У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
Количество страниц 196
ВУЗ АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Год сдачи 2008
Содержание ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
1.1. Сутність інноваційної діяльності
1.2. Сутність і елементи інноваційного потенціалу
1.3. Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу економічних систем
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
2.1. Оцінка науково-технічного розвитку як засобу забезпечення потреб економічних систем
2.2. Аналіз інноваційної дифузії в економічних системах як фактору їх розвитку
2.3. Вплив масштабів виробництва на інноваційний розвиток
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА МЕТОДИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ З УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯ І ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
3.1. Удосконалення структури інноваційного потенціалу
3.2. Обґрунтування методичних підходів до оцінки інноваційного потенціалу економічної системи
3.3. Визначення ступеня інноваційності макросистеми
Висновки до розділу 3
Висновки
Додатки
Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з головних завдань сучасного етапу розвитку економіки України є подолання кризи, розробка та застосування сучасних методів і форм управління інноваційною діяльністю економічних систем, створення умов для її активізації і підвищення ефективності.
Важливою проблемою сучасного етапу розвитку економіки України є вдосконалення управління інноваціями на підприємствах та організаціях. Тільки на цій основі можна досягти макроекономічної стабілізації і забезпечити економічне зростання. Значення проблеми зростає з урахуванням сучасного стану економіки України, що характеризується кризовими явищами, низькою конкурентоспроможністю, недостатнім сприйняттям підприємствами нововведень. Однією з причин такого становища є недостатня увага державних органів протягом тривалого періоду до проблем інноваційної діяльності. На низькому рівні знаходиться використання прогресивних технологій у більшості галузей національної економіки, що призводить до науково-технічного відставання від промислово-розвинутих країн. Водночас у ринкових умовах інноваційна діяльність є основою для випуску конкурентоспроможної продукції, зміцнення конкурентних позицій підприємств, підвищення ефективності виробництва.
Різним аспектам даної проблеми присвячено роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених: Л.І. Абалкіна, В.П. Александрової, Ю.М. Бажана, В.М. Гееця, В.Г. Герасимчука, М.М. Єрмошенка, С.В. Козаченка, А.Ф. Павленка, П.Г. Перерви, А.С. Поважного, С.Ф. Покропивного, В.П. Семіноженко, М.І. Туган-Барановського, Р. Фостера, Д.М. Черваньова, А.І. Яковлєва, Й. Шумпетера та ін. Проте ряд питань цієї складної проблеми потребує подальшого теоретичного і практичного обґрунтування.
У наукових дослідженнях управління інноваційною діяльністю економічних систем недостатньо розробленими є питання удосконалення маркетингових досліджень, організації інноваційної діяльності, розробки її стратегії, а також комплексної оцінки ефективності інноваційних проектів та оцінки інноваційних ризиків. Актуальність і значення цих проблем для розвитку економіки України зумовили необхідність проведення даного дослідження, визначили тему дисертації, її мету і завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах наукової тематики Академії митної служби України «Оптимізація системи управління в умовах розвитку міжнародної економічної інтеграції» (номер державної реєстрації 0106U008034). В рамках цієї теми автором обґрунтовані заходи, спрямовані на поліпшення умов ефективного використання інноваційного потенціалу економічних систем, що дозволяє удосконалити систему управління промисловими підприємствами в умовах розвитку міжнародної економічної інтеграції.
Мета й задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні методичних засад і практичних рекомендацій щодо формування та ефективного використання інноваційного потенціалу економічних систем.
Для досягнення мети дослідження були поставлені і вирішені такі задачі:
досліджено теоретичні засади інноваційного потенціалу економічних систем;
проаналізовано вплив факторів на інноваційну діяльність економічної системи;
удосконалено оцінку ступеня інноваційної орієнтованості вітчизняного виробництва;
запропоновано теоретичні засади оцінки рівня інноваційності економічних систем;
визначено сегменти інноваційного потенціалу макросистеми;
удосконалено методичні підходи до оцінки величини інноваційного потенціалу економічної системи.
Об'єктом дослідження є процес формування та ефективного використання інноваційного потенціалу економічних систем.
