У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название СФЕРА ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Количество страниц 212
ВУЗ ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Год сдачи 2010
Содержание ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади становлення сфери фінансових послуг
1.1. Економічна сутність та зміст терміно-поняття «сфера фінансових послуг»
1.2. Організаційно-економічні передумови та особливості формування сфери фінансових послуг у трансформаційній економіці
1.3. Загальноекономічні та організаційно-функціональні засади базових сегментів сфери фінансових послуг
Висновки до 1 розділу
РОЗДІЛ 2. Організаційно-інституціональні засади сфери фінансових послуг у трансформаційній економіці
2.1. Інституціональна структура сфери фінансових послуг та організаційні засади її розвитку
2.2. Уповновноважені органи держави: їх координаційні та контрольно-наглядові функції щодо ринків фінансових послуг
2.3. Саморегулівні організації на ринку фінансових послуг та особливості їх функціонування
Висновки до 2 розділу
РОЗДІЛ 3. Основні пріоритети та шляхи розвитку сфери фінансових послуг у ринкових умовах
3.1. Соціально-економічне спрямування фінансових послуг у ринкових системах
3.2. Тенденції та основні напрямки державного впливу на сферу фінансових послуг в Україні
Висновки до 3 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Ринкові засади економічного розвитку вимагають високої відповідальності при розробці концептуальних засад стратегії і тактики державного впливу на ті процеси і сфери, які є найбільш чутливі до назрілих змін і водночас зумовлюють найбільш відчутний вплив на формування ефективної моделі розвитку національного господарства. Особливої ваги набуває потреба ретельного опрацювання засобів економічної стратегії та тактики, що застосовуються в організації управління та регулювання фінансово-кредитними системами та ринками фінансових послуг. Як показав досвід ринкових реформ в Україні, бажано результативним даний процес може бути лише за умови, коли він спирається на регулюючий та контролюючий вплив держави. Запровадження ринкових принципів і правил передбачає налагодження високоефективних організаційних механізмів функціонування та розвитку усіх складових економічної ї системи і, зокрема, сфери фінансових послуг. Будь-які косметичні зміни застарілої моделі управління фінансовою системою кардинально не змінюють ситуацію на краще. Фактично виникла потреба в формуванні нової парадигми структурних перетворень і відповідного розуміння природної сфери державної активності. Ринкова трансформація економіки України об’єктивно вимагає налагодження функціонування розгалуженої фінансово-послугової сфери. Організаційно-управлінські дії та регулюючий вплив держави саме у цій площині дозволило більшості держав з перехідною економікою не тільки подолати кризові явища, але й досягнути економічного зростання.
Необхідно визнати, що в нашій державі організація та здійснення реформ на ринках фінансових послуг не завжди мала належне теоретичне обґрунтування й концептуальне забезпечення і тому здійснювалися непослідовно, без ретельного опрацювання засобів економічної стратегії і тактики, що мали б бути задіяними в організації управління та регулювання сферою фінансових послуг. Це викликає і зумовлює необхідність системного дослідження процесу реформування базових сегментів національної економіки, усе більш важливе місце серед яких, по праву займає таке суто ринкове явище, як сфера фінансових послуг.
Окреслена проблема є надзвичайно складною. Підхід до її наукового аналізу потребує попереднього вивчення широкого кола супутніх з даним макроекономічним феноменом явищ та процесів. У першу чергу це стосується проблем фінансової політики. У вітчизняних економічних дослідженнях даної проблеми вагомий дослідницький внесок мають наукові здобутки О.Д.Василика, О.С.Власюка, А.С.Гальчинського, В.М.Геєця, Б.Є.Кваснюка, О.П.Кириленка, В.І.Кравченка,О.О.Любіча, І.О.Луніна, С.В.Льовочкіна, В. Г. Мельничука, В.М.Опаріна, А.Г.Сігайова, В.М.Федосова, Ю.М.Харазашвілі, О.П.Чернявського, І.Я.Чугунова, С.І.Юрія, І.О. Лютого, В.К.Черняка, В.Я.Шевчука, Ялового Г.К. Щодо питань становлення ринкових механізмів, їх впливу на розвиток національної економіки здобувачем опрацьовані наукові публікації: О. Амоші, В. Андрійчука, С.Білої, О. Білоруса, І. Бурковського, А. Гальчинського, В. Геєця, О. Галушка, О. Дзюблюка, М. Зверякової, Є.Іванова, Б. Кваснюка, Т. Ковальчука, В.Кравченка, І. Крюкової, Д. Лук’яненка, О. Мельниченка, О.Любіча, В. Мельничука, О. Мозгового, В. Міщенка, А. Мороза, В. Новицького, Ю. Пахомова, О. Плотникова, С.Осадця А. Рум’янцева, М.Савлука, В.М.Суторміної, В.П.Ходаківської, В.М.Шелудько, А.В.Федоренка. Проблеми організації управління та регулювання ринків фінансових послуг знайшли відображення в працях вітчизняних дослідників: О.І.Барановського, В.В.Бєляєва, М.Д.Білик, Н.М. Внукова, О.В.Васюренко, О.Д. Вовчак, В.В.Гончаренка, В.І.Грушко, В.В. Зимовця, С.П. Зубика, О.І.Дзюблюка, О.Т.Євтуха, М.М.Єрмошенко, В.І.Міщенка, М.В.Мниха, А.М.Мороза, О.М.Мозгового, С.В.Науменкової, Ц.Г.Огонь, О.Ю.Чубукової та ін.
Суттєве значення для дослідження механізму управління фінансово-кредитними системами має внесок таких іноземних дослідників, як Л. Бальцерович, Дж. Кейнс, Дж. Корнаї, Дж. Сінкі, П. Самуельсон, О. Улюкаєв, Ф. Хайек, Л. Хоффман, М. Фрідмен, Д. Шапіро та ін. На наш погляд, вельми плідні результати своїх наукових досліджень, присвячених фінансовим проблемам економічного розвитку, залишили для нащадків класики економічної науки: Ф.Кене, А.Сміт, Д.Рікардо, А.Маршалл, Ж.Б.Сей, К.Маркс, Р.Гільфердінг, Дж.Кейнс, Ф.Хайєк, Дж.Хікс. Серед сучасних західних вчених теорію і практику фінансових ринків розвинули Г.Александер, Дж.Бейлі, Дж.Гелбрейт, Г.Марковіц, Р.Ф.Мюррей, Ченг Ф.Лі, Ю.Фама, Дж.І.Фіннерті, М.Фрідмен, У.Шарп, Й.Шумпетер та інші вчені.
Отже, теоретичною та методологічною основою дисертації є узагальнений досвід світової та вітчизняної економічної думки, включаючи вагомий доробок марксистської школи, котрий незаслужено відкинутий.
