У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ
Количество страниц 187
ВУЗ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
Год сдачи 2008
Содержание З М І С Т

В С Т У П ………….....……………………………………………………...........3
Р о з д і л I. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ………...11
1.1. Історичні засади механізмів макроекономічного регулювання.............12
1.2. Загальні передумови державного регулювання економіки....................29
1.3. Макроекономічне регулювання як інтегральна функція держави в умовах ринкових трансформацій...............................................................43
Висновки по розділу І………………….…………………………………56
Р о з д і л ІІ. СУТНІСНИЙ АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ.......................................58
2.1. Цільові орієнтири механізму макроекономічного регулювання.................................................................................................59
2.2. Суперечності ринкових трансформацій в Україні та їх наслідки..........77
2.3. Концепція економічного механізму державного регулювання
трансформаційної економіки України.........................................................92
Висновки по розділу ІІ................................................................................112
Р о з д і л ІІІ. РОЗВИТОК МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ.....................115
3.1. Механізм макроекономічного регулювання в світлі державної стратегії випереджального розвитку України........................................................116
3.2. Державне забезпечення інноваційної моделі розвитку національної економіки...................................................................................................127
Висновки по розділу ІІІ..............................................................................159
В И С Н О В К И ................................................................................................163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................171
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...185

Вступ

Актуальність теми. У державній „Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки)” підкреслено: „В межах нинішньої моделі розвитку широкомасштабна модернізація національної економіки ... неможлива. Потрібні суттєві зміни в механізмі трансформаційних процесів, їхнє системне оновлення, тобто осмислений перехід до такої моделі ринкових перетворень, де саморегулювання поєднується з ефективним державним регулюванням” (курсив наш – О.К.) [1, с.11-12].
Даний висновок має суттєве соціально-економічне підґрунтя. Так, протягом півтора десятирічних системних перетворень в Україні не знайдено ефективних механізмів, які б ефективно впливали на її розвиток. Про це свідчать індекси основних соціально-економічних показників: на початку 2007 року фізичний обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) складав лише 67,1% від його рівня в 1990 році; 33,5% українських підприємств були збитковими (у промисловості цей показник ще вище – він сягнув 34,7%); досить високим є індекс споживчих цін – у 2006 році він дорівнював 111,6% (що на 1,3% вище рівня попереднього року) [2, с. 31, 57, 69].
Відсутніми є принципові зрушення у структурних процесах: у структурі суб’єктів підприємницької діяльності знижується частка підприємств сільського господарства, яка на початку 2007 року дорівнювала відповідно 7,8% проти 8% на початку попереднього року. Незмінним є відсоток промисловості й будівництва, що складає 10,5%. Водночас зростає питома вага підприємств і організацій, що здійснюють операції з нерухомістю та операції з державного управління [2, с. 82].
В структурі промислового виробництва спостерігається стійка висока частка металургійного виробництва (22%). Водночас низькою є питома вага легкої промисловості (1,1%), хімічної та нафтохімічної промисловості (6,4%). Знижується частка харчової промисловості. [2, с. 104].
Суперечливо розвивається малий бізнес: частка малих підприємств у загальних обсягах реалізованої продукції на початку 2007 року становила 4,8% і до того ж стійко знижується. (У попередньому році вона дорівнювала 5,5%, а у 2000 році – 8,1%) [2, с. 300].
Отже, розвиток в Україні ринкових відносин обумовив необхідність глибокого теоретичного аналізу проблеми пошуку ефективного економічного механізму державного регулювання економіки.
Розв’язати цю проблему намагалися вчені різних напрямків та шкіл економічної теорії (Дж. Б’юкенен, Т.Веблен, Я.Корнаї, Дж.М.Кейнс, В.Леонтьєв, Г.Мюрдаль, Б.Мільнер, В.Ойкен, Дж.Стиглер, Я.Тінберген, М.Фрідмен, Р.Фриш, А.Хансен, Дж.Хікс, Л.Ерхард).
На сучасному етапі пошук ефективного економічного механізму державного регулювання економіки здійснюють авторитетні українські вчені, серед яких провідне місце посідають наукові праці В.Братишка, А.Гальчинського, В.Геєця, А.Гоша, А.Гриценка, М.Гуревічева, Л.Дмитриченко, М.Долішнього, М.Козоріз, І.Лукінова, І.Михасюка, С.Мочерного, Б.Панасюка, Б.Пасхавера, А.Покритана, С.Реверчука, М.Чумаченка, А.Чухна та інших.
Однак аналіз наукових робіт свідчить про незавершеність і, отже, необхідність подальшого обґрунтування економічного механізму впливу держави на соціально-економічні процеси, що визначає актуальність теми дослідження, його мету й задачі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах держбюджетної теми кафедри економічної теорії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка „Проблеми економічного зростання”. (Номер державної реєстрації 0103U000463).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системний, історичний політико-економічний аналіз економічного механізму державного макроекономічного регулювання та його особливостей на сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні.
Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі поставлено й вирішено такі задачі:
досліджено розвиток механізмів державного регулювання трансформаційної економіки на підґрунті розмежування етапів історичної еволюції теорії й практики державного регулювання ринкових відносин;
визначено найбільш пріоритетні напрямки регулюючого впливу держави в трансформаційний період на базі комплексного аналізу передумов державного регулювання економіки;
проаналізовано й систематизовано суперечності трансформаційного процесу в економіці України, без чого неможливо визначитися з масштабами державного втручання в економіку, з економічними функціями держави та розробити ефективний економічний механізм державного впливу на соціально-економічні процеси;
доведено, що державне регулювання економіки є інтегральною функцією держави, формою реалізації її економічної сутності; обґрунтовано соціальну відповідальність держави за результати ринкових трансформацій у суспільстві,
розроблено авторську концепцію економічного механізму державного регулювання національної економіки України, який би забезпечив формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.
