У нас уже
17884
рефератов, курсовых и дипломных работ
Сделать закладку на сайт
Главная
Сделать заказ
Готовые работы
Почему именно мы?
Ценовая политика
Как оплатить?
Подбор персонала
О нас
Творчество авторов
Быстрый переход к готовым работам
Контрольные
Рефераты
Отчеты
Курсовые
Дипломы
Диссертации
Мнение посетителей:
Понравилось
Не понравилось
Книга жалоб
и предложений
Название
КРИМІНАЛІСТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Количество страниц
434
ВУЗ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи
2010
Бесплатно скачать
21746.doc
Содержание
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
Розділ 1. Злочинна діяльність як об’єкт криміналістичного
дослідження 14
1.1. Характеристика сучасної злочинності 14
1.2. Загальна характеристика методів вивчення злочинної діяльності 57
1.3. Протидія як елемент злочинної діяльності 73
1.4. Співвідношення слідчої та злочинної тактики 91
Висновки до першого розділу 108
Розділ 2. Завдання боротьби зі злочинністю 111
2.1. Місце та роль криміналістики в системі завдань боротьби
зі злочинністю 111
2.2. Співвідношення захисту прав особи та контролю над злочинністю 135
2.3. Боротьба з корупцією як складова протидії злочинності 152
2.4. Альтернативи кримінальному переслідуванню як ефективність
боротьби зі злочинністю 183
2.5. Процесуальна економія 202
Висновки до другого розділу 213
Розділ 3. Удосконалення методів і засобів боротьби зі злочинністю 217
3.1. Проблеми удосконалення системи правосуддя 217
3.2. Можливості та шляхи удосконалення методів
і засобів боротьби зі злочинністю 245
3.3. Експеримент в удосконаленні слідчої діяльності 281
3.4. Засоби масової інформації у боротьбі зі злочинністю 291
3.5. Захист учасників кримінального судочинства 309
3.6. Підготовка кадрів як умова удосконалення слідчої діяльності 323
Висновки до третього розділу. 355
ВИСНОВКИ 359
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 363
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЗМІ Засоби масової інформації
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
МВ Міський відділ
МВС Міністерство внутрішніх справ
ООН Організація Об’єднаних Націй
РВВС Районний відділ внутрішніх справ
РУВС Районне управління внутрішніх справ
РФ Російська Федерація
СНД Співдружність Незалежних Держав
ВСТУП
Актуальність теми. Історія злочинності – це одна зі складових історії розвитку людського суспільства. Його соціальне й економічне перетворення завжди спричиняло зміну злочинності, якісне удосконалення способів і засобів вчинення злочинів.
Злочинність існувала в усі цивілізовані часи, змінюючись не лише від епохи до епохи, від країни до країни, а іноді від одного населеного пункту до іншого. І за чотири тисячоліття починався не один соціальний експеримент з метою профілактики злочинності. Іноді результати були вражаючими, причому найвідчутнішого зниження рівня злочинності домагалися режими, що гранично поневолюють, “зорганізовують” своїх громадян. Водночас суттєве ослаблення ідеологічних і соціальних бар’єрів супроводжувалося підвищенням рівня злочинності. У найвільнішій і найбагатшій країні – США рівень злочинності є дуже високим.
Статистичні дані свідчать, що рівень світової злочинності в абсолютних цифрах не зменшується, у тому числі й у державах, у яких поліцейська служба організаційно і технічно перебуває на найвищому рівні.
Докорінні соціально-політичні й господарсько-економічні перетворення в Україні спричинили суттєві зміни сучасної злочинності. Її перетворення на професійну й організовану висуває перед правоохоронною практикою і наукою завдання розробки і реалізації відповідних підходів до боротьби зі злочинністю, адекватних до її нового характеру, змісту і причин.
За різних соціально-економічних формацій, за різних історичних умов причини злочинності неоднакові, проте вони мають щось загальне – основою цих причин завжди є об’єктивні соціальні суперечності. Тому вивчення злочинності не може обмежуватися аналізом її показників і динаміки їх
розвитку, а потребує всебічного дослідження такого соціального явища, як злочинна діяльність.
Увесь спектр чинників, що визначають характер і сутність злочинності, не може бути предметом однієї будь-якої науки, навіть такої, як кримінологія, що загалом вивчає злочинність. Тому, залежно від цілей і спрямованості такого багатогранного соціального явища, його слід вивчати в межах предмета різних наук, ґрунтуючись на взаємовикористанні кожної, результатів досліджень інших [223, с. 55].
Криміналістику цікавлять багато характеристик злочинності, але не всі з них прямо стосуються її проблем. Для криміналістики важливе вивчення таких напрямів:
а) тенденції розвитку злочинності, насамперед, поява нових видів злочинів і “відмирання” старих;
б) соціально-економічні причини злочинності;
в) спрямованість і зміни кримінальної політики;
г) розвиток і поява нових способів учинення злочинів;
ґ) розвиток тактичних сторін злочинної діяльності, передусім щодо протидії правоохоронній діяльності;
д) можливості оцінки дієвості засобів і методів боротьби зі злочинністю;
е) позитивний досвід інших країн у боротьбі зі злочинністю, який необхідно вивчати і використовувати.
Більшість із цих аспектів як об’єкт дослідження не лише криміналістики посідають чільне місце у предметі інших наук і є основою для найбільш повного та глибокого їх вивчення у криміналістичному аспекті, для пізнання основної сфери криміналістики – закономірностей слідоутворення – з метою розробки засобів, прийомів і методів збирання і використання необхідної інформації для виявлення і припинення злочинної діяльності. Так, наприклад, виявлення і вивчення причин злочинності необхідні для розроблення заходів її попередження в загальнодержавному масштабі, а криміналістичний аспект полягає, передусім, у розробленні криміналістичних засобів і методів розкриття злочинів, що, на відміну від загальних заходів протидії злочинності, найчастіше мають конкретний обмежений характер, який перешкоджає вивченню певних властивостей злочинів. Але, крім змістовного аспекту вивчення злочинності, не менш важливим є організаційний момент дослідження.
Практично кожний з основних напрямів вивчення злочинності вимагає колективних зусиль, оскільки досліднику-одинаку його не опанувати. Тому не випадково більшість публікацій нині має понятійно-описовий характер, а глибоко дослідницьких праць з характеристики злочинності практично немає.
С.Я. Лебедєв правильно зауважує, що, порівняно з минулим, нині прослідковується явна перевага кількості наукових книг над кількістю украй необхідних ідей [398, с. 16].
Зосередження зусиль групи дослідників на розроблянні важливої проблеми можливе у двох варіантах: а) вивчення проблеми колективом науково-дослідного інституту; б) створення групи вчених з визначеної проблеми. Водночас зазначені можливості сьогодні не використовуються, оскільки для цього зовсім немає ні моральних, ні матеріальних стимулів. Учені заохочуються на рівні учених ступенів і звань, а такі дослідження мають заохочуватися індивідуально. Науково-дослідні інститути і науково-дослідні лабораторії, як свідчить практика, здебільшого працюють на доповіді й “наукові праці” керівників різних відомств.
Дослідженню різних аспектів злочинності й засобів боротьби з нею приділяли увагу багато вчених, насамперед кримінологи і криміналісти: Ю.П. Аленін, Ю.В. Баулін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, Т.В. Варфоломєєва, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, А.І. Долгова, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, А.Ф. Зелінський, А.В. Іщенко, М.К. Камінський, І.І. Карпець, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, Н.І. Клименко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, Є.Д. Лук’янчиков, В.В. Лунєєв, Г.А. Матусовський, О.Р. Михайленко, В.Т. Нор, М.В. Салтевський, А.Б. Сахаров, С.М. Стахівський, В.П. Тихий, В.В. Тищенко, І.К. Туркевич, В.І. Шакун, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та ін.
Однак вивчення власне злочинної діяльності як соціального явища, що зумовлює цілі, завдання, засоби і методи протидії злочинності, у криміналістичному аспекті практично не проводилося. Водночас реальність і дієвість відповідних заходів може бути забезпечена лише всебічним і глибоким дослідженням механізмів і закономірностей життєдіяльності злочинної складової людського суспільства, її виявів в об’єктивному середовищі, що дозволяють розробляти і реалізовувати адекватні сучасному характеру злочинності засоби боротьби з нею. Зазначені чинники визначили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень МВС України, передбаченим Пріоритетними напрямками наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004–2009 роки (наказ МВС України від 5 червня 2004 року № 755), Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000, Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767, наказом МВС України “Про затвердження програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період з 2001 до 2005 року” від 11 травня 2001 року № 356, Міждержавною програмою спільних заходів боротьби зі злочинністю на 2005–2007 роки від 16 вересня 2004 року, Концепцією забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, схваленою Указом Президента України від 28 грудня 2004 року № 1560/2004.
Дисертація включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України, протокол засідання вченої ради Національної академії внутрішніх справ України від 30 вересня 1997 року № 11. Робота зареєстрована за № 394 у “Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права” Академії правових наук України, 1999 рік.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення науково-методичних засад вивчення злочинної діяльності для забезпечення удосконалювання засобів і методів боротьби зі злочинністю.
Для досягнення цієї мети були поставлені й вирішувалися такі головні завдання:
розкрити соціальну сутність, природу і зміст злочинної діяльності; охарактеризувати принципи злочинної діяльності;
сформулювати поняття злочинної діяльності;
обґрунтувати необхідність виокремлення пріоритетів у боротьбі зі злочинністю;
розкрити діалектику взаємозв’язку засобів контролю над злочинністю і захисту прав особи;
висвітлити криміналістичні аспекти вивчення злочинної діяльності;
розкрити поняття і сутність тактики злочинців;
конкретизувати можливості методів і джерел вивчення злочинної діяльності;
охарактеризувати головні напрями удосконалення криміналістичних засобів і методів виявлення, розкриття, розслідування і профілактики злочинів.
Об’єкт дослідження – злочинна діяльність у її взаємозв’язку з діяльністю боротьби зі злочинністю.
Предмет дослідження – криміналістичні засади вивчення злочинної діяльності.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять принципи й наукові категорії діалектичної теорії пізнання соціальних явищ, виявлення закономірностей їх розвитку, що дозволило поглибити розкриття природи суперечностей і взаємин злочинної діяльності з конфронтуючою їй правоохоронною діяльністю. Використовувалися загальнонаукові методи, зокрема:
історичний – забезпечив розкриття природи злочинної діяльності й обґрунтування необхідності її спеціального наукового дослідження;
логічний – уможливив виявлення як зовнішніх поверхових, так і внутрішніх, глибинних зв’язків соціальних й економічних явищ;
статистичний – дозволив дослідити характеристики й тенденції розвитку злочинної діяльності;
структурно-функціональний – дав можливість визначити співвідношення і відповідність засобів та методів боротьби зі злочинністю з характером сучасної злочинності;
порівняльно-правовий – дозволив дослідити можливості й необхідність реалізації закордонного досвіду у вивченні та використанні засобів і методів боротьби зі злочинністю;
соціологічні – уможливили вивчення широкого спектра думок практичних працівників і вчених стосовно проблеми, що досліджується;
науково-методичний – забезпечив дослідження злочинної діяльності у вітчизняній і закордонній юридичній літературі.
