У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ (на прикладі машинобудівних підприємств
Количество страниц 187
ВУЗ ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Год сдачи 2008
Содержание ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
1.1. Методологічні основи категоріального апарату антикризового управління
1.2. Принципи та особливості антикризового управління підприємствами
1.3. Основні напрями і механізм антикризового управління
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ 2. АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ
2.1. Кризові процеси у промисловості України та аналіз стану машинобудівних підприємств.
2.2. Оцінювання антикризового потенціалу підприємства
2.3. Інституціональні складові ефективності функціонування підприємств з використанням системи антикризового управління
Висновки до другого розділу
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АНТИКРИЗО-ВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ
3.1. Передумови ефективності антикризового управління на машинобудівних підприємствах Вінниччини
3.2. Антикризові стратегії для машинобудівних підприємств
3.3. Шляхи удосконалення організації внутрішньофірмових відносин
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП

Актуальність теми. Впродовж останніх років чинник кризи відігравав найважливішу роль на підприємствах переважної більшості галузей національної економіки. Подолання кризового стану підприємства потребує у кожному конкретному випадку адекватного, унікального та комплексного застосування антикризового управління, яке б мало за мету мінімізацію ризику втрати контролю над ситуацією та розвитку її за стихійним, деструктивним сценарієм.
Незважаючи на ознаки економічного зростання впродовж останніх років, елементи економічної кризи на мікроекономічному рівні залишаються виключно важливим чинником для машинобудівних підприємств, що проявляєтся, насамперед, у масовій збитковості та низькій рентабельності виробництва, цінових та структурних диспропорціях, недостатньому рівні конкурентоспроможності, незадовільній структурі балансу на рівні підприємств галузі, дефіциті обігових коштів, неплатоспроможності, незбалансованості відтворювальних процесів тощо. Зазначені факти актуалізують питання організації протидії кризовим явищам у рамках створення дієвих механізмів антикризового управління. Це, в свою чергу, потребує поглибленого наукового вдосконалення теорії та практики антикризового управління машинобудівними підприємствами, що повинно ґрунтуватися на своєчасній діагностиці рівня та причин кризового стану, а також розробці і реалізації ефективних антикризових програм.
Питання сутності, специфіки, завдань та інструментарію антикризового управління стали предметом наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як Е. Альтман, І. Ансофф, С. Бєляєва, П. Грінер, Р. Таффлер, Р. Хіт, І. Бланк, О. Градов, Е. Уткін, Р. Попов, О. Кузьмін, О. Мороз, А. Чернявський, І. Фаріон, С. Бурий, Л. Лігоненко, В. Гриньова, В. Астахов, А. Грязнова та ін. Таким чином, створено необхідний фундамент для продовження досліджень у напрямку більш повного визначення можливостей та перспектив застосування системи антикризового управління, а також практичних підходів до її вдосконалення. Особливе значення має дослідження потенціалу антикризового управління вітчизняним підприємством та створення механізму забезпечення ефективності такого управління на базі системного підходу. Дослідження інституціонального плану даної проблеми, зокрема, розробки таких вчених, як Г. Клейнер, О. Терещенко, Є. Коротков та ін., можуть бути використані в процесі обгрунтування антикризового інструментарію.
Водночас, ряд проблем, пов’язаних з антикризовим управлінням підприємством, і досі не знайшли належного відображення у науковій літературі. Так, відсутні методичні напрацювання, які б дозволяли оцінювати рівень кризового стану вітчизняних підприємств з урахуванням їх розмірів, виду діяльності, галузі, перш за все, підприємств машинобудування. Недостатньо вивчені особливості вибору цілей та стратегії підприємства відповідно до рівня його кризового стану, а також підходи до формування механізму забезпечення ефективності антикризових програм з точки зору розгляду підприємства як мікроінституту та інституціонального комплексу водночас. Поки що не стали предметом спеціальних наукових досліджень питання організації та методичного забезпечення антикризового управління підприємством з точки зору інституціонального підходу до виникнення та прояву кризових явищ.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконувалась згідно з планом науково-дослідних робіт Вінницького національного технічного університету в рамках науково-технічної програми Міністерства освіти і науки України за темою “Теорія трансформації сучасного ринку в Україні під впливом процесів глобалізації”, яка розроблялася впродовж 2003–2006 рр. (№ державної реєстрації 0104U000739), де автором запропоновано методологію оцінювання антикризового потенціалу підприємства, а також окреслені теоретико-методологічні та прикладні засади формування ефективної стратегії антикризового управління на машинобудівних підприємствах.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності антикризового управління підприємством з урахуванням рівня та основних чинників його кризового стану.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
- уточнити з системних позицій існуючі теоретичні підходи до обґрунтування понять “криза”, “антикризове управління підприємством”, цілей та функцій такого управління;
- виявити особливості та оцінити рівень правового забезпечення антикризового управління підприємствами в Україні;
- проаналізувати існуючу методичну базу для оцінювання кризового стану підприємства або можливості його настання;
- розкрити процеси антикризового управління підприємством з інституціональних позицій, у т.ч. вітчизняних машинобудівних підприємств з точки зору впливу інституціональної структури підприємства на ефективність діяльності та величину його антикризового потенціалу;
- обґрунтувати інтегральну методику оцінювання антикризового потенціалу для машинобудівних підприємств України на основі відповідної системи показників;
- сформувати методичні підходи оцінювання антикризового потенціалу підприємства з позицій інституціонального аналізу;
- обгрунтувати антикризову політику машинобудівних підприємств;
- розробити механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством.
Об’єктом дослідження є системи антикризового управління машинобудівними підприємствами України.
Предметом дослідження є процеси формування механізму забезпечення і підвищення ефективності антикризового управління підприємством.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, нормативні та законодавчі акти України з питань антикризового управління підприємством.
