У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Количество страниц 230
ВУЗ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ імені адмірала Макарова
Год сдачи 2008
Содержание ВСТУП………………………………………………………………………...

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
1.1 Визначення сутності науково-технічного потенціалу в ринковій економіці……………….............................................................................
1.2. Фактори і умови реалізації науково-технічного потенціалу на підприємствах промисловості в ринкових умовах господарювання…............................................................................................
1.3. Особливості організаційно-економічного механізму як системи ефективного забезпечення реалізації наукового потенціалу.......................
Висновки до розділу 1……………………………………………..………..
2 АНАЛІЗ ПРІОРИТЕТІВ ПОЄДНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ
ТА ЕКОНОМІЧНИХ СКЛАДОВИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ
2.1. Аналіз організаційно-правових форм розвитку та управління науковим потенціалом у сучасних умовах……………………....................
2.2. Оцінка використання вузівської науки у сприянні реалізації
наукового потенціалу в промисловій сфері……………………………
2.3. Аналіз практики управління науково-технічним потенціалом
у розвинених країнах……………………………...……………………..
2.4. Розробка науково-методичного підходу до підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств……………………………………………….
Висновки до розділу 2…………………………………………………..........
3 ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
3.1. Удосконалення інфраструктури науково-дослідних установ галузі машинобудування в умовах структурно-інноваційного розвитку країни…………………….……………………………………........................
3.2. Модель фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації науково-технічних розробок……………………...……….
3.3. Методика оцінки науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств…………………………………………………………………...
Висновки до розділу 3……………………………………………………….

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..

ДОДАТКИ……………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Процеси глобалізації, створення економіки, основаної на наукових знаннях, та прискорення інтеграційних процесів України у світовий економічний простір вимагають адекватної науково-технічної політики розвитку регіонів. Це передбачає розширення взаємодії науки та виробництва на основі структурних перетворень в галузях економіки. Тривалий період економічного спаду практично вичерпав традиційні чинники розширеного відтворення виробництва, що переважно спиралися на мобілізацію ресурсів, а належних зрушень в структурі економічної системи країни, які б перевели виробничі показники в режим зростання, на основі інноваційно-інвестиційного творення нових ресурсів, поки що не відбулося. У зв’язку з цим перед урядом України постала необхідність побудови механізмів підвищення ефективності національного науково-технічного потенціалу і залучення його до трансформаційних процесів як на державному, так і регіональному рівнях.
На жаль, реальні факти еволюції науково-технічного потенціалу показують, що його структура, організація та ефективність використання багато в чому не відповідають потребам економіки, не адаптовані до нових методів управління. Державою визначено пріоритети науково-технічного розвитку, проте моніторинг їх використання не проводиться. Недостатній рівень фінансування науки, втрата промисловими підприємствами обігових коштів, відсутність ефективних механізмів комерціалізації результатів науково-технічної діяльності визначають актуальність розробки оптимальної моделі майбутньої організації суспільства, визначення шляхів і механізмів розв'язання соціально-економічних проблем із залученням позитивного світового досвіду трансформації економіки. Одним із шляхів вирішення зазначених проблем є послідовна децентралізація та регіоналізація соціально-економічного розвитку, формування мережевих структур і кластерів.
Методологічною базою в дослідженні визначеної проблеми виступають наукові концепції та розробки вітчизняних і закордонних учених В.Александрової, Л.Арцимовича, Ю.Бажала, Є.Бельтюкова, С.Бублика, П.Бубенка, Б.Буркинського, М.Гібонса, В.Горфінкеля, Б.Гінзбурга, М.Долішнього, Ю.Канигіна, О.Кендюхова, В.Клименюка, П.Кульвеця, Г.Лахтіна, Б.Малицького, Л.Мінделі, О.Ноговіцина, В.Нежиборця, О.Поповича, М. Портера, В.Ревенка, Л.Федулової, та ін.
Однак у час коли бізнес став розглядатися як одне з головних джерел фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), а ринок – як сфера, з якої виходять необхідні імпульси для інвестицій не тільки у виробництво, але і в дослідження і розробки, залишаються нерозв’язаними багато питань щодо удосконалення управління науково-технічним потенціалом промисловості та, насамперед, машинобудівних підприємств, визначення ролі науки вищих навчальних закладів у його розвитку. Недостатню наукову розробку мають також питання, пов’язані із виявленням факторів, що сприяють або перешкоджають науково-технічній діяльності, організацією ефективних механізмів фінансування та комерціалізації наукових розробок.
