АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Бесплатно скачать, заказать диплом, курсовую, диссертацию

У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ

Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Книга жалоб
и предложений

Название	АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Количество страниц	201

ВУЗ	ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Год сдачи	2006

Содержание	Зміст: Стор. ВСТУП.................................................................................................................... 3 Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ........................................................................................ 9 1.1. Охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності як об’єкт державного управління......................................................................... 9 1.2. Поняття та система суб’єктів управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності................................................................... 31 1.3. Форми та методи управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності................................................................... 56 Розділ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАВ НА ОКРЕМІ ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ............................................. 86 2.1. Управління у сфері охорони прав на об’єкти промислової власності............................................................................................... 86 2.2. Управління у сфері охорони прав на селекційні досягнення........ 125 2.2.1. Управління у сфері охорони прав на сорти рослин........... 125 2.2.2. Організаційно-правові аспекти державного управління племінною справою у тваринництві.................................. 138 2.3. Управління у сфері охорони прав на об’єкти авторського права і суміжних прав................................................................................... 149 ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 171 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 178 ДОДАТКИ......................................................................................................... 200 ВСТУП Актуальність теми. Охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності на сьогоднішній день є пріоритетним напрямком діяльності Української держави. Це продиктовано рядом об’єктивних факторів. По-перше, Конституція України гарантувала громадянам захист прав інтелектуальної власності, який має здійснюватися саме державою; по-друге, держава сама зацікавлена у належній правовій охороні інтелектуального капіталу, оскільки останній є найважливішою передумовою забезпечення подальшого сталого соціально-економічного і культурного розвитку країни; по-третє, необхідність виконання зазначеного завдання обумовлена також міжнародними зобов’язаннями держави у сфері інтелектуальної власності. У зв’язку з цим Україна взяла курс на побудову дієвого механізму гарантування та охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Історично склалося так, що змістом даного механізму стали переважно норми цивільного права і заснована на них діяльність суб’єктів цивільно-правових відносин. Однак сучасний стан справ у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності свідчить, що цього замало, оскільки саморегуляція відносин у зазначеній сфері не задовольняє потреби сучасного суспільства. Це викликає необхідність активізації участі державних органів у процесі охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, функціонування яких вже набуває управлінського аспекту. У цьому контексті, а також враховуючи проблеми здійснення адміністративної реформи, надзвичайно актуальним є дослідження адміністративно-правових засад управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, оскільки недосконалість державної діяльності у цій сфері перешкоджає ефективній охороні зазначених прав. Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., а також пп. 1.1, 1.2, 3.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр. Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити особливості державного управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, визначити адміністративно-правові засади діяльності державних органів щодо забезпечення охорони та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, специфіку управління у сфері охорони прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності, розробити рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правових засад управління у зазначеній сфері. Відповідно до поставленої мети в дисертації необхідно визначити такі основні завдання:  охарактеризувати діяльність з охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності як об’єкт державного управління;  з’ясувати структуру державної системи правової охорони інтелектуальної власності;  визначити суб’єктів управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності;  дати характеристику методів та форм управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності;  з’ясувати систему та особливості адміністративно-правових засад управління у сфері охорони прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності;  сформулювати основні шляхи удосконалення адміністративно-правових засад управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Історичний метод застосовувався під час історико-правового аналізу становлення вітчизняної системи суб’єктів управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проблемних питань розмежування компетенції різних суб’єктів, задіяних у справі управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, з’ясування форм та методів управлінської діяльності у названій сфері (підрозділи 1.3, 2.1-2.3.). За допомогою системно-структурного методу було здійснено аналіз структури адміністративних процедур, пов’язаних з видачею охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності державних та недержавних суб’єктів у сфері охорони прав на об’єкти права інтелектуальної власності (підрозділ 1.2). Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження. У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на працях провідних вчених із загальної теорії держави та права, конституційного, адміністративного, цивільного та інших галузей права, зокрема, В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С.Васильєва, І.П.Голосніченка, Є.В. Додіна, В.І. Жукова, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Н.П. Матюхіної, О.І. Остапенка, О.А. Підопригори, О.О. Підопригора, А.О. Селіванова, О.В. Синьова, О.Д. Святоцького, Ю.М. Старилова, М.М. Тищенка, Р.