У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
Количество страниц 220
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І.
Правова характеристика соціального захисту людини та громадянина
в Україні 10
1.1 Соціальний захист як правова категорія 10
1.2. Правове регулювання соціального захисту в Україні 38
Висновки до розділу І 60
РОЗДІЛ ІІ.
Система державного управління соціальним захистом людини і
громадянина в Україні 62
2.1. Сутність державного управління у сфері соціального захисту 62
2.2. Система органів державного управління соціальним захистом
людини і громадянина в Україні 80
2.3. Організаційно-правові форми соціального захисту 97
Висновки до розділу ІІ 139
РОЗДІЛ ІІІ.
Організаційно-правові питання функціонування та перспективи
розвитку системи соціального захисту людини і громадянина в Україні 142
3.1. Перспективи розвитку організаційно-правових форм соціального
захисту 142
3.2. Досвід зарубіжних країн в організації системи соціального
захисту та доцільність його використання в Україні 158
Висновки до розділу ІІІ 182
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192

ВСТУП
Прийняття Конституції України стало важливим етапом становлення та розвитку України як правової соціальної держави. Основний Закон України визнав людину найвищою соціальною цінністю, а обов’язком держави – утвердження і забезпечення її прав та свобод.
Зміни у суспільстві змушують вести пошуки нових форм і методів роботи у соціальній сфері, реформувати організаційну структуру системи державного управління з метою вжиття дієвих заходів, спрямованих на ефективне забезпечення та реалізацію права на соціальний захист.
Актуальність теми дослідження. Із розвитком ринкових відносин особливо гостро постало питання забезпечення соціальних прав. Це відбувається тому, що ринкова економіка передбачає функціонування не тільки ринку товарів, капіталу, але і ринку праці. У зв’язку з цим, витрати на освіту, на житло, відпочинок, соціальний захист працівника розглядаються як один з елементів, що формує вартість робочої сили.
Захист працездатних осіб, непрацездатних, людей похилого віку, дітей та підтримка кожної людини, яка втратила джерела засобів до існування з незалежних від неї причин, є загальновизнаною домінантою державотворення в цивілізованому суспільстві і знаходить своє правове закріплення в законодавчих та інших нормативно-правових актах.
Питання організації та здійснення соціального захисту не є новими в діяльності нашої держави, але вони не втрачають актуальності: формуються нові підходи до самого поняття соціального захисту, змінюється роль держави у його здійсненні, розвиваються нові інститути соціального захисту. Суттєво змінилася роль соціального страхування і соціального забезпечення. Зокрема, держава забезпечує лише осіб, які самостійно неспроможні утримувати себе та членів своєї сім’ї; в інших випадках, особа забезпечує себе самостійно через систему загальнообов’язкового державного соціального страхування. В той же час нормотворча робота у цій сфері йде шляхом вирішення окремих питань без необхідного ступеня узагальнення, що зумовлює суперечливі тенденції у процесі здійснення соціального захисту. Сталість відносин у цій сфері унеможливлюється численними змінами, що постійно вносяться до чинних законів та інших нормативно-правових актів, кількість яких, на нашу думку, також перевищує розумні межі.
Це зумовлює потребу ґрунтовного наукового дослідження проблеми соціального захисту та, зокрема, питань, пов’язаних з організацією здійснення відповідними органами своїх функцій у сфері соціального захисту та правового забезпечення цього процесу.
Наукові надбання у цьому напрямку, які здобуті за радянських часів, дещо втратили свою актуальність та значення. У сучасних наукових дослідженнях відсутній єдиний підхід навіть щодо основних понять, до визначення самої сутності соціального захисту. Відсутні роботи, які б обґрунтовували організаційно-правові форми соціального захисту, розкривали питання державного управління соціальним захистом та системи органів що його здійснюють. Глибокого наукового аналізу потребує низка нових правових категорій, які найбільш точно відображають об’єктивну сутність явищ та процесів соціальної сфери у правових нормах. Важливість і своєчасність таких наукових досліджень визначається необхідністю вдосконалення сучасної системи державного управління сферою соціального захисту та пристосування її до ринкових умов. Наведені обставини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та свідчать про її актуальність.
Теоретичним підґрунтям для дослідження питання організаційно-правових форм соціального захисту стали праці науковців у галузі адміністративного права та теорії управління: Авер’янова В.Б., Атаманчука Г.В., Битяка Ю.П., Голосніченка І.П., Демського Е.Ф., Діхтієвського П.В., Калюжного Р.А., Козлова Ю.М., Лазарєва Б.М., Нижник Н.Р., Опришка В.Ф., Омельченка А.В., Тихомирова Ю.О., Цвєткова В.В., Шаповала В.М., та ін.; теорії держави і права та конституційного права: Колодія А.М., Рабіновича П.М., Погорілка В.Ф., Притики Ю.Д. Скрипнюка О.В.; права соціального забезпечення: Андреєва В.С., Болотіної Н.Б., Краснопольского А.С., Мачульської Є.Є., Сташківа Б.І., Чутчевої О.Г., Боднарука М.І. Також досліджувались роботи вчених-соціологів, філософів та економістів: Батигіна К.С., Колота А.М., Надточія Б.О., Лібанової Е.М., Скуратівського В.А., Мокляка М.М. та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі правового регулювання економіки юридичного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана відповідно до Комплексного плану науково-дослідних робіт юридичного факультету КНЕУ «Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0102 V 006315). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в комплексному дослідженні організаційно-правових форм соціального захисту людини та громадянина та виробленні пропозицій щодо вдосконалення системи управління соціальним захистом, нормативно-правової бази з питань соціального захисту.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття сутності державного управління соціальним захистом та наукове обґрунтування організаційно-правових форм соціального захисту людини і громадянина. Відповідно до поставленої мети визначені такі основні завдання:
 розкрити поняття «соціальний захист» в адміністративно-правовому аспекті;
 запропонувати наукове визначення поняття «державно-правові засади соціального захисту» та визначити організаційно-правові форми соціального захисту людини і громадянина;
 визначити особливості та тенденції історико-правового розвитку соціального захисту людини як важливого явища суспільного розвитку;
 з’ясувати сутність та особливості державного управління системою соціального захисту;
 визначити систему органів державного управління соціальним захистом;
 проаналізувати теоретичні та практичні аспекти реалізації організаційно-правових форм соціального захисту;
 виявити особливості організаційно-правових форм соціального захисту в зарубіжних державах та можливість їх використання у вітчизняній науці та практиці;
 сформулювати пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правових форм та законодавства про соціальний захист.
Об’єктом дослідження є адміністративно-правові та інші суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення соціального захисту людини і громадянина в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти реалізації організаційно-правових форм соціального захисту, система нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу, та висновки юридичної науки у сфері управління соціальним захистом.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлений особливостями об’єкта, предмета, мети та завдань.
При дослідженні закономірностей розвитку системи соціального захисту дисертантка спиралася на діалектичний метод, що виявилося, зокрема, у використанні окремих парних категорій діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура і елемент, причина і наслідок і т. ін.).
Історико-правовий метод застосовувався при дослідженні генезису правового становлення системи соціального захисту в нашій державі та у світі, що дозволило встановити основні закономірності та визначити напрями розвитку організаційно-правових форм соціального захисту.
Використання системно-структурного та системно-функціонального методу дозволило розглядати управління соціальним захистом як складову системи державного управління, визначити шляхи вдосконалення організаційно-правових форм соціального захисту людини і громадянина в Україні.
