У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ТЕХНОГЕННО-ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
Количество страниц 187
ВУЗ РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Год сдачи 2008
Содержание ВСТУП………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІНО-УПРАВЛІНСЬКІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОГЕННО-ЕКОЛОГІНЧОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА…..………………………………...
1.1. Техногенно-екологічна безпека як складова сталого розвитку…..
1.2. Державна соціально-економічна та нормативно-правова політика щодо забезпечення техногенно-екологічної безпеки……………………
1.3. Сутність техногенно-екологічної безпеки у процесі екологізації промислового виробництва …………..…………………………………...
Висновки до розділу 1……………………………………………………...
РОЗДІЛ2. АНАЛІЗ ТЕХНОГЕННО-ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА………………………………….....
2.1. Методичні засади визначення граничних навантажень на навколишнє середовище та використання природних ресурсів………...
2.2. Концепція припустимого техногенно-екологічного ризику промислового виробництва………………………………………………..
2.3. Соціально-економічне оцінювання техногенно-екологічної безпеки…………………………………………………………………….
Висновки до розділу 2……………………………………………………
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОГЕННО-ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА………………………………………………………….
3.1. Структура економічного механізму техногенно-екологічної безпеки…………………………………………………………………….
3.2. Проблеми розробки та реалізації управлінських рішень щодо організаційно економічного механізму забезпечення техногенно-екологічної безпеки……………………………………………………….
3.3. Еколого-економічний розвиток промислового виробництва адміністративної області: сценарії прийняття управлінських рішень.....
Висновки до розділу 3……………………………………………………...
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується суперечливістю двох взаємопов’язаних процесів – посиленням глобалізації економіки і зростанням її регіоналізації у системі міжрегіональних відносин, а також загостренням протиріч в системі “людина-біосфера”, що актуалізує питання ефективного управління техногенно-екологічною безпекою.
В Україні об’єктивні чинники екологічної кризи були сформовані ще за часів Радянського Союзу, основним з яких є дисбаланс промислового розвитку на користь ресурсоємних екологічно небезпечних виробництв. Зниження антропогенного навантаження на навколишнє середовище протягом 90-х років минулого століття не стало вирішальним у забезпеченні екологічної безпеки населення та території країни. Залишається ще доволі високим рівень забруднення атмосферного повітря, поверхневих та ґрунтових вод, а також земельних ресурсів. Поліпшення екологічної ситуації вимагає комплексної системи організаційно-економічних перетворень на різних рівнях управління природокористуванням. Це, зокрема, стосується розвитку ефективної системи державного управління техногенно-екологічною безпекою.
Науковому дослідженню глобальних екологічних проблем, принципів та механізмів забезпечення сталого розвитку, оцінювання екологічної безпеки та еколого-економічних ризиків, нормування господарських впливів на навколишнє середовище, економічних та адміністративних механізмів управління екологічною безпекою присвячені роботи: О. Ф. Балацького, І.К.Бистрякова, Є.В.Бридуна, О.О.Веклич, С.М.Волошина, Т.П.Галушкіної, З.В.Герасимчук, Б.М.Данилишина, М.І.Долішного, С.І.Дорогунцова, С.М.Ілляшенка, В.С.Кравціва, Л.Г.Мельника, В.С.Міщенка, І.В.Недіна, С.І.Синякевича, О.М.Телиженка, В.М.Трегобчука, А.Ф.Федорищевої, С.К.Харічкова, М.А.Хвесика, Є.В.Хлобистова, О.М.Царенка, Л.Б.Шостак та інших. Разом з тим, низка аспектів залишається недостатньо дослідженою. Тому виникає необхідність подальшого удосконалення економічного механізму управління техногенно-екологічною безпекою промислового виробництва рівні адміністративної області.
Таким чином наукова і практична актуальність запропонованого дослідження зумовлена необхідністю розробки та впровадження дієвих регулятивних економічних механізмів, здатних забезпечити техногенно-екологічну безпеку промислового виробництва України.
