У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ФІНАНСОВО - ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ
Количество страниц 228
ВУЗ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
Год сдачи 2008
Содержание ЗМІСТ



ВСТУП................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВО - ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ.........................................................................

13
1.1. Сутність, структура і функції фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу.............................................................
13
1.2. Державний борг як об’єкт регулювання......................................... 39
1.3. Зарубіжний досвід регулювання державного боргу....................... 53
Висновки до першого розділу............................................................... 73
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЇ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В УКРАЇНІ……………………………………………………….

78
2.1. Еволюція структури та механізму регулювання зовнішнього державного боргу..................................................................................
78
2.2. Специфіка структуризації та обслуговування внутрішнього державного боргу..................................................................................
99
2.3. Ринок державних цінних паперів в системі регулювання державного боргу..................................................................................
116
Висновки до другого розділу................................................................ 124
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
ТА УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ .......
132
3.1. Моделювання факторів та динаміки державного боргу................. 132
3.2. Підвищення ефективності боргової політики держави…………… 156
3.3. Основи формування середньострокової програми регулювання державного боргу України....................................................................
169
Висновки до третього розділу............................................................... 180
ВИСНОВКИ........................................................................................... 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................ 200
ДОДАТКИ.............................................................................................. 219


ВСТУП



Пріоритетними завданнями української держави є забезпечення сталого економічного розвитку, ефективного функціонування елементів державного механізму, поєднання стратегій національної політики в різних сферах економічного, політичного та соціального життя задля досягнення головної мети – підвищення якості життя населення та здобуття гідного місця Україні у світовому просторі.
Наукового дослідження та оцінки, перш за все, потребують елементи фінансової системи, фіскальна та грошово-кредитна політика в аспекті їх взаємозв’язку, взаємоузгодженості між собою та із загальнодержавною політикою, спрямованості на досягнення макроекономічної стабільності, становлення нових економічних відносин в Україні.
Боргова політика нашої держави характеризується відсутністю систематизованості, плановості, довгострокової спрямованості, а процес регулювання державного боргу - суперечливістю, неефективною дією різних елементів його несформованого механізму. Тому, актуальним є формування теоретичних основ фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу, який має стати базою для створення концепції наукового управління державною заборгованістю, важливим інструментом реального впливу на раціоналізацію політики державних запозичень, запобігання борговій кризі.
Вітчизняні та зарубіжні науковці приділяють значну увагу проблемі державної заборгованості та методам управління державним боргом. Найбільшого поширення набули загальні дослідження сутності економічної категорії державного боргу, початкових етапів еволюції внутрішнього та зовнішнього державного боргу, проблем становлення ринку внутрішніх державних запозичень. Аспекти становлення та розвитку державного боргу досліджували у своїх роботах такі вітчизняні вчені: Г. Асадчий, Т. Вахненко, В. Глущенко, Г. Калач, В. Козюк, В. Корнєєв, Г. Кучер, І. Лютий, М. Макаренко, К. Швабій. Основні складові управління державним боргом у контексті зарубіжного досвіду розглянуті у роботах О. Будякова, В. Вавілова, Є. Гасанова, М. Карліна, Г. Рибалко, В. Тіткова, І. Хакамади.
Однак на сьогодні у вітчизняній теорії та практиці залишається несформованим фінансово-економічний механізм регулювання державного боргу як цілісна система, невизначені його зміст, структура, функції, неузгодженою виявляється дія окремих елементів на стадіях формування, обслуговування та погашення державного боргу.
Необхідність стратегічних перетворень у вітчизняній борговій практиці та перспективність розвитку ринку державних запозичень зумовили вибір теми дисертаційної роботи та визначили основні її напрями.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідних тем та розробок ДВНЗ “Українська академія банківської справи Національного банку України” “Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні” (державний реєстраційний номер 0102U006965) та “Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу” (державний реєстраційний номер 0107U012112). До звітів за даною темою включено пропозиції автора щодо концептуального обґрунтування сутності, структури та взаємодії елементів фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу, оцінки його критичних меж з погляду національної фінансової безпеки, розробки науково-методичних підходів до формування середньострокової програми регулювання боргу держави.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка науково-методичних засад побудови фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу і рекомендацій щодо його застосування.
Відповідно до поставленої мети були сформовані наступні основні завдання:
- визначити сутність, основні функції, елементи структури фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу;
- дослідити економічну природу державного боргу як об’єкта регулювання з виокремленням специфічних рис, властивостей, системних елементів;
- проаналізувати основні етапи формування і розвитку державного внутрішнього та зовнішнього боргу України та визначити можливу подальшу періодизацію вітчизняної боргової історії;
- вивчити особливості формування та регулювання державного боргу в контексті світового досвіду;
- обґрунтувати можливості використання внутрішнього ринку державних цінних паперів в системі регулювання державного боргу;
- з’ясувати та проаналізувати напрями підвищення ефективності боргової політики держави;
- запропонувати методичні основи формування середньострокової програми державних запозичень;
- сформувати модель динаміки державного боргу за різних макроекономічних умов.
Об’єктом дослідження є економічні відносини між державою та іншими суб’єктами господарської системи з приводу формування та функціонування фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу.
Предметом дослідження є фінансово-економічний механізм регулювання державного боргу України.
Методи дослідження. При написанні дисертаційної роботи використовувалися наступні загальнотеоретичні та спеціальні наукові методи: дослідження, аналізу і синтезу – при формуванні поелементної та постадійної структур фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу; висловлювання, історичного та логічного – для аналізу загального стану і структури державного боргу України, формування висновків щодо шляхів оптимізації та особливостей структуризації державного боргу; наукового пізнання, діалектичного аналізу – для розробки методичного підходу до представлення державного боргу як об’єкта регулювання, поданого у вигляді сукупності специфічних рис, властивостей та системних елементів; індукції та дедукції, аналізу та синтезу - у процесі дослідження економічних відносин між державою та іншими суб’єктами господарської системи з приводу формування та функціонування фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу як складної системи; історичний та узагальнення – при дослідженні зарубіжного досвіду регулювання державного боргу; економіко-математичний – для визначення взаємозв’язку державного боргу з окремими макроекономічними показниками, розробки моделі динаміки державного боргу. Для емпіричної оцінки вітчизняної боргової ситуації застосовувався трендовий, кореляційний та факторний аналізи.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають механізм управління зовнішнім державним боргом, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів України та Національного банку України, джерела міжнародних фінансових організацій, наукові праці і монографії вітчизняних і зарубіжних економістів, періодична література.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі отримано нові наукові результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання - розробка науково-методичних засад побудови фінансово-економічного механізму регулювання боргу держави та його впливу на фінансову систему України. Найбільш суттєві теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:
вперше:
- сформульовано та обґрунтовано теоретичні засади фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу України, розкрито сутність його поелементної та постадійної структур з визначенням цілей, функцій, принципів функціонування кожної складової; запропоновано авторське визначення понять “фінансово-економічний механізм регулювання державного боргу” як системи фінансово-економічних елементів, методів, важелів з регулювання державного боргу з відповідним нормативно-правовим та інформаційним забезпеченням та “механізм регулювання державного боргу” як комплексу заходів регуляторного характеру, що застосовуються державою у сфері внутрішніх та зовнішніх запозичень, з метою їх ефективного залучення, використання та обслуговування. Це відображає альтернативний підхід існуючій системі управління державним боргом і створює обґрунтовану теоретичну базу для формування національної концепції регулювання державного боргу;
- на основі моделі динаміки державного боргу обґрунтовано висновок щодо можливості використання сеньйоражу за спадної динаміки державного боргу в несприятливих макроекономічних умовах, коли темп зростання витрат з обслуговування державного боргу вищий за темп зростання ВВП; здійснено оцінку параметрів моделі динаміки питомого державного боргу відповідно до діючої системи показників в Україні, що може бути використано при оперативному регулюванні державного боргу для стабілізації боргового процесу, утриманні державного боргу на визначеному рівні;
удосконалено:
- методичний підхід до аналізу державного боргу як об’єкта регулювання, визначеного як сукупність особливих рис, властивостей та системних елементів, що підлягають впорядкуванню відповідно до норм та планових завдань фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу, включаючи характеристику специфічних рис даної категорії як регульованого елемента. Даний підхід розширює зміст економічної категорії “державний борг”, обґрунтовує доцільність використання його особливостей для моделювання різноманітних фінансових зобов’язань з метою зміни змісту складових поелементної структури фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу відповідно до вимог економічної ситуації та державної політики;
- процедуру боргового планування, яка відрізняється характеристикою послідовних етапів, визначенням ринкових обмежень при плануванні нових позик і спрямована на уникнення ризику ліквідності бюджету, поліпшення структури державного боргу України, утримання показників боргового навантаження на стабільному рівні;
- науково-методичний підхід до формування середньострокової програми регулювання державного боргу, що включає визначені та обґрунтовані принципи, взаємоузгоджені складові середньострокової програми регулювання державного боргу. Системне застосування зазначених елементів надасть борговому процесу комплексного характеру та оптимізує його в аспекті зменшення економічних і політичних ризиків, формування оптимальної, за строками погашення, структури державного боргу, узгодження боргової політики з бюджетною, валютною та ціновою політикою;
набули подальшого розвитку:
- деталізація етапів еволюції державного боргу України за основними його складовими, яка відрізняється власною періодизацією, групуванням чинників, що вплинули на стан та структуру державного боргу і дає змогу дослідити проблеми формування та структуризації державного боргу на кожному з етапів, сформувати базу практичних даних і напрями удосконалення механізму державних внутрішніх та зовнішніх запозичень;
- систематизація цілей управління державним боргом за трьома групами. Відмінне визначення їх як цілей фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу, умовний їх поділ за відповідними ступенями сприятиме побудові ефективної системи регулювання державного боргу, що виявляється у формуванні структури регулювання з приділенням першочергової уваги стратегічним цілям та подальшим їх включенням у сформовану систему оперативних і тактичних цілей, узгодженню боргової та загальноекономічної політики;
- класифікація функцій управління державним боргом, яка доповнена функціями фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу - регуляторною та алокаційною, що розширює теоретичні основи та зміст фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу;
- базова модель динаміки державного боргу та модель динаміки питомого державного боргу, які, на відміну від існуючих, розглянуті за умови профіциту державного бюджету і дозволяють вибудовувати можливі траєкторії державного боргу, аналізувати умови і критерії його стабілізації, динаміку державного боргу у зіставленні із загальними макроекономічними показниками і формувати висновки щодо можливості зменшення державного боргу за різних економічних умов.
