У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПРИСКОРЕНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Количество страниц 217
ВУЗ Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Год сдачи 2008
Содержание Зміст



Вступ 3
Розділ 1. Теорія економічного розвитку 11
1.1. Поняття економічного розвитку, його значення, ознаки та види 11
1.2. Еволюційний вид розвитку та фактори, що його обумовлюють 25
1.3. Прискорений економічний розвиток: його сутність, мета та теорії 48
Висновки до розділу 1...........................................................................................73
Розділ 2. Основні моделі прискореного економічного розвитку 77
2.1. Імпортозаміщення як стратегія прискореного розвитку 79
2.2. Експортоорієнтована модель економічного розвитку 109
Висновки до розділу 2.........................................................................................132
Розділ 3. Формування оптимальної стратегії економічного розвитку
України 135
3.1. Вихідний стан незалежної економіки України та можливості
застосування стратегії прискореного розвитку 135
3.2. Модель прискореного розвитку для України 171
Висновки до розділу 3.........................................................................................195
Висновки 198
Список використаних джерел.............................................................................203


ВСТУП



Наприкінці ХХ сторіччя Україна змінила напрямок свого соціально-економічного розвитку, стала на шлях радикальних соціально-економічних і політичних перетворень, перейшла до формування національної господарської системи. Ці процеси відбувалися в умовах тривалої кризи національного господарства і в період зміни технологічних епох. Внаслідок глибокого трансформаційного спаду значно збільшилось відставання України від провідних світових держав, і вона у все більшій мірі перетворюється на країну «Третього світу».
Актуальність теми. На сьогоднішній день важливими двигунами зростання національного господарства виступають зорієнтовані на зовнішні ринки сектори промисловості, пов’язані з переробкою первинної сировини, що свідчить про ранньоіндустріальний характер економічної системи України. Такий стан економіки України не відповідає загальносвітовим тенденціям формування постіндустріального суспільства, що супроводжується перебудовою економічних відносин, розширенням сфер господарювання, використанням альтернативних ресурсів, змінами в характері праці, переходом до нових технологій, посиленням інтеграційних процесів.
Тому гостріше, ніж раніше, постає задача освоєння всього багатства економічної думки різноманітних шкіл та напрямків стосовно моделей прискорення економічного розвитку, які являють для нас не лише теоретичний, а й практичний інтерес.
Закономірності процесу економічного розвитку, його джерела та способи забезпечення здавна перебувають у центрі уваги науковців. Серед зарубіжних економістів необхідно в першу чергу відзначити праці Е. де Сото, Г. Зінгера, Х. Лейбенстайна, А. Льюїса, Г. Мюрдаля, Р. Нурксе, Р. Пребіша, Г. Раніса, У. Ростоу, Д. Фея, Х. Ченері, Т. Шульца, в яких з різних позицій досліджуються причини відсталості країн Третього світу та способи прискорення розвитку для ліквідації відсталості.
Шляхи переходу від індустріального до постіндустріального суспільства та майбутнє постсоціалістичних країн в глобальній економіці досліджували російські та українські науковці Л. Абалкін, Є. Гайдар, А. Гальчинський, С. Глазьєв, В. Геєць, Б. Данилишин, В. Інозємцев, Б. Кваснюк, К. Кривенко, В. Мау, С. Мочерний, В. Осецький, Ю. Павленко, Ю. Пахомов, В. Савчук, А. Філіпенко, В. Юрчишин та ін. У їх роботах широку розробку отримали концепції інвестиційного та інноваційного розвитку, досліджені деякі аспекти модернізації та наздоганяючого розвитку.
Водночас ряд проблем, що стосуються економічного розвитку в умовах трансформації економічної системи постсоціалістичних країн та повернення їх економіки на еволюційну траєкторію розвитку, недостатньо висвітлені в наукових роботах. Зокрема, фрагментарно проаналізовані особливості та потенціал розвитку таких країн засоби та джерела прискорення їхнього розвитку. Недостатньо досліджені зв’язки еволюційного і прискореного розвитку, немає цілісної теорії прискореного розвитку, яка містила б їх теоретичне обґрунтування, механізм та досвід реалізації, позитивні і негативні сторони. Слабко проаналізовані можливості використання стратегії прискореного розвитку в Україні. Більш глибокої розробки і обґрунтування потребують цілі економічного розвитку, засоби його забезпечення та прискорення.