Об’єкт дослідження: соціально-економічні процеси, що відбуваються на тлі макроекономічного регулювання як інтегральної функції держави.
Предмет дослідження: економічний механізм державного регулювання економіки в цілому та в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в України зокрема.
Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених в галузі державного регулювання економіки, Закони України, Накази Президента України, Постанови Верховної ради та Кабінету Міністрів України, нормативні документи Міністерства фінансів і Державної податкової адміністрації України, офіційні статистичні дані.
Дисертаційне дослідження базується на історичному підході до аналізу генезису механізму державного макроекономічного регулювання. Діалектичний підхід до розв’язання проблем дисертації дав змогу розкрити об’єктивні основи, суперечності й наслідки державного регулювання. В процесі з’ясування сутності й аналізу елементів системи державного регулювання економіки, а також при розробці його механізму використано методи системного аналізу, логічних узагальнень, синергетичний підхід. Вирішення поставлених у дисертації завдань спирається на методи економічно-статистичного аналізу, що дозволяє забезпечити надійність і достовірність результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретико-методологічних засад державного регулювання економіки і обґрунтуванні його економічного механізму, здатного забезпечити розвиток України відповідно цілям соціально-економічних трансформацій, що відбуваються в країні.
Конкретизація наукових результатів, що характеризують новизну проведеного дослідження, полягає у наступному:
вперше:
упорядковано етапи історичної еволюції теорії й практики державного регулювання економіки, у відповідності з якими розмежовано моделі державного регулювання традиційної економіки, економіки так званого вільного ринку (вільної конкуренції), економіки монополістичного ринку, а також „змішаної економіки”. Доведено, що на сучасному етапі відбулося зближення концепцій макроекономічного регулювання і що національні моделі будуються на сполученні кейнсіанської, інституціональної та неокласичної концепцій;
систематизовано методологічні передумови державного регулювання економіки: окрім загально-філософських і соціально-економічних критеріїв розмежування таких передумов виділено політичні і правові критерії, що надасть змогу подолати суб’єктивізм у визначенні механізмів державного регулювання економіки і обґрунтувати економічний механізм, найбільш адекватний умовам сучасного стану національної економіки;
систематизовано суперечності трансформаційних процесів в економіці за організаційним, економічним і психологічним критеріями, на підґрунті чого визначено економічні функції держави в трансформаційних умовах;
розроблено авторську концепцію економічного механізму державного регулювання національної економіки України, що ґрунтується на сполученні класичних елементів кейнсіанства з елементами неокейнсіанства з урахуванням важелів бюджетно-грошового, грошово-кредитного та інвестиційно-структурного впливу держави на економіку й забезпечує формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки;
удосконалено:
методологію аналізу виробничих відносин макроекономічного регулювання, що дало змогу обґрунтувати висновок щодо сутності макроекономічного регулювання економіки як економічної категорії, яка відбиває складну систему соціально-економічних відносин поміж державою й іншими суб’єктами господарювання, являє собою інтегральну функцію держави, обумовлює здійснення її загальнонаціональних інтересів, реалізується відповідно до вимог системи економічних законів і передбачає соціальну відповідальність держави за наслідки її політики;
набуло подальшого розвитку:
систематизація моделей державного макроекономічного регулювання, зокрема виділено модель державного регулювання ринкової економіки України, яка враховує соціально-економічні цілі й особливості сучасного економічного розвитку України, а також суперечності ринкових перетворень, і базується на використанні пріоритетних важелів впливу держави на економіку.
Практичне значення одержаних результатів полягає в подальшому розвитку методології й теорії державного регулювання економіки, а також в розробці пропозицій щодо удосконалення економічного механізму макроекономічного регулювання.
Практично значущими є пропозиції автора щодо систематизації важелів та інструментів макроекономічного регулювання. Їх використання в процесі реалізації державної економічної політики в Україні забезпечить стабілізацію й подальший економічний розвиток країни.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при визначенні пріоритетів соціально-економічної політики держави (подальшого розвитку роздержавлення економіки, формування малого підприємництва, податкової, грошово-кредитної, структурно-інвестиційної політики тощо).
Науковий доробок дисертанта використовується у викладацькій роботі, зокрема при розгляді відповідних тем курсу „Економічна теорія”, а також при вивчені та аналізі теорій та концепцій державного регулювання економіки в курсі „Історія економічних учень”, „Державне регулювання економіки”, „Національна економіка”.
Авторські пропозиції щодо удосконалення системи економічного державного регулювання, викладені в наукових статтях, та теоретичні висновки дисертації використовуються при розробці науково-методичних рекомендацій з підготовки спецкурсів, а також дипломних і курсових робіт.
Висновки та пропозиції автора були впроваджені Головним управлінням економіки Тернопільської обласної державної адміністрації при розробці програми „Стратегія розвитку Тернопільської області на період до 2015 року” (довідка від 18.06.2007, № 49), Тернопільською об’єднаною Державною податковою інспекцією при розробці стратегії податкової політики (довідка від 14.06.2007, № 42022/7/04-00), а також Управлінням економіки Тернопільської районної Державної адміністрації при розробці стратегічної програми розвитку Тернопільського району Тернопільської області ( довідка від 19.06.2007, № 44).