Водночас, вважаємо за доцільне зауважити, що окремі питання, пов’язані з реформуванням передусім банківського, страхового, пенсійного, інвестиційного та інших секторів фінансової системи потребують подальшого дослідження саме в якості базових сегментів сфери фінансових послуг. У цьому сенсі актуальним є поглиблений аналіз організаційних засад та механізмів державного регулювання сфери фінансових послуг, зокрема, встановлення глибини втручання держави в процес реформування фінансових систем, вибору стратегії та пріоритетів ефективного розвитку фінансово-послугової сфери.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Економічні пріоритети в законотворчій діяльності» (номер державної реєстрації 0104U006963). Особистий внесок автора полягає у формулюванні економічних пріоритетів при розробці пропозицій щодо законодавчого врегулювання ринків фінансових послуг.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є: визначення та обґрунтування сутності і закономірностей становлення й розвитку сфери фінансових послуг як найбільш перспективної складової національної економіки, що нині знаходиться в режимі трансформаційних перетворень; узагальнення організаційно-управлінських аспектів її функціонування на етапі ринкових реформ; формулювання (за результатами дослідження) практичних рекомендацій щодо подальшої раціоналізації державного регулювання зазначеною сферою. Виходячи з даної мети, в дисертаційному дослідженні поставлені такі основні завдання:
- узагальнити основні теоретичні положення щодо визначення природи, причин та організаційних принципів становлення й функціонування сфери фінансових послуг у трансформаційній економіці;
- обґрунтувати економічну сутність та зміст терміно-поняття «сфера фінансових послуг», посилити наукове розуміння даної полісистемної категорії;
- дослідити організаційно-інституціональні механізми розвитку сфери фінансових послуг на етапі ринкових реформ;
- показати необхідність розробки науково обґрунтованої стратегії управління сферою фінансових послуг, посилення регулюючого впливу держави у відповідному законотворчому процесі;
- виявити закономірності застосування і роль інституціональних факторів в утвердженні окремих ринків та сегментів фінансових послуг у ринковій економіці;
- дослідити особливості організації та диверсифікації фінансових установ й уповноважених органів, налагодження функцій контролю та державного нагляду у сфері фінансових послуг;
- показати місце і роль Уповноважених органів як інституцій державного управління та регулювання фінансовими установами;
- визначити пріоритетні стратегії розвитку фінансового посередництва щодо розвитку окремих ринків і передусім - банківської системи, страхового ринку, недержавних пенсійних фондів, інститутів спільного інвестування, лізингових та факторингових компаній, обслуговування клієнтів у кредитних спілках та ломбардах;
- здійснити порівняльний аналіз та узагальнити досвід реформування фінансово-кредитних систем та інших інституцій фінансових послуг у країнах з перехідними економіками;
- узагальнити позитивний зарубіжний досвід організації сфери фінансових послуг, сформулювати пропозиції щодо можливостей його адаптації та використання в Україні.
Отже, кінцевим підсумком дисертаційного дослідження стануть теоретичні узагальнення, висновки та рекомендації, націлені на розв’язання важливого наукового і практичного завдання – обґрунтування теоретико-методологічних засад та принципів становлення і функціонування сфери фінансових послуг, розкриття її організаційно-інституціональної структури та базових сегментів, визначення основних пріоритетів, механізмів та шляхів розвитку сфери фінансових послуг в умовах ринкової трансформації національного господарства.
Об’єктом дослідження є вітчизняна сфера (ринки) фінансових послуг та регулятивний вплив держави на дану сферу на етапі ринкових реформ.
Предметом дослідження є макроекономічні засади, шляхи й організаційно-управлінські механізми становлення та розвитку сфери (ринків) фінансових послуг у ринкових умовах.
Методи дослідження. В процесі теоретичного вивчення проблеми і обробки фактичного матеріалу застосовувались загальнонаукові методи дослідження, а саме: логічний і порівняльний аналіз, статистичний, синтез, порівняння й узагальнення.
Методами порівняння й узагальнення досліджувались теоретико-методологічні засади та загальний стан сфери фінансових послуг в Україні (Розд.І). Логічний та порівняльний аналіз застосовувались в процесі дослідження організаційно-економічних засад розвитку сфери фінансових послуг у перехідних економіках (Розд.ІІ). На основі синтезу аналітичних результатів опрацьовувались пропозиції щодо вдосконалення форм та механізмів організації управління та регулювання відповідними ринками фінансових послуг (Розд.ІІІ).
Теоретичною основою дослідження стали сучасні концепції економічної теорії, економетрії, фінансів, а також організації та управління національним господарством.
Інформаційною базою дослідження є законодавчо-нормативні акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, що регулюють сферу фінансових послуг; нормативні акти Держфінпослуг України, Держфінмоніторингу України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Національного банку України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України; Держкомстату України, довідкові та енциклопедичні видання, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, статистичні дані міжнародних фінансових організацій та ін. У процесі дослідження активно використовувалася оперативна інформація, що поширюється через електронні мережі зв’язку інформаційними агентствами УНІАН, ІНТЕРФАКС, УФС та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розв’язують важливу макроекономічну проблему - становлення та розвиток сфери фінансових послуг як організаційно-регуляторної полісистеми, базові сегменти якої змінюються та розвиваються за універсальними законами ринку. Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:
Уперше:
- обґрунтовано економічну сутність та зміст терміно-поняття - „сфера фінансових послуг” як полісистемного утворення, що зосереджує навколо себе різноаспектні явища і процеси, які знаходяться в певній ієрархії та взаємодії і, таким чином, набувають рис складної організаційно-регулятивної системи.
- запропоновано категоріальне визначення фінансової послуги як особливого різновиду організаційно-економічних відносин, у рамках яких здійснюється організація руху фінансових активів з троякою метою: а) для задоволення особливих потреб клієнтів (користувачів конкретних різновидів фінансових послуг); б) раціонального перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів; в) для збереження і нарощування вартості фінансових активів користувачів послуг;
- сформульовано конкретні особливості функціонування та реформування базових сегментів сфери фінансових послуг - ринків фінансових послуг; при цьому аргументовано, що залежно від ступеня розвитку кожного з них формується в кінцевому підсумку об’єктивна необхідність організаційно-регулятивного впливу на всю сферу фінансових послуг, оскільки кожен з ринкових різновидів фінансово-послугової сфери є продуцентом і носієм потужних економічних інтересів;
- виявлено організаційно-економічні принципи, умови та чинники утвердження фінансових установ, фінансових посередників як інфраструктурних інституцій, завдяки яким досягається утвердження та розвиток сфери фінансових послуг ринкового типу; в свою чергу, ця остання є важливим рушієм і спонукальною силою трансформаційних змін в національному господарстві;
- систематизовано класифікаційні ознаки основних різновидів (ринків) фінансових послуг, їх організаційні та регулюючі механізми; проаналізовані причини та чинники множинності і водночас різнотиповості ринків фінансових послуг; обґрунтовано на відповідній методологічній та інформаційній базі (яка віддзеркалює відповідний рівень теоретичних досягнень) застосування інституціонального підходу до виявлення базових трендів розвитку окремих сегментів фінансових послуг - страхового ринку, НПФ, інститутів спільного інвестування (ІСІ), надання лізингових та факторингових послуг, обслуговування клієнтів у кредитних спілках та ломбардах, послуги бюро кредитних історій та рейтингових агентств тощо;
- поставлено питання щодо створення дворівневої системи державного регулювання сферою фінансових послуг: 1) єдиного державного регулятора з функціями позавідомчого нагляду та контролю, оскільки в сфері фінансових послуг обертається приватний фінансовий капітал і який не може бути аналогом Мінфіну (курує і розподіляє державні фінанси); 2) саморегулівних організацій у кожному сегменті сфери фінансових послуг; реалізація даної пропозиції, з одночасною передачею частини контрольно-наглядових функцій саморегулівним організаціям ( з фінансуванням функцій за рахунок самих учасників), приведе до суттєвого покращення якості регулюючого впливу, зменшення чисельності наглядових підрозділів та відчутного скорочення чиновницько-бюрократичного апарату.
Знайшло подальший розвиток:
- узагальнення щодо ефективного впливу держави на ринки фінансових послуг через: проведення єдиної та ефективної політики у сфері фінансових послуг; захист інтересів споживачів фінансових послуг; створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг; створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства; забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників; додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг; контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.