Для досягнення поставленої у роботі мети використано сукупність загальноприйнятих методів і прийомів наукового пізнання. Метод логічного узагальнення застосовано для теоретичного обґрунтування значення поставлених задач та уточнення ключових понять дисертації. Методи аналізу і синтезу використано для дослідження особливостей антикризового управління і визначення основних його етапів. Метод економічного аналізу використано для визначення стану досліджуваних підприємств. Графічний метод використано для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних і практичних положень дослідження. Метод експертних оцінок використано при оцінюванні досліджуваних явищ з боку їх учасників. Особливістю даних досліджень є використання методу інституціонального аналізу при описі та моделюванні соціально-економічних показників підприємств, а також використання при цьому методів нечіткої логіки.
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні документи з економічних питань, методичні вказівки та методики Агентства з питань банкрутства, статистичні матеріали Держкомстату України, дані статистичної та бухгалтерської звітності сукупності підприємств України, а також інформація, що була отримана в ході спеціальних досліджень, проведених безпосередньо автором.
Наукова новизна роботи полягає у створенні механізму забезпечення ефективності антикризового управління на машинобудівних підприємствах, зокрема, виявленні, систематизації, моделюванні існуючих зв’язків стосовно об’єкта дослідження, а також домінантних чинників впливу на ефективність даних процесів. Найважливішими результатами, що характеризуються науковою новизною і розкривають логіку, масштабність, повноту та зміст дисертації, є такі:
вперше:
- обгрунтовано категорію “антикризовий потенціал підприємства” як здатність виробничої економічної системи протистояти реальним та потенційним кризовим явищам у функціонуванні, зберігаючи при цьому тенденцію до сталого розвитку;
- запропоновано механізм забезпечення ефективності антикризового управління, в якому оцінювання рівня антикризового потенціалу підприємства здійснюється за інтегральним показником, що включає фінансову, маркетингову, виробничу та управлінську складові;
удосконалено:
- економічну сутність і зміст категорії “антикризове управління підприємством” з системних позицій, що передбачає трактування даної категорії як процесу планування та проведення заходів по збереженню та покращенню базисних показників сталості та розвитку інститутів підприємства, а також створення моніторингової системи аналізу відповідних показників;
- систему управлінських рішень та оперативних заходів антикризового спрямування у вигляді атласу антикризового управління підприємством у координатах ”фаза розвитку підприємства – ступінь наближення (віддалення) кризи”, який дозволяє більш швидко та оперативно реагувати на кризові прояви і є одним з елементів механізму забезпечення ефективності антикризового управління підприємством;
отримали подальший розвиток:
- методичні основи оцінювання структури вітчизняних підприємств, а також вибору антикризових програм під кутом зору антикризового управління на основі використання засобів інституціональної топографії, зокрема, виявлення та ідентифікації внутрішньоорганізаційних інститутів, що дозволяє отримати більш точні дані у порівнянні з результатами традиційних методів аналізу;
- окремі положення теорії антикризового управління, в результаті чого обгрунтовано інституціональну природу підприємства за критерієм посилення антикризового потенціалу як основи забезпечення ефективності антикризового управління;
- рекомендації щодо ефективної поведінки підприємства в межах антикризової політики на основі виявлених домінантних чинників впливу (зокрема, інноваційного та маркетингового) та максимального використання антикризового потенціалу машинобудівного підприємства.
Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у теоретичному та методичному обгрунтуванні механізму забезпечення ефективності антикризового управління на машинобудівних підприємствах.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані у ході дослідження результати можна розглядати як внесок у розвиток сучасної концепції антикризового менеджменту. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання надає можливість своєчасно виявляти ознаки та ступінь кризового стану на підприємствах, визначати його причини, обирати ціль та стратегію розвитку підприємства за цих умов, формувати та реалізовувати систему антикризових програм з урахуванням гостроти кризового стану та можливостей підприємства. Результати дослідження є важливими саме тому, що у підсумку сприятимуть підвищенню ефективності прийнятих управлінських рішень і можуть бути використані на підприємствах різних форм власності не тільки для виходу з кризового стану, але й для його передбачення. До результатів, що мають універсальне практичне значення, належать: створення програмного забезпечення для автоматизації процесу оцінювання антикризового потенціалу підприємства (авторське свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності № 19834 від 12.03.2007 р.), науково-методичне обгрунтування ефективності різнопланових соціально-організаційних інститутів забезпечення ефективності антикризового управління, а також визначення вагомості впливу виявлених чинників на антикризовий потенціал підприємства. При цьому теоретичне осмислення сучасних тенденцій у сфері антикризового управління доведено до рівня практичних рекомендацій щодо удосконалення внутрішньоорганізаційного управління підприємством. Результати дослідження впроваджені у виробництво на підприємствах Вінницької області: ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова” (довідка про впровадження № 35 від 10.01.2008 р.), ВАТ “Барський машинобудівний завод” (довідка про впровадження № 200 від 06.02.2008 р.), ВАТ “Калинівський машинобудівний завод” (довідка про впровадження № 88 від 16.01.2008 р.), ВАТ “Маяк” (довідка про впровадження № 135 від 23.10.2007 р.).
Результати дисертаційної роботи використані при розробці навчальних програм і викладанні дисциплін “Основи менеджменту” та “Антикризовий менеджмент” у Вінницькому національному технічному університеті (довідка № 3 від 15.01.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, які викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів дослідження. Щорічні наукові звіти автора на наукових семінарах кафедри менеджменту та моделювання в економіці Вінницького національного технічного університету включали основні результати дослідження. Основні теоретичні і практичні положення роботи доповідалися на науково-практичних конференціях “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях” (м. Донецьк, 2003 р.), “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкової трансформації” (м. Вінниця, 2003 р., 2006 р.), “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва” (м. Вінниця, 2004 р., 2006 р.), “Контроль та управління у складних системах” (м. Вінниця, 2005 р.) та ін.