Практичне значення одержаних результатів підтверджується запропонованими та обґрунтованими у дисертаційній роботі висновками, науково-методичними підходами, теоретичними і практичними рекомендаціями, що направлені на удосконалення національного механізму регулювання державного боргу.
Зроблені автором пропозиції щодо прийняття рішення про ступінь участі комерційного банку на ринку ОВДП, базуючись на аналізі формування ціни на ОВДП за допомогою дослідження щільності зв’язку з процентними ставками міжбанківського ринку, аналізі поточного стану грошово-кредитного ринку в аспекті наявного грошового попиту та пропозиції використовуються у практичній діяльності Філії “Відділення Промінвестбанку в м. Суми” (довідка про впровадження від 19.02.2008 № 13-6).
Основні науково-методичні положення, пропозиції щодо планування, формування середньострокової програми регулювання державного боргу, зокрема окремі принципи та пункти середньострокової програми регулювання державного боргу, використовуються Департаментом державного боргу Міністерства фінансів України в управлінні державним боргом (довідка про впровадження від 07.04.2008 № 23050-11.2/1).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою, в якій викладено персональний авторській підхід і особисто отримано теоретичні і практичні результати. З шести публікацій автора, у яких відображені основні результати проведеного дослідження, п’ять є одноосібними. У статті, що опублікована у співавторстві, автору особисто належить визначення сутності та функцій фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати виконаного наукового дослідження були оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: П’ятій міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (м. Суми, 2004, 2006, 2007), 8 Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків” (м. Черкаси, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Реструктуризація розвитку фінансового ринку в Україні: філософія, стратегія, тактика” (м. Київ, 2007), 3 Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених “Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи” (Львів, 2007).
Публікації. Результати дисертації відображено у наукових працях, у тому числі 6 робіт опубліковано в наукових журналах і збірниках наукових праць, що визнані ВАК України фаховими з економіки; 8 публікацій – у матеріалах конференцій. Загальний обсяг опублікованих робіт складає 3,97 друк. арк., з них особисто автору належить 3,77 друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 207 найменувань, додатків. Загальний обсяг дисертації – 230 сторінок, у т.ч. 23 таблиці на 23 сторінках, 19 рисунків на 19 сторінках, 10 додатків на 12 сторінках, список використаних джерел на 19 сторінках.

Список литературы ВИСНОВКИ


Выводы

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування побудови фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу та розробка науково-методичних рекомендацій стосовно впровадження та удосконалення його практичної дії. За результатами проведених у дисертації досліджень можна сформулювати наступні висновки:
1. Важливим інструментом реального впливу на раціоналізацію управління рухом фінансових ресурсів і формування фінансових відносин, які виникають в процесі реалізації заходів активної чи пасивної політики на ринку державних запозичень, оптимізації структури державного боргу має стати фінансово-економічний механізм регулювання державного боргу.
2. У широкому розумінні фінансово-економічний механізм регулювання державного боргу - це система фінансово-економічних методів, прийомів, важелів з управління фінансовим забезпеченням заходів економічної політики у поєднанні з відповідним правовим, нормативним та інформаційним забезпеченням. Механізм регулювання державного боргу - це комплекс заходів регуляторного характеру, що застосовуються державою у сфері внутрішніх та зовнішніх запозичень, з метою їх ефективного залучення, використання та обслуговування. З погляду постадійної структури фінансово-економічний механізм регулювання державного боргу складається з наступних елементів: суб’єкт та об’єкт регулювання, функції, цілі, принципи та форми. Сутність фінансово-економічного механізму регулювання проявляється через його поелементну структуру, з погляду на яку до його складу входять: боргова політика, боргове планування і прогнозування, погашення і обслуговування боргу, облік і оцінка державних запозичень, контроль за використанням запозичених коштів, методи управління державними боргом, фінансові важелі, інформаційне, правове і нормативне забезпечення. Основу функціонування фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу необхідно будувати на законодавчо визначених та закріплених, науково обґрунтованих принципах: комплексності та цілісності, доцільності, гнучкого реагування, безперервності контролю, стабілізації боргу, скорочення, упорядкування заборгованості, ефективного використання запозичених коштів. Цілі фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу, відповідно до сучасної вітчизняної боргової ситуації поділяються на три групи: оперативні, тактичні і стратегічні. Основними функціями, що виконує фінансово-економічний механізм регулювання державного боргу, є регуляторна та алокаційна.
3. Фінансово-економічний механізм регулювання державного боргу ґрунтується на борговій політиці, яка є основним елементом його системи і функціонує базуючись на принципах: повнота та своєчасність виконання зобов’язань, мінімізація вартості боргових зобов’язань, збереження обсягу прямих та умовних зобов’язань на економічно безпечному рівні з урахуванням всіх можливих ризиків. В умовах зростання витрат на обслуговування державного боргу, розробка і впровадження засад боргової політики має відбуватися у тісному зв’язку і узгодженістю з фіскальною політикою держави, що надасть можливість збалансувати економіку країни та зменшити навантаження на бюджет.
4. В період трансформаційної економіки посилюється роль боргового планування і прогнозування, як елемента системи фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу. До головних функцій боргового прогнозування належать: кількісний та якісний аналіз тенденцій розвитку світового та національного фінансових ринків; аналіз боргових процесів і тенденцій на ринку державних боргових зобов’язань; оцінка і передбачення боргових проблем; виявлення можливих перспектив зміни стану та структури державного боргу. Боргове планування є важливим засобом регулювання державного боргу через використання системи прийомів по врегулюванню переміщення фінансових ресурсів між позичальником та кредитором, з урахуванням фінансових можливостей держави та прогнозних оцінок її економічного розвитку.
5. Правове і нормативне забезпечення державних запозичень і боргових зобов’язань, як елемент механізму регулювання державного боргу, характеризується відсутністю єдиної, комплексної системи правового, економічного та організаційного забезпечення порядку здійснення, використання та погашення державного боргу. Для формування цілісної законодавчої бази щодо основних положень організації та реалізації вітчизняної боргової політики необхідно прийняти Закон „Про Державний борг України” та середньострокову програму регулювання державного боргу.
6. Державний борг, як об’єкт регулювання – це сукупність специфічних рис, властивостей та системних елементів, що підлягають впорядкуванню у відповідності з нормами та плановими завданнями фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу. Вивчення даних особливостей дозволяє моделювати різноманітні фінансові зобов’язання і змінювати зміст елементів структури та системи фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу відповідно до вимог економічної ситуації, зокрема розгляд видів державного боргу, критеріїв та особливостей його класифікації дозволяє зробити наступні пропозиції:
- регулювання співвідношення між внутрішнім та зовнішнім боргом для оптимізації структури державного боргу необхідно застосовувати поступово у бік зменшення зовнішньої частини з урахуванням динаміки валютного курсу та оцінкою паритету процентних ставок на вітчизняному та міжнародному фінансових ринках;
- чіткий поділ боргових зобов’язань за різними категоріями власників дозволить розробити ефективну прогнозну боргову політику з визначенням стану попиту і пропозиції на боргові інструменти;
- регулювання та коригування боргових зобов’язань за строками користування має здійснюватися залежно від етапу економічного розвитку і дозволить забезпечити рівномірний графік погашення заборгованості.
