У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ СОНЯШНИКУ В УМОВАХ РИНКУ
Количество страниц 220
ВУЗ ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ
Год сдачи 2008
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ
ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ СОНЯШНИКУ 9
1.1. Сутність і зміст управління суб’єктами господарювання
олієжирового підкомплексу 9
1.2. Функції і механізм управління на ринку продукції та
сільськогосподарської сировини 35
1.3. Інструменти управління стабільним функціонуванням
економіки підприємств в аграрному секторі 51
Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ 2. СТАН РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМТВ З
ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ СОНЯШНИКУ ТА ОЦІНКА
МЕХАНІЗМІВ ЇЇ УПРАВЛІННЯ 74
2.1. Оцінка ефективності виробництва насіння соняшнику 74
2.2. Стан та потенційні можливості олійно-переробних
підприємств у виробництві продуктів переробки соняшнику 94
2.3. Цінова ситуація на ринку соняшнику та продукції
його переробки 121
Висновки до розділу 2 138
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ
ЕКОНОМІКОЮ АГРАРНИХ І ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ
ОЛІЄЖИРОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ 142
3.1. Оптимізація розподілу посівних площ соняшнику в регіоні 142
3.2. Інтеграція як фактор підвищення ефективності підприємств
олієжирового підкомплексу 156
3.3. Перспективи розвитку зовнішньоекономічних відносин
на ринку насіння соняшнику та продукції його переробки 168
Висновки до розділу 3 194
ВИСНОВКИ 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 204
ДОДАТКИ 220

ВСТУП


Актуальність теми. На сьогодні в ринковій економіці суб’єкти аграрного підприємництва, переробки та реалізації насіння соняшнику не працюють на єдиний результат і їх прибутки не відповідають принципу рівно-віддачі на вкладений капітал. Це зумовлює на макро- і мікрорівнях застосування цілої низки економічних інструментів та засобів управління ціновою, кредитно-бюджетною, зовнішньоекономічною політикою, виробничою інфраструктурою щодо підприємств товаровиробників сільського господарства.
Управління економікою підприємств олієжирового підкомплексу повинно забезпечувати розвиток регіональної мережі організацій, прозору цінову ситуацію, маркетингові дослідження, формування системи взаємовідносин між учасниками територіально-галузевих об’єднань, кординацію їх діяльності на зовнішньому та внутрішньому ринках. Всі ці та інші питання механізму управління економікою підприємств олієжирового підкомплексу забезпечують інноваційних шлях розвитку аграрного виробництва, створюють умови підвищення його ефективності та конкурентоспроможності.
Питання організаційно-економічного механізму управління підприєм-ствами олієжирового підкомплексу та ефективності їх функціонування розглядаються широким загалом економістів-аграріїв. Зокрема в працях зарубіжних науковців: С. Брю, К. Макконела, А. Маршала і вітчизняних фахівців: В.Г. Андрійчука, Л.В. Бабенко, В.І. Бойка, П.І. Гайдуцького, Й.П. Завадського, Ю.С. Коваленка, М.Ю. Коденської, Д.Ф. Крисанова, І.В. Крисального, П.М. Макаренка, Л.О. Мармуль, І.Р. Михасюка, П.Т. Саблука, Б.Й. Пасхавера, Л.М. Худолій, М.Й. Хорунжого, Г.М. Чорного, О.О. Шпичака, В.В. Юрчишина та інших.
Однак, незважаючи на численні наукові розробки вчених, поза увагою залишаються проблеми формування механізмів управління в ланцюгу “виробництво-переробка-реалізація” експортно-орієнтованої продукції, управління митним захистом експорту насіння соняшнику та продуктів його переробки, ефективного управління ціноутворенням і розподілом доходів підприємств з виробництва й переробки насіння соняшнику та інші. Науково-теоретична значимість та практична цінність викладених проблем, поряд з недостатньою глибиною їх вивчення, обумовили актуальність вибору теми, структуру дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження обрана і виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Полтавської державної аграрної академії на тему: „Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК” (номер державної реєстрації 0104U002550).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та визначенні шляхів удосконалення механізму управління економікою підприємств з виробництва насіння соняшнику та його переробки.
Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішувались наступні завдання:
- узагальнення та подальший розвиток теоретичних положень щодо сутності, змісту і механізмів управління економікою підприємств продовольчого підкомплексу АПК;
- аналізу стану управління в ланцюгу “виробництво-переробка-реалізація” насіння соняшнику в регіоні;
- оцінки цінової ситуації на ринку та її впливу на розвиток виробництва насіння соняшнику;
- визначення меж насичення обсягів посівів соняшнику в контексті ефективного управління економікою аграрних підприємств;
- обґрунтування стратегії інтеграції підприємств з виробництва і переробки соняшнику та управління їх взаємовідносинами;
- розвитку та розбудови мотиваційного механізму управління експортно-орієнтованою продукцією виробництва і переробки насіння соняшнику.
Об’єктом дослідження є процеси управління організаційно-економічною діяльністю підприємств з виробництва та переробки насіння соняшнику.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та практичні аспекти управління організаційно-економічними відносинами, що склалися у процесі виробництва, переробки та збуту соняшнику.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою проведених в дисертації досліджень стали: основні положення економічної теорії, аграрної політики, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем теорії та практики управління, законодавчі та нормативні акти, офіційні статистичні дані та інше.
У процесі дослідження були використані наступні методи: монографічний (аналіз наукової і економічної літератури з досліджуваної проблеми), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), статистико-економічний (аналіз виробництва та переробки соняшнику), розрахунково-конструктивний та експериментальний (обґрунтування економічної ефективності виробництва та переробки насіння соняшнику в регіоні, удосконалення механізму управління), математичного моделювання (символічне представлення конкретного об’єкту чи процесу з метою його аналізу, вивчення, прогнозування та оптимізації), а також табличний і графічний методи відображення інформації.
Інформаційну основу дослідження склали статистичні матеріали Полтавського державного обласного управління статистики, Державного комітету статистики України (м. Київ) та Українського науково-дослідного інституту олії та жирів (м. Харків); матеріали наукових, інформаційно-публіцистичних видань та мережі Internet; власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
вперше:
 запропоновано формувати та реалізувати експортно-орієнтовану стратегію управління щодо просування насіння соняшнику і продуктів його переробки на зовнішній ринок шляхом проведення торгів спеціалізованою аграрною біржею з обов’язковою реєстрацією експортних біржових контрактів, що є умовою прозорості та прогнозованості ринку;
удосконалено:
 методичні підходи розрахунку та визначення сезонних індексів закупівельних цін на насіння соняшнику та відпускних цін на соняшникову олію і шрот через застосування показника медіани, який виключає вплив тих місячних даних року, що є занадто великими чи малими;
 визначення сутності „інтеграції в олієжировому підкомплексі” як договірних взаємовідносин між рівноправними його партнерами (виробники насіння, оліє-переробні заводи тощо) з огляду на економічну зацікавленість кожного з метою спрямовування своїх інтелектуальних і виробничих зусиль на одержання максимального обсягу конкурентоспроможної кінцевої продукції;
набули подальшого розвитку:
 методичні підходи щодо використання задач лінійного програмування і оптимізаційних моделей в частині управління перерозпо-ділом посівних площ соняшнику з метою одержання максимального обсягу виробництва без додаткових фінансових вкладень та залучень додаткових трудових ресурсів;
 визначення ефективності управління експортно-імпортними операціями з насінням соняшнику та продукцією його переробки через врахування механізму функціонування митного тарифу як базового інструменту протекціонізму;
 мотиваційні функції управління економікою підприємств оліє-жирового підкомплексу через застосування організаційно-економічного механізму інтеграційних зв’язків між виробниками та переробниками насіння соняшнику.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що рекомендації автора стосовно управління оптимальними параметрами вирощування і переробки соняшнику пройшли виробничу перевірку і знайшли схвалення в агропромислових підприємствах Полтавської області (довідки № 5-03-24 від 3.10.2007 р.; № 37 від 10.10.2007 р.; № 21 від 16.10.2007 р.). Практичні рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму управління економікою підприємств з виробництва і переробки насіння соняшнику схвалено Головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 01-16/386 від 24.10.2007 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи щодо сутності, змісту і механізмів управління економікою підприємств використовуються у навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладанні таких дисциплін: „Державне регулювання економіки”, „Менеджмент”, „Основи менеджменту”, „Операційний менеджмент” (довідка № 8-01-697 від 27.09.