Світовий досвід підтверджує, що прискорений розвиток, націлений на досягнення рівня країн авангарду, можливий і успішно реалізовувався на певному етапі Мексикою, Індією, Бразилією, Аргентиною, колишнім СРСР в рамках моделі імпортозаміщення, Японією, Південною Кореєю, Тайванем, Малайзією, Сінгапуром в рамках експортоорієнтованої моделі. Застосувавши стратегію прискорення розвитку, ці країни спромоглися за відносно короткий проміжок часу в декілька разів збільшити загальний обсяг ВВП та ВВП на душу населення, реструктуризувати національне господарство та покращити соціальні показники.
Україна не може стояти осторонь від загальносвітових процесів. Сучасне українське суспільство все більше охоплює впевненість в необхідності поруч з виробленням курсу на формування соціально-орієнтованої ринкової економіки пошуку нових механізмів прискореного розвитку національного господарства, спрямованого на подолання відставання від країн-лідерів, усунення індустріальних перекосів, формування сучасних інноваційних основ розвитку та трансформації в постіндустріальному напрямку економіки України.
Актуальність, наукова та практична значимість дослідження прискореного економічного розвитку, його видів та стратегій реалізації обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі відображені результати наукових досліджень, які проводились під час виконання планових науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за темою «Сучасне постіндустріальне суспільство і шляхи його формування в Україні» (номер державної реєстрації 0107V001332). В межах цієї теми автором підготовлено окремий підрозділ «Можливості застосування стратегії прискореного розвитку при переході до постіндустріального суспільства в Україні», в якому досліджено основні моделі прискореного розвитку, проаналізовано досвід розвитку низки країн світу, що розвиваються, та обґрунтовано застосування прискореного розвитку як засобу наближення до постіндустріальної економіки.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз теорій і моделей прискореного розвитку і формування на цій основі оптимальної стратегії розвитку для України.
Для досягнення означеної мети дисертаційного дослідження були поставлені і виконані наступні завдання:
- розкрити теоретичні основи дослідження процесу економічного розвитку та виявити його особливості;
- визначити сутність та механізм еволюційного економічного розвитку з точки зору технологічного, інвестиційного та структурного підходів;
- дослідити сутність категорії прискореного розвитку та способи його забезпечення у різних економічних теоріях;
- здійснити порівняльний аналіз основних світових стратегій прискореного розвитку та досвіду їх практичного застосування;
- провести комплексний аналіз економічного розвитку України за довгостроковий період та виявити його загальні закономірності;
- обґрунтувати можливість застосування експортоорієнтованої стратегії для прискорення розвитку країни;
- сформулювати цілі та розробити комплекс заходів, що мають забезпечити реалізацію експортоорієнтованої моделі розвитку в Україні.
Обєктом дослідження виступає економічний розвиток.
Предметом дослідження є особливості суспільних відносин, що сприяють прискоренню економічного розвитку.
Методи дослідження. Конкретні наукові результати дисертації були отримані на основі системного підходу до аналізу соціально-економічних явищ і процесів у національній економіці з використанням таких методів: історико-логічний – при дослідженні закономірностей еволюційного розвитку та розвитку України; наукової абстракції – при обґрунтуванні категоріального апарату прискореного розвитку; діалектичний та системно-структурний – при дослідженні основних стратегій прискореного економічного розвитку; статистичного аналізу – при дослідженні змін, що відбувалися в економіці України за довгостроковий період; моделювання – при розробці системи заходів, що включено до стратегії прискореного розвитку України.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження є матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Міністерства економіки, монографічні дослідження та публікації вітчизняних і зарубіжних економістів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні стратегій прискореного економічного розвитку та можливостей їх використання в Україні. Основні результати, що отримані в результаті дослідження, становлять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:
Вперше:
• поєднано структурний, інноваційний та інвестиційний аспекти в єдину систему, яка обумовлює прискорення економічного розвитку шляхом зміни домінуючих технологій та технологічних укладів. Встановлено логіку цього процесу: внаслідок концентрації національних нагромаджень поступово формуються нові уклади економіки, засновані на інноваціях, які з часом стають домінуючими і забезпечують отримання більшої норми прибутку за рахунок технологічної квазіренти. Це викликає відтік ресурсів з традиційних укладів. Таким чином здійснюється структурна перебудова та оновлення основного капіталу національного господарства на новій технічній основі;
• на основі аналізу структури, потенціалу вітчизняної економіки, напрямків та обсягів інвестицій, інноваційного рівня виробництва, зовнішньоекономічних зв’язків обґрунтована можливість прискорення розвитку, спираючись на модель експортоорієнтації, як найбільш адекватну сучасному стану економіки України;
• запропоновано модель прискореного розвитку, ядром якої виступає розвиток споживчого машинобудування, орієнтованого на ємні зовнішні ринки. До моделі включено: а) механізм координації інтересів бізнесу та влади, що забезпечує об’єднання їх зусиль для підтримки розвитку нових укладів шляхом розподілу інвестиційних ризиків і витрат; б) низку першочергових заходів державної економічної політики (інвестиційної, структурної, приватизаційної, бюджетної, торговельної), що сприятимуть політичній підтримці експорту на початкових етапах виходу на нові ринки та прискоренню структурної перебудови економіки.