Для більш повного розкриття сутності категорії „державний борг” з точки зору його регулювання необхідно доповнювати класифікацію функцій відповідно із змінами боргової політики держави. Актуальним на сьогодні є теоретичне осмислення функції економічної стабілізації та функції оптимального розподілу ресурсів.
7. Вивчення та адаптоване застосування зарубіжного досвіду управління державним боргом буде сприяти пошуку ефективних шляхів забезпечення еволюції вітчизняного процесу регулювання державного боргу до єдиної системи, що включає в себе уніфіковані та багатоланкові елементи та передбачає проведення зваженої політики переходу до застосування методів активного управління з метою скорочення витрат на обслуговування державного боргу. У механізмі формування державного боргу різних країн простежуються специфічні риси та особливості цього процесу, однак можна виділити загальну еволюційну схему за якою відбувається накопичення зобов’язань і загальні методи та інструменти врегулювання заборгованості, що є результатом накопиченого світового досвіду вирішення боргових проблем, а саме: кризовий етап; етап становлення та розвитку; етап вдосконалення.
Базуючись на дослідженні зарубіжної практики врегулювання боргової проблеми ми виділяємо наступні напрями удосконалення механізму регулювання державного боргу:
- визначення та законодавче закріплення напрямку боргової стратегії, зокрема щодо співвідношення внутрішньої та зовнішньої складової державних запозичень;
- здійснення боргового планування в органічному поєднанні та на основі єдиної методології з бюджетним та макроекономічним плануванням;
- розробка та законодавче затвердження ліміту приросту за рік окремо державного внутрішнього та державного зовнішнього боргів в абсолютному вимірі та у співвідношенні до основних макроекономічних показників розвитку економіки країни;
- розробка та впровадження середньострокової програми регулювання державного боргу як елементу будови ефективної системи планування державної заборгованості.
8. За результатами аналізу вітчизняної боргової практики, особливостей структурної будови складових державного боргу з’ясовано, що формування зовнішнього державного боргу відбувалося за умови впливу наступних негативних чинників:
- здійснення безсистемних позик, нераціональне використання зовнішніх запозичених коштів, що призвело до змішування державних боргів та боргів підприємств, які були взяті під гарантії уряду;
- обмежена можливість, на перших етапах формування, отримання значних кредитів на вигідних умовах (під невеликі відсотки) через відсутність кредитного рейтингу та неналежність держави до міжнародних фінансових організацій;
- відсутність граничних критичних показників розмірів;
- здійснення економічно необґрунтованих і безконтрольних запозичень під державні гарантії та неефективних заходів до підприємств-позичальників щодо виконання ними фінансових зобов'язань за іноземними кредитами;
- відсутність прогнозування платоспроможності країни, прорахування Урядом та Міністерством фінансів наслідків фідуціарних позик для економіки.
9. До комплексу заходів по врегулюванню проблеми зовнішнього боргу можна віднести наступні:
- інвентаризація всіх видів запозичень з метою визначення їх справжньої суми, що дозволить уникнути безсистемних позик;
- забезпечення раціонального використання зовнішніх запозичених коштів, надання пріоритетності витрачанню на виробничі потреби;
- використання можливості виваженого трансформування зовнішнього державного боргу у внутрішній, що вимагає наявність глобальної макроекономічної нестабільності, з урахуванням ситуації на внутрішньому та міжнародному фінансових ринках, удосконаленням внутрішнього фінансового ринку.
- дотримання принципу малодефіцитності державного бюджету, що дасть можливість знизити динаміку зростання зовнішнього державного боргу;
- забезпечення максимальної прозорості та узгодження стратегії регулювання на всіх стадіях здійснення запозичень - від розгляду доцільності до остаточного погашення позик, що дозволить уникнути піків платежів та оптимізувати структуру державного боргу;
- використання гнучких методів контролю відтоку капіталу за кордон, тарифного регулювання імпорту, з метою зміцнення ресурсної бази обслуговування зовнішнього державного боргу;
- скорочення імпорту енергоносіїв у розрахунку на 1 грн. ВВП;
- забезпечення єдності планування та обліку всіх операцій по залученню, погашенню та обслуговуванню зовнішніх державних запозичень.
10. Пріоритетними напрямами удосконалення механізму зовнішніх державних запозичень є:
- удосконалення законодавчого забезпечення формування зовнішньої заборгованості, зокрема прийняття Закону України "Про зовнішній державний борг України", в якому має бути визначено понятійний апарат, механізми залучення кредитних ресурсів і обслуговування зовнішнього боргу, показники (індикатори) зовнішньої заборгованості, порядок та умови реструктуризації державних боргових зобов'язань з метою правового визначення системи критичних показників, які гарантують національну економічну безпеку;
- підтримка ринку зовнішніх державних зобов’язань та сприяння підвищенню кредитного рейтингу держави, що призведе до зменшення ризикованості боргових зобов'язань і здешевлення їх вартості;
- удосконалення інституційного рівня регулювання державного боргу: відокремлення незалежного підрозділу, що виконує функції з управління зовнішнім державним боргом, підвищення координації роботи різних відомств;
- проведення постійного аналізу та моніторингу кон’юнктури на міжнародних ринках капіталу, стану зовнішнього боргу, що має сприяти оптимізації структури нових запозичень за строками і портфелем з метою уникнення додаткового навантаження на графік обслуговування існуючих боргових зобов’язань;
- перехід на управління багатокомпонентною валютною структурою державного боргу, з урахуванням валютних ризиків. Зміна валютної структури дозволить проводити більш ефективну політику у сфері зменшення вартості обслуговування та диверсифікації валютних ризиків;
- капіталізація прострочених відсоткових платежів за зовнішнім боргом у новий борг з більш тривалим строком погашення, що дозволить мінімізувати витрати з обслуговування зовнішнього державного боргу;
- сприяння розвитку ринку похідних інструментів, для створення можливості застосування „свопових” механізмів реструктуризації зовнішнього боргу;
- здійснення управління структурою відсоткових виплат: заміщення поточних виплат за фіксованою і плаваючою ставкою з урахуванням найбільш привабливих валют.
11. За результатами аналізу вітчизняної боргової практики, особливостей структурної будови складових державного боргу з’ясовано, що розвитку ринку внутрішніх державних запозичень простежуються наступні негативні моменти, що вплинули на формування внутрішнього державного боргу:
- встановлення надвисокої дохідність по випущених ОВДП, з метою стимулювання надходжень до державного бюджету, що спричинило переплив грошових ресурсів з реального сектора економіки до фінансового;
- високі темпи нарощування внутрішнього державного боргу на початкових етапах його формування, за умов економічного спаду, відсутності реальних джерел надходження коштів до державного бюджету, зумовили направлення великих сум, залучених через випуск ОВДП, на погашення зобов'язань за попередніми випусками, що призвело до присвоєння ринку державних цінних паперів ролі дефіцитоутворюючого фактора;
- нереальність закладених у державний бюджет параметрів податкових надходжень зумовила зростання внутрішнього державного боргу;
- висока доходність по державних облігаціях та податкові пільги для нерезидентів при проведенні операцій з ОВДП сприяли залученню іноземного спекулятивного капіталу до фінансування державного бюджету;
- короткостроковий характер державних облігацій сприяв посиленню нестабільності на ринку державних боргових зобов’язань та валютному ринку.
12. Пріоритетними напрямами удосконалення механізму внутрішніх державних запозичень є:
- удосконалення нормативно-правової бази. В Україні не створено цілісної системи комплексного правового, економічного та організаційного забезпечення порядку здійснення державних запозичень та їх використання. Управлінський процес від етапу взяття боргових зобов'язань до використання запозичених коштів та їх повернення діє неефективно, а здійснювана боргова політика не зорієнтована на потреби економічного зростання країни;
- створення ефективно діючого ринку державних боргових зобов'язань на довгостроковий період, у тому числі високоліквідного вторинного організованого ринку державних боргових зобов'язань. Проведення дієвої торгівлі ОВДП на вторинному ринку має сприяти збільшенню кількості інвесторів та ліквідності ринку боргових зобов’язань і в результаті зменшенню вартості державного боргу;
- створення привабливих, доступних і надійних для всіх категорій інвесторів середньо - та довгострокових фінансових інструментів, з використанням гнучких процентних ставок. Гнучкість процентних ставок може бути досягнута наступними способами:
• через емісію облігацій з плаваючими процентними ставками, що можуть бути ув’язані з процентною ставкою за іншими цінними паперами, з індексом зміни процентних ставок чи індексом цін;
• через застосування заздалегідь встановлених різних фіксованих ставок на різних етапах обігу даного випуску.