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі викладені в дисертаційній роботі рекомендації та пропозиції з удосконалення механізму управління економікою підприємств олієжирового підкомплексу розроблені особисто автором і відображені в опублікованих наукових працях. В наукових працях, опублікованих у співавторстві, особисто автору належить: [5] - збір інформації, аналіз сучасного стану ринку соняшнику та продукції його переробки, обґрунтування необхідності регулюючої ролі держави у формуванні ефективної діяльності олієжирового підкомплексу; [7] - аналіз каналів реалізації насіння соняшнику, дослідження цінової ситуації на ринку соняшнику та формулювання висновків; [19] - збір і обробка інформації, аналіз експортно-імпортних операції з насінням соняшнику та формулювання висновків.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень доповідались, обговорювались й одержали схвалення на науково-практичній конференції „Дні науки ‘2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); на 72-й науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів „Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті” (м. Київ, НУХТ, 2006 р.); на Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м. Умань, УДАУ, 2007 р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі” (м. Полтава, ПДАА, 2007 р.), „Стан та проблеми інноваційного розвитку: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), „Актуальные проблемы социально-экономического развития регионов” (м. Сімферополь, 2007); на Міжнародному Форумі молодих вчених „Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (м. Харків, ХНТУСГ ім. П.Василенка, 2005 р.); на Міжнародних науково-практичних конференціях: „Теоретичні й практичні досягнення молодих вчених аграріїв” (м. Дніпропетровськ, ДДАУ, 2006 р.), „Наукові засади реалізації агарної політики в Україні” (м. Харків, ХНАУ ім. В.В.Докучаєва, 2006 р.), „Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів” (м. Запоріжжя, ГУ „ЗІДМУ”, 2006 р.), „Розвиток агробізнесу: міжнародний досвід” (м. Полтава, ПДАА, 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 20 наукових публікаціях, загальним обсягом 4,3 обл.-вид. арк., з них 11 – у наукових фахових виданнях.
Структура і зміст роботи. Структура і зміст дисертаційної роботи відповідає її цільовій спрямованості, визначеним завданням і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
Дисертація викладена на 203 сторінках, містить 43 таблиці, 30 рисунків і 37 додатків. Список використаних джерел включає 177 найменування.
Список литературы ВИСНОВКИ


1. Управління економікою підприємств з виробництва і переробки соняшнику полягає в цілеспрямованій координації виробничо-збутової діяльності суб’єктів олієжирового підкомплексу з метою її оптимізації, за якої нарощуються обсяги виробництва, підвищується його економічна ефективність з найменшими ресурсними затратами. Економічна суть виокремлення економіки суб’єктів олієжирового підкомплексу в якості об’єкта управління полягає в тому, щоб орієнтувати їх складові на узгоджену взаємодію з метою здійснення відтворювального циклу отримання продуктів виробництва і доведення їх до споживача. Виробничо-збутова діяльність підприємств даного підкомплексу має особливості, які слід враховувати при побудові і організації функціонування системи управління.
2. Олієжировий підкомплекс – це складна ієрархічна система, функціонування якої розглядається в системі “виробництво – реалізація – переробка – споживання” і тому доцільно розглядати економічну ефективність всього підкомплексу як загальну суму економічних результатів на кожній ланці, причому, ступінь їхньої взаємодії має бути визначальним фактором при визначені економічної ефективності підкомплексу. Галузеве управління є основною складовою вертикальної інтеграції ланок АПК, що забезпечує просування агропродукції на ринку та безпосередню участь кожного підприємства в управлінських процесах підкомплексу.
3. Ринок соняшнику та продуктів його пере¬робки - це постійно діючий механізм забезпечення і підтримання збалансо¬ваності і динамічної рівноваги виробничих можливостей усіх сфер олійно-жирової галузі і попиту на її продукцію на основі оптимального поєднання механізмів державного регулювання, процесів са¬морегулювання та самовдосконалення. Сучасний регіональний ринок соняшнику та олії має характерні ознаки: існування приватної власності на засоби виробництва та вироблений обсяг насіння соняшника чи олії; прийняття управлінські рішення приймаються самостійно на основі ринкових сигналів, що формуються в умовах конкуренції; суб’єкти господарювання взаємодіють лише на відкритому вільному ринку; держава визначає правила „ринкової гри”.