Отримало подальший розвиток:
• положення про фактори зростання величини інвестицій в умовах прискорення економічного розвитку за рахунок: а) підвищення частки нагромаджень у ВВП внаслідок збільшення ВВП на одну особу по мірі економічного розвитку; б) імпорту іноземного капіталу, умовою чого виступає зростання експорту національних товарів і послуг. Важливим фактором активізації економічного розвитку виступає також державна політика стимулювання структурної перебудови економіки, яка спрямована на створення умов для швидкого переливу ресурсів з традиційних секторів у нові, пов’язані з інноваційним розвитком, що має сприяти оновленню технічного базису всього національного господарства.
• поглиблено розуміння соціально-економічної природи моделей імпортозаміщення та експортоорієнтації, що дало змогу встановити їх межі, переваги та недоліки. Перевагами імпортозаміщення є концентрація ресурсів на прискореному розвитку, збільшення питомої ваги промисловості, підвищення доходів та зайнятості населення; недоліками – низька конкурентоспроможність продукції обробної промисловості, зростання ресурсоємності економіки, нехтування інтересами національних споживачів; межею зростання в рамках цієї моделі є потенціал сировинного експорту. Перевагами моделі експортоорієнтації є інтеграція у світове господарство, структурна перебудова економіки за рахунок вивозу конкурентноздатної продукції, залучення іноземних інвестицій, стимулювання НТП; недоліки – залежність розвитку країни від кон`юнктури світових ринків; межі – можливості підтримки конкурентоспроможності експорту за рахунок заниженої оплати праці, обмеження також накладають загальні обсяги імпорту, за рахунок яких здійснюється оновлення технологічної бази виробництва.
Удосконалено:
• розуміння сутності та ознак еволюційного і прискореного економічного розвитку. Зокрема, еволюційний розвиток розглядається як послідовні, розтягнуті у часі, етапні зміни характеру і структури продуктивних сил суспільства, що ведуть до якісних змін економіки. Прискорений розвиток – швидке створення або удосконалення продуктивних сил за допомогою акумулювання наявних ресурсів, активної економічної політики держави, що створює можливості для будь-якої країни, що розвивається, подолати розрив у рівні розвитку з розвинутими країнами.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Отримані наукові результати, обґрунтовані теоретичні положення та висновки дозволяють поглибити розуміння проблем економічного розвитку України. Практичне значення розроблених рекомендацій полягає у тому, що їх використання у стратегії розвитку України дозволить прискорити темпи розвитку та забезпечити швидкий перехід України із групи країн, що розвиваються, до розвинутих країн. Результати наукових досліджень прийняті до використання Департаментом економічної стратегії Міністерства економіки України. При розробці стратегічних програмних документів щодо економічного розвитку Департаментом використовуються висунуті пропозиції щодо підтримки експорту продукції машинобудування, які сприятимуть поліпшенню структури експорту України (довідка № 47-23/135 від 13.06.2007 р.). Положення щодо напрямків інвестиційної політики в умовах виходу на зовнішні ринки, використовуються в практичній діяльності компанією «Експо-Північ» (довідка № 357-12/07 від 10.12.2007 р.). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі при вдосконаленні робочої програми, навчально-методичних матеріалів та при викладанні дисциплін «Політична економія» та «Логіка економічного розвитку» в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана (довідка від 19.06.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Всі розробки та пропозиції, що виносяться на захист, одержані автором особисто. Їх використання на практиці сприятиме економічному розвитку України та підвищенню рівня добробуту населення.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 3 конференціях, зокрема на VІ Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених «Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі» (13-15 травня 2005 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (23-24 лютого 2006 р., м. Тернопіль); Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в системі міжнародних економічних відносин» (24 лютого 2006 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження опубліковані автором в 7 одноосібних наукових праць та 1 у співавторстві загальним обсягом 3 др. арк., у тому числі 4 у наукових фахових виданнях та 4 – в інших виданнях.