- встановлення оптимальних строків погашення і врахування особливостей погашення окремих випусків;
- визначення особливостей оподаткування процентних доходів. Для розширення ринку державних облігацій може використовуватися також спеціальний режим оподаткування, що передбачає звільнення від оподаткування процентного доходу за державними цінними паперами чи зменшення ставки оподаткування. Даний захід сприяє зменшенню витрат з обслуговування державного внутрішнього боргу, адже стримує зростання процентних ставок за державними цінними паперами;
- зміна структури кредиторів держави із збільшенням частки підприємств і населення. З метою залучення грошових коштів фізичних осіб можна здійснити випуск високоліквідних зобов’язань. Наявність великої кількості різнорідних сегментів ринку державних цінних паперів дозволить проводити більш гнучку політику у сфері зменшення доходності і збільшення строків позик;
- планування випуску боргових зобов’язань, враховуючи сезонний фактор наповнення бюджету. Коригування емісії державних цінних паперів буде сприяти формуванню оптимальної за строками погашення структури державного боргу та ефективному процесу обслуговування основної величини державного боргу;
- коригування боргових зобов’язань за строками користування має здійснюватися залежно від етапу економічного розвитку і дозволить забезпечити рівномірний графік погашення заборгованості;
13. Ринок державних цінних паперів може стати ефективним інструментом системи регулювання державного боргу за умов впровадження наступних заходів:
- узгодження і збалансування графіку проведення аукціонів з продажу державних цінних паперів з графіком виплат за державними облігаціями дозволить уникнути ускладнень через нерівномірність та значні коливання виплат по облігаціям, що створюють проблеми в обслуговуванні боргу;
- розвиток вторинного ринку державних цінних паперів, що має сприяти збільшенню кількості інвесторів та ліквідності ринку боргових зобов’язань і в результаті зменшенню вартості державного боргу;
- створення нових фінансових інструментів на основі використання гнучких процентних ставок. Останнє може бути досягнуте через емісію облігацій з плаваючими процентними ставками, що можуть бути ув’язані з процентною ставкою за іншими цінними паперами, з індексом зміни процентних ставок чи індексом цін та через застосування заздалегідь встановлених різних фіксованих ставок на різних етапах обігу даного випуску;
- встановлення оптимальних строків погашення і врахування особливостей погашення окремих випусків, що забезпечить гнучкість строків погашення і може сприяти розширенню первинного ринку облігацій;
- визначення особливостей оподаткування процентних доходів, що має сприяти зменшенню витрат з обслуговування державного внутрішнього боргу, адже стримує зростання процентних ставок за державними цінними паперами;
- вираховування у програмі емісії державних боргових зобов’язань особливостей попиту на державні цінні папери з боку різних груп інвесторів, що буде сприяти зниженню вартості випуску боргових зобов’язань, збільшенню ефективності боргового прогнозування;
- зміна структури кредиторів держави із збільшенням долі вітчизняних комерційних банків, підприємств, населення, що дозволить проводити більш гнучку політику у сфері зменшення доходності і збільшення строків позик.
- маніпулювання з використанням різних видів державних цінних паперів допоможе запобігти впливу порушень економічної рівноваги на стан і структуру державного боргу.
14. В умовах спрямованості на досягнення взаємоузгодженості боргової, фіскальної та грошово-кредитної політики в аспекті їх взаємозв’язку із загальнодержавною політикою, моделі динаміки державного боргу, що призначені для аналізу тенденцій зміни боргових зобов'язань у співвідношенні з макроекономічними показниками та змінними грошово-кредитної політики, забезпечать потреби в актуальному на сьогодні оперативному регулюванні державного боргу, стабілізації боргового процесу, утриманні державного боргу на визначеному рівні. Необхідність формування дієвого механізму регулювання державного боргу, зокрема, його структури, актуалізує питання характеристики відносних показників державної заборгованості. Відносна величина державного боргу у зіставленні із загальними макроекономічними показниками є важливою і за умов аналізу динаміки державного боргу. Основним відносним показником державного боргу є питома вага державного боргу у ВВП. У результаті проведеного аналізу на основі побудови початкової моделі динаміки державного боргу та моделі динаміки питомого державного боргу можна констатувати наступні, підтверджені підсумковими даними моделі, висновки:
- якщо борг розглядається як єдине джерело фінансування дефіциту бюджету, то в умовах постійної величини дефіциту, борг монотонно росте з убутним темпом при будь-якій його початковій величині. Стабілізація боргу в такій ситуації неможлива без залучення інструментів управління витратами і доходами держави, а також засобів монетарної політики. Аналогічна тенденція боргу має місце при постійному дефіциті бюджету також в умовах зростання ВВП, доходів і видатків державного бюджету, що цілком логічно, якщо фінансування дефіциту здійснювати тільки за рахунок емісії державних боргових зобов’язань;
- дотримання політики профіцитного бюджету упродовж деякого періоду не дає однозначної відповіді на питання динаміки державного боргу. При профіциті державного бюджету можливі і збільшення, і зменшення державного боргу залежно від співвідношення параметрів моделі;
- головною відмінністю моделі питомого державного боргу від моделі динаміки абсолютних показників є те, що її розв’язання є стійким при певному співвідношенні параметрів, тобто є можливість стабілізації динаміки питомого державного боргу. Якщо стосовно абсолютної величини боргу цього досягти не можна, то відносну його величину можна втримати на деякому рівні, регулюючи параметри моделі – темп приросту ВВП і ставку прибутковості державних зобов'язань;
- суттєво, що для реалізації такої можливості значення мають не стільки розміри цих параметрів, скільки їхнє співвідношення, що потенційно дозволяє підрегульовувати норму прибутковості як більш керований параметр, під реальний (сформований) темп росту ВВП, який менш піддається регулюванню й непідвласний прямому управлінню;
- початковий рівень питомого боргу має істотне значення тільки при економічному зростанні з бюджетним профіцитом: при невиконанні умови стабілізації завищене, в порівнянні з рівноважним, значення питомого боргу в початковий момент веде до його зростаючої динаміки. В інших випадках профіцит супроводжується поступовим зменшенням початкового боргу до нуля протягом деякого періоду, тривалість якого залежить від початкового питомого боргу, співвідношення профіциту державного бюджету і ВВП, співвідношення ставки прибутковості за державними борговими зобов'язаннях і темпу приросту економіки;
- при профіциті бюджету сприятливий з точки зору зменшення державного боргу розвиток можливий не тільки при виконанні умови стабілізації, але й при її порушенні. На відміну від цього при дефіциті бюджету спадні траєкторії державного боргу можливі тільки при виконанні умови стабілізації.
15. На прикладі динаміки макроекономічних показників України була проведена оцінка параметрів моделі питомого боргу, яка показала, що вони не є постійними параметрами, а характеризуються певним трендом: відсоток по обслуговуванню боргу та відношення грошової маси до ВВП описуються експоненціальною залежністю, а питомий дефіцит – лінійною. Якщо розглянути варіант стабільних параметрів моделі та використати найбільше близькі за часом оцінки 2005 – 2006 рр., тоді рівноважне значення питомого боргу виходить на рівні 24% і є нестійким. Якщо початкове значення питомого боргу прийняти на рівні 2006 р. (15%), що менш рівноважного, то траєкторія боргу буде убутною, і через певний проміжок часу (≈ 10 років), він досягне нуля. Проведені розрахунки дозволяють обґрунтувати висновок, що навіть при високих витратах по обслуговуванню і погашенню боргу, коли їх відносна величина суттєво більше темпу приросту економіки, можлива сприятлива (незростаюча) динаміка боргу при збереженні незначного бюджетного дефіциту (d = 0,005%) і постійних інших параметрів моделі.
16. Елементом підвищення ефективності вітчизняної боргової політики може бути впровадженням нової боргової стратегії, основних її напрямів, що на нашу думку відображені у наступному: визначення питомої ваги зовнішнього і внутрішнього боргу у загальній структурі державного боргу та припустимої межі витрат з обслуговування у структурі державних витрат;
сполучення ринкових та інституціональних механізмів регулювання державного боргу; перехід на трьохрівневу структуру управління державним боргом; перехід на ринкові методи управління державним боргом, рефінансування за рахунок запозичень на внутрішньому та зовнішньому ринках.