Наведені вище міркування обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету і завдання, які потребують вирішення, окреслили основні напрями дослідження і підтверджують її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження, проведені автором, пов’язані з науковими роботами, що виконувалися у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з плановими темами: «Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу» (шифр 3.1.5.63, номер державної реєстрації 0100U000657), де автором було розроблено методичні підходи до формуванні стратегії забезпечення екологічної безпеки з урахуванням новітніх принципів економіки природокористування у розділі «Сталий розвиток та забезпечення екологічної безпеки»; «Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України» (ІІІ-7-06-(90), номер державної реєстрації 0106U005191 (39)), де автором розроблено теоретико-методологічні основи формування системи сталого розвитку у розділі «Теоретико-методологічні основи формування системи сталого розвитку продуктивних сил України за умов забезпечення оптимальної просторової локалізації»; «Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку» (ІІІ-3-05(87)0106U005)), де автором розроблено методичні засади визначення критеріїв оцінки інноваційного розвитку з позиції екологічної безпеки. З темою Державного фонду фундаментальних досліджень України 08.07/72 «Економіка та управління ризиком виникнення техногенних і природних катастроф» (номер державної реєстрації 0104U003171), де автором розроблено методичні підходи до оцінки та управління техногенно-екологічним ризиком.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення методологічних засад та методичних підходів щодо економічного механізму управління техногенно-екологічною безпекою промислового виробництва та використання його для забезпечення екологічно збалансованого розвитку регіонального промислового комплексу на прикладі Київської області.
Відповідно до мети дослідження в дисертаційній роботі були поставленні та вирішувалися такі завдання:
- поглиблення концептуальних положень забезпечення сталого розвитку продуктивних сил в контексті глобальних екологічних проблем;
- визначення нормативно-правових, фінансово-економічних та експертних підходів до оцінки техногенно-екологічної безпеки, як складової сталого розвитку;
- поглиблення методологічних засад, напрямів та основних інструментів реалізації державної соціально-економічної та нормативно-правової політики щодо забезпечення техногенно-екологічної безпеки;
- удосконалення основних положень та принципів забезпечення техногенно-екологічної безпеки у процесі екологізації промислового виробництва;
- розкриття особливостей формулювання методичних засад, процедур, критеріїв та еколого-економічних механізмів визначення граничних навантажень на навколишнє середовище і використання природних ресурсів;
- оцінка основних положень концепції припустимого техногенно-екологічного ризику розвитку регіонального промислового виробництва, окреслити зв’язок концепції припустимого техногенно-екологічного ризику із економічним механізмом управління техногенно-екологічною безпекою;
- поглиблення методологічних засад, удосконалення методичних підходів та інструментів соціально-економічного оцінювання техногенно-екологічної безпеки;
- визначення структури та основних інструментів економічного механізму техногенно-екологічної безпеки;
- розробка та реалізація управлінських рішень щодо організаційно-економічного механізму забезпечення техногенно-екологічної безпеки.
Об’єктом дослідження є процеси управління техногенно-екологічною безпекою промислового виробництва.
Предметом дослідження є методологічні засади формування економічного механізму управління техногенно-екологічною безпекою на рівні регіону.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення економічної теорії, економіки природокористування, положення теорії сталого розвитку, розробки українських та зарубіжних вчених з економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, національний та міжнародний досвід з питань екологічної політики.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти з охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування України та інших країн. В роботі використані статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, фактичні дані Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.
Під час дослідження використано наступні методи: узагальнення, групування та порівняльного аналізу – при визначенні місця та ролі техногенно-екологічної безпеки як одного із визначальних факторів сталого розвитку; графічно-логічного моделювання – при визначенні цілей і пріоритетів техногенно-екологічної політики і відображенні економічних механізмів управління техногенно-екологічною безпекою; системного підходу, класифікації та пріоритетності – при розробці сценаріїв управлінських рішень.