Особистий внесок здобувача. Висновки й результати дисертаційного дослідження автором отримано самостійно й опубліковано у вітчизняній науковій літературі. Внесок дисертанта в публікації, написані у співавторстві, відображено в переліку опублікованих праць, наведеному в авторефераті.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися автором на наукових конференціях та науково-практичних семінарах: „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (VII Міжнародна наукова конференція, Донецьк, 2006); „Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми” (VIIІ Міжнародна наукова конференція, Донецьк, 2006); „Проблеми соціалізації економічних відносин в постіндустріальному суспільстві” (регіональний міжвузівський семінар, Донецьк, 2006); „Проблеми підвищення ефективності господарювання на мезо- та мікроекономічному рівні” (Міжнародна наукова конференція, Одеса, 2007); „Актуальные проблемы управления человеческими ресурсами и маркетинга в контексте стратегии развития Украины” (Міжнародна науково-практична конференція, Донецьк, 2007).
Публікації. Основні положення та висновки проведеного дослідження опубліковані:
у провідних наукових виданнях: 4 наукові статті (загальний об’єм 2 умовн. др. арк..);
в інших виданнях: 1 наукова стаття об’ємом 0,5 умовн. др. арк.
у збірниках матеріалів науково-практичних та науково-методичних конференцій: 3 статей і тез (загальний об’єм 1,2 умовн. др. арк.).
Структура та об’єм роботи. Дисертація складається із вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний об’єм дисертації 184 сторінки, у тому числі основний об’єм (вступ, основна частина, заключна частина) складають 168 сторінок. У дисертації 7 таблиць, 7 рисунків. Список літератури нараховує 170 джерел.
Список литературы ВИСНОВКИ

1. У господарчому механізмі будь-якого суспільства ринкові регулятори сполучаються з державними регуляторами економіки. Отже некоректно ставити питання про розмежування ринкових і державних регуляторів економіки. Більш коректним і науково обґрунтованим є постановка питання щодо єдності механізмів державного й ринкового регулювання. Така єдність є діалектичною. Це означає історичну зміну форм, методів, важелів, механізмів регулювання соціально-економічних процесів.
2. Панування в історичній практиці (до часів розвитку цивілізованого суспільства) ринкових важелів регулювання економіки об’єктивно обумовлене не тим, що держава сама по собі не прагнула впливати на економіку й не відступала перед ринком, а тим, що недостатньо високим був ступень, з одного боку, розподілу праці, а з другого – усуспільнення виробництва і тим, що недостатньо пізнаними були економічні закони. Внаслідок того вони не могли бути широко використані в практиці державного регулювання. З розвитком соціально-економічних систем, з розвитком методології їх економічного дослідження стало очевидним, що завжди існували не дві форми регулювання економіки – ринкова та державна, а державна, яка в тій чи або в іншій мірі спиралася на закони ринку.
3. Економічна роль держави визначена низкою об’єктивних передумов, а саме: загально філософських, соціально-економічних, правових і політичних. Таке розмежування відносно, оскільки всі передумови взаємопов’язані і витікають одна з одної, підсилюють дію друг друга. Відносне їх виокремлення дає можливість розглянути державне регулювання в системі механізму господарювання, забезпечує конкретизацію цілей і причин державного втручання в економіку, а також надає змогу обґрунтувати правовий і політичний механізм реалізації соціально-економічних функцій держави.
4. Державне регулювання економіки – це багато аспектна економічна категорія, сутність якої у наступному:
- по-перше, вона відбиває складну систему соціально-економічних відносин поміж державою й іншими суб’єктами господарювання;
- по-друге, являє собою інтегральну функцію держави, обумовлює здійснення її загальнонаціональних інтересів;
- по-третє, реалізується відповідно до вимог системи економічних законів;
- по-четверте, передбачає соціальну відповідальність держави за наслідки її політики.
5. Соціально-економічні, політичні і навіть правові передумови державного регулювання економіки завжди визначаються конкретно-історичними умовами країни, рівнем розвитку її продуктивних сил і виробничих відносин. Ці передумови мають історичний характер і свою специфіку у кожній країні на кожному етапі її розвитку, що визначає специфіку національних моделей і механізмів державного регулювання економіки.
Вибір концепції економічної поведінки держави як такої залежить від цільових орієнтирів, на досягнення яких спрямована економічна політика країни. Під впливом розвитку продуктивних сил змінюється система цілей суспільства. Це обумовлює зміну господарського механізму, який забезпечує реалізацію цілей суспільства. Отже аргументована цільова соціально-економічна функція держави відіграє провідну роль у визначені форм, методів, меж державного регулювання економіки, його концепції і моделі.
6. Оскільки носіями цілей є суб’єкти господарювання, остільки в механізмі макроекономічного регулювання сполучаються об’єктивні і суб’єктивні чинники. Модель господарського механізму в кожній даній країні, набір і сполучання елементів такого механізму складаються під впливом об’єктивних економічних законів, але при цьому проходять через свідомість суб’єктів господарювання. В свою чергу, свідомість суб’єктів господарювання проявляється у формулюванні їхніх цілей, яким підпорядковується вибір моделей і механізмів хазяйнування. В механізмі регулювання економіки загальнонаціональні інтереси мають бути провідними. Втім, провідний суб’єкт регулювання економіки згідно з цільовою функцією держави повинен враховувати різноманіття інтересів і цілей усіх господарських суб’єктів. За таких умов виникає проблема соціальної відповідальності держави, з одного боку, і бізнесу, з другого боку за наслідки соціально-економічних реформ, за наслідки обраної моделі ринкових трансформацій, за наслідки впровадженого механізму.