Під час проведення дослідження автор здійснив анкетування понад п’ятнадцяти категорій респондентів з десяти країн: начальників районних відділів внутрішніх справ – 1768 осіб, начальників структурних підрозділів – 510 осіб, слідчих – 19339 осіб, оперативних уповноважених – 10752 особи, суддів – 257 осіб, адвокатів – 105 осіб, експерти – 1590 осіб, працівників відділів оперативної інформації – 289 осіб, викладачів і науковців – 4037 осіб, державних службовців – 1753 особи, громадян – 5928 осіб, слухачів і студентів – 8429 осіб, засуджених – 1038 осіб (усього – 55795 осіб); вивчено 204 кримінальні справи, 318 авторефератів, кандидатських і докторських дисертацій (додаток А.1 – А.53).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першою в Україні спробою висвітлення на монографічному рівні криміналістичних характеристик злочинної діяльності. У роботі обґрунтовано низку нових концептуальних положень і висновків, що належать до загальної теорії криміналістики і методологічних засад вивчення злочинної діяльності та удосконалення засобів і методів боротьби зі злочинністю, а саме:
уперше:
сформульовано поняття злочинної діяльності як однієї з форм людської діяльності, що забезпечує існування і розвиток антигромадської складової частини населення;
обґрунтовано й охарактеризовано принципи злочинної діяльності як умови її пізнання і найповнішої характеристики сутності;
аргументовано необхідність і напрями забезпечення пріоритетності в розробленні засобів і методів боротьби зі злочинністю;
як одну з основних причин (крім соціально-економічних) низької ефективності боротьби зі злочинністю зазначено відсутність у державних галузях влади справжнього бажання і волі реально боротися зі злочинністю (зокрема, корупцією, що руйнує державу);
розкрито діалектичний характер взаємозв’язку засобів контролю над злочинністю і заходів захисту прав й інтересів особи, що полягає не в їх неправомірному протиставленні, а в забезпеченні розумного сполучення для вирішення обох завдань;
набули подальшого розвитку:
поняття адекватності засобів і методів боротьби зі злочинністю її сучасному характеру, у зв’язку з чим обґрунтовано неприпустимість заперечення нових і нетрадиційних засобів та методів збору інформації для виявлення, розкриття, розслідування і попередження злочинів без глибокої наукової й експериментальної перевірки;
головні напрями криміналістичного вивчення злочинної діяльності з акцентом на умови життєдіяльності злочинності;
пропозиції щодо подальшого розвитку досліджень злочинної діяльності у змістовному й організаційному аспекті. Загалом матеріали дослідження є теоретичними підвалинами подальшого поглиблення вивчення злочинної діяльності для удосконалювання заходів і засобів протидії їй.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість роботи, насамперед, убачається в тому, що вони використовуються для оптимізації науково-методичного забезпечення практики боротьби зі злочинністю.
Зокрема, основні положення упродовж 2002–2007 років роботи впроваджені в навчальний процес навчальних закладів України, Росії, Білорусі, Молдови, Вірменії, Грузії, Латвії, Литви, Естонії, Узбекистану, Румунії, Казахстану, Азербайджану, Киргизії, які забезпечують підготовку кадрів для правоохоронних органів (додаток Б.1 – Б.25).
Авторські розробки безпосередньо використовуються у повсякденній діяльності практичних підрозділів правоохоронних органів України, Росії, Молдови, Білорусі. Йдеться про оперативні, слідчі, експертно-криміналістичні служби Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, податкової міліції.
Крім того, результати дослідження можуть бути використані та використовуються у подальших наукових дослідженнях проблем протидії злочинності.
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що виносяться на захист, є результатом самостійної роботи автора. Наукові ідеї та розробки, які належать співавторам опублікованих праць, у дисертаційному дослідженні не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Емпіричні дані дослідження були направлені до 320 навчальних, наукових і практичних установ України, Росії, республік Білорусь, Узбекистан, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Латвія, Литва, Естонія, Казахстан і Молдова. Понад 200 адресатів надіслали відповіді, в яких зазначено наукову і практичну цінність матеріалів дослідження і їх використання у своїй навчальній та науковій роботі, зокрема, Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України, Головне слідче управління МВС України, Національний університет внутрішніх справ України, Луганська академія внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України, Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ України, юридичний факультет Львівського університету, Національна академія Служби безпеки України, Академія управління МВС Російської Федерації, Московська державна юридична академія, Санкт-Петербурзький університет, Гродненський університет, Науково-дослідний Інститут криміналістики і судової експертизи Республіки Білорусь, МВС Республіки Молдова, Академія поліції МВС Республіки Азербайджан, Костанайського юридичного інституту Міністерства юстиції Республіки Казахстан та ін. (додаток В.1 – В.31).
Теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на 48 конференціях, симпозіумах і семінарах: міжнародні конференції: “Тероризм і національна безпека України” (м. Київ, 11–12 квітня 2002 року); “Роль та місце поліції в громадянському суспільстві” (м. Київ, 7–8 червня 2004 року); “Окремі проблеми підготовки юристів-правоохоронців” (м. Луцьк, 23–24 березня 2007 року); міжнародні науково-практичні конференції: “Судова реформа в Україні” (м. Харків, 18–19 квітня 2002 року); “Актуальні проблеми підготовки кадрів і робота з персоналом оперативних служб міліції” (м. Київ, березень 2003 року); “Проблема вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні” (м. Львів, червень 2005 року); “Актуальні проблеми участі неповнолітніх свідків у кримінальному процесі (м. Одеса, 31 березня – 1 квітня 2006 року); міжнародна наукова конференція “Роль і значення діяльності професора Р.С. Бєлкіна у становленні і розвитку сучасної діяльності криміналістики” (м. Москва, 2002 року); міжнародна науково-практична міжвузівська конференція “Сучасні проблеми боротьби зі злочинністю” (м. Воронеж, 15–16 травня 2002 року); конференція Національної академії внутрішніх справ України “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією” (м. Київ, квітень 2000 року); міжнародні семінари Національної академії внутрішніх справ України: “Підготовка та підвищення кваліфікації працівників поліції в Баварії” (м. Київ, 15–17 квітня 2002 року); “Організація роботи криміналістів у поліції Баварії” (м. Київ, 15–16 листопада 2004 року); семінари Національної академії внутрішніх справ України: “Боротьба з відмиванням грошей” (м. Київ, 30 жовтня – 3 листопада 2000 року); “Організація, методика і тактика розкриття та розслідування умисних, серійних вбивств і вбивств на замовлення” (м. Київ, 9–11 квітня 2001 року); “Боротьба з економічною злочинністю, комп’ютерними злочинами та відмиванням грошей” (м. Київ, 24–26 червня 2002 року); ювілейні читання, присвячені 15-річчю кафедри управління органами розслідування злочинів Академії управління (м. Москва, 2000 рік); регіональний круглий стіл “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (м. Хмельницький, 21–22 лютого 2003 року) (додаток Д) .
Публікації. Дані дослідження відображені у трьох авторських монографіях, 31 одноосібних статтях, опублікованих в Україні, Росії, Білорусі, Казахстані та Молдові, 7 посібниках та 13 статтях, опублікованих у співавторстві; 30 статей видано у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Список литературы
ВИСНОВКИ
1. Зміст криміналістики завжди містить два полюси її вивчення – злочинної діяльності, спрямованої проти успіхів та інтересів людського суспільства, і діяльності проти злочинності, з розслідування її цілеспрямованості і постійної видозміни.
2. Злочинна діяльність – це не випадковість виявлення дій злочинців, а один із видів людської діяльності, що характерна для всіх складників будь-якого її виду, і виступає її метою, об’єктом і суб’єктом, засобами та специфічним процесом цієї діяльності.
3. Внесок криміналістики в боротьбу зі злочинністю має полягати в забезпеченні засобів для виявлення, розкриття, розслідування і попередження злочинів з огляду на характер злочинності.
4. Криміналістичні положення можуть використовуватися у сферах виявлення і розслідування злочинів (наприклад, цивілістика, адвокатура тощо), проте криміналістика не зобов’язана обслуговувати інші сфери. При цьому «контркриміналістика» має не тільки розробляти засоби виявлення слідів вчинених злочинів, а і засоби та прийоми, необхідні для приховання і маскування у процесі оперативно-розшукової діяльності в межах проникнення в організовані злочинні групи.
5. Уся процедура розслідування і її регламентація полягає у протистоянні прав й інтересів потерпілих і злочинців, тому будь-який захід кримінального судочинства, захищаючи інтереси потерпілого, водночас обмежує право винуватого, або збільшує ступінь прав притягненого до відповідальності й одночасно обмежує права й інтереси суспільства.
6. Сьогодні корупція, як ніколи, «руйнує» державний механізм, створюючи сприятливі умови для розвитку організованої злочинності й породжуючи зневіру населення до керівників влади.
7. Абсолютно перемогти корупцію неможливо. До того ж, якщо становище влади і суспільства є нормальним, корупція стає технологічно корисним сигналом про недоліки в методах роботи влади. Не існує країн, приречених на масштабну і хронічну корупцію. Україна не є винятком з цього правила.
8. Альтернативні заходи протидії переслідуванню спрямовані, насамперед, на профілактику злочинів серед неповнолітніх і зменшення кількості ув’язнених. Ці заходи містять поліцейське попередження, інститут медіації (посередництва) і фіскальних штрафів. Доцільність й економія у слідчій діяльності мають підпорядковуватись, передовсім, забезпеченню правомірності встановленню істини й цілям досягнення результатів.
9. Криміналістичне дослідження двоєдиного взаємозв’язку злочинної діяльності та спрямованої боротьби проти правоохоронної діяльності має дедалі ширше і глибше розвиватися, однак наявні наукові праці найчастіше стосуються теоретичної постановки цих питань і вкрай рідко висвітлюють аспекти внутрісутнісні й такі, що відрізняються практичною новизною розвитку злочинності, що зумовлюють необхідну модернізацію засобів і методів виявлення, розкриття, розслідування і попередження злочинів.
10. Кожен вид джерел і методів вивчення інформації має як позитивні, так і негативні сторони, тому для будь-якого дослідження необхідно ретельно підбирати відповідні джерела і методи вивчення. На жаль, аналіз досліджень багатьох вчених найчастіше відображає найпростіші методи його проведення, наприклад, опитування слідчих замість складніших категорій можливих респондентів.
11. Практичне експериментування у сфері кримінального судочинства вкрай обмежене, оскільки нові пропозиції правової сутності можуть не лише сприяти захисту прав й інтересів учасників (громадян, насамперед), а й погіршувати їх. Але багато питань навіть організаційно-технічних (наприклад, необхідність технічних помічників слідчим тощо) украй рідко не перевіряються експериментально чи організаційно.