Наукова новизна одержаних результатів.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному:
вперше
- запропоновано сценарії прийняття управлінських рішень щодо забезпечення техногенно-екологічної безпеки адміністративної області на підставі варіативного поєднання адміністративно-примусових та організаційно-стимулюючих заходів;
удосконалено
- організаційно-управлінські підходи до підвищення ефективності державної політики забезпечення техногенно-екологічної безпеки промислового виробництва, які, на відміну від існуючих, спираються на поетапне використання таких економічних інструментів як субсидії та страхування;
- методичні підходи до розробки механізму управління техногенно-екологічним ризиком у розвитку регіонального промислового виробництва, які, на відміну від існуючих, враховують можливості якісного та кількісного оцінювання асиміляційних характеристик навколишнього середовища у процесі прийняття управлінських рішень;
набули подальшого розвитку
- методологічні підходи до визначення організаційної структури регіональної моделі сталого розвитку, яка враховує управлінські функції (організація, мотивація і регулювання) забезпечення техногенно-екологічної безпеки на регіональному рівні;
- теоретико-методологічні та організаційно-управлінські підходи до формування техногенно-екологічної безпеки, які, порівняно з наявними, враховують особливості впливу трансформаційних процесів в економіці у процесі екологізації промислового виробництва;
- напрями розвитку економічного механізму забезпечення техногенно-екологічної політики, які ґрунтуються на розширенні ефективно-стимулюючих важелях забезпечення техногенно-екологічної безпеки.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення та практичні рекомендації є основою для запровадження на промислових підприємствах України системи управління навколишнім природним середовищем.
Запропоновані у дисертації практичні підходи до соціально-економічного оцінювання техногенно-екологічної безпеки можуть бути використані при розробці та реалізації управлінських рішень щодо організаційно економічного механізму забезпечення техногенно-екологічної безпеки.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання – вдосконалення економічного механізму управління техногенно-екологічною безпекою промислового виробництва для адміністративної області.
Автору особисто належать усі викладені в дисертації наукові результати і практичні рекомендації, а також опубліковані наукові праці.
Апробація результатів дисертації
Наукові та практичні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на: науково-практичній конференції "Внесок академіка В.І.Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил" (Київ, 2003); Міжнародній науковій конференції «Теорія і методи оцінювання, та оптимізації використання земельних ресурсів» (Київ, 2002); Всеукраїнській науковій конференції "Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів України" (Донецьк, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції "Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища" (Львів, 2005); Міжнародній науковій конференції «Земельні відносити в контексті просторового розвитку» (м. Київ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект)» (Дніпропетровськ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми Європейської інтеграції і транскордонного співробітництва» (м.Луцьк, 2005); науково-практичній конференція "Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку" (Київ, 2007); Всеукраїнській науковій конференції «Господарський механізм екологічно збалансованого розвитку» (м.Суми, 2007); міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи» (м. Житомир, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах» (м. Київ, 2007 ); Всеукраїнській науковій конференції «Господарський механізм екологічно збалансованого розвитку» (м. Суми, 2007).
Публікації
Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 22 наукових працях (з яких 12 у фахових виданнях) загальним обсягом 5,8 друк.арк., з яких 5,5 друк.арк. належать особисто автору.
Список литературы Екологічна безпека є однією із ключових складових концепції сталого розвитку, визначеної міжнародною спільнотою стратегічним орієнтиром розв’язання протиріччя між соціально-економічним розвитком і необхідністю збереження біосфери. Екологічну безпеку, в залежності від факторів впливу, поділяють на природно-екологічну та техногенно-екологічну.
Техногенно-екологічна безпека характеризує стійкість екосистем і безпеку життєдіяльності людини на певній території, що підлягає прямому та опосередкованому техногенному впливу. Саме поняття техногенно-екологічної безпеки включає два аспекти: безпечність території, тобто ступінь стійкості відповідних екосистем, і небезпечність техногенних об’єктів, тобто рівень їх шкідливого впливу.
Основним засобом регулювання техногенно-екологічної безпеки є державна екологічна політика – система цілей та дій органів державної влади та управління, направлених на забезпечення екологічної безпеки держави та задоволення екологічних потреб населення. Державна екологічна політика реалізується на національному, регіональному та місцевому рівнях. Основними засобами її реалізації є:
– державна інституційна інфраструктура, яка включає загальнодержавні, регіональні й місцеві органи управління загальної, спеціальної, функціональної та галузевої компетенції.
– законодавчо-правова база, що охоплює конституційне регулювання екологічних правовідносин, спеціалізоване еколого-правове регулювання, регулювання екологічних правовідносин нормами інших галузей законодавства; міжнародно-правове регулювання;
– адміністративні інструменти – екологічний моніторинг, екологічна стандартизація, екологічне нормування та лімітування використання природних ресурсів, екологічне ліцензування екологічний контроль, екологічне інформаційне забезпечення, екологічна експертиза;
– економічні інструменти.