Модель і механізм макроекономічного регулювання у кожній даній країні визначається соціальними, економічними, політичними й іншими особливостями країни, станом економіки, суперечностями трансформаційних процесів тощо. У нашому дослідженні виділені суперечності організаційного, суто економічного і психологічного (морального) характеру; окремою суперечністю є суперечність у владних інституціях держави.
7. Суперечності трансформаційних процесів визначають економічні функції держави в трансформаційний період, а також реально необхідний масштаб державного втручання в економіку, що в свою чергу, визначає концепцію моделі і механізм макроекономічного регулювання. Ми вважаємо за необхідне використання економічного механізму державного макроекономічного регулювання, який ґрунтується на сполучанні класичних елементів кейнсіанства з елементами неокейнсіанства з урахуванням важелів монетарного впливу держави на економіку. Наша авторська концепція як система поглядів, як набір доказів при побудові економічного механізму державного регулювання трансформаційної економіки України ґрунтується на наступних аргументах:
а) наявність особливостей соціально-економічного і політичного стану країни;
б) наявність системи суперечностей в економіці, які без активної ролі держави подолати неможливо;
в) об’єктивність невід’ємних від держави її економічних функцій.
8. Виходячи з дослідження суперечностей трансформаційного процесу, особливостей розвитку національної економіки, а також економічних функцій держави, перш за все необхідно трансформувати інституціональну, економічну, галузеву й територіальну структуру національної економіки. Це можна здійснити активною інвестиційною політикою. В свою чергу, інвестиційна політика здійсненна лише за умов оптимізації податкової політики. Наслідком стане зменшення обсягів тіньової економіки й розвинута інституціональна, економічна, галузева й територіальна структура виробництва. Далі – прилинуть кошти до бюджету; на такій підставі держава зможе виконати свої соціально-економічні функції (зокрема, функцію соціального захисту, соціальної допомоги й соціальної підтримки громадян), що й забезпечить формування соціально орієнтованої ринкової економіки. До того ж слід додати, що без реалізації державної стратегії випереджального розвитку, а також без використання інноваційної моделі розвитку національної економіки цільові орієнтири макроекономічного регулювання нездійснені.
9. Із дослідження суперечностей трансформаційного процесу, особливостей розвитку національної економіки, а також економічних функцій держави, витікає висновок: для формування соціально орієнтованого ринкового суспільства, перш за все, необхідно нарощувати економічний потенціал країни, що без структурної перебудови національної економіки неможливо. Структурну ж перебудову можна здійснити активною інвестиційною політикою. В свою чергу, інвестиційна політика здійсненна лише за умов оптимізації податкової політики, що забезпечить притік коштів до бюджету й держава зможе виконати свої соціально-економічні функції.
10. Без реалізації державної стратегії випереджального розвитку, а також без використання інноваційної моделі розвитку національної економіки цільові орієнтири макроекономічного регулювання нездійснені.
Дієздатність держави обумовлюється її економічним підґрунтям, яким перш за все є державний бюджет. Без нього держава не може виконати жодної своєї функції. Отже роль держави у керуванні суспільним відтворенням міститься у тому, щоб забезпечити високу прибутковість господарських суб’єктів, з одного боку, і поповнювати бюджет країни, з другого боку. Це надасть змогу нарощувати матеріальну базу розвитку господарських суб’єктів, а також сформує підґрунтя для інноваційної моделі економічного зростання України.
11. Інноваційний стан України незадовільний. Внутрішній ринок її науково-технічної продукції продовжує деградувати, що визначається низьким рівнем попиту на інноваційні розробки; неплатоспроможністю вітчизняних споживачів; недостатністю конкуренції на внутрішніх ринках з боку виробників та постачальників нової техніки та нових технологій; прагненням західних замовників без істотних інвестицій використати наукові результати виробничої сфери. Чинниками недостатнього розвитку інноваційної діяльності є такі:
- недосконалість законодавства в частині стимулювання державою науково-технологічної та інноваційної діяльності;
- відсутність відповідної інноваційної інфраструктури, яка б поєднувала ланки „освіта” – „наука” – „виробництво” на підґрунті залучення до інвестиційного процесу промислового, банківського та торговельного капіталу;
- відсутність системи стимулювання інноваційного пільгового оподаткування у зв’язку з припиненням дії Закону України „Про інноваційну діяльність” у частині впровадження таких пільг;
- відсутність механізмів комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок та передачі їх у виробництво;
- високий економічний ризик залучення інвестицій до сфери високотехнологічного виробництва;
- слабий розвиток малого й середнього інноваційного підприємництва як провідника інноваційного продукту до масового виробництва.
12. Світовій практиці притаманні три типи стратегії інноваційного розвитку, а саме: стратегія перенесення, стратегія запозичення, стратегія нарощування. Найбільш відповідним є третій тип інноваційного розвитку. Країна повинна максимально мобілізувати свої наукові, технічні, матеріальні й людські ресурси, щоб забезпечити власний розвиток на власній науково-технічній базі (не нехтуючи залученням іноземних фахівців).
Державна інноваційна політика має не тільки визначити основні напрями науково-технічного розвитку, але й визначитися з формам и й методами організації і управління інноваційними процесами, зокрема організації й управління забезпеченням реалізації інноваційної стратегії з боку держави.
