично не досліджуються питання оцінки загального впливу недохідних активів на діяльність банку, особливо на такі його якісні показники, як рентабельність і ліквідність.
Відсутність комплексних теоретичних розробок, що обґрунтовують побудову системи оцінки та управління недохідними активами та відповідають цілям забезпечення високої прибутковості банківської діяльності з дотриманням вимог фінансової стійкості зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та свідчать про його актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження були використані при виконанні науково-дослідних тем: “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (номер державної реєстрації 0102U006965) у Державному вищому навчальному закладі “Українська академія банківської справи Національного банку України” і “Формування ефективної системи управління комерційним банком” (номер державної реєстрації 0105U001844) у Київському національному торговельно-економічному університеті. До звітів за цими темами включені пропозиції автора щодо удосконалення аналізу і оцінки активів банку з урахуванням їх недохідної складової, а також пропозиції щодо використання обліково-аналітичної інформації за недохідними активами у системі управління банком.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних засад, розробка методичних підходів та практичних рекомендацій щодо оцінки недохідних активів у системі управління ними.
Відповідно до мети дослідження передбачено вирішення таких завдань теоретичного, методичного та прикладного характеру:
дослідження ролі активів у економічному механізмі діяльності банку, обґрунтування доцільності виокремлення категорії «недохідні активи» як об’єкта управління та уточнення їх визначення;
розробка та обґрунтування процедури віднесення конкретного активу до категорії «недохідні», що дозволить представити формулу, яка описує складові недохідних активів для подальшого проведення їх аналізу;
дослідження теоретико-методичних та практичних основ управління недохідними активами банку з метою виявлення інструментів оцінки недохідних активів;
виявлення впливу недохідних активів на ефективність діяльності банку, що надасть інструмент для управління співвідношенням «дохідність-ліквідність»;
дослідження економічної сутності різних видів вартості активів і обґрунтування вибору видів вартості недохідних активів для оптимального управління ними;
обґрунтування можливості використання поняття та формули складових недохідних активів у комплексній аналітичній моделі банку, зокрема, в розробці аналітичного і управлінського обліку недохідних активів банку та системи їх аналізу;
поглиблення теоретичних засад інформаційного забезпечення управління недохідними активами банку, що дозволить побудувати інформаційну модель їх аналізу;
вивчення методичних та організаційних засад аналізу недохідних активів, як складової оцінки, з урахуванням їх специфіки, що дозволить сформувати етапи аналітичного дослідження з метою комплексного вивчення недохідних активів банку.
Об’єктом дослідження є управління активами з урахуванням внутрішніх і зовнішніх чинників впливу на діяльність банку.
Предмет дослідження – управління недохідними активами на основі удосконалення їх оцінки.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження склали діалектичний і системний підхід, теоретичні положення сучасної економічної теорії, теорії фінансів, законодавча база, наукові праці вітчизняних і закордонних вчених і фахівців у сфері банківського менеджменту. У процесі дослідження використовувались такі загальнонаукові методи: теоретичне узагальнення та порівняння, систематизація, формалізація – при вивченні сутності недохідних активів та визначенні особливостей управління ними; спостереження – під час вивчення ситуації у банківському секторі України та відбору банків до сукупності, що досліджувалась; порівняння – у ході встановлення спільних і відмінних рис чинних методик аналізу недохідних активів, під час зіставлення розміру недохідних активів з ліквідністю і рентабельністю банків; вимірювання – у процесі розробки методики аналізу недохідних активів і визначення оптимального співвідношення між недохідними та іншими активами банків, враховуючи достатній рівень ефективності діяльності кредитної установи; абстрагування – під час розробки методик аналітичного і управлінського обліку, моделі аналізу недохідних активів банку; аналіз і синтез, індукція та дедукція – у ході проведення аналізу недохідних активів.
При проведенні дисертаційного дослідження використано наукові праці закордонних і вітчизняних учених з питань аналізу, закони України, постанови Верховної Ради, Кабінету міністрів, Національного банку України, звіти банків України та Асоціації українських банків, матеріали науково-практичних конференцій за темою дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні впливу недохідних активів на результативні параметри банківської діяльності та розробці комплексної моделі аналізу недохідних активів як інструменту оцінки в системі управління.
Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі положення:
вперше:
розроблено комплексну модель аналізу недохідних активів, яка відрізняється від існуючих, використанням формули недохідних активів при здійсненні економетричного аналізу. Базисом моделі є новий аналітичний підхід, який поєднує одночасну оцінку ліквідності, рентабельності та недохідних активів банку. Практичне запровадження такої моделі аналізу недохідних активів банку дозволяє системно аналізувати ефективність діяльності банків і сформувати сучасний інструментарій для раціональної організації управління недохідними та дохідними активами. Дана модель може використовуватись для моніторингу проблемних банків;
на основі здійсненого економетричного моделювання запропонований економетричний коефіцієнт недохідних активів, який відображає особливості стратегії управління активами банку. На відміну від існуючих аналітичних коефіцієнтів, використання такого економетричного коефіцієнту дозволяє здійснювати критичний аналіз ефективності управління активами банку. Його використання дозволяє отримувати адекватну управлінську інформацію для прийняття якісних і своєчасних рішень щодо аналізу і оцінки недохідних активів;
удосконалено:
методичні засади аналізу недохідних активів банку на підставі застосування єдиного підходу. На відміну від існуючих підходів, до об’єкта аналізу віднесено категорію “недохідні активи”, а не окремі їх складові;
процедури обліку недохідних активів банку, шляхом розробки єдиної системи регістрів для кодування елементів недохідних активів як для аналітичного, так і для управлінського обліку, що дозволило адаптувати інформацію обліку до моделі аналізу і оцінки недохідних активів;
підходи щодо здійснення аналізу і оцінки активів банку на основі раціонального поєднання окремих напрямів вивчення ефективності роботи фінансової установи. Дані підходи відрізняються від існуючих тим, що запропонований факторний аналіз рентабельності передбачає виокремлення впливу недохідних активів, що дає змогу кількісно оцінити ступінь їх впливу на рентабельність банку. Застосування таких підходів до аналізу ефективності управління недохідними активами дозволить досліджувати недохідні активи і їх роль у формуванні прибутку;
набули подальшого розвитку:
економічний зміст поняття “недохідні активи”, які визначено, як “ресурси, контрольовані банком, або права на отримання таких ресурсів, що виникли в результаті минулих подій, використання або отримання яких, як очікується, призведе до отримання еквівалентного потоку грошових коштів у майбутньому, тобто не принесе банкові безпосереднього доходу”;
система показників для аналізу недохідних активів банку з метою уніфікації підходів до побудови комплексного їх аналізу і оцінки. Аналіз активів банку слід проводити з уніфікованої позиції за принципом дохідності і недохідності, що дозволить достовірно оцінити ефективність їх структури. Це вирізняє даний підхід від вже існуючих, які здійснюють аналіз активів в розрізі банківських операцій;
система управління недохідними активами банку, що визначена як комплекс методів та інструментів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із процесами формування необхідного рівня недохідних активів і структури джерел їх фінансування для досягнення стратегічної мети управління банком. На відміну від існуючої практики аналізу недохідних активів, яка не досліджує недохідні активи сукупно, запропонована система управління недохідними активами має на меті комплексний їх розгляд.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені методичні підходи до аналізу недохідних активів банку та практичні рекомендації щодо організації їх обліку і аналізу, використовуються Національним банком України і враховано у діяльності банків, зокрема:
методика аналізу недохідних активів банку включена до системи аналізу діяльності банків Національного банку України, довідка про впровадження від 13.09.2007 р. №43-213/8334;
матеріали дисертаційного дослідження в частині виявлення впливу обсягу недохідних активів банку на рентабельність та з приводу виявлення взаємозв’язку обсягу недохідних активів банку з іншими статтями балансу банку використано Центральним регіональним управлінням ВАТ Банку «Фінанси та кредит», довідка про впровадження від 13.09.2007 р. №5361;
підходи до аналізу недохідних активів в частині визначення місця банку за розробленою методикою поділу банків на групи за економетричним коефіцієнтом недохідних активів за активами і реалізація факторного аналізу прибутку через визначення впливу обсягу недохідних активів банку використано ВАТ КБ «Хрещатик», довідка про впровадження від 14.09.2007 р. №06-5621;
підходи до вирішення дилеми «ліквідність-дохідність» у взаємозв’язку з підходами до оцінки недохідних активів банку, що дозволяє при оцінки ефективності управління активами враховувати різноманітні фактори впливу на активи банку, використано ЗАТ «БАНК НРБ», довідка про впровадження від 20.09.2007 р. №2292/7/10-01.
Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, отримані автором особисто, знайшли відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, що є результатом власної роботи здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і результати дослідження оприлюднені та доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на Міжвузівській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України” (м. Харків, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України” (м. Київ, 2003 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 2003, 2007 рр.).
Наукові публікації. Основні положення дисертації, які повністю висвітлюють результати дослідження, викладено в 11 наукових працях загальним обсягом 3,76 друк. арк., з них: 8 наукових статей у наукових фахових виданнях (3,43 друк. арк.), 3 тези доповіді на науково–практичних конференціях (0,33 друк. арк.).