Порівняльний метод дозволив виявити спільні для більшості розвинутих країн тенденції у розвитку системи соціального захисту людини, управління нею. У дисертаційному дослідженні порівнюються правові норми, що врегульовують відносини із соціального захисту України, європейських країн, країн-членів СНД та країн Латинської Америки.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в адміністративно-правовій науці України досліджень, присвячених аналізу організаційно-правових форм соціального захисту людини і громадянина та механізму їх вдосконалення. Наукову новизну дослідження характеризує ряд положень та висновків, запропонованих автором.
Вперше:
 проведено системний концептуально-цілісний аналіз організаційно-правових форм соціального захисту;
 обґрунтовано висновок, що під державно-правовими засадами соціального захисту слід розуміти систему об’єктивно обумовлених вихідних ідей, які закріплені чи випливають зі змісту Конституції України, законів України, чинних на території України міжнародно-правових актів, та носять загальний характер, визначають сутність, побудову соціального захисту та здійснюються через соціальну політику держави;
 встановлено, що за критерієм однорідності суспільних відносин, на які здійснюють регулюючий вплив державно-правові засади соціального захисту їх можна поділити на такі групи: страхування та адресність. Перша із них реалізується у формі загальнообов’язкового страхування, а друга – адресної соціальної допомоги;
 визначено поняття «соціальна захищеність» як стан реалізації законодавчо закріплених економічних, правових, соціальних гарантій, що забезпечують кожному члену суспільства дотримання найважливіших соціальних прав та розмежовано поняття «соціальний захист» і «соціальна захищеність»;
 доведено, що управління соціальним захистом має державний характер і здійснюється державними та недержавними органами;
удосконалено:
 визначення понять:
соціальний захист – це діяльність держави, яка спрямована на запобігання ситуаціям соціального ризику в нормальному житті особи, що забезпечує підтримання оптимальних умов життя й закріплена у системі правових норм щодо регулювання суспільних відносин, які складаються при задоволенні потреб особи в належному матеріальному забезпеченні із спеціальних фондів через індивідуальну форму розподілу, замість оплати праці чи як доповнення до неї, у випадках, передбачених законодавством, у розмірі не нижчому від гарантованого державою мінімального рівня;
соціальна політика – це сукупність вихідних принципів і конкретних політичних та правових заходів, які забезпечують умови для підтримки достатнього рівня життя людини, створення умов для її всебічного розвитку та реалізації соціальних прав, розвитку системи соціальних гарантій та соціального захисту, визначених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами;
уточнено:
 перелік органів, що складають систему органів державного управління соціальним захистом людини і громадянина в Україні;
дістали подальшого розвитку положення юридичної науки щодо:
 необхідності використання міжнародного досвіду у процесі створення ефективної системи соціального захисту людини і громадянина;
 напрямів удосконалення системи управління соціальним страхуванням шляхом об’єднання аналогічних функцій фондів соціального страхування та передачі їх виконання до міжфондового органу, який не повинен належати до державних органів управління, та управління державною соціальною допомогою шляхом переходу до надання різних видів адресної соціальної допомоги за одним зверненням;
 необхідності відмови від системи пільг та переходу до системи адресної соціальної допомоги;
 завдяки аналізу нормативно-правових актів та статистичних даних сформульовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства про соціальний захист.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання: в науково-дослідних цілях – для подальшої теоретичної розробки та удосконалення теорії державного управління та системи адміністративно-правових заходів щодо забезпечення соціального захисту людини і громадянина; у законотворчій діяльності – для вдосконалення вітчизняного законодавства щодо соціального страхування, адресної соціальної допомоги та інших форм соціального захисту; у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів з конституційного, адміністративного права та права соціального забезпечення, під час проведення лекційних та семінарських занять з дисциплін конституційне право, адміністративне право, право соціального забезпечення (Довідка про впровадження № 308/06 від 23.06.06).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана особисто автором. Пропозиції та положення дисертації базуються на власних дослідженнях здобувача, аналізі наукових та нормативних джерел. Окремі питання дисертації порушуються вперше, інші – розглядаються по-новому.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри правового регулювання економіки юридичного факультету Київського національного економічного університету, доповідалися на конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)» (м. Київ, КНЕУ, 18 листопада 2004 р.); І Міжнародна науково-практична конференція «Науковий потенціал світу ’2004» (м. Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у семи статтях, п’ять із яких опубліковані у виданнях, що входять до переліку фахових наукових видань, затверджених ВАК.
Список литературы ВИСНОВКИ




У дисертації проведене теоретичне узагальнення та пропонується нове вирішення питань щодо сутності державного управління соціальним захистом, наукового обґрунтування організаційно-правових форм соціального захисту людини і громадянина. Відповідно до поставленої мети та визначених завдань у дисертації зроблені такі висновки.
1. Соціальні відносини, які виникають з приводу забезпечення стану соціальної захищеності населення, в процесі реалізації соціальної функції держави, регулюються правовими засобами з боку держави, тому вони є правовими відносинами. Їх основою є соціальні права, закріплені насамперед у Конституції України.
2. Соціальна захищеність – це стан реалізації законодавчо закріплених економічних, правових, соціальних гарантій, що забезпечують кожному члену суспільства дотримання найважливіших соціальних прав.
3. Соціальний захист – це діяльність держави, яка здійснюється у рамках державного управління та спрямована на запобігання ситуаціям соціального ризику в нормальному житті особи, що забезпечує підтримання оптимальних умов життя й закріплена у системі правових норм щодо регулювання суспільних відносин, які складаються при задоволенні потреб особи в належному матеріальному забезпеченні із спеціальних фондів через індивідуальну форму розподілу, замість оплати праці чи як доповнення до неї, у випадках, передбачених законодавством, у розмірі, не нижчому від гарантованого державою мінімального рівня. При цьому, соціальні ризики у правовому контексті слід розуміти як визначені законом фактори порушення нормального соціального становища людей при пошкодженні здоров’я, втраті працездатності або відсутності попиту на працю, які супроводжуються настанням для зайнятого населення матеріальної незабезпеченості внаслідок втрати заробітку, додаткових витрат, пов’язаних з народженням дитини.
4. Державно-правовими засадами соціального захисту є система об’єктивно обумовлених вихідних ідей, які закріплені чи випливають зі змісту Конституції України, законів України, чинних на території України міжнародно-правових актів, та носять загальний характер, визначають сутність, побудову соціального захисту та здійснюються через соціальну політику держави. Соціальний захист здійснюється на засадах страхування та адресності.
5. Державно-правові засади соціального захисту реалізуються державою через систему уповноважених нею органів у формі загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі адресної державної соціальної допомоги. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це діяльність працівників, роботодавців та держави по реалізації системи державних правових гарантій, яка передбачає надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам у разі настання страхового випадку за рахунок коштів, що акумулюються у спеціальних фондах, та формуються шляхом солідарної сплати страхових внесків роботодавцями та працівниками, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Адресна державна соціальна допомога – це діяльність держави щодо надання матеріальної допомоги конкретній особі у разі настання нужденності, за рахунок коштів Державного бюджету, без урахування трудової діяльності та сплати страхових внесків, з метою матеріального забезпечення цієї особи на рівні прожиткового мінімуму, встановленого законом.
6. Суспільні відносини щодо соціального захисту регулюються законодавством, яке доцільно визначити як законодавство про соціальний захист (виходячи із обґрунтування поняття соціального захисту). Таке законодавство є міжгалузевим комплексним утворенням, міжгалузевим інститутом законодавства. З метою удосконалення механізму управління соціальним захистом та систематизації законодавства про соціальний захист пропонується розробити та прийняти Кодекс соціального захисту.