17. В аспекті вирішення завдання можливого поліпшення структури державного боргу, утримання критичних показників боргового навантаження на стабільному рівні боргова політика щільно взаємопов’язана з борговим плануванням. Ми пропонуємо, в якості напряму удосконалення боргової політики держави, процедуру боргового планування реалізовувати послідовно у наступних етапах:
- аналіз макроекономічних показників розвитку національної та світової економіки, прогнозування доходів державного бюджету на основі складання середньострокового фінансового плану;
- вивчення стану та структури державного боргу;
- планування витрат на погашення і обслуговування державного боргу. Планування операцій рефінансування державних зобов’язань;
- планування обсягів майбутніх позик, з розробкою сценаріїв запозичень;
- складання зведеного графіку погашення та обслуговування державного боргу і формування оптимального боргового портфеля.
18. В умовах дії програмно-цільового методу планування державного бюджету та сучасного стану вітчизняної економіки розробка програми регулювання державного боргу має здійснюватися на середньострокову перспективу, що надасть можливості для оптимальної реалізації боргової стратегії та загальної стратегії розвитку України. Середньострокова програма регулювання державного боргу має ґрунтуватися на наступних принципах:
- достовірне прогнозування макроекономічного розвитку на 3-5 років.
- узгодженість боргової і бюджетної політики.
- узгодженість боргової і валютної політики.
- узгодженість боргової політики з ціновою політикою.
Програма регулювання державного боргу має включати наступні пункти:
- розробка параметрів дефіциту бюджету і державного боргу;
- програма обсягів нових запозичень;
- програма операцій з рефінансування державного боргу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. – М.: Гуманит. Издат. Центр Владос, 1994. – 226 с.: 58 ил.
2. Активные продажи на развивающихся рынках раскрывают новую тактику. Информационный банковский портал CBonds. – 2006. – 7 июня. – Режим доступа: http://www.uabanker.net/daily/2006/06/060706_1800.shtml. - Заголовок с экрана.
3. Антипов Е.В. Долг платежом красен (особенности внешнего долга России и стран СНГ) // ЭКО. – 1999. – № 10. – С. 31–49.
4. Асадчев В.М., Сухоставець А.В. Борги і заборгованість. Різна природа – спільна проблема // Экономист. – 2003. – № 4. – С. 54¬–58.
5. Асадчий Г.В. Структура та динаміка державного боргу України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2002. – № 1. – С. 56–66.
6. Бабич М., Блінов А. Зовнішній борг України росте швидше, ніж дідова ріпка. // Україна - Business. – 1999. – № 8(408). – С. 9.
7. Балацкий Е. Принципы управления государственной задолженностью // МЭиМО. – 1997. – № 5. – С. 36–51.
8. Барановський О. Боргова безпека // Банківська справа. – 1999. –№ 1. – С. 28–32.
9. Барановський О. Державний борг України в системі економічної безпеки // Вісник Національного банку України. – 1997. – № 4. – С. 42–46.
10. Басюк Т.П. Реструктуризація дебіторської заборгованості підприємства // Фінанси України. – 2004. – № 12. – С. 115–124.
11. Башинська О.М. Формування та обслуговування державного зовнішнього боргу // Фінанси України. – 2000. – № 12. – С. 67–78.
12. Безунова М.В. Державний бюджет та державний борг України // Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України: Зб. наук. статей. – Х.: Штрих, 2002. – 274 с.
13. Белокур А. Внешние долги Украины: размеры и история возникновения // Закон и бизнес. – 1997. – 22 января. – С. 4.
14. Белялов Т.Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 9. – С. 30–37.
15. Библия. Книги священного писания Ветхого и Нового завета. Пятая книга Моисеева. Второзаконие. Глава 15. – Trinitarian Bible Society. – England. – 923 с.
16. Большая советская энциклопедия: В 30 т. Т.16. Мёзия–Моршанск / Гл. ред. А. М. Прохоров. – 3-е изд. – М.: Сов. энциклопедия,1974. – 615 с.
17. Бондарук Т.Г. Механізм управління та обслуговування державного боргу // Фінанси України. – 2003. – № 4. – С. 14–19.
18. Бондарук Т.Г. Становлення системи фінансів соціального сектора в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – № 9. – C. 91–96.
19. Бриндак Д. Класифікація боргових цінних паперів // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 117–120.
20. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Барановський О.І. та ін.; Науково-дослідний фінансовий ін-т при Міністерстві фінансів України. Т.6. Підвищення ефективності боргової політики держави. – К.: НДФІ, 2004.– 347 с.
21. Вавилов А. Государственный долг: уроки кризиса и принципы управления. – 2 изд., перераб. и доп. – М.: ООО Городециздат, 2003. – 394 с.
22. Вавилов А., Трофимов Г. Стабилизация и управление государственным долгом России // Вопросы экономики. – 1997. – № 12. – С. 62–81.
23. Вавилов А.П., Ковалишин Е.А. Доверие инвесторов и оптимальное управление государственным долгом // Экономическая наука современной России. – 2002. – № 1. – С. 10–27.
24. Вавилов Ю.Я. Государственный долг: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по экон. спец. / Финансовая академия при Правительстве РФ. — 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Перспектива, 2007. – 256 с.
25. Вахненко Т. Граничний розмір державного боргу України // Банківська справа. – 2004. – № 4. – С. 33–45.
26. Вахненко Т. Державний борг: ситуація в Україні та досвід інших країн // Банківська справа. – 19997. – № 6. – С. 27.
27. Вахненко Т. Державні запозичення в Україні: підсумки 1998 року // Банківська справа. – 1999. – № 2. – С. 21–24.
28. Вахненко Т. Концептуальні засади управління зовнішнім національним боргом України // Економіка України. – 2007. – № 1. – С. 14–24.
29. Вахненко Т. Напрями вдосконалення боргової політики держави // Економіка України. – 2002. – № 5. – С. 16–24.
30. Вахненко Т. Обслуговування внутрішнього державного боргу та інструменти грошово-кредитного регулювання у 2001 році // Банківська справа. – 2000. – № 5. – С. 60–62.
31. Вахненко Т. Проблема обслуговування державного боргу України та шляхи її розв`язання // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 7. – С.10–13.
32. Вахненко Т. Реструктуризація зовнішнього державного боргу комерційним кредиторам: методи і умови застосування // Економіст. – 2004. – № 8. – С. 23–28.
33. Вахненко Т. Соціально - економічні фактори формування зовнішньої заборгованості // Економіка України. – 2004. – № 3. – С. 18–27.
34. Вахненко Т. Теоретичні засади формування зовнішнього національного боргу // Вісник Національного банку України. – 2006. – № 9. – С. 16–25.
35. Вахненко Т. Тягар державного боргу: теоретичний аспект // Економіка України. – 1998. – № 3. – С. 21–30.
36. Вахненко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки / НАН України; Інститут економічного прогнозування. – К.: Альтерпрес, 2000. – 152 с.
37. Вахненко Т.П. Зовнішні боргові зобов'язання у системі світових фінансово-економічних відносин / Інститут економіки та прогнозування НАН України. – К.: Фенікс, 2006. – 536 с.
38. Вахненко Т.П. Платоспроможність держави в контексті обслуговування зовнішнього боргу // Економіка і прогнозування. – 2003. – № 4. – С. 52–62.
39. Висновок щодо виконання Державного бюджету України за дев'ять місяців 2006 року. Випуск 18 / Підготовлено департаментом з питань фінансової та бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 21.11.2006 № 29-3. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/achamber/control/uk/publish/article/main?art_id=786322&cat_id=204 –Заголовок з екрану.
40. Висновок щодо виконання Державного бюджету України за дев'ять місяців 2007 року. Випуск 18 / Підготовлено департаментом з питань фінансової та бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 21.11.2007. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/achamber/control/uk/publish/article/main?art_id=786322&cat_id=204 –Заголовок з екрану.
41. Власов А. В. Внешнеэкономические отношения России: внешний долг // Деньги и кредит. – 2001. – № 10. – С. 35–38.
42. Внешний долг Словаки сократился на 0,5 млрд. дол. США. Портал электронных средств массовой информации для предпринимателей. Деловая пресса. – №5 (52). – 31. 01. 2001. – Режим доступа: http://www.businesspress.ru/newspaper/article_mId_21960_aid_51795.html. - Заголовок с экрана.
43. Внешний долг Чехии увеличивается быстрыми темпами. Информационный банковский портал. – 2007. – 2 апреля. – Режим доступу: http://www.uabanker.net/daily/2007/04/040207_1010. - Заголовок з екрану.
44. Внутренний долг Казахстана составляет 90%. Информационный банковский портал. Газета. RU. – 2005. – 13 сентября. – Режим доступа: http://www.uabanker.net/daily/2005/09/091305_1240.shtml. – Заголовок с экрана.