Список литературы ВИСНОВКИ



У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і вирішення важливого наукового завдання формування основ стратегії прискореного економічного розвитку України за експортоорієнтованою моделлю. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють обґрунтувати висновки, які характеризуються науковою новизною і мають практичне значення.
1. Економічний розвиток – це процес закономірних змін, вдосконалення, ускладнення продуктивних сил суспільства. За рівнем розвитку країни світу умовно можна поділити на розвинуті (постіндустріальні) і ті, що розвиваються (індустріальні і аграрні). Розвинуті країни характеризуються значними доходами на душу населення, ефективною системою розподілу, високою якістю життя (значне споживання, освіта, низька смертність), сучасною структурою національного господарства, відкритістю економіки. Вони є «піонерами» розвитку і йдуть еволюційним шляхом перетворень. Країни, що розвиваються, відзначаються відсутністю однієї або кількох вищезгаданих характеристик або їх деформованістю. Тому їх рівень розвитку є невисоким, веде до проблем, повязаних з відставанням від розвинутих країн, і змушує їх вирішувати завдання наздогнати лідерів.
2. За ознакою часу та швидкості перетворень у продуктивних силах суспільства можна виокремити еволюційний та прискорений види економічного розвитку. Еволюційний розвиток – це послідовні, розтягнуті у часі, етапні зміни характеру і структури продуктивних сил. З позицій теорії технологічних укладів еволюційний розвиток проявляється як структурна перебудова економіки в напрямку від початкових укладів до сучасних і носить хвилеподібний характер. Рушійною силою розвитку, що забезпечує перехід від одного укладу до іншого, виступає технологічна квазірента. Джерелом розвитку є високий рівень виробничих інвестицій, який запускає механізм розвитку: розширюються нові уклади промисловості; їх високі прибутки реінвестуються з метою розширення виробництва; розвиток нових укладів стимулює зростання в цілому сучасних секторів економіки, де домінує висока норма прибутку; розширюються масштаби і ефективність інститутів для мобілізації заощаджень; зявляються нові способи розвитку і експлуатації експортних можливостей. Результатом цих процесів стає перехід до стійкого економічного розвитку, що здатен самопідтримуватися, ґрунтується на регулярному впровадженні інновацій і більш високому рівні нагромадження.
3. Різні економічні школи по-різному пояснюють причини розриву між розвинутими (багатими) і відсталими (бідними) країнами та шляхи його усунення. Кейнсіанці аналізують співвідношення обсягів заощаджень та інвестицій, відставання у них – наслідок нестачі капіталу в бідних країнах, що веде до низької продуктивності праці і низького рівня доходів. Долати його потрібно за допомогою активної податкової, інвестиційної та грошово-кредитної політики держави. Неокласики ставлять в центр уваги рівновагу між нагромадженням капіталу і ростом населення. Причина відсталості розглядається як наслідок структурних диспропорцій між аграрним та індустріальним секторами, подолання яких ототожнюється з економічним розвитком. У інституціоналістів барєрами для економічного розвитку виступають цінності, традиції і культура країн, що розвиваються. Для їх усунення необхідно здійснювати інвестиції у “людський капітал”, підвищувати рівень освіти, боротися з бідністю, вдосконалювати політичну і правову системи.
4. Прискорений розвиток розуміється як вид економічного розвитку, метою якого є швидке створення або удосконалення продуктивних сил за допомогою зміни економічною системи – акумулювання наявних ресурсів, активної економічної політики держави у сфері накопичення національних заощаджень та зовнішньоекономічних відносин, що веде до подолання розриву між рівнем розвитку країн, що розвиваються, і розвинутих країн. У нього є два види: імпортозаміщення та експортоорієнтація.
5. Імпортозаміщення реалізується через відмежування національної економіки від світової, створення власної промисловості і заміщення раніше імпортованих промислових товарів вітчизняними. Воно орієнтується на потреби внутрішнього ринку і характеризується політикою екстремального протекціонізму (високого митно-тарифного захисту і квотування). В результаті проведення такої політики скорочується імпорт і значно послаблюється конкуренція вітчизняних товарів з іноземною продукцією та перешкоджається вивіз національного капіталу за кордон.