Виходячи з цього, розгляд вище зазначених проблем є об’єктивно зумовленим, актуальним і визначив вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри фінансів. Обраний напрямок дисертаційної роботи узгоджується з Концепціями науково-технічного та інноваційного розвитку України та промислової політики України, Державними науково-технічними програмами за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. Наукові результати і висновки дисертаційного дослідження використані при виконанні теми "Дослідження механізмів мотивації праці суб’єктів інтелектуального потенціалу в технічному ВНЗ: регіональний та галузевий аспекти" (державний реєстраційний номер 0105U001762), де автором запропоновано механізм функціонування центру новітніх досліджень при технічному навчальному закладі.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних положень з формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.
Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
- уточнити основні поняття і категорії, що використовують при дослідженні науково-технічного потенціалу промисловості;
- встановити і показати сучасні протиріччя, закономірності і невирішені проблеми науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств;
- дослідити умови та фактори впливу на розвиток науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств;
- проаналізувати сучасні організаційно-правові форми розвитку та управління науковим потенціалом;
- оцінити використання вузівської науки у сприянні реалізації наукового потенціалу у промисловій сфері;
- проаналізувати практику управління науково-технічним потенціалом у розвинених країнах;
- розробити рекомендації щодо формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств;
- обґрунтувати доцільність організаційно-економічних перетворень науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств на регіональному рівні.
Об’єктом дослідження є процеси, пов’язані з використанням науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.
Предметом дослідження теоретичні, методичні, практичні питання та складові організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.
Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційної роботи склали наукові праці і методичні розробки провідних зарубіжних і вітчизняних учених-економістів з проблем економічного розвитку та ролі науково-технічного потенціалу. В процесі дослідження застосовано такі методи: логічного та якісного аналізу і синтезу (при визначенні сучасних підходів до сутності науково-технічного потенціалу в ринковій економіці); економіко-статистичного аналізу (при визначенні стану науково-технічного потенціалу та факторів і умов його реалізації); індукції та дедукції (при оцінці зарубіжного досвіду управління науковим потенціалом); програмно-цільового підходу (при розробці науково-методичного підходу до підвищення ефективності науково-технічного потенціалу промисловості); економіко-математичного моделювання (при розробці моделі фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації наукових розробок). Для проведення комплексного аналізу щодо визначення факторів переважаючого впливу на науково-технічний потенціал промисловості застосовано методи комп’ютерної обробки та аналізу інформації за допомогою програми Microsoft Exсel. Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні документи Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, офіційна статистична звітність машинобудівних підприємств, науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів, аналітичні огляди досліджуваної проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає у такому:
Вперше:
- запропоновано модель фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації науково-технічних розробок, яка полягає у поєднанні нормативного фінансування і особистого внеску науковців, враховуючи коефіцієнт кількісної оцінки ефективності людського капіталу;
- запропоновано методику відбору та оцінки науково-технічних розробок машинобудівної промисловості, яка включає певний комплекс процедур, для відбору критеріїв (новизна науково-технічної розробки, ефективність, рівень безпеки та ін.) щодо визначення комерційного потенціалу науково-технічної розробки;
Удосконалено:
- класифікацію факторів впливу (економічних, технологічних, політичних та ін.) на науково-технічний потенціал підприємств машинобудування;
- методику визначення цін на науково-технічну продукцію із врахуванням особливостей організаційної структури управління наукової організації;
- механізм формування інфраструктури науково-дослідних підприємств промисловості як основи підвищення ефективності науково-технічного потенціалу промисловості;
Набуло подальшого розвитку:
- теоретичні та практичні основи визначення сутності, повної структури наукового потенціалу, масштабу якісного рівня і змісту категорій "науково-технічний потенціал", "організаційно-економічний механізм" в умовах переходу до ринкових відносин та структурних змін в економіці;
- методика оцінки підвищення ефективності науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі теоретичні положення, практичні результати, висновки та конкретні пропозиції становлять методичну основу формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств. Реалізація пропозицій щодо створення кластера машинобудівної та суднобудівної промисловості дозволить об'єднати в єдину систему зв’язків та взаємозалежностей органи місцевої влади, промислові підприємства, навчальні заклади, комерційні структури, створити механізми їх взаємодії на якісно новій основі та підвищити конкурентоспроможність науково-технічного потенціалу і машинобудівної галузі в цілому. Запропонована модель фінансування науково-технічної діяльності та механізм комерціалізації науково-технічних розробок створять стимули до праці у науково-технічній сфері, можливості самореалізації науковців та зміни вікової структури кадрової складової науково-технічного потенціалу. Сформульовані та обґрунтовані у дисертаційній роботі положення і рекомендації використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін "Політична економія", "Макроекономіка" та "Економіка і організація інноваційної діяльності" у Первомайському політехнічному інституті Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Результати дисертаційного дослідження апробовано і впроваджено на машинобудівних підприємствах АТВТ "Первомайськдизельмаш" (акт впровадження від 10.09. 2005р.), ДАХК "ЧСЗ" (акт впровадження від 23.09.2005р.)
