У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Примусове лікування від наркоманії: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти
Количество страниц 248
ВУЗ ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ЛУГАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ
ЗМІСТ.........................................................................................................………….2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………....………………………………..3
ВСТУП....................................................................................................………….…4
РОЗДІЛ I. Поняття, сутність та генезис примусового лікування від наркоманії, його правове регулювання............................................…….…….14
1.1. Етимологія категорії примусового лікування та його семантичний аналіз…...…………….…….…........................................................................…..…14
1.2. Історія примусового лікування від наркоманії: соціальний та кримінально-правовий аспекти проблеми………................……............……......27
1.3. Кримінально-правове регулювання примусового лікування …………55
Висновки до розділу……………………………………………………………83
РОЗДІЛ II. Кримінологічні проблеми примусового лікування від наркоманії.................................................................…………….....………....…...88
2.1. Кримінологічна характеристика протиправної поведінки та осіб – суб’єктів примусового лікування від наркоманії.....…........………..................…88
2.2. Причини та умови втягнення до наркоманії.......................................…104
2.3. Місце примусового лікування в системі засобів профілактики і попередження наркоманії і пов’язаної з нею злочинності... …………….………....124
Висновки до розділу………………………………………………………..…137
РОЗДІЛ III. Організаційно-правові проблеми вдосконалення соціальної реабілітації наркоманів, до яких застосовується примусове лікування..................................................................................................…….…..141
3.1. Поняття та зміст соціальної реабілітації наркоманів………….……...141
3.2. Принципи міжвідомчої взаємодії та основні праксеологічні напрямки соціальної реабілітації наркоманів …….......................……...………………….154
Висновки до розділу…………………………………………………………..174
ВИСНОВКИ..................................................…............................……........……..177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................…....................……187
ДОДАТКИ…………………...…………………………………….……………...206
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ





ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Стаття 49 Конституції України закріпила право людини на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування [1, с. 21]. Забезпеченню цього права перешкоджає суттєве погіршення ситуації у сфері обігу наркотиків в Україні, помітне зростання пов’язаної із цим злочинності. Крім того, посилення зв’язків вітчизняних наркоторговців із зарубіжним наркотичним бізнесом значно актуалізувало проблему боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. На сьогодні Україна займає одне з перших місць у Європі за темпами розповсюдження наркоманії.
Проблема незаконного розповсюдження наркотиків має чітко виражену соціальну спрямованість: наркоманія домінує переважно в молодіжному середовищі і справляє значний руйнівний вплив на суспільство. За даними МВС України у 2005 році виявлено 92,8 тис. хворих на наркоманію (у 2004 р. – 83,7 тис.). Загальна кількість громадян України, які допускають немедичне вживання наркотичних засобів, у 2005 році склала 152,4 тис. осіб (у 2004 р.–124,8 тис.), з них близько 7 тис. – неповнолітні. Зростає і частка злочинів у сфері обігу наркотичних засобів у загальній кількості злочинів, вчинених в Україні, з 12,6 % у 2004 році до 13,4% – у 2005, а також частка осіб, які вчинили такі злочини, з 17,3% у 2004 році до 18,4% – у 2005 [2]. Зважаючи на латентність цього явища, можна стверджувати, що реальні цифри є набагато більшими.
У той же час за даними Верховного Суду України судами загальної юрисдикції розглянуто у 2004 році лише 2399 матеріалів про направлення на примусове лікування від алкоголізму та наркоманії осіб, що вчинили злочини (у 2003 р. – 3105). Таким чином, кількість злочинів, вчинених наркоманами, зростає, а кількість наркоманів, до яких застосовується примусове лікування, зменшується.
Актуальність дослідження також обумовлюється неаутентичним, на наш погляд як дослідника, формулюванням законодавцем медичного критерію примусового лікування у ч.1 ст.96 КК України, що породжує численні дискусії. Зокрема, за даними судової статистики, такий інститут застосовується і для лікування наркоманії та алкоголізму. З іншого боку, постанова Пленуму Верховного Суду України заперечує можливість кримінально-правового застосування примусового лікування наркоманії та алкоголізму (п.24 постанови ПВСУ від 3 червня 2005 року № 7 “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”).
Поширення наркоманії потребує застосування новітніх засобів правового, організаційного, економічного, психолого-педагогічного та медичного характеру. Низка прийнятих за останні роки законодавчих актів і державних програм свідчить про зростання ролі медичних заходів протидії наркоманії та правопорушенням у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин. Разом із тим, недостатня врегульованість питань, пов’язаних із застосуванням соціального інституту примусового лікування, помітно знижує ефективність протидії цьому явищу в суспільстві. У свою чергу, накопичений досвід застосування примусового лікування від наркоманії обумовлює потребу в подальшому науковому аналізі зазначених питань та розробці концепції, яка могла б стати підґрунтям для створення підгалузі науки практичних засобів боротьби з цим соціальним явищем.
Аналізові проблем, пов’язаних із наркоманією, а в цьому контексті примусовим лікуванням, присвячено праці багатьох учених, зокрема Р. Авакяна, Л. Анісімова, М. Бажанова, Ю. Бауліна, Т. Білика, І. Брехмана, С. Гарницького, М. Гернета, В. Глушкова, С. Гончаренка, А. Гришка, С. Гусєва, О. Гуміна, С. Дідковської, О. Джужі, І. Дружиніна, В. Єсипова, В. Єраксіна, В. Женунтія, А. Закалюка, А. Зелінського, М. Коржанського, І. Нікіфорчина, П. Матишевського, Н. Мірошниченко, А. Музики, Б. Протченка, С. Ромазіна, М. Селіванова, В. Смірнова, В. Смітієнка, Б. Спасеннікова, В.Сташиса, В. Тація, Ю. Ткачевського, А. Трайніна, І. Туркевич, Є. Фесенка, А. Філатова, В. Філонова, В. Фоміна, М. Хруппи, М. Шаргородського, В. Шаповалова, А. Ярмиша та ін.
Їх наукові праці відіграли надзвичайно важливу роль у дослідженні проблематики соціально-правових, кримінально-правових, кримінологічних та інших проблем протидії наркоманії.
Однак, зважаючи на традиційну недооцінку суспільством криміногенного значення поширення наркоманії, відсутність ефективної практики та невелику кількість наукових розробок питань саме примусового лікування як одного із заходів протидії наркоманії, актуальними є систематизація, аналіз та узагальнення кримінально-правових і організаційно-управлінських заходів щодо здійснення примусового лікування, у першу чергу серед молоді, вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду регламентування і застосування примусового лікування, внесення відповідних пропозицій та рекомендацій до законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до затвердженої МВС України тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002–2005 рр. (п.114 розділу 2 наказу МВС України від 30.06.2002 № 635). Обрана тема дослідження безпосередньо пов’язана із виконанням завдань пп. 4.6, 4.7 Концепції реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002–2010 рр. та пп. 5.1, 5.4 Програми реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних
Мета і завдання дослідження. Концептуальною метою дисертації є теоретична розробка й обґрунтування доцільності правового застосування примусового лікування від наркоманії як одного із засобів захисту здоров’я населення, визначення основних напрямків оптимізації форм такого лікування, розробка й обґрунтування пропозицій до чинного законодавства та рекомендацій щодо вдосконалення застосування примусового лікування.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:
- визначити сучасний стан поширення наркоманії серед населення України, виявити та дослідити причини й умови, які сприяють росту незаконного обігу наркотичних засобів на сучасному етапі;
- виявити кримінологічний механізм протиправної поведінки та дати характеристику осіб – суб’єктів примусового лікування від наркоманії; визначити типовий портрет наркомана;
- здійснити системний аналіз правового регулювання примусового лікування в Україні для вдосконалення шляхів протидії наркоманії та пов’язаній з нею злочинності;
- проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо примусового лікування наркоманів та протидії наркоманії, а також можливості його використання в Україні;
- визначити напрямки вдосконалення заходів кримінального попередження та припинення правопорушень, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків;
- комплексно дослідити загальні та індивідуальні заходи попередження наркоманії;
- проаналізувати взаємодію державних органів та громадських організацій у сфері примусового лікування;
- сформулювати та обґрунтувати відповідні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.
Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері примусового лікування від наркоманії.