Систему державного забезпечення інноваційної моделі розвитку національної економіки слід розглядати як двоїсту єдність, а саме:
- з одного боку, як систему інституційних, організаційних і технічних заходів державного впливу на економіку у напрямку її інноваційного розвитку;
- з другого боку, як систему економічних важелів, що забезпечують реалізацію стратегії інноваційного розвитку.
Головною проблемою держави є, на наш погляд, матеріальне забезпечення стратегічних планів держави щодо інноваційної моделі економіки України, тобто необхідно активізувати систему економічних важелів реалізації стратегії інноваційного розвитку. Головними з важелів уявляються бюджетно-податкові, грошово-кредитні і структурно-інвестиційні.
Розвиток механізму державного регулювання економіки на основі використання бюджетно-податкової політики ми бачимо в наступному:
- в зниженні рівня податкових ставок і загального рівня оподаткування;
- в удосконаленні механізму сплати податків;
- у використанні гнучкої системи пільгового оподаткування як стимулятора підприємницької діяльності;
- в розповсюдженні практики багаторівневого податкового планування;
- в упровадженні системи альтернативного оподаткування, що забезпечить рішення ряду соціальних питань і вивільнить частину коштів бюджету.
У грошово-кредитній політиці української держави необхідні наступні напрями її реформування:
- перш за все, грошово-кредитна політика держави повинна мати чіткі соціальні орієнтири, що неможливо без забезпечення стійкості національної валюти і розширення довіри народу і економічних суб’єктів до національних інститутів грошово-кредитної системи;
- підвищення відповідальності держави по зобов’язанням комерційних банків, за негативні процеси в грошово-кредитній сфері; контролювання обсягів грошової маси не тільки в цілому по країні, але і в різних секторах економіки і регіонах; забезпечення попит на грошові ресурси в розрізі наявної грошової маси тощо. У грошово-кредитній політиці держави важливим є подолання неплатежів населенню, зниження диспропорцій доходів основних груп населення, забезпечення реального прожиткового мінімуму, забезпечення народу кредитними послугами;
- необхідно подолати нормативний підхід до визначення обсягів бюджетного дефіциту і грошової маси при формуванні кредитно-грошової політики;
- необхідним є державне регулювання норми позикового відсотка у бік зниження, а також подолання необґрунтованого завищення прибутковості державних цінних паперів в порівнянні з нормою рентабельності промислових підприємств;
- монетарні важелі державного регулювання грошово-кредитних відносин можна використовувати, допускаючи помірну інфляцію при зростанні ВВП;
- нагальною проблемою є удосконалення платіжно-розрахункових механізмів. Недопустимою є спрямованість грошово-кредитної політики не на підтримку ефективного функціонування підприємств національної економіки, а на їх розвал і доведення потенційно сильних підприємств до банкрутства, що негативно позначається на долі вітчизняного виробництва і на долях громадян України.
Потреба в інвестиційних ресурсах посилюється тим, що в Україні зберігається паливно-енергетична спеціалізація економіки, а також продовжуються структурні деформації. Це унеможливлює і гальмує інтегрування України в міжнародне економічне співтовариство. Отже, активізація інвестиційних процесів виступає першорядним чинником в рішенні структурних перетворень української економіки і соціально-економічних проблем суспільства. Без державного впливу на ці процеси розв’язати проблему стабілізації і економічного зростання неможливо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) „Шляхом Європейської інтеграції” /Авт. кол.: А.С.Гальчинський, В.М.Геєць, та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004 – 416 с.
2. Статистичний щорічник України, 2006 рік /За ред. О.Г.Осауленка. – К.: Державний комітет статистики України, 2007. – 552 с.
3. Кальмук О. Економічний розвиток виробничої бази в Російській імперії кінця ХІХ – початку ХХ ст. (На прикладі України) //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія /Заг.ред.проф. М.М.Алексієвця. – Вип. 1. – Тернопіль: ТДПУ, 2004. – с. 202-206.
4. Кальмук О.В. Соціальна політика держави: проблеми людського розвитку / соціально-экономические аспекты промышленной политики. Сб. науч. тр.: В 3-х т. – Т.1. – НАН Украины. ИЭП. – Донецк, 2007. – 456 с.
5. Артхашастра, или Наука политики /Пер. с санскрит. М. – Л., 1959. – 247 с.
6. Конфуций. Изречения. Книга песен и гимнов /Пер. с китайского. – М.: „Издательство АСТ”, 2004. – 446 с.
7. Штейн В.М. Гуань-цзы. – М.: Наука, 1959. 334 с.
8. Маркс К. Капитал. Т.1. – Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т. 23.– 907 с.
9. Всемирная история экономической мысли: В шести томах /МГУ им. М.В.Ломоносова; Гл. редкол.: В.Н.Черковец (гл. ред.) и др. – М.: Мысль, 1987. – Т. 1. – 606 с.
10. Дмитриченко Л. Державне регулювання економіки: історичний нарис // Схід. – 1998. – № 3(20). – С. 17-26.
11. Дмитриченко Л.И. Государственное регулирование экономики: методология и теория. Монография. – Донецк: Издательство “УкрНТЭК”, 2001. – 329 c.
12. Дневник Валуева – министра внутренних дел: В 2-х т. – М., 1961. – 586 с.
13. Дело о привлечении к ответственности владельцев промышленных предприятий за увечья и смерть рабочих и проекты мероприятий по организации помощи рабочим, получившим увечья. ЦИАМ. Ф.616. ОП. 1. Д.З. 1861-1901.
14. Полное собрание Законов Российской империи. Собрание второе. Томъ ХХXVI, 1861. – 273 с.