7. Державне управління соціальним захистом – це виконавча та розпорядча діяльність держави, яку здійснюють державні органи виконавчої влади та, у передбачених законом випадках, недержавні органи, яким державою делеговані відповідні повноваження, щодо управління сферою соціального захисту.
8. Серед загальних функцій державного управління як певного напряму спеціалізованої діяльності виконавчої влади для соціального захисту визначальну роль відіграють функції прогнозування, планування та координації, так як вони характеризують спрямованість управлінської діяльності на соціальну сферу.
До спеціальних функцій державного управління соціальним захистом належать: добір кадрів та їх розстановка, складання бюджету, здійснення довгострокових програм соціального розвитку, призначення пенсій та соціальної допомоги, надання соціальних послуг.
Зазначені функції спрямовані на виконання таких завдань: забезпечення правової бази державних соціальних стандартів у сфері соціального захисту; реалізацію державно-правових засад соціального захисту шляхом розробки та удосконалення механізмів надання адресної соціальної допомоги та здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування; контроль за цільовим використанням коштів фондів соціального страхування та ін.
9. Прийняття нормативно-правових актів управління та дії, пов’язані з їх реалізацією, є провідною формою управлінської діяльності. На нашу думку, у сфері соціального захисту має зростати питома вага законів, а не підзаконних нормативно-правових актів, відповідно, управлінська діяльність перш за все повинна бути спрямована на реалізацію законів.
10. Здійснюючи організаційні дії у сфері соціального захисту, слід значну увагу приділяти підготовці кадрів у сфері соціального захисту, які б знали закономірності розвитку системи соціального захисту, могли належно прогнозувати та планувати відповідні процеси. Навчальні заклади могли б виконувати таке завдання, готуючи молодших спеціалістів та бакалаврів зі спеціальності «правознавство» за спеціалізацією «Правове регулювання соціального захисту» та спеціалістів і магістрів - «Державне управління соціальним захистом».
11. Діяльність по організації та здійсненню загальнообов’язкового державного соціального страхування, що реалізується страховими фондами, має ознаки державного управління. Особливістю управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є те, що держава виступає рівноправним партнером, поряд з іншими учасниками соціального страхування.
Основними недоліками системи загальнообов’язкового державного соціального страхування є низька внутрішня функціональна ефективність системи, що проявляється у слабкій інформаційній взаємодії фондів, у дублюванні фондами соціального страхування окремих функцій та високих адміністративних витратах, а також недостатнє охоплення населення системою соціального страхування через високий рівень тінізації економіки та низький розмір страхових виплат, що пропонуються системою соціального страхування.
12. Державне управління системою загальнообов’язкового соціального страхування може бути удосконалено шляхом створення міжфондового центру зі збирання та розподілу соціальних внесків між фондами. Організацію центру слід здійснювати за рахунок штатної чисельності фондів соціального страхування і частини коштів, передбачених на їх утримання. Результати експериментів показали, що це призведе до збільшення кількості платників страхових внесків та зростання платіжної і звітної дисципліни платників внесків, а також ефективності контролю за повнотою надходжень до фондів соціального страхування.
Удосконаленню загальнообов’язкового державного соціального страхування сприятиме чітке нормативно-правове визначення обсягу та меж здійснення державного нагляду у вказаній сфері. Питання нагляду повинні детально регламентуватися в положеннях про конкретні міністерства (Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство фінансів), їх територіальні органи. Така регламентація повинна містити його функціональні та процесуальні механізми і визначення наслідків нагляду.
13. Потребує розробки доктрина державного управління системою загальнообов’язкового державного соціального страхування для України (філософія соціального страхування і його місце в системі соціального захисту населення, роль держави та інших суб’єктів у питаннях фінансування та управління). Необхідно вдосконалювати методологічні основи формування власного правового поля соціального страхування, яке має чіткі законодавчі рамки, які не дозволяють йому змішуватися з правовим регулюванням приватного страхування, з одного боку, і соціальною допомогою, з іншого.
14. Державне управління системою адресної соціальної допомоги здійснюється безпосередньо державними органами, оскільки саме держава бере на себе обов’язок забезпечення мінімальних соціальних гарантій і повною мірою відповідає за їх реалізацію. Для оптимізації процесу цього управління наданням адресної соціальної допомоги необхідно здійснити ефективне наукове і методологічне забезпечення державної соціальної допомоги, запровадити надання різних видів допомоги за одним зверненням. Це створить передумови для переходу до єдиної соціальної допомоги, розмір якої залежатиме від прожиткового мінімуму та доходу сім’ї чи окремої особи.
15. Необхідно впроваджувати механізми адресної допомоги найбільш вразливим верствам населення з одночасною і поступовою ліквідацією практики матеріального забезпечення через різні дотації і пільги всім категоріям населення незалежно від рівня їх доходів. Одним із шляхів удосконалення адресної державної соціальної допомоги є перехід до надання субсидій у готівковій формі, надання грошової допомоги залежно від матеріального стану конкретної особи. Для цього необхідно доповнити закони, які передбачають надання пільг, нормою, що встановлюватиме залежність надання пільг від матеріального стану особи (Закони України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»).
16. Європейський досвід функціонування системи соціального захисту свідчить про те, що ця система ґрунтується на засадах страхування та адресності. Управління системою соціального страхування здійснюється соціальними партнерами: роботодавцями, застрахованими особами і державою. Соціальна допомога надається виключно особам, які не мають достатніх засобів для існування з поважних причин.
17. Розвиток системи соціального захисту в країнах-членах СНД та країнах Східної та Центральної Європи відбувається у напрямку розвитку систем соціального страхування та адресної соціальної допомоги. Внаслідок цього країни Східної та Центральної Європи, які обрали європейський шлях розвитку зазначеної системи, мають сьогодні високий рівень соціального захисту. Становлення системи соціального захисту у країнах-членах СНД відбувається дещо стихійно. Прослідковується тенденція до автоматичного перенесення зарубіжного досвіду на власне правове поле, замість його всебічного і глибокого аналізу та розумного використання, що призводить до негативних явищ у системі соціального захисту. Наслідками запровадження європейських механізмів без урахування національних особливостей та стану розвитку економіки є: неефективне адміністрування при невиправданому зростанні адміністративних витрат; нецільове спрямування та зловживання при використанні коштів соціальних фондів. Запровадження апробованих у світі механізмів необхідно здійснювати за умови своєчасності та опрацьованості всіх необхідних документів та заходів, зокрема проведення відповідних експериментів та обґрунтованого аналізу їхніх результатів.
18. Досвід країн Латинської Америки у побудові пенсійної системи свідчить про те, що недоцільно відмовлятися від солідарного рівня пенсійної системи. Варто поєднувати солідарну і накопичувальну системи. При цьому держава повинна вживати заходи для охоплення системою соціального страхування значної частини працюючого населення, інакше, система не буде працювати і виконувати свої функції.
