У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Вплив прямих іноземних інвестицій на технологічні зміни у країнах Центральної та Східної Європи
Количество страниц 214
ВУЗ Львівський національний університет імені Івана Франка
Год сдачи 2008
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи визначення впливу
прямих іноземних інвестицій на технологічні зміни у
країнах Центральної та Східної Європи
1.1. Теоретичні засади залучення прямих іноземних інвестицій
до країн регіону........................................................................ 12
1.2. Теорії технологічних змін в умовах науково-технічного
розвитку країни.........................................................................29
1.3. Методологічні підходи до визначення ролі прямих
іноземних інвестицій у технологічних зрушеннях ................47
Висновки до розділу.........................................................................................65
РОЗДІЛ 2. Технологічні зміни в країнах регіону під впливом
прямих іноземних інвестицій
2.1. Галузевий аналіз надходження прямих іноземних
інвестицій...........................................................…………........ 67
2.2. Технологічні зрушення у структурі виробництва під
впливом прямих іноземних інвестицій.……………...............88
2.3. Роль прямих іноземних інвестицій у технологічних
змінах, виражених через зовнішню торгівлю і структуру експорту.......................…..........................................................108
Висновки до розділу........................................................................................122
РОЗДІЛ 3. Підвищення ефективності впливу прямих іноземних
інвестицій на технологічні зміни
3.1. Оцінка ефективності використання прямих
іноземних інвестицій у науково-технічному розвитку
країн регіону.............................................................................124
3.2. Вплив прямих іноземних інвестицій на
технологічні зрушення в Україні............................................139
3.3. Основні заходи щодо підвищення ролі прямих
іноземних інвестицій у технологічних змінах в Україні......160
Висновки до розділу .......................................................................................176
ВИСНОВКИ.....................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………..........................183
ДОДАТКИ


ВСТУП

Актуальність теми. У другій половині минулого століття в економічному розвитку країн світу почали спостерігатися значні відмінності. Різні форми інвестування, урядові режими, розбіжності в інфраструктурі, галузевій структурі виробництва, освіті і науці, науково-дослідному секторі – статистичне підтвердження нерівномірності науково-технічного прогресу. Починаючи з 90-х рр. також і для країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) особливої актуальності набули питання технологічних і структурних змін, у зв’язку з трансформаційними процесами, які відбувалися в їхніх економіках. Велике значення при цьому має залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ) та їх вплив на науково-технічний розвиток як економіки загалом, так і кожної окремої галузі, визначення ролі ПІІ у технологічних змінах у структурі виробництва і процесі дифузії технологій, що спричиняє додаткові темпи економічного зростання країни.
Водночас постає необхідність ґрунтовного дослідження технологічних зрушень через експортно-імпортні операції країн ЦСЄ, особливо з розвиненими країнами світу, країнами – членами ЄС-15, зокрема, оскільки останнім часом ЦСЄ стрімко інтегрується передусім у європейську економіку, що виявляється у переорієнтації зовнішньої торгівлі ЦСЄ на країни ЄС-15, зростанні частки високотехнологічної продукції у внутрішньогалузевій торгівлі з цими країнами, збільшенні обсягів іноземних надходжень з цих та інших країн у формі ПІІ тощо.
Різним аспектам вивчення технологічних змін і впливу ПІІ, ролі галузей – рушіїв технологічних зрушень та галузей – акцептантів нових технологій, явищу дифузії технологій були присвячені праці Р. Солоу, П. Ромера, Р. Лукаса, К. Арроу, Р. Евенсона, П. Кругмана, Р. Барро, Т. Бреснегена, Е. Гелпмана, З. Гріліча, Ж. Гросмана, П. Кругмана, М. Трайтенберга та інших; методи дослідження і обчислення темпів технологічних та структурних змін країни, аналіз галузевої та інвестиційної структури виробництва розглядають у своїх працях Б. Гекман, П. Гер’єрі, Е. Вольф, С. Джанков, Д. Джоргенсон, А. Інотаї, М. Ляндесман.
Проблематику інвестиційного, науково-технічного та економічного розвитку країни висвітлюють у своїх працях такі вітчизняні науковці, як В. Александрова, Л. Антонюк, Ю. Бажал, Л. Безчасний, Ю. Біленко, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Денисюк, І. Лукінов, Ю. Пахомов, О. Плотніков, А. Поручник, О. Рогач, В. Сіденко, О. Сльозко, І. Тивончук, А. Філіпенко та ін.
Водночас слід наголосити на недостатності теоретичних напрацювань та безпосередньо аналітичних досліджень у сфері розкриття особливостей впливу ПІІ на технологічні зміни у країнах ЦСЄ. Зокрема, подальших вивчень потребують питання розроблення методології визначення рівня технологічних зрушень для ЦСЄ; формулювання основних характеристик дифузії технологій; класифікації галузей обробної промисловості відповідно до рівня їхнього технологічного розвитку; аналізу і стимулювання ефективності використання ПІІ у технологічних і структурних змінах країн ЦСЄ.