4. Держава може управляти ефективним функціонуванням олієжирового підкомплексу через застосування цілої низки інструментів та засобів регулювання: цінової і податкової політики, валютного і зовнішньоекономічного регулювання, укладення державного контракту, протекціонізму виробникам на внутрішньому ринку, пільг, кредитів, дотацій тощо. Основною метою державного управління повинна бути підтримка робочого стану ринкового механізму, пом’якшення несприятливих соціальних наслідків ринку, що виникають для тих чи інших підприємств або груп населення. Головну роль у системі державного регулювання економіки відіграє підтримка відповідного рівня цін і цінової рівноваги з врахуванням таких детермінант: співвідношення попиту і пропо¬зицій; конкуренція; рівень оподаткування; ступінь державного регулювання цін; якість продукції; обсяг і умови поставок; система каналів розподілу і збуту тощо.
5. В Україні зберігається тенденція до екстенсивного напряму виробництва соняшнику, що підтверджується постійним розширенням посівних площ і урожайності культури. протягом 2000-2006 рр. виробництво насіння в державі збільшилось на 51,3% з одночасним розширенням посівних площ соняшнику на 34,8%. В Полтавській області в 2006 р., порівняно з 2000 р., насіння вироблено на 45,3% більше. Негативним фактором є перевищення агровиробниками оптимальної частки посівних площ під соняшником у загальній структурі посівів, яка визначена УААН в межах 9-10 % від обробляємих площ. Урожайність соняшнику відмічається постійною нестабільністю по роках дослідження. Аналітичне вирівнювання динамічного ряду за рівнянням прямої лінії Yt = -0,2827t+14,215 свідчить про поступове зниження урожайності даної культури в цілому по Україні.
6. Розміри посівних площ соняшнику в Україні розширюються, чим і забезпечується екстенсивний спосіб виробництва насіння. В 2006 р. посіви соняшнику порівняно з 1980 р. розширилась в 2,4 рази, а порівняно з 2000 р. – на 34,8 %. В області в звітному 2006 р. соняшником було засіяно 157 тис. га, що майже в 2,1 рази більше ніж в 1980 р. та на 1,2 % - ніж в 2000 р. Протягом 2000-2006 рр. питома вага зібраних площ соняшнику в області в середньому становить 5 % від загальнодержавних. Внесення відповідно до норм мінеральних та органічних добрив під посів соняшнику є одним з основних чинників підвищення урожайності культури. Мінеральних добрив в Україні на 1 га посівів соняшнику під урожай 2006 р., порівняно з їх внесенням під урожай 2001 р. внесено в 8,0 разів більше., а органічних добрив - в 3,5 разів. Розраховано, що під урожай соняшнику 2006 р. на 1 га удобреної мінеральними добривами площі внесено: азотних – 48,9 кг, фосфорних – 13,5 кг, калійних – 10,9 кг, що не відповідає агроекологічним рекомендаціям.
7. Економічна ефективність – це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною вартістю, або частиною їх вартості у формі виробничих витрат. На ефективність виробництва соняшнику протягом 2000-2006 рр. впливає підвищення собівартості насіння та реалізаційних цін, а також зниження рентабельності виробництва. Збільшення затрат праці на 1 люд.-год. і матеріальних затрат на 1 грн. сприяє підвищенню собівартості соняшнику відповідно на 2,58 грн./ц та 0,75 грн./ц., а збільшення урожайності на 1 ц/га дозволяє знизити собівартість насіння на 0,22 грн./ц. В середньому по Україні рентабельність виробництва соняшнику у 2006 р. становить 20,7 %, що порівняно з минулим періодом нижче на 3,6 пункти. Лідерство за результатами від реалізації насіння тримають: Миколаївська, Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська і Запорізька області. Негативним результатом 2006 р. є наявність в шести областях України (Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Чернівецька і Хмельницька) збиткового виробництва насіння соняшнику.