Б. Шишки та ін., публікації в друкованих засобах масової інформації. Правову основу дослідження складають Конституція України, закони України, нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативні акти органів виконавчої влади, які визначають адміністративно-правові засади управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність суб’єктів управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, узагальнення їх практичної діяльності, політико-правова публіцистика, довідкові видання. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне монографічне дослідження адміністративно-правових засад управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих здобувачем особисто. Основні з них такі: - набуло подальшого розвитку визначення співвідношення категорій „охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності” та „захист прав на об’єкти інтелектуальної власності”; - поліпшено визначення системи суб’єктів управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності; - удосконалено теоретичні положення щодо методів та форм управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності; - подальшого розвитку набула характеристика адміністративно-правових засад управління у сфері охорони прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності; - вперше через призму інституту адміністративної процедури розглянута діяльність Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України з видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності; - дістало подальшого розвитку обґрунтування необхідності зміни організаційної структури та правового статусу Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України; - сформульовано і обґрунтовано ряд пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про адміністративну відповідальність у аспекті охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес: - у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки адміністративно-правових засад управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності; - у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу України, Закону України „Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”, до відомчих нормативних актів, що регулюють порядок видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності; - у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб’єктів управління щодо управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності; - у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати для проведення занять з дисципліни „Адміністративне право України”, зокрема під час вивчення особливостей державного управління економікою. Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано наукову статтю „Правовий статус патентного відомства: українські реалії в контексті зарубіжного досвіду” (здобувачем визначено можливості використання зарубіжного досвіду для розвитку правового статусу Державного комітету України з питань інтелектуальної власності). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались. Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях –“Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (Запоріжжя, 2004), симпозіумі професорсько-викладацького складу ВНЗ МВС України “Адміністративне право і адміністративна діяльність органів внутрішніх справ” (Сімферополь, 2005), а також на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у п’яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Список литературы	ВИСНОВКИ В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні адміністративно-правових засад управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі: Висловлено думку, що під терміном «інтелектуальна власність» необхідно розуміти ніщо інше, як сукупність виключних прав на результати інтелектуальної діяльності (об’єкти права інтелектуальної власності), а також на деякі інші прирівняні до них об’єкти. У даному випадку мова йде про право або, точніше кажучи, сукупність прав на об’єкти промислової власності, об’єкти авторського права та суміжних прав, зміст кожного з яких визначається в дисертації окремо. Охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності та захист прав на об’єкти інтелектуальної власності розглядаються як нерозривні поняття, кожне з яких, володіючи певною мірою незалежності, спрямовується на різнорівневе забезпечення прав суб’єктів інтелектуальної власності. При цьому термін „охорона” є більш широким порівняно з терміном „захист”, і саме з нього починається процес гарантування того або іншого права чи законного інтересу. Захист варто розглядати як додатковий, допоміжний метод впливу на учасників суспільних відносин. Визначено особливості адміністративно-правової охорони та адміністративно-правового захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, яким, на відміну від цивільно-правової охорони та захисту, не властива саморегуляція, у зв’язку з чим вони перебувають під постійним імперативним впливом суб’єктів управління, тобто, інакше кажучи, є об’єктом державного управління. Об’єктом державного управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності визнаються суспільні відносини, які виникають з приводу: створення правових норм, спрямованих на встановлення загального режиму охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, визначення адміністративно-правового статусу учасників адміністративно-охоронних відносин; видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності; реєстрації договорів, пов’язаних з передачею прав на об’єкти інтелектуальної власності; видачі ліцензій на право проведення господарської діяльності; реєстрації суб’єктів, діяльність яких пов’язується із сприянням громадянам у реалізації наданих останнім прав у сфері інтелектуальної власності; попередження порушень (адміністративних, кримінальних) прав на об’єкти інтелектуальної власності; припинення порушень прав на об’єкти інтелектуальної власності; притягнення до юридичної відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності. Зважаючи на те, що цілеспрямований вплив на зазначені відносини як об’єкти державного управління здійснюється розгалуженою системою суб’єктів, визначено їх характерні риси, властиві кожному з них. По-перше, він покликаний здійснювати державне управління, тобто владний, впорядковуючий вплив на об’єкти управління (суспільство, громадян тощо); по-друге, володіє певною компетенцією і владними повноваженнями, які дають дозволяють втілювати свою волю у форму управлінських рішень, керівних команд, приписів, обов’язкових для виконання; по-третє, правовою основою діяльності суб’єкта управління у переважній більшості випадків є норми адміністративного права; по-четверте, у процесі своєї управлінської діяльності суб’єкти управління використовують специфічні форми та методи державного управління. Встановлено, що державне управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності певною мірою здійснюється всіма