У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА АКТІВ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ
Количество страниц 200
ВУЗ Київський університет права НАН України
Год сдачи 2008
Бесплатно скачать 21784.doc 
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПРИРОДА АКТІВ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ 14
1.1. Юридична техніка як теоретико-правова категорія: поняття, ознаки та структура. 14
1.2. Акти правозастосування в системі правових актів: ознаки, особливості та різновиди. 42
1.3. Юридико-технічні особливості актів правозастосування: сутність та значення. 63
РОЗДІЛ 2 ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА АКТІВ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ: ПРАКТИКО-ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ 89
2.1. Зміст та структура актів правозастосування: юридико-технічні основи. 89
2.2. Композиційна побудова актів правозастосування. 112
РОЗДІЛ 3 ЮРИДИКО-ТЕХНІЧНИЙ АСПЕКТ РОЗПОРЯДЧИХ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИХ АКТІВ 132
3.1. Особливості юридичної техніки розпорядчих актів. 132
3.2. Особливості юридичної техніки процесуальних актів. 152
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184





ВСТУП


Актуальність теми. Розвиток законодавчої бази в Україні сьогодні пов’язаний із трансформацією суспільства та ускладненням суспільних відносин, що вимагає вироблення адекватного ефективного механізму реалізації правових норм, які вміщені в змісті правових приписів. Одним із шляхів удосконалення механізму правореалізації та правозастосування є вироблення єдиних науково обґрунтованих юридико-технічних правил, прийомів, способів та засобів побудови актів правозастосування. Практика правозастосування – це, насамперед, механізм індивідуалізації вимог щодо тих або інших обставин чи суб’єктів. Відповідно, особливої актуальності та практичної значущості набуває необхідність вироблення ефективних юридико-технічних засобів трансформації вимог правових норм у зміст актів правозастосування з метою якнайповнішого втілення вимог правотворця у життєдіяльність суспільства для досягнення відповідного соціального ефекту.
Сучасний стан розвитку суспільних відносин має надзвичайно складний характер, що вимагає адекватного правового впливу на них. Вказана специфіка динаміки розвитку суспільства зумовлює необхідність:
- вироблення нових засобів регулювання суспільних відносин;
- вдосконалення існуючих джерел права;
- модернізації інститутів (форм) реалізації права.
Від високого рівня юридико-технічної досконалості як нормативно-правових актів, так і актів правозастосування, залежить ефективність регулювання суспільних відносин. Саме юридична техніка є тим інститутом, що надає змогу не лише сформулювати зміст юридичного документа, а й забезпечити адекватне усвідомлення суб’єктами змісту правової вимоги, можливість коригування тих або інших правовідносини у відповідності до вимог правової норми. Враховуючи вказане, можна зауважити, що інститут юридичної техніки актів правозастосування є засобом формалізації документа з метою адекватного закріплення волі суб’єкта правозастосування та доведення її змісту до свідомості особи, на яку поширюється дія цього акту. В свою чергу дієвість правозастосування взагалі визначатиметься рівнем наукового дослідження інституту юридичної техніки актів правозастосування, що виступає одним із засобів забезпечення реальності та повноти реалізації норм права.
В умовах інтенсифікації розвитку державотворчих та правотворчих процесів в Україні, що обумовлено як внутрішніми факторами становлення правової держави, громадянського суспільства, так і зовнішніми, змістом яких є поширення загальних процесів міжнародної інтеграції, уніфікації та гармонізації правового регулювання, наукові дослідження різноманітних аспектів реалізації норм права набувають особливої актуальності та практичної значущості. Вказане вимагає вдосконалення інститутів право реалізації, вироблення засобів забезпечення високого рівня наукової розробленості інституту юридичної техніки правових актів та їх різновидів, що має:
- теоретичний аспект, який обумовлює необхідність вивчення феноменологічних та методологічних засад юридичної техніки, характеристики її різновидів, в тому числі і на рівні юридичної техніки актів правозастосування;
- практичний аспект, котрий визначає необхідність вироблення єдиних уніфікованих правил, прийомів та засобів юридико-технічної будови актів правотворчості, правозастосування та тлумачення норм права.
Наукове дослідження юридичної техніки актів правозастосування має забезпечити належний рівень ефективності практики правозастосування та її відповідність, з одного боку, вимогам правових норм, що реалізуються й визначають процес правозастосування, а з іншого – об’єктивним потребам розвитку суспільних відносин.
Інститут юридичної техніки має тривалу історію свого наукового дослідження, що характеризується значною сукупністю досить різновекторних поглядів науковців на проблему сутності, природи, змісту й різновидів вказаного явища. Різноманітним аспектам юридичної техніки присвятили свої роботи такі відомі правознавці як Н. Д. Абдуллаєв, С. С. Алексєєв, С. О. Боголюбов, Л. М. Бойко, І. Л. Брауде, М. О. Голодний, Б. В. Дрейшев, В. П. Казимирчук, Д. А. Керімов, Д. А. Ковачев, Г. В. Коміанський, В. В. Максимов, А. Нашиц, А. С. Піголкін, С. В. Поленіна, Ю. Д. Рудкін, В. М. Сирих, Ю. О. Тихомиров, Р. О. Халфіна, Ю. С. Шемшученко. Однак варто зауважити, що більшість робіт названих науковців досліджують інститут юридичної техніки як загальне явище, не виокремлюючи особливостей окремих різновидів юридичної техніки, в тому числі і юридичної техніки актів правозастосування.
В юридичній літературі деякими вченими інститут юридичної техніки розглядається в межах дослідження специфіки правових актів. Серед таких правознавців можна назвати Н. Є. Андріанова, А. В. Грищенко, І. Я. Дюрягіна, О. О. Максурова, Н. Г. Мішина, О. В. Мицкевича, К. Р. Мурсалімова, С. В. Поленіну, Ю. О. Тихомирова. Але тематика і зміст їхніх робіт стосується юридико-технічного змісту переважно нормативно-правових актів та особливостей їхньої форми й внутрішньої будови. Тим самим, специфіка юридичної техніки актів правозастосування вивчається в межах загальної тематики вказаних досліджень.
Починаючи з першої половини 90-х років ХХ століття спостерігається поступове підвищення інтересу до вивчення юридичної техніки, взагалі, та практики розробки проектів юридичних документів – зокрема. Перш за все, це викликано необхідністю оперативного оновлення нормативно-правової бази держави та форм реалізації права. Зазначений період характеризується науковими розробками інституту юридичної техніки, в тому числі і юридичної техніки актів правозастосування, таких вчених як І. О. Биля, С. Д. Гусарєва, Ж. О. Дзейко, Р. А. Калюжного, М. С. Кельмана, М. І. Козюбри, A. M. Колодія, О. Л. Копиленка, С. Л. Лисенкова, С. П. Кравченка, О. Р. Михайленка, О. Г. Мурашина, О. Ф. Скакун, О. В. Фандалюка ті інших. Основною специфікою наукових досліджень цього періоду є те, що вони обумовлені проблемами розвитку законодавчої бази та недосконалою практикою правореалізації, що вплинуло на їх переважно прикладний характер. Тому наукові роботи згаданих вище правознавців мають фундаментальний характер та складуть основу бібліографічної бази даного дисертаційного дослідження.