Предметом дослідження є механізми, методи, важелі, концепції та організаційно-економічні відносини, що визначають формування та використання інноваційного потенціалу економічних систем.
Методи дослідження. Методичною основою дослідження є теорії, концепції і моделі регулювання ринкової економіки й інноваційної діяльності, що викладені в працях провідних закордонних і вітчизняних економістів. У процесі проведення дослідження використані різні теоретико-методологічні підходи і методи пізнання, а також методи й інструментальні технології наукового дослідження: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану інноваційної політики), монографічний (при розробці методичного апарату для формування структурної та інноваційної складових), розрахунково-конструктивний та експериментальний (при оцінці інвестиційного клімату в регіоні та аналізу його структурних компонентів).
Правове поле дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи, що регулюють інноваційну діяльність в Україні. Інформаційну базу дослідження склали вітчизняні та зарубіжні публікації, укази Президента України, законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України. Джерелом аналітичної інформації послугували матеріали первинного обліку та статистичної звітності економічних систем, офіційні статистичні дані Міністерства економіки України, результати власних досліджень.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у вирішенні наукового завдання щодо удосконалення теоретичних і методичних засад, практичних рекомендацій по формуванню та ефективному використанню інноваційного потенціалу економічних систем. Найбільш важливими науковими результатами дисертаційної роботи є наступні:
вперше:
запропоновано теоретичні засади оцінки рівня інноваційності економічних систем на основі визначення доступності наявних в науково-технічному сегменті інноваційного потенціалу новинок, яких потребують споживачі;
удосконалено:
методичні підходи до оцінки ступеня інноваційної орієнтованості вітчизняного виробництва виходячи з теорії Й.Шумпетера, які передбачають п’ять основних комбінацій реалізації інновацій, що дозволяє обґрунтувати оптимальні витрати на науку і наукове обслуговування вітчизняного виробництва;
структуру інноваційного потенціалу макросистеми через визначення споживчого сегменту, до якого включено всіх фізичних і юридичних осіб, які, з одного боку, є споживачами запропонованих новинок, а, з іншого, через формування нових потреб, ініціюють подальшу діяльність інших сегментів;
методичні підходи до оцінки величини інноваційного потенціалу з урахуванням обмежень загального характеру, економічних обмежень та формальної методології через кроки: визначення еталонної величини економічного розвитку макросистеми, визначення фактичного рівня економічного розвитку виробничо-господарської системи, визначення рівня інноваційного розвитку виробничо-господарської системи;
набуло подальшого розвитку:
теоретичні засади визначення інноваційного потенціалу економічних систем через уточнення понять: «інноваційна діяльність», «новації», «нововведення», «горизонтальна та вертикальна інноваційні диверсифікації», «еволюційне і радикальне нововведення», «інноваційний потенціал національної економіки», «швидкість інноваційної діяльності»;
теоретичні підходи до обліку впливу факторів на інноваційну діяльність які ґрунтуються на: визначенні обсягів і складу інфраструктури інноваційної діяльності; наявності інноваційного наробітку і систем, які забезпечують впровадження новацій у виробництво; чітко обґрунтованій науковій базі.
Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації щодо оцінки ступеня та величини інноваційної орієнтованості вітчизняного виробництва, оцінки величини інноваційного потенціалу з урахуванням обмежень загального характеру, економічних обмежень використані промисловими підприємствами Дніпропетровської області, зокрема ВАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» (довідка № 92-230 від 29.05.07). Науково-методичні розробки та рекомендації щодо підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу економічних систем використані Міністерством промислової політики України при розробці та реалізації Програм стабілізації та розвитку промислового комплексу на період до 2012 року (довідка № 01-30-430/1 від 16.11.07 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Академії митної служби України при викладанні таких дисциплін: «Економіка підприємства», «Міжнародна економіка», «Міжнародна економічна діяльність України», «Спільне підприємництво», «Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств», «Міжнародна інвестиційна діяльність», «Макроекономіка» (довідка № 11-971 від 31.05.2007 р.).
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні ідеї та розробки стосовно визначення змісту та наукового обґрунтування необхідності удосконалення методичних засад і практичних рекомендацій щодо формування та ефективного використання інноваційного потенціалу економічних систем в галузі економіки національного господарства належать авторові. Внесок автора в колективно опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.