8. Ефективне виробництво високоякісної олії можливе лише на спеціалізованих переробних підприємствах, а діяльність дрібних олійниць з переробки насіння має тимчасовий характер, зумовлений необхідністю виживання та підтриманням фінансового становища сільськогосподарськими товаровиробниками. Станом на 1 січня 2007 р. в трьох областях (Донецькій, Запорізькій та Харківській) виробничі потужності перевищують 500 тис. т переробки насіння за рік, а в п’яти областях (Дніпропетровська, Кіровоградська, Одеська, Полтавська і Херсонська) - 200-500 тис. т. В 2006 р., порівняно з попереднім періодом, екстракційні заводи збільшили використання потужностей на 20,1 %, а пресові заводи – на 24,5 %. В цілому використання потужностей олійно-переробними підприємствами України у 2006 р. становить 88,4 %. Виробництво нерафінованої соняшникової олії спеціалізованими підприємствами України протягом 2000-2006 рр. зросло в 2,5 рази. Високі показники виходу продукції є результатом характеристик обладнання, високого рівня технологічних процесів, якості праці персоналу, а також олійності використовуваного насіння. Середня олійність насіння соняшнику на підприємствах „Укроліяпрому” у 2006 р. становить 45,91 %, що порівняно з попереднім 2005 р. на 1,67 % більше. Дослідженням параметрів рівняння багатофакторної регресійної моделі степеневої функції встановлено щільний зв’язок між обсягом виробленої олії та олійністю насіння (ryx1 = 0,76), а коефіцієнт еластичності вказує, що зміна олійності насіння на 1% сприяє зміні обсягу виробленої олії на 0,03%. Фосфатидні концентрати, які є джерелом одержання лецетинів (потреба в яких на сьогодні забезпечується виключно за рахунок імпортних поставок), є додатковою перевагою на ринку. В 2006 р., порівняно з попереднім роком, виробництво концентратів збільшилось на 31,7%, а також покращився показник кислотного числа олії в переробленому насінні з 2,24 до 1,48 мг КОН/г, що, в свою чергу, дозволило знизити втрати олії при її рафінації.
9. Рівень внутрішніх цін на насіння соняшнику залежить від розміру врожаю і, відповідно пропозиції на ринку; попиту з боку експортерів і пере¬робників; внутрішніх та експортних цін і попиту на готову продукцію (олію, шрот). В 2006 р. сільськогосподарські підприємства використовують для реа¬лізації соняшнику лише позабіржові канали, що не дозволяє сформувати про¬зоре ринкове середовище. Переробним підприємствам (включаючи елевато¬ри) в Україні реалізовано 4,3% від загальної кількості насіння по ціні 938,1 грн./т, а в регіоні продано 5,2% по ціні 898,5 грн./т. Найдорожче в 2006 р. олію продавали (видавали) пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнові паї: в Україні по ціні 3449,6 грн./т, а в Полтавській області по вищій ціні – 4331,6 грн./т. Найнижчу ціну на олію зафіксовано при її реалізації за іншими каналами (комерційним структурам): в Україні по 2579,3 грн./т, а в області по 3158,5 грн./т. Аналіз сезонних коли¬вань закупівельних цін на соняшник на умовах поставки СРТ свідчить, що ціна протягом 2000-2006 рр. має тенденцію до зниження у вересні, а до збільшення – з травня по липень. Коливання відпускних цін на олію соняшни¬кову нерафіновану при збуті переробними підприємствами чіткої сезон¬ності не мали, проте найбільш знижувались у жовтні, а найбільше зрос¬тали у серпні.
10. Розрахована економіко-математична модель оптимального перерозподілу посівних площ соняшнику в Полтавській області за критерієм максимізації валових зборів насіння (за умови одночасного дотримання вимог землекористування – обмеженні площ посіву соняшнику до 10% від загальної посівної площі) є найбільш оптимальною. При плановому збільшенні виробництвіа соняшнику на 7,5%, порівняно з показниками базового 2006 р., сумарна собівартість насіння зменшується на 1,3% (за рахунок наявних природних ресурсів, зниження затрат праці та виробничих витрат). Виявлено, що найбільш сприятливими для вирощування досліджуваної культури в Полтавській області за сукупністю усіх врахованих показників є Гадяцький, Котелевський, Хорольський та Шишацький райони.
11. Забезпечення виконання мотиваційної функції управління полягає у створенні такого економічного середовища, за якого б виробники та переробними насіння соняшнику бажали б інтегруватися. Інтеграційні відносини в олієжировому підкомплексі - це взаємовідносини між рівноправними партнерами (олійно-переробними заводами, сільсько-господарськими підприємствами як виробниками сировини та іншими суб’єктами всіх форм власності), які здійснюються на договірній основі, з огляду на економічну зацікавленість кожної сторони та урахуванням чинного законодавства. Основною метою інтеграції є поєднання інтересів сільськогосподарських підприємств і агропромислових товаровиробників, щоб вони були зацікавлені спрямовувати свої виробничі та інтелектуальні зусилля на одержання максимального обсягу конкурентоспроможної кінцевої продукції. Створення інтегрованих формувань з виробництва та переробки соняшнику сприятиме підвищенню ефективності виробництва. стимулом для формування інтеграційних відносин можуть виступати послаблення податкового тиску на товаро-виробників, доступність кредитів тощо. Питання щодо надання державних гарантій комерційним банкам, які здійснюють кредитування та страхування сільськогосподарських товаровиробників потребує подальшого дослідження. Для підвищення активності банків держава має усунути причини, що перешкоджають кредитування та здійсненню своєчасних розрахунків.