Необхідність наукового розв’язання окреслених проблем з урахуванням рівня розвитку вітчизняної економіки та економік країн ЦСЄ зумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає напряму науково-дослідної роботи кафедри міжнародного економічного аналізу та фінансів Львівського національного університету імені Івана Франка „Дослідження валютно-фінансових та інституційних механізмів економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи” (державний реєстраційний номер 0104U009559, тривала з січня 2004 року по грудень 2006 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень, методів дослідження і прикладних рекомендацій щодо вдосконалення процесу технологічних змін у країнах ЦСЄ під впливом ПІІ.
Для досягнення мети у роботі були поставлені такі завдання:
– розкрити сутність ролі ПІІ в економічному та галузевому розвитку країн ЦСЄ, систематизувати і детермінувати основні цілі, мотивацію їх залучення;
– узагальнити теоретичні підходи до визначення впливу ПІІ на зростання ефективності виробництва, темпів технологічних змін, виражених через процес дифузії технологій між галузями, на підставі чого розробити оптимальний для ЦСЄ метод дослідження;
– розробити класифікацію основних виробництв обробної промисловості країн ЦСЄ відповідно до рівня технологічних та інвестиційних процесів, які в них відбуваються;
– дослідити особливості зростання продуктивності, темпів технологічних зрушень під впливом ПІІ, виявити роль кожної галузі у науково-технічному прогресі регіону ЦСЄ та України;
– провести оцінювання ефективності використання ПІІ в економічному зростанні країн ЦСЄ;
– здійснити порівняльний аналіз науково-технічного розвитку ЦСЄ та України і розробити рекомендації щодо досягнення українською економікою технологічного рівня країн ЦСЄ.
Об’єктом дослідження є взаємозв’язок ПІІ і технологічних змін у країнах ЦСЄ.
Предметом дослідження є процес впливу ПІІ на технологічні зміни у країнах регіону.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети використано такі методи дослідження: систематизації та узагальнення (для групування основних детермінантів залучення ПІІ в економіки країн ЦСЄ – підрозділ 1.1, класифікації і структуризації економічних теорій технологічних змін – підрозділ 1.2, визначення методології дослідження технологічних зрушень у ЦСЄ – підрозділ 1.3); економіко-математичного моделювання та регресійно-кореляційного аналізу (при визначенні коефіцієнта технологічного розвитку галузей – підрозділ 2.1, при визначенні впливу ПІІ на зростання темпів технологічних змін у структурі виробництва країн регіону і дифузії технологій – підрозділ 2.2, для виявлення ролі ПІІ у технологічних зрушеннях, виражених через зовнішню торгівлю і структуру експорту зазначених країн – підрозділ 2.3, для аналогічних досліджень по Україні – підрозділ 3.2); порівняльного аналізу (при оцінюванні технологічних змін та впливу на них ПІІ в Україні і країнах ЦСЄ – підрозділ 3.2); структурно-логічний (для удосконалення методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності впливу ПІІ на технологічні зрушення у країнах ЦСЄ та Україні – підрозділи 3.1 і 3.3); графічний і табличний (для подання результатів дослідження).
Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та іноземних авторів, матеріали періодичних видань, національні законодавчі і нормативно-правові акти. Статистичним та фактологічним підґрунтям послужили дані річних та квартальних звітів Державного комітету статистики України, статистична база даних офіційних інтернет-сторінок міжнародних економічних організацій і спеціальних комітетів, а саме: СОТ, ОЕСР, ЄБРР, ЮНКТАД, а також національних банків та статистичних комітетів і відомств країн ЦСЄ.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробленні теоретичних положень, методів дослідження і прикладних рекомендацій щодо вдосконалення ефективності використання ПІІ у процесі технологічних змін у країнах ЦСЄ. Найвагомішими результатами, що характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження та особистий внесок автора, є такі:
уперше:
– здійснено класифікацію основних складових обробної промисловості країн ЦСЄ на три категорії: високо-, середньо- і низькотехнологічний сектор при використанні двох головних критеріїв, тобто ПІІ як вагомого індикатора розвитку високотехнологічних виробництв та темпів економічного зростання. За показник технологічного рівня галузі було взято результати дослідження зростання частки експорту галузі у загальному експорті країни під впливом ПІІ, які надійшли в економіки країн регіону. Це дало змогу виявити виробництва, які на сучасному етапі розвитку цих країн можна визнати високотехнологічними, тобто такими, що здатні спричинити явище дифузії технологій;
– розроблено економіко-математичні моделі, що визначають взаємозв’язок ПІІ, отриманих галуззю, високотехнологічних ПІІ та продуктивності галузі і показують зростання ефективності виробництва всіх видів економічної діяльності країн ЦСЄ під впливом ПІІ у поточному і попередніх періодах, що відбуваються у високотехнологічному секторі, торгівлі, фінансовій діяльності, у сфері операцій з нерухомістю, транспорті та зв’язку; роль ПІІ в зростанні темпів технологічних змін у структурі виробництва в економіках цих країн, що спостерігаються у всіх галузях крім середньотехнологічного сектора; виявлено ознаки процесу дифузії технологій між галузями. Україна демонструє значно нижчий рівень економічного зростання, аніж ЦСЄ;
удосконалено:
– методологію дослідження технологічних змін під впливом ПІІ через зовнішню торгівлю і структуру експорту, зокрема, країн ЦСЄ та України за допомогою показників: динаміки і структури експорту (особливо високотехнологічної продукції) у відсотках до світових обсягів; індексу внутрішньогалузевої торгівлі з країнами ЄС-15 (зростання у ній частки технологічно насичених товарів); коефіцієнта спеціалізації ЦСЄ у світовій торгівлі. Побудовано економетричну модель, яка показує зростання темпів високотехнологічного експорту під впливом ПІІ;