Економічний ефект від імпортозаміщення полягає у підвищенні зайнятості в промисловості, насиченні внутрішнього попиту, скороченні імпорту споживчих товарів, укріпленні національного підприємництва, галузевої диверсифікації економіки. Межі імпортозаміщення визначаються можливостями експорту сировини з країни. Також подальшому застосуванню даної стратегії перешкоджають неконкурентоспроможність обробних секторів, вузькість внутрішнього ринку через недостатність платоспроможного попиту, зростання потреб у імпорті нової техніки, що обумовлює необхідність виходу із моделі імпортозаміщення.
6. Експортоорієнтація націлена на входження національної економіки у систему світогосподарських звязків через активну торгову політику, експорт власної конкурентоспроможної продукції на ємні міжнародні ринки, інноваційний розвиток і створення сучасних продуктивних сил на основі досягнень НТП. Експортоорієнтація дозволяє поєднувати стимулювання експорту з активною структурною перебудовою економіки в постіндустріальному напрямку, а також відповідно до вимог світової конюнктури і власних конкурентних переваг. Промисловий протекціонізм за експортоорієнтації повинен носити селективний характер, не захищаючи відсталі виробництва, а сприяючи формуванню нових секторів, чия продукція орієнтована на зовнішні ринки.
Важливими інструментами експортоорієнтованої стратегії виступають заниження валютного курсу, стримування росту імпорту у поєднанні з різними преференціями на імпорт виробничих товарів, внутрішня стимулююча, координуюча та інформаційна політика держави. Межами експортоорієнтації повинні виступати можливості підтримки конкурентоспроможності експорту за рахунок заниженої оплати праці, торговельних інструментів, а також можливості оплати імпорту інвестиційних товарів і технологій. Ці обмеження долаються за допомогою синхронізації динаміки експорту з обсягами імпорту та переходу до більш наукоємних та інноваційних виробництв.
7. Сучасна структура промисловості України залишається відсталою: в ній домінують сектори ІІІ технологічного укладу. Внаслідок відсутності політики пріоритетів та інституціональних барєрів рівень внутрішніх інвестицій і приплив капіталів з-за кордону залишаються недостатніми для фінансування потреб розвитку. Україна майже не використовує власний інноваційний потенціал для прискорення зростання, не здійснює заходи для його нарощування. Експортна активність України сконцентрована навколо продукції сировинного характеру і спрямована на задоволення поточних потреб, не узгоджується із загальносвітовими тенденціями і не може розглядатись як джерело якісного вдосконалення продуктивних сил країни.
8. Перед Україною стоїть завдання пришвидшити власний розвиток за рахунок збільшення накопичень і ліквідувати відставання від лідерів. Виходячи з наявних ресурсів і промислової бази, зважаючи на стадію розвитку і рівень продуктивних сил, доцільно скористатися експортоорієнтованою стратегією прискореного розвитку, і забезпечити швидкий рух країни в постіндустріальному напрямі.
Пріоритетним сектором економічного розвитку України в рамках реалізації стратегії має стати машинобудування, орієнтоване на масового споживача, що гарантовано матиме ємні ринки збуту за кордоном. Для переорієнтації фінансових потоків в цей сектор потрібно скоординувати цілі і діяльність уряду і великого бізнесу та створити в цьому секторі вигідні умови для інвестування і отримання високих прибутків від інноваційної діяльності, розподіливши ризики і витрати. З цією метою запропоновано формувати і використовувати національні нагромадження, а також на організаційно-економічне і фінансове забезпечення інвестиційних витрат.


Список використаних джерел



1. Астапов К. Стратегия развития в постиндутриальной экономике // Международная экономика и международные отношения. – 2006. - № 2. – С. 57 – 65.
2. Бадалов Л.М., Орешин В.П., Ведута Е.Н., Озира В.Ю., Попов В.А. Государственное регулирование рыночной экономики / В.И. Видяпин (отв.ред.). — М. : Путь России, 2002. — 589 с.
3. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Избранные труды / Н.Д. Кондтратьев; Международный фонд Н.Д. Кондратьева и др.; Ред. колл.: Абалкин Л.И. (пред.) и др.; сост. Яковец Ю.В. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. – 767 с.
4. Борейко В. Про забезпечення прискореного розвитку економіки України // Економіка України. – 2005. - № 8. – С. 20 – 24.
5. Босчаева З.Н. Управление экономическим ростом. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2004. – 316 с.
6. Бураковський Ігор. Міжнародна торгівля та економічний розвиток країн з перехідною економікою: Теоретико-методологічний аналіз механізму взаємозв’язку. — К., 1998. — 204с.
7. Бураковський Ігор. Теорія міжнародної торгівлі. – К.: Основи, 2000. – 241 с.