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою, в якій викладено науковий підхід та практичні рекомендації щодо розв’язання важливої задачі - формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті положення та ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на конференціях і семінарах: Міжнародній науково-технічній конференції „Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, 2004р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Економіка і дизайн: проблеми і перспективи" (м. Первомайськ, 2005р.); Науково-технічній конференції "Економічні проблеми розвитку промисловості регіонів", (м. Первомайськ, 2005 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень ‘ 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Науковий потенціал світу – 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005р.); І Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції "Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив" (м. Київ, 2005р.); Міжвузівській науково-практичній конференції молодих учених, аспірантів та студентів "Економічні проблеми розвитку регіону"(м. Миколаїв, 2006р.); V Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку" (м. Алушта, 2006 р.); ІІ Науково-практичній конференції "Економічні проблеми розвитку промисловості регіонів" (м. Первомайськ, 2007р.).
Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 14 наукових праць, з них 10 написані без співавторів, 3 статті у наукових журналах, 5 - у збірниках наукових праць, 6 – у матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг друкованих праць складає 5,2 ум. друк. арк., в тому числі належить 3,4 ум. друк. арк. особисто автору.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та переліку використаних джерел. Основний текст дисертації викладено на 193 сторінках комп’ютерного тексту, містить 20 таблиць та 32 рисунки. Список використаних літературних джерел складає 221 найменування на 19 сторінках, 5 додатків.

Список литературы ВИСНОВКИ

У дисертації проведено комплексне дослідження теоретичних основ та практичних засад відтворення і розвитку науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств через побудову організаційно-економічного механізму підвищення ефективності його використання.
Системний підхід, що застосований у процесі роботи над дисертацією, використання сучасних методів технічного, економічного та соціального розвитку дозволили автору отримати результати націлені на посилення ролі науки в структурно-інноваційному розвитку національної економіки.
1. На підставі всебічного аналізу стану та можливостей функціонування науково-технічного потенціалу в дослідженні визначено, що в економіці ще зберігся значний потенціал для поступового підвищення рівня розвитку науково-технічної сфери машинобудування. Проте, з’ясовано також, що на сьогодні рівень розвитку продуктивних сил нашої країни не відповідає ще самому змісту відносин, на основі яких побудована наукова діяльність.
2. Визначення в сучасному суспільстві провідної ролі науки у розвитку країни в цілому та підприємств машинобудівної галузі зокрема, ставить на порядок денний необхідність розробки та впровадження ефективної науково-технічної політики, здатної об'єднати та спрямувати наявні в країні економічні ресурси на пріоритетні напрямки розвитку і вимагає побудови ефективних організаційно-економічних механізмів підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу.
Аналіз стану і динаміки вітчизняного науково-технічного потенціалу свідчить, що державна науково-технічна політика останніх років не була спрямована на його збереження та розвиток. Як наслідок – виникнення складних проблем, серед яких: виїзд науковців за кордон, сумісництво в науці, старіння матеріально-технічної бази, недостатність фінансування та інші.
3. Розкриття особливостей функціонування сучасних організаційно-правових форм поєднання науки і виробництва та аналіз вітчизняної і зарубіжної практики управління науково-технічним потенціалом у сучасних умовах дозволив виявити фактори переважаючого впливу, які мають бути обов’язково врахованими при побудові організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств. В основу такого механізму автором запроновано покласти кластерний підхід до розвитку промисловості, який дозволить поєднати науку і виробництво та вирішити організаційні, економічні, мотиваційні та інформаційні проблеми науково-технічної та виробничої сфери.
4. Дисертантом визначено, що потужним інноваційним ресурсом є наука вищої школи. Так як вона забезпечує поєднання цінностей фундаментальної освіти та можливостей гнучкого реагування на потреби в кадрах для просування актуальних наукових напрямків і наукоємних технологій, розвиток інтелектуальних здібностей майбутніх спеціалістів та науковців на основі оволодіння ними методологією наукового дослідження. Особлива роль вузівської науки зумовлена її значимістю для розвитку промислових підприємств, так як вищі навчальні заклади виступають у якості ядра їх науково-технічного потенціалу.