– шляхи забезпечення вищого рівня економічного зростання у країнах досліджуваного регіону, що полягають у раціональнішому розподілі ПІІ між галузями у країнах ЦСЄ; подоланні проблеми спадної ефективності ПІІ; створенні механізму забезпечення розвитку виробництв вищого технологічного укладу зі сфери високотехнологічних (передових технологічних груп);
– пріоритети науково-технічного розвитку України для досягнення її економікою технологічного рівня країн ЦСЄ, обґрунтувавши потребу розв’язання проблем низьких обсягів розробки нових технологій при використанні отриманих ПІІ, переміщення центру їх виробництва в напрямі до середньотехнологічних галузей, технологічного оновлення виробництва через розвиток продуктових інновацій в низькотехнологічному секторі;
дістали подальшого розвитку:
– систематизація існуючих підходів до визначення поняття технологічних змін відповідно до розвитку основних теорій технологічних змін, класифікація методів визначення ролі ПІІ в економічному зростанні країни, найвагомішими серед яких є економетричний метод досліджень, що ґрунтується на побудові виробничих функцій; метод статистичного аналізу визначення кількості та вартості патентів, залучення ПІІ у фінансування науково-технічних програм різного характеру, створення та впровадження у виробництво нових технологій, дослідження технологічних зрушень через зовнішню торгівлю та структуру експорту економік країн ЦСЄ; симуляційний метод відображення явища дифузії технологій між галузями; методологія визначення ролі ПІІ у зростанні темпів технологічних зрушень в ЦСЄ і Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка при викладанні дисциплін „Міжнародні валютно-кредитні відносини”, „Теорія інвестицій”, „Інвестиційний менеджмент” (на кваліфікаційному рівні бакалавра і магістра з міжнародних економічних відносин (Довідка №4024–Н від 10.10.2007 р.). Результати проведеного автором аналізу зростання темпів технологічних змін використано у роботі Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові (Довідка №2/53–73 від 16.10.07). Отримані результати також впроваджено у діяльність іноземного підприємства „Західна індустріальна компанія” (Довідка №130а від 22.10.07).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною роботою, всі результати якої отримані безпосередньо автором. Основні положення дисертації знайшли свої відображення у друкованих роботах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи було розглянуто та схвалено на таких всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: „Звітна наукова конференція ЛНУ імені Івана Франка” (Львів, 2006), „Освіта і наука без кордонів” (Дніпропетровськ, 2005), „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2005); „Звітна наукова конференція ЛНУ імені Івана Франка” (Львів, 2004), науковий семінар кафедри міжнародного економічного аналізу і фінансів факультету міжнародних відносин ЛНУ імені Івана Франка (Львів, 2004), „Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (Львів, 2003), „Звітна наукова конференція ЛНУ імені Івана Франка ” (Львів, 2003).
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладені автором у 8 наукових працях, опублікованих у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 2,7 д. а.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Основний її зміст викладено на 182 сторінках. Робота містить 14 таблиць на 14 сторінках, 3 рисунки на 3 сторінках, список використаних джерел із 181 найменувань, 3 додатки на 16 сторінках.
Список литературы ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано розв’язання актуальної наукової проблеми розробки методу дослідження зростання темпів технологічних змін під впливом ПІІ у країнах ЦСЄ та Україні.
1. У країнах зазначеного регіону відбувається вплив ПІІ на темпи економічного зростання через процес дифузії технологій, який забезпечується найбільш розвиненими на сучасному етапі високотехнологічними галузями – творцями нових технологій. Запропонований метод дослідження полягає у визначенні одночасного впливу високотехнологічних і залучених галуззю ПІІ (забезпечують акцептування нових технологій), що надійшли у різні періоди, на приріст продуктивності не тільки на макроекономічному, але й на галузевому рівнях.
2. Шляхом аналізу коефіцієнта технологічного розвитку країн ЦСЄ та України доведено, що ті складові обробної промисловості, які на сучасному етапі економічного розвитку вищезгаданих країн можна зарахувати до високотехнологічних (виробництво офісного обладнання, комп’ютерів, радіо-, телевізійного і комунікаційного обладнання; хімічну та фармацевтичну промисловості; машинобудування (виробництво машин та устаткування, залізничного і транспортного обладнання); переробну промисловість; автомобіле- і літакобудування), здатні забезпечити за допомогою ПІІ дифузію технологій, хоча на значно нижчому рівні, аніж у розвинутих країнах світу, де рушіями науково-технічного прогресу є провідні наукомісткі технології зі сфери високотехнологічних, тобто виробництва 5-го технологічного укладу.
3. Емпіричне дослідження підвищення рівня науково-технічного прогресу країн ЦСЄ під впливом ПІІ, що є важливим моментом у розвитку цих країн, виявило ефективний вплив ПІІ на технологічні зміни у сфері торгівлі, що становить 44 %, фінансів (25 %), транспорту та зв’язку (66 %), операцій з нерухомістю (43 %), туризму (40 %), будівництва (26 %) зі сфери послуг; у низькотехнологічних галузях (20 %), а також у соціальній сфері, а саме: науці і освіті (50 %) та охороні здоров’я (40 %). До економічного розвитку аналізованих країн регіону не долучається середньотехнологічний сектор.