Публікації. Основні положення та результати дослідження знайшли відображення у 16 наукових працях, серед яких одна монографія (7,97 др. арк., де частка автора становить 6,00 др. арк.), 7 праць у фахових наукових виданнях загальним обсягом 1,45 др. арк., 8 праць у виданнях за результатами міжнародних та регіональних науково-практичних конференцій загальним обсягом 1,03 др. арк.
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки. Робота містить 29 таблиць, 22 рисунки, 18 додатків на 36 сторінках. Список використаної літератури містить 198 джерел і займає 16 сторінок.
Список литературы ВИСНОВКИ

Отримані у ході дослідження результати дають змогу зробити наступні висновки.
1. Як засвідчили результати досліджень, питання щодо чіткого висвітлення змісту понять “криза”, “антикризове управління”, його місця та ролі в економіці залишається недостатньо розробленим. Визначаємо кризу підприємства як безпосередню загрозу його функціонуванню, а поняття “антикризове управління” – як процес планування та проведення заходів по збереженню базисних змінних величин на підприємстві. На сьогоднішній день найбільш коректним та дієвим є системний підхід до забезпечення ефективності антикризового управління як комплексу заходів від попередньої діагностики кризи до методів по її подоланню, що передбачає прискорену і дієву реакцію на істотні зміни зовнішнього і внутрішнього середовища на основі заздалегідь розроблених антикризових програм. Результати аналізу наукової літератури з питань антикризового менеджменту засвідчили, що на сьогоднішній день не існує чітко сформованого поняття, яке б характеризувало підприємство з точки зору його здатності до управління та подолання різного роду криз, у т.ч. з позицій превентивності такого управління. Розглядаючи антикризове управління з позицій взаємообумовленості понять “фінансова стійкість підприємства”, “економічна безпека” та “потенціал”, було визначено поняття “антикризовий потенціал підприємства” як здатність виробничої економічної системи протистояти реальним та потенційним кризовим явищам у функціонуванні, зберігаючи при цьому тенденцію до сталого розвитку.
2. Визначення імовірності банкрутства підприємства – найважливіший елемент системи антикризового управління, проте найбільш розповсюджені моделі прогнозування банкрутства потребують обережності при застосовуванні для оцінки кризового стану підприємств України, оскільки не враховують, зокрема, особливостей економічної ситуації в країні, галузевої приналежності та форми власності, а також інституціональних особливостей вітчизняних підприємств.
Протягом останніх років у машинобудуванні спостерігаються неоднозначні тенденції динаміки виробництва. До загальних причин зменшення виробництва слід віднести наслідки економічної кризи в країні, скорочення ресурсів вітчизняної сировини, недостатній споживчий попит, недосконалість цінової, податкової і кредитної політики, а також зростання конкуренції на ринку. До галузевих регіональних проблем можна віднести відсталість матеріально-технічної бази підприємств. Проблемою, характерною для більшості промислових підприємств України, є недооцінювання ролі управління. В зв’язку з цим доведена доцільність застосування такого управління на промислових підприємствах, для чого була розроблена методика оцінки рівня антикризового потенціалу підприємства; при цьому антикризовий потенціал розглядається як сукупність резервів та потенційних можливостей підприємства протистояти кризовим явищам. Розроблена методика передбачає формування бази даних та розрахунок на основі цього показників, які характеризують чотири основні аспекти діяльності підприємства: фінансовий стан, якість управління, виробничу та маркетингову діяльність. Межі таких показників (коефіцієнти автономії, страхування бізнесу, фінансового леверіджу, рентабельності діяльності, покриття, Бівера, показник поточної платоспроможності; рівень мотивації праці, гнучкість та швидкість прийняття рішень системою управління; рівень впровадження інновацій, показники оновлення основних засобів та виконання плану виробництва; частка ринку, середньозважений бал якості та асортиментність продукції підприємства) у процесі дослідження було конкретизовано з урахуванням умов функціонування та специфіки формування капіталу підприємств України та, зокрема, підприємств машинобудування.
Застосування розробленої методики дозволяє забезпечити швидку діагностику та прискорення процесу адекватного реагування підприємства на негативні процеси, що є основним елементом механізму забезпечення ефективності антикризового управління. Водночас, основу даної методики складає сукупність принципів моделювання антикризового потенціалу кожного конкретного підприємства, який формується з врахуванням стану його фінансової, маркетингової та управлінської діяльності.
3. У процесі досліджень доведено ефективність інституціонального підходу до аналізу антикризового управління, за яким підприємство розглядається як сукупність підсистем за процесовою ознакою. Підвищення ефективності антикризового управління машинобудівними підприємствами передбачає в першу чергу посилення антикризового потенціалу цих підприємств, як комплексного, системного процесу, орієнтованого на потенціал інститутів та міжінституціональний вплив у межах підприємства.
Результати дослідження показали, що оцінювання інституціональної структури підприємства може мати альтернативні варіанти. Для розв’язку поставленої мети здійснено розроблення методичного підходу до оцінювання інституціональної структури підприємства з позицій антикризового управління запропоновано підхід, що грунтується на використанні математичного апарату теорії нечітких множин, який дозволяє провести оцінку різних складових якості структури підприємства з урахуванням чинників, що є неформалізованими/слабоформалізованими. Обгрунтовано доцільність застосування цього підходу для складання рейтингу підприємств галузі як основи розроблення галузевих програм розвитку, раціонального розподілу дотацій між підприємствами галузі. Перевагою запропонованого підходу є можливість його використання в умовах якісної або неповної вхідної інформації.
4. Запропоновано систему антикризової політики промислового підприємства як сукупність рішень та заходів, спрямованих на посилення антикризового потенціалу підприємства з урахуванням результатів кількісного та якісного відстежування ознак та проявів кризових тенденцій у часі. Відповідно у межах антикризової політики підприємства виділено інноваційну та маркетингову складові як визначальні з точки зору кризового реагування та запропоновано методично-аналітичні засоби у вигляді матриць для визначення інноваційної та маркетингової стратегій.