5. Формування організаційно-економічного механізму вимагає використання системного підходу, який передбачає необхідність розробки методичних та методологічних основ реалізації даного механізму з такою послідовністю:
- обґрунтування необхідності підвищення ефективності науково-технічного потенціалу промисловості;
- розробка комплексу заходів на основі програмно-цільового підходу;
- управління процесом підвищення ефективності науково-технічного потенціалу промисловості;
- визначення ефективності проведених заходів.
6. У роботі подана удосконалена модель інфраструктурного забезпечення науково-технічної діяльності. Представлена детальна характеристика її складових та описана процедура її створення у структурі кластера машинобудівної та суднобудівної промисловості. Зокрема пропонується створити такі інституції:
- комерційна модель – акціонерне товариство відкритого типу, що складається з комерційних одиниць (наукових колективів) виокремлених з наукових підрозділів промислових підприємств. Організаційне утворення працюватиме на засадах самофінансування та самоокупності, надаватиме консалтингові і аутсорсингові послуги, виконуватиме наукові дослідження на замовлення;
- центр комерціалізації, основними функціями якого окреслено наступні: оцінка комерційного потенціалу результатів наукових досліджень, формування і реалізація стратегії комерціалізації розробок, визначення форми захисту інтелектуальної власності, пошук промислових партнерів та інвесторів для конкретного наукового колективу. Завдяки існуванню такої інфраструктурної одиниці вирішується проблема комерціалізації науково-технічних розробок.
- визначено, що на сьогодні не ведеться облік створених та існуючих науково-технічних розробок тому, на базі центру комерціалізації автором пропонується створення реєстру, на підставі якого можливе видання інформаційних та рекламних матеріалів про стан і можливості науково-технічного потенціалу галузі, про умови ведення бізнесу у даній сфері;
- центр новітніх досліджень пропонується створити на базі ВНЗ, що входитиме у кластер. Завданнями даного центру визначено такі: залучення талановитої молоді (студентів, аспірантів та молодих вчених) і активізація їх наукової роботи; сприяння працевлаштуванню випускників; взаємодія з науковими колективами, підприємствами, регіональними та місцевими адміністраціями, проведення моніторингу потреб підприємств і організацій у спеціалістах; сприяння укрупненню тематики досліджень та переходу ВНЗ до крупних комплексних проектів.
Участь банківської установи у процесі формування кластера відкриває для останнього нові можливості, яких за відсутності фінансової складової він не має.
Поєднання науки, виробництва, фінансів, вищих навчальних закладів, органів влади розглядається як стратегічний тривалий напрямок економічної політики. Рух інформації, кадрів, матеріально-технічних, фінансових та інших ресурсів здійснюється як від науки до фінансів та виробництва, так і навпаки.
7. Комерціалізація науково-технічних розробок – складний і тривалий процес. Для учених, що не мають підприємницьких здібностей важко довести свою розробку до ринку науково-технічної продукції. Крім того, за сучасних умов міжнародної інтеграції та інтернаціоналізації обов’язкова перевірка результатів наукових досліджень на комерційну цінність. Відповідно, автором пропонується методика проведення експертизи на комерційну цінність наукової продукції. Дана методика основана на групуванні та класифікації результатів наукових досліджень відповідно до реєстру продукції машинобудівної промисловості. Пошук, аналіз та відбір науково-технічних розробок проводиться по таким критеріям:
- державна значимість результату науково-технічного дослідження;
- техніко-економічний рівень науково-технічної розробки;
- ступінь готовності науково-технічної розробки;
- витрати на впровадження.
Крім того, особливе значення надається визначенню соціально-економічної ефективності розробок та їх безпеки. Рейтинг результату наукового дослідження можна визначити як алгебраїчну суму балів кожної ступені групи критеріїв.
Застосування такої експертизи надасть можливість уникнути неочікуваних втрат при реалізації науково-технічної продукції.
8. Формування нового організаційно-економічного механізму підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств передбачає необхідність удосконалення методики фінансового забезпечення науково-технічної діяльності та комерціалізації науково-технічних розробок, основою якої є фінансування конкретного наукового колективу через нормативний розподіл з бюджету комерційної моделі та врахування особистого внеску науковця, який розраховується за допомогою коефіцієнта кількісної оцінки ефективності людського капіталу комерційної одиниці.