Апробація дисертаційної роботи. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Конкурентна стратегія України на міжнародному ринку» (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), «Вплив інвестиційно-інноваційних заходів на підприємства України» (м. Київ, 2004 р.), «Проблеми і перспективи інвестиційної політики в регіонах України» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), «Актуальні питання інноваційного розвитку підприємств України» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.).
Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в 9 наукових працях, серед яких – 5 статей – в наукових журналах і 4 публікації – в матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 3,05 д.а., з яких особисто автору належать 2,27 д.а.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 196 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 14 таблиць на 10 сторінках, 2 рисунка на 1 сторінці, список використаних джерел з 238 найменувань на 24 сторінках, 3 додатка на 3 сторінках.
Список литературы ВИСНОВКИ

1. Теорія інновацій і окремі її частини дослідження даного процесу розглядають, як правило, лише сферу розповсюдження існуючих в суспільному виробництві новинок. Дане положення дозволяє сформувати визначення інноваційної діяльності і охарактеризувати основні моменти її здійснення.
Запропоновано розуміти під інноваційною діяльністю процес переходу економічної системи до нового рівня кількісного і якісного стану, яким вона характеризується. Поняття інноваційного потенціалу слід пов’язувати з механізмом, що регулює масштаби і швидкість практичного використання новацій в макроекономічній системі. При цьому новації в подальшому можуть бути використані іншими галузями економіки і сферами суспільного виробництва. В подальшому необхідно відокремити ту частину діяльності, яка пов’язана зі створенням самої новинки. Виходячи з того, що тільки нововведення змінюють економічні результати функціонування господарюючого суб’єкта, в роботі виділено наступні основні поняття: горизонтальна інноваційна диверсифікація і вертикальна інноваційна диверсифікація, еволюційне нововведення і радикальне нововведення.
Доведено, що необхідно розрізняти поняття „новація” (новинка) і „інновація” (нововведення), які навіть у відношенні одного і того ж продукту можуть використовуватися лише стосовно до різних сфер економічної діяльності. В одній із сфер новація є кінцевим продуктом, призначеним для подальшого використання в інших галузях і сферах суспільного виробництва. В іншій сфері новація перетворюється в інновацію і характеризує цільові та якісні зміни системи, яка її використовує.
Визначено, що інноваційним потенціалом національної економіки необхідно вважати не лише можливе створення нововведень, але і готовність суспільного виробництва сприйняти ці нововведення для ефективного використання. При цьому варто постійно пам’ятати не лише про кількісні характеристики, але і про якісний аспект розмірів інноваційного потенціалу.
За результатами аналізу було визначено, що невеликі витрати на науку і наукове обслуговування в Україні свідчать про низьку ступінь інноваційної орієнтованості у вітчизняне виробництво. В зв’язку з цим необхідно відзначити, що прийняття промисловим виробництвом розроблених новинок для виробництва з метою подальшого комерційного використання, яке вже вважається інноваційною діяльністю, насправді вважати його як таку треба досить обережно.
Дослідження інноваційного потенціалу економічних систем здійснені на міжгалузевому та міжсистемному рівні. Це передбачає системний розгляд комплексу питань, що визначають формування і наступне ефективне використання інноваційного потенціалу стосовно всіх можливих учасників інноваційного процесу.
2. Виділено ряд зауважень, що стосуються врахування впливу факторів на інноваційну діяльність, частина з яких носить загальний характер, а інша частина відноситься безпосередньо до національних особливостей України: інфраструктура інноваційної діяльності повинна приймати участь в обсязі і складі, який повинен забезпечувати нормальне протікання інноваційної діяльності в національній економіці; якщо ініціалізація інноваційної діяльності повинна здійснюватися розробником, то до складу інфраструктури інноваційної діяльності обов’язково повинні входити наукові підрозділи, які забезпечують розробку новацій, і таким чином, по суті, формують фонд новинок або інноваційний наробіток; наявність інноваційного наробітку і дієспроможних систем, забезпечуючи введення новацій в практику суспільного виробництва, буде недоцільною якщо дані інфраструктури підрозділу не будуть забезпечені фінансовими активами необхідними їм для виконання своїх функцій; ініціалізація інноваційної діяльності з боку винахідника новинки повинна мати під собою чітко обґрунтовану базу, користуючись якою, він в подальшому не матиме проблем зі збутом своєї продукції.