Для забезпечення швидкості та адекватності управління розроблено систему управлінських рішень та оперативних заходів антикризового спрямування у вигляді атласу антикризового управління підприємством, який складається з 25 блоків. Аналіз заходів, запропонованих у межах цього атласу, дозволив визначити провідну роль групи заходів з точки зору антикризового управління для забезпечення балансу основних суб’єктів підприємства – менеджмента, акціонерів та персоналу. Систематизація отриманих результатів в процесі вивчення специфіки управління підприємствами в Україні виявила відсутність на сьогоднішній день забезпечення такого балансу в результаті існування конфліктів між вищим менеджментом і акціонерами. Для вирішення цієї ситуації, крім методів впливу на кожну окрему групу, запропоновано механізм удосконалення організації внутрішньофірмових відносин.
Таким чином, застосування сукупності запропонованих рекомендацій щодо механізму забезпечення ефективності антикризового управління на машинобудівних підприємствах сприятиме підвищенню їх антикризового потенціалу, забезпеченню сталого економічного розвитку.
5. На підставі результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати:
- керівникам вітчизняних машинобудівних підприємств та інших галузей, підприємцям використовувати у своїй діяльності розроблені підходи щодо формування механізму забезпечення ефективності антикризового управління підприємствами, зокрема, оцінювання їх антикризового потенціалу та моделювання оптимальної антикризової структури;
- Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців з економічних спеціальностей включити до типових програм з дисциплін “Менеджмент”, “Економіка підприємства”, “Фінансовий менеджмент”, “Антикризове управління” розділ “Оцінювання антикризового потенціалу підприємства”.

ЛІТЕРАТУРА

1...Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р., Пуляев В.Т. Краткая экономическая энциклопедия. – СПб: ТОО ТК “Петрополис”, 1998. – 509 с.
2. Штангрет А.М., Копилюк О.І. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 335 с.
3..Уткин Э. А. Антикризисное управление. – М.: “ЭКМОС”, 1997. – 423 с.
4. Копилюк О.І., Штангрет А.М. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібн. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.
5. Туган-Барановский Н.И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь: Дис. на соискание степени магистра политической экономии и статистики. – С.-Пб.: Тип. И.Н. Скороходова, 1894. – 512 с.
6. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов / Г.З. Базаров, С.Г. Беляев, Л.П. Белых и др.: Под ред. С.Г. Беляева и В.И. Кошкина. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. – 469 с.
7. Крутько В.Н. Введение в менеджмент кризисных ситуаций: практические рекомендации. – К.: МЗУУП, 1994. – 52 с.
8. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой. / Под общ. редакцией А.П. Градова и Б.И. Кузина – СПб.: Специальная литература, 1996. – 510 с.
9. Попов Р.А. Антикризисное управление. – М.: Высш. шк., 2003. – 429 с.
10. Ладанюк А. П. Основи системного аналізу. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 176 с.
11. Волкова В.Н., Денисов А.А. Основы теории систем и системного анализа. СПб: СПбГТУ, 1997. – 245 с.
12. Арнольд В.И. Теория катастроф. – М.: Наука, 1990. – 115 с.
13. Николис Г., Пригожин И. Самоорганизация в неравновесных системах М.: Мир, 1979. – С. 22–45.
14. Постон Т., Стюарт Й. Теория катастроф и ее приложения. – М.: Мир, 1980. – 680 с.
15. Чернявский А.Д. Антикризисное управление: Уч.пособие. – К.: МАУП, 2000. – 208 с.
16. Кац И. Антикризисное управление предприятием // Проблемы теории и практики управления. – 2003. – № 2. – С. 82–86.
17. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. – К.: КНЕУ, 2001. – 121 с.
18. Антикризисное управление / Под. ред. Короткова Э.М. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 421 с.
19. С.Я. Салига, Є.І. Ляшенко, Н.В. Дацій, С.О. Корецька, Н.В. Нестеренко, К.С. Салига. Антикризове фінансове управління підприємством: Навч. посібн. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 208 с.
20.Антикризисное управление: Учеб.пособие / Под ред. Э.С. Минева, В.А. Панагушина. – М.: ПРИОР, 1999. – 432 с.
21. Козлов Е.В. Опережающий антикризисный менеджмент: инструментальные, организационные и информационные основы / Под ред. В.М. Ларина. – Саратов: СГСЭУ, 2001. – 236 с.
22. Muller R. Crisis Menegement. – California University, 1998.
23. Айвазян З., Кириченко В.. Антикризисное управление: принятие решений на краю пропасти // Проблемы теории и практики управления. – 1999. – №4. – С. 23–28.
24. Фокіна Н.П. Криза на підприємстві: економічний зміст, причини виникнення та систематизація кризових факторів // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – №6 (24). – С. 43–45.
25. Чернявский А. Классификация и цикличность кризисных явлений и ситуаций. Антикризисное управление: вопросы теории и задачи практики // Персонал. – 1998. – №6. – С. 14–18.
26. Кинг У., Клилан Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. Пер. с англ. – М.:Прогресс, 1982. – 286 с.
27. Туленков Н. Антикризисный менеджмент // Персонал. – 1998. – №6. – С. 19–25.
28. Бланк И.А. Основы финансового менеджменту. – К.:Ника-Центр, 1999. – 542 с.
29. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. – Навч. Посібник. – К.: Ника – Центр, 2000. – 397 с.
30. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.
31. Пашута Н., Федулова Л. Антикризисное управление предприятием: проблемы и пути решения в условиях Украины // Персонал. – 2000. – №4. – С. 84-90.
32. Антикризисный менеджмент / Под. ред. Грязновой А.Г. – М.: ЭКМОС, 1999. – 365 с.
33. Новоселов Е.В. и др. Введение в специальность “антикризисное управление”: Учеб.пособие. – М.: Дело, 2001. – 216 с.