12. Українська система правосуддя за своєю сутністю ніколи не була і не є змагальною, яка створює таку видимість лише за зовнішньою формою, перешкоджаючи справжньому досягненню демократичних принципів.
13. «Право мовчати» має стосуватися лише основних принципів Конституції, а його поширення на поведінку правопорушників позбавить слідчого права застосовувати тактичні прийоми і загалом активно здійснювати слідчу діяльність.
14. Односкладове віднесення дезінформації, обману, спонукання до дій тощо до неприпустимих і неправомірних дій, на наш погляд, є помилковим, оскільки вони мають чітко розмежуватись на правомірні, які становлять зміст і суть тактичних прийомів, і на неприпустимі та не закономірні, що прямо суперечать правам особистості.
Необхідний чіткий розподіл і розмежування на спонукання до дій і безперечну провокацію.
15. Взаємодія правоохоронних органів із ЗМІ призначена оптимізувати їх діяльність і сприяти покращенню громадської думки щодо їх роботи.
16. За сучасних умов зростання рівня протидії розкриттю і розслідуванню злочинів впливає на учасників кримінального судочинства. Суттєвим чинником, що впливає на вірогідність показань і бажання громадян брати участь у досудовому і судовому слідстві, є недостатність державної гарантії на недоторканність особи.
17. На наш погляд, правильною є система юридичної освіти, що має навчати «правозастосуванню» замість «правознавства», оскільки за чотири–п’ять років навчання відбувається багато нового, що нерідко принципово змінюється і відстає впродовж цього часу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдулаев Н.Д., Муравьев Ю.В. Роль конкретно-социологических методов исследования в совершенствовании советского правотворчества // Вестн. Ленингр. ун-та. Сер. экономики, философии и права.– 1964. – Вып. 3. –№ 17. – С. 152–158.
2. Абрамкин В. Сокращение численности тюремного населения России — проблемное поле дискуссий. 2-е изд., испр. и доп. // Человек и тюрьма. Сб. инф. матер. — М.: ОЦС, 1999. — С. 3–7.
3. Аванесов Г.А. Наука криминология: накопленный опыт, современные проблемы, перспективы развития // Криминологический журн. – Брянск, 2004. – № 1 (6). – С. 8–11.
4. Агаенок Б.В. Некоторые аспекты криминалистической характеристики противодействия расследованию преступлений, совершенных организованными преступными группами // Проблемы борьбы с организованной преступностью, наркомафией и наркобизнесом. Профилактика наркомании и алкоголизма. – Минск, 2005. – С. 42–47.
5. Адашкевич Ю.Н. Агентурный метод в борьбе с преступностью в зарубежных странах // Інформ. бюл. – К., 2006. – № 8. – Серпень . – С. 83 – 96.
6. Азаров В.А. Борьба с организованной преступностью: российский опыт законотворчества и прогнозы XXI столетия // Полиция в XXI веке: прогнозы, модели, деятельность. – Омск, 2000. – С. 27–32.
7. Айдинян Р., Глинский Я. Функциональная теория организации и организованная преступность // Изучение организованной преступности: российско-американский диалог. – М.: Олимп, 1997. – С. 59–63.
8. Акимжанов Т. Организованная преступность как объект криминологического исследования // Российский следователь. – 2006. – № 3. – С. 27–30.
9. Акутаев Р.М. Некоторые аспекты борьбы с искусственно-латентной преступностью // Государство и право. – 1999. – № 3. – С. 44–53.
10. Александренко О.В. Криміналістичні проблеми подолання протидії розслідуванню: Дис. … канд. юрид. наук / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 256 с.
11. Александров А.И. Уголовная политика и уголовный процесс в российской государственности: история, современность, перспективы, проблемы. / Под ред. В.З. Лукашевича. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 2003. – 559 с.
12. Алексеев А. Государственная политика борьбы с преступностью в России // Уголовное право. – 1998. – № 3. – С. 99–101.
13. Алексеев А.И., Овчинский В.С., Побегайло Э.Ф. Российская уголовная политика: преодоление кризиса. – М.: Норма, 2006. – 144 с.
14. Аликперов X., Зейналов М., Курбачова К. Допустим ли компромисс в борьбе с преступностью? // Уголовное право. – 2001. – № 3. – С. 58–61.
15. Аналитический доклад фонда ИНДЕМ «Россия и коррупция: кто, кого?» – М., 1998. – 69 с.
16. Андреева О.И. Пределы проявления диспозитивности в уголовном судопроизводстве. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 2000. – 133 с.
17. Андреева О.И. Соотношение прав и обязанностей государства и личности в правовом государстве и специфика ее проявления в сфере уголовного судопроизводства (теоретический аспект) / Под ред. М.К. Свиридова. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 2004. – 135 с.
18. Антонов И.А. Нравственно-правовые критерии уголовно-процессуальной деятельности следователей. – С-Пб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 236 с.
19. Антонович М., Мережко А. Как преодолеть коррупцию // Эл. ресурс: «(http:www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/620/54881/)».
20. Аргументы и факты в Украине. – 2002. – № 42.
21. Аркуша Л.И. Основы методики выявления и расследования организованной преступной деятельности при наличии коррумпированных связей: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харьков, 2002. – 22 с.
22. Архипова И.А. Сбыт похищенного как элемент противодействия раскрытию и расследованию преступлений // Изв. Тульского гос. ун-та. Сер. Актуальные проблемы юрид. наук. – Тула, 2004. – Вып. 10. – С. 39–45.
23. Астапкина С. М., Бугай В. В., Грабовский В. Д. и др. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики / Учебник: под. ред. В. Д. Грабовского, А. Ф. Лубина. – Н. Новгород: Нижегород. ВШ МВД Pоссии, 1995. – 400 с.
24. Аувяэрт Л.И., Бельчиков Я.М. О некоторых отрицательных моментах правовой социализации средствами массовой информации и пропаганды // Преподавание юридической психологии и ее практическое применение: Тез. докл. и сообщений межвуз. науч.-практ. конф. (17–19 сентября 1986 г.). – Тарту-Кяэрику, 1986. – Ч. 1. – С. 19–26.
25. Бабаев М.М., Рахманова Е.Н. Права человека и криминологическая безопасность: Учеб. пособ. — М.: Логос, 2003. — 153 с.
26. Бабушкина И.Г. Некоторые проблемы института возбуждения уголовного дела в свете нового УПК РФ // Вопросы права в третьем тысячелетии: Материалы межвуз. науч.-практ. конф. вузов МВД республики Беларусь и России (27 февраля 2003 г.) – Брянск – Минск, 2003. – С. 45–48.
27. Багрій-Шахматов Л.В. Організована злочинність та корупція // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. – Одеса, 1999. – № 2. – С. 3–5.
28. Баев О.Я. Введение в курс криминалистики: Лекция // Воронежские криминалистические чтения. – Воронеж, 2000. – Вып. 1. – С. 19–27.
29. Баев О.Я. Криминалистические средства и методы исследования преступлений // Криминалистические средства и методы исследования преступлений. – Воронеж, 1999. – Вып. 10. – С. 12–17.
30. Баев О.Я. Тактика следственных действий: Учеб. пособие. – 2 е изд. – Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. – 224 с.
31. Баев О.Я. Уголовно-процессуальное исследование преступлений: система и ее качество. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2007. – 200 с.
32. Баев О.Я., Баев М.О. Защита от обвинения в уголовном процессе. – Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. – 230 с.
33. Баев О.Я., Баев М.О. УПК РФ 2001: достижения, лакуны, коллизии: возможные пути разрешения последних. – Воронеж: Изд.-во Воронеж. ун-та, 2002 – 164 с.
34. Бажанов О. Концептуальные основы создания автоматизированной системы обработки статистической информации в правоохранительной сфере (организационно-правовой аспект) // Інформ. бюл. МНДЦ. – К., 1999. – № 12. – С. 96–100.
35. Баймуратов И.Ю. Криминалистический анализ механизма расследываемого события // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право.– 2003. – № 6. – С. 80–91.
36. Бандурка А.М., Давиденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие. – Х.: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003. – 367 с.
37. Барабаш А.С. Статус состязательности в уголовном процессе // Изв. вузов. Правоведение. – 2005. – № 3. – С. 112–117.
38. Баранов П.П. Совершенствование правоохранительной деятельности в контексте эволюции современной правовой культуры // Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики. – Ростов н/Д, 2002. – С. 3–13.
39. Басков В.И. Отрывки из записок прокурора. – М.: Спарк, 1995. – 76 с.
40. Бахин В.П. Законодательство союзных республик как база правового эксперимента // Актуальные проблемы теории и практики борьбы с тяжкими преступлениями. – Караганда, 1973. – С. 34–55.
41. Бахин В.П. Криминалистика для криминалистов или для практики? // Роль и значение деятельности профессора Р.С. Белкина в становлении и развитии современной криминалистки. – М., 2002. – С. 31–61.
42. Бахин В.П. Полицейский допрос (советы допрашивающему). – Алма-Аты: Баспа. – 1997. – 34 с.
43. Бахин В.П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики. – Симферополь, 1999. – 34 с.
44. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. – К., 1991. – 348 с.
45. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. – К.: Либідь, 1991. – 142 с.
46. Бахин В., Когамов М., Карпов Н. Допрос на предварительном следствии. Уголовно-процессуальные и криминалистические вопросы. – Алма-Аты, 1999. – 208 с.
47. Бахин В.П., Биленчук П.Д., Кузьмичев В.С. Криминалистические приемы и средства разрешения следственных ситуаций: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1991. – 104 с.
48. Бахин В.П., Биленчук П.Д., Кузьмичев В.С., Филиппова М.А. Тактические приемы раскрытия преступлений. – К., 1991. – 160 с.
49. Бахин В.П., Ищенко А.В., Кузьмичев В.С. О необходимости новых форм и методов борьбы с преступностью // Вестн. Днепропетровского ун-та. Правоведение. – 1995. – Вып. 2. – С. 132–141.
50. Бахин В.П., Карпов Н.С. Взгляд на проблемы борьбы с преступностью с «той стороны» // Гуманитарный вестн. ун-та им. Д.А. Кунаева. – Астана, 2002. – № 1. – С. 13–16.
51. Бахин В.П., Карпов Н.С. Коррупция: кому и как с ней бороться? // Российский следователь. – М., 2004. – № 10. – С. 19–24.
52. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью. – К.: Б. и., 2002. – 456 с.
53. Бахин В.П., Карпов Н.С. О некоторых проблемах использования средств массовой информации в борьбе с преступностью // Закон и жизнь. – Кишинэу, 2004. – № 9. – С. 28–35.
54. Бахін В.П., Карпов Н.С. Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К., 2004. – № 9. – С. 119–129 (стаття 1).