органами державної влади, але головними суб’єктами управлінської діяльності в цій сфері залишаються органи виконавчої влади. З огляду на масштабність зазначеної групи суб’єктів запропоновано провести їх групування залежно від обсягу та характеру компетенції, якою вони володіють у сфері охорони прав на об’єкти права інтелектуальної власності. До зазначених суб’єктів віднесено суб’єктів загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, Міжвідомча координаційна рада з інтелектуальної власності на сорти рослин, Міністерство юстиції України); суб’єктів галузевої компетенції (Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, Державна служба з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України); суб’єктів спеціальної компетенції: правоохоронні органи (органи внутрішніх справ України, Служба безпеки України, податкова міліція Державної податкової адміністрації України); контролюючі органи (Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України). До суб’єктів державного управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності віднесено також такі державні підприємства як Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських прав і суміжних прав, „Інтелзахист”. Визначаючи форми управління, які використовують його суб’єкти у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, висловлено думку про необхідність їх поділу на правові та організаційні і відмовитися від використання терміна «неправова форма управління», оскільки він несе у собі негативне смислове (зовнішнє) навантаження і може за певних обставин асоціюватися з такими категоріями як «незаконний», «протизаконний». Детально охарактеризовано конкретні види форм управління охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, зокрема, видання правових актів управління, адміністративний договір, вчинення інших юридично значущих дій, організаційні дії (заходи) та матеріально-технічні дії, зроблено висновок про необхідність більш широкого впровадження у практику діяльності суб’єктів управління договірних форм управління, вдосконалення процедури відпрацювання та прийняття правових актів управління. Запропоновано також деякі шляхи удосконалення і окремих організаційних форм управління, зокрема, уточнення складу колегії Державного департаменту інтелектуальної власності, щоб до нього, крім керівного складу департаменту, з правом дорадчого голосу входили також і представники інших державних органів та громадських організацій, які задіяні у справі охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Даючи загальну характеристику методам управління, наголошується, що вони використовуються суб’єктами управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності для вирішення завдань, що стоять перед ними – забезпечення режиму законності у володінні, користуванні, розпорядженні правами на об’єкти інтелектуальної власності; припинення порушень режиму володіння, користування, розпорядження правами на об’єкти інтелектуальної власності; притягнення осіб, що вчинили правопорушення, пов’язані з порушенням встановленого режиму володіння, користування або розпорядження правами на об’єкти інтелектуальної власності, до юридичної відповідальності. Аналіз використання суб’єктами управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності конкретних методів управлінського впливу, насамперед переконання та примусу засвідчив, що на теперішній час ними, зокрема, Державним департаментом інтелектуальної власності вживається недостатньо заходів переконання, що пов’язується з відсутністю у його складі спеціального підрозділу, основним завданням якого була б пропаганда законодавства з питань інтелектуальної власності з метою профілактики його порушень. Охарактеризовано адміністративно-правові засади управління у сфері охорони прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності. Зокрема, в результаті характеристики управління у сфері охорони прав на об’єкти промислової власності визначено недоліки у організації роботи з правової охорони комерційних (фірмових) найменувань, зокрема те, що зазначений об’єкт промислової власності на сьогодні не отримав спеціальної охорони, яка базувалася б на окремому законодавчому акті. Потребує також уніфікації використання у законодавчих актах терміна „знаки для товарів і послуг”, який досить часто замінюється такими поняттями як „логотип”, „товарний знак”, „фірмовий знак”. На основі аналізу нормативних актів, що визначають правовий статус Державного департаменту інтелектуальної власності як одного з центральних суб’єктів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, зроблено висновок, що його організаційна структура не відповідає сучасним світовим стандартам. У зв’язку з цим пропонується на базі Держдепартаменту, Укрпатенту та Українського агентства з авторських прав і суміжних прав створити потужне Державне патентне відомство зі статусом спеціального органу виконавчої влади, відповідального за здійснення державної політики у сфері промислової власності й авторських та суміжних прав, яке мало б правовий статус, властивий патентним відомствам розвинутих країн. Вимагає нормативного вирішення також і питання закріплення принципів здійснення адміністративної процедури з видачі охоронних документів на об’єкти інтелектуальної власності. Зазначається, що на сьогодні відкритою залишається проблема чіткого визначення суб’єкта (органу державної влади), який би від імені держави здійснював функції власника інтелектуальної власності, створеної (повністю або частково) за рахунок коштів державного бюджету. Відсутність подібного державного органу (яким би міг стати, наприклад, Фонд винаходів України) призводить до нездатності держави повною мірою розпоряджатися і, як наслідок, захищати об’єкти промислової власності, створення яких фінансується за рахунок коштів її бюджету або таких, права на які перейшли державі на встановлених законом підставах (наприклад, по заповіту). Беручи до уваги поширеність випадків переміщення через державний кордон України контрафактної продукції, пропонується посилити юридичну відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності, встановлену ст. 345 Митного кодексу України. Зважаючи на те, що центральним суб’єктом управління у сфері охорони прав на сорти рослин є Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба), визначено особливості правового регулювання її прав, обов’язків та завдань, підкреслюється, що на сьогодні її правовий статус не відповідає потребам практики охорони прав на сорти рослин, у зв’язку з чим знову пропонуються створення єдиного центрального органу виконавчої влади в галузі інтелектуальної власності і вже в межах його структури утворити відповідні підрозділи, які б відповідали за охорону прав на ту чи іншу групу об’єктів інтелектуальної