34. Нікбахт Е., Гроппелі А. Фінанси. Пер. з англ. – К .: Основи, 1995. – 383 с.
35. Кирганов К.А., Попов С.А. Антикризисное управление: Уч.-метод. пособие. – М.: “Собрание”, 2001. – 186 с.
36. Шварц І.В., Мороз Є.О., Мороз В.В. Проблеми антикризового управління підприємством в Україні: класифікація та шляхи подолання. // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2005. – Вип.208, Т.2. – С. 594–598.
37. Манойленко А.В. Основные подходы к определению сущности антикризисного управления экономической системой // Збірник наукових праць Української Академії державного управління. – Київ. – 2001. – С. 121-126.
38. Чернявская Л. Антикризисный менеджмент в програмно-целевом управлении // Персонал. – 2000. – № 3. – С. 64–69.
39. Штангрет А. Антикризове управління як засіб попередження банкрутства // Регіональна економіка. – 2001. – № 2. – С. 151–153.
40. Заюкова М. С. Категорія фінансової стійкості в сучасній парадигмі економічної безпеки // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва”. – Вінниця: ВНТУ, 2004. – 100 с.
41. Гринів Б.В. Фінансова стійкість споживчих товариств // Фінанси України. – 1999. – № 10. – С. 109 – 113.
42. Крейнина М.Н. Финансовая устойчивость предприятия: оценка и принятие решений // Финансовый менеджмент. – 2001. – № 2. – С. 3–6.
43. Андрій Пилипенко. Фінансова стійкість і стратегія підприємства в умовах ринку // Банківська справа. – 2000. – № 2. – С. 56.
44. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: Инфра-М, 1999. – 512 с.
45. Мороз О.О., Шварц І.В. Проблеми забезпечення фінансової стійкості сучасного підприємства // Материалы международной научно-практической конференции молодых ученых “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях” – Донецк: Донецкий национальный технический университет. – 2003. – С. 116–119.
46. Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы// Бизнес-Информ. – 1999. – № 1 –12. – С. 22–25.
47. Ковалёв Д., Сухорукова Т. Экономическая безопасность предприятия //Экономика Украины. – 1998. – № 10. - С. 48–52.
48. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна: –5-е изд., доп. и перераб. –М.: Знание, 2002. – 522 с.
49. Основы экономической безопасности: (Государство, регион, предприятие, личность): Учеб.-практ. Пособие / Рос. экон. акад. им. Г.В. Плеханова; Под ред. Олейникова Е.А. – М.: ЗАО “Бизнес-школа”,1997. – 279 с.
50. Словарь иностранных слов. Под ред. И.В. Лехина, проф. Ф.Н. Петрова. Гос. изд-во иностранных и национальных словарей. – М., 1955. – 856 с.
51. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: Книжный мир, 1999. – 895 с.
52. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка. Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.
53. Самоукин А.И. Потенциал нематериального производства – М.: Знание, 1991. – 245 с.
54. Мерзликина Г.С., Шаховская Л.С. Оценка экономической состоятельности предприятия: Монография. – Волгоград: ВолгГТУ, 1998. – С.63.
55. Акмаєв А.И., Бєлозерцев О.В. Антикризисное управление угольными предприятиями на основе диверсификации их деятельности // Наукові праці Донецького технічного університету. Серія: економічна. – Донецьк: ДонНТУ, 2003. – Вип. 60 – С. 6–14.
56. Бєлозерцев О.В. Оцінка антикризового потенціалу вугледобувних підприємств: Автореф. дисертації канд. екон. наук. – Луганськ, 2004. – 20 с.
57. Мороз О.В., Шварц І.В. Інституціональні особливості превентивного антикризового управління підприємством. Монографія. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. – 137 с.
58. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” // Голос України. – 1999. – 30 червня.
59. Законодавство про банкрутство // Збірник коментованого законодавства. – 2004. - №3.
60. Закон України “Про банкрутcтво” // Відомості Верховної ради України. – 1992. – №31.
61. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутсва чи доведення до банкрутства (наказ Міністерства економіки України № 10 від 10 січня 2001 року).
62. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій від 27.06.97 р. № 81.
63. Мендрул О.Г. Індикатори фінансового стану вітчизняних промислових підприємств. // Економічна реформа: теорія і практика. – 2000. – № 5 – С. 25–29.
64. Вартанов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства: організація та методологія. – М.: Фінанси та статистика, 1991. – 80 с.
65. Крутик А.Б. Антикризисный менеджмент: Превентивные методы управления / А.Б. Крутик, А.И. Муравьев. – Спб.: Питер, 2001. – 430 с.
66. Терещенко О.О., Терещенко С.І. Зарубіжний досвід та вітчизняна практика фінансового оздоровлення підприємств // Фінанси України. – 1996. – №12. – С. 5–13.
67. Терещенко О. Контролінг у системі антикризового управління підприємством // Фінанси України. – 2001. – № 12. – С. 56–63.
68. Шварц І.В. Оцінка економічної безпеки промислового підприємства в умовах кризового розвитку. // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва”. – Вінниця: ВНТУ. – 2004. – С. 45–47.
69. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання. – К.: КНЕУ, 2001. – 242 с.
70. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. – К.: Товариство “Знання”, 2000. – 378 с.
71. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 454 с.
72. Altman E.I., Haldeman R.G., Narayanan P. Zeta Analysis: A New Model to Identify Bankruptcy Risk of Corporation. // Journal of Banking and Finance. – 1997. – June.
73. Пареная В.А., Долгалев И.А. Экспресс-оценка вероятности банкротства предприятия // Фінанси України. – 2002. – № 5 – С. 61–65.
74. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Минск: ООО “Новое знание”, 2001. – 688 с.
75. Assessing the Probability of Bankruptcy. S.A. Hillegeist, E.K .Keating, D.P. Cram, K.G. Lundstedt. Northwestern University, 2003.