9. Результати дисертаційного дослідження свідчать, що від дієвості організаційно-економічного механізму залежить якість і рівень розвитку науково-технічного потенціалу. Запропонована методика системної оцінки науково-технічного потенціалу та оціночні критерії дозволяють отримати всебічну оцінку науково-технічного потенціалу і врахувати вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на нього в процесі самої оцінки. Дана методика може бути використана при аналізі інвестиційної привабливості машинобудівного підприємства, аналізі його конкурентноздатності та при прийнятті рішень створення кластерних об'єднань.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України „Про інноваційну діяльність” // Урядовий кур’єр. – 2002. – №143. – С. 1-7.
2. Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16 січня 2003 року №433-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №13.
3. Закон України "Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки" № 2623-ІІІ від 11 липня 2001 р. // Урядовий кур'єр. – 2001. – 8 серпня. – С. 14.
4. Закон України „Про захист економічної конкуренції” // Офіційний вісник України. – 2001. – №7. – С. 51-84.
5. Закон України "Про науково-технічну інформацію" №1294-IV (1294-15) від 20 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33.
6. Закон України "Про авторське право та суміжні права" №2627-ІІІ від 11 липня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №43.
7. Закон України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" №1771-ІІІ від 1 червня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №37.
8. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" № 850-IV (850-15) від 22 травня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №35.
9. Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність" № 190 –V від 22 червня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №12.
10. Концепція Державної цільової економічної програми "Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008-2012 роки" схвалена Кабінетом міністрів України 6 червня 2007 року № 381-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрану.
11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження державної програми прогнозування науково-технічного та інноваційного розвитку на 2004-2006 роки» від 25 серпня 2004 року №1086. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрану.
12. Указ Президента Ющенка «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» № 1013/2005 від 4 липня 2005р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua. – Заголовок з екрану.
13. Авдулов А.Н., Кулькин А.М. Организация и управление наукой Росси в контексте мирового опыта // Курьер Российской академической науки и высшей школы . – 2000. – № 10.
14. Алаев А.В. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.
15. Алейник А.З. Наука в системе общественного производства: вопросы методологии. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1991. – С. 184.
16. Александрова В.П. Пріоритети технологічного розвитку економіки України перехідного періоду // Економіка і прогнозування. – 2003. – №1. – С. 70-85.
17. Александрова В.П. Тенденції розвитку науково-технічних пріоритетів у промисловості України // Проблеми науки. – 2003. – №11. – С.13-18.
18. Артус М.М. Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки // Фінанси України. – 2005. – №5. – С.54-59.
19. Балашов С. Науці потрібна «помаранчева» революція // Дзеркало тижня. – № 2. – 2005.
20. Белоусов Р.А. Соединение науки и производства в комбинатах ГДР// ЭКО. – 1987. – № 4. – С.37-43.
21. Бельтюков Є.А., Пашкова А.В. Совершенствование стимулирования труда научно-технических работников // Вісник Технологічного університету Поділля, Т.1.,Ч1. – 2003. - №4. – С.43-46.
22. Бізнес-інкубація. – Режим доступу: http:// www.cpp.km.ua. – Заголовок з екрану.
23. Бобров В., Падалка О. Проблеми вищої освіти у створенні моделі інноваційно-орієнтованої економіки // Вища освіта України. – 2004. –№ 3. – С. 45-48.
24. Большая советская энциклопедия. Том. 20. – М.: Изд-во БСЭ, 1975.
25. Борейко В. Про оподаткування малих науково-дослідних підприємств // Економіка України. – 2004. – № 7. – С. 25-30.
26. Бородина О. Людський капітал як основне джерело економічного зростання // Економіка України. - № 7. – 2004. – С. 48-53.
27. Брюховецька Н.Ю. Економічний механізм підприємства в ринковій економіці: методологія і практика. - Донецьк, ІЕПНАН України. – 1999. – С. 25-28.
28. Бубенко П.Т. Методологічні засади комерціалізації сфери науково-технічної діяльності // Проблеми науки. – 2004. –№ 2. – С.16-21.
29. Бубенко П.Т., Прядкін К.К. Наука та інноваційний процес в Україні // Проблеми науки. – 2003. –№ 4. – С. 8-12.
30. Бублик С. Кадрове забезпечення науково-технологічного розвитку // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки / За ред.. А.С. Гальчинського. – К.: НІСД, 2004. – С. 211- 226.
31. Бутнік-Сіверський О., Красовська А. Теоретичні засади інтелектуальної інноваційної діяльності на підприємстві // Економіка України. – 2004. –№ 12. – С. 31-37.
32. Варгатюк А. Бюджетне фінансування науки та інновацій в України: міфи законодавства та неприкрашена реальність // Інтелектуальний капітал. – 2005. – №1. – С. 30-40.