Сучасна практика правореалізації й правозастосування, а також епізодичний характер наукового вивчення теоретико-методологічних засад правозастосування, актуалізують питання комплексного дослідження інституту юридичної техніки, як явища, яке має свою специфіку не лише в рамках правотворчості, але і у галузі правозастосування, що має стати загальнотеоретичним підґрунтям для вдосконалення практики правозастосування. Зазначеним і обумовлюється актуальність дисертаційного рівня наукового вивчення специфіки юридико-технічної будови актів правозастосування, з метою подолання як прогалин побудови форми і змісту цих актів, так і вироблення єдиної цілісної наукової роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до науково-дослідної роботи Київського університету права НАН України (назва роботи: «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні»; державний реєстраційний номер: 01050001907), в рамках планових досліджень Міністерства внутрішніх справ України («Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України на 2005 – 2010 роки») і Київського національного університету внутрішніх справ («Основні напрями наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005 – 2010 роки»).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення та вивчення специфіки й самостійності юридичної техніки актів правозастосування, конкретизація поняття юридичної техніки як багатоаспектної категорії та надання пропозицій стосовно вдосконалення юридико-технічної будови актів правозастосування. Досягнення цієї мети потребує вирішення цілого комплексу завдань:
• узагальнити наявні в літературі визначення поняття юридичної техніки й надати авторське конкретизоване формулювання вказаного поняття; з’ясувати й проаналізувати зміст юридичної техніки як складної, багатоаспектної юридичної категорії;
• дослідити природу та сутність юридичної техніки актів правозастосування, а також встановити її місце та значення для процесу застосування норм права;
• розкрити природу, сутність і значення актів правозастосування, обґрунтувати критерії їх класифікації, встановити й дослідити особливості юридико-технічного співвідношення між правовими актами й актами правозастосування;
• охарактеризувати засоби юридичної техніки актів правозастосування, встановити їхній зміст і надати авторську класифікацію юридико-технічних засобів будови актів правозастосування;
• надати авторське бачення специфіки процесу юридико-технічної будови актів правозастосування і встановити особливості їх композиційного змісту;
• розкрити зміст юридико-технічної будови акту правозастосування на прикладі практики роботи Господарського суду Закарпатської області та запропонувати власне бачення шляхів удосконалення юридичної техніки актів правозастосування;
• з’ясувати сутність та природу розпорядчих і процесуальних актів, обґрунтувати авторське визначення поняття розпорядчого та процесуального акта, охарактеризувати їхні ознаки, різновиди та специфіку структурної будови;
• встановити особливості юридико-технічної будови розпорядчих і процесуальних актів, охарактеризувати шляхи вдосконалення юридичної техніки розпорядчих і процесуальних актів.
Актуальність тематики цього дисертаційного дослідження, специфіка поставленої мети та його завдань визначає об’єкт і предмет дослідження.
Об’єктом дослідження є теоретико-методологічні засади юридико-технічної будови актів правозастосування.
Предметом дослідження є юридична техніка актів правозастосування у забезпеченні ефективної реалізації права.
Методи дослідження. Специфіка та багатоаспектність об’єкта і предмета дисертаційного дослідження визначили систему загальнонаукових і спеціальнонаукових методів, що забезпечили їхній об’єктивний і всебічний аналіз. Особлива увага приділена діалектичному методу, за допомогою якого феномен юридичної техніки досліджується як явище, що, з одного боку, змінюється в часі й набуває рис багатоаспектності та комплексності, а з іншого – вказаний феномен надає змогу відобразити у змісті юридичного документа відповідний спосіб розв’язання того або іншого соціального конфлікту, що характеризує певний історичний етап розвитку права. Окрім того, з урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження автор застосовував такі спеціальнонаукові методи:
1) системно-структурний, що був застосований для вивчення сутності, змісту, а також виокремлення ознак юридичної техніки актів правозастосування як самостійної юридичної категорії, так і як частини загального інституту юридичної техніки. Окрім того, вказаний метод забезпечив вивчення особливостей юридико-технічної будови розпорядчих і процесуальних актів як самостійних юридичних документів, з одного боку, а з іншого – як різновидів актів правозастосування;
2) формально-логічний, який був застосований для отримання знань про закономірності і найважливіші аспекти інститутів юридичної техніки та актів правозастосування; специфіку стадійної будови змісту розпорядчих і процесуальних актів, а також про зміст композиційної побудови актів правозастосування;
3) історико-правовий, який надав змогу встановити специфіку та тенденції розвитку юридичної техніки актів правозастосування, обґрунтувати шляхи її вдосконалення, визначити закономірності та загальні правила юридико-технічної побудови актів правозастосування;
4) порівняльного аналізу, що сприяв дослідженню шляхом порівняння сутнісних характеристик таких категорій як правовий акт і акт правозастосування; юридична техніка правових актів і юридична техніка актів правозастосування;
5) соціологічний, який був використаний для вивчення особливостей актів правозастосування в практико-прикладному аспекті, а саме як проведення роботи з виявлення та вивчення соціальних факторів, які визначають потребу у розробці та прийнятті акту правозастосування;
6) мовний, завдяки якому було вивчено особливості мови актів правозастосування з метою вдосконалення їх написання, що сприятиме поліпшенню сприйняття та розуміння юридичних термінів, понять і конструкцій суб’єктами, на яких поширюється дія цих актів.
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики за 2002-2007 роки, а також дані, отримані при анкетуванні 350 суддів господарських, загальних та адміністративних судів України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є однією із перших у вітчизняній юридичній науці після проголошення незалежності України, яка присвячена теоретико-правовому та практико-прикладному науковому дослідженню проблем юридико-технічної будови актів правозастосування.