76. Blasztk William “Predicting Bankruptcy of a firm” // BankruptcyAction.com.
77. Tаркуцян А.О. Фінансовий аналіз та управлінські рішення: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2001. – 201 с.
78. Кобзарев О.В., Алексеєв В.В., Маковеєв П.С.. Оцінка сучасного стану промислового підприємства в антикризовому управлінні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – № 1 (20). – С. 34–37.
79. Антикризисное управление: от банкротства – к финансовому оздоровлению / Под ред. Г.П. Иванова. – М.: ЮНИТИ, 1995. – 130 с.
80. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. М.: Финансы и статистика, 1998. – 455 с.
81. Руководство по кризисному менеджменту: Пер. с англ. / Под ред. Б.Эдвардса. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 464 с.
82. Державний комітет статистики України. Україна у цифрах у 2006 році. Статистичний довідник / За ред. Осауленка О.Г. – К.:”Консультант”, 2007. – 239 с.
83. Вінниччина у цифрах. Статистичний щорічник Головного управління статистики у Вінницькій обл. за 2005 рік. Вінниця:, 2006. – 540 с.
84. Державний комітет статистики України. Статистичний бюлетень № 1 за січень 2007 р.
85. Ольшевський В.Й. Машинобудування в системі національної безпеки держави // Економіка України. – 1998. – № 4. – С. 23–29.
86. Державна “Програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки”
87. Постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2006 р. № 516 про затвердження “Державної програми розвитку машинобудівного комплексу на 2006-2011 роки”.
88. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1181 ”Про затвердження Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу на 2007–2010 роки”.
89. Головне управління статистики у Вінницькій обл. “Фінанси Вінниччини. Статистичний збірник”. – 2007. – С. 33–61.
90. Астахов В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры, связанные с банкротством. – М.: “Ось-89”, 1995. – 80с.
91. Козак В.Г., Козак Г.Я. Аналіз фінансового стану акціонерного товариства. – К.:Аграрна наука, 2000. – 172 с.
92. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Анализ годовой бухгалтерской отчетности. – М.: ДИС, 1998. – 216 с.
93. Гришан Ю.П. Фінансові проблеми підприємств та напрями їх розв’язання // Економіка України. – 2004. - № 1. – С. 70–75.
94. Лебідь Н.П., Кравцова Н.П. Фінансовий аналіз діяльності підприємств, що приватизуються, та деякі особливості його застосування // Держ.інформ.бюл. про приватиз. – 2000. – № 6. – С. 61–65.
95. Финансовое положение предприятия (оценка, анализ, планирование): Научно-методическое издание / Под ред.проф. А.В.Чупис. – Сумы: Изд. “Университетская книга”, 1999. – 332 с.
96. Кондратьєв О.В. Фінансова стійкість у механізмі господарювання підприємства // Фінанси України. – 1997. – № 7. - С. 73–76.
97. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту. –К.: УФІМБ, 1995. – 110 с.
98. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. –К.:МАУП, 2000 – 152 с.
99. Головко Т. Методика аналізу фінансової звітності підприємства. – К.: Компас, 2000. – 32 с.
100. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник: Курс лекцій / За ред. проф. Г.Г.Кірейцева. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 432 с.
101. Великий Ю.М., Проскура О.Ю. Особливості кризового стану вітчизняних підприємств і методів його оцінки // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С. 29–34.
102. Мороз О.О., Шварц І.В. Інтегральна методика прогнозування банкрутства приладобудівного підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2004. – Вип. 194, Т.1 – С. 73–79.
103. Шварц І., Грабко М., Мороз Є. Методика прогнозування та діагностики кризового стану промислового підприємства // Контроль і управління в складних системах (КУСС-2005). Тези доповідей восьмої міжнародної науково-технічної конференції, 24-27 жовтня 2005 р. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. – С. 229–230.
104. Мороз О.О., Шварц І.В. Фактор фінансової стійкості як основа стабільного фінансового стану підприємства // Збірник матеріалів першої Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених, викладачів та практиків 26-27 лютого 2003р. “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкової трансформації”. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Ландо Лтд. – С. 265–266.
105. Харко В.Ю. Ризики в управлінні фінансовою діяльністю // Фінанси України. – 2002. – № 7. – С. 79–83.
106. Плиса В.Й. Управління ризиком фінансової стійкості підприємства. // Фінанс підприємств. – 2001. – № 1. – С. 67–72.
107. Кобзарев О. Оцінка сучасного стану промислового підприємства в антикризовому управлінні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2003. – № 1. – С. 34–37.
108. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном// Економіка, фінанси, право. – 1999. – № 5. – С. 31–36.
109. Фокіна Н.П. Методика вивчення загрози банкрутства підприємства за оцінкою показників фінансового стану // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 7. – С. 56–63.
110. Заруба О.Д. Основи фінансового аналізу та менеджменту: Практ. посібник. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1995. – 110 с.
111. Карась Л. Управленческая диагностика – основа совершенствования менеджмента // Проблемы теории и практики управления, 1996. – № 6. – С. 78–83.
112. Финансовый анализ деятельности фирмы.Учебное пособие. – М.:Крокус Интернешнл, 1992. – 136 с.
113. Кузьменко Л. В., Кузьмін В. В., Шаповалова В. М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Херсон: Олді-плюс, 2003. – 256 с.
114. Финансовый менеджмент: учеб.-практ. руководство / Под ред. Е.С.Стояновой. – М.: Перспектива, 1993. – 254 с.
115. Плиса В.Й. Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства. // Фінанси підприємств. – 1999. – № 11. – С. 36–41.
116. Іващенко П.О. та ін. Багатовимірний статистичний аналіз / П.О. Іващенко, І.В. Семеняк, В.В. Іванов. – Х.: Вид-во „Основа”. – 1992. – 144 с.
117. Шварц І.В. Підходи до оцінювання антикризової стійкості промислового підприємства // Збірник наукових праць професорсько-викладацького, студентського, магістерського та аспірантського складу: економіка та управління. Вінниця: ВНТУ, 2006. – С. 40–48.