3. Визначено, що тільки інноваційний розвиток може забезпечити зміну виробничої функції, тобто змінити структуру ресурсів, що використовуються у виробництві продукції. Висновок ґрунтується на таких позиціях: в результаті зміни виробничої функції виник економічний ріст, зміна структури ресурсів не обов’язково пов’язана з інноваційною діяльністю, зміна виробничої функції пов’язана не тільки і не стільки з окремими науково-технічними досягненнями і інноваціями скільки з масштабами їх здійснення, врахування концепції обмеженої раціональності, чітке розуміння сутності даного поняття.
Запропоновано під поняттям “швидкість інноваційної діяльності” розуміти швидкість заміни діючих матеріальних і нематеріальних активів, що використовуються господарюючим суб’єктом новинками. Це дозволяє здійснювати подібні розрахунки більш просто, так як швидкість введення новинок можна вимірювати за зміною питомої ваги інновацій в загальних розмірах виробничого апарату.
4. Запропоновано визначати рівень інноваційності доступністю наявних в науково-технічному сегменті інноваційного потенціалу новинок, яких потребують споживачі. Це дозволяє сформувати ряд важливих наслідків і їх теоретичних параметрів. Перший наслідок - розміри інноваційного потенціалу промислового підприємства визначені загальним розміром ресурсів, які воно може направити на свій розвиток. Параметри - обмеженість за розмірами ресурсів і масштабів споживання. Другий наслідок - величина інноваційного потенціалу визначається не стільки науково-технічним сегментом макросистеми, скільки її інвестиційним і освітнім секторами, які власне і визначають масштаби інноваційної діяльності. Параметри - розміри інноваційного потенціалу, що визначаються кількістю створених чи наявних новинок, можливістю їх використання господарюючими суб’єктами, величиною економічних результатів використання новинок. Третій наслідок - наявність інноваційних ресурсів чи власне інноваційний потенціал визначений не лише загальним станом підприємства і рівнем його розвитку, але і затребуванням даних ресурсів суб’єктами економічної діяльності. Параметр – ступінь інноваційності системи.
5. Визначено, що інноваційний потенціал макросистеми складається з наступних сегментів: науково-технічний, освітній, інвестиційний. При цьому під інноваційним потенціалом слід вважати не просто кількість ресурсів, яким суспільство володіє для свого перспективного розвитку, а тільки ту їх частину, яка може бути використана для збільшення обсягів або покращення якості кінцевого споживання. Запропоновано доповнити таку систему споживчим сегментом. В цей сектор включено всіх фізичних і юридичних осіб, які є, з одного боку, споживачами запропонованих новинок, а по-друге, через формування нових потреб ініціюють подальшу діяльність інших сегментів. Інертність даного сектора приводить макросистему спочатку до стагнації, а потім до кризи.
6. Запропоновано методичний підхід до оцінки величини інноваційного потенціалу. На відміну від методології, що заснована на порівнянні гіпотетичних траєкторій техніко-економічного розвитку, які в своїй основі екстраполюють тенденції ретроспективного періоду на перспективу. Запропонований підхід представляє співставлення фактичного рівня інноваційного розвитку з гіпотетичною еталонною (теоретичною) величиною. Дана еталонна величина представляє собою сукупність засобів, що дозволять врахувати кращі в світі варіанти економічної діяльності.
Одночасно вирішується задача знаходження максимуму функції багатьох змінних. Змінними в даному випадку виступають рівні ресурсного забезпечення інноваційної діяльності в досліджуваних сегментах інноваційного потенціалу: науково-технічному секторі, освітньому секторі, інвестиційному секторі. Викладене дозволяє перейти до формальної методології визначення величини інноваційного потенціалу.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Абалкин Л. Роль государства в становлении и регулировании рыночной экономики // Вопросы экономики. – 1997. – № 6. – С. 4.
2. Аврашков Л.Я., Адамчук В.В., Антонова О.В. и др. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф.