15. Історія селянства Української РСР: У 2-х т. – Т.1. – К.: Наукова думка, 1967. – 552 с.
16. Центральний державний історичний архів України у м. Києві. – Діло, 1906. – Ф.. – 336 с.
17. Історія народного господарства Української СРС: У 3-х т.. – Т.4. Кн.. 1. Економіка досоціалістичних формацій /Г.І.Дерев’янкін, В.О.Голобуцький, І.Г.Рознер та ін. – К.: Наукова думка, 1983. – 464 с.
18. Статистика землевладения 1905 г. Свод данных по 50 губерниям Европейской России. – 1907. – С.11-15.
19. Хромов П.А. Экономическое развитие России в ХІХ – ХХ веках. 1800-1917. – М.: Госполитиздат, 1950. – 290 с.
20. Теплиць кий В.П. Реформа за 1881р. І аграрні відносини на Україні (60-90-ті роки ХІХ ст.). – К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – 308 с.
21. Пантелеймоненко А.О. Сільськогосподарські товариства України: зародження, основні напрямки діяльності і значення (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.): Автореферат дис. канд.. економ. наук. – К., 1994. – 25 с.
22. Туган-Барановский М.И. Русская фабрика. – К., 1938. – 370 с.
23. Реєнт О.П. Україна в імперську добу. (ХІХ- поч. ХХ ст.). – К., 2003. – 338 с.
24. Сборник статистических сведений о горнозаводской промышленности России за 1884 г. – 1900. – С. XLIV.
25. Сборник статистических сведений о горнозаводской промышленности России за 1900 г. – С. XLV.
26. Мигулин П.П. Экономический рост русского государства за 300 лет (1613-1912). – М., 1913. – 223 с.
27. Озеров И.Х. Экономическая Россия и её финансовая политика на сходе ХІХ и в начале ХХ вв. – М.: Издание Д.С.Горшкова. – М.,1905. – 213 с.
28. Энгельс Ф. Анти-Дюринг. – Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. – Т. 20. – С. 1-300.
29. Энгельс Ф. Развитие социализма от утопии к науке. – Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. – Т. 19. – С. 102-165.
30. Ленин В.И. Грозящая катастрофа и как с ней бороться. – Полн.собр.соч. – Т. 34. – С. 151-199.
31. Экономическая Энциклопедия. Политическая экономия: В 4-х томах. Гл. ред. А.М.Румянцев. – М.: Советская энциклопедия, 1980. – Т.4. – С. 466-467.
32. Экономическая Энциклопедия. Политическая экономия: В 4-х томах. Гл. ред. А.М.Румянцев. – М.: Советская энциклопедия, 1979. – Т.3. – 624 с.
33. Андрианов В. Государственное регулирование и механизмы саморегуляции в рыночной экономике //Экономист. – 1996. – № 5. – С. 22-30.
34. Хубиев К. Коллективно-групповая собственность: не сотвори кумира! //Экономические науки. – 1991. – № 1. – С. 66-71.
35. Гуревичев М. Начала макроэкономического анализа. Учебное пособие. – Харьков: Регион-информ, 2000. – 320 с.
36. Гуревичев М.М. Государственное регулирование в условиях рыночной экономики (Исследование эволюции). – Харьков: Основа, 1993. – 240 с.
37. Албегова И.М., Емцов Р.Г., Холопов А.В. Государственная экономическая политика: опыт перехода к рынку. – М.: Дело и сервис, 1998. – 320 с.
38. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2000. – 176 с.: іл. – Бібліогр.: с. 166-169.
39. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – К. Знання-Прес, 2000. – 209 с.
40. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки /За редакцією проф., акад. АН вищої школи України І.Р.Михасюка – Львівський національний університет ім. І.Франка. Підручник. Друге вид., виправлене і доповнене. – К.: Атіка, Ельга-Н, 2000. – 592 с.
41. Дмитриченко Л.И. Методологические предпосылки государственного регулирования экономики: общефилософский аспект //Вісник Донецького університету. Серія В: економіка і право. – 1998. – № 1. – С. 135-137.
42. Кузьмин В.П. Принцип системности в теории и методологии К.Маркса. – М.: Политиздат, 1980. – 312 с.
43. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко О.А., Юрій С.І. Економічний енциклопедичний словник: У 2-х томах. Т.2. /За ред. С.В.Мочерного. – Львів: Всесвіт, 2006. – 568 с.
44. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень. /Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.
45. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3. /Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 952 с.
46. Ойкен В. Основные принципы экономической политики /Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1995. – 407 с.
47. Казакова Н.Д. Хозяйственные порядки Вальтера Ойкена и модели экономического развития. – М.: Фонд “Новое тысячелетие”, 1998. – 96 с.
48. Абалкин Л И. Экономические законы социализма. – М.: Наука, 1971. – 190 с.
49. Самуэльсон П. Экономика /Пер. с англ. – Т.1. – М.: “АЛГОН” ВНИИСИ, 1992. – 334 с.
50. Самуэльсон П., Нордхаус В. Экономикс: Реферат учебника //Экономические науки. – 1990. – с. № 7. – С. 114-128.
51. Paul A. Samuelson. Economics/ Eleventh edition. – Boston, 1980. – 861 c.
52. Хейне Пол. Экономический образ мышления. – М., 1991. – 456 с.
53. Камаев В.Д., Домненко Б.И., Федотова М.А. Основы рыночной экономики. – М.: Информрекламиздат, 1991. – 290 с.
54. Хавина С. Государственное регулирование в современной смешанной экономике //Вопросы экономики. – 1994. – № 11. – С. 82-88.