55. Бахін В.П., Карпов Н.С. Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К., 2004. – № 10. – С. 119–127 (стаття 2).
56. Бахін В.П., Кузьмічов В.С., Карпов Н.С., Євдокименко С.В. Принципи злочинної діяльності // Вісн. Львів. ін-ту внутр. справ. – 2000. – № 2. – С. 126–132.
57. Бахін В.П., Моісеєв Є.М., Іщенко А.В., Алексєєв О.О. Концепція криміналістичної підготовки слухачів Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2001. – 32 с.
58. Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Х.: Фолио, 1999. – 606 с.
59. Бек А., Поволоцкий А.В., Ярмыш А.Н. Содержание и практические результаты Харьковского эксперимента // Взаимодействие милиции и населения: к итогам Харьковского эксперимента. – Х., 2003. – С. 49–54.
60. Беккер Г. Экономический анализ и человеческое поведение // Теория и история экономических и социальных институтов и систем. Т. 1. – М., 1993. – Вып. 1. – С. 32–35.
61. Беленски Р. Някои аспекти на процесуалната организация на распита на защитен свидетел по чл. 97а от НПК // Съвременно право. – София. – 1999. – Г. Х. – Кн. 1. – С. 55–64.
62. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня: Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: НОРМА, ИНФРА М, 2001. – 237 с.
63. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частная теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 270 с.
64. Белкин Р.С. Очерки криминалистической тактики. – Волгоград, 1993. – 200 с.
65. Белкин Р.С. Криминалистический аспект понятия преступной деятельности // Криминалистика: Учебник. Т. 1. История, общая и частные теории / Под ред. Р.С. Белкина, В.Г. Коломацкого, И.М. Лузгина. – М., 1995. – С. 78–81.
66. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. Пособие для студентов вузов, обучающихся по юрид. специальностям. 3 изд., доп. – М.: Юнити, 2001. – 837 с.
67. Белкин Р.С. Курс криминалистики. Т. 1: Общая теория криминалистики. – М.: Юристъ, 1997. – 404 с.
68. Белкин Р.С. Курс криминалистики. Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Юрист, 1997. – 480 с.
69. Белкин Р.С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики. – М.: Высш. шк. МВД СССР, 1970. – 130 с.
70. Белкин Р.С. Нравственные начала деятельности следователя органов внутренних дел: Лекция. – М., 1999. – 24 с.
71. Белкин Р.С. О природе криминалистической науки // Тр. акад. МВД РФ / Под ред. В.Ю. Шепитька. – М., 1996. – С. 5–13.
72. Белкин Р.С. Противодействие расследованию и пути его преодоления // Криминалистика / Под ред. А.Ф. Волынского. – М., 1999. – С. 240–241.
73. Белкин Р.С. Эксперимент в следственной, судебной и экспертной практике. – М.: Юрид. лит., 1964. – 223 с.
74. Білоконь М. Україна не тільки декларує Європейський вибір, а й реально стала на цей шлях // Міліція України. – 2004. – № 8. – С. 2–4.
75. Блант У. Жертвы и судопроизводство в Америке // Вопросы криминологии, криминалистики и судебной экспертизы. – Минск, 1996. – Вып. 11. – С. 93–97.
76. Богданов В., Клемешев П. Следствию помог экстрасенс // Соц. законность. – 1991. – № 8. – С. 2–3.
77. Богинский В.Е. Система тактических приемов допроса подозреваемого: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1980. – 31 с.
78. Богуш Г.И. К вопросу об уголовной ответственности юридических лиц // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2005. – № 4. – С. 19–29.
79. Богуш Г.И. Понятие коррупции в международном праве и российском законодательстве // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2004. – № 2. – С. 76–85.
80. Бойков А.Д. Концептуальные проблемы проекта нового Уголовно-процессуального кодекса России // Прокурорская и следственная практика. – М., 1997. – № 2. – С. 103–107.
81. Более 40 % украинцев дают взятки чаще всего – врачам и сотрудникам ГАИ // Эл. ресурс: «(http:www.mirror.kiev.ua/ie/show/427/37370)».
82. Болонский процесс: основополагающие материалы / [пер. с англ. А. К. Бурцева]. – М.: Финансы и статистика. – 2007. – 87 с.
83. Борков В. Проблемы криминализации крупного обогащения в России // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С. 27–31.
84. Боровиков В.Б. Средства массовой информации и проблемы борьбы с преступностью несовершеннолетних // Криминологический журн. – Брянск, 2003. – № 2 (5). – С. 16–20.
85. Борьба с преступностью за рубежом: Ежемесячный информ. бюл. – М.: ВИНИТИ, 1992. – 74 с.
86. Бояров В.И. Защита свидетелей в уголовном судопроизводстве // Прокурорская и следственная практика. – 1998. – Вып. 2. – С. 129–133.
87. Бояров В.І. Про деякі особливості розслідування кримінальних справ про злочинні дії, які пов’язані із застосуванням гіпнозу // Слідча практика України. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2007. Вип. 5. – С. 76–80.
88. Бояров В.І., Кравченко В.В. Захист учасників кримінального судочинства за чинним кримінально-процесуальним законодавством Росії // Вісник Академії адвокатури України. – К.: Видавничий центр Академії адвокатури України. – Вип. 8. – 2007. – С. 122–129.
89. Бражникова А.Н. Развитие профессионально значимых качеств юриста: Автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.07 / Карачаево-Черкесский гос. технол. ин-т. – Черкесск, 2000. – 23 с.
90. Брусницын Л. Обеспечение безопасности потерпевших и свидетелей // Законность. – 1997. – № 1. – С. 36–37.
91. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
92. Булатов И. Защита прав потерпевших от преступлений // Законность. – 2003. – № 4. – С. 23–24.
93. Бурлаков В.Н., Горшенков Г.Н., Максина С.В., Шестаков Д.А. Средства массовой информации и преступность (криминология СМИ). (Материалы научного заседания) // Правоведение. — С.-Пб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2000. — № 5. — С. 259–267.
94. Бутенко А.И., Калинин А.П. К вопросу о методологическом значении соотношения понятий организованной преступности и коррупции // Коррупция в России: состояние и проблемы: Материалы науч.-практ. конф. – М., 1996. – Вып. 2. – С. 106–109.
95. Быстряков Е.Н., Усапов И.В. Проблемы оптимизации расследования преступлений, совершенных профессионально // Актуальные проблемы современной юридической науки и практики. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2006. – С. 170–171.
96. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий: Дис. … д-ра юрид. наук. – М., 1975. – 311 с.
97. Быховский И.Е., Глазырин Ф.В., Питерцев С.К. Допустимость тактических приемов при допросе: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1989. – 48 с.
98. Бюллетень Счетной палаты Российской Федерации, № 7 (55) // Эл. ресурс:«(http://www.budgett.ru/Publications/Schpalata/2002/schpal2002bull07/ schpal 55 2002 bull 7–9.html)».
99. Вагина Н.С. Активные процессы в современном русском языке: Учеб. пособие. – М.: Логос, 2001. – 304 с.
100. В Україні знову заговорили про боротьбу з корупцією // Эл. ресурс: «(http://www.polit.com.ua)».
101. Вандер М.Б., Благина Е.В. Защита доказательств при расследовании преступлений // Вопр. совершенствования прокурорско-следственной деятельности: Сб. ст. – С.Пб., 1996. – Вып. 8. – С. 138–142.
102. Вандер М., Хоруева В. Использование данных криминалистики в работе нотариата // Сов. юстиция. – 1969. – № 4. – С. 18–19.
103. Вандышев А., Овчинский В. Стратегия профилактики // Сов. юстиция. – 1991. – № 1. – С. 5–6.
104. Варламов В.А., Варламов Г.В. Психофизиология полиграфных проверок. – Краснодар, 2000. – 239 с.
105. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. – К.: Вища шк., 1987. – 152 с.
106. Варфоломеєва Т. Процесуальні, криміналістичні та етичні аспекти захисту // Вісник Акад. правових наук України. – Х., 2002. – № 3 (30). – С. 144–148.
107. Винберг А.И., Комаринец Б.М., Митричев С.П. и др. Криминалистика / Учебник. – М., – 1950. – Ч. 1. – 303 с.
108. Васильева О.Л. О преподавании спецкурса «Нравственные начала в уголовном процессе» // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2003. – № 2. – С. 62–87.
109. Васильев В.Л. Психолого-педагогические аспекты подготовки следователей // Правоведение. – С-Пб., – 1993. – № 1. – С. 114 – 119.
110. Васильев А.Н. Следственная тактика. – М.: Юрид. лит., 1976. – 197 с.
111. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий. – М.: Юрид. лит., 1981. – 112 с.
112. Васильев В.А. Соответствие правоохранительных систем масштабам современной преступности // Право и безопасность. – 2001. – № 1 // Эл. ресурс: «(http:dpr.ru/pravo_1_3html)».
113. Васин Ю. О некоторых аспектах поискового прогнозирования законодательной деятельности в сфере борьбы с организованной преступностью // Уголовное право. – 1999. – № 1. – С. 105–108.
114. Ведерникова О.Н. Новое в законодательстве о борьбе с терроризмом в Великобритании // Организованная преступность, миграция, политика. – М., 2002. – С. 158–163.
115. Веріго І.М., Демичева А.В., Ревіна Г.В., Соболь Л.В. Опитування як провідний метод соціологічного дослідження. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС, 2004. – 107 с.
116. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти). – К.: НАВСУ-НВТ «Правник», 1999. – 126 с.
117. Вечернин Э.П., Губанов В.В., Савченко С.М. К вопросу о правовой защите участников уголовного процесса и иных лиц // Проблемы борьбы с организованной преступностью. – М., 1990. – С. 97–100.
118. Взаимодействие органов внутренних дел со средствами массовой информации // Научно-технический прогресс и преступность: Научно-аналитический обзор. – М., 1990. – С. 48–52.
119. Виговський Д.Л. Проблеми визначення поняття «Кримінальна субкультура» в сучасній кримінології // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіонального управління та права. – Хмельницький, 2003. – № 2 (16). – С. 118–124.
120. Винокуров С.И. Организованная преступность как она есть // Российский следователь. – 1999. – № 1. – С. 6–10.
121. Вісник Верховного Суду України. – К., 2001. – № 1 (23). – С. 63.
122. ВНИИ МВД РФ. (http://www.vnii-mvd.ru/).
123. Водолазский Б.Ф., Вакутин Ю.А. Преступные группировки. Их обычаи, традиции, «законы» (Прошлое и настоящее). – Омск: Омская высш. шк. милиции, 1979. – 38 с.
124. Воеводин А.И. Стратагемы: Стратегии войны, манипуляции, обмана. – 2-е изд., доп. – М.: Белые альвы, 2003. – 255 с.
125. Возгрин И.А. Введение в криминалистику. История, основы теории, библиография. – С.-Пб., 2003. – 474 с.