4. У країн ЦСЄ явище дифузії технологій приводить до додаткових темпів приросту продуктивності у галузях, які характеризуються високою виробничою ефективністю завдяки раціональному використанню ПІІ; підвищує темпи приросту продуктивності тих галузей економіки, де залучені ПІІ не є ефективними; відбувається зростання темпів технологічних змін у виробництвах, що залучають найменше іноземних надходжень. Після 2000 року процес дифузії технологій в аналізованому регіоні відбувається подібно до розвинених країн – в напрямі їх зміщення до сфери послуг, пов’язуючи її з новими наукоємними галузями з категорії високотехнологічних, однак ефект дифузії технологій поступово зменшується з плином часу. Крім того, є різний рівень науково-технічного прогресу під впливом ПІІ по регіону ЦСЄ: в країн – членів ЄС він вищий, а в решти країн (Хорватії, Росії, України) – нижчий.
5. Позитивним моментом інтеграційного розвитку країн ЦСЄ є також зростання темпів та зміна напрямів технологічних змін під впливом ПІІ, досліджених через зовнішню торгівлю та структуру експорту, що проявляються у зростанні коефіцієнта спеціалізації цих країн у торгівлі високотехнологічними товарами; підвищенні частки середньо- та високотехнологічної продукції у внутрішньогалузевій торгівлі країн-лідерів по регіону з країнами ЄС-15, поступовій переорієнтації спеціалізації у зовнішній торгівлі з низькотехнологічних товарів, пов’язаних з ресурсозабезпеченістю країни, до середньо- а потім і високотехнологічних. Такі трансформаційні етапи пройшли свого часу розвинені країни світу, а тому менш розвиненим країнам регіону теж слід перейняти цей досвід з метою підвищення їх технологічного рівня.
6. Технологічні зрушення відбуваються і в економіці України, що проявляються особливо після 2000 року. Це підтверджується зростанням їхніх темпів, які на 40 % забезпечуються ПІІ у сфері торгівлі, на 23 % – у сфері фінансів, на 40 % – у галузі видобування і переробки корисних копалин та на 31 % – у галузі видобування і очищення нафти. Проте тут процес дифузії технологій відбувається на нижчому рівні та повільнішими темпами, аніж у країнах ЦСЄ, забезпечуючи технологічні зміни в галузях, де використання залучених ПІІ і надалі залишається неефективним (середньотехнологічний сектор), та підсилюючи ефективність впливу на технологічні зрушення отриманих ПІІ (торгівля і фінансова діяльність). Порівняно низький рівень дифузії технологій у вітчизняній економіці пояснюється малими обсягами нових розробок технологічного вмісту та зміщенням центру виробництва нових технологій з високотехнологічного сектора у напрямі до середньотехнологічного.
7. У загальносвітовому масштабі Україна залишається поки що експортером продукції галузі сільського господарства, харчової промисловості, а також заліза і сталі. Спеціалізація країни у зовнішній торгівлі протягом 1993-2006 рр. залишається незмінною і формується головним чином з ресурсозабезпеченості країни. Проте після 2000 року знову починає зростати вага високотехнологічних виробництв, підтвердженням чого є підвищення темпів приросту високотехнологічного експорту, що на 76 % забезпечується ПІІ.
8. З метою підвищення ефективності впливу ПІІ на технологічні зміни у країнах ЦСЄ, особливо України потрібно розширити можливості фінансування для зв’язку зовнішніх інвестицій з внутрішніми; спрямовувати більшу кількість ПІІ у високотехнологічні галузі; створити механізм цільового інвестування у сфері послуг; стимулювати ефективність високотехнологічних галузей, забезпечуючи стійкі темпи реального зростання виробництва у цих галузях, а також зростання частки доданої вартості їх продукції, зменшення зносу основних виробничих фондів для досягнення вищого рівня процесу дифузії технологій.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 10.12.91 р. // Відомості Верховної Ради ( ВВР ). – 1991. – №47 – С. 646–661.
2. Статистичний щорічник України за 2001 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: Техніка. – 2002. – 650 с.
3. Філіпенко А. С., Рут Ф. Р. Міжнародна торгівля та інвестиції. – К.: Основи, 1998. – 743 с.
4. Комерційна дипломатія: торговельна політика і право: Навч. посібник. – Львів: Астролябія, 2005. – 520 с.
5. Носова О. В. та ін. Іноземні інвестиції в економіці України: Монографія. – Х.: В-во Нац. ун-ту внутр. Справ, 2004. – 448 с.
6. Рогач О. І. Міжнародні інвестиції: Теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій. – К.: Либідь, 2005. – 720 с.
7. Філіпенко А. С. та ін. Світова економіка. – К.: Либідь, 2000. – 582 с.
8. Рогач О. І., Шнирков О. І. Країни, що розвиваються, і транснаціоналізація світової економіки: Навч. посібник. – Київ: РВЦ „Київський університет”, 1998. – 140 с.
9. Ковальчук О. В. Моніторинг інвестиційних процесів в Україні // Фінанси та кредит). – 2003. – №7(25). – С. 36–42.
10. Звєряков М. І. Інвестиційні джерела економічного зростання // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 1. – С. 63–66.