Важливою тенденцією розвитку та екологічної політики є її регіоналізація. Регіональну екологічну політику можна визначити як систему цілей і дій, що реалізуються органами державної влади та місцевого самоврядування, спрямованих на збереження довкілля та забезпечення екологобезпечних умов життєдіяльності населення за допомогою методів, що враховують специфіку територій.
Важливим напрямом сталого розвитку є екологізації. Екологізація повинна передбачати перш за все реформацію структури економіки кожного регіону, оскільки саме регіональний рівень є найбільш активним рівнем еколого-економічних систем. У зв'язку з цим необхідна комплексна й корінна перебудова всіх ланок фінансового механізму регіональної екологічної політики на принципах регіонального самоуправління і самофінансування.
Оцінка техногенно-екологічної безпеки промислового виробництва базується на екологічних стандартах та нормативах. Основними видами екологічних нормативів є нормативи: викидів, скидів і розміщення забруднюючих речовин у довкіллі; вилучення і використання природних ресурсів та нормативи екологічної безпеки. Нормативи екологічної безпеки встановлюються за реципієнтом впливу, елементом навколишнього середовища, видом негативного впливу та його тривалістю. Основними нормативами екологічної безпеки є гранично-допустимі концентрації забруднюючих речовин та рівні інших видів негативного впливу. Нормативи викидів, скидів і розміщення забруднюючих речовин у довкіллі є похідними від ГДК та ГДР і забезпечують не перевищення відповідних граничних показників забруднення у відповідних середовищах. Нормативи вилучення і використання природних ресурсів встановлюються для загального та спеціального ресурсокористування.
Важливою складовою оцінки техногенно-екологічної безпеки є оцінка техногенно-екологічного ризику, тобто імовірність виникнення внаслідок антропогенної діяльності подій, що зумовлять негативні наслідки у різних сферах життя суспільства або в природному середовищі. Теорія ризику базується на системі оцінки ризику й системі управління ризиком.
Соціально-економічне оцінювання техногенно-екологічної безпеки базується на оцінюванні стану реципієнтів та обсягів техногенного впливу. Основним механізмом такого оцінювання є визначення екологічних збитків – виражених у вартісній формі фактичних і можливих втрат, заподіяних економічним суб‘єктам внаслідок екодеструктивного впливу, а також додаткових витрати на компенсацію цих втрат.
Одним із ключових засобів реалізації екологічної політики на всіх рівнях є економічний механізм забезпечення техногенно-екологічної безпеки. Економічний механізм визначається як набір еколого-економічних інструментів, тобто засобів впливу на фінансовий стан економічних суб’єктів з метою орієнтації їхньої діяльності в екологічно сприятливому напрямку.
Економічний механізм забезпечення техногенно-екологічної безпеки в Україні перебуває у стадії становлення. Серед його основних недоліків можна зазначити: фрагментарність та неузгодженість економічних інструментів; нездатність оперативно реагувати на потреби суспільно-економічного розвитку; складність розрахунків платежів; фіскальну спрямованість; недостатній рівень екологічної мотивації.
Для удосконалення еколого-економічного механізму доцільним вбачається зосередитися на розробці управлінських рішень щодо:
– розвитку системи нормативів плати за нормативне , понаднормативне забруднення та відповідних штрафів в напрямку її диференціації та підсилення мотиваційної складової екологізації виробництва;
– реформування чинної системи фінансування екологічних програм, формування та розподілу коштів екологічних фондів на засадах чіткої систематизації та координації планування надходжень та розподілу між галузями (відомствами) та територіями (адміністративними одиницями), підсилення регіональної складової, збільшення ролі цих фондів та програм у фінансуванні природоохоронних заходів та технологій на виробництві;
– якнайшвидшого запровадження механізмів екологічного страхування, кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування та цінового заохочення екологоконструктивної діяльності.
В результаті проведеного аналізу було обґрунтовано висновок, що формування ефективних управлінських стратегій регіонального еколого-економічного розвитку має здійснюватися на базі чіткого формулювання можливих сценарії вирішення техногенно-екологічних проблем, поетапного планування виходу з техногенно-екологічної кризи та попередньої оцінки доцільності використання відповідних сценаріїв на кожному етапі.