33. Верба В.А., Новікова І.В. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства // Проблеми науки. – 2003. – № 3. – С. 22-31.
34. Верхратський О. Лідери на задвірках або як вийти з найглибшої кризи, що охопила нашу академічну систему // Дзеркало тижня. – 2005. – № 7 (535). – С. 16.
35. Вовканич С. Нема людей…. – Режим доступу: http:// www.universum.org.ua/journal/2003/vovkan_7html – Заголовок з екрану.
36. Войнаренко М. Концепція кластерів до відродження виробництва на регіональному рівні // Економіст. – 2000. – №1. – С.36-39.
37. Волков К.Н. Інноваційний розвиток в Україні: наявний потенціал і ключові проблеми реалізації // Національна безпека та охорона. – 2002. – №10. – С.12-15.
38. Володін С. Інноваційні провайдери – продуценти національного ринку // Економіст. – 2005. – №5. – С.84-87.
39. Вороновський Г. Такі завдання не виконуються у «вікнах» між парами // Дзеркало тижня. – 2005. – № 13. – С. 16.
40. Галковська Т. Академічні фінанси хором співають романси // Дзеркало тижня. – 2005. – № 15-16. – 23 квітня.
41. Гамузинская В. Борис Малицкий: «власть науки вместо науки при власти». – Режим доступу: http// www.vv.com.ua. – Заголовок з екрану.
42. Гаташ В. Наука між молотом політики і ковадлом економіки // Дзеркало тижня . – 2005. –№ 11 (539). – С. 17.
43. Глазьев С.Ю. Экономическая теория технического развития. – М.: Наука, 1990. – 232с.
44. Горська О.В. Проблема застосування економічних законів в інноваційному оновленні структури економіки // Проблеми науки. – 2004. – №2.– С. 9-15.
45. Гречан А.П. Інноваційне партнерство як чинник розвитку інноваційної інфраструктури економіки України // Проблеми науки. – 2005. – №8. – С.25-29.
46. Губський Б. Український інтелект: повернення в майбутнє // Наука і суспільство. – 2002. –№ 5-6. – С.3-5.
47. Давиденко Т. Шляхи комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність . – 2004. –№10. – С. 35.
48. Данько М.С. Перспективи інноваційного розвитку економіки України // Економіка і прогнозування. – 2001. –№1. – С. 92-99.
49. Демченко О. Українська наука: чорна дірка в потоках інформації // Дзеркало тижня. – 2005. – №17. – С. 15.
50. Денисюк В. Щодо вдосконалення системи індикаторів для управління інноваційним розвитком // Економіст. – 2004. – №6. – С. 55-59.
51. Денисюк В. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка // Економіст. – 2005. – №8. – С.45-49.
52. Денисюк В. Розвиток інноваційних територіальних структур як важливої складової української інноваційної системи // Економічний часопис – ХХІ. – 2003. – № 7-8. – Режим доступу до журн.: http://www.soskin.info/ea.php.
53. Дерев’янко О.Г. Фінансово-кредитний механізм в системі стратегічного управління // Фінанси України. – 1998. – № 7. – С. 28-34.
54. Дзяд О.В. Фінансові аспекти інноваційної політики ЄС // Фінанси України. – 2005. – № 5. – С. 140-146.
55. Дідух Я. У монети є зворотний бік // Дзеркало тижня. – 2005. –№10 (538). – С. 15.
56. Діккенс Л. Стратегія ліцензування в практиці американських фахівців // Інтелектуальна власність. – 2004. –№ 11. – С. 19-22.
57. Діяльність технологічних парків України. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/science/innovation/topic/. – Заголовок з екрану.
58. Динкевич А. Японская экономика: слагаемые успеха // Экономика и жизнь. – 1993. – №24. – C.24-28.
59. Добров Г.М. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность, К.: Наукова думка, 1987. – 347 с.
60. Долішній М. Актуальні питання інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів // Інтелектуальна власність. – 2004. –№ 12. – С. 20-22.
61. Дука А.П. Механізм управління створенням наукоємної продукції в організаціях науково-технологічної сфери: Дис. … кандидата екон. наук: 08.02.02.; - Захищена 17.09.2003; Затв.15.12.2003 – К., 2003 – 189 с.: іл.-Бібліогр.: с.190-216.
62. Економіка України у післявиборчий період та порядок денний для Уряду / Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська та ін. – К.: НІСД, 2006. – С. 24.
63. Економічна енциклопедія у 3-х томах. Т. 2 / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Видавничий центр «Академія». – 2001. – 848 с.