- пояснення доцільності структурної класифікації фінансового посередництва на банки та небанківські фінансово-кредитні установи, що в свою чергу, надає можливість виокремлювати системоутворюючі зв’язки між окремими сегментами ринку і таким чином диференціювати фінансові наміри й уподобання вкладників та реципієнтів капіталу;
- характеристика пріоритетів та основних напрямків реформування фінансово-послугового сектору в окремих країнах пострадянського простору та Центрально-східної Європи (ЦСЄ) з визначенням тенденцій та причинно-наслідкових зв’язків, характерних для процесу трансформації сфери фінансових послуг у країнах із перехідними економіками; це дало можливість визначити базові напрямки та шляхи модернізації ринків фінансових послуг на етапі кардинальних трансформаційних змін у національному господарстві України.
Доведено:
- що наявна нині нерівномірність розвитку різних сегментів сфери фінансових послуг, вірогідно, може якісно змінитися; є всі підстави передбачати, що в найближчі 5-7 років небанківські фінансові установи стануть реальними конкурентами на розмаїтому полі фінансових послуг, а надалі перевищать фінансово-послуговий потенціал банківської системи; отже, виходячи з цього, вже зараз потрібно запускати в дію стимулюючі механізми й важелі державного впливу на зазначені сегменти;
- що політика переважної орієнтації на корпоративного клієнта, характерна для нинішнього етапу розвитку сфери фінансових послуг, має змінити пріоритети у напрямку реальної підтримки малого та середнього бізнесу; украй нагальною є стратегічна потреба оптимального поєднання можливостей крупного капіталу з економічною підприємливістю малого та середнього бізнесу саме в фінансово-послуговому секторі національного господарства.
- що допуск (експансія) іноземного капіталу в рамках західноєвропейських послугових інституцій, має здійснюватися без ущемлення стратегічних інтересів системи фінансових послуг в Україні; є актуальним запровадження рамкових обмежень на фінансово-послугову діяльність тих іноземних структур, які пропонують короткострокові угоди і, таким чином, націлені займатися здійсненням спекулятивних операцій на українських ринках фінансових послуг.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки та конкретні рекомендації можуть бути використані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, Держфінмоніторингом України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, зокрема, при розробці концептуальних засад розвитку вітчизняної сфери фінансових послуг. Матеріали та висновки дисертації також можуть бути використані в процесі викладання фінансово-економічних дисциплін у вищих навчальних закладах країни.
Науково-практичні висновки, практичні рекомендації щодо організації державного регулювання сфери фінансових послуг були використані при підготовці аналітичних матеріалів Міністерства фінансів АРК (довідка № 20-14/234 від 25.01.2008); Міністерством економіки АРК при вироблені «Програми розвитку інвестиційної діяльності Автономної Республіки Крим на період до 2010 року» (довідка № 01-12-1548 від 10.01.08); Інститутом законодавства Верховної Ради України. Матеріали та висновки дисертації використані в практиці викладання фінансово-економічних дисциплін у Феодосійській фінансово-економічній академії (довідка № 56 від 04.10.2007) та Львівському банківському інституті Національного банку України (довідка №01-15/431 від 27.04.2006).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаним дослідженням, в якому поглиблено теоретичні та організаційно-управлінські засади становлення і розвитку сфери (ринків) фінансових послуг в Україні. Усі наукові положення, що виносяться на захист, являють собою особистий здобуток здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації були апробовані на науково-практичних конференціях, зокрема: науково-практичній конференції „Актуальні питання протидії відмиванню коштів злочинного походження у контексті економічної безпеки України” (27 листопада 2003 року, м. Київ, РНБОУ); міжнародній науково-практичній конференції „Недержавне пенсійне забезпечення в контексті розвитку ринку фінансових послуг” (30 січня 2003 року, м. Київ, РНБОУ); ІІІ всеукраїнській науково-практичній конференції „Економічні проблеми ринкової трансформації України” (27 листопада 2004 р., м. Львів);VІ міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми і перспективи економічного і соціального розвитку регіонів України” (2-4 червня 2004 року, м. Феодосія); VІІ міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи економічного зростання Україні: євроінтеграційний курс” (26 травня 2005 року, м. Феодосія); ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Освіта та наука без обмежень - 2005” (27 грудня 2005 року, м. Дніпропетровськ); науково-практичній конференції „Проблеми розвитку фінансової системи України” (23 березня 2006 року, м. Київ, НДФІ); ІХ всеукраїнської науково-практичної конференції «Регіони України в формуванні національної інноваційної системи в умовах глобалізації економіки» (17-20 травня 2007 р. м. Феодосія).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 11 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій одноосібно оприлюднених у наукових фахових виданнях, що відповідають переліку фахових видань України, затверджених ВАК України. Загальний обсяг авторського матеріалу в зазначених публікаціях складає 5,2 друкованих аркушів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що поділені на 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації – 176 сторінок, в т.ч. 10 таблиць та 9 рисунків; 6 додатків. Список використаних джерел налічує 310 найменувань на 25 сторінках.
Список литературы ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з дослідженням особливостей становлення та функціонування сфери фінансових послуг в Україні на етапі ринкових реформ через визначення пріоритетних напрямків, інструментів та механізмів організації управління та регулювання полісистемного явища, що є атрибутом кожної ринково розвинутої економіки - сфери фінансових послуг.
1. Сфера фінансових послуг являє собою сукупність ринків та їх відносно самостійних сегментів, що перебувають у постійному розвитку і націлені на продукування, надання, й споживання різновиду фінансових послуг. Водночас – це складна організаційно-регулятивна система, в якій кожна ціль декомпозується на множину підцілей. Тому організаційні засади функціонування сфери фінансових послуг набувають особливої ваги. Саме за критерієм організації, управління й регулювання стає можливим розмаїття ринків та їх учасників умовно інтегрувати в терміно-поняття - „сфера фінансових послуг”. Це означає, що в основі композиційної побудови даної полісистеми лежить множинність ринків, які знаходяться у стосунках з економічним середовищем, що перебуває у постійній трансформації. У свою чергу, сфера фінансових послуг підтверджує свою життєспроможність також завдяки діяльності розмаїтої кількості фінансових посередників, що вимушені діяти за ринковими принципами і правилами.
2. Необхідно визнати, що саме в такому сенсі найважливіші аспекти формування та розвитку сфери фінансових послуг, як цілісної системи, не отримали належного визначення в науковій літературі, а кожен з ринків фінансових послуг в теоретичному розгляді необґрунтовано локалізується. Таким чином, такі сегменти сфери фінансових послуг, як банківський, страховий, пенсійних заощаджень, інвестиційний та ін., розглядається з точки зору самодостатніх, автономно функціонуючих ринків. Однак саме такий підхід, в основі якого лежить констатація емпіричної практики, вагомо збіднює не лише теоретичні викладки з цього приводу, але й (що має явно негативний наслідок) не дозволяє сконсолідувати, з одного боку, фінансові ресурси, а з іншого - сформувати системно організоване регулювання. Системність вимагає від дослідника здійснення наукової кореляції явищ та процесів, особливо як що ці останні виявляються „суміжними” ринками фінансових послуг.