Предметом дослідження виступає стан кримінально-правового та кримінологічного забезпечення примусового лікування від наркоманії, норми вітчизняного і зарубіжного кримінального законодавства, які передбачають примусове лікування, а також практика застосування цих норм.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головним у цій сукупності виступає загальнонауковий метод системного підходу, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі також використовуються такі методи пізнання: історико-правовий – для вивчення процесу становлення примусового лікування в часовій перспективі; формально-юридичний – для аналізу правових норм, які регламентують примусове лікування в Україні, з метою їх оптимізації; порівняльно-правовий – для вивчення досвіду регламентування і застосування примусового лікування в Україні та зарубіжних країнах, а також порівняння вітчизняного і зарубіжного відповідного законодавства; системно-функціональний – для аналізу примусового лікування від наркоманії та протидії незаконному обігу наркотиків як системи, що складається із взаємозалежних елементів, та ролі кожного з них; соціологічний – для проведення контент-аналізу антинаркотичного законодавства, документації органів державної влади та громадських організацій, які здійснюють антинаркотичну діяльність; анкетування наркоманів – для вивчення ефективності та доцільності примусового лікування; інтерв’ювання експертів працівників наркологічних установ, співробітників закладів виконання покарань – для вивчення рівня взаємодії державних органів щодо здійснення примусового лікування, а також виявлення чинників, що перешкоджають удосконаленню такої діяльності; статистичний – для вивчення даних щодо кількості осіб, які перебувають на наркологічному і профілактичному обліку, числа скоєних злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків, виявлених злочинців, ліквідованих організованих злочинних груп тощо.
Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у діалектичному взаємозв’язку та взаємодії.
Нормативно-правовою, теоретичною та емпіричною базою дослідження є: законодавчі та інші нормативно-правові акти України та окремих зарубіжних країн; статистичні дані, які характеризують поширення наркоманії, пов’язану з цим криміногенну обстановку та її динаміку в Україні; узагальнення практики діяльності органів внутрішніх справ та інших суб’єктів щодо організації примусового лікування; праці науковців; публікації у періодичних виданнях; довідкова література; відомчі аналітичні матеріали; огляди та інші службові документи, які містять інформацію з досліджуваної проблеми.
У процесі написання дисертації автор вивчив та проаналізував статистичні й аналітичні дані МВС України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України за період з 1994 до 2005 року. За цей же період у Донецькому регіоні проведено опитування 70 працівників закладів виконання покарань, 10 працівників МОЗ і 54 засуджених за злочини, пов’язані з наркотизмом. Вивчено та проаналізовано 693 кримінальні справи, порушені в Донецькій області з 1995 до 2003 року (див. додатки А, Б).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні досліджень, виконаних на сучасному етапі реформування суспільних відносин, в якому проаналізовано кримінально-правові та кримінологічні засади примусового лікування від наркоманії, визначено місце та роль цього заходу у боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, з’ясовано його зміст і форми, напрацьовано пропозиції до чинного законодавства та практики його застосування.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень і висновків. Основні з них такі:
- доведено, що примусове лікування – це один із заходів, який держава повинна застосовувати, щоб захистити суспільство та права окремих громадян, тобто з правової позиції примусове лікування не порушує загальнолюдських прав, що обґрунтовує правомірність та доцільність застосування примусового лікування від наркоманії;
- здійснено комплексний аналіз і сформульовано конкретні дефініції понять, пов’язаних із примусовим лікуванням та обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, а саме: “примусове лікування”, “наркоманія”, “наркотизм”, “здоров’я населення”, “соціальна реабілітація хронічних наркоманів”, “міжвідомча взаємодія у сфері примусового лікування наркоманії” тощо;
- обґрунтовано помилковість тез, висловлених деякими фахівцями, про: насильство як домінуючий фактор в інституті примусового лікування; порушення прав людини; малоефективність та дорожнечу лікування як фактори, що роблять примусове лікування непотрібним;
- установлено, що категорії примусового лікування притаманна двополюсність, яка закладена навіть в її назві: примусове (юридичний аспект) лікування (медичний аспект). Визначено діалектичну єдність цих двох складових із домінуванням правового фактору. Об’єднуючими моментами є загальносоціальні цілі: лікування хворих і повернення їх до нормального життя, зниження рівня злочинності, зміцнення здоров’я населення, забезпечення нормального розвитку суспільства;
- виділено етапи розвитку інституту примусового лікування в Україні;
- визначено, що примусове лікування реалізується на трьох рівнях, які утворюють комплексну систему профілактики наркоманії. Зокрема, на рівні ранньої профілактики наркоманів примусове лікування покликане стати методом індивідуальної профілактики, спрямованої на попередження злочину і повернення суспільству здорової та повноцінної особистості. У процесі безпосередньої кримінологічної профілактики примусове лікування здійснюється щодо осіб, поведінка яких характеризується стійкою антисоціальною спрямованістю. Примусове лікування щодо таких осіб здійснюється у спеціальних медичних закладах і є можливим лише згідно з адміністративним законодавством. У посткримінологічній обстановці (тобто профілактика рецидиву) примусове лікування застосовується до осіб, які за вчинений злочин відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Таким чином, три рівні, на яких реалізується примусове лікування, дозволяють розглядати його як засіб комплексної профілактики наркоманії та пов’язаної з нею злочинності;
- одержали подальшого розвитку: характеристика системи причин та умов, які сприяють виникненню та розповсюдженню наркоманії (доведено, що основне місце серед них займають соціально-економічні фактори та відсутність у населення чітких ідеологічних і соціальних орієнтирів тощо); системний аналіз норм міжнародного та вітчизняного права, яке регулює правовідносини у сфері примусового лікування наркоманії, у результаті доведено зростаючий у цілому позитивний вплив міжнародно-правових норм на формування національного законодавства;
- деталізовано соціально-правову характеристику поширення наркоманії, у результаті встановлено тенденцію зростання темпів наркотизації молоді, яка стає своєрідним барометром кризових явищ у суспільстві; зроблено прогноз, що таке зростання буде продовжуватися через відкритість кордонів, погіршення життєвого рівня населення; відповідно більш прискореними темпами буде поширюватися злочинність, пов’язана з феноменами наркотизму;
- визначено кримінально-правову сутність інституту примусового лікування від наркоманії, яка полягає в тому, що вона є спеціальною формою примусових заходів медичного характеру і регламентує певні правообмеження, що застосовуються до наркоманів, які скоїли злочин на ґрунті наркоманії, але це є формою профілактики девіантної поведінки, формою лікування, а не кримінальним покаранням;
- уточнено основні напрямки організації міжвідомчої взаємодії щодо примусового лікування наркоманів;
- деталізовано систему загальних та індивідуальних організаційно-правових заходів протидії (профілактики) наркоманії та протидії їй у сучасних умовах;
- обґрунтовано доцільність використання досвіду зарубіжних країн з питань застосування примусового лікування наркоманії, вироблено рекомендації щодо можливого його використання в Україні;
- запропоновано зміни до чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, які можуть забезпечити вдосконалення та оптимізацію кримінально-правових та організаційно-управлінських заходів застосування примусового лікування від наркоманії та протидії незаконному обігу наркотичних засобів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі викладених розробок розширено наукові знання щодо застосування примусового лікування як заходу протидії наркоманії та пов’язаній з нею злочинності. Одержані результати та сформульовані на їх основі пропозиції можуть бути використані:
- у сфері науково-дослідної діяльності – для подальшої розробки правових механізмів застосування примусового лікування;
- у правотворчості – для підготовки й уточнення положень деяких законодавчих і підзаконних правових актів;
- у правозастосовній діяльності – для поліпшення практичної діяльності державних органів та громадських організацій у сфері примусового лікування та протидії поширенню наркоманії;
- у навчальному процесі – під час викладання дисциплін “Кримінальне право”, “Кримінологія” та “Кримінально-виконавче право”, підготовки підручників і навчальних посібників із цих дисциплін.