Структура та обсяг дисертації визначається метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділи, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний обсяг дисертації викладений на 253 сторінках, у тому числі 17 таблиць, 50 рисунків, список використаних джерел, що містить 165 найменувань, розміщено на 14 сторінках, 19 додатків – на 35 сторінках.
Список литературы ВИСНОВКИ


У процесі дисертаційного дослідження вивчена проблематика управління недохідними активами, що дозволило зробити такі висновки.
1.На сучасному етапі розвитку банківської системи України банкірами-практиками не приділяється достатня увага дослідженню проблематики щодо знаходження оптимального рівня недохідних активів. Це дало б змогу банку збільшити ефективність діяльності. Недохідні активи – це ресурси, контрольовані банком, або права на отримання таких ресурсів, що виникли в результаті минулих подій, використання або отримання яких, як очікується, призведе до отримання еквівалентного потоку грошових коштів у майбутньому, тобто не принесе банкові безпосереднього доходу. Тому для банківських установ необхідно класифікувати активи на дохідні та недохідні з огляду на види і суттєвість для банків очікуваних доходів від використання їх в майбутньому, що пов’язано із формуванням стратегії управління збалансованістю структури активів банку.
2.Обґрунтовано науковий підхід до систематизації недохідних активів банку, визначено їх роль і місце в аналізі діяльності банківських установ. Недохідні активи банку слід з позиції прямої та непрямої недохідності. Так, недохідні активи прямої недохідності первісно визнаються засобами внутрішньобанківських операцій (основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності), а недохідні активи непрямої недохідності визнаються в процесі як внутрішньобанківських, так і фінансових операцій (дебіторська заборгованість).
3.Зосереджено увагу на особливостях обліку та аналізу недохідних активів як єдиного цілого, що дало змогу комплексно вивчити і проаналізувати вплив кожної їхньої складової на ціле і прийняти економічно виважене рішення. На сучасному етапі облікові недохідних активів банку має бути притаманний динамізм, який обліковій системі надають її оперативність і аналітичність. Оперативність пов’язується з можливістю прискорення обробки облікових даних в реальному часі, аналітичність – із визначенням інформаційних потреб управлінської системи і забезпеченням інформацією користувачів. Таким чином визначено місце і роль бухгалтерського обліку та аналізу в системі управління недохідними активами банку, обґрунтовано зв’язок цих дисциплін.
4.З метою уніфікації підходу до побудови комплексної системи аналізу діяльності банку, аналіз активів слід проводити за їх складовими (дохідні та недохідні). Це дасть змогу, по-перше, визначити місце аналізу недохідних активів у системі комплексного аналізу банківської діяльності, по-друге – врахувати всі фактори впливу і тенденції, що спостерігаються в банку і, як наслідок, розробити ефективні прогнози його розвитку. Методика аналізу недохідних активів має включати сукупність заходів, що сприятимуть досягненню максимального ефекту від діяльності банку, враховуючи вимоги до його стійкості та прибутковості.
5.З метою побудови дієвої схеми прийняття управлінських рішень, запропоновано підходи до використання процедур аналітичного обліку з метою поліпшення управління недохідними активами банку, а також розроблено модель управлінського обліку недохідних активів, побудовану за принципами цілісності та оперативності. Консолідація рахунків недохідних активів у розділі 80 дасть змогу керівництву банку оперативно отримувати необхідну інформацію про ці активи (як у цілому, так і за певними їх складовими) і використовувати її у взаємозв’язку з іншими даними для всебічного вивчення діяльності банківської установи залежно від поставленої мети аналізу. Поєднання процедур фінансового та управлінського обліку забезпечить формування інформації у двох аспектах: а) історичному, що узагальнює результати здійснених операцій; б) прогнозному, що підтверджує реальність планів на майбутнє. Фінансовий облік не спроможний забезпечити повною мірою потреби усіх користувачів. Предметом управлінського обліку є процес формування інформаційної бази, що її використовують в управлінні банком. За об’єкти приймаються його структурні підрозділи, на ефективність діяльності яких спрямована загальна система управління банком. Методологія управлінського обліку має забезпечити підвищення рівня прозорості діяльності кожного структурного підрозділу і сприяти формуванню гнучкої системи управління ризиками за всіма сегментами банківського бізнесу. Це особливо актуально для банківської сфери з огляду на кількість учасників банківського бізнесу і його велику складність.