В.А. Шваидара. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,
1998. – 742 с.
3. Авторский коллектив. Применение исследования операций в
экономике. – М.: Экономика, 1977. – 134 с.
4. Бланк И. Основы управления финансами. – К.: Ника-Центр, 1999. – 483 с.
5. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП ИТЕМ ЛТД: Юнайтед Лондон Трейд Лимитед, 1995. – 448с.
6. Богданов А.И. Стратегическое управление научно-техническим прогрессом на предприятии. – М., 1991. – 219с.
7. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних
процесів // Економіка України. – 1999. – № 5. – С. 12-21.
8. Бойко И.В. Национальная инновационная политика: из мирового опыта // Инновации. – 2002. – № 4 (51). – С. 28-31.
9. Болейко Ю.О. Оцінка інвестиційного клімату регіону // Фінанси України. – 2000. – №7. – С. 79-80.
10. Боуэн К. Основы стратегического менеджмента / Под ред.
Л.Г. Зайцева – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ. 1997. – 175 с.
11. Браун М. Теория и изменение технического процесса. – М.: Экономика, 1967. – 357 с.
12. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 432 с.
13. Брэддик У. Менеджмент в организации. – М.: ИНФРА-М, 1997. –
344 с.
14. Бузни А.Н. Инновационная стратегия в научных организациях. –К.: Нива, 1998. – 167 с.
15. Буров В.П., Галь В.В., Казаков А.П., Морошкин В.А. Бизнес-план инновационного проекта. Методика составления. Методическое пособие. – М.: ЦИПКК АП, 1997. – 106 с.
16. Буров В.П., Морошкин O.K., Новиков O.K. Бизнес-план. Методика составления. Реальный пример. – М.: ЦИПКК АП, 1995. – 231с.
17. Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 392с.
18. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации. – М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1997. – 336 с.
19. Варшавский А.Е. Научно-технический процесс в моделях экономического развития. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 322 с.
20. Вачевський М.В. Економічна ефективність раціоналізації і винахідництва в сучасних умовах господарювання // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – № 12. – С. 80-89.
21. Великий Ю., Онищенко М. Проблемы оценки эффективности инвестиций // Бизнес Информ. – 1998. – №13-14. – С. 90-92.
22. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз. – К.: КНЕУ, 2000. – 322 с.
23. Верба В.А., Решетняк T.I. Організація консалтингової діяльності: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000. – 244 с.
24. Виленский П.Л., Лившиц В.Н., Орлова Е.Р., Смоляк С.А. Оценка эффективности инвестиционных проектов. Сер. Оценочная деятельность: Учебное пособие. – М.: Дело, 1998. – 248 с.
25. Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. – M.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 160с.
26. Виссема X. Менеджмент в подразделениях фирмы (предпринимательство) координация в децентрализованной компании): Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996.– 288с.
27. Водачек Л., Водачкова О. Стратегия управления инновациями на предприятии: Сокр. пер. со словац. / Авт. предисл. В.С. Рапопорт. – М.: Экономика, 1989. – 167с.
28. Воркут Т.А. Проектний аналіз. – К.: Український центр духовної культури, 2000. – 440 с.
29. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. – Луганск: Восточно-украинский нац. ун-т, 2000. – 315 с.
30. Галиця І. Державне регулювання в умовах ринкових відносин // Економіка України. – 2002. – № 6. – С. 52-58.
31. Галиця І. Прикладна наука: індустріалізація та комерціалізація // Вісник Національної академії наук України. – 2003. – №6. – C. 26.
32. Гальперин В. М., Игнатьев С.М, Моргунов В И. Микроэкономика: В 2 т./ Общая редакция В.M. Гальперина. – СПб: Экономическая школа, 1997. – Т.1. 349с., Т.2. – 503с.
33. Геєць В. Інновативно-інноваційний шлях розвитку – модернізаційний проект розвитку української економіки і суспільства початку ХХ століття // Банківська справа. – 2003. – №4 (52). – С.4-32.
34. Геєць В. Підсумки 2001 року будуть набагато скромніше //
Економіст. – 2001. – № 1. – С. 16-17.
35. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. – К.: Ін-т економ. прогнозув., 2000. – 344 с.