власності, зокрема, прав на сорти рослин. Зазначається, що найскорішого вирішення вимагає питання забезпечення охорони прав на породу тварин, оскільки на сьогодні відсутні спеціальні нормативні акти, які б визначали форми такої охорони, систему та компетенцію державних органів, в обов’язки яких входило б її надання. До ст. 512 КпАП України необхідно внести зміни з метою визнання породи тварин об’єктом охорони адміністративно-деліктного законодавства. Результативність діяльності суб’єктів управління племінною справою у тваринництві багато у чому залежить від наявності у них достатніх повноважень, обсяг яких не відповідає потребам сьогодення. У зв’язку з цим запропоновано доповнити КпАП ст.18824, яка передбачала б відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб державних органів управління племінною справою у тваринництві. Дослідження особливостей управління у сфері охорони прав на об’єкти авторського права і суміжних прав здійснено через призму діяльності суб’єктів управлінської діяльності – Кабінету Міністрів України, Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, Держдепартаменту, державних інспекторів з питань інтелектуальної власності, Міністерства внутрішніх справ України, Державної митної служби України, Служби безпеки України, податкової міліції, Антимонопольного комітету України. Крім аналізу особливостей управлінської діяльності перелічених суб’єктів у сфері охорони прав на об’єкти авторського права та суміжних прав, з’ясовано фактори, які знижують результативність цієї діяльності, пропонуються конкретні шляхи вирішення виявлених проблем. Зокрема, наголошується на необхідності покращення організації взаємодії державних інспекторів з питань інтелектуальної власності з іншими державними органами у процесі здійснення перевірок суб’єктів господарської діяльності на предмет порушення законодавства України про авторське право і суміжні права; удосконалення правового захисту державних інспекторів з питань інтелектуальної власності, що може бути досягнуто через запровадження адміністративної відповідальності за невиконання їх законних вимог. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141. 2. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – № 2. – Ст. 15. 3. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131. 4. Кодексу України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122. 5. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288. 6. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356. 7. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992.– № 16. – Ст. 203. 8. Про авторське право і суміжні права // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст.64. 9. Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік: Закон України від 26 грудня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 6. – Ст. 54. 10. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50. 11. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст.93. 12. Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року: Закон України від 19 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № . 23– Ст. 319. 13. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164. 14. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299. 15. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20. 16. Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування: Закон України від 17 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – Ст. 121. 17. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32. 18. Про охорону прав на зазначення походження товарів: Закон України від 16 червня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 32. – Ст. 267. 19. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 34. 20. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 21. – Ст. 218. 21. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем: Закон України від 5 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 8. – Ст. 28. 22. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36. 23. Про племінну справу у тваринництві: Закон України від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 7. 24. Про прокуратуру: Закон України від 05 листопада 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793. 25. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80. 26. Про рекламу: Закон України від 3 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст. 181. 27. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних: Закон України від 23 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 24. – Ст.183. 28. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43. 29. Про деякі організаційні заходи, що стосується забезпечення охорони промислової власності: Постанова Президії Верховної Ради України від 2 грудня 1991 року № 1897 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 7. – Ст. 71. 30. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 // Голос України. – 1992. – 8 жовтня. 31. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 липня 1998 р. № 817 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 30. – Ст. 1119. 32. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України від 30 грудня 1997 р. № 1396 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – Ст. 47. 33. Про міністерство освіти і науки України: Указ Президента України від 07.06.2000 р. № 773 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 23. – Ст. 934. 34. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні: Указ Президента України від 27.04.2001 р. № 285 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 18 (частина 2). – Ст. 783. 35. Про Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні: Указ Президента України від 18 вересня 1992 р. № 479 // Голос України. – 1992. – № 184. 36. Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12. 2001 р. № 1756 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2369. 37. Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 72 // Офіційний вісник України. – 2003. – №4. – Ст. 129. 38. Про затвердження переліку органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 7 грудня. 39. Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 997 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 25. – Ст. 1060. 40. Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 21. – Ст. 1042. 41. Про затвердження Положення про Державну службу з охорони прав на сорти рослин: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1182 // Офіційний вісник України.– 2002. – № 34. – Ст. 1591. 42. Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001 р. № 412 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 18 (частина 2). – Ст. 790. 43. Про затвердження Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених): Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. № 545 // Зібрання постанов Уряду України, 1994. – №11. – Ст. 278. 44. Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2000 р. № 1555 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42. – Ст. 1792. 45. Про затвердження Порядку видачі примусової ліцензії на використання сорту рослин: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 121 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 6. – Ст. 230. 46. Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 8 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2 (частина 1). – Ст. 38. 47. Про затвердження Порядку прийняття органом ліцензування рішення про застосування до суб’єктів господарювання спеціальних заходів, спрямованих на припинення порушень вимог Закону України „Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць”: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 675 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 21. – Ст. 1043. 48. Про затвердження Угоди про співробітництво сфері інтелектуальної власності між Кабінетом Міністрів України і Урядом Китайської Народної Республіки: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 691 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 21. – Ст.923. 49. Про заходи щодо реалізації Закону України „Про охорону прав на сорти рослин”: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1183 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 1592. 50. Про структурну перебудову в галузі кінематографії: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 563 // Офіційний вісник України. – 1997. –24. – Ст. 51. 51. Про утворення Державної служби з охорони прав на сорти рослин та Українського інституту експертизи сортів рослин: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 714 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 23. – Ст. 1095. 52. Про утворення Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2000 р. № 316 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 7. – Ст. 277. 53. Про ліквідацію деяких комісій, рад та робочих груп, утворених актами Кабінету Міністрів України, і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.08.2005 р. № 753 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 34. – Ст. 2035. 54. Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з інтелектуальної власності на сорти рослин: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 621 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 30. – Ст. 1804. 55. Про призначення представника Уряду України в Спільній робочій Комісії держав-учасниць Угоди про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. № 383 // 56. Про затвердження Інструкції про видачу патентів України на секретні винаходи, які охороняються авторськими свідоцтвами СРСР на секретні винаходи: Наказ Міністерства освіти і науки України від 11.03.2002 р. № 184 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 14. – Ст. 772. 57. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання і реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства аграрної політики України від 26.02. 2004 р. № 25/52 //Офіційний вісник України. – 2004. – № 11. – Ст. 699. 58. Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію: Наказ Держпатенту України від 27 серпня 1995 р. № 131. 59. Про затвердження Положення про Департамент громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи: Наказ Державної податкової адміністрації України від 22 березня 2004 р. № 155. 60. Про затвердження Положення про Державний племінний реєстр: Наказ Міністерства аграрної політики України, Академії аграрних наук України від 20.05.2002 р. № 134/40 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 24. – Том 2. – Ст. 1187. 61. Про затвердження Положення про Державний реєстр заявок на сорти рослин: Наказ Міністерства аграрної політики України від 26.02.2003 № 42 //Офіційний вісник України. – 2003. – № 13. – Ст. 589. 62. Про затвердження Положення про Державну інспекцію з охорони прав на сорти рослин: Наказ Державної служби з охорони прав на сорти рослин від 16.01.2003 р. № 17-1 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 6. – Ст. 267. 63. Про внесення змін до наказу Державної служби з охорони прав на сорти рослин від 16.01.2003 № 17-1 „Про затвердження Положення про Державну інспекцію з охорони прав на сорти рослин”: Наказ Державної служби з охорони прав на сорти рослин від 26.08.2005 р. № 449 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 37. – Ст. 2330. 64. Про затвердження Інструкції по оформленню державними інспекторами з охорони прав на сорти рослин матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ Державної служби з охорони прав на сорти рослин від 26.08.2005 р. № 450 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 37. – Ст. 2331. 65. Про затвердження Положення про експертизу назв сортів рослин: Наказ Міністерства аграрної політики України від 23.06.2003 р. № 188 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1510. 66. Про затвердження Положення про племінне свідоцтво (сертифікат) та зразків форм племінних свідоцтв (сертифікатів): Наказ Міністерства аграрної політики України від 29.12.2002 р. № 416 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 5. – Ст. 201. 67. Про затвердження Положення про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію: Наказ Держпатенту України від 22 серпня 1995 р. № 129. 68. Про затвердження Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель: Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.03.2002 р. № 197 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 887. 69. Про затвердження Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель: Наказ Міністерства освіти і науки Українивід 22.01.2001 р. № 22 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 386. 70. Про затвердження Правил складання та подання заявки на промисловий зразок: Наказ Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002 р. № 110 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 11. – Ст. 531. 71. Про затвердження Правил складання, подання та розгляду заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми: Наказ Міністерства освіти і науки України від 18.04.2002 р. № 260 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 19. – Ст. 966. 72. Про затвердження Регламенту Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності: Наказ Міністерства освіти і науки України від 15.09.2003 р. № 622 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 40. – Ст. 2148. 73. Про затвердження Технологічної схеми здійснення контролю за переміщенням товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності: Наказ Державної митної служби України від 26.02.2002 р. № 178. 74. Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання і реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства аграрної політики України від 06.06.2005 р. № 48/250 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 26. – Ст. 1507. 75. Про організацію контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності: Наказ Державної митної служби України від 15.11.2001 р. № 735. 76. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 1998. – № 1. – С. 51-62. 77. Парижская конвенция по охране промышленной собственности – Женева: ВОИС, 1996. – 46 с. 78. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: – ООО «Одиссей», 1999. – 224 с. 79. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с. 80. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П.Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с. 81. Андрощук Г. Знаки для товарів і послуг: деякі аспекти термінології та застосування законодавства // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 8. – С.15-19. 82. Андрощук Г.О. Правова охорона фірмових найменувань. / Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. Інститут Законодавства Верховної Ради України. 1996 р. – С. 249-251. 83. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. – М: Юридическая литература. – 1957. – 280 с. 84. Аппарат управления социалистического государства. Ч. 1. М.: «Юрид. лит.», 1976. – 320 с. 85. Аппарат управления социалистического государства. Ч. 2. М.: «Юридическая литература», 1976. – 352 с. 86. Атаманчук Г.В. Сущность современного государственного управления. – М.: «Юрид. лит.», 1980. – 256 с. 87. Афанасьєв К.К. Проблемы договорного регулирования административных правоотношений // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 4. – С. 45-62. 88. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1994. 89. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: „Основа”, 1999. – 440 с. 90. Бахрах Д. Форма государственного управления // Советское государство и право.– 1983.– № 3. – С. 21. 91. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. – М., Изд-во БЕК, 1996. – 356 с. 92. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1997. 93. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика его применения: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 1999. – 288 с. 94. Битяк Ю., Константий О. Правова природа адміністративних договорів // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3. – с. 101-109. 95. Близнец И. Роль государства в области защиты от контрафактной продукции // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 10. – С. 37-42. 96. Богданов М.В. Организация и совершенствование контроля в органах внутренних дел. Лекция. Ташкент. – 1982. – 35 с. 97. Бондаренко С. Захист авторського права і суміжних прав у національному законодавстві // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 9-10. – С. 28-31. 98. Бондаренко С., Янкова С., Бригинець С. Реєстрація авторського права: міжнародний та український досвід // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 12. – С. 11-17. 99. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. – СПб: Питер, 2001. – 416 с. 100. Васильєв А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2002. – 288 с. 101. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с. 102. Венедиктов В.С. Захист права інтелектуальної власності в Україні: пріоритетні напрямки наукових досліджень // Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні / Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: Вид-во НУВС, 2003. – С. 3-5. 103. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. — К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с. 104. Гаврилов Э.П. Советское авторское право. Основные положения. Тенденции развития. М.: Изд-во «Наука», 1984. – 223 с. 105. Гальперин Л.Б., Михайлова Л.А. Интеллектуальная собственность: сущность и правовая природа // Советское государство и право. – 1991. – № 12. – С. 10-13. 106. Галянтич М. Адміністративно-правовий захист прав суб’єктів промислової власності // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 1-2. – С. 14-17. 107. Галянтич М. Актуальні питання охорони та захисту прав на об’єкти промислової власності // Юридична Україна. – 2003. – № 3. – С. 22-33. 108. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. посібник. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с. 109. Глухівський Л. Національне законодавство з охорони прав на сорти рослин у контексті міжнародного законодавства // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 9. – С. 3-8. 110. Глухівський Л.Й., Андрощук Г.О. Законодавствче забезпечення правової охорони інтелектуальної власності та інноваційної діяльності в Україні: стан та тенденції // Перспективи та актуальні проблеми охорони і ринкового використання інтелектуальної власності: Тези доповідей науково-практичного та інформаційно-консультативного семінару, Х., 24 лютого 2000 р. – Х., Харк. держ. політехн. ун-т, 2000. – С. 13-21. 111. Гордон М.В. Советское авторское право. – М.: Юр.лит. – 1955. –232 с. 112. Горнісевич А. Правова охорона сортів рослин в Україні // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 7-8. – С. 10-17. 113. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. В 2 т. Т. 2 / Под ред. В.А. Козбаненко. Изд. 2-е, с изм. и доп. - М: «Статут», 2002.- 592 с. 114. Гражданское право. Учебник. Часть III / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1999. – 592 с. 115. Грибанов В.П Пределы осуществления и защита гражданских прав. – М..: Изд-во МГУ, 1972. – 214с. 116. Гусаров С.М. Адміністративно-правові засади державного управління безпекою дорожнього руху в Україні: Дис. ... кан. юрид. наук. – Х., 2001. – 180 с. 117. Давитнидзе И.Л. Коллегии министерств (правовое положение и организация работы). М., «Юрид. лит.», 1972. – 152 с. 118. Дахно И. Беседы об охране интеллектуальной собственности в США // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 4. – С. 34-39. 119. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с. 120. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком, 1998. – 432 с. 121. Дроб’язко В. Національні та міжнародні стандарти охорони авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 5. – С. 14-20. 122. Дюма Р. Литературная и художественная собственность. Авторское право Франции. – 2-е изд.: Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 1993.—384 с. 123. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения // Вопросы советского административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68. 124. Жаров В. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: удосконалення правового регулювання // Право України. – 1999. – № 3. – С. 42-46. 125. Жаров В., Кожарська І. Правова охорона корисних моделей в Україні з огляду на міжнародну практику // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 12. – С. 21-26. 