126. Возгрин И.А. Криминалистическая методика расследования преступлений. – Минск: Высш. шк., 1983. – 215 с.
127. Возгрин И.А. Криминалистическая тактика: понятие и предмет исследования // Вестн. С.-Петер. ун-та МВД России. – С.-Пб., 1999. – № 1. – С. 53–59.
128. Волженкин Б.В. Некоторые направления и особенности борьбы с коррупционной преступностью // Криминология: Учебник / Под ред. В.П.Сальникова. – С-б.: С-Пб академия МВД России, 1998. – С. 330–337.
129. Волженкин Б. Допустима ли провокация как метод борьбы с коррупцией? // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 43–45.
130. Волженкин Б., Сучков А., Рохлин В. Провокация или оперативный эксперимент? // Законность. – 1999. – № 6. – С. 38–41.
131. Волков В., Подольный Н. Кто боится расширения прав защитника? // Российская юстиция. – 2001. – № 2. – С. 57–58.
132. Волобуев А. Криминология теряет проблему организованной преступности. Выгода обоюдная // Изучение организованной преступности: российско-американский диалог. – М.: Олимп, 1997. – С. 105–114.
133. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: Дис. … д-ра юрид. наук. – Х., 2001. – 426 с.
134. Волович B.I., Попович В.В., Радченко Н.Г. Адаптація курсантів і слухачів Нац. акад. внутр. справ України. Аналітичний звіт: Рукопис. – К., 2001. – 39 с.
135. Волчецкая Т.С. Изучение феномена транснациональной организованной преступной деятельности // Проблемы борьбы с транснациональной организованной преступностью. – Калининград: Изд-во Калинингр. ун-та, 2002. – С. 3–7.
136. Волчецкая Т.С. Криминалистические проблемы реализации принципа состязательности сторон в уголовном судопроизводстве // Новый уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации – проблемы практической реализации. – Краснодар, 2002. – С. 42–44.
137. Волчецкая Т.С. Ситуационный подход обучения криминалистике // Вестн. криминалистики. – М., 2000. – Вып. 1. – С. 23–24.
138. Волынский В.А. Криминалистическое обеспечение предварительного расследования преступлений: право и права, традиции и современность // Криминалистическое обеспечение борьбы с преступностью: Информ. бюл. Акад. управления МВД России. – М., 2001. – № 13. – С. 34–37.
139. Волынский В.А., Попов И.А. Предварительное расследование в аспекте нового УПК РФ: проблемы, пути их решения // Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе. – Краснодар, 2002. – С. 13–20.
140. Воронцова Л.Ф. Актуальные проблемы правового регулирования взаимодействия ОВД со средствами массовой информации // Информатизация правоохранительных систем: 10-я междунар. науч. конф. (22–23 мая 2001 г.). – М., 2001. – С. 8–12.
141. Воронцов С.А. Правоохранительные органы и спецслужбы Российской Федерации. История и современность. – Ростов н/Д: Изд-во Ростов. ун.-та, 1999. – 530 с.
142. Выход украинской организованной преступности на международную арену // Борьба с преступностью за рубежом. – М.: ВИНИТИ, 2003. – № 4. – С. 2–4.
143. Гаврилов Б.Я. Уголовно-правовая (судебная) статистика: реальное состояние и меры по ее совершенствованию // Российский следователь. – 2004. – № 10. – С. 11–15.
144. Гаврилов Б.Я., Боженок С.К. вопросу о провокации преступлений (с учетом решений Европейского Суда по правам человека) // Российская юстиция. – 2006. – № 5. – С. 44–51.
145. Гаврилов А.К., Глазырин Ф.В., Ефимичев С.П. и др. Следственные действия (процессуальная характеристика, тактические и психологические особенности). – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984. – 238 с.
146. Гаевский И., Смелов В. США: тайная война против инакомыслящих. – М.: Изд-во АПН, 1978. – 264 с.
147. Гаєнко В.І., Сафронов С.О. До питання про предмет криміналістики // Вісник Ун-ту внутр. справ. – X., 1999. – Вип. 9. – С. 181–185.
148. Гармаев Ю.П. Незаконная деятельность адвокатов: основные тенденции и постановка научных проблем // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы: Сб. науч. тр. – М.: Акад. управления МВД России, 2007. – С. 142 – 149.
149. Гармаев Ю.П. Теоретические основы формирования криминалистических методик расследования преступлений: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М., 2003. – 54 с.
150. Гармаев Ю.П. Пределы прав и полномочий адвоката в уголовном судопроизводстве: Метод. пособ. – Иркутск:: Изд-во ИЮИ ГП РФ, 2003. – 77 с.
151. Гаухман Л. Нужен ли новый УК РФ // Законность. – 1998. – № 7. – С. 22–25.
152. Гладких В. И., Сташевский С. С., Горжей В.Я. Новый УПК: больше вопросов, чем ответов // Российский следователь. – 2003. – № 1. – С. 17–19.
153. Голдинська М. Технологічні «навороти» проти кримінального винахідника // Іменем закону. – 2006. – № 24. – С. 4. – 31 с.
154. Голик Ю.В., Карасев В.И. Коррупция как механизм социальной деградации. – С.-Пб.: Изд-во Р. Асланова «Юрид. центр Пресс», 2005. – 327 с.
155. Головин А.Ю. Криминалистическая систематика: Монография. – М.: ЛексЭст, 2002. – 305 с.
156. Головин А.Ю., Дубоносов Е.С. Этапы и особенности использования средств массовой информации в раскрытии и расследовании преступлений // Изв. Тульского гос. ун-та. Сер. Современные проблемы законодательства, юридических наук и правоохранительной деятельности. – Тула, 2001. – Вып. 4. – С. 119–138.
157. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 542 с.
158. Голубев В.В. Вопросы использования оперативно-розыскной деятельности на предварительном следствии // Следователь. – № 4. – 1997. – С. 3–5.
159. Голунский С.А. Допрос на предварительном следствии. – Ашхабад, 1942. Цит.за Белкиным Р.С. Криминалистика – проблемы сегодняшнего дня. – М.: Норма; Инфра-М, 2001. – 237 с.
160. Голунский С.А., Рогинский Г.К. Техника и методика расследования преступлений / Под ред. М.С. Строговича. – М.: Сов. законодательство, 1934. – Вып. 5. – 75 с.
161. Гончаренко В.Г., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч. посібник. – К.: УАВС, 1994. – 46 с.
162. Гончаренко В.И. Вопросы использования средств криминалистической техники в уголовном судопроизводстве // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1979. – Вып. 19. – С. 16–21.
163. Гончаренко В.И. О системе методов советской криминалистики // Проблемы правоведения. – К.,1980. – Вып. 41. – С. 88–97.
164. Гончарова О. Кому потрібна корупція в Україні? // Эл. ресурс:
«(http://www.khpg.org/index.php?id=1160731247&version=print 13.10.2006)».
165. Горбачев A.В. О допустимости показаний, данных лицом против самого себя // Адвокатская практика. – 2004. – № 2. – С. 29–34.
166. Гордейчик С.А. Адвокат как субъект противодействия предварительному и судебному следствию // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы: Сб. науч. тр. – М.: Акад. управления МВД России, 2007. – С. 150–155.
167. Горонин П.В. Поиск путей совершенствования профессионального отбора на учебу в Академию МВД Республики Беларусь // Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел Республики Беларусь. – Минск, 2004. – С. 174 – 175.
168. Горшенков Г.Н. Преступление. Как его понимать?: Монография. – Н. Новгород: Изд-во ННГУ, 2004. – 169 с.
169. Горяинов К.К., Овчинский В.С. Первый учебник по антикоррупционной политике // Журнал российского права. – 2004. – № 8. – С. 168–174.
170. Гриб В.Г., Астрошабов А.В., Шайдаев Ш.Г. Мафия в России: современное состояние, прогноз // Проблемы борьбы с организованной преступностью. – М., 1996. – С. 14–17.
171. Григорьев Ф.Г. Право свидетеля и других участников уголовного судопроизводства на обеспечение их безопасности // Вестник Московского университета. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 2006. – № 3. – С. 91 – 103.
172. Гришин С.П. Активность суда и состязательность уголовного процесса // Российский судья. – 2006. – № 1. – С. 9–11.
173. Громов В.И., Васильев Г.А. Энциклопедия безопасности. – М.: Спарк, 1998.
174. Гросс Г. Руководство для судебных следователей, как система криминалистики / 4 изд., доп.: пер. с нем. – С.-Пб.: Типография М. Меркушева, 1908. – XXVIII, 1040 с.
175. Грошевой Ю.М. Когда о сложном читать легко, с удовольствием и пользой для себя // Розовский Б.Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса: Эссе. – Луганск: РИО ЛАВД, 2004. – С. 3–6.
176. Грядунова Л.И. Социальная ответственность социалистической личности, её структура и условия формирования: Дис. ... канд. философ. наук. – К., 1976. – 216 с.
177. Губанов А.В. Полиция зарубежных стран. Организационно-правовые основы, стратегия и тактика деятельности. – М.: Моск. акад. экономики и права, 1999. – 286 с.
178. Гузь B.I. Організація та тактика діяльності підрозділів внутрішньої безпеки по протидії розвідницьким заходам злочинних формувань // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. – Х., 1997. – Вип. 3, 4. – С. 143–148.
179. Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств: Учеб. пособ.: Под ред.: Гуценко К.Ф. – М.: Зерцало-М, 2002. – 528 c.
180. Давлетов А.А. Принципы уголовного процесса: отказ от традиционного подхода. – С. 37–40 // Состояние и перспективы развития юридической науки: Материалы Междунар. науч.-практ. конф. 30–31 марта 2006 г. – Ижевск: Детектив-информ. – 2006. – Ч. 2. – 208 с.
181. Данилова С.И. Об истории развития инквизиционного процесса // Юрист. – 1998. – № 10. – С. 45–48.
182. Даньшин І., Лисодєд О. До питания про поняття злочинної діяльності // Вісн. акад. правових наук України. – Х., 1998. – № 3. – С. 93–97.
183. Демин В.Н. Принципы материалистической диалектики в научном познании. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 184 с.
184. Деякі питання провадження у справах про злочини, вчинені організованими угрупованнями // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 1. – С. 29–40.
185. Джига М.В., Баулін О.В., Лук’янець С.І., Стахівський С.М. Провадження дізнання в Україні. – К., 1999. – 156 с.
186. Дзуев Х.В. Чиновничество в «борьбе» с жалобами // Социол. исслед. – 2004. – № 4 (240). – С. 124–128.
187. Диканова Т.А., Осипов В.Е. Борьба с таможенными преступлениями и отмыванием «грязных» денег. – М.: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2000. – 310 с.
188. Добровольская Т.Г. Принципы советского уголовного процесса. – М., 1971. – 199 с.
189. Додин Е.В., Юркин В.И. Применение криминалистических методов, приемов и средств в административном процессе // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1971. – Вып. 8. – С. 92–97.