Результати дисертаційного дослідження прийнято до використання Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України для вдосконалення Кримінального кодексу України (акт від 14 червня 2005 року № 06/1947).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях:
- республіканській науково-практичній конференції “Всезагальна декларація прав людини як міжнародний стандарт правового становища особистості в Україні” (м. Луганськ, 1999 р.);
- міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів” (м. Одеса, 2000 р.);
- науково-практичній конференції “ОВС на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.);
- науково-практичній конференції “Особливості кримінально-правових проблем боротьби із злочинністю у Донецькому регіоні” (м. Донецьк, 2001 р.);
- міжнародній науково-практичній конференції “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” (м. Луганськ, 2002 р.);
- всеукраїнській науково-практичній конференції “Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Одеса, 2002 р.);
- міжнародній науково-практичній конференції “Пріоритетні напрямки діяльності ОВС у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.);
- міжвузівській науково-практичній конференції “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (м. Донецьк, 2002 р.);
- міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми підвищення ефективності протидії нелегальному обігу наркотичних та психотропних речовин: вітчизняний та міжнародний досвід” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.);
- всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” (м. Донецьк, 2003 р.),
а також на засіданнях кафедри кримінального права та кафедри кримінології та юридичної соціології Донецького юридичного інституту. Теоретичні напрацювання автора використовуються в процесі викладання курсів “Кримінальне право”, “Кримінологія” та “Кримінально-виконавче право” в Донецькому юридичному інституті .
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 9 наукових статтях у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (222 найменування) і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 248 сторінок, обсяг основного тексту дисертації – 186 сторінок.
Список литературы ВИСНОВКИ

Актуальність проблем, що стосуються примусового лікування наркоманів, повністю підтвердилася в ході дисертаційного дослідження.
Якщо в результаті примусового лікування буде вилікувана хоча б одна особа, то вже цим виправдовується необхідність примусового лікування. Сутність примусового лікування полягає в тому, що держава та суспільство через цей інститут допомагають хворому усвідомити необхідність лікування, пройти відповідний курс та знову стати повноцінним членом суспільства. Якщо враховувати цю сутність явища, а не поверхові погляди на нього, то слід визнати помилковими тези про насильство як домінуючий фактор в інституті примусового лікування, про порушення прав людини, про малоефективність та дорожнечу лікування як фактори, що роблять примусове лікування непотрібним.
Проведене комплексне дослідження примусового лікування наркоманів дозволило зробити важливі теоретичні і практичні висновки та висловити ряд рекомендацій до вдосконалення і практичного застосування чинного законодавства. Найбільш значущими з них є такі:
1. Етимологія поняття примусового лікування та його семантичний аналіз свідчать про те, що аспект насильства над особою не є домінуючим, а тим більше єдиним. Тому головним у соціальній сутності примусового лікування слід вважати забезпечення необхідного рівня здоров’я населення як умови соціальної активності членів суспільства. Крім цього, застосування примусового лікування підвищує ефективність боротьби зі злочинністю, стає перешкодою на шляху розповсюдження наркоманії, передусім серед молоді, зміцнює сім’ю як первинну основу суспільства, сприяє підвищенню трудової активності населення, а отже – зміцненню держави та підвищенню рівня добробуту її громадян.
2. Примусове лікування як правовий інститут має порівняно коротку історію. Початок його застосування можна датувати серединою ХIХ ст. З появою наркотичних засобів та алкогольних напоїв людство в різний час свого розвитку намагалося певним чином обмежувати їх обіг. Традиційно склалося, що ці обмеження спочатку були пов’язані з контролем вживання алкогольних напоїв. Більшість цивілізованих країн світу активно використовує цей інститут як ефективний захід боротьби перш за все з алкоголізмом та наркоманією, а також зі злочинністю, пов’язаною із цими негативними явищами.
У розвитку інституту примусового лікування в Україні ми пропонуємо виділити такі етапи:
I. Виникнення передумов правового обмеження обігу алкогольних напоїв (XV ст. – 1782 р.).
II. Формування правових засад примусового лікування від алкоголізму (1782 р. – 1922 р.).
III. Формування правових засад примусового лікування від наркоманії (1922 р. – 1960 р.).
IV. Юридичне оформлення правових засад примусового лікування від алкоголізму (1922 р. – 2001 р.).
V. Юридичне оформлення правових засад примусового лікування від наркоманії (1960 р. – 2001 р.):
- організаційний етап (1960 р. – 1971 р.);
- етап залучення громадськості (1972 р. – 1978 р.);
- етап створення самостійної наркологічної служби (1977 р. – 1999 р.).
VI. Юридичне оформлення правових засад примусового лікування осіб, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших (2001 р. – до цього часу).
3. Інститут примусового лікування широко застосовується у 52 країнах світу і при цьому, переважно, охоплюється інститутом примусових заходів медичного характеру.
4. Під примусовим лікуванням від наркоманії слід розуміти систему правових, медичних та організаційних заходів, застосовуваних державними органами та громадськими об’єднаннями і спрямованих на допомогу хворому усвідомити необхідність лікування та вилікування, а також на подальшу ресоціалізацію особи.
5. Інституту примусового лікування притаманна двополюсність, закладена у назві: примусове (юридичний аспект) лікування (медичний аспект). Слід визнати діалектичну єдність цих двох складових із домінуванням правового фактору. Об’єднуючими моментами є загальносоціальні цілі: лікування хворих і повернення їх до нормального життя, зниження рівня злочинності, зміцнення здоров’я населення, забезпечення нормального розвитку суспільства.
6.Соціальна сутність примусового лікування полягає, перш за все, у зміцненні здоров’я населення, а також у попередженні та профілактиці злочинності, у поверненні суспільству здорової людини, у зміцнення сім’ї як основи суспільства, в охороні прав громадян, у забезпеченні нормального розвитку молоді, у підвищенні рівня працездатності населення.
7. Кримінально-правова сутність інституту примусового лікування від наркоманії полягає в тому, що це спеціальна форма примусових заходів медичного характеру, яка регламентує певні правообмеження, застосовувані до наркоманів, що скоїли злочин на ґрунті наркоманії, але такі заходи не є кримінальним покаранням.
8. Поняття наркотизму пропонується розуміти у широкому та вузькому значенні, а саме:
- наркотизм (у широкому значенні) – це багатопланове соціальне явище, що заподіює значну шкоду народному здоров’ю і включає в себе: наркотизацію населення (у т.ч. і легальну з боку держави); наркоманію, токсикоманію й алкоголізм; злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; злочини, пов’язані з наркоманією, тобто під впливом наркотиків або щоб здобути засоби для їхнього придбання;
- для правозастосовної діяльності пропонується вживати поняття наркотизму у вузькому значенні як сукупність злочинів, пов’язаних з незаконним обігом і (або) вживанням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
9. Кримінологічне дослідження осіб, які скоїли злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, та самі є наркоманами, свідчить про: по-перше, стабільно високі темпи приросту кількості осіб, що перебувають на обліку за немедичне вживання наркотиків; по-друге, постійне “омолодження” наркоманів та осіб, які вчиняють наркозлочини; по-третє, те що випереджальними темпами збільшується кількість наркоманів-жінок та, особливо, мешканців сільської місцевості. Крім цього, більшість осіб, які зловживають наркотичними засобами, становлять особи, які не працюють та не навчаються (78%), а також не одружені (71%).
10. Проведене дослідження дозволило створити типовий портрет наркомана, який скоїв злочин та був засуджений до позбавлення волі. Це чоловік до 35 років, із середньою освітою, засуджений за незаконні дії з наркотиками без мети збуту. Він не працює і не навчається. Неодружений. Вперше вжив конопель із цікавості у 17-20 років, але залежним від наркотиків себе не вважає. Наркотичні засоби йому запропонували друзі або знайомі. Саме пристрасть до наркотиків привела його за ґрати, але він вважає, що спроможний самостійно подолати наркотичну залежність.
11. Суб’єктів наркотизації можна поділити на 5 типів: споживач-початківець, наркоман, роздрібний торговець, оптовий продавець та організатор наркобізнесу.
12. Пропонується така класифікація причин та умов втягнення до наркоманії:
а) соціально-економічні:
- низький рівень економіки та рівня життя у порівнянні з розвинутими країнами;
- несправедливий розподіл суспільного продукту;
- високий рівень безробіття;
- наркоманія батьків, низький майновий рівень, неповна сім’я, відсутність емоційного контакту в родині;
- достатньо масове зловживання психоактивними речовинами в певній місцевості;
- пропаганда у ЗМІ субкультури, пов’язаної із вживанням наркотиків;
- відсутність реальної програми дозвілля молоді;
- проживання в районах з низьким рівнем добробуту (наприклад, у сільській місцевості);
- безробіття;
- низький рівень життя;
б) конституціонально-біологічні: спадкова обтяженість психічними або наркологічними захворюваннями;
в) традиційні: культурне вживання психоактивних речовин у певній місцевості або у певного етносу;
г) індивідуально-психологічні:
- наслідування більш старших або авторитетних ровесників;
- спроба нейтралізувати негативні емоційні переживання;
- аномальні риси характеру (авантюризм, підвищена або занижена самооцінка, нестійкість характеру тощо);
- протестна реакція проти оточуючих;
- самодеструктивна поведінка;
- експеримент над свідомістю;
- відсутність внутрішньої дисципліни та почуття відповідальності;
- невпевненість у своїх силах.