55. Ходов Л. Экономические интересы и государственное регулирование экономики: прямая и обратная связь //Российский экономический журнал. – 1995. – № 1. – С. 62-69.
56. Панасюк Б. Основи ідеології суспільного життя //Економіка України. – 1999, – № 12. – С. 4-11.
57. Братишко В. Національна економіка як об’єкт державного управління // Економіка України. – 1994. – № 6. – С.72.
58. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів //Економіка України. – 1999. – № 5. – С. 12-21.
59. Чистилін Д. Проблеми самоорганізації в перехідній економіці //Економіка України. – 2000. – № 3. – С. 56-62.
60. Чистилін Д. Проблеми самоорганізації в перехідній економіці //Економіка України. – 2000. – № 4. – С. 49-53.
61. Чистилін Д. До питання теорії суспільного розвитку: аспект самоорганізації //Економіка України. – 2002. – № 2. – С. 43-49.
62. Гальчинський О. Відновити дієздатність держави //Економіка України. – 2000. – № 8. – С. 8-14.
63. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні //Економіка України. – 2000. – № 1. – С. 4-11.
64. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні //Економіка України. – 2000. – № 2. – С. 4-12.
65. Лукінов І. До питання щодо концепції і моделі сучасного економічного розвитку України //Економіка України.– 1997 – № 6. – С. 4-9.
66. Сатановська Е. Роль держави в регулюванні економічних відносин //Економіка України. – 1999. – № 11. – С. 36-44.
67. Панасюк Б. Реалізація економічної політики держави у плані на 1995 рік // Економіка України. – 1994. – № 11. – С.25.
68. Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Сучасна економіка: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 2005. – 325 с.
69. Мочерний С.В., Ларіна Я.С. Політекономія: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 390 с.
70. Мочерний С.В. Економічна теорія. – К.: Академія, 1999. – С. 382.
71. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1.//Редкол.: С.В.Мочерний (відп. пед.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.
72. Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред. В.Д.Базилевича. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 615 с.
73. Кальмук О.В., Беленькова Е.А., Кулиш Т.В. Государственное регулирование структурних процес сов: налоговый аспект /Фінансовий і банківський менеджмент: досвіт та проблеми /Тези доповідей VII міжнародної наукової конференції молодих вчених. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 341 с.
74. Кальмук О.В., Бєлєнькова О.А. Інвестиційні процеси в економіці України: аспект податкового державного регулювання /Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання //Праці сьомої міжнародної наукової конференції молодих учених. Частина 4. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 360 с.
75. Кальмук О.В. Цільові орієнтири механізму макроекономічного регулювання //Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – Донецьк: ДонНУ, 2007. – №1. – С. 362-368.
76. Кальмук О.В. Особливості і суперечності ринкових трансформацій в Україні //Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. Наук. праць. Випуск 230. – Т. ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 317-325.
77. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М.: Мысль, 1969. – 465 с.
78. Гэлбрейт Дж. Экономические теории и цели общества. – М.: Мысль, 1976. 476 с.
79. Панасюк Б. Основи ідеології суспільного життя //Економіка України. – 1999, – № 12. – С. 4-11.
80. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко О.А., Юрій С.І. Економічний енциклопедичний словник: У 2-х томах. Т.1. /За ред. С.В.Мочерного. – Львів: Всесвіт, 2005. – 616 с.
81. Дем’яненко С. До стратегії й тактики економічного реформування //Економіка України. – 2000, – № 1. – С. 55-59.
82. Лукінов І. Методи й важелі державного регулювання економіки перехідного періоду //Економіка України. – 1999, – № 5. – С. 8-11.
83. Лукінов І. Економічна наука і освіта в національних інтересах держави // Економіка України. – 1999, – № 11. – С. 4-11.
84. Пахомов Ю.Н. Кризис украинского реформаторства. Научный доклад на II Международной научно-практической конференции «Социально-экономические аспекты глобализации». – Донецк: ДЕГИ, 2001. – 36 с.
85. Ленин В.И. Материализм и эмпириокритицизм. – Полн. собр. соч., т. 18. – С. 333-378.
86. Статистичний щорічник України за 2005 рік /За ред. О.Г.Осауленка. – К.: Консультант, 2006. – 575 с.
87. Корягин А.Г., Фролов Б.И. Социальная утопия Дж.Гэлбрейта. – М.: Мысль, 1978. – 246 с.
88. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента /Пер. с англ.. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
89. Tomas M. Jones. Corporate Social Responsibility Revisited, Redefined /California Menegement Review, vol. 22 (Spring 1980). P.p. 59-60.
90. Коуз Р. Фирма, рынок и право. – М.: Дело ЛТД, 1993. – 608 с.
91. Benioff M., Sowthwick K. Compassionate Capitalism. – N.Y., 2004. – P. 15.
92. Druker P. Cosept of the Corporation. – N.Y., 1996. – P. 209-215.
93. Друкер П. Задачи менеджмента в ХХІ веке /Пер. с англ.: Уч. пос. – М.: Вільямс, 2001. – 272 с.
94. Булеев И.П. Влияние социальной ответственности государства и бизнеса на инновационное развитие. //Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства. Наукові концептуальні доповіді VII Міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк: Юго-Восток, 2006. – 144 с.
95. Перегудов С. Социальная ответственность бизнеса и корпоративное гражданство //МЭиМО. – 2005. – № 1. – С.3-13.