Наукову новизну дисертаційної роботи становлять висновки та положення запропоновані та обґрунтовані автором:
вперше:
– запропоноване авторське визначення поняття «юридична техніка», що являє собою сукупність уніфікованих, практико-прикладних та юридико-технічних правил, прийомів, засобів та способів будови найбільш адекватних за формою й досконалих за структурою, змістом та викладом актів правотворчості, правозастосування та тлумачення норм права, що мають правовий, уніфікований, інструментальний характер та націлені на стандартизацію юридико-технічного викладення актів;
– доведено, що правила, прийоми, способи та засоби юридичної техніки актів правозастосування є похідними і залежними від юридичної техніки нормативно-правових актів; відображають особливості правової системи суспільства; забезпечуються різноманітними засобами, у тому числі і нормативно-правовими; впливають на якість акту правозастосування; відображають особливості процесу правозастосування; спричиняють вплив на дієвість правового регулювання; забезпечують процес конкретизації нормативних положень; створюють умови реалізації як наданих суб’єктам можливостей та покладених обов’язків, так і встановленого статусу; закріплюють вимоги до акту правозастосування, дотримання яких свідчить про його законність та правомірність;
– встановлено, що специфіка юридико-технічної будови актів правозастосування обумовлена природою та сутністю юридичної техніки актів правозастосування; визначається компетенцією відповідних суб’єктів правозастосування, які мають право приймати акти правозастосування; обумовлена правовим становищем адресатів, на яких поширюється дія вказаних актів;
удосконалено:
– зміст функцій актів правозастосування, що можуть бути класифіковані за характером функціонального призначення правових норм, що застосовуються, на регулятивну функцію, суть якої полягає у забезпеченні позитивного регулювання шляхом прийняття рішень з реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, та охоронну функцію, змістом якої є встановлення відповідальності суб’єкта чи відновлення порушених прав;
– значення композиційної будови змісту й структури акту правозастосування, що, з одного боку, забезпечує відображення логічної послідовності всієї багатогранності процесуальних операцій, здійснених у ході діяльності суб’єкту правозастосування, а з іншого – дозволяє в документальній формі узагальнити результати правозастосування, лаконічно викласти всю сукупність висновків, отриманих у процесі здійснення тієї або іншої процесуальної дії;
– обґрунтування, що якість та результативність впливу актів правозастосування зумовлені особливістю композиційного розміщення їхніх структурних частин і наявністю логічної послідовності у викладенні всіх елементів акта, що є підґрунтям забезпечення композиційності як змісту самого документу, так і формування гармонічної системи актів правозастосування;
дістали подальшого розвитку:
– обґрунтування, що юридична сила актів правозастосування надає їм владну можливість породжувати правові наслідки (викликати виникнення, зміну або припинення правовідносин) і має похідний характер від юридичної сили нормативно-правових актів;
– положення про те, що юридична техніка розпорядчих актів визначається особливістю правового статусу суб’єктів, які приймають вказані акти, правовим становищем адресатів, на яких поширюється дія вказаного документа, особливістю його змісту, що передбачає обов’язкове виконання веління автора розпорядчого акту, а також організацією роботи підвладних структур.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що запропоновані та обґрунтовані в дисертації положення, висновки і конкретні рекомендації, які присвячені проблемам юридичної техніки актів правозастосування, мають логічний, цілісний та завершений характер, націлені на вдосконалення інституту юридичної техніки, взагалі, та юридичної техніки актів правозастосування – зокрема. Висновки та результати дисертаційного дослідження можуть скласти основу для подальшого написання й опублікування таких науково-методичних видань, як «Юридична техніка актів правозастосування» та «Методика розробки актів правозастосування». Положення дисертації також можуть стати корисними при написанні відповідних підрозділів навчальних посібників і підручників з курсу «Теорія держави і права».
Окрім того, висвітлені положення дисертації можуть надати методичний матеріал для підготовки та проведення навчальних семінарів і курсів для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, діяльність яких пов’язана з розробкою та прийняттям актів правозастосування.
Теоретичні положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Київського університету права НАН України від 18 березня 2008 року № 138), відповідно до навчальних планів для студентів юридичного факультету КУП НАН України в процесі вивчення курсу «Теорія права» та спецкурсів «Ефективність законодавства» і «Проблеми реалізації правових норм».
Результати дослідження є, також, корисними у практичній діяльності суду (акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2008 року № 01.14 – 8235).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювалися на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Київського університету права НАН України, кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ. Результати наукового дослідження були апробовані на таких науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науковій конференції «Юридичні читання молодих вчених» (м. Київ, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 23-24 квітня 2004 р.; тези опубліковані); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів, Івано-Франківської обл., 24-27 січня 2005 р.; тези опубліковані); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів, Івано-Франківської обл., 21 січня – 2 лютого 2006 р.; тези опубліковані); Міжнародній міжвузівській науковій конференції молодих вчених «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Косів, Івано-Франківської обл., 27-29 січня 2007 р.; тези опубліковані).
Сформовані положення та висновки дисертаційного дослідження були апробовані автором у власній практичній роботі з підготовки проектів окремих актів правозастосування в Господарському суді Закарпатської області.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 8 наукових працях, серед яких 4 статті опубліковані в наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та 4 роботи вміщені у збірниках матеріалів доповідей на науково-практичних конференціях.
Список литературы
ВИСНОВКИ


Наукове дослідження інституту юридичної техніки актів правозастосування проведене в межах цієї дисертаційної роботи надало змогу розглянути вказаний інститут, з однієї сторони, як самостійне явище, а, з іншої сторони, як елемент юридичної техніки правових актів. Окрім того, було встановлено зміст і особливості актів правозастосування; а також з’ясовано специфіку їх юридико-технічної будови.
З огляду на проаналізовані нами юридичні літературні джерела, можливо зазначити, що дана робота є однією із перших у вітчизняній юридичній науці, яка комплексно вивчає юридичну техніку актів правозастосування як в теоретико-правовому аспекті, так і практико-прикладному.
Результати дисертаційного дослідження, насамперед, мають теоретико-правове значення, оскільки зроблені висновки базуються на аналізі широкого кола юридичних літературних джерел, засновані на використанні системи загальнонаукових та спеціально наукових методів, що надало змогу вивчити юридичну техніку актів правозастосування в контексті самостійного інституту, з однієї сторони, та різновиду більш загального явища – юридичної техніки, з іншої сторони.
Практичне значення зроблених висновків за результатами дисертаційного дослідження виявляється в тому, що вони націлені на вдосконалення практики правозастосування в контексті розробки та прийняття актів правозастосування, що пов’язується із уніфікацією правил, прийомів, засобів і способів юридичної техніки актів, підвищенням рівня кадрового, організаційного та правового забезпечення.
Окрім того, в межах третього розділу дисертації нами проводиться дослідження юридичної техніки актів правозастосування в аспекті їх різновидів, що відображає специфіку юридико-технічної будови найбільш практично поширених актів правозастосування котрі мають розпорядчий та процесуальний характер. Це надало змогу встановити як теоретико-правові засади їх юридико-технічної будови, так і практичні аспекти вдосконалення практики розробки та прийняття розпорядчих і процесуальних актів.