Відповідно до цього було виділено шість сценаріїв вирішення техногенно-екологічних проблем регіону (територіальний, організаційно-управлінський, технологічний, консалтинговий, державної підтримки, адміністративно-примусовий), три етапи виходу із кризи (нейтралізація загрози, стабілізація та нормалізація ситуації) а також здійснено оцінку доцільності використання зазначених сценаріїв на кожному етапі. Доцільним вважається використання: на етапі нейтралізації загрози – технологічного та адміністративно-примусового сценаріїв; на етапі стабілізації – територіального сценарію та сценарію державної підтримки; на етапі нормалізації – організаційно-управлінського та консалтингового сценаріїв.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные проблемы устойчивого развития / Под. общ. ред. И.В.Недина и Е.И.Сухина. – К. : Знание, 2003. – 187 с.
2. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь. — М.: Мысль, 1983. — 358 с.
3. Андрейцев В.І. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
4. Балацкий О.Ф. Антология экономики чистой среды. – Суми: ИТД «Университетская книга», 2007. – 272 с.
5. Барановський О.І. Великі проблеми маленького ринку // Дзеркало тижня, 2003. - № 30 (455). – 9 серпня. - С.7.
6. Барановський О.І. Проблеми, що стримують розвиток страхового ринку. Аналітичний звіт Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова // Страхова справа. – 2003. – № 3 (11). – С. 62  67.
7. Берлач А. Зміст і значення економічних методів боротьби з екологічними правопорушеннями //Економіка, фінанси, право.–1999. – №6. – C. 16-24.
8. Біорізноманіття: скільки його залишилось? Особливості Індексу природного капіталу // http://ulrmc.org.ua/services/binu/index ua.html
9. Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. – Сімферополь: СОНАТ, 1998. – 140 с.
10. Бридун Є.В. Моделювання страхового механізму компенсації еколого-економічних збитків. – Харків: Вид-во "Форт", 2004. – 256 с.
11. Букринский Б.В., Степанов В.М., Харичков С.К. Природопользова
ние: основы экономико-экологической теории. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований, 1999. – 350с.
12. Буянов В.П., Кирсанов К.А., Михайлов Л.М. Рискология (управление рисками): Учебное пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Издательство “Экзамен”, 2003. – 384 с.
13. Быстряков И.К. Экологическая безопасность: оценка и управление пространством развития хозяйственных систем // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України, 2004. – С. 6-16.
14. Быстряков И.К. Эколого-экономические проблемы развития производительных сил: теоретические и методологические аспекты / Под ред. С.И.Доргунцова. – Киев: ООО "Междунар. фин. агентство", 1997. – С.229-230.
15. Веклич О.О. Економічний механізм екологічного регулювання в ресурсів, 2003. – 88 с.
16. Веклич О.О. Формування економічного механізму сталого розвитку Україні.- К.: Український інститут досліджень навколишнього середовища і України // Вісник НАН України. – 2000.–№2.– С.3-16.
17. Владимиров В.А., Измалков В.И. Катастрофы и экология. – М.: Наука, 2000. – 381 с.
18. Владимиров В.В. Расселение и окружающая среда. – М.: Стройиздат, 1982. – 252с.
19. Вовк В.І. Україна в контексті сучасних світових тенденцій і сценаріїв світового розвитку // Економічні реформи в Україні в контексті переходу до сталого розвитку : Матеріали двох конференцій та рекомендацій до проекту Національної стратегії сталого розвитку. – К.: Інтелесфера, 2001. – С. 51 – 56.
20. Водний кодекс України. Затв. від 6 червня 1995 р. №214/95-ВР// Відомості Верховної Ради України.  1995.  №24 (від 13.06.95).-189 с.
21. Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення / За редакцією д.е.н., професора М.А. Хвесика. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – 564 с.
22. Волошин С.М., Хлобистов Є.В. Соціально-економічне дослідження надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження (нормативно-правові та методичні аспекти)// Регіональна економіка. – 2000. – №3. – С.213-218.
23. Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика) – Одесса, Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2000. – 280 с.