96. Агеев А., Карпухина Е. Социальная ответственность бизнеса: отечественные грани и зарубежные стандарты //Экономические стратеги. – 2002. – № 2. – С. 60-63.
97. Эрхард Л. Полвека размышлений: речи и статьи /Пер. с нем. – М.: Руссино: Ордынка, 1993. – 608 с.
98. Экономический эффект корпоративной социальной политики. Институт экономики города. – М., 2003. – 230 с.
99. Ойкен В. Основы национальной экономики /Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1996. – 290 с.
100. В.Н.Котов. Критика буржуазных теорий экономических систем. – М.: Наука, 1981. – 208 с.
101. Мочерний С. Моделі трансформаційних процесів економіки (теоретико-методологічні аспекти) //Економіка України. – 2000. – № 2. – С. 13-23.
102. Мочерний С. Синергетичний підхід в економічному дослідженні //Економіка України. – 2001. – № 5. – С. 44-50.
103. Павлишенко М. Економічна система чи спосіб виробництва? //Економіка України. – 2000. – № 3. – с. 63-71.
104. Чухно А. Цивілізаційний і формаційний підходи та їх роль в економічній теорії і суспільній практиці //Економіка України. – 2001. – № 6. – С . 39-47.
105. Сорока І. Соціальне ринкове господарство і змішана економіка як пріоритетні моделі українського ринку //Економіка України. – 1994. – № 5. – С. 47-56.
106. Нестеренко А. Социальная рыночная экономика: концептуальные основы, исторический опыт, уроки для России //Вопросы экономики. 1998. – № 8. – С. 71-83.
107. Нестеренко А. Социальная рыночная экономика: концептуальные основы, исторический опыт, уроки для России //Вопросы экономики. 1998. – № 8. – С. 71-83.
108. Нестеренко А., Дегтярь Л., Погребинская В., Бунчук М. Возможности и методы социального регулирования (зарубежный опыт) //Экономист. – 1998. – № 7. – С. 57-66.
109. Советский энциклопедический словарь /Гл. ред. А.М.Прохоров. 2-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 1600 с.
110. Кредісов В. Держава і ринок: необхідність взаємодії в перехідній економіці //Економіка України. – 2002. – № 2. – С. 50-57.
111. Україна – 2010 (Конспект програми стратегічного розвитку). – К.: Медіа-центр “Профі”, 1999. – 38 с.
112. Государственное регулирование рыночной экономики: Учебник для вузов /Под общ. ред. Кушлина В.И., Волгина Н.А.; редкол: Владимирова А.А. и др. – М.: ОАО НПО “Экономика”, 2000. – 735 с.
113. Концепція економічної стабілізації й зростання в Україні //Економіка України. – 1997. – № 12. – 4-17.
114. Ларцев В. Основні особливості етапів приватизації //Економіка України. – 2001. – № 3. – С. 43-50.
115. Ледомська С., Ларцев В. Підсумки сертифікаційної приватизації в Україні (1995-2000 гг.) //Економіка України. – 2001. – № 5. – С. 14-22.
116. Пасхавер О. Приватизація в Україні: проміжні підсумки. “Економічне есе”, вип. 1: Українські підприємства: постприватизаційний період. – К., 2000.
117. Покритан А. Ринкова трансформація і проблема пріоритетів в економіці України // Економіка України. – 1997. – № 2. – С. 18-26.
118. Покритан А. Про характер виробничих відносин в сучасній Україні // Економіка України. – 1999. – № 10. – С. 67.
119. Єщенко П. Економіка перехідного періоду: теоретико-методологічні і методичні підходи //Економіка України. – 2001. – № 5. – С. 52-58.
120. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати: кол. монографія. – Інститут економіки НАНУ – Київ, 2001. – 300 с.
121. Вахненко Т. Державний борг України: шляхи виходу з кризи //Економіка України – 2000. – № 8. – С. 22-30.
122. Абалкин Л. Назревшие перемены //Вопросы экономики. – 1998. – № 6. – С. 4-67.
123. Статистичний щорічник України, 1995 рік /За ред. О.Г.Осауленка. – К.: Мінстат України, 1995.
124. Статистичний бюлетень за 1997 рік /За ред. О.Г.Осауленка. – К.: Держкомстат України, 1997.
125. Статистичний бюлетень за 1998 рік /За ред. О.Г.Осауленка. – К.: Держкомстат України, 1998.
126. Статистичний бюлетень за 1999 рік /За ред. О.Г.Осауленка. – К.: Держкомстат України, 1999.
127. Україна у цифрах у 2000 році: Короткий статистичний довідник /Держ. ком. стат. України. – К.: Техніка, 2001. – 258 с.
128. Осауленко О. Моделювання динаміки і чинники державного регулювання валового внутрішнього продукту //Економіка України. – 2001. – № 6. – С. 10-15.
129. Осауленко О. Інтегральні оцінки міжгалузевих структурних зрушень і рівня інтенсивності промислового виробництва //Економіка України. – 2001. – № 1. – С. 4-8.
130. Курнышова И., Умхаев Л. Накопление и структурные сдвиги //Экономист. – 1999. – № 3. – С. 18-23.
131. Кальниченко Л.Ф. Предприватизационная подготовка – предпосылка эффективной деятельности приватизированного предприятия //Государственный информационный бюллетень о приватизации. – 2000. – № 7. – С. 18-22.
132. Головко В. Українська економіка у 2000 році (макроекономічний аспект) //Економіка України. – 2001. – № 2. – С. 32-41.
133. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати: кол. монографія. – Інститут економіки НАНУ – Київ, 2001. – 300 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.