12. В останні роки насіння соняшнику та олія є практично єдиним високоліквід¬ним товаром на українському ринку, як при внутрішніх, так і при експортних продажах. Експорт насіння в 2006 р., порівняно з попереднім періодом, збільшився в 8,4 рази, експорт олії – на 91,2%, а шроту – на 47,9%. Експорт продукції олійно-жирової галузі знаходиться в прямій залежності від розвитку її інфраструктури, яка забезпечує просування її продукції до ринку, співвідношення цінової кон'юнктури зовнішнього і внутрішнього ринків, а також відкритості зовнішніх ринків для української аграрної продукції та інших продуктів харчування. Дія митного тарифу не лише сприяла більшій завантаженості спеціалізованих олійно-переробних підприємств, а й спричинила переорієнтацію трейдерів з експорту насіння на експортування продуктів більш високого ступня переробки (соняшникової олії та шроту). Імпорт, збалансований з експортом, потрібний для асортиментного обміну. Як правило, основну частину імпортованих олій складають пальмова, кокосова олії, які є більш дешевшими, порівняно з соняшниковою, і використовуються для подальшої переробки. Формуючи орієнтовану на експорт стратегію просування продукції підприємств олійно-жирової галузі, необхідно вирішити через регулюючі важелі такі проблеми: створення спеціалізованої аграрної біржі, яка б стала центром ціноутворення на олійні культури, впровадження митно-тарифних норм на експортно-імпортні операції з агропродукцією, збільшення експорту продукції високого рівня переробки, забезпечення якості продукції відповідно до вимог міжнародних стандартів, підготовка нормативно-правової бази щодо приєднання до ГАТТ/СОТ. Україна, ставши членом СОТ, отримає певні економічні переваги: лібералізація торгівельного режиму з країнами ЄС, зниження тарифних і нетарифних обмежень на експорт продукції до країн ЄС, спрощення умов виходу українських експортерів на міжнародні ринки тощо. Для захисту вітчизняних товаровиробників і спрямування продукції з України у світовий економічний простір слід застосовувати лібералізацією торгівлі, елементи протекціонізму.



СПИСОК ВИКОРИCТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Райзберг Б.А., Фатхудинов Р.А. Управление экономикой.- Учебник - М.: ЗАО Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1999. - 784 с.
2. Шевельова С.О. Аграрний менеджмент / Монографія. - Тернопіль: Карт-бланш, 1999.- 212 с.
3. Економічна енциклопедія в 3-х томах, Т3. Тернопіль, академія народного господарства. 2002 р. – С.731.
4. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф.Ильичев, П.Н.Федосеев, С.М.Ковалев, В.Г.Потапов – М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 840 с.
5. Державне управління: Навч. посіб./ А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко; За ред. А.Ф.Мельник. - К.: Знання-Прес, 2003.- 343 с.
6. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т. 23.- С.342.
7. Гвишиани Д.М. Организация и управление. – 3-е изд., перераб. – М.: МГТУ, 1998.- 330 с.
8. Кобринский И.Е., Майминас Е.З., Смирнов А.Д. Введение в экономическую кибернетику.- М.: Экономика, 1975.
9. Гаєвський Б.А. Основи науки управління: Навч. посібник. – 2-ге вид. Стереотип. - К.: МАУП. 1998.- 112 с.
10. Кунц Г., О’Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций. В 2 т. (Пер. с англ.) Т.1, М.: «Прогресс», 1981. – С.106.
11. Кузьмин О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академ. видав., 2003. – С.9.
12. Тарнавська Н.Г., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія, практика: Підручник для вузів. - Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – С.453.
13. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту. Пер. з англ. - М.: Дело, 1992. – С.39.
14. Завадський Й.С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК: Підручник. - К.: Вища шк., 1992.- 367с.
15. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: Книжный мир, 1999. - 95 с.
16. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь – 2-е изд., исправ. – М.: ИНФРА-М, 1998. - 478 с.