11. Ширмер Я. Прямі зовнішні інвестиції та економічне зростання. // Економіст. – 2000. – №3. – С. 33–37.
12. UNCTAD, World Investment Report 2007: Transnational corporations, extractive industries and development (New York and Geneva: United Nations 2007).
13. UNCTAD, World Investment Report 2004: The shift towards services (New York and Geneva: United Nations 2004).
14. Vernon R. Storm over the multinationals: problems and prospects. - Harvard University Press, 1977. – 540 p.
15. Dunning J. Trade, Location of Economic Activities and the MNE: A search for an eclectic approach”. – London: MacMillan, 1997. – 418 p.
16. Dunning J. International production and the multinational enterprise. – London: George Allen and Unwin, 1981. – 516 p.
17. Hymer S. The international operations of national firms: a sudy of direct investment. – Cambridge, MA: MIT Press, 1976. – 638 p.
18. Гринберг Р. Итоги и уроки десятилетия системной экономической трансформации в странах ЦВЕ и в России // Российский экономический журнал. – 2000. – №1. – С. 67–74.
19. Shapiro A. C., Balbierer Sheldon D. Modern corporate finance. – N. Y.: Prentil Hall inc., 2000. – 810 p.
20. Shapiro A. C. Multinational financial management. – 5th ed., Prentice –Hall, 1996. – 690 p.
21. UNCTAD, World Investment Report 1996 (New York and Geneva: United Nations 1996).
22. Holland D., Pain N. The diffusion of innovation in central and eastern Europe: A study of the determinants and impact of foreign direct investment // National institute of social and economic research (NIESR). – 1998. – DP№137. – 43 p.
23. Філіпенко А. С. Економічні стратегеми України: дискусія інтелектуалів / За ред. Резнікова В. – К.: Либідь, 1998. – 217 с.
24. Чухно А. Проблеми теорії перехідного періоду: від командної до ринкової економіки // Економіка України. – 1996. – №4. – С. 4–22.
25. Brenton P., Gros D. Trade reorientation and recovery in transition economies // Oxford review of economic policy. – 1997. – №2. – С. 65–76.
26. Transition Report 2006. European bank of Reconstruction and Development. London, 2006.
27. Euromoney. – .
28. Markusen J. R., Venables A., Zhang K. H. A unified treatment of horizontal direct investment, vertical direct investment, and the pattern of trade in goods and services // NBER. – 1996. – WP №5696. – 43 p.
29. Bénassy-Quéré A., Fontagné L., Lahrèche-Révil A. Foreign direct investment and the prospects for tax coordination in Europe // CEPR . – 2000. – WP№4. – 51 p.
30. Гриценко А. Структура ринкового трансформування інверсійного типу // Економіка України. – 1997. – №1. – С. 4–11.
31. Кузнєцов В. Реформування економіки України за роки незалежності: інвестиційний аспект // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. – 1998. – №1. – С. 29–33.
32. Рикардо Д. Начала политической економи и налогового обложения // Сочинения. Т1. / Под ред. Чл.-кор. Акад. Наук СССР М. Н. Смит. – Москва: Наука, 1955. – 360 с.
33. Лукінов І. І. Економічні трансформації (наприкінці XX сторіччя). – К.: Либідь, 1997. – 455 с.
34. Інноваційна складова економічного розвитку: Монографія / НАН України, Інститут економіки / Відп. ред. Безчасний Л. К. – К.: Основи, 2000. – 261 с.
35. Буравльов Є. Стогній В. Науково-технологічна безпека України в контексті глобалізації // Вісник НАН України. – 2005. – №3. – С. 32–40.
36. Андрощук Г., Денисюк В. Трансфер технологій: міжнародний механізм передачі // Підприємництво, господарство і право. – 1996. – №6. – С. 34–41.
37. Денисюк В. Міжнародний трансфер технологій: сучасний зміст, аналіз закордонної та національної статистики // Економіст. – 2005. – №2. – С. 42–47.
38. Сміт А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Рос. АН, институт Экономики. Отв. ред. Л. И. Авалкин. – Москва: Наука. – 1993. – 569 с.
39. Grossman G., Helpman E. Technology and trade // NBER. – 1994. – WP№4926. – 84 p.
40. Туріанська М. М. Інвестиційні джерела: Монографія. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2004. – 318 с.
41. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред. д-ра екон. наук Ю. М. Бажала. – К.: Ін-т економічного прогнозування, 2002. – 320 с.
42. Hicks, J. R., The Theory of wages, London: Macmillan Press. – 1932. – 514 с.
43. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. – 453 с.
44. Глазьев С. Ю. Экономическая теория технического развития. – М.: Наука, 1990. – 232 с.
45. Krugman P. Technology, trade and factor prices // NBER. – 1995. – WP№5355. – 84 p.
46. Solow R. Thechnical change and the aggregate production function // Review of economics and statistics. – 1957. – №39. – P. 312–320.
47. Swan T. W. Economic growth // The economic record. – 2002. – Vol.78, №243. – P. 375–380.
48. Solow R. A cotnribution to the theory of economic growth // Quartely journal of economics. – 1956. – №70. – P. 65–94.