Враховуючи проаналізовані юридичні літературні джерела щодо розуміння специфіки юридико-технічної будови актів правозастосування автором надається та обґрунтовується понятійний апарат, а саме надається авторське визначення поняттям:
1) юридична техніка, що являє собою сукупність уніфікованих, практико-прикладних та юридико-технічних правил, прийомів, засобів та способів будови найбільш адекватних за формою й досконалих за структурою, змістом та викладом актів правотворчості, правозастосування та тлумачення норм права, що мають правовий, уніфікований, інструментальний характер та націлені на стандартизацію юридико-технічного викладення актів;
2) акт правозастосування, що являє собою рішення, переважною оформлене документально, яке прийняте компетентним органом на основі і у відповідності до правових норм та спрямоване на безпосереднє регулювання конкретних відносин в сфері права між чітко визначеними суб’єктами. Змістом актів правозастосування є визначення та конкретизація обов’язків як передбаченої необхідності діяти певним чином, а також вимога щодо правомірного використання наданих суб’єктивних прав;
3) юридичний термін, який можна визначити як слово або словосполучення, що вживається в законодавстві і яке є узагальненим найменуванням юридичного поняття, має точний і визначений зміст, відрізняється змістовою однозначністю та функціональною стійкістю;
4) структура (композиційна побудова) акту правозастосування, що характеризується як результат літературного витвору являє собою внутрішню будову словесного документу, характеризує його внутрішню та зовнішню організацію, а також є способом забезпечення взаємозв’язку складових компонентів акту;
5) розпорядчий акт, під яким слід розуміти певний офіційний, письмовий документ, що закріплює веління відносно певної особи, явища, події або предмету, змістом якого є управлінські вчинки;
6) процесуальний акт, що являє собою певний офіційний письмовий документ, що закріплює рішення суб’єкту правозастосування в процесі розгляду індивідуальної справи та відображає процесуальний характер її розгляду.
У першому розділі дисертаційного дослідження обґрунтовуються думка про те, що юридична техніка є самостійним інститутом, який охоплює значну кількість правил, прийомів, способів і засобів, котрі умовно можливо поділити на:
- вимоги щодо текстуальної нормативності правового акта, які визначають його правову специфіку та регулятивний зміст, а також є показником юридико-технічної культури суб’єктів правозастосування;
- вимоги щодо текстуальної побудови правового акта, а саме: розробка тексту акта за схемою юридико-логічних зв’язків між елементами норм права; побудова тексту за принципом мінімізації його обсягу та максимізації його нормативного змісту; дотримання структурності правового акта та послідовності викладу положень;
- вимоги щодо забезпечення системного характеру права, а саме: мінімізація кількості правових актів з одного й того самого предмета регулювання;
- вимоги щодо мовної зрозумілості, чіткості та доступності правового акта.
Окрім того обґрунтовується думка про те, що юридична техніка актів правозастосування є складовою частиною юридичної техніки правових актів, що:
• характеризує специфіку юридико-технічної будови актів правозастосування;
• визначається компетенцією відповідних суб’єктів правозастосування, які мають право приймати акти правозастосування;
• обумовлена правовим становищем адресатів, на яких поширюється дія вказаного документу.
Автором встановлено, що акти правозастосування виконують роль важливого засобу, інструменту в техніці застосування норм права, сприяючи оптимальній реалізації в поведінці людей приписів, які викладені в правові нормі. За допомогою зазначених актів відбувається матеріалізація не лише суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, але й в певних випадках також юридичних повноважень.
За результатами наукового дослідження юридичної техніки актів правозастосування в рамках першого розділу можливо зробити наступні висновки:
1) інститут юридичної техніки є складною юридичною категорією, що можливо розглядати як в межах правотворчої діяльності, так і у правозастосуванні. В правотворчості він охоплює нормативно-правові акти, встановлюючи техніко-юридичні прийоми та правила підготовки законів і підзаконних актів. В рамках правозастосування юридична техніка формує систему юридико-технічних вимог побудови актів (судових, процесуальних, розпорядчих документів тощо);
2) юридична сила актів правозастосування має похідний характер від юридичної сили нормативно-правових актів. Юридична сила надає актам правозастосування владну можливість породжувати визначені правові наслідки, викликати виникнення, зміну або припинення правовідносин;
3) функції актів правозастосування визначають їх цінність та можуть бути класифіковані за характером функціонального призначення норм, які застосовуються, на наступні різновиди:
- регулятивну функцію, що полягає у забезпеченні позитивного регулювання шляхом прийняття рішень по реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків;
- охоронну функцію, змістом якої є встановлення відповідальності суб’єкта чи відновлення порушених прав;
4) особливості правил, прийомів, способів та засобів юридичної техніки актів правозастосування виявляються в тому, що вони: є похідними і залежними від юридичної техніки правових актів; відображають особливості правової системи суспільства; забезпечуються різноманітними засобами, у тому числі і нормативно-правовими; впливають на якість акту правозастосування; відображають особливості процесу правозастосування; спричиняють вплив на дієвість правового регулювання; забезпечують процес конкретизації нормативних положень; створюють умови реалізації як наданих суб’єктам можливостей та покладених обов’язків, так і встановленого статусу; закріплюють вимоги до акту правозастосування, дотримання яких свідчить про його законність та правомірність.
У другому розділі дисертаційного дослідження автором звертається увага на те, що розвиток як законодавчої бази, так і системи актів правозастосування в Україні має хаотичний безсистемний характер. Це пояснюється тим, що є наявними прогалини щодо єдиного використання прийомів і засобів юридико-технічної будови документів. Обґрунтовується, що застосування документальних форм та власних правових кліше забезпечує організованість і структурованість тексту. Вони сприяють не лише доступності кожної із структурних частин тексту, але і забезпечують перехід від однієї композиційної частини до іншої.
Процес правозастосування пов’язаний із побудовою змісту актів правозастосування, що здійснюється на композиційних засадах. Серед композиційних характеристик тексту, автор виокремлює його послідовність, ретроспективність, інформативність, цілісність в структурно-смисловому значенні. На нашу думку, впорядкованість розміщення частин акту правозастосування, з одного боку, забезпечує відображення логічної послідовності всієї багатогранності процесуальних операцій, здійснених в ході діяльності суб’єкту правозастосування, а з іншого – дозволяє в документальній формі узагальнити результати правозастосування, лаконічно викласти всю сукупність висновків, отриманих в процесі здійснення тієї або іншої процесуальної дії.