126. Жаров В., Максимова Н. Концепція розвитку системи правової охорони інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 2. – С. 3-6. 127. Жуков В. Ринок інтелектуальної власності і новий Цивільний кодекс України // Інтелектуальна власність. – 2000. – № 3. – С. 43-45. 128. Запорожець І. Видання управлінських актів як форма управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності // Право України. – 2004. – № 11. – С. 54-57. 129. Захист авторського права і суміжних прав // Вісник Прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 62-66. 130. Заява про дію в Україні міжнародних угод з питань охорони промислової власності // Інновація. – 1992. – № 4-5. – С. 1. 131. Иоффе О.С. Гражданско-правовая охрана интересов личности в СССР // Советское государство и право. – 1956. – № 2. – С. 54-60. 132. Іваненко П. Першочергові задачі впровадження інформаційних технологій в Укрпатенті // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 6. – С. 21-25. 133. Іваненко П. Створення бази даних віддаленого колективного доступу „Відомості про зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг” // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 5. – С. 17-20. 134. Іваненко П. Створення спеціалізованої бази даних винаходів в Україні // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 11. – С. 21-25. 135. Кармолицкий А.А. Административно-правовое регулирование надведомственных полномочий государственных инспекций. Изд-во Моск. ун-та. М., 1985. – 84 с. 136. Карпенко О.Д. Держава та промислова власність: організаційно-правові питання. – К.: Ін Юре, 1999. – 155 с. 137. Картила А. Защита прав интеллектуальной собственности в финских таможенных органах // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 45-51. 138. Кожарська І., Пейкрішвілі М. Співвідношення правової охорони промислових зразків і знаків для товарів і послуг // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 1. – С. 11-15. 139. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с. 140. Комзюк А.Т. Правові засади застосування міліцією заходів адміністративного примусу // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 45. – С. 127-132. 141. Комзюк Л. Порівняльний аналіз правового статусу патентних відомств Польщі та України // Право України. – 2002. – № 6. – С. 93-98. 142. Константий О.В. Нормативні акти органів виконавчої влади // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 50. – С. 97-102. 143. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., Центр політико-правових реформ. – 1998. – 62 с. 144. Коренев А.П. Административное право России. Учебник. В 3-х частях. Часть I. – M.: МЮИ МВД России. Изд-во «Щит-М», 1999. – 280 с. 145. Кравченко О. Кваліфікаційна експертиза заявок на винаходи // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 2-3. – С. 8-12. 146. Кравченко О., Подоляка С. Система органів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 3-7. 147. Крайнєв П. Промислова власність як об’єкт управління // Право України. – 2003. – № 3. – С. 103-108. 148. Крайнєв П.П. Інтелектуальна економіка: управління промисловою власністю: (Монографія). – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 448 с. 149. Красовська А. Скільки часу чекати заявнику? // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 7. – С. 13-15. 150. Крыжна В.Н. Принудительное отчуждение прав на некоторые объекты интеллектуальной собственности по законодательству Украины // Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні / Матеріали науково-практичної конференції. Харків: Вид-во НУВС, 2003. – С. 31-37. 151. Кубах М. Необхідність удосконалення законодавства України щодо охорони фірмових найменувань // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 52-55. 152. Кувакін С.В. Організаційні форми управління органами внутрішніх справ: загальнотеоретичний аспект: Дис. ... кан. юрид. наук. Запоріжжя. – 2001. – 197 с. 153. Лазарев Б.М. Формы советского государственного управления // Формы государственного управления. – М.: Ин-т гос-ва и права АН СССР, 1983. – С. 3-8. 154. Лебідь С. Позитивні зрушення у боротьбі з правопорушеннями // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 1. – С. 25-28. 155. Лебідь С. Про захист інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 9. – С. 31-35. 156. Левченко К.Б. До визначення понять „правозахисний” та „правоохоронний”: постановка проблеми // Наше право. – 2004. – № 1. – С. 21-28. 157. Лунев А.Е. Совершенствовать правовой статус и координацию деятельности министерств // Советское государство и право. – 1966. – № 1. – С. 8-16. 158. Макода В. Припинення правової охорони промислового зразка та захист прав на нього // Право України. – 2000. – № 6. – С. 72-76. 159. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: 1987 – 224 с. 160. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник / автори і упорядники: М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. – К.: Атака, 2000. – 512 с. 161. Мельник О. Законодавство України про товарні знаки: проблемні питання // Право України. – 1999. – № 4. – С. 71-73. 162. Мельник О.В. Проблемні питання стосовно захисту права інтелектуальної власності // Митна справа. – 2003. – № 1. – С. 110-115. 163. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. – Харків: Вид-во Національного університету внутрішніх справ, 2002. – 362 с. 164. Мельниченко О. Захист суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 10. – С. 65-68. 165. Методичні рекомендації щодо попередження та розкриття посягань на права інтелектуальної власності. К.: Головне управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю, 2001. – 29 с. 166. Михайленко О. Представництво прокуратурою законних інтересів громадян у суді // Вісник прокуратури. – 2000. – № 3. – С. 26-30. 167. Мітрахович М. Охорона об’єктів промислової власності воєнного призначення // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 9-10. – С. 56-59. 168. Ніколаєнко Л.І., Радомський В.С. Захист прав на об’єкт промислової власності. К., 1999. – 28 с. 169. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. – Изд. 3-е, пераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 468 с. 170. Операція „Інтелект” та її наслідки // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 8. – С.63-64. 171. Остапчук В. Питання реформування адміністративної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 51-54. 172. Охорона винаходів та інших об’єктів промислової власності в Україні // Вісник Національної академії наук України. – 2001. – № 9. – С. 9-11. 