49. Fabricant S. Economic progress and economic change // The 34th annual report of NBER, – 1954. – 54 p.
50. Koopmans T. On the concept of optimal economic growth // In the econometric approach to development planning, Amsterdam: North Holland, – 1965 . – 367 p.
51. Weil Ph. Overlapping families of infinitely lived agents // Journal of public economics. – 1989. – №38. – P. 183–198.
52. Jones L. E., Manuelli R. A convex model of equilibrium growth: theory and policy implications // The journal of political economy. – 1990. – №5. – P. 1008–1038.
53. Rebelo S. Long-run policy analysis and long-run growth // The journal of political economy. – 1991. – №3. – P. 500–521.
54. Біленко Ю. І. Теорії економічного зростання ендогенного типу: Нова парадигма чи доповнення неокласичної моделі // Формування нової парадигми економічної теорії в Україні. Науковий збірник / За ред. З. Г. Ватаманюка. – Львів: Інтереко, 2001. – С. 171–176.
55. Звіт про світовий розвиток: важке завдання розвитку: пер. з англ.. – К.: Абрис, 1994. – 90 с.
56. Arrow K. The economic implications of learning by doing // Review of economic studies. – 1962. – №29. – P. 155–173.
57. Romer P. Increasing returns and long-run growth // Journal of political economy. – 1986. – №94. – P. 1002–1038.
58. Lucas R. On the mechanism of economic development // Journal of monetary economics. – 1988. – №22. – P. 3–42.
59. Evenson R., Westphal L. Technological change and technology strategy // Yale University: Economic growth center. – 1994. – №1. – P. 132–138.
60. Weiss C. Scientific and technological constraints to economic growth and equity, in R. Evenson and G. Ranis, eds. Science and technology: Lessons for development policy. Bulder, Colorado: Westview, 1995. – 214 p.
61. Romer P. Endogenous technological change // Journal of political economy. – 1990. – №5. – P. 70–102.
62. Porter M. E. The competitive advantage of nations. – N. Y.: Free Press, 1990. – 609 p.
63. Grossman G., Helpman E. Innovation and growth in the global economy. Cambridge, MA: MIT Press, 1991. – 512 p.
64. Grossman G., Helpman E., Trade, innovation and growth // American economic review. – 1990. – №5. – P. 86–91.
65. Grossman G., Helpman E., Endogenous innovation in the theory of growth // Journal of economic perspectives. – 1994. – №8. – P. 23–44.
66. Bresnahan T. F., Trajtenberg M. General purpose technologies: “engines of growth?” // NBER. – 1992. – WP №4148. – 42 p.
67. Griliches Z. Research expendituresand growth accounting. London: Macmillan, 1973. – 420 p.
68. Helpman E., Trajtenberg M. A time to sow and a time to reap: growth based on general purpose technologies // NBER. – 1994. – WP №4854. – 41 p.
69. Krugman P. Increasing returns, monopolistic competition, and increasing trade // Journal of international economics. – 1979. – №4. – P. 469–479.
70. Helpman E., Trajtenberg M. Diffusion of general purpose technologies // NBER. – 1996. – WP №5773. – 46 p.
71. Онопрієнко В., Соловйов В. Інноваційна економіка: методологія, прогнози, реалії // Вісник НАН України. – 2005. – №12. – С. 42–50.
72. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред акад. наук НАН України В. М. Гейця. – К.: Ін-т. економічного прогнозування. – К: Фенікс, 2003. – 1008 с.
73. Антонюк Л. Л. Та ін. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. – К.: КНЄУ, 2003. – 394 с.
74. Smarzynska B. K. Does foreign direct investment increase the productivity of domestic firms? // The World Bank development research group. – 2002. – WP №2923. – 29 p.
75. Campos N. F., Kinoshita Y. Foreign direct investment as technology transferred: some panel evidence from the tnansition economies // CEPR . – 2002. – WP №3417. – 33 p.
76. Kinoshita Y. R&D And technology spillovers through FDI: innovation and absorptive capacity // CEPR . – 2001. – WP №2775. – 24 p.
77. Общество и экономика. – М.: Наука, 1993. – №9–10. – 42 c.
78. OECD. Current work on patents, compendium of patent statistics, 2004. – 47 p.
79. Griliches Z. Patent statistics as economic indicators: a survey // Journal of economic literature. – 1990. – №28 (4). – 87 p.
80. Економіка знань та її перспективи для України. Наукова доповідь / За ред. Акад. НАН України В. М. Гейця. – К.: З. Ін-т економ. Прогнозування НАН України, 2005. – 168 с.
81. Dernis H. And Khan M. Patent famolies methodology // STI. – 2004. – WP№2. – 56 p.
82. Gans J., Stern S., Assessing Australia’s innovative capacity in the 21st century. – 2003. – 75 р.
83. OECD. The measurement of scientific and technological activities using patent data as science and technology indicators. – .
84. Amendola G., Guerrieri P., Padoan P. C. International patterns of technological accumulation and trade // Journal of international and comparative economics. – 1992. – №2. – 124 p.
85. Pavitt K., Sectoral Patterns of technical change: toward a taxonomy and theory // Research Policy. – 1984. – №13. – 112 p.
86. Інноваційна стратегія українських реформ // А. С. Гальчинський, В. М. Геєць, А. К. Кінах, В. П. Семиноженко. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
87. Японская экономика в преддверии XXI века. – М.: Наука, 1991. – 168 c.