Серед основних висновків, які зроблені дисертантом у другому розділі, можливо виокремити наступні:
1) мова актів правозастосування характеризується подвійною сутністю, яка полягає в тому, що вона має свою власну специфіку, з однієї сторони, однак відповідає загальним закономірностям лінгвістики, з іншої. Якщо мова в цілому є засобом спілкування людей з усіх питань, що виникають, то мова акту правозастосування, з однієї сторони, обслуговує лише ту сферу суспільного життя, де діє право, а з іншої, має бути простою і доступної для всіх суб’єктів, на яких цей акт розповсюджується;
2) мова, стиль та термінологія актів правозастосування мають відповідати певним вимогам юридико-технічного характеру та переважно мати форму кліше, за допомогою яких суб’єкт правозастосування точно і однозначно визначає правозастосовчі дії, правовідносини, а також формулює судження юридичного характеру;
3) якість та ефективність актів правозастосування обумовлені особливістю композиційного розміщення їх структурних частин, наявністю логічної послідовності у викладенні всіх елементів акту. Вказані умови є підґрунтям забезпечення композиційності самого документу, з однієї сторони, та формування гармонічної системи актів правозастосування - з іншої.
У третьому розділі дисертації автором аргументується думка про те, що сучасний розвиток практики правозастосування в Україні, з однієї сторони, вимагає неухильного дотримання певної сукупності обов’язкових вимог, які висуваються до професійної діяльності суб’єктів, а з іншої сторони – потребує чіткого підпорядкування змісту і структури актів правозастосування правилам юридичної техніки, що визначає юридико-технічну досконалість самих документів та професіоналізм діяльності суб’єктів правозастосування.
На нашу думку, процесуальний порядок створення розпорядчого акту характеризується специфічним проявом інтелектуальної роботи суб’єкту, який наділений владними повноваженнями щодо вивчення недоліків управління підвладними, вироблення певного уявлення щодо шляхів подолання невпорядкованості у діях підвладних, трансформація його у зміст та форму розпорядчого рішення з метою максимального досягнення задуманого соціального ефекту. Одним із основних критеріїв для виокремлення розпорядчих актів із системи актів правозастосування є не лише їх управлінський характер, але і певні характерні юридико-технічні особливості розпорядчих актів. Серед таких особливостей можливо виокремити наступні:
- офіційність закріплення та прояву, що визначає не лише загальнообов’язковість, конкретність та чіткість документу, але і його вагоме значення та впливовий характер на поведінку підвладних суб’єктів;
- письмовий характер документу, що уособлює в собі певну послідовність використання мови письма, з метою найбільш оперативного доведення змісту розпорядження до адресатів;
- мовленнєве навантаження розпорядчого акту має офіційний діловий стиль викладення та визначає веління однієї особи по відношенню до іншої;
- має лаконічний характер та максимально ємний зміст інформації для оперативного усвідомлення підвладним вимог владарюючого суб’єкту;
- наявність необхідних реквізитів та чіткої внутрішньої структури, що забезпечує універсальність використання розпорядчого документу та усвідомлення його змісту.
На нашу думку, юридична техніка розпорядчих актів є складовою частиною юридичної техніки актів правозастосування, що обумовлено загальним співвідношенням між феноменом розпорядчих актів та більш загальною категорією – актами правозастосування. З іншої сторони специфіка юридичної техніки розпорядчих актів визначається особливістю правового статусу суб’єктів, які приймають вказані акти, правовим становищем адресатів, на яких поширюється дія вказаного документу, особливістю його змісту, що передбачає обов’язкове виконання веління автора розпорядчого акту, а також організацією роботи підвладних структур.
Автором надано визначення поняттю розпорядчого акту, що являє собою певний офіційний документ, який закріплює владне веління уповноваженого суб’єкту, поширюється та є обов’язковим для підвладних, націлений на неухильне виконання його вимог зі сторони адресатів, з метою встановлення певного порядку та стабільності в управлінських відносинах. В свою чергу процесуальний акт визначається як певний офіційний письмовий документ, що закріплює рішення суб’єкту правозастосування в процесі розгляду індивідуальної справи та відображає процесуальний характер її розгляду.
В останньому підрозділі дисертації автором встановлено, що процесуальні акти як результат розгляду певної індивідуальної справи або відображення окремих етапів розгляду справи вміщують в собі не лише висновки, які зроблені уповноваженими органами по справі, але і закріплюють всю процедурність вивчення, дослідження й аналізу матеріалів (обставин) справи, змістом якого є певний логічно-послідовний інтелектуальний процес, що здійснюється з метою встановлення істини та прийняття об’єктивного рішення в рамках вимог норми права. Правила і прийоми юридичної техніки процесуального акту є невід’ємним критерієм для забезпечення, з однієї сторони, формування досконалого за формою і змістом акту правозастосування, а з іншої сторони – є засобом закріплення процесуальних основ розгляду справи, що в подальшому надають змогу адресатам цього акту усвідомити процес розгляду справи, рівень аргументованості висновків та відповідність діяльності суб’єктів правозастосування вимогам закону.
Обґрунтовується думка про те, що юридична техніка процесуальних актів відіграє конкретизуюючу роль у побудові змісту процесуального документу шляхом втілення вимог правового припису у життєдіяльність суспільства та характеризує інтелектуальну роботу суб’єктів правозастосування у процесі трансформації вимог правових норм за допомогою юридико-технічних правил і прийомів у зміст процесуального акту. Також встановлено, що за своєю сутністю юридична техніка нормативно-правових актів та юридична техніка процесуальних актів мають однаковий зміст: сукупність правил і прийомів, націлених на уніфікацію та оптимізацію змісту юридичних документів. Однак вказані категорії мають і власну специфіку, що обумовлена різними об’єктами, на які поширюється дія цих правил і прийомів (нормативно-правовий акт та процесуальний акт), та суб’єктами, що використовують прийоми юридичної техніки в процесі власної правотворчої діяльності або процесу правозастосування.
За результатами дослідження в третьому розділі дисертації, окрім зазначених вище положень, автором виокремлюються ряд рекомендаційних узагальнюючих висновків, а саме:
1) доцільно активізувати наукове дослідження проблем юридичної техніки як багатоаспектного системного явища, взагалі, та юридичної техніки розпорядчих і процесуальних актів, зокрема, з метою вироблення методичних рекомендацій щодо практичної побудови змісту і структури актів;
2) рекомендовано активізувати процес уніфікації правил і прийомів юридичної техніки актів правозастосування шляхом його базування на наукових принципах і засадах побудови;
3) необхідно сприяти підвищенню рівня правової культури та фахової підготовки суб’єктів правозастосування в сфері отримання знань та навичок використання юридико-технічних прийомів побудови розпорядчих та процесуальних актів;
4) доцільно провести оновлення законодавчої бази з метою детальної регламентації, з однієї сторони, процесуальних аспектів діяльності уповноваженого суб’єкту правозастосування, а з іншої сторони, закріпити положення, що мають імперативний характер та націлені на правове регулювання правил і прийомів юридичної техніки;
5) необхідно підвищувати рівень правового та організаційного забезпечення розробки, обговорення та прийняття розпорядчих і процесуальних актів, з метою гарантування їх об’єктивності, повноти та відповідності правовим приписам.