3. Сфера фінансових послуг об’єктивно потребує структурно-функціонального підходу, який є ядром системного аналізу. Адже при цьому об’єкт аналізу досліджується в статиці, завдяки чому відкриваються додаткові можливості і такі особливості й нюанси, які важко вловити поза цим підходом. У свою чергу, все це свідчить про таке:
1) Критерієм функціонування та розвитку сфери фінансових послуг є, перш за все, рівень організації. Останній відображає динаміку назрілих перетворень, відтак пов’язаний з переходами на якісно новий рівень. При цьому, чим усталеніша структурна організація сфери фінансових послуг, тим вищий рівень її фактичної дієздатності. Організація функціонування відповідних ринків фінансових послуг має базуватися на використанні загальноекономічних принципів ринкової взаємодії її учасників (суб’єктів).
2) Оскільки сфера фінансових послуг перебуває в стані постійних змін, вона повинна прагнути до збереження своєї організаційної ідентичності. Процеси, спрямовані на збереження систем, деякі дослідники називають морфостазами. Взаємозалежність сфери фінансових послуг від середовища, в якому вона перебуває, і водночас її ієрархічність підтверджують всю складність заявленої для наукового дослідження проблеми. Для врахування об’єктивних тенденцій розвитку сфери фінансових послуг, слід використовувати адекватні ринкові механізми та інструменти.
3) Специфічні особливості окремих сегментів сфери фінансових послуг необхідно використовувати у контексті конкретних правил і стандартів організації їх функціонування. У цілому ж, адаптація загальної теорії систем до дослідження терміно-поняття „сфера фінансових послуг” дає можливість осмислити її як комплексну, інтегративну категорію, що відображає важливий блок суспільних (фінансових) відносин та можливості щодо їх організації та державного регулювання.
4. Фінансові послуги банківських установ та небанківського сектора поєднані між собою за цільовими та змістовними аспектами і тому, залежно від природи і характеру взаємозв’язку, становлять відносно стабільну організацію та важливий об’єкт державного регулювання. У результаті дослідження ми прийшли до висновку, що сегменти та складники сфери фінансових послуг виконують як загальноекономічні функції (що не свідчить про їх однорідність та ідентичність), так і суто специфічну роль (що не заважає їм перебувати в деякому зв’язку один з одним). Завдяки цьому посилюється функціональність відповідних ринків. Йдеться про набільш важливі функції: а) мобілізація и розподіл фінансових ресурсів, що обумовлює його структур; б) налагодження процесу доведення фінансових активів до споживача; в) формування ринкових цін на окремі види активів; г) створення умов щодо мінімізації фінансових та комерційних ризиків; д) мінімізація трансакційних витрат, що існують в економічній системі; е) організація фінансового забезпечення розширеного відтворення фінансових послуг та покращення їх якості; є) визначення найбільш перспективних напрямів використання капіталу на ринках фінансових послуг. Вказані функції найбільш ефективні, якщо здійснюються через систему фінансових операцій по ефективному й найбільш раціональному використанню фінансових активів. А цього можна досягти за умови використання широкого розмаїття фінансових послуг.
5. Розвиток сфери фінансових послуг у трансформаційній економіці повинен здійснюватись на основі використання загальних тенденцій та світового досвіду розвитку міжнародного ринку банківських і небанківських послуг, але з урахуванням вітчизняних особливостей, що характеризують, перш за все, якісне зростання інфраструктури вітчизняних фінансово-послугових установ. Ситуація у сфері фінансових послуг, а також спектр завдань щодо якісних змін у даній системі, прямо залежать від конкретної соціально-економічної ситуації та чітко визначеної і окресленої державою стратегії розвитку фінансової системи, де своє місце знаходять і відповідні ринки фінансових послуг. Диверсифікація цих останніх заключає в собі значні стратегічні переваги надає, які сприяють:
а) накопиченню потенціалу синергії, завдяки якому при об’єднанні різних фінансово-послугових структур скорочуються витрати бізнесу за рахунок єдиної системи управління, координації і контролю, продукуванню розмаїтої інфраструктурної мережі та якісного асортименту фінансових послуг, прискоренню їх „доставки” до споживача;
б) поліпшенню інформаційного забезпеченню бізнесу й інтеграції маркетингових досліджень;
в) зростанню стабільності й гарантованості угод, домовленостей, ділових зв’язків між основними учасниками ринків фінансових послуг;
г) технологічним перевагам за рахунок обміну технологіями, спільному здійсненню НІОКР;
д) створенню можливостей більшої диференціації фінансових послуг за рахунок об’єднання зусиль по вдосконаленню якості, сервісу, маркетингу й каналів збуту.
6. З’ясовано, що становлення сфери фінансових послуг на початковому етапі ринкових реформ проходило механічно. Поспішність у переорієнтації на той чи інший ринок фінансових послуг супроводжувалось надмірною, на наш погляд, лібералізацією контролю за цими процесами з боку держави. Це спонукало багатьох підприємливих співвітчизників на застосування практично авантюрних схем, які невдовзі заявили про себе у різних сегментах фінансових послуг у формі банкрутств (у тому числі, нерідко, штучних), від чого постраждала маса довірливих громадян. Через це в суспільстві сформувалась глибока недовіра до ринково-посередницьких структур, які нині прагнуть налагодити позитивні відносини й ділові стосунки з населенням, яке має в своєму розпорядженні об’ємні фінансові ресурси. Таким чином, проблема довіри є ключовою для подальших перспектив сфери фінансових послуг. Незамінну роль у позитивному розв’язанні даної проблеми може і повинна відіграти держава, перш за все, стимулюючи високу організацію управління, ефективне регулювання (у тому числі через дієвий контроль та нагляд) ринків фінансових послуг.
7. Аналіз дає підстави стверджувати, що сучасний стан сфери фінансових послуг виявляє чітку тенденцію не лише до кількісного зростання, але і, що більш важливо, відчутного розширення асортименту фінансових послуг, підвищення їх якості й доступності до споживача. Зазначеним тенденціям сприяє головним чином посилення організаційно-управлінського, інституціонального й законодавчо-правового забезпечення. Саме завдяки цим факторам створюються об’єктивні передумови адаптації вітчизняної сфери фінансових послуг до відповідного міжнародного ринку.
8. Вельми важливим механізмом інтеграції українських інституцій фінансово-послугового типу має стати добросовісна конкуренція, оскільки лише цих засадах можлива активізація їх співпраці з відповідними іноземними установами. В Україні вже функціонують страхові компанії з участю іноземного капіталу, проте цей процес має неоднозначний і суперечливий характер. Прогнозується, що найближчим часом ступінь проникнення іноземних структур на українські ринки фінансових послуг буде більш відчутним і вагомим.
9. Системним чином обґрунтовано місце і роль спеціалізованих фінансових установ на ринках фінансових послуг, Уповноваженого органу, що врегульовує відносини між ними та наглядає за виробленням й встановленням відповідних стандартів фінансових послуг. Позитивне значення має аналіз інформації, який здійснюють Держфінпослуг, НБУ, ДКЦПФР, Держфінмоніторинг, публікуючи зведені, порівняльні та інші дані, необхідні для аналізу стійкості та надійності ринків фінансових послуг в Україні.
10. Динамічність інфраструктури посередницьких послуг, їх здатність завойовувати увагу та інтерес споживача ретранслюється через інноваційний характер тієї чи іншої фінансової послуги. На врахуванні вищезазначеної закономірності і базується вся інфраструктура сфери (ринків) фінансових послуг. У свою чергу це знаходить відбиток на рівні організаційно-регулятивного забезпечення впливу даної сфери на економічну систему в цілому. Регулятивний вплив на процеси концентрації, централізації й універсалізації діяльності фінансово-кредитних установ створює перспективи займати ним досить вагому нішу і в сфері фінансових послуг.