64. Енциклопедичний словник бізнесмена: менеджмент, маркетинг, інформатика / За ред. М.І. Молдованова. – К.: Техніка, 1993. – 856 с.
65. Євтушенко В.М. Зарубіжний досвід визначення пріоритетів науково-технічного розвитку // Науково-технічна інформація. – 2004. – №2. – С.35-38.
66. Егоров И.Ю. Оценивание деятельности научных организаций в государственном секторе Великобритании // Проблеми науки. – 2004. – № 2. – С. 49-55.
67. Жуков А.В. Оцінка взаємовпливу науково-технічних та економічних факторів розвитку країни: дис. канд. екон. наук: 08.02.02.; - Захищена 24.06.2003; Затв. 05.12.2003. – К., 2003. – 143 с. .: іл.-Бібліогр.: с. 132-143
68. Журавльова І.В. Вимірювання інтелектуального потенціалу підприємства: методичні підходи та результати розрахунків // Проблеми науки. – 2004. –№ 2. – С. 45-48.
69. Забарная Э. Современные организационные формы инновационной деятельности // Економіст. – 2004. – №6. – С.63-65.
70. Захожай А., Луговський В., Гулеватий В. Ринок науково-технічного потенціалу промисловості // Економіка України . – 2002. – № 2. – С. 77-79.
71. Землянський В. Інвестиційний бум-бум // Дзеркало тижня. – 2004. - №2. – С.15
72. Зінченко О.П., Ільчук В.П., Радзієвська Л.Ф., Глаголєва О.Б. Досвід та проблеми формування інноваційно-технологічних об’єднань орієнтованих на випуск наукомісткої продукції // Інтернет-журнал Інновації в Києві. – 2005. – №1. – Режим доступу до журн.: http:// www. skiff.kiev.ua. – Заголовок з екрану.
73. Зюзин А. Чжуньгуаньцунь – новый «Великий поход» Китая // Эхо планеты. – 2005. –№9 (880). – С. 20-23.
74. Иваницкая Л.В., Паринова Л.В. Управление инновационными процессами перспективных технологий. – Воронеж: Изд-во Воронежского гос-ного тех. ун-та, 2000. - 87 с.
75. Иванов В.В., Гноевой В.Н., Монастырская Г.В. Анализ, оценка и стимулирование эффективности научного потенциала. – К: Наук. думка, 1990. – 132 с.
76. Иванова Н. Финансовые механизмы научно-технической политики (опыт стран запада) // Проблемы теории и практики управления. – 1997. - №5. – С. 25-32.
77. Иванова Р.К. Научно-технический потенциал, его значение в стратегическом развитии России // Науковедение. – 2000. – №3. – С. 79-90.
78. Илышева Н.Н., Илышев А.М. Вузовские инновации без овации // ЭКО. – 2003. – № 10. – С. 124-137.
79. Иохин В.Я. Экономическая теория: Учебник. – М.: Экономистъ, 2005. – 861 с.
80. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. – К.: Знання-прес, 2002. – с.13
81. Каныгин Ю.М. Ботвин В.А. Проблемы развития потенциалов крупных городов.- К.: Наукова думка. – 1980. – 215 с.
82. Катаєв О., Мелехов А. Підходи до комерціалізації послуг науково-технічної сфери та освіти // Економіка України. – 2004. – № 10. – С.67-70.
83. Карась П.М., Тимановська Н.Б. Науково-технічний потенціал промисловості як ресурс економічного зростання // Зб. наук. праць. – Миколаїв: НУК, 2005. - №6(405). – С. 85-91.
84. Карась П.М., Тимановська Н.Б. Інтелектуальний капітал: складові та аспекти комерціалізації в нових умовах господарювання // Економіст. – 2006. – № 8.– С. 70-73.
85. Карась П.М., Тимановська Н.Б. Проблеми і можливості інтеграції в системі «наука-виробництво» // Экономические инновации. Вып.:24. - Одесса, 2006. – С. 44-52.
86. Карачаровский В.В. Высокотехнологичное развитие и либеральная парадигма // ЭКО. – 2003. – № 9. – С. 44-61.
87. Карпов В.І., Саверченко О.О., Радзіевська Л.Ф. Інноваційний потенціал України та країн ЄС (порівняльний аналіз). – К.: Укр. ІНТЕІ, НДІ статистики, 2002. – 42 с.
88. Кендюхов О. Гносеологія інтелектуального капіталу // Економіка України. – 2003. – № 3. – С. 28-33.
89. Кендюхов О. Сутність і зміст організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства // Економіка України. – 2004. – № 2. – С. 33-41.