45. Воронін Ю. Управление государственным долгом // Экономист. – 2006. – №1. – С. 58–68.
46. Вплив фінансово-кредитного механізму на розвиток суб’єктів господарювання: Монографія / Відп. ред. Глущенко В.В. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – 358 с.
47. Галабурда М.К. Обгрунтування ролі внутрішнього боргу в Україні // Фінанси України. – 2002. – № 9. – С. 65–71.
48. Гапонюк М.А., Буряченко А.Є. Особливості розвитку ринку ОВДП // Фінанси України. – 1998. – № 11. – С. 68–77.
49. Гегель Георг Вильгельм Фридрих Наука логики. Ч. 1. Объективная логика. – СПб.: Наука: С. – Петерб. изд. фирма, 1997. – 799 с.
50. Гегель Георг Вильгельм Фридрих Наука логики. Ч. 2. Субъективная логика. – СПб.: Наука: С. – Петерб. изд. фирма, 1997. – 854 с.
51. Герасимчук Ю. Проблема обслуговування державного боргу в 2000 році // Фінанси України. – 2000. – № 6. – С. 8–10.
52. Гладких Д. Державний борг як фактор інфляції // Вісник Національного банку України. – 1998. – № 7. – С. 26–28.
53. Глущенко В. В., Швайко М. Л. Соцiальна спрямованiсть бюджетного процесу в Українi. – Х. : Видавництво ХНУ iм. В.Н. Каразiна, 2004 . – 181 с.
54. Головачев Д.Л. Государственный долг. Теория, российская и мировая практика / Ред. М.А. Сажина. – М.: ЧеРо, 1998. – 176 с.
55. Горобець О. Г. Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту // Актуальні проблеми економіки. – 2005. –№ 3. – С. 17–24.
56. Горюн Л. П. Воспроизводство рабочей силы и основные направления его совершенствования в Российской Федерации: Автореф. дис. … кандидата эконом. наук / Воронежский гос. ун-т. – Воронеж, 1998. – 16 с.
57. Государственные финансы: Учебное пособие / В.М. Федосов, Л.Д. Буряк, Д.Д. Бутаков и др.; Под ред. В.Л. Федосова, С.Я. Огородника, С.Я. Суторминой. – К.: Лыбидь, 1991. – 276 с.
58. Губар В. Основні засади управління державним зовнішнім боргом, сформовані міжнародною практикою // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. – № 3. – С. 247–254.
59. Девликамова Г.В. Налоговый анализ как составная часть анализа хозяйственной деятельности предприятия // Финансы. – 2001. – №8. – С. 40–43.
60. Державні фінанси: Інтегрований навч.-атестаційний комплекс: Навч. підручник для студ. вищ. навч. закладів / Ушакова Н.М., Кучер Г.В., Александров В.Т. и др.; Ред. А.А. Мазаракі. Т. 2. Управління державним боргом. – К. : АВТ, 2004. – 357 с.
61. Драчук Ю.В. Державний борг у фінансовій політиці України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 10. – С. 3–8.
62. Драчук Ю.В. Просрочена заборгованість за гарантованими державою кредитами і методи роботи з нею в Україні // Банківська справа. – 2005. – № 4. – С. 71–76.
63. Дудченко В. Державний борг як об’єкт регулювання // Економічний аналіз: Зб. наук. праць Тернопільського національного економічного університету. Випуск 2 (18). – Тернопіль: Економічна думка, 2008. – С. 82–87.
64. Дудченко В. Зовнішній державний борг України в контексті фінансової глобалізації // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: Тези доповідей і виступів міжнародної науково-практичної конференції 18 - 20 жовтня 2006 р. – Черкаси: ЧБІ УАБС НБУ, 2006. – С 7-8.
65. Дудченко В. Ю. Державний внутрішній борг: особливості формування та структуризації // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Економічна серія. – 2004. – № 634. – С. 140–144.
66. Дудченко В. Ю. Національний банк України в системі управління внутрішнім державним боргом // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник тез доповідей 7 Всеукраїнської науково-практичної конференції (25-26 листопада 2004 р.). – Суми: УАБС, 2004. – С.104–106.
67. Дудченко В. Ю. Управління державним боргом в трансформаційній економіці України // Праці П’ятої міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Ч. 3. / Ред. кол. Ступін О. Б., Александров І.О. та ін. – Донецьк: Дон ДУ, 2004. – С. 61–63.
68. Дудченко В. Ю. Шляхи вдосконалення механізму державних запозичень на зовнішньому ринку // Реструктуризація розвитку фінансового ринку в Україні: філософія, стратегія, тактика: Тези доп. Всеукраїн. наук.-практ. конф. студ. і молодих вчен. (Київ, 20-22 березня 2007 р.) / Відп. ред. І.А. Аванесова. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. – С. 49–51.
69. Дудченко В.Ю. Боргове планування в механізмі регулювання державного боргу // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей X Всеукраїнської науково-практичної конференції (22-23 листопада 2007 р.): У 2-х т. Т.2. – Суми: УАБС НБУ, 2007. – С. 51–52.
70. Дудченко В.Ю. Зарубіжна практика регулювання державного боргу // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Економічна серія. – 2007. – № 786. – С. 109–114.
71. Дудченко В.Ю. Зовнішній державний борг: етапи формування та проблеми обслуговування // Вісник Української академії банківської справи. – 2004. – № 1 (16). – С. 26–33.
72. Дудченко В.Ю. Передумови побудови базової моделі динаміки державного боргу // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Вип. 22. – 2007. – № 768/1. – С. 345–353.
73. Дудченко В.Ю. Ринок державних боргових зобов’язань як складова фінансової системи // Матеріали 8 Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2005”. Т. 73. Фінансові відносини. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 38–40.
74. Дудченко В.Ю. Сутність та основні засади програми регулювання державного боргу // Розвиток фінансово – кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи: Тези доповідей 3 Всеукраїнської науково-практичної конференції аспірантів та молодих вчених, 25-26 жовтня 2007 р. / Відп. за вип. Б. І. Пшик. – Львів: ЛІБС УБС НБУ, 2007. – С. 36–38.
75. Дудченко В.Ю. Шляхи вдосконалення механізму державних запозичень на внутрішньому ринку // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник тез доповідей 9 Всеукраїнської науково-практичної конференції (9-10 листопада 2006 р.). Ч. 2. – Суми: УАБС НБУ, 2006. – С. 19–21.
76. Дюшен Ж., Сєкарєв О., Балакін Р. та ін. Бюджетні обмеження та проблеми обслуговування зовнішнього боргу України // Економіст. – 1999. – № 2. – С. 50–57.
77. Економічна наука в Харківському університеті: Колективна монографія / В.В. Глущенко, В.В. Александров та ін. – Х.: ХНУ, 2005. – 332 с.
78. Жигаев А. Ю. Управление и прогнозирование государственного долга в среднесрочной перспективе (сценарный подход) // Экономический журнал ВШЭ. – 1999. – №3. – С. 395–422.
79. Заверуха І. Правові проблеми аудиту державного боргу // Юридична Україна. – 2006. – № 12. – С. 31– 38.
80. Заверуха І. Правові проблеми класифікації державного боргу // Право України. – 2007. – № 3. – С. 51–55.
81. Заверуха І. Теоретико-правові передумови визначення інституту державного боргу // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 127–131.
82. Заверуха І. Фінансово-правова природа відносин у сфері державного боргу // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 8. – С. 53–57.
83. Загорський В.С. Боргова політика: концепція та реалії // Економіст. –2006. – № 3. – С. 24–27.
84. Замков О.О. и др. Математические методы в экономике / Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н. – М.: МГУ, Изд-во «ДИС», 1998. – 368 с.
85. Зражевська Н. В. Механізми реструктуризації зовнішнього державного боргу // Фінанси України. – 2005. – № 9. – С. 47–56.
86. Илларионов А., Пивоварова Н. Размеры государства и экономический рост // Вопросы экономики. – 2002. – № 9. – С. 18–45.
87. Іваненко Ю. Державний борг України в цифрах і не тільки. Чи є необхідність у його достроковому погашенні // Вісник Національного банку України. – 2003. – № 12. – С. 4–6.
88. Іваненко Ю., Мамишев А. До питання розкриття інформації про державний борг // Вісник Національного банку України. – 2007. – № 3. – С. 20–23.
89. Іваницький О. Зовнішній борг і проблеми економічного розвитку // Вісник Національного банку України. – 1998. – № 2. – С. 44–45.
90. Калач Г. М. Напрями удосконалення інституціональної інфраструктури фондового ринку // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право) / НАДПСУ. – 2007. – № 1(36). – С. 59–66.
91. Калач Г. Фінансова безпека держави в умовах глобалізації // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). – 2004. – № 4 (26). – С. 68–75.