190. Долгова А.И. Преступность, ее организованность и криминальное общество. — М.: Росс. криминолог. ассоц., 2003. — 572 c.
191. Долгова А.И. Углубление социального контроля преступности – одна из предпосылок решения социально-экономических проблем // Государство и право. – 1999. – № 9. – С. 64–67.
192. Долгова А.И., Ванюшкин С.В. и др. Преступность, статистика, закон. – М., 1997. – 224 с.
193. Домбровский Р.Г. Совершенствование понятийного аппарата криминалистики // Борьба с преступностью на современном этапе. – Рига, 1980. – С. 107–110.
194. Доповідь експертів про стан організованої злочинності в країнах-членах Ради Європи // Інформ. бюл. МНДЦ. – К., 1998. – Вип. 15. – С. 18–19.
195. Доронин А.И. Разведывательное и контрразведывательное обеспечение финансово-хозяйственной деятельности предприятий. – Тула .: Гриф и К., 2000. — 116 с.
196. Дуванов С. Власть и коррупция – круг замкнулся // Эл. ресурс: «(/http:www.iicas.org/artic/es/pub/41001.html)».
197. Дугинец А.С., Макиенко А.В. Организованная преступность как социальный феномен России // Российский следователь. – 1999. – № 1. – С. 15–16.
198. Дулов А.В. Задачи, функции и предмет криминалистики // Криминалистика: Учеб. пособ. / Андреев И.С., Грамович Г.И., Дулов А.В. и др.; Под ред.: Дулова А.В. — М.: Экоперспектива, 1996. — С. 4—33.
199. Дулов А.В. Основы расследования преступлений, совершенных должностными лицами. – Минск: Университетское, 1985. – 168 с.
200. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2004 року. – К., 2005. – 70 с.
201. Еникеев З.Д. Кризисное состояние современного российского уголовно-процессуального законодательства и пути его преодоления // Состояние и перспективы развития юридической науки: Материалы междунар. науч.-практ. конф. 30–31 марта 2006 г. – Ижевск: Детектив-информ. – 2006. – Ч. 1. – С. 39–45.
202. Еникеев З.Д. Наука и практика – неотъемлемые условия подготовки юридических кадров в университете // Юридическая наука и практика в Башкирском государственном университете: Материалы Всерос. науч.-практ. конф., посвященной 95-летию Башкирского гос. ун.-та. – Уфа, 2004. – С. 7–20.
203. Еникеев З.Д. Противодействие преступности – задача первостепенной важности // Проблемы противодействия преступности в современных условиях: Материалы междунар. науч.-практ. конф. (16–17 октября 2003 г.). – Уфа, 2003. – Ч. 1. – С. 16–20.
204. Еникеев З.Д. Процессуальные проблемы расследования преступлений в России // Теоретико-методологические и прикладные аспекты борьбы с преступностью: История и современность: Материалы междунар. науч.-практ. конф. – Уфа: УЮИ МВД РФ, 2005. – С. 43–47.
205. Епифанова Е.В. Криминализация и декриминализация деяний // Российская юстиция. – 2006. – № 5. – С. 26–32.
206. Епихин А.Ю. Безопасность участвующих в сфере уголовного судопроизводства. – Сыктывкар, 2006. – 84 с.
207. Еркенов С.Е. Взаимодействие правоохранительных органов стран СНГ при раскрытии и расследовании транснациональных преступлений: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М., 2000. – 48 с.
208. Ефремов И.А. Некоторые вопросы кримина-листического обеспечения доказывания по уголовным делам об организованной преступной деятельности // Информ. бюл. Акад. управления МВД России. Материалы криминалистических чтений. – М., 2001. – № 13. – С. 44–53.
209. Єлов В. Коли вуз готуватиме юристів, а не «випускників»? // Право України. – 2004. – № 1. – С. 131–133.
210. Жалинский А.Э., Ририхт А.А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
211. Жижиленко А.А. Задачи текущего момента в области русского уголовного законодательства: Отчет о состоянии и деятельности Императорского Петроградского университета за 1915 г. – Пг., 1916. – 23 с.
212. Жуковский В.М. О тайне телефонных переговоров на предварительном следствии // Укрепление законности предварительного расследования в условиях перестройки: Сб. науч. тр. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1990. – С. 139–143.
213. Журавський B.С. Проект (Реєстр. № 7440 27.08.2001). Закон України «Про статус слідчих». – 16 с.
214. Журналистское расследование. Истории метода и современная практика. – С.-Пб. – М., 2001.
215. Зайцева Е.А. Совершенствование правового института судебной экспертизы в стадии расследования: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Высшая следственная школа МВД РФ. — Волгоград, 1994. — 19 с.
216. Зайцев О.А. Государственная защита участников уголовного процесса. – М.: Экзамен, 2002. – 510 с.
217. Закалюк А.П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К., 2001. – № 4. – С. 24–29.
218. Закалюк А.П. Організована злочинна діяльність: сутність і необхідність нормативного визначення // Вісник Акад. правових наук України. – X., 2002. – № 1. – С. 129–137.
219. Закатов А.А. Психологические особенности тактики производства следственных действий с участием несовершеннолетних. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1979. – 96 с.
220. Закорецький О.В. Деякі аспекти повернення справ на додаткове розслідування // Слідча практика України. – К., 2000. – Вип. 2. – С. 70–72.
221. Звіт про стан наукових досліджень у 2000 р. Академія правових наук України. – Х., 2001. – 49 с.
222. Зеленецкий B.С. Возбуждение уголовного дела. – Х.: Крым Арт, 1998. – 340 с.
223. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. Концептуальные основы. – Х.: Основа, 1994. – 321 с.
224. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – 144 с.
225. Зелинский А.Ф. Криминология. – Х., 2000. – 239 с.
226. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. – Х.: Вища шк., 1986. – 168 с.
227. Зелинский А.Ф. Понятие «преступная деятельность» // Сов. гос-во и право. – 1978. – № 10. – С. 98 – 100.
228. Землянська В. Запровадження медіації у кримінальне судочинство України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 6 (36). – С. 107–111.
229. Зибер У. Организованная преступность Японии и Германии. Сравнительный анализ. – М.: Рос. юрид. изд. дом, 1999. – 32 с.
230. Зиле Я. Уголовно-процессуальные проблемы обеспечения прав потерпевших // Закон и жизнь: Междунар. науч.-практ. правовой журн. – Кишинэу. – 2006. – № 10 (179). – С. 37–40.
231. Зорин Г.А. Идея и перспективы криминалистического преактивизма // Юридическая наука и образование в республике Беларусь на рубеже ХХ – ХХІ веков: Матер. междунар. науч.-практ. конф. – Гродно, 1998. – С. 20–26.
232. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики. – Минск: Амалфея, 2000. – 416 с.
233. Зорин Г.А., Зорина М.Г., Зорин Р.Г. Возможности криминалистического анализа в процессах предварительного расследования, государственного обвинения и профессиональной защиты по уголовным делам. – М., 2001. – 328 с.
234. Зыкин В. Возвращение судом дел для дополнительного расследования: состояние и перспективы // Российский следователь. – 2006. – № 1. – С. 6–10.
235. Иванов В.П. Человеческая деятельность – познание – искусство. – К.: Наук. думка, 1977. – 251 с.
236. Иванов И.И. Науковедческие основы криминалистической профилактики преступлений нуждаются в совершенствовании // Изв. вузов. Правоведение. – 2003. – № 6 (251). – С. 100–106.
237. Ивахин А.Е., Прыгунов П.Я. Оперативная деятельность и вопросы онспирации в работе спецслужб (По материалам открытой печати и итературы). – К.: КНТ, 2006. – Т. 3. – 960 с.
238. Игнатович А.В. Проблемы правоприменительной деятельности органов предварительного следствия в условиях нового законодательства // Проблемы борьбы с преступностью и подготовка кадров для органов внутренних дел Республики Беларусь. – Минск, 2002. – С. 12–17.
239. Игнатьев М.Е. Фактор внезапности, его процессуальное и криминалистическое значение для расследования преступлений. – М.: Изд.-во «Юрлитинформ», 2004. – 144 с.
240. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький: Горьк. высш. шк., 1974. – 167 с.
241. Исследования эффективности действий полицейских сил в Канаде // Борьба с преступностью за рубежом: Ежемесячный информ. бюл. – М.: ВИНИТИ, 1996. – № 1. – С. 33–40.
242. Исютин-Федотков Д.В. Тенденция использования заимствованной (иноязычной) лексики в языке криминалистики // Вісн. Акад. адвокатури України. – К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2007. –– № 1 (8). – С. 107–111.
243. Інформаційний бюлетень МНДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю. – К.: Рада нац. безпеки і оборони України, 2006. – № 1. – 171 с.
244. Інформаційний бюлетень МНДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю. – К.: Рада нац. безпеки і оборони України, 2006. – № 2. – 151 с.
245. Информация пресс-центра Службы безопасности Украины от 21 ноября 2006 г.
246. Ишин А.М. К вопросу о противодействии расследованию преступлений в современных условиях // Проблемы преодоления противодействия расследованию преступлений: Сб. науч. ст. – М.: Акад. Управления МВД РФ, – 2007. – С. 47–57.
247. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень: Монографія / За ред. І.П. Красюка. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – 359 с.
248. Іщенко А.В. Проблеми розвитку наукових досліджень у галузі судової експертизи: Монографія. – К.: УАВС, 1995. – 149 с.
249. Іщенко А.В., Ієрусалимов І.О., Удовенко Ж.В. Теорія і практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 160 с.
250. Іщенко А.В., Павлов С.В. Проблеми призначення криміналістики в сучасних умовах (теоретико-прикладний аспект). – Запоріжжя: Запоріз. юрид. ін-т., 2004. – 191 с.
251. Ищенко Е.П., Николайченко В.В. Особенности преодоления противодействия расследованию пенитенциарных преступлений // Проблемы преодоления противодействия расследованию преступлений: Сб. науч. ст. – М.: Акад. Управления МВД РФ, 2007. – С. 58–78.
252. Кабанов П.А. Политические спекуляции по проблеме борьбы с коррупцией // Следователь. – 2002. – № 12. – С. 46–49.
253. Кабанов П. О псевдонаучных методах раскрытия преступлений // Законность. – 1997. – № 1. – С. 31 – 34.
254. Кавалиерис А.К. Некоторые аспекты участия Академии полиции Латвии в усилении обеспечения внутренней безопасности государства // Обучение и повышение квалификации работников полиции: Междунар. науч.-практ. конф. – Рига, 2003. – С. 21–25.
255. Кавалиерис А.К. Об одном аспекте интеграции криминалистической и оперативно-розыскной деятельности // Роль и значение профессора Р.С. Белкина в становлении и развитии современной криминалистики. – М., 2002. – С. 65–81.