90. Клеева Л.П. Локтионов Ю.А. О механизмах приватизации в науке // Проблемы прогнозирования. – 1994. – № 2. – С. 45-52.
91. Колесник Ю.В. Концепция креативного управления инновационными процесами в промышленном производстве // Экономика. Финансы. Право. – 2005. – №5. – С. 3-7.
92. Комков М.И., Гаврилов С.Л. Научно-технологическое развитие: формирование и оценка потенциала стратегий управления // Проблемы прогнозирования. – 2001. – № 5. – С. 117-132.
93. Красовская А.Г. Дело – в отсутствии в Украине модели инновационного развития как таковой // Бизнес. – 2005. –№48 (461). – 28 ноября. – С.12.
94. Красовська А.Г. Сучасний стан і перспективи економіко-правового забезпечення розвитку інноваційної діяльності в Україні // Науково-технічна інформація. – 2003. – №4. – С. 27-31.
95. Кремінь В. Удосконалення законодавства – основа розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 7. – С. 3-6.
96. Круглий стіл «Актуальні питання економічної політики в умовах конституційної реформи» // Економіст. – 2005. – №4. – С.28-37
97. Круглий стіл «Науково-технічна сфера України: загальна характеристика»: Київ, 24 лютого 2004 р. – Режим доступу: http://www.nas.gov.ua. – Заголовок з екрану.
98. Круглий стіл «Галузева наука України: стан та перспективи»: Київ, 18 травня 2004 р. – Режим доступу: http://www.nas.gov.ua. – Заголовок з екрану.
99. Кульман А. Понятие «экономический механизм» // Экономика ХХІ века. – 2001. – №11. – С. 77-98.
100. Кульман А. Понятие «экономический механизм» // Экономика ХХІ века. – 2001. – № 12. – С. 80-91.
101. Кульман А. Экономические механизмы. - М.: «Прогресс», «Универс», 1993. – С. 13-14.
102. Куценко В. Социально-экономическая сфера Украины: состояние, проблемы, перспективы // Персонал. – 2004. –№2. – С. 86-91.
103. Ламанов А. Новые формы российских промышленных сетей // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – № 1. – С. 57-62.
104. Лахтин Г.А., Миндели Л.Э. Наука в обновленной стране // Вестник Российской академии наук. – 2001. – Т.71. – № 11. – С. 980-987.
105. Лелека В.В. Порівняльне статистичне дослідження науково-технічного, виробничого та торговельного потенціалів енергетичного машинобудування // Статистика України. – 2003. – № 2. – С.46-51.
106. Львов Д. Управления научно-техническим развитием // Проблемы теории и практики управления. – 2004. – № 3. – С. 63-67.
107. Макаренко М.В. Фактори позитивного впливу на ефективне функціонування підприємств машинобудівного комплексу України // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №3 (33). – С.108-118.
108. Малишко О. Інстиутційно-правове втілення концепції банків інтелектуального капіталу в Україні // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 12. – С. 44-50.
109. Малицький Б., Попович О. Про невідкладні заходи щодо посилення ролі науки та технологій в економічному і соціальному розвитку країни // Економіст. – 2005. – № 4. – С. 31-35.
110. Медведев П.М. Факторы эффективности экспорта российских предприятий // Маркетинг в России и за рубежом. – 2001. – №5. – С.34-40.
111. Мезоэкономика / Под. ред.. И.К. Ларионова. – М.: Издательский Дом «Дашков и Ко», 2001. – 441с.
112. Мингалева Ж.А. Структурные факторы и условия развития научно-технического потенциала и промышленности региона. – Режим доступа: http:// www. iii.pfo-perm.ru. – Заголовок з екрану.
113. Миндели Л., Васин В. Проблемы выбора и реализации приоритетов в научно-технической сфере // Общество и экономика. – 1999. – № 9. – С. 113-133.
114. Михайловський Т. Миколаїв напередодні президентської виборчої компанії – 2004// Регіональна аналітика. – 2004. – №4. – Режим доступу до журн.: htthp:// www.ucipr.kiev.ua. – Заголовок з екрану.
115. Мігай Н.Б. Методика оцінки науково-технічного потенціалу машинобудівних підприємств // Науковий вісник ОДЕУ. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. – Науки: економіка, політологія, історія. – Одеса. – 2007. - № 4(41). – С. 148-155.
116. Мриглод І. І чужому научитись і свого не цуратись // Дзеркало тижня. – 2005. – № 10 (538). – С. 15.
117. Найн А.Я. Инновации в образовании. – Челябинск: ГУПТО, 1995.
118. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник Держкомстат. – К., 2005.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.