Дієвість будь-якого правового або індивідуального припису є найвищим досягненням інститутів правотворчості та правозастосування. Приділяючи увагу теоретико-правовим та практико-прикладним аспектам юридичної техніки актів правозастосування, формується науково обґрунтована основа для формування дієвого механізму застосування норм права.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Абдуллаев Н. Д. Диалектика правотворчества. / Н. Д. Абдуллаев. – Баку : Азернешр, 1972. – 142 с.
2. Акт применения права // www.pravoteka.ru.
3. Акты применения норм права – основные признаки, понятие, виды // www.jurist-online.com.
4. Алексеев В. В. Форма и содержание процесуальных актов / В. В. Алексеев // Советская Юстиция. – 1973. – № 4. – С. 35–47.
5. Алексеев С. С. Государство и право : Начальный курс. / В. В. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1994. – 191 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория права : Курс в двух томах. / В. В. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т.2. – 359 с.
7. Алексеев С. С. Право : азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. / В. В. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
8. Артикуца Н. В. Мова права і юридична термінологія : Навчальний посібник. Друге вид., змін. і доп. / Н. В. Артикуца. – К. : Стилос, 2004. – 277 с.
9. Артикуца Н. В. Нові підходи до мовної підготовки майбутніх юристів і викладачів права / Н. В. Артикуца // Право України. – 1997. – № 12. – С. 58–61.
10. Бабаев В. К. Теория права и государства / Бабаев В. К., Баранов В. М., Толстик В. А. – М. : Юрист, 2003. – 256 с.
11. Бержерон Р. К. Правила нормопроектування = Regles de redaction legislative / Р. К. Бержерон. – 1999. – 101 с.
12. Биля І. О. Реквізити і структура нормативного правового акта / І. О. Биля // Держава і право : Збірник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2001. – Вип.10. – С. 3–6.
13. Биля І. О. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика / І. О. Биля // Вісник Академії правових наук. – 2002. – № 1(28). – С. 152–157.
14. Бобылев А. И. Теоретические проблемы правотворчества в Российской Федерации / А. И. Бобылев // Право и политика. – 2001. – №9. – С. 38–44.
15. Боголюбов С. А. Стиль правовых актов / С. А. Боголюбов // Советское государство и право. – 1973. – №10. – С. 45–58.
16. Бойко Л. М. Теоретические проблемы законодательной техники / Л. М. Бойко. – М. : Юрист, 1997. – 175 с.
17. Большой юридический энциклопедический словарь. – М. : Книжный мир, 2003. – 720 с.
18. Большой энциклопедический словарь (БЭС). – М. : Большая Российская энциклопедия, 1994. – 1328 с.
19. Брауде И. Л. Очерки о законодательной техники: На правах рукописи / И. Л. Брауде. – М. : Всесоюзный институт юридических наук, 1958. – 105 с.
20. Васильев А. В. Правотворчество в советском обществе: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.710 / ВНИИСЗ / А. В. Васильев. – М., 1972. – 21 с.
21. Васильев Р. Ф. Акты управления / Р. Ф. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1987. – 234 с.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К. : Істина, 2002. – 752 с.
23. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь : Перун, 2002. – 1329 с.
24. Венгеров А. Б. Теория государства и права : Учебник для вузов / А. Б. Венгеров. – М. : Новый Юрист, 1998. – 624 с.
25. Витрук Н. В. Акты применения права в механизме правовой реализации прав и свобод личности / Н. В. Витрук // Правоведение. – 1983. – №2. – С. 25–30.
26. Власенко Н. А. Законодательная технология. Теория. Опыт. Правила. Учебное пособие / Н. А. Власенко. – Иркутск, 2001. – 146 с.
27. Власенко Н. А. Язык права / Н. А. Власенко. – Иркутск : Наука, 1997. – 95 с.
28. Вопленко Н. Н. Реализация права. Учебное пособие / Н. Н. Вопленко. – Волгоград : Волг. гос. ун-т, 2001. – 46 с.
29. Воронов М. Н. Правовые акты законодательной власти в Украине : Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. / М. Н. Воронов. – Х., 1997. – 192 с.
30. Гальперин И. Р. О понятии «текст» / И. Р. Гальперин // Вопросы языкознания. – 1974. – №6. – С. 23–26.
31. Глаган И. А. К проблемам теории правоприменительных отношений / Глаган И. А., Василенко А. В. // Государство и право. – 1998. – №3. – С. 40–44.
32. Головистикова А. Н. Проблемы теории государства и права: Учебник / Головистикова А. Н., Дмитриев Ю. А. – М. : Эксмо, 2005. – 832 с.
33. Голодный М. А. Организация и процедура законотворчества в первые годы Советской власти на Украине (1917-1925 гг.): Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.710 / М. А. Голодный. – К., 1971. – 272 с.
34. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року № 436-IV // ВВР України вiд 02.05.2003. – 2003 р., № 18, ст. 144.
35. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР України. – 1992, №6, ст.56.
36. Григорьев Ф. А. Акты применения права / Ф. А. Григорьев. – Саратов : Юрист, 1995. – 120 с.
37. Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua
38. Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 // ВВР України вiд 09.03.1993. – 1993 р., № 10, ст. 77.
39. Дідич Т. О. Нормопроектування : теоретико-правовий аспект: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Т. О. Дідич. – К., 2006. – 198 с.
40. Дзейко Ж. О. Законодавча техніка в Україні : історико-теоретичне дослідження. Монографія / Ж. О. Дзейко. – К. : Київський університет, 2007. – 360 с.
41. Дзейко Ж. О. Сучасний стан та тенденції розвитку законодавчої техніки в Україні : теоретичні аспекти / Ж. О. Дзейко // Вісник Львів. Ун-ту. – серія юридична. – 2006. – Вип. 42. – С. 27–34.
42. Дмитриевцев К. Н. Процесс правотворчества в Российской Федерации: Автореф. дисс. ... канд. юрид. Наук : 12.00.01 / Нижегород. высш. школа / К. Н. Дмитриевцев. – Нижний Новгород, 1994. – 26 с.
43. Дутко А. Загальна характеристика техніки юридичного нормотворення / Дутко А. // Вісник Львів. Ун-ту. Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 46–54.
44. Дюрягин И. Я. Применение норм советского права / И. Я. Дюрягин. – Свердловск : Лебедь, 1973. – 187 с.
45. Завадская Л. Н. Механизм реализации права / Л. Н. Завадская. – М. : Норма, 1992. – 238 с.
46. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99р. № 606-XIV // ВВР України вiд 18.06.1999. – 1999 р., № 24, ст. 207.
47. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV // ВВР України вiд 08.08.2003. – 2003 р., № 31, ст. 263.
48. Закон України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 21.11.2002 р. // ВВР. – 2003 р., № 3, ст. 12.
49. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III // ВВР України вiд 09.03.2001. – 2001 р., № 10, ст. 44.
50. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-XII // ВВР України вiд 24.09.1991. – 1991 р., № 39, ст. 510.
51. Зайцев Ю. Деякі питання стратегії та методики термінологічних робіт у період кодифікації українського законодавства / Ю. Зайцев // Українське право. – 1996. – №1. – С. 72–77.
52. Заржевская Т. Н. Закономерности развития юридической техники в правотворческом процессе субъекта Российской Федерации / Т. Н. Заржевская // Проблемы юридической техники / Под ред. В. М. Баранова. – Нижний Новгород : НГУ, 2000. – С. 130–139.
53. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення / М. Зубков. – X. : Торсінг, 2001. – 84с.
54. Інструкція з діловодства в господарських судах України затверджена Наказом Голови Вищого господарського суду України 10.12.2002 року № 75 // www.rada.gov.ua.
55. Ильин И. К. О форме и стиле правовых актов / Ильин И. К., Миронов Н. В. // Советское государство и право. – 1960. – № 12. – С. 65–73.
56. Казанчан А. А. Правозастосувальна діяльність органів місцевого самоврядування України: питання теорії і практики: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ін-т законодавства ВРУ / А. А. Казанчан . – К., 2005. – 20 с.
57. Карташов В. Н. Юридическая техника, тактика, стратегия и технология (к вопросу о соотношении) / В. Н. Карташов // Проблемы юридической техники. – Нижний Новгород, 2000. – С. 21–23.
58. Кельман М. С. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами) : Підручник / Кельман М. С., Мурашин О. Г. – К. : Кондор, 2002. – 353 с.
59. Кельман М. С. Правозастосування як складова частина механізму правового регулювання / М. С. Кельман // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 26. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 42–47.
60. Керимов Д. А. Законодательная техника. Научно-методическое и учебное пособие / Д. А. Керимов. – М. : НОРМА-ИНФРА, 1998. – 127 с.
61. Керимов Д. А. Кодификация и законодательная техника / Д. А. Керимов. – М. : Госюриздат, 1962. – 104 с.
62. Керимов Д. А. Культура и техника законотворчества / Д. А. Керимов. – М. : Юрид. лит., 1991. – 160 с.
63. Київський національний університет внутрішніх справ // www.naiau.kiev.ua.
64. Київський університет права НАН України // www.kul.kiev.ua
65. Княгинин К. Н. Охранительные правоприменительные акты / К. Н. Княгинин. – Екатеринбург : Консум, 1991. – 220 с.
66. Ковалев М. И. О технике уголовного законодательства / М. И. Ковалев // Правоведение. – 1962. – №3. – С. 142–146.
67. Ковачев Д. А. О понятии законодательной техники / Д. А. Ковачев // Ученые записки ВНИИСЗ. – 1969. Вып. 18. – С. 30–36.
68. Кодекс законів про працю України // www.rada.gov.ua.
69. Комианский Г. В. Логика и структура языка / Г.В. Комианский. – М. : Высш. шк., 1965. – 240 с.
70. Конституція України від 28.06.96р. // ВВР України вiд 23.07.1996 – 1996 р., № 30, ст. 141.
71. Коренев А. П. Законодательная техника и кодификация советского административного права / А. П. Коренев // Правоведение. – 1961. – №3. – С. 33–39.
72. Корж А .В. Ділова українська мова для юристів / А .В. Корж. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 176 с.
73. Коркунов Н. М. Русское государственное право. В двух томах / Н. М. Коркунов. – М. : Новое знание, 1997. – Т.2. – 207 с.
74. Кравченко С. П. Мова як фактор правоутворення та законотворення: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / С. П. Кравченко. – Одеса, 2000. – 201 с.
75. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права / М. В. Кравчук. – Тернопіль : Карт-бланш, 2002. – 247 с.
76. Краткий словарь по философии / Под общей ред. И. В. Блауберга, П. В. Копнина, И. К. Пантина. – М. : Полит. лит., 1966. – 360 с.
77. Лазарев В. В. Применение норм советского права / В. В. Лазарев. – Казань : ЛОГОС, 1972. – 170 с.
78. Лисюткин А. Б. Юридическая техника и правовые ошибки / А. Б. Лисюткин // Государство и право. – 2001. – №11. – С. 24–26.
79. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич / Д. А. Керимов (ред. вступ. ст.), В. М. Кулистиков (пер.с сербохорв.). – М. : Прогресс, 1981. – 304 с.
80. Лисенков С. Л. Умови забезпечення якості змісту нормативно-правових актів / С. Л. Лисенков // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. – №6. – С. 3–6.
81. Максуров А. А. Правовые акты как отражение формы координационной деятельности / А. А. Максуров // Государственная власть и местное самоуправление. – 2001. – №2. – С. 42–45.
82. Манов Г. Н. Теория государства и права / Г. Н.Манов . – М. : Наука, 2003. – 434 с.
83. Мартосов А. Н. О понятии юридической техники / А. Н. Мартосов // Материалы научной конференции правоведов. – Новосибирск, 1969. – 175 с.
84. Марфицин П. Г. Социологический способ толкования норм права и проблемы усмотрения в правоприменительной деятельности / Марфицин П. Г., Кожевников В. В. // www.mgp.omsk.ru.
85. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права. Учебник / М. Н. Марченко. – М. : Велби, Проспект, 2005. – 768 с.
86. Марчук В. М. Нариси з теорії права / Марчук В. М., Ніколаєва Л. В. – К. : Істина, 2004. – 304 с.
87. Мельников В. В. О понятии индивидуального юридического акта / В. В. Мельников // Труды по правоведению. – Новосибирск : Городець, 1968. – 98 с.
88. Методика уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих затверджена Постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» від 28.02.01р. №177 // Урядовий кур’єр вiд 15.03.2001 – № 46.
89. Методичні рекомендації щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, схвалені Постановою колегії Міністерства юстиції України № 41 від 21.11.2000 р. // www.rada.gov.ua.
90. Михайленко О. Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах / О. Р. Михайленко. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 256 с.
91. Михалёва Н. А. Координация правотворчества в Российской Федерации / Н. А. Михалёва. – М. : Институт научной информации по общественным наукам, 1996. – 87 с.
92. Мицкевич А. В. Нормативные акты Советского государства / А. В. Мицкевич . – М. : Наука, 1958. – 187 с.
93. Міжнародна поліцейська енциклопедія. У 10 томах / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. І. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. – К. : Ін Юре, 2003. – 1232 с.