256. Кавалиерис А.К. Путь существенного повышения эффективности расследования // Вестн. Калининградского юрид. ин.-та МВД России. – Калининград, 2004. – Вып. 6. – С. 92–97.
257. Кавалиерис А. Пути повышения эффективности допроса подозреваемого и обвиняемого // Совершенствование методов борьбы с преступностью. – Рига, 1984. – С. 79–95.
258. Каган М.С. Опыт системного анализа человеческой деятельности // Науч. докл. высш. шк. Философские науки. – 1970. – № 5. – С. 39–46.
259. Казымбетова Д.К. Коррупция как политико-правовой феномен // Социол. исслед. – 2004. – № 8 (244). – С. 142–147.
260. Кайшев А.В. Компромисс как средство удовлетворения интересов государства при осуществлении репрессивной функции // Состояние и перспективы развития юридической науки: Материалы Междунар. науч.-практ. конф. 30–31 марта 2006 г. – Ижевск: Детектив-информ, – 2006. – Ч. 1. – 232 с.
261. Как в СЕТИ можно выявить террористов и убийц // Інформ. бюл. МНДЦ. – К., 2003. – № 5. – С. 133–134.
262. Калиновский К.Б. Организованная преступная деятельность и государство // Криминология вчера, сегодня, завтра: Тр. С.-Петерб. криминалистического клуба. – С.-Пб., 2002. – № 2. – С. 36–40.
263. Кальман О.Г. Стан і перспективи організаційно-правового забезпечення протидії та запобігання корупції в Україні // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журн. – К., 2007. – № 15. – С. 39–50.
264. Каминская В.И. Теория советского уголовно-процессуального закона: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. — М., 1967. — 34 с.
265. Каминский М.К. Взаимодействие, отражение, информация // Теория криминалистической идентификации и дидактические вопросы специальной подготовки сотрудников аппаратов БХСС. – Горький: Горьк. высш. шк. МВД СССР, 1982. – С. 2–6.
266. Капитонов Н. Эксперимент или подстрекательст-во? // Законность. – 1996. – № 5. – С. 34 – 35.
267. Карагодин В.Н. Основы криминалистического учения о преодолении противодействия предварительному расследованию: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. – Екатеринбург, 1992. – 279 с.
268. Карагодин В.Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию. – Свердловск, 1992. – 175 с.
269. Караев Т.Э. Повторность преступлений. – М.: Юрид. лит., 1983. – 102 с.
270. Карнеева Л.М. Проблемы соотношения теории криминалистики и уголовно-процессуальной науки со следственной практикой // Актуальные проблемы советской криминалистики. – М.: Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупреждения преступности, 1980. – С. 5–14.
271. Карнеева Л.М. Тактические основы организации и производства допроса в стадии расследования: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – 143 с.
272. Карпов Н.С. Боротьба зі злочинністю і права особи // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – № 4–5. – С. 110–119.
273. Карпов Н.С. Злочинна діяльність: Монографія. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2004. – 307 с.
274. Карпов Н.С. К вопросу о месте и роли альтернатив уголовному преследованию в системе средств борьбы с преступностью // Закон и жизнь. – Кишинэу, 2004. – № 7. – С. 21–29.
275. Карпов Н.С. Окремі проблеми підготовки юристів-правоохоронців // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Збірник тез наукових доповідей III Міжнар. конференції аспірантів, студентів та здобувачів, 23–24 березня 2007 р. – Луцьк, 2007. – С. 248–250.
276. Карпов Н.С. О современной преступности // Преступность в Республике Молдова: состояние, тенденции, меры предупреждения и борьбы. – Кишинэу, 2003. – С. 43–47.
277. Карпов Н.С. Проблеми захисту учасників кримінального судочинства // Вісн. Акад. МВС України. – Дніпропетровськ, 2003. – № 2. – С. 269–274.
278. Карпов Н.С. Проблеми криміналістичної підготовки юридичних кадрів // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – Одеса, 2003. – № 3. – С. 233–237.
279. Карпов Н. Про вдосконалення досудового слідства // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – Одеса, 2003. – № 4. – С. 110–114.
280. Карпов Н.С. Про виділення пріоритетів у боротьбі зі злочинністю // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіонального управління та права. – Хмельницький, 2004. – № 3. – С. 201–206.
281. Карпов Н.С. Про поняття криміналістичної тактики // Вісн. Хмельниц. ін-ту регіонального управління. – Хмельницький, 2003. – № 13–14 (7–8). – С. 284–288.
282. Карпов Н.С., Максимчук И.Н. Состояние обеспечения безопасности потерпевшего в уголовном процессе // Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел. Материалы Междунар. науч.-практ. конф., посвященной Дню белорусской науки (Минск, 24 января 2007 г.): Тезиси докладов. – Минск, 2007. – С. 131–132.
283. Карякин Е. Состязательность и криминалистика: конфликт или единая цель? // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 101–103.
284. Квашис В. Преступность в США: реальность позитивных изменений или «временное исключение»? // Уголовное право. – 2005. – № 5. – С. 97–99.
285. К вопросу о борьбе с организованной преступностью в США // Проблемы преступности в капиталистических странах: Информ. бюл. – М., 1987. – №6. – С. 3–9.
286. Кветной М.С. Человеческая деятельность: сущность, структура, типы (социол. аспект). – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1974. – 224 с.
287. Кержнер М.Ю. Участие учреждений массовой информации в осуществлении профилактики правонарушений. – Ташкент: Ташкент. высш. шк. МВД СССР, 1982. – 92 с.
288. Кибак И.А. Профессионально-психологическая подготовка курсантов Академии МВД Республики Беларусь как фактор активизации становления специалиста // Актуальные пробл. правоохранительной деятельности органов внутренних дел. – Минск, 1999. – С. 64–68.
289. Киевские ведомости. – 1996. – 3 апр.
290. Кирвель В.К. Теоретико-правовые и организационные аспекты применения полиграфа в раскрытии преступлений: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Минск, – 2004. – 24 с.
291. Кириченко Л. Проект УПК: вперед в прошлое // ()
292. Кирпичников А.И. Взятка и коррупция в России. – С.-Пб.: Альфа, 1997. – 351 с.
293. Китаев Н.Н. Гипноз и преступления: Лекция для специализации 02.11.00 (юриспруденция). – Иркутск: Изд-во БГУЭП, 2006. – ¬¬¬¬60 с.
294. Кларк Р. Преступность в США: замечания по поводу ее природы, причин, предупреждения и контроля. – М.: Прогресс, 1975. – 241 с.
295. Клеандров М.И. Механизм государственного контроля качества знаний юристов-выпускников вузов нужно радикально реформировать // Изв. вузов. Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 251–258.
296. Клеандров М.И. Экономическое правосудие в России: прошлое, настоящее и будущее. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 600 с.
297. Клейменов М.П. Прогноз преступности и профессиограмма полицейского XXI века // Полиция в XXI веке: прогнозы, модели, деятельность. – Омск, 2000. – С. 7–10.
298. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя. – К.: Вища шк., 1990. – 103 с.
299. Клочкова А.В., Пристанская О.В. Информационные предпосылки криминализации общественного сознания // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1999. – № 2. – С. 17–42.
300. Клочков В. Следователю нужен помощник // Законность. – 1966. – № 4. – С. 45–46.
301. Клочков В.В., Образцов В.А. Преступление как объект криминалистического познания // Вопр. борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1985. – Вып. 42. – С. 44–54.
302. Клямкин И., Тимофеев Л. Теневая Россия: Экон.-социол. исслед. — М.: Рос. гос. гуманитар. ун-т, 2000. — 591 с.
303. Кобець В.В. Деякі напрямки оперативного супроводження судового розслідування злочинів // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – Одеса, 1999. – № 2. – С. 87–92.
304. Кобзева Е.В., Лопашенко Н.А. Оценочные признаки в уголовном законе: результаты экспертного опроса // Изв. вузов. Правоведение. – 2002. – № 2 (241). – С. 90–102.
305. Коваленко О.И., Филонов В.П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности. – Донецк: АО «Изд-во «Донеччина», 1995. – 590 с.
306. Когамов М.Ч. Актуальные проблемы совершенствования расследования преступлений в Республике Казахстан: Дис. … д-ра юрид. наук. – Алма-Аты, 1997. – 284 с.
307. Кожевніков Г.К., Хотенець В.М., Янович Ю.П. Значення навантаження та умов праці слідчого для підвищення ефективності його діяльності // Вісн. Акад. правових наук України. – Х., 1996. – Вип. 7. – С. 139–142.
308. Козлов Ю. Кого готовим, господа? // Юрист. – 1998. – № 7. – С. 63–65.
309. Кокорев Л.Д. Проблемы защиты общества от преступлений и развития гарантий справедливости правосудия // Служенье Истине: Научное наследие Л.Д. Кокорева. Сб. ст. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1997. — С. 316—328.
310. Колдин В.Я. Криминалистическое знание о преступной деятельности: функция моделирования // Сов. государство и право. – 1987. – № 2. – С. 63–69.
311. Колдин В.Я. Предмет, методология и система криминалистики // Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. – М., 1986. – С. 6–28.
312. Колдин В.Я. Служебная роль криминалистики // Криминалистика. XXI век. Материалы науч.-практ. конф. (26–28 февраля 2001 г.). – М., 2001. – T. 1. – С. 9–23.
313. Колесник В. Сомнительные новеллы УК РФ // Законность. – 1999. – № 3. – С. 27–28.
314. Колоколов Н.А. Обвинение и защита в российском уголовном процессе: баланс интересов – иллюзия или реальность // Уголовное судопроизводство. – М., – 2006. – № 1. – С. 2–4.
315. Колоколов Н.А., Арутюнова А.С. Есть ли достижения в борьбе с организованной преступностью на региональном уровне? // Российский следователь. – 1999. – № 5. – С. 6–9.
316. Коломацкий В.Г. Криминалистическое обеспечение деятельности органов внутренних дел по расследованию преступлений // Криминалистика. T. 1. История, общая и частная теории. – М., 1995., глава 5, С. 61 – 75.
317. Колонтаевская И.О., Цепкое Г.Н. Подготовка сотрудников правоохранительных органов в США // Деятельность правоохранительных органов зарубежных стран: Сб. материалов. – М., 2001. – Вып. 1. – С. 157–160.
318. Колонтаевская И.Ф. Профессиональное образование кадров полиции за рубежом (педагогический аспект). – М., 2000. – 147 с.
319. Комарков B.С. Тактика допроса: Учеб. пособие. – Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1975. – 66 с.
320. Комаров В.В. Проблеми вищої школи юридичної освіти України // Проблеми вищої юридичної освіти. – Х., 2002. – С. 3–8.
321. Комарова Н.А., Лукашевич В.З. Принцип состязательности и равноправия сторон должен быть эффективным средством установления объективной картины в судебном разбирательстве // Изв. вузов. Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 156–162.