13. У роботі досліджено три напрямки подолання наркоманії та пов’язаної з нею злочинності: правовий, медичний та психосоціальний. Вважаємо, що успішна боротьба з наркотизмом можлива лише в органічному поєднанні всіх трьох зазначених напрямків. Саме тоді можна говорити про комплексний системний підхід до вирішення такого складного соціального явища, як наркоманія та злочинність, з нею пов’язана.
14. Примусове лікування реалізується на трьох рівнях, які утворюють комплексну систему профілактики наркоманії. Зокрема, на рівні ранньої профілактики наркоманів примусове лікування покликане стати методом індивідуальної профілактики, спрямованої на попередження злочину і повернення суспільству здорової та повноцінної особистості. У процесі безпосередньої кримінологічної профілактики примусове лікування здійснюється щодо осіб, поведінка яких характеризується стійкою антисоціальною спрямованістю. Примусове лікування щодо таких осіб здійснюється у спеціальних медичних закладах і є можливим лише згідно з адміністративним законодавством. У посткримінологічній обстановці (тобто профілактика рецидиву) примусове лікування застосовується до осіб, які за вчинений злочин відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Таким чином, три рівні, на яких реалізується примусове лікування, дозволяють розглядати його як засіб комплексної профілактики наркоманії та пов’язаної з нею злочинності;
15. Кримінально-правова політика у сфері боротьби з наркоманією та пов’язаною з нею злочинністю – це частина соціальної політики, яка полягає в діяльності державних та громадських організацій щодо запобігання наркоманії як соціально-небезпечній хворобі, щодо профілактики та розкриття злочинів, пов’язаних із наркоманією, а також щодо лікування та соціальної реабілітації хворих на наркоманію, які стали на шлях скоєння злочинів.
16. Під соціальною реабілітацією хронічних наркоманів слід розуміти комплекс суспільних, правових, галузевих та організаційних заходів, направлених на запобігання злочинам, перш за все у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, вироблення нових методик у сфері застосування заходів медичного характеру, повне соціальне та правове відновлення особистості.
17. Під міжвідомчою взаємодією у сфері примусового лікування наркоманії розуміється така взаємодія, яка ґрунтується на загальних цілях і завданнях, узгоджена за місцем і в часі діяльність державних органів і громадських організацій, релігійних об’єднань і засобів масової інформації щодо профілактики, припинення і подолання наркоманії та наркозлочинності шляхом найбільш раціонального сполучення повноважень, форм, методів і засобів такої взаємодії.
18. Потребують свого вирішення організаційні проблеми міжвідомчої взаємодії на загальнодержавному і, особливо, місцевому рівні.
Основними напрямками організації міжвідомчої взаємодії у сфері примусового лікування наркоманів є:
а) аналіз, оцінка стану, прогноз розвитку ситуації у сфері примусового лікування наркоманів;
б) організаційно-методичне забезпечення примусового лікування наркоманів;
в) організація взаємодії та співробітництва з державними організаціями і відомствами;
г) організація взаємодії з недержавними організаціями та засобами масової інформації;
д) організація міжвідомчої взаємодії з питань протидії пропаганді та незаконній рекламі.
19. Галузі законодавства України мають ряд розбіжностей стосовно правового регулювання примусового лікування від наркоманії, що знижує ефективність практичного застосування законодавчих приписів. Для вдосконалення правового регулювання примусового лікування пропонуємо такі законодавчі зміни та доповнення:
- ч. 2 ст. 84 КК України після слів “що перешкоджає відбуванню покарання” слід доповнити словами “або вчинила злочин невеликої тяжкості на ґрунті наркоманії”;
- медичну підставу застосування примусового лікування уточнити, замінивши у ст.96 КК України поняття “хвороба, яка ставить у небезпеку здоров’я інших осіб” на поняття “соціально небезпечна хвороба”; перелік соціально небезпечних хвороб повинен бути затверджений законом, а не відомчим нормативним актом, що існує сьогодні;
- ч.1 ст. 96 КК України слід викласти у такій редакції: “Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, хворих на алкоголізм чи наркоманію, або які мають іншу соціально небезпечну хворобу”, або, як варіант, примусове лікування хворих віднести до примусових заходів медичного характеру, доповнивши ч.1 ст.94 КК України “Види примусових заходів медичного характеру” пунктом 5 у такій редакції: “примусове лікування осіб, які вчинили злочини та потребують лікування від соціально небезпечних хвороб, у тому числі від алкоголізму, наркоманії та токсикоманії”;
- п.5 ч.1 ст.76 КК України доповнити таким положенням: “пройти курс лікування і подальшої реабілітації від алкоголізму, наркоманії або іншої соціально небезпечної хвороби. У разі систематичного порушення особою, яка перебуває в спеціалізованому лікувальному закладі, режиму та курсу лікування, унаслідок чого заходи лікувального впливу не дали позитивних результатів, за поданням адміністрації лікувального закладу, узгодженим з прокурором, і на підставі медичного висновку суд, який прийняв рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, може продовжити цій особі строк перебування в такому закладі або вирішити питання про призначення їй покарання”;
- ч.3 ст. 96 КК України викласти в такій редакції: “Строк примусового лікування від соціально небезпечної хвороби повинен бути таким, який потрібний на вилікування, але не більший, ніж два роки (як варіант: 3 роки)”;
- розділ XIV КК України назвати “Примусові заходи медичного характеру”;
- повернути кримінально-правові норми щодо кримінальної відповідальності за злісне ухилення від лікування венеричних захворювань та СНІДу та доповнити цей список захворюваннями на алкоголізм та наркоманію;
- у КПК України норму ст.4111 “Порядок застосування судом примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення” перемістити з п’ятого розділу КПК “Виконання вироку, ухвали і постанови суду” до шостого “Застосування примусових заходів медичного характеру” та закріпити новою статтею 4171 у такій редакції:
“Стаття 417-1. Порядок застосування судом примусового лікування до засуджених, які захворіли на соціально небезпечну хворобу, і його припинення
Питання про застосування примусового лікування до засуджених, які захворіли на соціально небезпечну хворобу і відбувають покарання в установі виконання покарань, якщо примусове лікування не було їм призначене вироком суду відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем відбування ними покарання за поданням адміністрації установи виконання покарань на підставі висновку лікарської комісії.
Питання про припинення примусового лікування від соціально небезпечної хвороби, призначеної відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем знаходження установи виконання покарань або медичного закладу, де засуджений перебуває на лікуванні, за поданням адміністрації цієї установи чи закладу на підставі висновку лікарської комісії.
Суддя розглядає зазначені в цій статті питання за участю прокурора, представника адміністрації установи виконання покарань або медичного закладу, що звернулася з поданням, представника лікарської комісії, що дала висновок, і, як правило, засудженого. Неявка в судове засідання прокурора не зупиняє розгляду суддею цих питань.
Після доповіді судді заслуховуються пояснення осіб, викликаних у судове засідання, і думка прокурора, після чого суддя в нарадчій кімнаті виносить постанову.
На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений мають право подати апеляції до апеляційного суду”;
- виключити з абз. 5 ч.1 ст. 8 КВК України речення “Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань”;
- доповнити ч.1 ст. 9 КВК таким положенням: „піддаватися примусовим заходам медичного характеру та примусовому лікуванню згідно з рішенням суду”;
- в ч.1 ст. 21 КВК України внести зміни: “Стосовно засуджених, які мають соціально небезпечну хворобу та не пройшли повного курсу лікування, органами і установами покарання здійснюється лікування”;
- ст. 117 КВК України викласти в такій редакції:
“Стаття 117. Виконання примусових заходів медичного характеру та примусового лікування
1. До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають соціально небезпечну хворобу, та тих, які не пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього, адміністрацією колонії застосовуються призначені судом примусові заходи медичного характеру або примусове лікування.
2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що засуджений має хворобу, яка є соціально небезпечною, та відмовляється від лікування, адміністрація колонії вносить до суду подання про застосування до такої особи примусового лікування”.
У праці робиться висновок, що боротьба з наркоманією в сучасних умовах неможлива без ґрунтовного і комплексного її вивчення, активного пошуку нових підходів до вирішення проблем протидії цьому явищу.