17. Алексеев В.В. Агропромышленный менеджмент: Учебное пособие /Алексеев В.В., Агаев Б.В., Сагдеев М.А. – М.: ДеКА, 2003. - 432 с.
18. Чорний Г.М., Шевцов І.К., Соловйов А.І. Діалектика понять „управління” та „менеджмент” в аграрній економіці //Економіка АПК.- 2003.- № 7. - С.29-32.
19. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - Львів: Світ, 1995. – 296 с.
20. Уткин Э.А. Курс менеджмента. Учебник для вузов.- М.: Издательство «Зерцало», 1998. - 448 с.
21. Шегда А.В. Менеджмент: Навч. посіб.- К.: Т-во „знання”, КОО, 2002. – С.37.
22. Завадський Й.С. Менеджмент: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.: У 2 т. Т. 2.- К.: Вид-во Європ.ун-ту, 2002.- 640 с.
23. Менеджмент (современный российский менеджмент). Под ред. Ф.М.Русинова и М.Л.Разу – М.: ФБК-Пресс, 1998. – С.83.
24. Хміль Ф. Міфи зарубіжної науки менеджменту і управлінські реалії // Економіка України. - № 7 .- С.66-71.
25. Гречаний В.М. Менеджмент агропромислового комплексу в умовах ринкових відносин та приватної власності // Економіка АПК.- 2002.- № 6.– С.27-31.
26. Економічний словник-довідник/ За ред. док. економ. наук, проф. С.В.Мочерного / Худож. оформ. В.М.Шторгрипа.- К.: Феміда, 1995.- 368 с.
27. Словник сучасної економіки Макміллана /Пер. з англ. - К.: "Арт Ек", 2000. - 640 с.
28. Концепція реформування управління аграрним сектором (видання третє, доповнене)/ П.Т.Саблук, В.П.Ситник, М.Ф.Кропивко та ін. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 64 с.
29. Єгоров В.О. Управління галузевим виробництвом. - К.: Т-во „Знання” УРСР, 1989.- 47 с.
30. Саблук П.Т. Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України в ХХІ столітті. Доповідь на Третіх Всеукраїнських зборах (конгресі) вчених економістів-аграрників 29-30 березня 2001 року. Київ, 2001. – С.31.
31. Троян В.П. Еколого-економічні проблеми виробництва олійної сировини в Україні //Вісник Сумського державного університету. Науково-метод. журнал. Серія „Економіка і менеджмент” – вип.2.- 2001.- С.83-84.
32. Романченко Ю.О. Сутність управління олійним виробництвом. //Вісник Полтавської державної аграрної академії. - № 4. – 2005. – С.160-161.
33. Макаренко П.М., Романченко Ю.О. Державне регулювання ринку соняшнику та продукції його переробки // „Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво”. – № 3. - 2006 . – С.188-191.
34. Романченко Ю.О. Експортно-імпортне регулювання олійно-жирової галузі // Матеріали всеукраїнської наукової конференції молодих учених / Редкол.: П.Г. Копитко (відп. ред.) та ін. – Умань, 2007, - С.150-151.
35. Романченко Ю.О. Становлення та перспективи розвитку олійно-жирової галузі України // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Выпуск 10. Экономические науки. – Симферополь: НИЦ КИПУ, 2007. – С.259-263.
36. Коломойцев В.Е. 100 днів Президента Ф.Д.Рузвельта. К., Вид-во „Молодь”, 1997, С.307
37. Панасюк Б.Я. Державне регулювання економікою. К.: ННЦ „Інститут аграрної економіки” – 2001. – С.11-16.
38. Коваленко Ю.С., Охріменко І.В., Зеліско І.М., Демченко О.В., Грищенко О.Ю. Аналіз стану та концептуальні напрями розвитку аграрного ринку України (рекомендації). К.: ННЦ „Інститут аграрної економіки” – 2005, 122 с.
39. Богатиренко О. Державне регулювання виробництва // Харчова і переробна промисловість. - 1996.- № 8.- С.31-34.
40. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001.- 362 с.
41. Програма діяльності Кабінету міністрів України „Назустріч людям” // Урядовий кур’єр, 11 лютого 2005 р, №26
42. Каретникова В.С., Кухта В.Г. Экономика и предпринимательство масложирового комплекса Украины: Учеб. пособие.- Харьков: НТУ «ХПИ», 2003. – 340 с.
43. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. Підручник / Азізов С.П., Канінський П.К., Скупий В.М.- К.: ІАЕ, 2001.- 834 с.
44. Мармуль Л.О., Морозов Р.В. Розвиток агропромислової інтеграції та її вплив на ефективність сільськогосподарського виробництва в умовах земельної реформи // Зб. наукових праць. Таврійський науковий вісник. - 26-27 травня. - 2004.- С.136-141.
45. Мазаракі А.А., Воронова Є.Н., Гребельник О.П. та ін. Світовий ринок товарів та послуг. - К., 1994. - 93 с.
46. Хельмут Джон. Реалії аграрної реформи в Україні // Економіка АПК.- 1997.- № 9.- С.3-10.
47. Дєбров В.В. Організація сільськогосподарського ринку як складова аграрної реформи в Україні // Таврійський науковий вісник. - вип. 30.–С.235-239.
48. Самуельсон П., Нордгаус В. Макроекономіка / Пер з англ. - К.: Основи, 1995. - 545 с.
49. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер с англ.. 11-го изд. К.: Хагар-Демос, 1993.
50. Гаврилішин О. Основні елементи теорії ринкової системи. - К.: Наукова думка. - 1992. - 125 с.
51. Войтов А.Г. Экономика. Общий курс (фундаментальная теория экономики): Учебник.- 5-е перераб. и доп. изд. - М.: информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2001.- 584 с.
52. Мельник Л.Ю. Основи підприємництва та ринкової економіки. Навчальний посібник .- К.: Вища шк., 1995. - 175 с.
53. Авдашева С.Б., Розанова Н.М. Теория организации отраслевых рынков: Учебник.- М.: ИЧП «Издательство Магистр», 1998.- 320 с.
54. Чорний Г.М. Функціональний зміст діяльності суб’єктів управління в АПК // Економіка АПК.- 2004.- № 10.- С.78-81.
55. Лука О.Ф. Україна на світовому ринку агропродовольчої продукції // Економіка АПК.- 2003.- № 11. – С.116-121.
56. Романченко Ю.О. До питання організації регіонального ринку соняшника та продукції його переробки. // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Дні науки ‘2005”. Том 9. Економіка підприємства і промисловості. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С.11-12.
57. Романченко Ю.О. Конкурентоспроможність продукції олійно-жирової галузі на світовому аграрному ринку // Державна політика та старатегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (Полтава, 27 березня 2007 року). – Полтава: ПДАА, 2007. – С.222-224.
58. Сухарський В.С. Менеджмент: Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. - 340 с.
59. Завадський Й.С. Менеджмент: Management.- У 3 т.- Т.1.- 3-вид., доп.- К.: Вид-во Європ. ун-ту.- 2001. - 542 с.
60. Сухарський В.С. Менеджмент: теорія, методологія, практика. Монографія. - Тернопіль: Астон, 2002. - 416 с.
61. Василенко Г.О., Ткаченко Т.І. Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник. За редакцією Г.О.Василенка. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 532 с.
62. Баренгольц Я.М., Долинський В.П. Облік і аналіз господарської діяльності. Підручник. К.: Вища шк., 1994.- 208 с.
63. Кирейцев Г.Г. Функции учета в механизме управления сельскохозяйственным производством. - Киев: Изд-во УСХА, 1992.
64. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: „Урожай”, 1995.- 328 с.
65. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий: Учеб. пособ. Для студ.- Минск: Экоперспектива: М., 1997.- 498 с.
66. Самборский В.И., Голик М.П., Фарион И.Д. Экономический анализ в осуществлении функции управления. - К.: 1978.- 20 с.
67. Гудзинский А.Д. Развитие механизма управления сельскохозяйственным производством. - Киев: Изд-во УСХА, 1992 – 224 с.
68. Болібрух Г.О. Облік і аналіз як функції управління // Науковий вісник НАУ.- № 44.- 2001.- С.84-87.
69. Крисальний О.В. Формування системи державної підтримки агропромислового виробництва в Україні // Економіка АПК. – 1998. - № 7. – С.8-14
70. Саблук П.Т., Витковский М., Полозенко Д. Предпосылки рыночной экономики // Экономика Украины. - 1992.- № 12.- С. 3-14.
71. Тивончук С.В. Формування господарського механізму агропромислових підприємств ринкового типу // Економіка АПК. – 1998.- № 4. - С.25-29.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.