322. Комиссарова Я.В. Из российского опыта использования полиграфа в уголовном судопроизводстве // Междунар. науч.-практ. конф. «Предотвращение и борьба с преступлениями террористической направленности» (Кишинэу. 18 мая 2006 г.). – Кишинэу, 2006. – С. 315 – 320.
323. Комиссарова Я.В. Практические вопросы использования полиграфа в деятельности Саратовской лаборатории судебных экспертиз // 50 лет в криминалистике. К 80-летию со дня рождения Р.С. Белкина: Материалы междунар. науч.-практ. конф. – Воронеж: изд-во Воронеж. ун-та, 2002. – С. 142–153.
324. Комиссаров В. Следователь и потерпевший в уголовном судопроизводстве // Юстиция. – 1994. – № 8. – С. 50–51.
325. Комиссаров В.И. Теоретические проблемы следственной тактики. – Саратов, 1987. – 154 с.
326. Комиссаров В.И., Кисленко С.Л. Задачи криминалистики в свете реализации требований УПК России // Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации – проблемы практической реализации. – Краснодар, 2002. – С. 109–118.
327. Кондратьев Е.Е. Пути решения проблемы защиты свидетелей // Право и безопасность. – 2004. – № 1 (10) // Эл. ресурс. «(http://dpr.ru/pravo/pravo_7_13.html)».
328. Конев А.А. Преступность в России и ее реальное состояние. – Н. Новгород, 1993. – 324 с.
329. Кони А.Ф. История развития уголовно-процессуального законодательства в России // Собр. соч. – М., 1967. – Т. 1. – 622 с.
330. Коновалова В.Е. Криминалистическая тактика: принципы и функции // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1981. – Вып. 22. – С. 40–47.
331. Коновалова В.Е. Нравственные начала советского судопроизводства // Соц. законность. – 1984. – № 5. – С. 34 –35.
332. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. – К.: Ред-изд. отд. МВД УССР, 1973. – 123 с.
333. Коновалова В.Е. Правовая психология. – Х.: Консум, 1997. – 157с.
334. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Х.: Вища шк., Изд.-во при Харьк. гос. ун-те, 1978. – 143 с.
335. Коновалова В.Е. Теоретические проблемы следственной тактики (познавательная функция логики и психологии в следственной деятельности): Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – Х., 1966. – 23 с.
336. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Обыск: тактика и психология: Учеб. пособ. — Х.: Гриф, 1997. — 80 с.
337. Коновалов С.И. Теоретико-методологические основы криминалистики: современное состояние и проблемы развития : Автореф. дисс. ... докт. юрид. наук: 12.00.09 / Волгогр. акад. МВД России. — Волгоград, 2001. — 30 с.
338. Константинов А., Дикселиус М. Бандитская Россия. — С-Пб.; М.: Библиополис; ОЛМА-пресс, 1997. — 589 с.
339. Концепція Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2008 рр.: Схвалено розпорядж. Кабінету Міністрів від 1 березня 2006 р. // Офіц. вісник України. – 2006. – № 10. – Ст. 636.
340. Концепція судово-правової реформи в Україні: Проект міністерства юстиції від 20 січня 1997 р. – К., 1997. – 34 с.
341. Кореневский Ю.В. Доказывание в уголовном процессе (закон, теория и практика) // Доказывание в уголовном процессе: традиции и современность. – М., 2000. – С. 86–95.
342. Коржанський М.Й. Кримінально-правові заходи посилення боротьби зі злочинністю // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття злочинів у сучасних умовах: Тези доповідей. Міжнар. наук.-практ. конф. Ч. 1. – К.: НАВСУ. – 2001. – 376 с.
343. Коржанський М.Й. Нариси уголовного права. – К.: ТОВ «Генеза», 1999. – 208 с.
344. Коржанський М Й. Недоліки й завдання вищої юридичної освіти в Україні // Наук. вісн. Дніпропетр. юрид. ін-ту МВС України. – Дніпропетровськ, 2001. – № 3 (6). – С. 42–49.
345. Корнієнко М.В. Сучасні засади протидії спеціалізованих підрозділів органів внутрішніх справ організованій злочинності: Монографія. — К.: МВС України. — НАВСУ, 2003. — 676 с.
346. Корноухов В.Е. Введение в курс криминалистики // Криминалистика / Под ред. В.Е. Корноухова. – М., 2000. – 20 с.
347. Коробеев А., Кулешов Ю. Будет ли восстановлена ст. 312 УК после восстановления института конфискации имущества? // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С. 55–58.
348. Коррупция: мировой опыт успешной борьбы и реалии современной России // Інформ. бюл. МНДЦ з проблем боротьби з організованою злочинністю. – К., 2006. – № 1. – С. 96–132.
349. Корухов Ю.Г. Значение творческого наследия Р.С. Белкина в развитии отечественной криминалистики // Роль и значение деятельности профессора Р.С. Белкина в становлении и развитии современной криминалистки. – М., 2002. – С. 12–21.
350. Корякин Е. Состязательность и криминалистика // Уголовное право. – 2005. – № 1. – С. 101–103.
351. Костицкий М.В. Информационное обеспечение профилактики преступлений: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 1978. – 28 с.
352. Косыбаев Ж.З. О некоторых проблемах ведомственного образования // Науч. Тр. акад. финансовой полиции. – Алма-Аты, 2002. – Вып. 3. – С. 410–415.
353. Косякова Н. Организованная преступность – 2. Проблемы, дискуссии, предложения. Круглый стол Криминалистической ассоциации / Под ред. А.И. Долговой, С.В. Дьякова. – М.: Криминол. ассоциация, 1993. – 328 с.
354. Косякова Н. Уголовный закон и установление истины по делам о преступлениях // Следователь. – М., 1999. – № 1. – С. 29–31.
355. Кравченко А.И. Социология. – М.: АСАДЕА, 2002. – 381 с.
356. Краснобаев Ю.И. Понятие предмета советской криминалистики (история и современное состояние проблемы): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1976. – 23 с.
357. Кривовід O.I. Протидія слідству при розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними групами // Актуальні проблеми науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. праць. – Х., 1997. – Вип. 3, 4. – С. 144–150.
358. Кривошеин П.К. Понятие «преступная деятельность» // Проблемы дальнейшего укрепления социалистической законности в деятельности органов внутренних дел: Межвуз. сб. науч. тр. – К.: КВШ МВД СССР, 1986. – С. 24–26.
359. Криміналістика / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Концерн «Видавничий дім» Ін Юре, 2004. – 728 с.
360. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: Право, 1998. – 376 с.
361. Криминалистика / Под ред. А.В. Дулова. – Минск: НКФ «Экоперспектива» 1996. – 415 с.
362. Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 512 с.
363. Криминалистика: Учебник / Под ред. В.А. Образцова. – М.: Юристъ, 1995. – 591 с.
364. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и Н.А. Селиванова. – М.: Юрид. лит., 1988. – 670 с.
365. Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина. – М.: Юрид. лит., 1986. – 542 с.
366. Криминалистика: Учебник / Под ред. Т.А. Седовой и А.А. Эксархопуло. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та, 1995. – 526 с.
367. Криминалистическое обеспечение раскрытия и расследования корыстно-насильственных преступлений. Спецкурс лекций. Учеб пособие для вузов / Под ред. проф. В.П. Лаврова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – 126 с.
368. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект станом на 1999 рік. Підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України. – К., 1999. – 170 с.
369. Криміногенна ситуація в Україні у 2002–2006 рр.: стан, тенденції, прогноз. Робочий проект. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 75 с.
370. Криминология / Под ред. Д.Ф. Шелли. – 3-е междунар. изд. – М.: Интер, 2003. – 864 с.
371. Криминология: Учебник / Г.М. Миньковский, М.Ф. Кузнецова, М.Н. Голоднюк и др.; Под ред. Г.М. Миньковского. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. – 413 с.
372. Кропачев Н.М., Хохлов Е.Б. Юридическое образование в России: выбор пути // Изв. вузов. Правоведение. – 2003. – № 2 (247). – С. 235–248.
373. Крюкова О.В. Про можливість застосування гіпнозу як методу впливу на допитуваних // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах. – К., 2001. – Ч. 2. – С. 46–49.
374. Кудин А.В. Как выжить в тюрьме. – Тула, 2000. – 247 с.
375. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии: О структуре индивидуального преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1968. – 175 с.
376. Кудрявцев В.Н. Современная юридическая наука развивается слишком медленно // Закон. – М., – 2007. – С. 5–7.
377. Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью / В.Н.Кудрявцев – 2-е изд., исп. доп. – М.: Наука, 2005. – 366 с.
378. Кузнецов А.А. К вопросу совершенствования системы курса криминалистики и методы ее преподавания в образовательных заведениях МВД Украины // Актуальні пробл. сучасної криміналістики. – Сімферополь, 2002. – Ч. 1. – С. 252–256.
379. Кузьмин С.В. Методология, метод, теория с позиции криминалистики // Изв. вузов. Правоведение. – 2001. – № 2. – С. 172–189.
380. Кузьмичев В.С. Система принципов следственной тактики // Криминалистика и судебная экспертиза. – Вып. 46. – К., 1993. – С. 26–33.
381. Кузьмичев B.С. Теория и практика следственной деятельности. – К.: НВТ «Правник», 1997. – 245 с.
382. Кузьмічов В.С., Чорноус Ю.М. Слідча діяльність: характеристика та напрями удосконалення: Монографія. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2005. – 447 с.
383. Кузьмичев B.C., Шульга М.П. Об участии в уголовно-процессуальной деятельности экспертов, желающих остаться неизвестными // Актуальные проблемы судебной экспертизы и криминалистики. – К., 1993. – С. 26–27.
384. Кулагин Н.И. Использование органами следствия средств массовой информации: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1971. – 95 с.
385. Курдова А.В. Право защитника в США при проведении полицией процессуальных действий в отношении подозреваемого, обвиняемого // Юрист. – 1998. – № 7. – С. 59–61.
386. Курченко В. Отграничение провокации от действий при пресечении преступлений // Законность. – 2004. – № 1. – С. 10–11.
387. Кустов А.М. Криминалистика – этапы эволюционного развития // Вестн. криминалистики.– М.: Спарк, 2004. – Вып. 2 (10). – С. 9–12.
388. Кустов A.M. Криминалистическое учение о механизме преступления: Автореф. дис. … д
Стоимость доставки работы, в гривнах:
(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50
Скачать бесплатно
21746.doc
Найти готовую работу
ЗАКАЗАТЬ
Обратная
связь:
Связаться
Вход для партнеров
Регистрация
Восстановить доступ
Материал для курсовых и дипломных работ
11.10.24
Сучасний документальний театр: новий тип сценічної репрезентації
11.10.24
Вербатім–наративи в контексті сучасної «Нової драми» і документального театру
11.10.24
«Нова драма» в умовах відновлення документалізму в театральній постдраматичній культурі нестабільного типу
Архив материала для курсовых и дипломных работ
Ссылки:
Счетчики:
© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.