92. Калач Г.М. Вплив ринку цінних паперів на обсяги інвестування в реальний сектор економіки // Наукові записки. Вип.8. Ч.3. – 2006. – С. 338–345.
93. Калач Г.М. Муніципальні облігації як інструмент залучення кредитних ресурсів // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Зб. наук. праць. – Вип.7: Економічні науки. – Чернівці, 2006. – С. 134–139.
94. Калач Г.М. Проблеми створення ефективної системи управління державним зовнішнім боргом України // Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми. – Ірпінь. – 2004. – С. 73–76.
95. Калач Г.М. Проблеми управління державним боргом України // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права. – Ірпінь. – 2007. – С. 107–109.
96. Карлин М. І. Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 384 с.
97. Каспрук В. Аргентина после кризиса: как живется на собственные ресурсы // Зеркало недели. – 4–10 декабря 2004. – № 49 (524). – Режим доступа: http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/show/524/48561/. – Заголовок с экрана.
98. Киреев А. П. Международная экономика: В 2-х ч. Ч. 2: Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование: Учебное пособие для вузов. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 488 с.
99. Ковалюк О. М. Фінансовий механізм економіки // Фінанси України. – 2001. – №9. – С. 22–29.
100. Козюк В. В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України: Монографія. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 238 с.
101. Колот О. Інституціональні основи управління державним боргом, сучасні тенденції у формуванні боргових служб // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2004. – № 9. – С. 15–21.
102. Колот О. Фігнансові ризики, пов’язані з державним боргом // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2003. – № 3. – С. 39–43.
103. Коркин В. Государственный внешний долг: причины кризиса и пути преодоления // Финансовый бизнес. – 2001. – № 11. – С. 39–46.
104. Корнєєв В. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень // Економіка України. – 2000. – № 6. – С. 30–38.
105. Корнєєв В. Реструктуризація заборгованості в Лондонському і Паризькому клубах кредиторів // Економіка України. – 2001. – № 3. – С. 13–21.
106. Кравчук Н.Я. Реструктуризація зовнішнього боргу // Фінанси України. – 2001. – № 10. – С. 63–72.
107. Крамаренко Г.А. Государственная задолженность Украины и возможные пути выхода из долгового кризиса // Академічний огляд. – 2001. – № 1. – С. 46–53.
108. Кудрин А. Государственный долг России // Рынок ценных бума. – 2006. – № 3. – С. 22–32.
109. Кудяков О. Анализ состояния и структуры государственного долга развитых стран // Рынок ценных бумаг. – 2005. – № 23. – С. 18–26.
110. Кульман А. Экономические механизмы. – М.: Прогрес: Универс, 1993. – 192 с.
111. Кучер Г. В. Державна боргова криза та перспективи її врегулювання у контексті світового досвіду // Актуальні проблеми економіки. – 2003. – № 2. – С. 24–30.
112. Кучер Г. В. Управління державним боргом : Підручник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. – К. : КНТЕУ, 2002. – 342 с.
113. Кучер Т. Державний борг: історія і сьогодення // Фінанси України. – 1999. – № 2. – С. 16–22.
114. Лебедєв О. Потрібна концепція управління державним боргом // День. – 1999. – 9 лютого. – С. 5.
115. Левицький М. Нормативно-правове регулювання державного боргу // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 1. – С.165–173.
116. Лісовенко В. В. Кредитний рейтинг у системі управління державним зовнішнім боргом // Фінанси України. – 2000. – № 11. – С. 30–39.
117. Лісовенко В. В. Реструктуризація зовнішнього боргу України // Вісник Національного банку України. – 2000. – № 5. – С. 2–4.
118. Лісовенко В.В. Державний зовнішній борг України: етапи формування та розвитку // Вісник Національного банку України. – 2000. – № 9. – С. 35–37.
119. Лютий І. О. Проблеми реструктуризації зовнішнього боргу України // Фінанси України. – 2000. – № 6. – С. 70–75.
120. Макаренко М. І., Дудченко В. Ю. Сутнісно-структурна визначеність механізму регулювання державного боргу // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. – 2006. – № 7 (91)’. – С. 68–75.
121. Макконелл Р., Брю С. Макроекономіка: Пер з англ. – Львів: Просвіта, 1997. – 671 с.
122. Макроэкономика: Учебник / Под ред. А.В. Сидоровича. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова: ДИС, 1997. – 416 с.
123. Малый экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 2000. – 1088 с.
124. Марковська Н., Чупахін О. Чи додадуть кредити здоров’я хворій економіці? // Голос України. – 1997. – 17 липня – С. 6.
125. Маркс К. Энгельс Ф. Сочинения. Т. 2. - М.: Прогресс, 1985. – 432 с.
126. Маркс К. Энгельс Ф. Сочинения. Т. 23. - М.: Прогресс, 1985. – 894 с.
127. Маркс К. Энгельс Ф. Сочинения. Т. 27. - М.: Прогресс, 1985. – 600 с.
128. Маркс К. Энгельс Ф. Сочинения. Т. 3. - М.: Прогресс, 1985. – 498 с.
129. Марченко С. М. Політичні ризики та державний борг // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 8. – C. 91–99.
130. Маханець Л. Л. Зовнішній борг і політичний ризик // Фінанси України. – 2000. – № 2. – С. 64–69.
131. Машко А. І. Бюджетний дефіцит: двоєдинство проблем та перспектива // Економіка: проблеми теорії та практики : Зб. наук. праць. Вип. 181. Т2. –Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – 307 с.
132. Меркулова Т.В. Налоговая нагрузка: понятие и показатели // Економіка: проблеми теорії та практики. Вип. 194. Т. 1. – К., 2004. – С. 242 – 248.
133. Місцеві фінанси: Підручник / О. П. Кириленко, О. Р. Квасовський, А. В. Лучка, та ін.; Под ред. О. П. Кириленко. – К.: Знання, 2006. – 677 с.
134. Міщенко В.І., Лисенко Р.С. Вплив чинників бюджетно-боргової політики на дію трансмісійного механізму в Україні // Фінанси України. –2007. – № 5. – С. 12–24.
135. Міщенко С.В. Особливості організації первинного розміщення державних боргових зобов`язань // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць. Т. 7. – Суми : Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2003. – 320 с.
136. Муранівський Т. Ракова пухлина зовнішнього боргу // Віче. – 1996. – № 4. – С. 88–94.
137. Новицький В. Є., Плотніков О. В. Динаміка зовнішніх боргових зобов'язань України. – К. : Політична думка, 2000. – 330 с.
138. Омельчук С. Стан ринку боргових зобов'язань в Україні // Економіст. – 2007. – № 10. – С. 32–50.
139. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навчальний посібник: Навчальне видання. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 c.
140. Определены направления долговой политики Российской Федерации. РосБизнесКонсалтинг. – Режим доступа: http://top.rbc.ru/economics/20/04/2006/85584.shtml. – Заголовок с экрана.
141. Определены направления долговой политики Российской Федерации. РосБизнесКонсалтинг. – Режим доступа: http://top.rbc.ru/economics/20/04/2006/85584.shtml. – Заголовок с экрана.
142. Осаволюк С. Л. Боргові зобов`язання у формі облігацій як один з інструментів світового фінансового ринку // Фондовый рынок. – 2000. – № 5. – С. 3–6.
143. Особливості та пріоритети боргової політики України // Финансовые риски. – 2004. – № 3. – С. 34–51.
144. Особливості та пріоритети боргової політики України: Аналіт. доповідь / А. С. Гальчинський, З.С. Варналій, В.Я. Майстришин та ін. – К. : Національний ін-т стратегічних досліджень, 2004. — 103 с.
145. Панченко М. Припинення зобов`язань прощенням боргу // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 28–32.
146. Пасічник Ю.В. Методологічні підходи західної фінансової науки до проблем державного боргу // Фінанси України. – 2006. – № 4. – С. 83–92.
147. Платіжний баланс і зовнішній борг України. 1 квартал 2006 року // Платіжний баланс України. – 2006. – № 1.
148. Положення Про затвердження Програми розвитку ринку середньо- і довгострокових державних боргових зобов'язань на 2003-2005 роки: Постанова Кабінету Міністрів України. вiд 01.03.2003 № 285. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. – Заголовок з екрану.
149. Понтрягин Л. С. Обыкновенные дифференциальные уравнения. – М. : Наука, 1982. – 331 с.
150. Прикладная экономика / Под ред. проф. А.И. Черняка. – Донецкий национальный университет, 2004. – 382 с.
151. Принципы боргової стратегии Украины // Фондовый рынок. – 1999. – № 3. – С. 14.