19. Система соціального захисту повинна перш за все ґрунтуватися на принципах, визначених міжнародними нормативно-правовими актами у сфері соціального захисту (недопущення дискримінації за національною ознакою; взаємозалік страхових періодів, якщо особа працювала в різних країнах та сплачувала страхові внески; можливість отримання виплат тільки в одній країні; недопущення погіршення становища мігрантів у сфері соціального захисту; принципи страхування та адресності). Україна має будувати власну систему соціального захисту відповідно до вказаних принципів, орієнтувати її на пріоритет соціального страхування, а не державної допомоги. Держава, використовуючи європейський досвід, повинна здійснювати соціальну політику у напряму забезпечення достатнього, а не мінімального рівня соціального захисту. При цьому в Україні не можуть автоматично запроваджуватися відпрацьовані у розвинутих країнах механізми соціального захисту, так як відсутній специфічний досвід управління, традиції і належний механізм суспільного контролю за діяльністю інститутів, що отримують повноваження розпоряджатися коштами соціального страхування.
Отже, для покращення стану соціального захисту в Україні необхідно удосконалити державне управління системою соціального захисту; законодавчу базу соціального страхування; систематизувати соціальні виплати (соціальну допомогу та пільги) і реформувати їх з метою скорочення; переорієнтувати пільги на прожитковий мінімум; орієнтувати соціальну допомогу на активізацію власного потенціалу індивіда, сім’ї, самостійного виходу із ситуації, що склалася; здійснити ефективне наукове і методологічне забезпечення державної соціальної допомоги.




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Авер’янов В.Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції // Право України. – 2006. – №5. – С. 11-17.
2. Авер’янов В.Б. Уряд у механізмі поділу влади: недосконалість вітчизняної конституційної моделі // Право України. – 2005. – №4. – С. 10-16.
3. Адміністративна відповідальність: Зб. законодавства України про адміністративну відповідальність / Упорядник Е.Ф. Демський, В.І. Махно. – К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2005. – 400 с.
4. Административная деятельность федеральных органов налоговой полиции (общая часть) /Под ред. П.В. Дихтиевского. – Вологда, 2002. –221 с.
5. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М., Юридическая литература, 1999. – 450 с.
6. Административное право: Ученик / Козлов Ю.М., Овсянко Д.М., Попов Л.Л. / Под ред. Попова Л.Л.– М.: Юристъ, 2002. – 697 с.
7. Адміністративне право України / За заг. ред. Битяка Ю.П. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
8. Адміністративне право України / За заг. ред. Битяка Ю.П. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
9. Адміністративне право України /За заг. ред. Ківалова С.В. – Одеса.: «Юридична література», 2003. – 896 с.
10. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. Колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.
11. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах: Том 2. Особлива частина / Ред. Колегія: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2005. – 624 с.
12. Адресна соціальна допомога малозабезпеченим // Вісник Пенсійного фонду України. – 2004. - №5 (23). – С. 37-38.
13. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СРСР: Учебник. – М.: Юридическая литература, 1987. – 352 с.
14. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади. – К., 1999. – 45 с.
15. Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика. – К., 1999. – 24 с.
16. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юридическая литература, 1997. – 400 с.
17. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава. Щорічник наукових праць. – Вип. 9. – К.1998. – С. 3-11.
18. Барков В.Ю., Мокляк М.М. Соціальні відносини і шляхи їх удосконалення // Соціальна політика і перебудова – К.: Політвидав, – 1990. – С. 55-83.
19. Батыгин К.С. Советское социальное страхование: Учебн. пособие. – М.: Профиздат, 1985. – 367 с.
20. Бесараб В., Грушко Л. Оцінка заохочення застрахованих осіб до відстрочки виходу на пенсію // Україна: аспекти праці. – 2003. – №2. – С. 35-41.
21. Бідак В. Складові системи державного регулювання соціального розвитку і соціального захисту // Україна: аспекти праці. – 2004. – №1. – С. 35-41.
22. Боднарук М.І. Соціальне страхування в Україні: правові аспекти становлення та розвитку. – Чернівці. – 2002. – 247 с.
23. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту. Становлення та розвиток в Україні. – К.: «Знання», 2005. – 381 с.
24. Верник О.И., Костенко А.Б. и др.. Пределы государственного вмешательства. – К.: «Ін Юре», 2004. – 240 с.
25. Виконавча влада і адміністративне право /за загальною ред. В.Б. Авер’янова. – К.: «Ін Юре», 2002. – 667 с.
26. Вінер М. Пенсійні системи країн Латинської Америки // Україна: аспекти праці. – 2000. – №5. – С. 35-37.
27. Глазунова Н.И. Государственное (административное) управление: Ученик. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 560с.
28. Голосніченко І.П. Перспективні положення кодифікації норм правового інституту адміністративної відповідальності // Право України. – 2006. – №8. – С.60-63
29. Голосніченко І.П. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави // Право України. – 2005. – №4. – С.24-26
30. Городня О. Система соціального захисту у Бельгії // Охорона праці. – 2002. – №1. – С.45-46.
31. Горюк Н. Криза пенсійних систем: проблеми й альтернативи реформи // Україна: аспекти праці. – 1999. – №4. – С. 38-40.
32. Гошовська В.А. Законодавче забезпечення соціальної політики в Україні // Зб. наук. пр. Інституту законодавства Верховної Ради України «Законодавство України: проблеми вдосконалення». – К. 2001. – Вип. 7. – С. 40-45.
33. Грег Мак Таггарт. Пенсійна реформа в постсоціалістичних країнах //Соціальна політика. – 2001. – №1. – С. 19-25.
34. Грег Мак Таггарт. Пенсійне страхування стає реальністю. Якою саме? //Соціальна політика і соціальна робота. – 2003. - № 1. – С. 38-44.
35. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав // Право України. – 2001. – № 8. – С. 32-34.
36. Декларация социального прогресса и развития // Международные акты о правах человека. – М.: Норма, 2000. – 784 с.
37. День Уряду у Верховній Раді // Вісник Пенсійного фонду України. – 2004. – № 4 (22). – С. 4-5.
38. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / Під ред. Нижник Н.Р. – Львів.: Львівська політехніка, 2002. – 352 с.
39. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: Актуальні проблеми реформування / За заг. ред. Авер’янова В.Б., Коліушко І.Б. – К.: Видавництво УАДУ, 1999. – 52 с.
40. Державне управління та державна служба: Словник-довідник / Уклад. Оболенський О.Ю. – К.: КНЕУ, 2005. – 480 с.
41. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
42. Державне управління: теорія і практика / за загальною редакцією В.Б. Авер’янова. – К.: «Юрінком Інтер», 1998. – 431 с.
43. Дмитренко Ю. Соціальний захист без гарантій його реалізації – фікція // Віче. – 2004. – № 4 (145). – С.62-63.
44. Досвід проведення пенсійної реформи у Польщі у 1999 – 2002 рр. – К. – 2002. – 29 с.
45. Доходи населення і ринок праці // Праця і зарплата. – 2005. – №36 (472)
46. Европейская социальная хартия: Сборник важнейших документов по международному праву. Часть І общая. – М.: Триада, ЛТД, 1996. – 784 с.
47. Единый социальный налог и пенсионное обеспечение граждан // Социальное обеспечение. – 2001. – №11. – С. 31-35.
48. Експеримент у Запорізькій, Луганській та Львівській областях з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів // Вісник Пенсійного фонду України. – 2003. - № 11 (17). – С. 43-44.
49. Загальна декларація прав людини: Законодавство України про шлюб, сім’ю та молодь. – К. : Юрінком, 1997. – С. 22-23.
50. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Навчальний курс / Зайчук Б.О., Зарудний О.Б., Березіна С.Б., Александров В.Т., Недбаєв С.М. – К.: НВП «АВТ», 2004. – 256 с.
51. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах. – К. – 2005. – 38 с.