88. Сльозко О. О. Інформаційно-технологічні ресурси та новітні тенденції в світовому фінансовому просторі як умова конкурентноздатності на світовому ринку // Збірник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин „Актуальні проблеми сучасної економіки”. – 2003. – №39. – С. 24-36.
89. Рогач О. І. Транснаціональні корпорації та економічне зростання. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 1997. – 144 с.
90. Hoekman B., Djankov S. Intra-industry trade, foreign direct investment and the reorientation of East European exports // CEPR. – 1996. – DP №1377. – 29 p.
91. Геєць В. М. Інновативно-інноваційний шлях розвитку – модернізацій ний проект розвитку української економіки і суспільства початку XXI століття // Банківська справа. – 2004. – №4. – С. 3–32.
92. Голіян Н. Б. Вимірювання технічного прогресу: показники технічних змін // Вісник ЛНУ/ Серія Міжнародні відносини. – 2005. – №15. – С. 371–377.
93. Голіян Н. Б. Патенти як спосіб вимірювання технічних змін та економічного зростання у країнах Центральної та Східної Європи // Вісник Дніпропетровського національного університету. – 2005. – Т. 1, №204. – С. 257–264.
94. UNCTAD, World Investment Report 1999: Foreign direct investment and the challenge of development (New York and Geneva: United Nations 1999).
95. UNCTAD, World Investment Report 2005: Transnational corporations and internalization of R&D (New York and Geneva: United Nations 2005).
96. UNCTAD, World Investment Report 2006: FDI from developing and transition economies: implications for development (New York and Geneva: United Nations 2006).
97. UNCTAD: Current Statistics on FDI. .
98. Войтов В. Л. Прямі іноземні інвестиції в країнах Центральної та Східної Європи: тенденції, структура, проблеми // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. – 1999. – №2. – С. 49–54.
99. Chesnais F. Science, technology and competitiveness // OECD STI Review. – 1986. – № 1. – 67 p.
100. Schmookler J. Invention and economic growth, Harvard: Harvard University Press, 1966. – 520 p.
101. Scherer F. M. Intra-industry technology flows in the United States // Research Policy. – 1982. – № 11. – 106 p.
102. Hippel E. The Source of innovation, Oxford: Oxford University Press, 1988. – 634 p.
103. Arthur B. Positive feedbacks in the economy // Scientific American. – 1990. – № 262. – P. 92–99.
104. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / під. ред. Р. Дяківа . – К.: Міжнародна економічна федерація, 2000. – 704 с.
105. Закон України „Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукомістких технологій”.
106. Иванова Н. И. Национальные инновационные системы. – М.: Наука, 2002. – 244 c.
107. Тивончук І. О. Особливості розвитку сучасних світових інноваційних процесів // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – 2003. – №494. – С. 272–278.
108. OECD. Main science and technology indicators. – Vol. 2002/2003. .
109. Денисюк В. Високі технології і високонаукоємні галузі – ключові напрями в інноваційному розвитку // Економіст. – 2004. – №5. – С. 76– 80.
110. Україна у вимірі економіки знань. Монографія / За ред. академіка НАН України В. М. Гейця. – К.: Основа, 2006. – 592 с.
111. Халатов А. Створення революційних технологій – критерій ефективності технічних наук // Вісник НАН України. – 2005. – №8. – С. 20–24.
112. Пахомов Ю. М., Павленко Ю. В., Будкін В. С. Цивілізаційна структура сучасного світу. Том 2. Макрохристиянський світ в епоху глобалізації. – Київ, Науково-виробниче підприємство „Видавництво „Наукова думка” НАН України”, 2007. – 691 c.
113. Guerrieri P. Trade patterns, FDI and industrial restructuring of Central and Eastern Europe // BRIE. – 1998. – WP №124. – 39 p.
114. The World Trade Organization, international trade statistic. – .
115. Геєць В. М. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні / За ред. Акад. НАН України В. М. Геєця. – К.: Логос, 1999. – 500 с.
116. National Bank of Check Republic, statistics. – .
117. National Bank of Hungary, statistics. – .
118. Statistical Office of Poland, statistics. – .
119. Statistical Office of the Slovak Republic, indicators of the economic development. – .
120. Statistical Office of the Republik of Slovenia, statistical databank. – .
121. Statistics Estonia, statistical database. – .
122. Central Statistical Bureau of Latvia, statistical data. – .
123. Statistics Lithuania, database. – .
124. Republic of Croatia Central Bureau of Statistics, crostat database. – .
125. National Statistical Institute of the Republic of Bulgaria, economy statistics. – .
126. Federal State Statistics Services (Russian Federation), Россия в цифрах. –.
127. Плотніков О. В. Фінансовий менеджмент у транснаціональних корпораціях: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 252 c.
128. Wolf E. N. Productivity measurement within an input-output framework // Regional Science and Urban Economics. – 1994. – №24. – P. 73–92.
129. Jorgenson D. W. Accounting for capital // Capital, efficiency and growth, Cambridge: Ballinger, 1980. – 319 p.
130. The United Nation Commission for Europe, statistical database. – .
131. Gujarati D. The Essentials of Econometrics, New York: Mc Graw-Hill, 1992. – 466 р.
132. Blomstroem M., Globerman S., Kokko A. The determinants of host country spillovers from foreign direct investment: a review and synthesis of the literature, New York: Houndmills, 2001. – 421 р.