8. Буркинський Б., Савчук С. Інноваційний рівень виробництва та конкурентоспроможність чорної металургії України // Економіка України. – 2006. - № 4. – С. 4 – 15.
9. Варналий З. О составляющих инновационной модели // Інвестиції: практика та досвід. – 2006. - № 1. – С. 18 – 19.
10. Вахненко Т. Товарний експорт України у системі світогосподарських звязків // Економіка України. – 2006. - № 6. – С. 73 – 84.
11. Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч. 2 / Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А., Арефьева Г.С. и др. – М.: Политиздат, 1990. – 636 с.
12. Ведута Е.Н. Стратегия и экономическая политика государства. – М.: Академический Проект, 2004. – 456 с.
13. Ведута Елена Николаевна. Государственные экономические стратегии / Российская экономическая академия им. Г.В.Плеханова. — М., 1998. — 440 с. — (Современная экономическая мысль России)
14. Волович С.В. Заощадження населення та інвестиційний потенціал України // Фінанси України. – 1999. - № 8. – С. 89-91.
15. Гайдар Е. Современный экономический рост и догоняющее развитие // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. - № 8. – С. 31-40.
16. Гайдар Е. Соч. в 2-х томах. Т2. Аномалии экономического роста. – М.: Евразия, 1997. – 778 с.
17. Гайдар Е.Т. Гибель империи. Уроки для современной России. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2006. – 440 с.
18. Галайда В. Критичний аналіз співвідношення між заощадженнями та інвестиціями // Економіка України. – 1999. - №6. – С. 58-64.
19. Гальчинський А., Льовочкін В. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання України // Економіка України. – 2004. - № 7. – С. 4 – 11.
20. Гальчинський Анатолій Степанович, Геєць Валерій Михайлович, Кінах Анатолій Кирилович, Семиноженко Володимир Петрович. Інноваційна стратегія українських реформ. — К. : Знання України, 2002. — 336 с.
21. Гальчинський Анатолій Степанович, Геєць Валерій Михайлович, Семиноженко Володимир Петрович. Україна: наука та інноваційний розвиток. — К., 1997. — 166 с.
22. Гальчинський Анатолій Степанович. Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу. — К. : Українські пропілеї, 2001. — 320 с.
23. Гальчинський Анатолій Степанович. Україна: поступ у майбутнє. — К. : Основи, 1999. — 220 с.
24. Геєць В. Інновативно – інноваційний шлях розвитку – модернізаційний проект розвитку української економіки і суспільства на початку ХХІ століття // Банківська справа. – 2003. - № 4. – с. 3-32.
25. Геєць В. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 рр). Шляхом європейської інтеграції. – К., 2004. – 432 с.
26. Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань // Економіка України. – 2004. - № 4, 5. – С. 4-13.
27. Геєць В.М., Александрова В.П., Артьомова Т.І., Бажал Ю.М., Барановський О.І. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / НАН України; Інститут економічного прогнозування / В.М. Геєць (ред.). — К. : Інститут економічного прогнозування НАН України ; Фенікс, 2003. — 1008 с.
28. Геєць В.М., Александрова В.П., Барановський О.І., Близнюк В.В., Богдан І.В. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / Інститут економічного прогнозування НАН України / В.М. Геєць (ред.). — К. : Форт, 2000. — 422 с.
29. Геєць В.М., Кваснюк Б.Є., Звєряков М.І., Гриценко А.А., Киреєв С.І. Трансформація моделі економіки України. Ідеологія, протиріччя, перспективи / НАН України; Інститут економічного прогнозування / Валерій Михайлович Геєць (ред.). — К. : Логос, 1999. — 497 с.
30. Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
31. Геєць Валерій Михайлович. Нестабільність та економічне зростання / НАН України; Інститут економічного прогнозування. — К., 2000. — 344 с.
32. Глазьев С. Управление развитием – фактор устойчивого экономического роста // Проблемы теории и практики управления. – 1999. - № 4. – С. 26 – 38.
33. Глазьев С.Ю. Экономическая теория технического развития. – М.: Наука, 1990. – 232 с.
34. Голобуцький В.О. Економічна історія Української РСР. Дожовтневий період. – К., “Вища школа”, 1970. – 298 с.
35. Гринин Л.Е. Производительные силы и исторический процесс [социальная философия]. - М.: ТЕИС, 2000. - 266 с.
36. Данилишин Б.М., Шостак Л.Б. Благосостояние наций: эволюция парадигмы развития: В 2 кн. / НАН Украины; Совет по изучению производительных сил Украины / Б.М. Данилишин (ред.). — К. : ЗАТ "Нічлава", 2002. Кн. 1 : Эволюция экономических отношений. — 2002. — 356с.