52. Загальнообов’язкове соціальне страхування та пенсійне забезпечення (у цифрах і фактах). – К. – 2002. – 35 с.
53. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське видавництво, 1999. – 274 с.
54. Зайкин А.Д. Советское право социального обеспечения. – М.: Издательство Московського университета, 1982. – 304 с.
55. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших нормативно-правових актів» від 25 березня 2005 р. №2505-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №17, №18-19. – Ст. 267.
56. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 квітня 2001 № 2400-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №30. – Ст. 140.
57. Закон України «Про Державний бюджет на 2004 рік» від 27 листопада 2003 р. № 1344-IV // Урядовий кур’єр. – 2003. – 3 грудня. – №228.
58. Закон України «Про державний бюджет України на 2000 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №14. – Ст. 421.
59. Закон України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» від 26 грудня 2002 року N 380-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №10-11. – Ст. 86.
60. Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 17 лютого 2000 року №1485-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2005. – №250-251.
61. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2000. – 7 листопада. – № 206.
62. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 22 березня 2001 року № 2334-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 20. – Ст. 102.
63. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 р. № 2109-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2000. – №50. – Ст. 2146.
64. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» 1 червня 2000 року № 1768-ІІІ від // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №35. – Ст. 290.
65. Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 року №1727-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №25. – Ст. 338.
66. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»: Науково-практичний коментар / Зайчук Б.О., Зарудний О.Б., Березіна С.Б., Александров В.Т., Недбаєв С.М. – К.: НВП «АВТ», 2005. – 1024 с.
67. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV //Голос України. – 2003. – 22 серпня. – №157 (3157).
68. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №46-47. – Ст.403.
69. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №22. – Ст. 171.
70. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №14. – Ст. 71.
71. Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19 жовтня 2004 р. №2089-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №6. – Ст. 131
72. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 №280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.
73. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. №586 – XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №20-21. – Ст. 190.
74. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 1 грудня 1998 року №284-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 2-3. – Ст. 20.
75. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року №1057-IV // Голос України. – 2003. – 19 серпня. – № 154 (3154)
76. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №21. – Ст. 252.
77. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 року №3721-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №4. – Ст. 18.
78. Закон України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 1 червня 2000 року №1767-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 298.
79. Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №29. – Ст. 399.
80. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №3. – Ст. 10.
81. Закон України «Про проведення в Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів» від 19 жовтня 2000 року № 2057-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №58. – Ст. 437.
82. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 року №1045 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №45. – Ст. 397.
83. Закон України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року №315/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №43. – Ст. 212.
84. Закон України «Про розмір внесків на деякі види державного соціального страхування» від11 січня 2001 року № 2213 - ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 11. – Ст. 47.
85. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011- ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №15. – Ст. 191.
86. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №45. – Ст. 425.
87. Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №40-41. – Ст. 249.
88. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
89. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №1. – Ст. 1.
90. Закревський В. Система загальнообов’язкового державного соціального страхування в Україні. Проблеми та шляхи розвитку // Україна: аспекти праці. – 2005. – №4. – С. 27-34.
91. Захаров В. Потерпілим на виробництві – реальний захист //Охорона праці. – 2003. – №5. – С. 43-45.
92. Звіт Міністерства праці та соціальної політики про надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям інвалідам по Україні станом на 01.11.2005 р. – К. – 2005. – 10 с.
93. Исторя СССР с древнейших времен до наших дней. – М.: Наука, 1967. – Т.4. – 1358 с.
94. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики. Монографія / Р.А. Калюжний, В.О. Шамрай, М.Я. Швець та ін. / За загальною редакцією Р.А. Калюжного. – К., 2002. – 296 с.
95. Караваев В.В. Основные принципы советского социального страхования. – М.: Профиздат, 1961. – 56 с.
96. Качан Л. Народні кошти – під народний контроль // Соціальний захист. – 2005. – №8. – С. 8-10.
97. Кикоть П.В. Міністерства в системі органів виконавчої влади: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2002. – 16 с.
98. Кінська К. Темники Бюджету 2004 року // Урядовий кур’єр. – 15 березня 2005 р. – №38.
99. Кір’ян Т., Шаповал М., Вітер В. Соціальний захист населення від безробіття // Україна: аспекти праці. – 1998. - №4. – С. 16-22.
100. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и право. – М.: Издательство Московського университета, 1986. – 246 с.
101. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина. - К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
102. Коломойцев В.Е. Універсальний словник економічних термінів. – К.: “Молодь”, 2000. – 383 с.
103. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 156 с.
104. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України. – К.: «Юрінком Інтер», 2003. – 554 с.
105. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
106. Концепція соціального забезпечення населення України. Схвалена постановою Верховної Ради України від 21.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №6. – Ст. 31.
107. Костенко О. Соціальний захист виходить із тіні // Соціальний захист. – 2005. – №9. – С. 6-7.
108. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права. – Тернопіль. – 2002. – 247 с.
109. Краснопольский А.С. Основные принципы советского государственного социального страхования. – М.: Академия наук СССР, 1951. – 139 с.
110. Купрій О. Соціальне страхування на випадок безробіття в Україні: історія становлення, досягнення, проблеми та перспективи // Україна: аспекти праці. – 2003. – №7. – С. 42-47.
111. Лаврінчук І.П. Ратифікація Європейської соціальної хартії – обов’язкова умова становлення соціальної держави // Збірник наук. пр. інституту законодавства Верховної Ради України «Законодавство України: проблеми вдосконалення». – К., 2001. – Вип. 7. – С. 144-153.
112. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. – М.: Юридическая литература, 1988. – 320 с.
113. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юридическая литература, 1972. – 280 с.
114. Лібанова Л., Палій О. Ринок праці та соціальний захист. – К.: Основи, 2004. – 491 с.
115. Логачова Л., Котов Є., Прогнімак О. До питання запровадження єдиного соціального внеску в Україні // Україна: аспекти праці. – 2005. – №6. – С. 13-18.
116. Максимчук О.С. Проблеми і перспективи розвитку системи недержавних пенсійних фондів в Україні // Статистика України. – 2004. – №1. – С. 38-41.
117. Маланчук Пітер. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом: Підручник: Переклад з англ. / Буром енський М.В. – Х.: «Консум», 2000. – 592 с.
118. Малиновський В.Я. Державне управління. Навчальний посібник. Видання друге, доповнене та перероблене. – К: Атіка, 2003. – 576 с.
119. Малиновський В.Я. Державне управління. Навчальний посібник. – Луцьк: Вежа, 2000. – 789 с.
120. Мартинчук Л.М. Швеція – країна соціально захищених громадян // Соціальний захист. – 2000. – №9. – С. 12-15.
121. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1997.– 208 с.
122. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения. Перспективы развития. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 2000. – 144 с.
123. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах //Международные акты о правах человека. – М.: Норма, 2000. – 784 с.
124. Методика обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги. Затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15 листопада 2001 року №486/202/524/455/3370 // Офіційний вісник України від 22.02.2002. – №6. – Ст.272.
125. Милецкий В.П. Российская модернизация: предпосылки и перспективы эволюции социального государства. – М.: Издательство С.-Петербуржского университета, 1997. – 125 с.
126. Мичковская Н. Броварской эксперимент удался! //Киевский регион. – 2005. – 30 марта, 5 апреля.
127. Міська комплексна програма “Турбота” на 2001-2005 роки. К. – 2001 р.
128. Мокляк Н.Н. Социальные отношения: структура и формы проявления. – К.: Наукова думка, 1986. – 205 с.