133. Caves R. E., Multinational firms, competition and productivity in host-country industries // Economica. –1974. – №41. – P. 176–193.
134. Peri G. Determinants of knowledge flows and their effect on innovation // Review of economics and statistics. – 2004. – №4. – P. 46-59.
135. Aitken B., Harrison A. Do domestic firms benefit from direct foreign investment? Evidens from Venezuela // American economic review. – 1999. – №89. – P. 605–618.
136. Gerschenkov A. Economic backwardness, FDI and spillovers through workers mobility, Chicago: Chicago Press, Chicago IL, 1952. – 359 р.
137. Findlay R. Relative backwardness, FDI and the transfer of technology: a simple dynamic model // Quarterly journal of economics. – 1978. – №92. – P. 1–16.
138. Sakurai N., Ioannidis E., Papaconstantinou G. The impact of R&D and technology diffusion on productivity growth // OECD: Science, technology and industry. – 1996. – WP№2. – 59 p.
139. Sakurai N., Papaconstantinou G., Wyckoff A. Embodied technology diffusion: an empirical analysis for 10 OECD countries // OECD: Science, technology and industry. – 1996. – WP№1. – 65 p.
140. Горбач Л. М., Плотніков О. В. Міжнародні економічні відносини: Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 256 c.
141. Helpman E., Krugman P. Market structure and foreign trade, Cambridge: MIT Press, 1985. – 556 р.
142. Landesman M., Burgstaller. А. Vertical product differentiation in EU markets: the relative position of East European producers // WIIW Research Reports. – 1997. №15. – 53 p.
143. Inotai A., Henriot A. Economic interpenetration between the European Union and the Central Eastern European countries // Institute for world economics. – 1996. – WP№205. – 45 p.
144. Organization for Economic Cooperation and Development, international trade and balance of payments statistics / International trade in goods statistics. – .
145. Голіян Н. Б. Вплив ПІІ на економічне зростання та переорієнтацію виробництва в країнах Центральної та Східної Європи // Вісник Дніпропетровського національного університету. – 2005. – Т. 1, №208. – С. 122–131.
146. Голіян Н. Б. Переорієнтація торгівлі та технологічна реструктуризація економік країн Центральної та Східної Європи протягом перехідного періоду // Вісник Національного Університету „Львівська Політехніка”: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. – 2005. – №547. – С. 284–289.
147. Голіян Н. Б. Ефективність основних галузей економік країн ЦСЄ // Вісник Національного Університету водного господарства та природокористування: Економіка. – 2006. – №2(34). – С. 53–60.
148. Біленко Ю. І. Зовнішнє фінансування, рахунок поточних операцій та економічне зростання в умовах трансформації // Вісник Львівського національного університету: Економіка. – 2002. – №31. – С. 533–543.
149. Drabek Z., Smith A. Trade performance and trade policy in Central and Eastern Europe // CEPR. – 1995. – DP №1182. – 48 p.
150. Barrios S., Goerg H., Strobl E. Foreign direct investment, competition and industrial development in the host country // European economic review, In Press. – 2002. №11. – 57 p.
151. Belka M., Estrin S., Singh I. J. Enterprise adjustment in Poland. Evidence from a survey of 200 private, privatized and state-owned firms // CEPR. – 1994. – WP №658. – 41 p.
152. Gorzelak G., Jakowiecki B., Zienkowski L. Eastern and Central Europe 2000. Final Report. Brussels – Luxemburg, European Comission, 1995. – 102 p.
153. Сіденко В. Економічне трансформування у країнах Центральної та Східної Європи // Економіка України. – 1998. – №12. – С. 60–68.
154. The State Committee of Statistics of Ukraine, Статистична інформація. – .
155. Народне господарство України 1993 р.: Статистичний щорічник // Міністерство статистики України. Статистичні збірники / За ред. В. В. Самченка – Київ: Техніка, 1994. – 494 с.
156. Статистичний щорічник України за 1994 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: Техніка, 1995. – 561 с.
157. Статистичний щорічник України за 1995 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: Техніка, 1996. – 576 с.
158. Статистичний щорічник України за 1996 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: В-во „Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1997. – 618 с.
159. Статистичний щорічник України за 1997 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: В-во „Українська енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 1998. – 624 с.
160. Статистичний щорічник України за 1998 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: Техніка, 1999. – 576 с.
161. Статистичний щорічник України за 1999 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: Техніка, 2000. – 665 с.
162. Статистичний щорічник України за 2000 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: Техніка, 2001. – 599 с.
163. Статистичний щорічник України за 2002 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: Консультант, 2003. – 664 с.
164. Статистичний щорічник України за 2003 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: Консультант, 2004. – 632 с.
165. Статистичний щорічник України за 2004 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: ТОВ „Консультант”, 2005. – 592 с.
166. Статистичний щорічник України за 2005 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: ТОВ „Консультант”, 2006. – 576 с.
167. Статистичний щорічник України за 2006 р. // Державний комітет статистики України. Статистичні збірники / За ред. О. Г. Осауленка. – Київ: ТОВ „Консультант”, 2007. – 584 с.
168. Державний Комітет Статистики України: Стан зовнішньоекономічних відносин з країнами Європейськог
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.