11. Взаємопов’язаність та узгодженість взаємовпливів інших супутніх явищ та процесів, що неможливо досягти без раціональної організації сфери фінансових послуг. Основною проблемою, що була визначена на протязі дослідження є відсутність зваженої державної політики та стратегії розвитку сфери фінансових послуг. З урахуванням зазначеного пропонується:
- розробити стратегію розвитку сфери фінансових послуг пов’язану з цілями та пріоритетами структурної перебудови економіки України, яка має базуватися на інтегрованій стратегії розвитку окремих ринків фінансових послуг;
- привести у відповідність нормативно-правову базу в плані узгодження вимог, форм і методів регулювання в різних нормативно-правових документах регулюючу діяльність суб'єктів ринку фінансових послуг та внести зміни з метою усунення існуючих колізій;
- погодити форми і методи оподатковування різних інститутів ринку фінансових послуг;
- переробити базові закони, що стосуються регулювання фінансових відносин з одночасним створенням єдиної термінології фінансового ринку і ринку фінансових послуг;
- переглянути законодавці та підзаконні нормативні акти з метою зниження непродуктивних витрат учасників ринків фінансових послуг.
- забезпечити впровадження нових фінансових послуг та інструментів, зокрема гарантованих державою цінних паперів;
- підвищення ефективності державного нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ, виконання ними встановлених нормативів та зобов’язань перед клієнтами і учасниками, забезпечення прозорості фінансової звітності;
- впровадити механізм запобігання використання процедур перестрахування для тінізації економічної діяльності та відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом.
12. Досвід зарубіжних банківських систем засвідчує, що потенціальні масштаби ринку послуг для населення значно перевищують масштаби всієї існуючої на Заході банківської системи. Українські фінансово-послугові установи розпочинають лише перші кроки з його практичного освоєння, зокрема, впроваджуючи такі нові для нас послуги, як: недержавне пенсійне забезпечення, іпотечне кредитування, персональні інвестиційні фонди. Важливу роль в зв’язку з цими процесами відіграє диверсифікація: диверсифікація ризиків, диверсифікація ресурсів, диверсифікація активів, диверсифікація регіональної мережі, диверсифікація клієнтської бази, диверсифікація продуктового ряду та ін. Водночас важливо зазначити, що фактор диверсифікації починає відігравати свою роль і в небанківському секторі.
13. Доведено, що в трансформаційній економіці ( а саме в цьому стані нині перебуває українська економіка) сфера фінансових послуг значно поступається по якісним характеристикам від багатьох інших країн. Зокрема, сфера фінансових послуг в Україні характеризується наявністю великої кількості дрібних недокапіталізованих інституцій, які заявили про відповідну спеціалізацію), незначною участю у вітчизняній послуговій сфері іноземного капіталу, недостатнім асортиментом послуг щодо фінансового обслуговуванням українських споживачів. Водночас, з точки зору нормативно-правової бази система регулювання сфери фінансових послуг у більшості випадків лише формально відповідає стандартам ЄС та законодавству країн ЦСЄ, і тому потребує більш дієвої імплементації та подальшого вдосконалення.
14. Проведене дослідження функціонування ринків фінансових послуг в країнах ЦСЄ дає підстави рекомендувати до використання в Україні уже набутий позитивний досвід Латвії, Польщі, Угорщини, Словенії, Чехії та ін. Експансія західноєвропейського фінансового капіталу саме в сферу фінансових послуг країн ЦСЄ має великі перспективи. Україна не може залишатися осторонь в цьому процесі.
15. Подальший розвиток сфери фінансових послуг має відбуватися у контексті запобігання легалізації кримінальних доходів, максимальної детінізації даного процесу, відповідно до останніх вимог FATF та із первинною орієнтацією на стандарти ЄС. У цьому сенсі пропонується законодавчо зобов’язати рейтингові агентства, фінансово-кредитні бюро та інші інституції, що прямо чи похідним чином контролюють ситуацію на ринках фінансових послуг, обмінюватись інформацією між собою, що дозволить значно посилити прозорість їх функціонування і, таким чином, прогарантувати їх ринково-цивілізаційний розвиток в Україні.
16. Відчутно посилився процес розмивання кордонів між різними типами надання фінансово-кредитних послуг, що відбувається у двох напрямах: по-перше, через розширення нетрадиційних фінансових операцій і, по-друге, через проникнення на банківські ринки небанківських установ. Новим явищем стало проникнення у традиційно банківську сферу таких небанківських установ, як страхові, брокерські, ощадні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства тощо. Незважаючи на це, сегмент суто банківських послуг є пануючим серед усіх інших ринків. За нашими підрахунками, навіть страховий ринок, який найбільш інтенсивно розвивається в останні роки, за обсягами фінансових активів у 16,5 раз уступає вітчизняному банківському сектору.
17. У роботі автор відзначає спільні риси в режимі функціонування, формах та методах роботи з клієнтами страхових компаній і НПФ. Обидва ринкові утворення об’єднує, щонайменше, дві обставини: по-перше, бажання працювати в пільговому режимі щодо податкових зобов’язань і, по-друге, прагнення не лише підвищити дохідність власних фінансових активів, але і, по-можливості, захистити їх від непередбачуваних негативних впливів. Окрім цього, актуарні розрахунки витрат на пенсійне забезпечення і страхові виплати також мають ідентичну природу і ґрунтуються на спільних інтересах щодо отримання позитиву від функціонування обох різновидів фінансових послуг. Зазначені інтегруючі фактори, безумовно, впливають на характер й інституціональні засади організаційно-регулюючих механізмів, які використовує держава на відповідних ринках фінансових послуг.
18. У дослідженні обґрунтовано наявність тісного взаємозв’язку між розвитком економічної системи будь-якої країни та сферою фінансових послуг. Економічна система кожного типу країн має певні особливості, що також відбиваються і на національній сфері фінансових послуг. Аналіз фінансового стану даної сфери, здійснений в дисертації, свідчить про загальну тенденцію до заміщення кількісних показників якісними характеристиками. Водночас існують значні диспропорції в розвитку сфери фінансових послуг у регіональному розрізі, що має своїм наслідком вимивання коштів із регіонів, украй низький рівень розвитку фінансово-послугової інфраструктури. Зазначається, що проблемою більшості ринків, що спеціалізуються на наданні певного різновиду фінансових послуг, є низька диверсифікація клієнтської бази, особливо в сегменті корпоративних клієнтів.
19. У дисертаційному дослідженні визначено головні напрямки посилення фінансової забезпеченості сфери фінансових послуг. До них відносяться: реструктуризація шляхом поглинання та злиття; створення альянсів, інтеграція банківського й страхового капіталів, утворення ФПГ, використання механізму кредитування та роль диверсифікації як засобу захисту від кредитного ризику, активізація співпраці з іноземними фінансово-кредитними установами тощо. Зазначено, що наразі робляться лише перші кроки по впровадженню нових перспективних форм фінансово-кредитних послуг, таких, як недержавне пенсійне забезпечення, іпотечне кредитування, інвестиційні фонди, довірчі товариства тощо. Зазначено, що розвиток сфери фінансових послуг в Україні повинен здійснюватись на основі використання загальних тенденцій та світового досвіду, але з урахуванням місцевих особливостей.