129. Надточій Б. Соціальне страхування у контексті історії // Соціальний захист. – 2003. – № 2. – С.20-24.
130. Надточій Б. Соціальне страхування у контексті історії // Соціальний захист. – 2003. – № 3. – С.29-33.
131. Надточій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення? Погляд з позицій системи прав, установ та принципів // Україна: аспекти праці. – 2003. – №1. – С. 31-35.
132. Надточій Б. Три удари по пенсійній реформі – що робити далі? // Україна: аспекти праці. – 2005. – №6. – С. 8-12.
133. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про внесення змін до Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» від 9 листопада 2004 р. №218 // Офіційний вісник України. – 2004. – №47. – Ст. 3125.
134. Наклонов Д.Н., Сигов В.И., Шевцова Т.В. Типы социальной политики в рыночной экономике //Социальная политика в рыночной экономике. Матениалы межвузовской научно-практической конференции. – Чебоксары. – 2001. – С. 162-167.
135. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: НОРМА-М, 1999. – 552 с.
136. Нижник Н. Проблеми змісту державно-управлінських відносин та фактори його соціальної обумовленості // Вісник УАДУ. – 1996. – №2. – С. 23-29.
137. Новіков В.М. Аналіз соціального законодавства в Україні і напрямки його розвитку // Збірник наукових статей «Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах». – К. – 1996. – С. 78-81.
138. Новіков В.М. Актуальні питання реформування системи соціального захисту населення // Україна: аспекти праці. – 2005. – №4. – С. 6-11.
139. Олійник І.Л. Організаційно-правові засади взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / Донецький юридичний інститут МВС при Донецькому національному університеті. – Донецьк., 2005. – 21 с.
140. Омельченко А.В. Державне управління іноземними інвестиціями в Україні (організаційно-правові питання): Дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 1996. – 210 с.
141. Омельченко А.В. Зміст, принципи та функції державного управління іноземним інвестуванням як одним із видів зовнішньоекономічної діяльності // Зб. наук. праць КНЕУ«Правове регулювання економіки». – К. – 2001. – С. 35-40.
142. Опрышко В.Ф. Государственное управление качеством продукции. – К., Политиздат. – 1980. – 103 с.
143. Опрышко В.Ф. Организационно-правовые вопросы качества продукции. – М.: «Знание», 1985. – 62 с.
144. Опрышко В.Ф. Правовые основы государственного управления качеством продукции. – К. «Выща школа», 1986. – 271 с.
145. Органи державної влади в Україні: структура, функції та тенденції розвитку / За заг. ред. Нижник Н.Р. – К. – Івано-Франківськ: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2003. – 288 с.
146. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №23. – Ст. 121.
147. Основні показники рівня життя населення. – Праця і зарплата. – 2005. – №38 (474).
148. Павленко Ю. Світовий досвід функціонування систем соціального страхування. Уроки для України // Україна: аспекти праці. – 2002. – №6. – С. 30-36.
149. Павлова Н. Пенсионная реформа в Латвии // Социальное обеспечение. – 2001. – №4. – С. 14-18.
150. Панкевич О. До питання про сучасні класифікації соціальних держав //Проблеми державотворення і захисту прав людини. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. – Львів. – 2003. – С.165-167.
151. Пикулькин А.А. Система государственного управления. – М., «Юнити». – 2004. – 543 с.
152. Підвищення добробуту трудящих України. – К.: Наука, – 1967. – 386 с.
153. Пільги – додаток до основних джерел існування, необхідна складова конституційного права на забезпечення життєвого рівня. У Конституційному Суді України // Урядовий кур’єр – 2002. – 28 березня. – №59.
154. Плаксій М. Пенсійне страхування в Латвії // Вісник Пенсійного фонду України. – 2004. – № 4 (22). – С. 18-19.
155. Плиса В.Й. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003. – 103 с.
156. Поглиблення адресності державної допомоги // Соціальний захист. – 2003. – №12. – С. 21-22.
157. Пол де Нойер система соціального забезпечення в Нідерландах. // Соціальна політика і соціальна робота. – 1999. – №2. – С. 28-38.
158. Положення про Комісію з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною. Затверджені постановою КМУ № 1578 від 20 жовтня 2000 р. // Збірник законодавства України. – 2001. – № 4. – Ст. 78.
159. Положення про Міністерство праці та соціальної політики України. Затв. указом Президента України від 30 серпня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – №35. – Ст. 1482.
160. Про Положення про Пенсійний фонд України. Указ Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – №9. – Ст. 350.
161. Положення про соціального інспектора управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій. Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством фінансів України, міністерством економіки України, Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 06.06.2000 №111/97/79/98 // Офіційний вісник України. – 2000. – №26. – Ст. 1102.
162. Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.» від 23 лютого 2000 року. – №276а/2000 //Урядовий кур’єр. – 28 січня 2000 р. – №16.
163. Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «Про основні напрями бюджетної політики на 2002 рік» // Урядовий кур’єр. – 2001. – 12 червня. – №12.
164. Послання Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України» від 10 жовтня 2001 року №1-141349 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 15 жовтня.
165. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін і доповнень до постанов Кабінету Міністрів України з питань надання населенню житлових субсидій та адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям» від 2 лютого 2000 року №211 // Офіційний вісник України. – 2000. – №5. – Ст. 178.
166. Постанова Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо проведення експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів» від 15 лютого 2002 року №146 // Офіційний вісник України. – 2002. – №8. – Ст. 338 (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2004 року №910).
167. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» від 29 січня 2003 року №117 // Офіційний вісник України. – 2003. – №5. – Ст. 177.
168. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування» від 4 червня 1998 р. №794 // Офіційний вісник України. – 1998. – №22. – С. 37.
169. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» від 27 грудня 2001 року № 1751// Зібрання законодавства України. – 2004. – № 2. – Ст.74.
170. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям» від 24 лютого 2003 року N 250 // Зібрання законодавства України. – 2004. – № 2. – Ст. 125.
171. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що надають право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 року № 162 // Інформаційний бюлетень Міністерства праці України “Людина і праця”. – 1994. – №6.
172. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» від 20 листопада 2003 року № 1783 // Офіційний вісник України. – 2003. – №47. – Ст. 2431.
173. Постанова Кабінету Міністрів України «Про надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг» №89 від 4 лютого 1995 року // Урядовий кур’єр. – 16 лютого 1995 р. – №25 (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1109).
174. Постанова Кабінету Міністрів України «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива у разі надання житлових субсидій» від 27 липня 1998 року № 1156 // Офіційний вісник України від 13 серпня 1998. – №30. – Ст. 56.
175. Постанова Кабінету Міністрів України «Про організаційне забезпечення проведення в Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту по підвищенню ефективності роботи державних цільових фондів» від 7 березня 2001 року № 216 // Офіційний вісник України. – 2001 р. – №11. – Ст. 430.
176. Постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення експерименту з використання даних персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування для призначення страхових виплат, державної допомоги сім’ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям та житлових субсидій» від 28 березня 2002 року № 381 // Офіційний вісник України. – 2002. – №13. – Ст. 666 (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2004 року №910).
177. Постанова Кабінету Міністрів України «Про проведення експерименту з надання населенню субсидій у грошовій формі для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 2 червня 2004 року №725 // Офіційний вісник України. – 2004. – №22. – Ст. 1501.
178. Постанова Кабінету Міністрів України «Про продовження експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів» від 30 травня 2002 року № 702 // Офіційний вісник України. – 2002. – №23. – Ст. 1089.