Питання, розглянуті в дисертації, потребують подальшого міжгалузевого вивчення, узагальнення та запровадження позитивного вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо гуманного ставлення та забезпечення прав і свобод, честі і гідності, недоторканності та безпеки людини і громадянина, що хворіє на наркоманію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – К.: Преса України, 2004. – 80 с.
2. Довідка щодо основних показників боротьби з наркобізнесом за 1993-1998 рр. – К.: МВС України, 1999. – 29 с.
Довідка щодо основних показників боротьби з наркобізнесом за 1997-2001 рр. – К.: МВС України, 2002. – 32 с.
Состояние правопорядка в Украине. Основные результаты деятельности ОВД в 2003 году. Аналитические материалы. – К.:МВД Украины, 2004. – 11 с.
Звіт про результати боротьби із злочинністю в Україні у 2005 році. – К.: МВС України, 2006. – 25 с.
Довідка про результати виявлення, постановки на облік осіб, які допускають немедичне вживання наркотиків та психотропних речовин за 12 місяців 2005 року. – К.: МВС України, 2006. – 15 с.
3. Преступность в Украине // Бюллетень законодательства и юридической практики Украины. – 1994. – №2. – 112 с.
4. Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000р. №1376 // Урядовий кур’єр. – 2001. – №17. – 30 січня. – С.10–14.
5. Філонов В.П. Актуальні проблеми сучасної кримінології. – Донецьк: Донеччина, 1997. – 289 с.
6. Назарлиев Ж., Шинкарев Л. Опиумная война // Дайджест Директор. – 2000. – 10 февраля. – С.3–5.
7. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. – М.: Международные отношения, 2002. – 376 с.
8. Бойко О. Все мы – в группе риска? // Невское время. – 2001. – 13 июля. – С.5.
9. Музика А.А. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Автореф. дис…докт. юрид. наук. – К., 1998. – 34 с.
10. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
11. Инструкция по организации принудительного амбулаторного лечения от алкоголизма или наркомании осужденных, отбывающих наказание в учреждениях уголовно-исполнительной системы Министерства юстиции Российской Федерации. Утверждена приказом Минюста РФ от 3 августа 2001 г. № 229 // Российская газета. – 2001. – 5 сентября. – С.2-4.
12. Философский словарь / Под ред. И.Т.Фролова. – 6-е изд., перераб. и доп. – М.: Политиздат, 1999. – 560 с.
13. Прадід Ю.Ф. Проблеми юридичної лінгвістики в дисертаційних дослідженнях українських учених // Науковий вісник Юридичної академії МВС: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2003. – №3 (12). – С.55-62.
14. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. / Пер. с нем. и доп. О.Н.Трубачева. – 2-е изд., стер. – М.: Прогресс, 1987. – Т.3. – 832с.
15. Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Державного департаменту України з питань виконання покарань: Наказ Держ. департаменту України з питань виконання покарань, МОЗ України від 18.01.2000 № 3/6. – К., 2000. – 96 с.
16. Первомайський В. Призначення судово-медичної експертизи при вирішенні питання про застосування ст.14 КК України // Право України. – 1999. – №1. – С.114-117.
17. Смитиенко В.Н. Уголовно-правовая охрана здоровья населения в СССР. – К.: Выща школа, 1989. – 237 с.
18. Трайнин А.Н. Уголовное право. Общая часть. – М.: Изд-во 1-го МГУ, 1929. – 511 с.
19. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ним: Закон України від 15 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – №10. – 189 с.
20. Понятійно-термінологічний словник основних понять соціальної роботи / Укл.: І.В.Козубовська, І.І.Мигович, В.В.Сагарда та ін. – К.: Атіка, 1999. – 227 с.
21. О наркотических средствах, психотропных веществах, прекурсорах и мерах противодействия их незаконному обороту и злоупотреблению ими: Закон Республики Казахстан от 10.07.1998 №279-1 // Законодательство Республики Казахстан. – 2000. – №21. – 112 с.
22. Юношев О.В. Принудительное лечение и защита прав человека // Всеобщая декларация прав человека как международный стандарт правового положения личности в Украине: аналитические материалы, предложения научных и практических работников: Материалы республиканской научно-практической конференция. – Луганск: РИО ЛИВД, 1999. – С. 247-254.
23. Юношев О.В. Застосування правоохоронними органами примусового лікування як форма захисту прав людини // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – №2. – С.153-157.
24. Международная защита прав и свобод человека. – М.: Политиздат, 1990. – 256 с.
25. Європейська конвенція з прав людини. Конвенція прав і основних свобод людини // Права людини і професійні стандарти в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – 74 с.
26. Курченко В.Н. Противодействие незаконному обороту наркотических средств и психотропных веществ: уголовно-правовой и уголовно-процессуальные аспекты. – СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2003. – 427 с.
27. Рекомендации Европейского комитета по предупреждению пыток и бесчеловечного или унижающего достоинство обращения или наказания Правительству Российской Федерации // Ведомости уголовно-исполнительной системы. – 2002. – №8. – С. 82-93.
28. Путь к избавлению // www.narcomania. com. – Р. 5.
29. Наркоманов принудительно отправят в советские времена // www.gazeta.ru. – С. 6.
30. Спасенников Б.А. Принудительные меры медицинского характера: история, теория, практика. – СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2003. – 412 с.
31. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В.Лехина и Ф.Н.Петова. – М.: Наука, 1955. – 877 с.
32. Гавриленко И. Как бы нам не стать европейской Колумбией… // Криминоген. – 1996. – №5 (31). – C.8.
33. Rehn N. Compulsory or non-voluntary treatment of alcohol and drug dependence/harmful use // Alcohol, Drugs and Tobacco Unit Copenhagen, 1999. – April – P. 3.
34. Авакян Р.О. Наркомания и методы борьбы с нею. – Ереван: Айстан, 1990. – 323 с.
35. БСЭ. – М., 1954. – Т.29. – 567 с.
36. Иванец Н.Н. О целесообразности принудительного лечения больных алкоголизмом и наркоманиями // Борьба с наркоманией и наркоторговлей, лечение и реабилитация. – М.: Наука, 1998. – 154 с.
37. Есипов В.В. Очеркъ русскаго уголовнаго права. Часть общая. – Варшава: Типография Варшавского уч.округа, 1894. – 236 с.
38. Устав благочиния или полицейской от 8 апреля 1782 г. // Российское законодательство Х-ХХ веков. – М.: Юрид. лит., 1987. – Т.5. – 482 с.
39. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая : В2 т. – М.: Наука, 1994. – Т.1. – 380 с.
40. Данилло С.Н. О влиянии некоторых ядов (спирт, опий, гашиш) на сознание человека. Публичная лекция. – СПб.: Изд-во Риккера, 1894. – С.7–8.
41. Бюллетень по наркоманическим средствам. – Нью-Йорк: ООН, 1965.-Т.17. – №3. – С.3–11.
42. Большая медицинская энциклопедия. – М., 1961. – 945 с.
43. Петлов В. Лекарство, организм, фармакологический эффект. – София, 1974. – 352 с.
44. Ходоковський М.Б. Розвиток конвенційних норм міжнародного права, які регулюють вироблення, розподіл і застосування наркотичних речовин // Вісник Київського державного університету. Серія права. – 1969. – №9. – С.119 –125.
45. Алкоголизм и борьба с ним / Особое приложение к трудам комиссии, издаваемым под ред. М.Н.Нижегородцева. – СПБ., 1909. – №1. – 25 с.
46. Постановления, принятые на ІІІ Международном тюремном конгрессе в Будапеште в августе 1905 г. // Тюремный вестник. – СПб., 1905. – №9. – 925 с.
47. Бехтерев В.М. Алкоголизм и борьба с ним. – Л.: Изд. Лен. губпрофсовета, 1927. – 98 с.
48. Бехтерев В.М. Вопросы алкоголизма и наркомании с его развитием. – СПб., 1912. – 56 с.
49. Тяпугин Н. Народные заблуждения и научная правда об алкоголизме. – Л.: Гос.-мед. изд-во, 1929. – 156 с.
50. Криминология / Под ред. Дж.Ф.Шели; Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2003. – 864 с.
51. Шаповалов В.В., Халін М.М., Шаповалова В.О., Мінко О.І. Наркоманія: проблеми, особливості, попередження // Український вісник психоневрології. – 2002. – Т.10.- Вип.1. – С. 200–204.