173. Охорона інтелектуальної власності в України / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчик та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с. 174. Охрана промышленной собственности в Украине: Монография / Под ред. А. Святоцкого, В. Петрова. – К.: Изд-во Дом «Ін Юре», 1999. – 428 с. 175. Паладий Н. Защита географических указаний происхождения товаров в Украине // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 5-6. – С. 3-14. 176. Паладій М. Перспективи розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 3. – С. 3-5. 177. Паладій М. Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності // Право України. – 2002. – № 2. – С. 98. 178. Петренко С. Правовий захист програмного забезпечення в Україні // Право України. – 2003. – № 6. – С. 62-65. 179. Петрова Т. Роль митниці у боротьбі з порушеннями прав інтелектуальної власності на кордоні // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 11. – С. 10-12. 180. Півненко В. Правоохоронна система України: визначення і функціонування // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С. 39-45. 181. Підопригора О. Деякі питання охорони суміжних прав // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 1. – С. 114-122. 182. Підопригора О. Право інтелектуальної власності на компонування інтегрованої мікросхеми, сорт рослин, породу тварин у новому Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 2. – С. 3-9. 183. Підопригора О.А. Окремі проблеми правової охорони інтелектуальної власності в Україні // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2. – С. 23-28. 184. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с. 185. Попов Л.Л., Шергин А.П. Классификация мер административного принуждения // Извест. вузов. Правоведение. – 1970. – № 5. – С. 40-49. 186. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление. Гражданин. Ответственность (Сущность, применение и эффективность административных взысканий). – Л., 1975. 187. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. – 624 с. 188. Правоохранительные органы в СССР / Под ред. К.Ф. Гуценко. – М., Изд-во МГУ. 1991. – 288 с. 189. Правоохранительные органы Российской Федерации. Учебник / Подредакцией В.П. Божьева. – М.: Изд-во “СПАРК”, 1996. – 286 с. 190. Притика Д. Організаційно-правові засади діяльності спеціалізованих колегій по захисту інтелектуальної власності //Право України. – 2002. – № 6. – С. 62-64. 191. Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні (аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 10. – С. 2-46. 192. Редько В., Пічкур О. Захист прав селекціонерів і національних інтересів України!? Міф чи реальність? // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 8. – С. 6-15. 193. Реєстрація договорів про передачу прав на об’єкти промислової власності / Кол. авторів: Л.І. Ніколаєнко, Л.А. Міняйло, О.П. Горобець та інші; За ред. В.А. Петрова. – К.: Вид. Дім „Ін Юре”, 1999. – 48 с. 194. Рульєв В., Туровцева В., Саньков С. Правова охорона селекційних досягнень у садівництві // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 1. – С. 19-21. 195. Рябов Ю.С. Административно-предупредительные меры: Теоретические вопросы. – Пермь, 1974. – 81 с. 196. Савотин А.А. Административно-правовой договор в системе регулирования общественных отношений (понятие и классификация) // Юрист. – 2001. – № 11. – С. 52-56. 197. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1999. – 752 с. 198. Серебровский В.И. Вопросы советского авторского права. М.: Изд-во АН СССР, 1956. – 284 с. 199. Советский энциклопедический словарь. – М., 1985. 200. Соляннік К. Форми діяльності виконавчих органів місцевих рад // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 99-102. 201. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т. 1: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 728 с. 202. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т. 2: Государственная служба. Управленческие действия. Правовые акты управления. Административная юстиция. – М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА-М), 2002. – 600 с. 203. Стефанюк В. Поняття, ознаки і публічно-правова природа адміністративного договору та його значення в управлінській діяльності // Адміністративне право в Україні: шлях до Європейської інтеграції. Збірн. наук. праць. К., 2003. – С. 14-27. 204. Стефанюк В. Правові акти управління // Право України. – 2003. – № 7. – С. 3-9. 205. Студеникина М.С. Государственные инспекции в СССР: предпосылки эффективного функционирования // Советское государство и право. – 1972. – № 8. – С. 46-54. 206. Ступак С. Управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав в Україні // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 4. – С. 6-12. 207. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. проф. А.М. Бандурки. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. – 350 с. 208. Тимощук В. До проблеми правового регулювання адміністративно-процедурних відносин // Юридичний журнал. – 2003. – № 3. 209. Тихомиров М.Ю. Акты центральных органов управления в условиях перестройки // Известие вузов. Правоведение. – 1990. – № 1. – С. 45-52. 210. Токар А. Адміністративний договір як форма управлінської діяльності (питання теорії) // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 6. – С. 72-74. 211. Халаїм Н. Правова природа патенту на промисловий зразок // Право України. – 2000. – № 8. – С. 92-94. 212. Халаїм Н. Правова природа промислового зразка як об’єкта охорони // Право України. – 1998. – № 11. – С.83-88. 213. Чеботарьов В., Давиденко Т. Державні інспектори з питань інтелектуальної власності // Право України. – 2003. – № 5. – С. 97-100. 214. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. – 72 с. 215. Шелепова К. Роль митних органів у захисті прав інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 1. – С. 27-31. 216. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 368 с. 217. Юзьков Л.П. Государственное управление в политической системе развитого социализма. – К.: Вища школа. 1983. – 156 с. 218. Яричевская Л.В. Правовые акты администрации учреждений здравоохранения // Проблемы социалистической законности. Зборник научных трудов. В. 18. – 1986. – С. 129-135.

Стоимость доставки работы, в гривнах: (при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)	50

Найти готовую работу

ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:

Связаться

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ

11.10.24 Сучасний документальний театр: новий тип сценічної репрезентації

11.10.24 Вербатім–наративи в контексті сучасної «Нової драми» і документального театру

11.10.24 «Нова драма» в умовах відновлення документалізму в театральній постдраматичній культурі нестабільного типу

Архив материала для курсовых и дипломных работ

Ссылки:

Счетчики:

Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Найти готовую работу

Обратная связь:

Вход для партнеров

© 2006-2024. Все права защищены. Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.