179. Постанова Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива» від 21 жовтня 1995 року №848 // Інформаційний бюлетень НКРЕ. – 2004. – №8.
180. Постанова Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» від 30 квітня 2002 року №8-2 // Офіційний вісник України – 2002. – №21. – Ст. 1063.
181. Постанова Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах» від 30 квітня 2002 р. – № 8-2 // Офіційний вісник України – 2002. – №21. – Ст. 1063.
182. Постанова Пенсійного фонду України «Про затвердження Тимчасового порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців як платників страхових внесків» від 21 червня 2005 року №10-1 // Офіційний вісник України. – 2005 р. – №29. – Ст. 1735.
183. Постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про затвердження Порядку списання кредиторської заборгованості Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 29.07.2004 №49 // Бухгалтер. – 2004. – №11. – С. 43.
184. Постанова Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги» від 17 серпня 2002 №1146 року // Офіційний вісник України. – 2002. – №34. – Ст. 1584.
185. Права человека / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА, 1999. – 573 с.
186. Правила користування електричною енергією для населення. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 // Офіційний вісник України. – 1999. – №30. – С.70.
187. Пределы государственного вмешательства: теоретико-правовой аспект / Верник О.И., Костенко А.Б., Куфтырев П.В., Машков А.Д., Притыка Ю.Д.. – К.: Ін Юре, 2004. – 240 с.
188. Прилипко С.М. Систематизація законодавства про соціальний захист // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. К. – 1999. – С. 357-360.
189. Прилипко С.М. Юридична природа та сутність загальнообов’язкового державного соціального страхування // Правова держава. Щорічник наукових праць інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 15. – 2004. – С. 216-229.
190. Пріоритети вирішення соціальних проблем // Охорона праці. – 2003. – №3. – С. 45-46.
191. Про затвердження Порядку здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства щодо призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду. Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України від 4.07. 2002 р. №308/54 // Офіційний вісник України – 2002. – №30. – Ст. 1443.
192. Проект «Вдосконалення системи соціальної допомоги»: мета, шляхи реалізації, очікуваний результат» / Матеріали науково-методичного семінару. – К. – 2005. – Грудень. – 45 с.
193. Проект Концепції забезпечення адресного надання пільг окремим категоріям громадян // “Соціальна політика”. – 2004. – №11. – С. 7-12.
194. Рабінович П.М., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади дослідження // Право України. – 2001. – № 8. – С. 41-43.
195. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
196. Рєпін К.Ю. Перспективи впровадження в Україні пенсійного страхування як гарантії соціального захисту населення та зростання економіки // Соціальний захист. – 2001. – №1. – С. 39- 40.
197. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України, державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п.6 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин 4 і 5 ст.22 Закону України «Про міліцію» та частини 6 ст. 22 Закону України «Про пожежну безпеку» від 03.06.1999 № 5-рп/99 // Офіційний вісник. – 1999. – №24. – С. 180.
198. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо реалізації Послання Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України» на 2001-2004 роки» від 14 грудня 2001 р. № 583-р // Зібрання законодавства України. – 2001. – №2. – Ст. 39.
199. Российское законодательство Х-ХХ веков в 9-ти томах / Под общей редакцией Чистякова. О.И.– М.: Юридическая литература, 1984. – Т.1. – 430 с.
200. Российское законодательство Х-ХХ веков в 9-ти томах / Под общей редакцией Чистякова. О.И.– М.: Юридическая литература, 1985. – Т.2. – 519 с.
201. Российское законодательство Х-ХХ веков в 9-ти томах / Под общей редакцией Чистякова. О.И.– М.: Юридическая литература, 1987. – Т.5. – 527 с.
202. Руткевич М.Н. Диалектика и социология. – M.: Мысль, 1980. – 384с.
203. Савинов А.Н. Организация работы органов социального обеспечения. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 368 с.
204. Самооцінка домогосподарствами рівня матеріальної забезпеченості. Статистичний бюлетень. – К. – 2002. – 377 с.
205. Сандлер Д. Пенсійне реформування в сучасному світі // Соціальний захист. – 2005. – №8. – С. 16-20.
206. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти – К., 2002. – 724 с.
207. Семенюк В., Афанасьєва І. Перші результати пенсійної реформи: регіональний аспект // Соціальний захист. – 2004. – № 2. – С. 40-43.
208. Система соціальної допомоги на шляху перетворень // Соціальний захист. – 2003. – №10. – С. 11-12.
209. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. № 2947 - ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №21-22. – Ст. 135.
210. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х.: «Консум», 2001. – 656 с.
211. Скрипнюк О.В. Проблема соціальної держави в контексті концепції „державного мінімалізму” // Право України. – 2000. – № 11. – С. 17-20.
212. Скрипнюк О.В. Соціальна правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 2000. – 599 с.
213. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навчальний посібник. – К.: УАДУ, 2002. – 200 с.
214. Совершенствование апарата государственного управления: Конституционный аспект / Под общей ред. Цветкова В.В. – К.: Наукова думка, 1982. – 376 с.
215. Советское право: Учебник / Под редакцией Опрышка В.Ф. К.: «Выща школа», 1990. – 463 с.
216. Сокуренко В. Гуманістичний зміст концепції соціальної держави // Право України. – 2000. – № 11. – С. 21-23
217. Социальная политика: Учебник / Под ред. Волгина Н.А. – М.: Экзамен, 2002. – 736 с.
218. Социальное обеспечение в СССР. Сборник нормативных актов. – М.: Юридическая литература, 1986. – 799 с.
219. Социальные ресурсы и социальная политика / Отв. ред. Шаталин С.С., Гребенщиков В.Г. – М.: Наука, 1990. – 215 с.
220. Социальные реформы в странах с переходной экономикой: Проблемы и опыт /Под редакцией С.В. Кадомцевой. М.:ИКЦ «ДИС», 1997. – 170 с.
221. Соціальна допомога чи насмішка? // Урядовий кур’єр. – 2005. – 3 березня. – №38.
222. Соціальна філософія. Короткий енциклопедичний словник / Андрущенко В.П., Антонечко В.Г., Балабанова Г.П. та ін. – К.: Рубікон; Х. – 1997. – 400 с.
223. Статистичний бюлетень за січень-серпень 2005 року. – К.: Державний комітет статистики, 2005. – 290 с.
224. Статистичний щорічник України за 2004 рік. – К.: Видавництво «Консультант», 2005. – 588 с.
225. Сташків Б.І. Міжнародні правові акти як джерела права соціального забезпечення // Зб. наук. праць «Держава і право». Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2003 р. – Вип. 17. – С.337-344.
226. Сташків Б.І. Функції права соціального забезпечення: вимоги сьогодення” // Право України. – 2001. – №7. – С. 66-69.
227. Стратегії розвитку України: теорія і практика /за редакцією О.С. Власюка. – К.: НІСД, 2002. – 864 с.
228. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки). «Шляхом європейської інтеграції» / Авт. кол: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
229. Стратегія заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2002 р. № 253 // Офіційний вісник. – 2002. – №10. – Ст. 480 (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №457).
230. Субтельльнний О. Україна. Історія. – К. : Либідь, 1993. – 720 с.
231. Суденко О.В. Економічно активне населення як об’єкт соціального захисту // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки. – К.– 2000. – С. 532-537.
232. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінати: Монографія / Цвєтков В.В., Кресіна І.О., Коваленко А.А. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 496 с.
233. Сущность советского государственного управления. – М.: Юридическая литература, 1980. – 256 с.