152. Про створення у складі Міністерства фінансів Головного управління обслуговування зовнішнього державного боргу України: Постанова Кабінету Міністрів України” вiд 05.09.1994 № 614. – Режим доступу: – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. – Заголовок з екрану.
153. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України вiд 23.03.2000 № 1602-III. – Режим доступу: – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. – Заголовок з екрану.
154. Про державний внутрішній борг України: Закон України вiд 16.09.1992 № 2604-XII. – Режим доступу: – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. – Заголовок з екрану.
155. Про державний зовнішній борг: Проект Закону України за станом на 14 грудня 1995 р. // Голос України. – 1995. – 26 грудня – С. 3.
156. Про схвалення Концепції державної боргової політики на 2001 - 2004 роки: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 28.09.2000 № 1483. – Режим доступу: – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. – Заголовок з екрану.
157. Рагозин В. Государственные гарантии - составная часть государственного долга // Вопросы экономики. – 2002. – № 10. – С. 111–114.
158. Райзберг Б.А. и др. Современный экономический словар / Райзберг Б. А. Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. - 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Инфра-М, 2004. - 480 c.
159. Рак Р. В. Теоретичні засади й можливості використання боргової стратегії // Фінанси України. – 2004. – № 5. – С. 76–83.
160. Рау К. Основные начала финансовой науки : В 2-х тт. Т. 1. – СПб., 1867. – 68 с.
161. Редькін О. С., Кокшаров О. В. Деякі оцінки практики обслуговування державного боргу України // Фінанси України. – 1997. – № 5. – С. 15–35.
162. Редькін О.С., Гришина О.С. Лібералізація інвестиційних процесів в Україні // Фінанси України. – 2002. – № 2. – C.115–124.
163. Рибалко Г. П. Зарубежный опыт управления государтвенным долгом // Финансы. – 2000. – № 6. – С. 55–58.
164. Ровбель С. В. Социальная защита пожилых людей в условиях становления рыночной экономики: Автореф. дис. … кандидата эконом. наук / Ун-т экономики и финансов. – Санкт-Петербург, 1994 – 16 с.
165. Рожко О. Д. Державний борг у забезпеченні економічного зростання // Фінанси України. – 2003. – № 1. – С. 82–88.
166. Румянцева С. Державні цінні папери Російської Імперії // Цінні папери України. – № 29 (317). – 2004. – С. 17.
167. Рязанова Н.С. Сучасні тенденції зовнішньої заборгованості // Фінанси України. – 2005. – № 7. – С. 26–39.
168. Саркисянц А. Г. Система международных долгов. – М.: ДеКа, 1999. – 716 с.
169. Сахневич И. Долг платежом красен // Банковская практика за рубежом. – 2007. – № 3. – С. 90–95.
170. Селезнев А. Государственный долг: иллюзии и реальность // Экономист. – 2004. – № 3. – С. 31–41.
171. Сениченко Д. Світовий банк та Україна // Вісник Національного банку України. – 1998. – № 10. – С. 20–23.
172. Синюченко М. І. Державний борг як чинник інфляції // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України.: Зб. наук. праць. Т. 4. – Суми: Ініціатива, 2000. – 292 с.
173. Сігайов А. О. Тягар державного боргу // Формування ринкових відносин в Україні. – 2005. – № 3. – С. 30–32.
174. Смирнов А. Д. Лекции по моделям макроэкономики // Экономический журнал ВШЭ. – 1999. – № 3. – С. 431–433.
175. Смирнов А. Д. Лекции по моделям макроэкономики// Экономический журнал ВШЭ. – 1999. – № 1. – С. 430-432.
176. Смирнов А. Д. Модель динамики государственного долга России // Экономический журнал ВШЭ. – 2005. – № 2. – С. 136–146.
177. Смирнов А. Д. Монетаризация государственного долга // Экономический журнал ВШЭ. – 2005. – №2. – С. 135–172.
178. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1988. – 1600 с.
179. Солошенко Л. Сумнівна та безнадійна заборгованість // Податки та бухгалтерський облік. – 2004. – № 48. – С. 17–54.
180. США согласились реструктуризировать долг Молдавии. Информационный банковский портал. РБК. – 2006. – 3 ноября. – Режим доступа: http://www.uabanker.net/daily/2006/11/110306_0900.shtml. – Заголовок с экрана.
181. Тарачев В. Государственный долг: управлять или манипулировать? // Банковское обозрение. – 2002. – № 10. – С. 18–23.
182. Титков В. Реструктирование внешнего долга // Экономист. – 1999. – № 2. – С. 90–94.
183. Трофимов Г. Внешний долг и денежно-кредитная политика (к теории вопроса) // Вопросы экономики. – 2000. – № 5. – С.18–31.
184. Ульянецкий М. Государственные облигации внутреннего долга Израиля // Рынок ценных бумаг. – 2006. – № 9. – С. 21–26.
185. Ферианц Я. Хозяйственный механизм и экономия времени. – М.: Экономика, 1987. – 191 с.
186. Финансово-кредитный словарь : В 3-х т. / Гл. ред. В. Ф. Гарбузов. Т. 1. А - Й / Сост. В. К. Сенчагов, Л. П. Павлова, Н. Г. Сычев и др. – М.: Финансы и статистика, 1984. – 511 с.
187. Финансы / Под. ред В. М. Родионовой. – М: Финансы и статистика, 1992. – 312 с.
188. Финансы : Учеб. для студентов вузов, обучающихся по экон. спец. / Л.А. Дробозина, Г.Б. Поляк, Ю.Н. Константинова и др.; Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.: Юнити: Финансы, 1999. – 527 с.
189. Финансы, деньги, кредит: Учебник для студ. вузов, обуч. по экон. спец. и напр. / Долгов С.И., Бартенев С.А., Беликова А.В.и др.; Ред. Соколова О.В. – М.: Юристъ, 2000. – 784 с.
190. Хакамада И. Государственный долг: структура и управление // Вопросы экономики. – 1997. – №5. – С. 67–79.
191. Хейфец Б.А. Управление государственным долгом в Царской России // Финансы. – № 11. – 2003. – С. 67–70.
192. Ходачук О.Н. Внешний государственный долг и монетарные проблемы страны // Финансовые риски. – 2001. – № 1. – С. 45–49.
193. Царук О.В. Макроекономічні ефекти державного боргу як об'єкт статистичного вивчення // Статистика України. – 2006. – № 2. – С. 21–26.
194. Чугунок І. Я., Лісниченко І. В. Основні підсумки виконання бюджету у 2002 р. // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 25–46.
195. Шагас Н. Л., Туманова Е. А. Макроэкономика-2: Учеб. пособие / Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. Экономический факультет. Вып. 1 : Долгосрочный аспект. – 3 изд.– М.: ТЕИС, 2001. – 122 с.
196. Шамшев В. В. Перспективы использования векселя как инструмента банковского кредитования и рефинансирования // Финансы и кредит. – 2007. – № 20. – С. 42–45.
197. Швабій К. Політику уряду щодо ОВДП переглянуто // Вісник Національного банку України. – 1999. – №1. – С. 20–21.
198. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навчальний посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 535 с.
199. Шипанюк О. Сучасні шляхи врегулювання зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою // Вісник Національного банку України. – 2001. – № 4. – С. 43–46.
200. Шпачук В. Проблеми управління зовнішнім боргом України // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 1. – С. 173–180.
201. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия / Гл. ред. А. М. Румянцев. Т. 1 „А” – Индексы. – М.: «Советская энциклопедия», 1972. – 560 с.
202. Экономическая Энциклопедия. Политическая экономия / Гл. ред. А. М. Румянцев. Т. 3 Н – Социологическая школа – М.: «Советская энциклопедия», 1979. – 624 с.
203. Юрій С. І. Управління зростанням на основі боргу і Україна // Журнал європейської економіки. – 2007. – № 1. – С. 6–28.
204. Япония намерена в 2007 году сократить выпуск ценных бумаг. Информационный банковский портал. РИА "Новости". – 2006. – 2 ноября. – Режим доступа: http://www.uabanker.net/daily/2006/11/111006_1020.shtml. – Заголовок с экрана.
205. Analytical perspectives. Budget of the United States Government. Fiscal tear 2006. – US Government printing office. Washington, 2005. – Режим доступу: a255.g.akamaitech.net/7/255/2422/07feb20051415/www.gpoaccess.gov/usbudget/fy06/pdf/spec.pdf. – Заголовок з екрану.
206. Budget of the United States Government. Fiscal tear 2002. – US Government printing office. Washington, 2001. – Режим доступу: www.gpoaccess.gov/usbudget/fy02/pdf/budget.pdf. – Заголовок з екрану.
207. Latvian central government debt management strategy. Minister of Finance: Riga. - 2005. - № 1. – 10 p.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.