20. Практичне значення наведених вище теоретичних узагальнень, висновків та наукових рекомендацій, сформульованих на основі результатів дослідження, полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальших наукових досліджень щодо подальшого вдосконалення організації управління та регулювання сфери фінансових послуг відповідними Уповноваженими органами центральної влади, Національним банком та іншими органами державного регулювання, а також у сфері практичної діяльності відповідних ринків фінансових послуг.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Адамович В. Роль та місце компаній зі страхування життя у здійсненні пенсійної реформи в Україні //Економічний Часопис-XXI.- 2004.- №11-12. – С.21.
2. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник. – К.:ЦУЛ, 2002. – 336 с.
3. Аллен П.Х. Реинжиниринг банка: программа выживания и успеха. – М., 2002. – 182 с.
4. Альошин В. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку в контексті нової редакції Закону України «Про страхування» //Фінансовий ринок України. – 2007. – №2 (40). – С. 20.
5. Андрєєв А. Ринок банківських послуг в Україні: основні тенденції його розвитку //Банківська справа. - 1999. - №5. – С. 53-59.
6. Банківський менеджмент: Навч. посібник / О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. – К.: Основа, 1999. – 387 с.
7. Барановський О. Легалізація тіньових капіталів та економічна амністія: pro et contra // www.uceps.org/ua/print/644.
8. Барановський О. Проблеми, що стримують розвиток страхового ринку //Страхова справа. – 2003.-№3(11). – С.60.
9. Батура О.В., Новикова Л.Ф., Парена В.А. Проблеми розвитку сфери послуг в Україні: Монографія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – 150 с.
10. Биконя С.Ф. Інститути парабанківської системи в економічному зростання //Актуальні проблеми економіки. – 2005. - №9 (51). – С.37-45.
11. Білик О. Якість банківських послуг: сутність та значення //Регіональна економіка. – 2005. - №1. – С. 127-130.
12. Білошапка В. Кастодіальні послуги комерційного банку // Цінні папери. – 2002. - № 36 (225). – С. 10-16.
13. Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Інституційні зміни середовища діяльності банків // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 2 (20). – С. 33-36.
14. Бланк И.А. Управление формированием капитала. – К.: “Ника-Центр”, 2000. – 512 с.
15. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе: Пер. с англ. – 4-е изд. – М.: «Дело Лтд», 1994. – 890 с.
16. Боді Зві, Мертон Роберт. Финансы. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2003. – 490 с.
17. Бойко В.О. Посилення державного регулювання фінансового ринку: аргументи "за" і "проти" // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. − 2002. − №4. − C. 61-64.
18. Большой энциклопедический словарь / Под ред.А.Н. Азрилияна. – 4-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт новой экономики, 1999. – 1245 с.
19. Бородюк В.М. Парадокси політики: амністія капіталів чи протидія їх легалізації . Шляхи та механізми протидії «відмиванню» коштів злочинного походження: збірник матеріалів науково-практичної конференції (м. Київ, 27 листопада 2002 р.) /Міжвідом. коміс. з питань фін. безпеки при РНБОУ, Укр. агентство фін. розвитку. – К., 2003. – С. 23-25.
20. Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспекти. - К.: Парламентське видавництво, 2005.
21. Борщ Л.М. Механізм залучення інвестицій через фондовий ринок /Економічне зростання в Україні: стан та чинники забезпечення: Зб. Наук. Праць /Кер. ред. Колегії Л.М. Борщ. –К.: Логос, 2003. – С. 38.
22. Брегеда О.А. Ринок банківських послуг в Україні: Авторефер. дис... канд. екон. наук: 08.04.01/ Київськ. Нац. Екон. ун-т, 2002. – 17 с.
23. Брегеда О.А. Розвиток сфери банківських послуг в Україні в сучасних умовах// Економіка та підприємництво: Зб.наук.праць молодих учених та аспірантів. - Випуск 3 - К.: КНЕУ, 1999.- С.141-146.
24. Брігхем Є.Ф Основи фінансового менеджменту. – К.: Молодь, 1997. – 1000с.
25. Бугаков В.П. Особенности маркетинга услуг //Маркетинг в России и за рубежом. – 1998. – №2.-С.2 – 7.
26. Бюлетень НБУ. – 2007. – № 2 – 190 с.
27. Варналій З.С. Проблеми та шляхи становлення недержавного пенсійноого забезпечення в Україні // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції /Міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при РНБОУ, Укр. агентсво фін. розвитку. – К., 2003. – С. 44-48.
28. Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000. – 416 с.
29. Васильченко З.М. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України // Банківська справа. – 2005. – № 9. – С. 140-150.
30. Ватаманюк З.Г., Дорош О..Л. Небанківські фінансові інститути у перехідних економічних системах //Фінанси України. - 2003. - №8. - С.77-87.
31. Верников А.В. Частные сбережения и иностранные банки //Деньги и кредит. – 2005. - №2. – С.37-47.
32. Вірван Л.А. Фінансова інтеграція сучасного ринку капіталів //Фінанси України. – 2005. - №10. –С.118-123.
33. Власенко О.О. Розвиток страхового ринку України //Фінанси України. – 2005. - №8. – С. 140-144.
34. Внукова Н., Шапошникова К. Можливості та ризики факторингу в ракурсі SWOT-аналізу//Фінансовий ринок України. – 2007. – №2 (40). – С.11.
35. Внукова Н.М. Основи факторингу. – К, 2003. – 213 с.
36. Вовк Т., Друзенко Г., Качка Т., Коноваленко І., Парапан М., Перестюк Н. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України. – Харків: Консул, 2002. – 916с.
37. Вовчак О.Д. Банківська справа в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку // Фінанси України. – 2003. - № 10. – С. 118 – 125.
38. Волков Ю.Л., Танюшева Н. Ю. Противодействие легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, и финансированию терроризма //Деньги и кредит. – 2005. - №7. – С.48-51.
39. Гайденко Р. Кредитные союзы в Украине. Уровень и тенденции развития // Финансовые риски. – 2001. – № 1. – С. 63–66.
40. Галица И. Государственное регулирование в условиях рыночных отношений // Экономика Украины. – 2002. - № 6.- С.52-58.
41. Герасимова Е.Б. Анализ качества банковских услуг //Финансы и кредит. – 2004. - №16 (154). – С. 45-52
42. Герасимова С.В. Послуга як об’єкт маркетингової діяльності підприємства // Банківська справа .- 2005.- № 4.- С.53-59.
43. Герасимова С.В. Механізми державного регулювання ринку фінансових послуг // Банківська справа. - 2005.- № 6.- C.42-47.
44. Герасимова С.В. Теоретичні аспекти функціонування ринків фінансових послуг // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. Випуск 17. – К., 2005. – С.125-129.
45. Гильфердинг Р. Финансовый капитал. – М.: Изд-во соц.-экон. лит-ры, 1959. – 492 с.
46. Голубович А.Д., Траст. Доверительные услуги банков и финансовых компаний клиентам. – М.: АО «Арго», 1994. – 321 с.
47. Гончаренко В. Кредитні спілки і кооперативні банки та особливості їх розвитку в Україні // Вісник НБУ.– 2000.– № 1.– С. 47–50.
48. Горбач Л.М., Каун О.Б. Ринок фінансових послуг: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2006. – 436 с.
49. Гребенщиков Э. Страховой рынок России – императивы развития, открытости, глобализации // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – № 9. – С. 62–69.
50. Голубцова О.А. Взаємодія перехідних економік зі світовими ринками капіталу в умовах фінансової глобалізації // Науковий збірник “Стратегія економічного розвитку України”. Вип. 1(8).-К.; КНЕУ, 2002.- С. 368-378.
51. Гроші та кредит: Підручник / М.І.Савлук, А.М. Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с.