234. Татам Алан. Право Європейського Союзу: Підручник: Переклад з англійського / За ред. В.І. Муравйова. – К.: Абрис; Будапешт: COLPI/OSI, 1998. – 423 с.
235. Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально – економічного та політичного розвитку суспільства і держави: Монографія / В. Ф. Опришко, Ф.П.Шульженко, О.О.Гайдулін та ін.; За заг.ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. К.: КНЕУ, 2006. – 702 с.
236. Типове положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2000 р. №1498 // Офіційний вісник України. – 2000. – №40. – Ст. 1698.
237. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.: Издательство г-на Тихомирова Ю.А., 1998. – 798 с.
238. Толстоухова С.Є. Соціальна робота в Україні як невід’ємна складова соціальної політики держави // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2002. – № 1. – С. 70-80.
239. Томкіна О.О. Акти Кабінету Міністрів України: теоретичні засади видання та реалізації: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / КНЕУ. – К., 2005. – 21 с.
240. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты /Под ред. Э.Б. Френкель. – М.: Юристъ, 2002. – 687 с.
241. Указ Президента України «Про Державну раду з питань пенсійної реформи» від 11 червня 2001 року № 421/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – №24. – Ст. 1071.
242. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вдосконалення системи здійснення соціальних виплат громадянам» від 05 травня 2004 року №506 // Офіційний вісник України. – 2004. – №19. – Ст. 1313.
243. Указ Президента України «Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва» від 12 травня 2005 року №779/2005 // Урядовий кур’єр. – 2005. – 20 травня.
244. Указ Президента України «Про Положення про Міністерство фінансів України» від 28.08.1999 р. №1081/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – №35. – Ст. 1785.
245. Федорін Н.П. До ратифікації Європейської соціальної хартії // Збірник наук. пр. Інституту законодавства Верховної Ради України «Законодавство України: проблеми вдосконалення». – К., 2001. – Вип. 7. – С. 177-186.
246. Хара Василь Побудова соціальної держави – загальне національне завдання // Голос України. – 28 березня 2003 р. – №60.
247. Холостова Е.И. Социальная политика: Учебн. пособие. – М. – ИНФРА-М. – 2001. – 204 с.
248. Цвєтков В.В., Горбатенко В.П. Демократія. Управління. Бюрократія. – К., 2001. – 248.
249. Цибульник О. Про удосконалення тарифної політики соціального страхування від нещасних випадків // Охорона праці. – 2002. – №12. – С. 42-44.
250. Чутчева О.Г. Право на социальную защиту: вопросы теории // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 62-64
251. Чутчева О.Г. Правове регулювання соціального захисту громадян України: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юрид. наук: 12.00.05. – Х., 2003. – 19 с.
252. Чутчева О.Г. Становление стстемы социальной защиты в Украине (организационно-правовой аспект) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 48-52.
253. Шайхатдинов В.М. Теоретические проблемы советского права социального обеспечения. – Свердловск: Издательство Уральского университета, 1986. – 156 с.
254. Шамхалов Ф.И. Основы теории государственного управления. – М.: «Экономика», 2003. – 518 с.
255. Шаповал В.М. Конституційна категорія соціальної держави // Право України. – 2004. – № 5. – С. 14-19.
256. Шарин В. Проблемы адресной социальной помощи // Социальное обеспечение. – 2003. - №3. – С. 21-26.
257. Шлях від субсидій до адресної допомоги // Соціальний захист. – 2004. – №2. – С. 48-50.
258. Шульженко Ф.П. Громадянське суспільство і соціально-правова держава // Зб. наук. Праць «Правове регулювання економіки». – К., 2002. – №3. - С. 34-43.
259. Юридична енциклопедія: В шести томах. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1999. – Т.2. – 741 с.
260. Юридична енциклопедія: В шести томах. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 2004. – Т.6. – 765 с.
261. Юрченко Ю.Д. Державне управління у сфері соціального захисту населення: теоретико-методологічні аспекти: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління: 25.00.01. – К., 2006. – 20 с.
262. Якуненко Н., Кривенко Н. Заміна пільг населенню на адресну грошову допомогу // Україна: аспекти праці. – 2003. – №1. – С. 21-25.
263. Якуненко Н., Кривенко Н. Про деякі результати експерименту з надання населенню субсидій готівкою для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг // Україна: аспекти праці. – 2004. – №8. – С.32-35.
264. Якушев Ю.В. Государственное социальное страхование в России. – М.; Профиздат, 1998. – 160 с.
265. Яременко О.О. Соціальні дослідження як інструмент обґрунтування соціальних програм та проектів // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2002. – № 1. – С. 81-85.
266. Ярошенко І.С. Державно-правові засади соціального захисту // Науковий потенціал світу ’2004: Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (1-15 листопада 2004 р.). – Дніпропетровськ, 2004. – Т. 49 – С. 24-26.
267. Ярошенко І.С. Історичний розвиток інституту соціального захисту // Правове регулювання економіки. Збірник наукових праць. Вип. 3. – 2002. – С. 230-238.
268. Ярошенко І.С. Система соціального захисту в Україні: шлях до реформування // Правове регулювання економіки. Збірник наукових праць. Вип. 1. – 2000. – С. 207-212.
269. Ярошенко І.С. Соціальне страхування як одна із державно-правових засад соціального захисту // Правове регулювання економіки. Збірник наукових праць. Вип. 5. – 2005. – С. 245-258.
270. Ярошенко І.С. Соціальні відносини як об’єкт правового регулювання в соціальній правовій державі // Правове регулювання економіки. Збірник наукових праць. Вип. 4. – 2003. – С. 232-239.
271. Ярошенко І.С. Становлення права соціального забезпечення в системі європейського права // Правове регулювання економіки. Збірник наукових праць. Вип. 2. – 2001. – С. 199-206.
272. Ярошенко І.С. Формування Європейської системи соціального захисту // Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми): Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (18 листопада 2004 р.). – К.: КНЕУ, 2004. – С. 445-448.
273. Яценко В. Повчальні уроки з Латинської Америки // Вісник Пенсійного фонду України. – 2005. – №11. – С. 18-19.
274. Яценко В., Вінер М. В епіцентрі пенсійної реформи – Латвія, Угорщина, Польща // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 3. – С. 35-39.
275. Яценко В., Вінер М. В епіцентрі пенсійної реформи – Латвія, Угорщина, Польща // Україна: аспекти праці. – 2000. – №4. – С. 36-44.
276. Яценко В., Вінер М. Стратегія пенсійної реформи для України // Україна: аспекти праці. – 1998. – №2. – С. 19-26.
277. Яценко В., Вінер М. Уроки чилійської пенсійної революції // Україна: аспекти праці. – 2000. – №5. – С. 38-45.
278. Chadelat J.F. Ekonomic factor and the financing of social protection. Report XIX. XXIV General Assambly. Acapulko/ Іnternational Security Assosiation. Geneva. 1992. – Р. 36-37.
279. Josephine Steiner and Lorna Woods. Textbook on EU law. – 2004. – 524 p.
280. Law of Social Security. Consultant Editor: Al Ogus BCL MA, London, Dublin, Edinburgh. – 1995. – 230 р.
281. Social Protection in Europe // Commission of the European Communities. – 1993. – Р. 43-44.
282. Social Security Law in context. – Oxford university press. – 2000. – 541 р.
283. Витрати і доходи домогосподарств. – Держкомстат України. – 2005. – http://www.ukrstat.gov.ua/
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.