37. Денисенко М.П., Гречан А.П. Тенденції розвитку на інноваційних засадах галузевої структури промисловості України // Проблеми науки. – 2006. - № 7. – С. 9 – 15.
38. Долгоруков О. Збільшення частки сучасних підприємств – важливий напрям промислової політики // Економіка України. – 2005. - № 2. – С. 24 – 31.
39. Єфремов Д. Аналіз стратегій наздоганяючого розвитку і можливостей їх використання в Україні // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике / Донецкий экономико-гуманитарный институт; Институт экономико-правовых исследований НАН Украины. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2004. – Вып. 15. – С. 92 – 94.
40. Єфремов Д. Роль підприємництва в економічному розвитку України // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: Збірник тез доповідей. – Тернопіль: Економічна думка, 2006. – С. 357 – 360.
41. Єфремов Д.П. Дослідження можливих стратегій прискореного економічного розвитку України // Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі: Збірник тез доповідей. – Донецьк, 2005.
42. Єфремов Д.П. Економічна стратегія як ресурс економічного розвитку. // Україна в системі міжнародних економічних відносин: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. – К., 2006. – 160 с.
43. Єфремов Д.П. Прискорений розвиток: сутність та погляди на проблему // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 216. – Том І. – С. 41 – 50.
44. Єфремов Д.П. Пріоритети прискореного розвитку економіки України // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – Вип. 224. – Том ІІ. – С. 405 – 414.
45. Єфремов Д.П. Роль змін економічної системи в забезпеченні прискореного економічного розвитку України // Економіка та підприємництво: зб. наук. пр. молодих учених та аспірантів. – К.: КНЕУ, 2007. – Вип. 18. – С. 19 – 24.
46. Єфремов Д.П. Теорії прискореного економічного розвитку // Формування ринкової економіки: Збірник наукових праць. – К.: КНЕУ, 2006. – Вип. 16. – С. 10 – 18.
47. Жаліло А. Економічна стратегія як категорія сучасної економічної науки // Економіка України. – 2005. - № 1. – С. 19 – 27.
48. Забелина О. Российская специфика “голландской болезни” // Вопросы экономики. – 2004. - № 11. – С. 60 – 75.
49. Задерей Н., Ковтун А., Блинов А. Умеренность и аккуратность // Журнал «Эксперт Украина», 11 – 17 декабря 2006. – №48 (97). – С. 46 – 48.
50. Затонацька Т.Г., Осецький В.Л. Стратегія нарощування інвестиційного потенціалу національної економіки // Фінанси України. – 2006. - № 7. – С. 38 – 49.
51. Захарченко В. Пріоритети національного промислового комплексу // Вісник НАН України. – 2004. - № 7. – С. 25 – 33.
52. Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества. Постиндустриальные теории и постэкономические тенденции в современном мире. — М. : Academia, 1998. — 640с.
53. Иноземцев В.Л. На рубеже эпох. Экономические тенденции и их неэкономические следствия. — М. : Экономика, 2003. — 730с.
54. Иноземцев В.Л. Пределы «догоняющего» развития. – М.: Экономика, 2000. – 295 с.
55. Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация. Наличествующие предпосылки и возможные последствия постэкономической революции / А.И. Антипова (ред.). — М. : Academia, 1999. — 724с.
56. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: Учеб. пособие для студ. экон. направлений и спец.. — М. : Логос, 2000. — 304с.
57. История экономических учений: (современный этап): Учебник / Под общ. ред. А.Г. Худокормова. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 733 с.
58. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізація: Монографія / В.С. Савчук, А.М. Поручник, Л.Л. Антонюк. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
59. Калач Г.М. Заощадження населення як чинник формування інвестиційних ресурсів держави // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - № 6. – С. 13-16.
60. Калиновская В. Основа национальной экономики. Промышленность Украины сегодня и завтра // Обзор украинского рынка. – 2003. - № 4. – С. 74 – 80.
61. Канамори Х. Cтруктурная перестройка в промышленности: опыт Японии // Проблемы Дальнего Востока. – 1994. - № 1. – С. 68 – 69.
62. Кваснюк Б.Є. Заощадження як економічна категорія // Економіка і прогнозування. – 2000. - № 1. – С. 13-27.
63. Кваснюк Б.Є. Національні заощадження та економічне зростання. Інститут економічного прогнозування – К.: „МП Леся”, 2000. – 304 с.