52. Гроші та кредит: Підручник /За ред. Б.С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2000. – 510 с.
53. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: навчальний посібник /За ред. Б.Л. Луціва. – Львів, 1999. – 156 с.
54. Грудзевич У.Я. Фактори розвитку інфраструктури фінансового ринку в регіонах України //Теорії мікро-макроекономіки. Випуск 11. – К., 2002. – С.33-39.
55. Грудзевич Я. Проблеми капіталізації банківської системи України //Регіональна економіка. - 2005. - №1. - С.117 -121.
56. Грудзевич Я.В., Копитко Б.І. Гарантування захисту вкладів населення – фактор зростання інвестиційного потенціалу комерційних банків // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми формування і реалізації політки сприяння розвиткові підприємництва в Україні (Зб.наукових праць). – Львів, 2002. – Вип. І (ХХХІІ). – С. 239-242.
57. Губанов С. Глубинные проблемы инвестиционных процессов // Экономист. – 2001. – № 8. – С. 22–27.
58. Губар О.Є. Соціальне страхування у забезпеченні суспільного добробуту // Фінанси України. – 2002. – № 8. – С. 130.
59. Гуцал І.С. Банківське кредитування суб’єктів ринку в трансформаційні економіці України (питання теорії, методики, практики). – Львів: ВАТ „БІБЛЬОС”. - 2002. – С. 12-13.
60. Гуцал І.С. Функціонування кредитного механізму в Україні в перехідний до ринку період. – Тернопіль: «Збруч», 2001. – 312 с.
61. Давиденко В. Соціальний діалог: проблема досягнення стандартів Євросоюзу // Політичний менеджмент. - 2006. - № 2 (17). - C.67-77.
62. Даниленко В.П. Правові та організаційні форми співробітництва фінансових установ та правоохоронних органів щодо протидії відмиванню злочинних коштів. Шляхи та механізми протидії «відмиванню» коштів злочинного походження: збірник матеріалів науково-практичної конференції (м. Київ, 27 листопада 2002 р.) /Міжвідом. коміс. з питань фін. безпеки при РНБОУ, Укр. агентство фін. розвитку. – К., 2003. – С. 44-46.
63. Данилова Т.Н., Смирнова О.С. Банк как финансовый посредник трансформации сбережений и инвестиций //Финансы и кредит. – 2004. – № 11 (149). – С. 20-24.
64. Данильчук О.А., Гега П.Т. Розвиток організованих ринків основних ресурсів виробництва в Україні – пріоритетна умова виведення економіки держави з “тіні” //www.mndc.naiau.kiev.ua.
65. Декрет КМУ «О доверительных обществах» от 17.03.1993 №23-93
66. Дема Д.І. Державне регулювання соціального захисту населення в країнах з ринковою економікою // Фінанси України. – 2000. – № 9. – С. 59.
67. Демичев А. Банковский сектор и экономика //Экономист. - 2001. - №11. – С. 55 -59.
68. Денисенко М.П. Грошово-кредитна діяльність банків: Навч. посібник /М.П. Денисенко, В.Г. Кабанова, Л.М. Худолій. - К.: Видав –во Європейського інституту. - 2004. – С. 4.
69. Детінізація економіки (аналіз, оцінка та механізми зниження рівня тіньової економіки). – К.: Видавничий дім „Корпорація”, 2004. – 94 с.
70. Дзюблюк О. Про деякі напрямки розвитку ринку банківських послуг в Україні //Фінанси України. – 1997. - №1. – С.89.
71. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. – К.: Поліграф книга, 2000. – 512 с.
72. Диспропорции в развитии банковского и нефинансового секторов экономики России //Вопросы экономики. - 2003. -№3. – С.103-108.
73. Дмитрієва О.А. Вплив ринку фінансових послуг на інвестиційний процес //Фінанси України. – 2003. - №5. – С.20-24.
74. Дмитрієва О.А. Деякі проблеми реалізації Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. Випуск 17. – К.-2004. – С.66-70.
75. Дмитрієва О.А. Міжнародний досвід пенсійного реформування //Збірник матеріалів науково-практичної конференції. – К., 2003. – С. 23-24.
76. Дмитрієва О.А. Поняття та характеристика ринку фінансових послуг //Банківська справа. – 2004. - №3. – С. 61-65.
77. Дмитрієва О.А. Проблеми та перспективи розвитку ринку страхових послуг в Україні //Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. Випуск 17. – К., 2004. – С.52-56.
78. Дмитрієва О.А. Розвиток ринку фінансових послуг в контексті економічної безпеки держави //Збірник матеріалів науково-практичної конференції. – К., 2003. – С. 38-39.
79. Дмитрієва О.А. Стратегія регулювання фінансових ринків в Україні // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. Випуск 17. – К., 2005. – С.130-133.
80. Дмитрієва О.А. Структура ринку фінансових послуг в перехідній економіці України //Банківська справа. – 2004. - №1. – С. 69-75.
81. Дмитрієва О.А. Структура ринку фінансових послуг в перехідній економіці //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи. Збірник наукових праць. – Львів, 2004. – Випуск 1. – С. 207-213.
82. Долан Э.Дж., Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и кредитно-денежная политика. – М.–Л., 1991.- 615 с.
83. Доронин И. Финансовые рынки в 1998 г. // Мировая экономика и международные отношения –1998. – № 8. – С. 14–19.
84. Дорофєєва О.В. Диверсифікація ризиків фінансування лізингової діяльності //Актуальні проблеми економіки. – 2003. - №5. – С.37-41.
85. Доунс Дж., Гудман Дж. Э. Финансово-инвестиционный словарь: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1997. – С. 119.
86. Дохина Р.Р. Основные тенденции государственного регулирования финансового рынка на современном этапе развития рыночных отношений в России // ВЕСТНИК ТИСБИ. 2005. - № 4. – С.23-35.
87. Доходи та заощадження в перехідній економіці України / За ред. С.Панчишина та М.Савлука. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2003. – 406 с.
88. Дяченко Я.Я. Детінізація економіки у системі виконання державного бюджету //Фінанси України. – 2006. – №2. – С.68-77.
89. Евстигнеев В.Р. Финансовая глобализация – явление и методологический инструментарий // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. - №3. – С. 74.
90. Едронова В.Н., Бахтин Д.В. Анализ подходов к классификации банковских услуг //Финансы и кредит. – 2004. - №26(164).– С. 6 – 8.
91. Едронова В.Н., Бахтин Д.В. Кредитный продукт как категория рыночной экономики //Финансы и кредит. – 2004. – 21 (159). – С. 2-6.
92. Едронова В.Н., Бахтин Д.В. Создание и продвижение кредитного продукта //Финансы и кредит. – 2004. - №20 (158).– С. 4-8.
93. Енциклопедичний словник бізнесмена: Менеджмент, маркетинг, інформатика / Під заг. Ред. М.І. Молдованова. –К.: Техніка, 1993. – 856 с.
94. Енциклопедія банківської справи. – К.: Молодь: „Ін Юре”. – 635с.
95. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2005. – 235 с.
96. Желтоносов В.М, Спружевников М.К.. Банковская деятельность и рынок финансовых услуг в регионе //Финансы и кредит. – 2001. - №13. – С.2-10.
97. Жуковска Г. Олейнюк Р. Кредитные бюро и бюро экономической информации в польской банковской системе // Журнал Европейской экономики. – 2005. – Т.4, №2. – С.197-215.
98. Заблоцька Р.О. Світовий ринок послуг: Підручник – К.: Знання України, 2005. – 280 с.
99. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 4-те вид., випр. та доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО; Л.: Вид-во Львів. Банк. ін-ту НБУ, 2004. –566 с.
100. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. – Відомості Верховної Ради. – 2002. - №1.
101. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III (зі змінами та доповненнями від 27.04.2007 №997-V).
102. Закон України „Про державне обов’язкове пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058 –IV.
103. Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” //Відомості Верховної Ради України. - 2003.- №1, №2654-ХІІ.
104. Закон України „Про інститути спільного інвестування. (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”. № 2299-III від 15.03.2001
105. Закон України „Про кредитні спілки”// Відомості Верховної Ради України. - 2002.- № 36
106. Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2003. № 1057-IV.
107. Закон України „Про страхування” від 07.03.1996 р. №85/96-ВР (зі змінами та доповненнями на 07.07.2005).
108. Закон України «Про лізинг» (зі змінами внесеними Законом України від 14 січня 1999 року №394 - ХIV )
109. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» №2740-III вiд 20.09.2001
110. Захарін С.В. Регулювання розвитку інвестиційного ринку //Фінанси України. – 2005. - №7. – 98-105.
111. Зимовець В.В., Зубик С.П. Фінансове посередництво : Навч. посіб.. – К.: КНЕУ, 2004. – 288 с.
112. Златкис Б.И. Регулирование финансовых рынков в системе актуальных реформ в сфере государственного управления //Финансы. - 2003. - №12. – С. 3 – 10.
113. Зміна стратегії розміщення активів пенсійних фондів //Фінансовий ринок України. – 2004. - №7. – С. 45-49.
114. Зубченко Л. Инвестиционная политика пенсионных фондов в странах ОЭСР // Финансист. – 1998.– № 5.– С. 38–40.
115. Зубченко Л. Инвестиционная политика страховых компаний в странах ОЭСР // Финансист.– 1998.– № 3.– С. 69–70.
116. Иванов Е.Т. Основы теоретической эпироники.- Донецк, 2006.- 375 с.
117. Іщук Т. Послуги фінансових посередників на фондовому ринку //Цінні папери України.- 2001. - №38 (178). – С.16-17.
118. Калач Г.М. Заощадження населення як чинник формування інвестиційних ресурсів держави // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 6. – С. 13.
119. Карбовник А.М. Перспективи розвитку банківських послуг //Банківська справа. - 2002. - №7. – С. 14-19.
120. Карпенко В.С. Развитие рынка финансовых услуг в современных условиях хозяйствования: Автореф. дис. ... канд. экон. Наук. - М., 2004.-20с.
121. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Эконов–Ключ, 1992. – 312 с.
122. Кесельман Г. Финансовые рынки России после августа 1998 года / Г. Кесельман, А. Иголкин. – М.: Сирин, 2002. – 139 с.
123. Кириченко М.М. Вплив іноземного капіталу на розвиток банківської системи України //Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №6 (60). – С. 9-15.
124. Класифікація видів діяльності. Офіційне видання.- К.: Держкомстандарт України, 1996
125. Клюжке С. Протидія відмиванню коштів злочинного походження в умовах глобалізації економічного життя //Фінансовий ринок України. – 2004. - №8 (10). – С. 9 -14.
126. Ковалева Н. Регулювання декларування інвестиційної політики накопичувальних пенсійних фондів: напрямів вдосконалення вітчизняного підходу в світлі міжнародного досвіду //Цінні папери України. – 2005. - №3-4. – С.53-61.
127. Коваленко В.М., Мрочко М.С. Організаційно – економічні аспекти розвитку кредитних спілок //Фінанси України. - 2002. - №7. – С.12-17.
128. Коваленко М.А., Радванська Л.М., Лобанова Н.В. Ринок фінансових послуг. Навчальний посібник. – К, 2004. - 556 с.
129. Ковальчук А. Грошово-кредитні відносини у правовому вимірі // Банківська справа. – 2003. - № 3. – С. 29-42.
130. Ковальчук А.Т. Банки. Кредит. Фінанси: законодавчо-правовий вимір. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 324с.
131. Ковальчук А.Т. Фінансове право України: стан та перспективи розвитку. – К.: Парламентське видання, 2007. – 488с.
132. Ковальчук Т. Детінізація економіки – фактор фінансової безпеки України // Банківська справа. – 2001. - №2. – С. 3-11.
133. Ковальчук Т. Ринкові відносини як невід’ємний компонент товарного виробництва //Банківська справа. - 2004. – №2. – С. 14-23.
134. Ковальчук Т.Т. Економічна безпека і політика: із досвіду професійного аналітика. К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. – 680 с.
135. Колісник М.К., Маслак О.О Романів, Є.М. Фінансовий ринок. – Львів, 2004. – 430 с.
136. Колотов Ю. О. Развитие инфраструктуры рынка финансовых услуг : Дис. ... канд. экон. наук : 08.00.10.- Краснодар, 2003. – 21 с.
137. Комяков О.М. Теоретичні основи державної структурної політики на сучасному етапі // Трибуна. — 1999. — №11-12. — С. 15-16.
138. Концепція фінансової безпеки України //Фінансовий ринок України. – 2004. - №6-7. – С.40 – 72.
139. Копєйкін В.І. Система захисту активів недержавних пенсійних фондів та інтересів їх учасників // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Міжвідомча комісія з питань фінансової безпеки при РНБОУ, Укр. агентсво фін. розвитку. – К., 2003. – С. 44 -46.
140. Копиленко О.Л., Федорін М.П. Законодавче забезпечення боротьби з відмиванням брудних грошей. Шляхи та механізми протидії «відмиванню» коштів злочинного походження: збірник матеріалів науково-практичної конференції (м. Київ, 27 листопада 2002 р.) /Міжвідом. коміс. з питань фін. безпеки при РНБОУ, Укр. агентство фін. розвитку. – К., 2003. – С. 70.
141. Корнєєв В. Банківське посередництво на ринку фінансових послуг // Економіка України. – 2002. – № 6. – С. 16-20.
142. Корнєєв В.В. Специфікація прав власності при наданні послуг фінансовими посередниками. Шляхи та механізми протидії «відмиванню» коштів злочинного походження: збірник матеріалів науково-практичної конференції (м. Київ, 27 листопада 2002 р.) /Міжвідом. коміс. з питань фін. безпеки при РНБОУ, Укр. агентство фін. розвитку. – К., 2003. – С. 81-83.
143. Корнєєв В.В. Кредитні та інвестиційні потоки капіталу на фінансових ринках. – К.: НДФІ, 2003. – 376 с.
144. Корнєєв В.В. Фінансові посередники як інститути розвитку. - К.: „Основа”, 2007.- 186 с.
145. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: Навч. Посібник. – К. НІОС, 2001. – 190 с.
146. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Г., Вонг В. Основы маркетинга Пер. с анл.- М.: Издат. дом „Вильямс”, 2001.
147. Кочетков В.М. Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових умовах: Монографія. – К.: Видавництво Європейського інституту, 2003. – 300 с.
148. Кротюк В., Карманов Є. Деякі аспекти правового регулювання боротьби з відмиванням грошей у банківській системі //Вісник НБУ. – Вересень 2002. – С.26-32.
149. Крюков В., Голубь М., Лишиц И. Состояние банковского сектора //Экономист, 2001. - №2. – С. 31 -40.
150. Кудряшов В. П. Фінанси. Навч. посібник – К., 2006 - 352 с.
151. Курманов Л.Р. Вопросы развития рынка банковских услуг //Финансы и кредит. – 2004. – № 12 (150). – С. 13-18.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.