36. Герасимчук Н. Тенденции развития промышленности Украины на современном этапе // Экономика Украины. – 2002. – № 3. – С. 24-28.
37. Герчикова И.И. Менеджмент: Учебник. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994. – 658с.
38. Гіл Чарлз В.Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку. – К.: Вид. Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 856 с.
39. Гладій М.В., Лесечко М.Д., Чемерис А.О. Трансформація суспільних відносин в умовах ринку: Львів: ЛФ УАДУ, 1998. – 47 с.
40. Гнатцов О.Г. Інноваційна стратегія та інформаційне виробництво // Перспективи інноваційного розвитку України: Зб. наук.ст. – К.: Альтерпрес, 2002. – С. 92-96.
41. Голиков В.И., Николян А.В., Голикова Н.В. Предприятие в системе государственного управления. – К.: ИЭ НАН Украины, 1998. – 383 с.
42. Головатюк В.М., Числюк О.А. Вплив економічних і політичних факторів на привабливість інвестиційного середовища // Фінанси України. – 2000. – №5. – С. 111-128.
43. Гончарова Н.В. Напрями розвитку інтеграційних процесів у сфері фінансової підтримки малого підприємництва // Фінанси України. – 2003. –
№7. – С.75-83.
44. Гохберг Л., Кузнецова И. Инновационные процессы: тенденции и проблемы // Экономист. - 2002. -№2. – С. 50 – 59.
45. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент. – К.: МАУП, 2000. – 148 с.
46. Грузнов І.І. Організаційно-економічні механізми управління. – Одеса: Астропрінт, 2000. – 292 с.
47. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наук. думка, 1998. – 390 с.
48. Гунии В.Н. и др. Управление инновациями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 7. – М.: ИНФРА-М. 1999. – 328с.
49. Данилів Б.В., Кучеренко Л.С. Необхідність державної підтримки сільськогосподарського виробництва та відродження тваринництва в Україні // Економіка АПК. – 2004. – № 11. – С. 59-62.
50. Дейнеко Л.В., Старшинська Л.В., Коваленко А.0., Шелудько E.I. Сучасний стан, проблеми та стратегія розвитку харчової промисловості України до 2011 року // Економіка промисловості України. — К.: РВПС України НАН України, 2003. – С. 127-135.
51. Денисенко М. Можливості активізації інвестування в сучасних
умовах // Економіка України. – 2003. – № 1. – С. 28-32.
52. Денисенко П., Питулько В. Ринок відновленої техніки та оцінка її вартості // Техніка АПК. – 2000. – №2. – С.4-8.
53. Денисов Г.А., Каменецкий М.И., Остапенко В.В. Праздная наука и инновационная деятельность. – М.: Диалог-МГУ, 1998. – 330с.
54. Диленко В.А., Осипов В.Н., Савчук А.В. Учет инфляции при оценке экономической эффективности инвестиций // Экономические инновации. – Одесса: Ин-т проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. – 1999. – Вып. 5. – С. 80-84.
55. Долан Э.Ю., Линдсей Д.Е. Рынок: микроэкономическая модель: Пер. с англ.. – СПб.: Автокомп, 1992. – 496 с.
56. Доценко Л.В. Особливості організації дорадчих служб в південному регіоні // Економіка АПК. – 2003. – № 6. – С. 33.
57. Доценко Л.В. Попит на консалтингові послуги сільськогосподарських дорадчих служб // Економіка АПК. – 2004. – № 7. – С. 31-33.
58. Друкер П.Ф. Рынок: как выйти в лидеры. – М.: Бук Чембэр Интернэшил, 1992. – 352 с.
59. Економічна енциклопедія: У 3-х т. / Редкол. С.В. Мочерний. – К.: Академія, 2000. – Т. 3. – 952 с.
60. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. д.е.н. Ю.М. Бажала. – К.: Ін-т економ. прогнозув., 2002. – 320 с.
61. Емельянов С.В. Инновационный вектор стратегии национальной конкурентоспособности США // США – Канада: экономика, политика, культура. – 2002. – № 1. – С. 78-93.
62. Ерохин С.А. Инновационная модель промышленного роста // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – № 12. – С. 3-7.
63. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур'єр. – 2002. – № 100. – С. 3.
64. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления: Учеб. пособ. – 2-е изд. – М.: Маркетинг, 1998с. –195с.
65. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1992. – N 12. – Cт.165.
66. Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" від 17 травня 2001 року № 2407-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – 20 червня.
67. Закон України "Про власність" // Закони України. – Т. 1. – К.: Верховна Рада України, Ін-т Законодавства, 1996. – С. 10.
68. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з метою підтримки наукової і науково-технічної діяльності" від 1 грудня 1998року № 285 – ХІV. // Закони України. – Т. 3. – К.: Верховна Рада України, Ін-т Законодавства, 1999. – С. 20.
69. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 1 грудня 1998 року № 284- ХІV // ВВР. – 1999. – № 2-3 – С. 20.
70. Закон України "Про внесення змін до Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність” // Урядовий кур'єр. – 2000. – 17 травня.
71. Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991року № 1024-ХІІ // ВВР. – 1991. – № 30 – С. 380.
72. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – №29. – С.397
73. Закон України "Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – №47. – Ст. 646.
74. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р. №40-ІV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. – N 36. – Cт.266.
75. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – С. 165.
76. Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" від 17 січня 2002 p. № 2986 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 23. – С. 163.
77. Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" // Урядовий кур’єр. – 2001. – 8 серпня.
78. Закон України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 7. – Ст.50.
79. Закон України “Про альтернативні види рідкого і газового палива” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. – N 12. – Ст. 94.
80. Закон України “Про банки і банківську діяльність”. Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121 -  // Офіційний вісник України. – 2001. – № 1-2.
Ч.1. – С. 1-52.
81. Закон України “Про Державний бюджет на 2002 рік” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. – N 12-13. – Cт.92.
82. Закон України “Про захист іноземних інвестицій на Україні від 10.09.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 616.
83. Закон України “Про іноземні інвестиції від 13.03.1992 p. // Відомості Верховної Ради України. 1992. – № .26. – Ст. 357.
84. Закон України “Про Національну програму інформатизації” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1998. – N 27-28. – Cт.181.
85. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997року № 283/97-ВР // ВВР. – 1997. – № 27. – С. 181.
86. Закон України “Про промислово-фінансові групи” від 21 листопада 1995 р. № 437/95ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 23. – С. 88.
87. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
88. Закон України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ ВВР зі змінами // Урядовий кур’єр. – 1997. – 20 червня. – С. 3-5.
89. Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” від 16. 07. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 363.
90. Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона”, “Інститут монокристалів” від 16 липня 1999 р. № 991- ХІV. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – № 18. – С.78.
91. Захарін С.В. Моніторинг інвестиційного клімату // Фінанси України. – 2001. – № 1. – С. 111-117.
92. Захарін С.В. Стратегія підвищення інвестиційної привабливості економіки України // Фінанси України. – 2000. – № 12. – С. 87-94.
93. Захарченко В.И. Нововведения: мотивация, моделирование, эффективность. – Одесса: ОИУМ, 2002. – 278 с.
94. Захарченко В.И. Экономический механизм процесса нововведений / Под ред. Продиуса И.П. – Одеса: Всеукр. акад. эконом. кибернетики, 1999. – 198 с.
95. Захожай А., Луговский В., Гулеватый В. Рынок научно-технического потенциала промышленности // Экономика Украины. – 2002. – № 2. – С. 77-79.
96. Земельні, водні та лісові ресурси / М.М.Федоров, М.П.Снопок, Н.А.Солов'яненко, Н.А.Колесник, Г.І.Волошина // Агропромисловий комплекс України:стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник / За ред.П.Т.Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – С.38-59.
97. Зозуля Т.О. Міжнародне кредитування і формування сприятливого клімату // Фінанси України. – 2000. – № 7. – С. 102-111.
98. Золотарьова О.Л. Економіко-математичне моделювання інвестиційних процесів в електроенергетиці. – К.: ДМІУР, 2000. – 104 с.
99. Ивашковский С.Н. Микроэкономика: Учебник. – М.: Дело, 1998. – 416с.