64. Кваснюк Б.Є. Структурна перебудова економіки та її ресурси// Економіка України. – 2003. - № 11. – С. 18 – 27.
65. Кваснюк Б.Є. Структурні зрушення в промисовості України // Економіка і прогнозування. – 2002. - № 1. – С. 67 – 69.
66. Кейнс Джон Мейнард. Общая теория занятости, процента и денег / Ассоциация российских вузов / Н.Н. Любимов (пер.с англ.). — М. : Гелиос АРВ, 1999. — 352с.
67. Клинов В. Современные тенденции развития машиностроения // Вопросы экономики. – 2006. - № 9. – С. 31 – 46.
68. Комаров М.А., Романов А.Н., Максимцов М.М., Одегов Ю.Г., Фигурнова Н.П. Ресурсный потенциал экономического роста. — М. : Путь России, 2002. — 567с. : рис., табл.
69. Корецький М. Промисловий потенціал вітчизняної економіки // Економіка України. – 2006. - № 1. – С. 126 – 133.
70. Косолапов Н. Международные отношения и мировое развитие // МЭиМО. – 2000. - № 2. – С. 104 – 113.
71. Кредисов А., Бабенко В. Політика стимулювання експорту та її інструменти // Економіка України. – 2003. - № 3. – С. 4 - 12.
72. Кривенко К.Т. Витрати виробництва в системі економічного відтворення // Вчені записки КНЕУ. – 2002. – Вип.: 4. – С. 47 - 56.
73. Кривенко К.Т. Податкові методи регулювання зовнішньоекономічних відносин в інтересах вітчизняного виробництва // Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки. – Луцьк: Волинський державний університет, 1997. – С. 102 – 113.
74. Кривенко К.Т., Лєпіхов О.В. Функції державної власності на засоби виробництва в перехідній економіці // Економіка та підприємництво. – К.: КНЕУ. – 2005. – Вип.: 5. – С. 10 – 19.
75. Кривенко К.Т., Музиченко А.С. Обгрунтування необхідності глибоких змін у структурі суспільного поділу праці // Проблеми формування ринкової економіки. – К.: КНЕУ. – 2000. – Вип.: 8. – С. 3 – 12.
76. Кузнєцова Л. Структурні зміни в промисловості України: критерії прогресивності // Економіст. – 2005. - № 8. – С. 50 – 57.
77. Лапко О.О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сферою в Україні // Економіка і прогнозування. – 2002. - № 1. – С. 45-51.
78. Львов Д.С. Роль государства в упралении научно-техническим развитием // Маркетинг. – 2005. - № 3. – С. 3 – 14.
79. Львов Д.С. Удвоение ВВП и качество экономики // Маркетинг. – 2004. - № 1. – С. 3 – 28.
80. Львов Д.С. Управление научно-техническим развитием // Проблемы теории и практики управления. – 2004. - № 3. – С. 63 – 70.
81. Майєр М. Джеральд, Раух Е. Джеймс, Філіпенко Антон. Основні проблеми економіки розвитку. – К., “Либідь”, 2003. – 688 с.
82. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. с англ. 11-го изд. К., Хагар-Демос, 1993. – 785 с.,: табл., граф.
83. Макогон Ю., Майорова І., Медведкін Т. ГМК України на зовнішніх ринках: стан та перспективи // Економіка України. – 2005. - № 4. – С. 72 – 80.
84. Малевич И.А. Когда в Европе еще вчера, в Корее уже завтра. – Мн.: Харвест, 2002. – 304 с.
85. Маркс К. Капітал: Т. 1 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори: 2-е вид. – К.: Держполітвидав УРСР, 1969. – Т. 23. – 847 с.
86. Марчук Е.К. Украина: новая парадигма прогресса.: Пер. с укр. – К.: «Аваллон», 2001. – 224 с.
87. Мау В. Посткоммунистическая Россия в постиндустриальном мире: проблемы догоняющего развития // Вопросы экономики. – 2002. - № 7. – С. 4-25.
88. Маэстро бума. Уроки Японии / сб. статей; пер. с англ. А.В. Фильчука; под ред. А.В. Куряева. – Челябинск: Социум, 2005. – 273 с.
89. Меламед М. Заощадження та інвестиції української економіки в інституційних координатах // Вісник НБУ. – 1999. - № 11. – С. 6-15.
90. Мерзляк А. Іноземні інвестиції в інституціонально-ринковій трансформації країни // Вісник Національної академії державного управління. – 2003. - № 2. – С. 241-246.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.