52. Анализ наркоситуації в Україні за період з 1993 до 2002 рр. – К.: МВС України, 2003. – 34 с.
53. Гришко А.Я. Правовые и криминологические проблемы социальной реабилитации хронических алкоголиков и наркоманов: Дисс…докт. юрид. наук. –М.: Академия МВД РФ, 1993. – 235 с.
54. Уголовный кодекс УССР/ ВЦИК 19.08.1922. – 2-е изд. – Харьков: Изд-во Наркомюста УССР, 1922. – 58 с.
55. Уголовный кодекс УССР/ В ред.1927 г. – 2-е. изд. – Харьков: Юридич. изд-во НКЮ УССР, 1927. – 67 с.
56. Трайнин А., Меньшагин В., Вышинский З. УК РСФСР. Комментарий / Под ред. Предс. Верх. Суда СССР И.Т.Голякова. – 2-е изд. – М.: Юр.изд-во НКЮ СССР, 1944. – 340 с.
57. УК БССР. – Минск: Юр. изд-во НКЮ СССР, 1942. – 95 с.
58. УК Армянской ССР (от 07.03.1961). – Ереван: Армгосиздат, 1961. – 183 с.
59. УК Грузинской ССР с изм. и доп. на 01.06.1977. – Тбилиси: Изд-во “Сабчота Сакартавело”, 1977. – 371 с.
60. УК Киргизской ССР. – Фрунзе: Кыргыз Мамлекеттил Баснасы, 1961. – 344 с.
61. УК Латвийской ССР. – Рига: Лиесма, 1962. – 563 с.
62. УК Молдавской ССР (от 24.03.1961). – Кишинев: Картя молдовеняскэ, 1961. – 127 с.
63. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий // К.: Правові джерела, 1998. – 819 с.
64. Кримінальний кодекс України. Проект. Вноситься комісією Верховної Ради України з питань правопорядку та боротьби із злочинністю. – К., 1993. – 181с.
65. Кримінальний кодекс України. Проект. Підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України. Українська правнича фундація. – К.: Право, 1994. – 152 с.
66. Ефремов О. Россия на игле // Российская газета. – 2002. – 15 июня. – С.4–5.
67. Болотова З.М., Мінко О.І. Наркологічна допомога населенню України та основні напрямки розвитку наукових досліджень з проблем наркології // История Сабуровой дачи: Успехи психиатрии, неврологии, нейрохирургии и наркологии. Сборник научных работ Украинского НИИ клинической и экспериментальной неврологии и психиатрии и Харьковской городской клинической психиатрической больницы № 15 (Сабуровой дачи) / Под общ. ред. И. И. Кутько, П. Т. Петрюка. – Харьков, 1996. –Т. 3. – С. 480–486.
68. Смитиенко В.Н. Здоровье населения как объект уголовно-правовой защиты // Проблемы сов. гос-ва и права. – Иркутск, 1972. – Вып. №5. – С.34–48.
69. Музика А.А. Об’єкт злочинів, пов’язаних з наркоманією // Право України. – 1997. – №12. – С. 90–96.
70. Дружинин И.Н. Об объекте преступлений, связанных с противоправным обращением с наркотическими веществами // Проблемы правоведения. – К.: Наука, 1999. – С.41–55.
71. Смитиенко В.Н. Преступления против здоровья населения. – Омск: Наука, 1972. – 198 с.
72. Нікіфорчин І.О. Кримінальна відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Харків, 1994. – 34 с.
73. Суворов Д. Теории и системы противодействия распространению наркомании и контроля за наркотическими средствами. – М.: Наука, 2000. – 47с.
74. Павленко Р.М. Попередження органами внутрішніх справ незаконного виробництва наркотичних засобів та психотропних речовин: // Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К.: НАВСУ, 2004. – 19 с.
75. В мире мудрых мыслей. – Алма-Ата: Главиздат, 1963. – 148с.
76. Донецкая область в цифрах в 1997 году: Стат. сб. – Донецк: облстатуправление, 1998. – №10/118. – 257 с.
77. Статистичний щорічник України за 2005 рік. – К.: Техніка, 2006. – 1265 с.
78. Чисельність населення України й далі скорочується. – vidido.com.ua: Погляд. – 2006. – р.1.
79. Качинський А.Б., Хміль Г.А., Некрасова Л.С. Ризик смертності населення України: причини та тенденції // Проблеми екології. – 2001. – №1. – С.3–8.
80. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1989. – 335 с.
81. Мирошниченко Н.А., Музыка А.А. Уголовно-правовая борьба с наркоманией. – К.: Выща школа; Одесса: Головное изд-во, 1988. – 196 с.
82. Должанская Н.А., Полубинская С.В., Целинский Б.П. и др. Правовое регулирование в сфере оказания наркологической помощи, профилактики ВИЧ/СПИД, противодействия незаконному обороту наркотиков: международный опыт. – М.: Мысль, 2002. – 264 с.
83. Назаренко Г.В. Принудительные меры медицинского характера в уголовном праве. – М.: Ось-89, 2000. – 324 с.
84. J. L. De la Cuesta Arzamende. La Resocializacion del Toxicomano Delincuente. Aspetas de Derecho Penal y Pentitenciaro. Congreso de Drogodepencias Analyse multidisciplinaire Vittoragasteiz. Servisio central de Publicaciones del Goberno Vasco, 1988. – 195 p.
85. Колесов Д.В. Наркомания и токсикомания: сущность и профилактика // Биология. – 1987. – №2. – С.55-61.
86. Социальные отклонения. – М.: Юрид.лит., 1989. – 366 с.
87. Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 року // Міжнародні документи. – К.: Атіка, 1998. – 327 с.
88. Ураков И.Г. Наркомания: мифы и действительность. – М.: Медицина, 1990. – 115 с.
89. Советский энциклопедический словарь. – М.: Сов.энциклопедия, 1985. – 487 с.
90. Популярная медицинская энциклопедия. – М.: Медицина, 1987. – 519 с.
91. Кроль Т.К. К вопросу о влиянии алкоголя на заболеваемость, смертность и преступность: Дисс…докт. мед. Наук. – СПб., 1987. – 294 с.
92. Клиника и лечение осложненных и неосложненных токсикоманий: Методические рекомендации Министерства здравоохранения СССР. – М., 1986. – 27 с.
93. Карпович К.А. Уголовно-правовые меры борьбы с распространением наркомании: Автореф. дис… канд.юрид.наук. – Ростов-на-Дону, 1972. – 25 с.
94. Бабаян Э.А. Некоторые проблемы контроля наркотических лекарственных средств в СССР // Актуальные вопросы социальной психиатрии. – М.: Наука, 1979. – С.65–68.
95. Redo S. Zjawisko narkomanii – proba wyjaśnienia pojeć // Acta Universitatis Nicolai Copernici. – 1979. – Pravo, S.173–176.
96. Врублевский А.Г. Клинические варианты алкоголизма // Вопросы наркологии.– 1988. – №2. – С.25–29.
97. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг.ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – К.: Форум, 2003. – 938 с.
98. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Виправно-трудовий кодекс України. – К.: Істина, 2001. – 416 с.
99. Кримінально-виконавчий кодекс України // ГолосУкраїни. – 2003. – 29 серпня. – С.7–18.
100. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. – Х.: ООО "Одиссей”, 2000. – 1008 с.
101. Цивільний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – №5. – 464 с.
102. Кодекс о браке и семье Украины: Научно-практический комментарий. – Х.: ООО „Одиссей”, 2003. – 496 с.
103. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий/ Отв.ред. С.С Яценко, В.И. Шакун. – К.: Правові джерела, 1998. – 1088 с.
104. Науковий коментар Кримінального кодексу України / За ред. проф. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
105. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М.Й.Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
106. Уголовный кодекс Украины. Комментарий / Под ред.Ю.А.Кармазина и Е.Л.Стрельцова. – Х.: ООО “Одиссей”, 2001. – 960 с.
107. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
108. Наказ МОЗ України від 19 липня 1995 р. №133 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2000. – №7. – С.175–178.
109. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. проф. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – К.:Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. – 416 с.
110. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради.– 1993.– № 4.– Ст.19.
111. Ухаль А.М., Шеремет А.П. Наркоманія: суть і боротьба з нею: Навчально-довідковий посібник. – Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ управління у справах преси та інформації, 2001. – 336 с.