24. Голуб А.А., Струкова Е.Б. К вопросу об экономической оценке ассимиляционного потенциала природной среды // Экономика и математические методы. – 1988. – Т.24. – Вып.3. – С. 46  472.
25. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природных ресурсов: Учебн. пособие. – М.: Аспект-Пресс, 1999. – 168 с.
26. Гофман К.Г., Гусев А.А. Экологические издержки и концепция экономического оптимума качества окружающей среды // Экономика и математические методы. – 1981. – Т.17. – Вып.3. – С.547-553.
27. Грабовська Л.М. Раціональне природокористування в зоні еколого-економічного ризику. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2007.  372 с.
28. Гродзинский М.Д., Шищенко П.Г Ландшафтно-экологический анализ в мелиоративном природопользовании. – К.: Урожай, 1993. – 244с.
29. Гродзинський М.Д. Стійкість екосистем до антропогенних навантажень. – К.: Лікей, 1995. – 234с.
30. Данилишин Б.М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління. – К.: НІЧЛАВА, 2001. – 260 с.
31. Данилишин Б.М., Шостак Л.Б. Устойчивое развитие в системе природно-ресурсных ограничений. – К.: СОПС Украины НАН Украины, 1999. – 280 с.
32. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. – Кишинев: Главн.ред.МСЭ, 1990. – 364с.
33. Деньга В.О понятиях экобезопасности и экориска // Управление риском. – 2000.  №4.  С.41  42.
34. Дзекцер Е.С. Геологическая опасность и риск (методологическое исследование) // Инженерная геология. – 1992.  №6.  с.21  27.
35. Довідник з питань економіки та фінансування природокористування і природоохоронної діяльності / Ред. В.Шевчук – К.: Геопринт, 2000. – 411 с.
36. Долішній М.І., Кравців В.С. Екологічні аспекти соціальної асиметрії українського суспільства // Проблеми сталого розвитку України: Зб. наук. доп. – 3-е вид., перероб. і доп. / НАН України. Наук. Рада НАН України з проблем навколишнього середовища і сталого розвитку. Нац. ком. України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». – К., 2001. – С.151-164.
37. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Управління техногенно-екологічною безпекою у парадигмі сталого розвитку: концепція системно-динамічного вирішення. -– К.: Наук.думка, 2001. – 172с.
38. ДСТУ 2156-93. Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення. – Київ: Держстандарт України, 1994-21с.
39. Екологічна політика держави та економічний механізм її реалізації / І.М. Малярчук, Д.К. Прейгер, І.В.Сліпець, А.І.Циганюк // Довкілля та ресурси: наукові проблеми: Зб.наук.праць. – К.: УІНС, 1999 – С. 19-32.
40. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. Ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2005. – 848 с.
41. Екологія: Підручник / С.І. Дорогунцов, К.Ф.Коценко, М.А.Хвесик та ін. – К.: КНЕУ, 2005. – 371 с.
42. Економічний словник-довідник / За ред. С.В.Мочерного. – К.:Феміна, 1995. – 368с.
43. Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" // http://zakon.rada.gov/ua
44. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22 травня 1997 р.) // Урядовий кур‘єр. – 1997. – №06 (від 12.06.97). – С.105-106.
45. Звернення Президента України до Верховної Ради України у зв‘язку з Посланням Президента України до ВР України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 р." // Економіст. – 2003. – № 4. – С.32 – 34.
46. Земельний кодекс України від 20 грудня 2001 р. №2905-ІІІ)// Урядовий кур‘єр. – 2001. – №11 (від 15.11.2001). – С.211-212.
47. Зіновчук Н.В. Екологічна політика в АПК: економічний аспект. – Львів: Львівський держ.агра.ун-т, ННВК «АТБ», 2007. – 394 с.
48. Инвестирование природоохранной деятельности / Б.В.Буркинский, Н.Г.Ковалева, В.Г. Ковалев и др. / Ред. Б.В.Буркинский. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований, 2002 – 222 с.
49. Ілляшенко С.М., Божкова В.В. Управління екологічними ризиками інновацій: Монографія / За ред. д.е.н., проф. С.М.Ілляшенка. – Суми: ВТД Університетська книга, 2004. – 214 с.