118. Мороз О.В., Карачина Н.П. Корпоративне управління в молочній промисловості. Монографія. – Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2005.
119. Кулинич О.І. Теорія статистики: Підручник. 2-е доп. і доопр. видання. – К-д: Державне центрально-Українське видавництво, 1996. – 228 с.
120. Шелобаев С.И. Математические методы и модели в экономике, финансах, бизнесе: Учеб. Пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2000. – 367 с.
121. Грабовецький Б.Є. Економічне прогнозування і планування: Навчальний посібник. – Вінниця: ВДТУ, 2001. – 163 с.
122. Разработка сбалансированной системы показателей. Практическое руководство с примерами. – 2-е изд., расшир. / Под ред. А.М. Гершуна, Ю.С. Нефедьевой. – М.: ЗАО “Олимп-Бизнес”, 2005. – 128 с.
123. Баас Р., Фервай М., Гюнтер Х. Delphi 5: для пользователя: пер. с нем. – К.: Издательская группа ВНV, 2000. – 496 с.
124. Комп’ютерна програма для оцінювання антикризового потенціалу підприємства: А.с. 19834. Україна / Шварц І.В., Мороз О.В. – Опубл. 12.03.07.
125. Клейнер Г.Б. Эволюция институциональных систем. – М.: Наука, 2004. – 240 с.
126. Кузьминов Я.И., Юдкевич М.М. Курс лекций по институциональной экономике. М.: ИНФРА-М, 2000. – 324 с.
127. Вольчик В.В. Курс лекций по институциональной экономике. Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 2000. – 342 с.
128. Шварц І.В. Інституціональні складові посилення антикризового потенціалу підприємства // Вісник Сумського державного університету. Серія “Економіка”. – Суми, 2007. – Вип. 1. – С. 184–189.
129. Шварц И.В. Антикризисное управление предприятием: институциональный аспект. // Современный научный вестник. – 2005. – № 1. – С. 98–101.
130. Шаститко А.Е. Экономическая теория институтов. М., 1997.
131. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. М. “Начала”, 1997. – 137 с.
132. Коуз Р. Фирма, рынок и право. М., 1993. – 312 с.
133. Менар К. Экономика организаций. М., 1996. – 356 с.
134. Aoki M., Okyno M. Comparative Institutional Analysis: A New Approach to Economic System // University of Tokyo Press. – 1996. – P. 124–163.
135. Борисов А.Н., Крумберг О.Я., Федоров И.П. Принятие решений на основе нечетких моделей : примеры использования. – Рига: Зинатне, 1990. – 184 с.
136. Мороз О.О., Матвійчук А.В. Аналіз ефективності реформування сільськогосподарських підприємств із використанням апарату нечіткої логіки // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – Вип. 199, Т. 1 – С.11–20.
137. О. Мороз, А. Свентух, О. Свентух. Економічні аспекти вирішення екологічних проблем утилізації твердих побутових відходів. – Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2003. – 110 с.
138. Трояновский В.М. Математическое моделирование в менеджменте. – М.: РДЛ, 2002. – 256 с.
139. Базилевич Л.А. Моделирование организационных структур. – Л.: ЛГУ, 1978. – 159 с.
140. Ладик С.Р. Оцінювання якості організаційних структур управління з використанням апарату теорії нечітких мноожин // Математичне моделювання. – 2005, № 1 (13). – С. 20–23.
141. Шварц І.В., Мороз В.В. Моделювання та оптимізація інституційної системи підприємства // Математичне моделювання. – 2005, № 2 (14). – С. 23–28.
142. Шварц І.В. Методичні основи оцінювання антикризового потенціалу підприємства // Вісник Хмельницького національного університету (Вісник Технологічного університету Поділля). – Хмельницький: ХНУ, 2006. – № 5, Т. 3. – С. 284–288.
143. Вітлінський В.В. Алгоритм підтримки процесів прийняття рішень на базі нечітких оцінок // Машинна обробка інформації. – 1995. – № 56. – С. 99–106.
144. Мороз О.О., Шварц І.В. Вибір оптимальної антикризової структури підприємства з використанням теорії нечітких множин. // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій. Зб. матер. ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників, 16-17 лютого 2006 р. – Вінниця: Книга-Вега, 2006. – Т. ІІ – С. 194–197.
145. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: Навч.посіб. – К.: Знання, 2006. – 366 с.
146. Економіка підприємства / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегда. – К.: Знання – Пресс, 2002. – 335 с.
147. Осовська Г. В. Основи менеджменту. – К.: “Кондар”, 2003. – 556 с.
148. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Основи менеджменту. – К.: “Академ-видав”, 2003. – 416 с.
149. Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 286 с.
150. Хіт Р. Кризовий менеджмент для керівників / Пер. с англ. – К.: Наукова думка, 2002. – 566 с.
151. Шварц І.В. Особливості та передумови ефективності антикризової політики підприємства // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки. – Кіровоград: КНТУ, 2007. – Вип. 11.– С. 57–61.
152. Йохна М. А., Стадник В. В. Економіка і організація інноваційної діяльності. Навчальний посібник. – Київ: “Академія”, 2005. – 400 с.
153. Кудирко О.М. Сучасний стан інноваційної діяльності у підприємствах харчової промисловості України // Економіка АПК. – 2004. – № 11. – С. 102–107.
154. Шварц І. В. Продуктова та інноваційна складові антикризової стратегії підприємства // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та ресурсного потенціалу регіону: Фінансова політика та інвестиції. Серія: 658. “Підприємництво, менеджмент та маркетинг”: Збірник наукових праць. – Рівне: НУВГП, 2006. – № 2, Вип. 12. – С. 158–162.
155. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1993. – 342 с.
156. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Л.Я. Авращков, В.В. Адамчук, О.В. Антонова и др; Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 742 с.
157. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учеб. Для вузов. – 2-е изд., испр. И доп. – М.: Бизнес-школа “Интел-синтез”, 1998. – 416 с.
158. Антикризове управління та управлінські рішення – проблеми підприємства малого бізнесу: Монографія / С. А. Бурий, Д.С. Мацеха. – Хмельницький: ТОВ „Тріада-М”, 2006. – 93 с.
159. Менеджмент організацій / За заг. ред. Л.І. Федулової. – К.: Либідь, 2003. – 448 с.
160. Ситник Л. С. Організаційно-економічний механізм антикризового управління підприємством. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2000. – 504 с.
161. Нємцов В. Д., Довгаль Л. Є. Стратегічний менеджмент. – Київ. 2001. – 560 с.
162. Архипов В.Е. Принципы эффективного менеджмента и маркетинга. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 48 с.
163. Лысенко Ю., Егоров П. Организационно-экономический механизм управления предприятием // Экономика Украины. – 1997. – № 1. – С.86,87.
164. Мильнер Б.З. Теория организации. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 336 с.
165. Обэр-Крие Дж. Управление предприятием / Пер. с фр. – М.: Сирии, 1997. – 256 с.
166. Питерс Т., Уотерман Р. В поисках эффективного управления. – М.: Прогресс, 1986. – 429 с.
167. Шумпертер Й. Теория экономического развития. М.: Прогресс, 1982. – 352 с.
168. Шварц І.В. Баланс інтересів суб’єктів діяльності підприємства як основа його економічної безпеки // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва”. – Вінниця: ВНТУ, 2006. – С. 91–94.
169. Бойко Е. В. Корпоративная культура как основа эффективного управления предприятием // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - № 4 (22). – С. 52–58.
170. Клейнер Г.Б. Институциональные аспекты реформирования российских промышленных предприятий // Проблемы теории и практики управления. – 2002. - №4(а). – С. 12–21.
171. Задихайло Д. В., Кібенко О. Р., Назарова Г. В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. – Х.: Еспада, 2003. – 688 с.
172. Кузьмичев А. Парадокс корпоративной стратегии // Менеджмент. – 2004. – № 4. – С. 4–7.
173. Даценко О.І. Досвід та проблеми корпоративного управління // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004. - №8. – С.17–19.
174. Савчук В. Внутрішній аудит у системі корпоративного управління підприємством // Економіка України. – 2004. - №5. – С.50–55.
175. Євтушевський В. А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 317 с.
176. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. Т.2. – М.: Республика, 1992. – 400 с.
177. Гримблат С., Воронов М. Організаційна культура та командна діяльність // Персонал. – 2003. – № 3. – С. 67–74.
178. Горлач Н. Соціально-культурні та колективні цінності як складові формування корпоративної культури // Регіональна економіка. – 2003. – № 1. – С. 213–220.
179. Щегельська О., Мартич А., Луценко С. Підвищення якості ведення бізнесу // Office. – 2002. – № 1-2. – С. 70–72.
180. Шеремет О. Удосконалення корпоративного управління // Економіка України. – 2004. – № 1. – С. 32–37.
181. Гладунов О. В., Дейнека О. В. Використання методів корпоративного управління для формування системи менеджменту у вітчизняних акціонерних товариствах // Економіка і управління. – 2002. – № 3. – С. 53–58.
182. Мороз О.О., Карачина Н.П. Соціально-економічна ефективність корпоративного управління // Збірник матер. ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конференції. – Вінниця, 2004. – С. 266–274.
183. Кузьмичев А. Парадокс корпоративной стратегии // Менеджмент. – 2004. – №4. – С. 4–7.
184. Галасюк В., Галасюк В. Синергетический эффект стоимости при слияниях и поглощениях как одно их экономических оснований процесса глобализации // Економіка та держава. – 2004. – №2. – С. 11–15.
185. Сірош М.В., Щербак В.О. Удосконалення механізму розподілу прибутку в акціонерному товаристві // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004. – №8. – С. 15–16.
186. Гриньова В.М., Попов О.Є. Організаційно-економічні основи формування системи корпоративного управління в Україні. Монографія. – Х.: Видавництво ХДЕУ, 2003. – 324 с.
187. Васильев Ю.П. Внутрифирменное управление в США (Современные формы и методы управления в промышленных компаниях). – М.: Мысль, 1970. – 406 с.
188. Гуцяр Ф.Ж., Келли Дж.Н. Преобразование организации / Пер. с англ. – М.:Дело, 2000. – 376 с.
189. Терещенко В.І. Організація і управління. – К.: Т-во „Знання”, 1990. – 231 с.
190. Вакульчик О. Управління критерієм результативності діяльності підприємств корпоративного типу // Економіст. – 2003. – № 8. – С. 41–43.
191. Мороз О.О., Карачина Н.П. Принципи корпоративного управління: сутність та особливості національної моделі // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ, ДНУ. – 2004. – Випуск 192. – С. 381–388.
192. Карачина Н.П. Формування національної моделі корпоративного управління // Вісник ХНАУ, серія ”Економіка АПК і природокористування”. – 2004. – № 3. – С. 99–102.
193. Мороз О.О., Карачина Н.П., Денисюк Л.П. Міжнародні принципи корпоративного управління та їх застосування в Україні // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004. – № 7. – С. 19–21.
194. Мороз О.О., Карачина Н.П., Денисюк Л.П. Соціально-економічна ефективність корпоративного управління: інституційний аспект // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 2004. – № 10. – С. 22–27.
195. Холл Р.Х. Организации: структуры, процессы, результаты. – СПб.: Питер, 2001. – 512 с.
196. Экономика предприятия / Под. рук. академика МАН ВШ, д-ра экон. наук, проф. Семенова В.М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 184 с.
197. Пономаренко О. Системні методи в економіці, менеджменті, бізнесі. – К.: Основи, 1997. – 390 с.
198. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 669 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.