112. L.Porter, A.E.Arif, W.J.Curran. The low and the treatment of drug- and alcogol-dependent persons. – Geneva: World Health Organization, 1986. – 123 p.
113. Радецкий В.С., Левашко В.Л. Транснациональная преступность, связанная с незаконным оборотом наркотических средств // Адвокат. – 1998. – №2. – С.18.
114. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – 3-е изд., изм. и доп./ Под общ. ред. Ген.прокурора РФ Ю.И.Скуратова и Предс. Верх. Суда РФ В.М.Лебедева. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 896 с.
115. Гаврилов В.Г. Сущность и особенности третичной профилактики в учреждениях по исполнению наказаний // Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международного проекта / Сост. И.П.Рущенко. – Х.: Финарт, 2003. – С.193–203.
116. О психиатрической помощи и гарантии прав граждан при ее оказании: Закон Российской Федерации от 2 июля 1992 г. № 3185-1 // Ведомости СНГ и ВС РФ. – 1992. – №33. – Ст.1913.
117. Наркобольница за колючей проволокой // Независимая газета. – 2001. – 8 декабря. – С.6–9.
118. Уголовно-исполнительный кодекс Российской Федерации. – М.: НОРМА ИНФРА-М, 2001. – 157 с.
119. О внесении изменений в Уголовный кодекс РФ: Федеральный закон Российской Федерации от 8 декабря 2003 г. №161-ФЗ // Независимая газета. – 2004. – 10 января. – С.3.
120. Уголовно-исполнительный кодекс Республики Беларусь от 11 января 2000 г. №365-3. С изм. и доп. от 4 января 2003 г. №173-3. – Минск, 2003. – 184 с.
121. Пресс-конференция в МВД Республики Казахстан // Жизнь. – 2000. – 26 октября. – С.9–11.
122. О наркотических средствах, психотропных веществах и прекурсорах: Закон Кыргызской Республики от 24 апреля 1998 г. – М.: Наркология, 2000. – 111 с.
123. Уголовный кодекс Республики Узбекистан. – Ташкент: Адолат, 1998. – 336 с.
124. Уголовный кодекс Латвийской Республики/ Науч. ред. и вступ. статья канд. юрид. наук А.И. Лукашова и канд. юрид. наук Э.А. Саркисовой / Пер. с латыш. канд. юрид. наук А.И. Лукашова. – СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2001.– 313 с.
125. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики / Науч. ред. предисловие докт. юрид. наук, проф. И.М. Рагинова / Пер. с азербайдж. Б.Э.Аббасова.– СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2001.– 325 с.
126. Уголовный кодекс Республики Грузия.– Тбилиси, 1999. – 173 с.
127. Уголовный кодекс Республики Казахстан.– Алматы: Юрист, 1999.– 141 с.
128. Наркомания в России: угроза нации. Аналитический доклад Совету по внешней и оборонной политике при Президенте РФ. / Рабоч. гр. п/р С.А.Караганова, И.Е.Малашенко, А.В.Федорова. – М., 1998. – 21 с.
129. Наказатєлен кодекс Болгарии. – София, 1997.– 127 с.
130. Уголовный кодекс Дании / Науч. ред. и предисл. канд. юрид. наук С.С. Беляева / Перевод с датс. и англ. канд. юрид. наук С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. – СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2001.– 230 с.
131. Уголовный кодекс Голландии / Научн. ред. докт. юрид. наук, засл. деят. науки РФ, проф. Б.В. Волженкина / Пер. с англ. И.В. Мироновой. – 2-е изд.– СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2001.– 510 с.
132. Долгова А.И. Преступность и общество. – М.: Российская академия наук, Институт научной информации по общественным наукам: Главный ИЦ МВД России, 1992. – 124 с.
133. Борьба с наркоманией по уголовному законодательству США, Великобритании, Франции, ФРГ. – М., 1989. – 179 с.
134. Schmalleger Frank. Criminal justice today. – New jersey Princtic Hall, 1992. – Chapter, 15. Drug Abuse. – 549 р.
135. Нерсесян А.Л. Вопросы наказуемости по уголовному праву ФРГ и США. – М.: Наука, 1992. — С. 196–199.
136. Медновости. – 2003. – №25. – С.1.
137. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / Под ред докт. юрид. наук, проф. А.И. Коробеева; Пер. с китайского Д.В. Вичикова. – СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2001. – 303 с.
138. Цыганкова С. Наркотики оккупируют Финляндию // Репортер. – 2001. – 7 мая. – С.5.
139. Кондратьєв Я.Ю., Камлик М.І., Сущенко В.Д. Соціально-кримінологічна характеристика “п’ятої влади”. – К.: Атіка, 1997. – 136 с.
140. Айнбиндер М.Я. Социально-правовые и криминологические проблемы противодействия наркотизму: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – СПб.: Академия МВД России,1997. – 18 с.
141. Радченко В.И. Некоторые вопросы применения судами законодательства об ответственности за преступления, связанные с наркотическими средствами, психотропными, сильнодействующими и ядовитыми веществами // Юридический мир. – 1998. -№7. – С.53–60.
142. Курс советской криминологии. – М.: Юр.лит.,1985. – Т.1. – 356 с.
143. Криминология. – М.: Манускрипт, 1992. – 346 с.
144. Лунеев В.В. Индивидуальная профилактика преступлений с учетом их мотиваций // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Всесоюзный НИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1988. – Вып. 47. – С.163-164.
145. Лихолоб В.Г., Филонов В.П. Криминология: Учебник (для высших учебных заведений МВД Украины). – Киев-Донецк, 1997. – 398 с.
146. Волков В.Н. Медицинская психология в ИТУ. – М.: Юрид. лит.,1989. – 178 с.
147. Криминология: Учебник / Н.Н.Кондрашков, Б.В.Коробейников, Н.Ф.Кузнецова и др.; Под ред. Б.В.Коробейникова, Н.Ф.Кузнецовой, Г.М.Миньковского. – М.: Юрид.лит., 1988. – 289 с.
148. Леторна Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: Юр.издат., 1968. – 235 с.
149. Заиграев Г.Г. Борьба с алкоголизмом: проблемы, пути решения. – М.: Мысль, 1986. – 124 с.
150. Антонян Ю.М. Психологическое отчуждение личности и преступное поведение. Генезис и профилактика дезадаптивных преступлений. – Ереван: Айастан, 1987. – 207 с.
151. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. О структуре индивидуального преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1968. – 156 с.
152. Филонов В.П. Преступность крупного промышленного города и руководство борьбы с ней: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1978. – 18 с.
153. Дидковская С.П., Фесенко Е.В., Гарницкий С.П. Наркомания: уголовно-правовые и медицинские проблемы. – К.: Выща школа, 1989. – 155 с.
154. Кримінологія / Под ред. В.Н.Бурлакова, С.Ф.Милюкова, С.А.Сидорова, Л.И.Спиридонова. – СПб., 1995. – С.376-381.
155. Шабанов П.Д., Штакельберг О.Ю. Наркомании: патопсихология, клиника, реабилитация / Под ред. А.Я Гриненко. – СПб., 2000. – 258 с.
156. Основные положения программы социально-экономического развития Донецкой области в 1998-2000 годах // Совет. – 1998. – №3-4 – 14 января – С.1.
157. Статистичні дані про засуджених та міри кримінального покарання за 1996 – 2000 роки // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №1 (29). – С.23.–27.
158. Звіт про результати боротьби зі злочинністю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів на території України за 12 місяців 2002 р. // Статистична звітність (ф.360). – К.: МВС України, 2003. – С.1–9.
159. Про обіг в Україні наркотичних засобів і психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів: Закон Україн від 15 лютого 1995 р. // Голос України. – 1995. – 4 березня. – С.1–3.
160. Философская энциклопедия. – М.,1968. – Т.4. – 436 с.
161. Четвериков В.С. Криминология: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 268 с.
162. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Х.: Прапор,1996. – С.43.
163. Криминология: Учебное пособие / М.Н.Голоднюк, Ю.Г.Козлов, Н.Ф.Кузнецова; Под ред. Н.Ф.Кузнецовой. – М.: Зерцало, 1988. – 358 с.
164. Ковалкин А.А. Меры сдерживания преступности // Проблемы юридической науки и правоохранительной практики. – К., 1994. – С. 199–214.
165. Ківенко Н.В., Лановенко І.І., Мельник П.В. та ін. Філософсько-психологічні підвалини кримінології як науки: Монографія: У 3 т. – К., 2001. – Т.1. – 678 с.