50. Інструкція Держкомлісгоспу, Мінфіну, Мінекономіки, Мінекобезпеки, Державної податкової адміністрації "Про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду" - №4078// Київ: Офіц.вісн.Укарїни. – № 46 (від 03.12.99).  25 с.
51. Інструкція Мінекобезпеки та Державної податкової адміністрації "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19 липня 1999 р. № 162/379 // Офіційний вісник України. – 2000. – №7 (від 03.03.2000). – С. 301  305.
52. Качинський А.Б., Хміль Г.А. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика. – К.: НІСД, 1997. – 209 с.
53. Кваснюк Б.Є. Реалістичність і поступальність стратегії // Урядовий кур‘єр. – 2003.  №65. – С. 6  7.
54. Кирсанова Т.А., Кирсанова Е.В., Лукьянихин В.А. Экологический контроллинг – инструмент экоменеджмента / Под ред. к.е.н. В.А.Лукьянихина. – Сумы: Казацкий вал, 2004. – 222с.
55. Кислый В.Н., Лапин Е.В., Трофименко Н.А. Экологизация управления предприятием: Монография. – Сумы: Университетская книга, 2002. – 232 с.
56. Кобзар О.М. Граничні техногенні навантаження на навколишнє середовище з позицій вартісного аналізу стійкості екосистем // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2005.– С.60-67.
57. Кобзар О.М. Еколого-економічні аспекти забезпечення сталого розвитку // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – С.279-287.
58. Кобзар О.М. Концептуальні засади дослідження припустимого техногенно-екологічного ризику у системі сталого розвитку розміщення продуктивних сил // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2006.  С.129  136.
59. Кобзар О.М. Концептуальні підходи до формування політики сталого розвитку України та Російської Федерації // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2002.– С.122  133.
60. Кобзар О.М. Методичні підходи до прогнозування регіональної стратегії техногенно-екологічної безпеки (на прикладі Київської області) // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2004.– С.110  117.
61. Кобзар О.М. Нормативні, методичні та аналітичні засади державного управління у сфері техногенно-екологічної безпеки // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – С.85  95.
62. Кобзар О.М. Потенційно небезпечні виробництва: перспективи управління на прикладі Київської області // Регіональна економіка. – 2003. – №4. – С.212-219.
63. Кобзар О.М. Регіональна техногенно-екологічна безпека в забезпеченні конкурентноздатності національної економіки // Прометей. – 2005. – Вип. 2 (17). – С.105-111.
64. Кобзар О.М. Сталий розвиток в умовах глобалізації світових економічних процесів // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2003.– С.37-43.
65. Кобзарь Е.М. Анализ техногенных рисков в формировании стратегии устойчивого развития // Российско-украинский альманах: Энергетические проблемы российско-украинских отношений. – Санкт-Петербург: Амадеус, 2001. – С. 247-257.
66. Кобзарь Ю.М., Хлобыстов Е.В. Методические основы оценки ущербов от чрезвычайных ситуаций // Економіка природокористування і охорони довкілля: Спец. вип. зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2000. – С.173-183.
67. Коваль Л.М. Проблеми формування місцевих бюджетів та аналіз їх використання //Фінанси України – 1999. – №5. – С. 126-129.
68. Коваль Я. Отношения собственности в контексте реструктуризации лесного сектора Украины // Экономика Украины. – 2001.–№6. – С. 63-67.
69. Кодекс України "Про надра" від 27 липня 1994 р., №132/94-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №36(від 06.09.94).–340 с.
70. Колмакова В. Економічні важелі у сфері природокористування та охорони довкілля // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. / – К.: РВПС України НАН України, 2003. – Ч.1. – С. 194-207.
71. Колмакова В., Пилипчук М. Роль екологічних фондів у перехідний період до ринкової економіки // Економіка України. – 1998. – №2. – С.73-79.
72. Колмакова В.М., Пилипчик М.О. Діяльність екологічних фондів в Україні // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб.наук.пр. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – С.273-280.
73. Кондратюк О. Освіта – запорука успіху реформ в Україні. // Регіональна економіка. – 1996. – № 1-2. – С.148-151.
74. Концептуальні підходи до удосконалення системи екологічної безпеки в Україні. – К.: РВПС України НАН України.– 89 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.