6.В банку повинна існувати інформаційна система, до функцій якої входить безперервне оновлення показників, необхідних для здійснення аналізу, планування та прийняття вірних управлінських рішень. Вони формуються під впливом внутрішніх факторів, які знаходяться в самому банку, так і зовнішніх факторів, що знаходяться поза банком. Вплив зовнішніх факторів, що формують інформаційну систему, оцінюється за допомогою показників, що характеризують загальноекономічну ситуацію у країні. Ці показники можна поділити на два блоки – а) показники макроекономічного розвитку, б) показники мікроекономічного стану. До показників макроекономічного розвитку, які є вагомими для банку, відносять: темп росту внутрішнього валового продукту та національного доходу; обсяг емісії грошей; грошові доходи населення; вклади населення в банках; індекс інфляції; облікову ставку національного банку. До показників мікроекономічного стану слід віднести характеристику конкурентного середовища, яке сформовано і впливає на управлінські рішення банку.
7.В результаті дослідження впливу недохідних активів на результативні параметри банківської діяльності (рентабельність, прибуток) запропоновано модель факторного аналізу прибутку за допомогою інтегрального методу. Використаний підхід до проведення аналізу із застосуванням оптимального коефіцієнта недохідних активів за активами (НААopt) дає змогу оперативно інформувати менеджерів банку про недоотриманий прибуток і, як наслідок, про невикористані резерви, а також визначати оптимальну зміну прибутку, що очікується у разі зміни недохідних активів банку. За результатами проведеного нами факторного аналізу прибутку висунуто тезу про те, що розмір недохідних активів впливає на показники ліквідності та дохідності банку. Для детального розуміння процесів, що відбуваються в банку тієї чи іншої групи, розраховано показник структури активів за співвідношенням між ліквідними коштами та іншими активами банку (Лк). Оскільки на показник ліквідності впливає частка запасів матеріальних активів на складі, він показує, на якому бізнесі зосереджена діяльність банку. Наприклад, за надміру високого значення Лк можна стверджувати, що банк здійснює операції переважно на міжбанківському ринку і має незначний кредитно-інвестиційний портфель. Аналіз Лк разом з показником рентабельності дає змогу банківським менеджерам визначати дилему „ліквідність-дохідність”, яка завжди є актуальною для банків. Аналітики Національного банку України, в свою чергу, отримують інструмент моніторингу за фінансовим станом банків. Введений інтегрований показник недохідних активів за рентабельністю () поєднав фактори різновекторного впливу (дохідні та недохідні). Порівняння значень економетричного коефіцієнту недохідних активів за активами () і коефіцієнту недохідних активів за рентабельністю () показало, що значне коливання їх свідчить про певні вади в управлінні активами банку, непропорційну структуру активів або низьку ефективність банківської діяльності. Визначені в комплексі згадані показники надають інформацію про політику, якої дотримується той чи інший банк, приймаючи управлінські рішення. Отриманий їх інтервал [;] властивий для банків, що дотримуються зваженої стратегії розвитку. Це дало змогу поділити банки на групи за середнім розрахунковим значенням економетричного коефіцієнта недохідних активів за активами () (див. табл. 3.11). Банки, що входять до однієї групи, мають практично однакові можливості для свого розвитку. Щодо недохідних активів спостерігається пріоритетність розвитку певних балансових агрегатів, що стимулює банк до активних дій для досягнення стратегічної мети.
8.Побудовані економіко-статистичні регресійні моделі в динаміці та статиці виявили ступінь впливу на недохідні активи окремих груп активів та зобов’язань. Отримана інформація в результаті побудови моделей у динаміці дає змогу здійснювати управління недохідними активами в розрізі конкретного банку та прогнозування їх величини за конкретним банком, у разі зміни тією чи іншої групи активів (зобов’язань). Економіко-математичні регресійні моделі в статиці дозволяють оцінити кількісні параметри управління недохідними активами банку. На основі побудованих економіко-статистичних моделей розраховано економетричні коефіцієнти за активами () і зобов’язаннями (). За допомогою такого підходу керівництво банку може ефективно планувати стратегію розвитку діяльності кредитної установи. Більше того, на основі запропонованих економетричних коефіцієнтів фахівці Національного банку України можуть оцінити, наскільки збалансованою є структура активів банку або групи банків.
Розроблена модель аналізу недохідних активів банку зорієнтована на аналітиків банків, що займаються менеджментом активів, і працівників Національного банку України, до компетенції яких входить виявлення диспропорцій у структурі балансу банку. Тобто системі аналізу недохідних активів, що запропонована, притаманна універсальність. Іншою характеристикою моделі є гнучкість. Методика аналізу недохідних активів не прив’язана до поділу банків за групами активів Національним банком України. Аналітики банку можуть використовувати лише власну звітність і на її основі складати прогноз розвитку банку, а відтак віднаходити найадекватніші значення недохідних активів та інших параметрів, що відповідають меті аналізу. Простота моделі полягає в можливості за її допомогою оперативно отримувати аналітичну інформацію, оскільки результатом розрахунку є всього кілька показників, що об’єднують фактори впливу як дохідних, так і недохідних активів.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.