166. Музыка А.А. Деятельность органов внутренних дел по применению принудительного лечения алкоголиков и наркоманов (уголовно-правовые и организационные аспекты): Учебное пособие. – К., 1987. – 86 с.
167. Хруппа М. Виробити кримінологічне поняття нелегального обігу наркотичних засобів // Право України. – 1994. – № 3-4. – С.24-28.
168. Гумін О.М. Проблеми боротьби з наркотизмом серед засуджених у виправно-трудових колоніях: Автореф. дис... канд. юрид. наук / НАВСУ. – К., 1997. – 18 с.
169. Филонов В.П. Состояние, причины преступности в Украине и ее предупреждение. – Донецк: Донеччина, – 1999. – 469 с.
170. Боголюбова Т.А., Толпекин К.А. Наркотизм и наркомания: основные направления борьбы и профилактика // Советское государство и право. – 1987. – № 1. – С.79–82.
171. Смирнов П.Н. Криминологические вопросы предупреждения преступлений, связанных с наркотическими веществами: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1985. – 21 с.
172. Гасанов Э.Г. Наркотизм: тенденции и меры преодоления (на материалах Азербайджанской Республики). – М.: ЮрИнформ, 1997. – 132 с.
173. Боголюбова Т.А. Наркотизм: основы частной криминологической теории: Автореф. дис…докт. юрид. наук. – М., 1991. – 45 с.
174. Прохорова М.Л. Наркотизм: уголовно-правовое и криминологическое исследование. – СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2002. – 287 с.
175. Ведерникова О.Н. Международный опыт борьбы с наркотизмом и легализацией (отмыванием) доходов, полученных незаконным путем // Борьба с незаконным оборотом наркотиков: проблемы уголовного права, криминалистики, прокурорского надзора. Материалы научно-практической конференции. – М., 2000. – С.66–68.
176. Иванов В.В. Наркотизм и насильственная групповая преступность // Борьба с незаконным оборотом наркотиков: проблемы уголовного права, криминалистики, прокурорского надзора. Материалы научно-практической конференции. – М., 2000. – С.68–70.
177. Готлиб Р.Н. О некоторых аспектах влияния наркотизма и социального паразитизма на насильственную преступность // Состояние и тенденции насильственной преступности в РФ. – М., 1993. – С.54–57.
178. Жабский В.А. Наркотизм несовершеннолетних: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Ростов-на-Дону, 1999. – 19 с.
179. Мирошниченко Н.А. Квалификация незаконных действий с наркотическими средствами. – Одесса, 1990. – 158 с.
180. Белогуров С.Б. Популярно о наркотиках и наркоманиях. – СПб., 1998. – 58 с.
181. Давыдова О.А. Девиантное поведение и основные причины его проявления // Студенчество и наркомания: пути решения проблемы. – Екатеринбург, 2000. – С.60–62.
182. Амакнова Н., Макаров Д. Солдатская болезнь // Аргументы и факты. – 1999. – №40. – С.9.
183. Малыгин В.Л. Преморбид и особенности личности как основа наркомании // Студенчество и наркомания: пути решения проблемы. – Екатеринбург, 2000. – С.91–93.
184. Свеженцева Ю.А. Социокультурные аспекты приобщения к наркотикам: качественный анализ проблемы // Молодежь и наркотики (социология наркотизма) / Под ред. В.А.Соболева и И.П.Рущенко. – Харьков: Торсинг, 2000. – С.84–129.
185. Большая советская энциклопедия. – М., 1980. – Т.8. – 654 с.
186. Колесов Д.В. Не допустить беды (О сущности и профилактике наркомании и токсикомании). – М.: Педагогика, 1988. – 160 с.
187. Гусев С.И. Актуальные проблемы борьбы с наркоманией // Сов. гос-во и право. – 1988. – № 5. – С.83–95.
188. Гусев С.И. Наркомания: тревожная тенденция // Соц. законность. – 1988. – № 2. – С.12–16.
189. Музика А.А. Незаконний обіг наркотичних засобів в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Автореф. дис...докт. юрид. наук. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1998. – 44 с.
190. Авакян Р.О. Наркомания и методы борьбы с нею. – Ереван: Айастан, 1990. – 323 с.
191. Толпекин К.А. Состояние борьбы с наркотизмом в отдельных регионах страны // Вестник МГУ. Серия 2. Право. – 1988. – № 2. – С.50–52.
192. Пятницкая И.Н. Клиническая наркология. – Л.: Медицина, 1975. – 332 с.
193. Ковалкин А.А. О причинах пьянства и наркомании // Криминологические проблемы борьбы с преступностью. – К., 1989. – С.5.
194. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации. – М., 1984. – 248 с.
195. Долгова А.И. Проблемы изучения причин преступности // Криминология и уголовная политика. – М., 1985. – С.36–38.
196. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. – М.: Наука, 1986. – 86 с.
197. Похмелкин А.В. Новая концепция уголовной политики. – М.: Юрид. лит., 1992. – 139 с.
198. Антонян Ю.М. О понятии профилактики преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – 1977. – №26. – С.27–36.
199. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. Концептуальные основы. – Х.: Основа, 1994. – 358 с.
200. Кобец Н.Г. Сущность и особенности социальной профилактики правонарушений // Сов.гос-во и право. – 1980. – №9. – С.33–34.
201. Филонов В.П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности. – Донецк: Донеччина, 1995. – 366 с.
202. Литвак О.М. Злочинність: її причини та профілактика. – К.: Україна, 1997. – 164 с.
203. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М., 1980. – 266 с.
204. Коновалов И.Н. Профилактика наркомании в вузе: проблемы и перспективы // Студенчество и наркомания: пути решения проблемы. – Екатеринбург, 2000. – С. 138–139.
205. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В.Савченко, В.В.Кузнецов, О.Ф.Штанько – К.: Вид. Паливода А.В., 2005. – 640 с.
206. Материалы Конференции ООН по принятию Конвенции о борьбе с незаконным оборотом наркотических средств и психотропних веществ. – Вена, 1988. – 356 с.
207. Майоров А.А., Малинин В.Б. Наркотики: преступность и преступления. - СПб.: Юридический центр “Пресс”, 2002. – 269 с.
208. Стручков Н.А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. – Саратов, 1977. – 267 с.
209. Кузнецова Н.Ф. Эффективность правовых средств борьбы с наркотизмом // Вестник МГУ. Сер.”Право”. – 1988. – № 3. – С. 32–40.
210. Устинов В.С. Система предупредительного воздействия на преступность и уголовно-правовая профилактика. – М.: Наука, 1983. – 148 с.
211. Менделевич Д. Заместительная терапия наркозависимых в России: перспективы и реальность. – СПб., 2002. – 446 с.
212. Бєлоусов Ю.Л. Інституціоналізація профілатики наркотизму в Україні: Автореф. дис... канд.соц.наук / 22.00.03. – соціальні структури та соціальні відносини. – Харків, 2003. – 21 с.
213. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М., 1939. – С.354.
214. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. – К.: Гол.ред. укр. рад. енциклопедії, 1977. – 775 с.
215. Советский энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1985. – 1452 с.
216. Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1985. – 963 с.
217. Рекомендації парламентських слухань на тему: ”Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв’язання”. Схвалено Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 16. – Ст. 244.
218. Дудаев А.Б. Воспитательно-профилактические меры противодействия наркомании среди осуждённых // Профилактика наркомании: организационные и методические аспекты. Итоговые материалы международного проекта / Сост. И. П. Рущенко. – Харьков: Финарт, 2002. – С. 213–223.
219. Показатели работы проекта “Заместительная терапия бупренорфином для ВИЧ-инфицированных потребителей инъекционных наркотиков г. Донецка”/ Материалы круглого стола на тему “Формирование дружественной политики по внедрению заместитетльной терапии бупренорфином в г. Донецке”. – Донецк, 2005. – С.2.
220. Про судову практику у справах про злочини, пов’язані з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1998 р. №3 // ВВР. – 1998. – №11. – С.12–14.
Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №4 // ВВР. – 2002. – № 15. – С.19–21.
221. О работе наркологической службы Донецкой области за 2005 год – Донецк, 2006. – 22 с.
222. Наркозлочинність: кримінологічна характеристика та запобігання: Науково-практичний посібник / Бова А.А., Женунтій В.І., Закалюк А.П. та ін.; За заг. ред. А.П. Закалюка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 296 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.