100. Инновации в производстве (социально-экономический аспект) / А.И.Амоша, Н.А.Лобанов, Л.Н.Саломатина и др. – К.: Наук. думка, 1992. – 192 с.
101. Инновационная политика развитых капиталистических государств: Сборник трудов. – М.: ВНИИСИ, 1990. – Вып. 3. – 84 с.
102. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудин и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
103. Ионов М. Инновационная сфера: состояние и перспективы // Экономист. – 1993. – № 10.
104. Кахович Ю.О. Інноваційний потенціал: сутність і основні складові // Агросвіт. – 2007. – № 3. – С. 34-36.
105. Кахович Ю.О. Інновація й інноваційна діяльність: сутність і визначення // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 3. – С. 32-34.
106. Кахович Ю.О. Методологія оцінки інноваційного потенціалу економічної системи // Економіка та держава. – 2007. – № 6. – С. 41-46.
107. Кахович Ю.О. Науково-технічний розвиток як засіб забезпечення потреб економічних систем // Економіка та держава. – 2007. – № 7. – С. 49-53.
108. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с
англ.. – М.: Прогресс, 1978. – 494 с.
109. Кизим И.А. Крупномасштабные экономико-производственные системы: организация хозяйствования. – Харьков: Бизнес Информ, 1999. –
228 с.
110. Кирина Л.В., Кузнецова С.А. Стратегия инновационной деятельности предприятия // Формирование механизма управления предприятием в условиях становления рынка / Под ред. В.В. Титова и В.Д. Марковой. – М, 1995. – С. 141-143.
111. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.А. Швандара. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, 1999. – 208 с.
112. Коваленко В.М. Інвестиційний потенціал домашніх господарств // Фінанси України. – 2001. – № 4. – С. 71-76.
113. Козырев В.М. Основы современной экономики: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 368 с.
114. Кондратьев Н.Д. Основные проблемы экономической статики динамики. – М.: Наука. 1991. – 569 с.
115. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М.: Экономика, 1984. – С. 10.
116. Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987. – 384 с.
117. Концепция структурной перестройки и инновационного развития космической отрасли // Офіційний вісник України. – 2001. – №6. – С. 220.
118. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Общ. ред. и вступ. ст. Е.М. Пеньковой. – М.: Прогресс, 1993. – 736 с.
119. Краснов А.Г. Основы инновационной экономики: Учебное пособие. – М.: Пресс-сервис, 1998. – 508 с.
120. Кудинов Л.Г. Инновационные стратегии в переходной экономике. – М: Российская экономическая академия, 1998. – 104 с.
121. Кузнецов В. Что такое глобализация? // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. – № 2. – С.14.
122. Ландик В.И. Инновационная стратегия предприятия: проблемы и опыт их решения. – К.: Наук. думка, 2003. – 364 с.
123. Лапин В.Н. Социальные аспекты управления нововведениями // Проблемы управленческих нововведений и хозрасчетного экспериментирования. – Таллинн, 1981. – 231 с.
124. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: Ін-т економічного прогнозування НАН України, 1999. – 254 с.
125. Лимонов Ю.М. Оптимізація стратегії інвестування // Фінанси
України. – 1999. – № 9. – С. 111-114.
126. Липсиц И.В., Коссов В.В. Инвестиционный проект: методы подготовки и анализа: Учебно-справочное пособие. – М.: БЕК, 1996. – 304 с.
127. Лук’яненко Д.Т., Білошапка В.А. Концепція інвестиційних полів в аналізі впливу іноземного капіталу на розвиток виробничо-експортного потенціалу. – К.: КНЕУ, 1995. – 347с.
128. Лукинов И. К вопросу о концепции и модели современного экономического развития Украины // Экономика Украины. – 2001. – №6. – С. 4-9.
129. Льюис Колин Д. Методы прогнозирования экономических
показателей / Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 130 с.
130. Макконел К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы, политика. В 2 т.: Пер. с англ., Т. 2. – М.: Республика, 1992. – 400 с.
131. Маркс К. Капитал // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1960.–Т. 23. – С. 5-907.
132. Мартюшева Л.С., Калишенко В.О. Інноваційний потенціал підприємства як об'єкт економічного дослідження // Фінанси України. – 2002. – № 10. – С. 61-66.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.