94. Морозова Л. А. Теория государства и права : Учебник / Л. А. Морозова. – М. : Юристъ, 2002. – 414 с.
95. Морозова Л. А. Юридическая техника (обзор материалов научно-методического семинара) / Л. А. Морозова // Гос. и право. – № 11. – 2000. – С. 117–119.
96. Мурашин О. Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі: Дис. ... д-ра юрид. Наук : 12.00.01 / О. Г. Мурашин. – К., 2001. – 420 с.
97. Мурашин О. Г. Правозастосовчі акти прямого народовладдя / О. Г. Мурашин // Право України. – 1999. – №8. – С. 67–79.
98. Муромцев Г. И. Юридическая техника (некоторые теоретические аспекты). / Г. И. Муромцев // Правоведение. – 2000. – №1. – С. 8–20.
99. Мурсалимов К. Р. Правоприменительные ошибки. Проблемы теории : Учебное пособие / К. Р. Мурсалимов. – Уфа : Уф. юрид. ин-т МВД РФ, 2001. – 142 с.
100. Мухаев Р. Т. Теория государства и права : Учебник для вузов / Р. Т. Мухаев. – М. : ПРИОР, 2001. – 464 с.
101. Мухтарова А. К. Правотворчество в социалистическом обществе. Содержание и оформление: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ин-т философии и права АН КазССР / А. К. Мухтарова . – Алма-Ата, 1978. – 16 с.
102. Нашиц А. Правотворчество : теория и законодательная техника / А. Нашиц. – М. : Наука, 1974. – 197 с.
103. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства. Учебник для юр. вузов и факультетов / В. С. Нерсесянц. – М. : НОРМА, 2000. – 552 с.
104. Новый экономический и юридический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. – М. : Институт новой экономики, 2003. – 1088 с.
105. Общая теория права. Учебник для юридических ВУЗов / Под ред. А. С. Пиголкина. – М. : МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1997. – 384 с.
106. Оксамытный В. В.. Модельные акты : Федеральное устройство : реализация Конституции Российской Федерации. Сборник научных статей / Оксамытный В. В., Рахманина Т. Н., Тихомиров Ю. А. – М. : МГУ, 1995. – С. 248–262.
107. Олійник А. Ю. Теорія держави і права України / Олійник А. Ю., Гусарєв С. Д., Слюсаренко О. Л. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 163 с.
108. Опорний конспект з курсу «Теорія держави і права» // www.ebk.net.ua
109. Опришко В. Ф. Законотворчість : сьогодні і завтра / В. Ф. Опришко // Віче. – 1996. – №7. – С. 3–16.
110. Основы теории права и государства в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Х. : Одиссей, 2002. – 400с.
111. Павлишин О. Правозастосування як об’єкт філософсько-правових досліджень / О. Павлишин // Право України. – № 8. – 2004. – С. 21–25.
112. Пашутин В. В. Правова природа розпорядчих актів : Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ін-т внутрішніх справ / В. В. Пашутин. – Х., 1998. – 18 с.
113. Перетерский И. В. Рецензия на монографию Л. Успенского «Очерки по юридической технике», Ташкент, 1927 / И. В. Перетерский // Сов. право. – 1928. – №2. – С. 111–113.
114. Пиголкин А. С. Подготовка проектов нормативных актов / А. С. Пиголкин. – М. : Наука, 1968. – 147 с.
115. Погорелов Є. В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоретичний аспект): Дис. ... канд. юрид. Наук : 12.00.01 / Є. В. Погорелов. – Х., 2000. – 167 с.
116. Поленина С. В. Общая теория права об оптимизации количественных и качественных параметров законов / С. В. Поленина // Правовая политика и правовая жизнь. – 2002. – №1. – С. 30–35.
117. Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 740 // Офіційний вісник України вiд 11.06.1998. – 1998 р., № 21, стор. 33.
118. Попов О. В. Проблема содержания и формы права / О. В. Попов // Академический юридический журнал. – 2004. – №1. – С. 22–26.
119. Популярный энциклопедический словарь. – М. : Большая Российская энциклопедия, 2001. – 1583 с.
120. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації» від 11.12.1999 р. № 2263 // www.rada.gov.ua.
121. Постанова Колегії Міністерства юстиції України № 41 від 21.11.2000 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки» // www.rada.gov.ua.
122. Правозастосування // www.vuzlib.net.
123. Правотворческая деятельность субъектов Российской Федерации. Теория, практика, методика. / С. Л. Богданов, А. В. Гайда, Г. Глисон, М. Ф. Казанцева и др. – Екатеринбург : УрОРАН, 2001. – 441 с.
124. Применение права // www.jurist-enc.info.
125. Применение права // www.rudiplom.ru.
126. Проблемы теории государства и права / Под ред. С. С. Алексеева. – М. : Юрид. лит, 1987. – 447 с.
127. Пунько О. Характеристика та класифікація правозастосовчих помилок / О. Пунько // Право України. – №8. – 2003. – С. 110–112.
128. Рабінович П. М. Юридична техніка законотворення в Україні : загальні проблеми / П. М. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2(13). – С. 24–28.
129. Рарог А. И. Законодательная техника как средство ограничения судейского усмотрения / Рарог А. И., Грачева Ю. В. // Государство и право. – 2002. – №11. – С. 91–97.
130. Рекомендації з питань підготовки, державної реєстрації та обліку відомчих нормативно-правових актів, що затверджені постановою колегії Міністерства юстиції України № 3 від 27.03.1998 р. // www.rada.gov.ua.
131. Риндюк В. І. До питання визначення поняття і видів юридичної техніки / В. І. Риндюк // Держава і право : Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 27. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – С. 71–78.
132. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 08.02.05р. по справі за позовом Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області, м. Виноградів, до Фізичної особи – підприємця Шуріної Маріети Густавівни про припинення підприємницької діяльності фізичної особи–підприємця // Архів Господарського суду Закарпатської області, 2005.
133. Российская юридическая энциклопедия / Глав. ред. А. Я. Сухарев. – М. : ИНФРА – 1999. – 1110 с.
134. Рудкин Ю. Д. Правотворческие производства: природа, структура, разновидности: Автореф. дисс.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Харьков. юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского / Ю. Д. Рудкин . – Х., 1984. – 17 с.
135. Савицкий В. М. Язык процессуального закона / В. М. Савицкий // Вопросы терминологии. – М. : Наука. – 1987. – С. 178–182.
136. Самощенко И. С. Некоторые вопросы учения о нормативных актах Советского государства / И. С. Самощенко // Правоведение. – 1969. – №3. – С. 28–32.
137. Систематизація законодавства України : проблеми та перспективи вдосконалення : Монографія. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 220 с.
138. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. Підручник. 2-е вид. / Пер. з рос / О. Ф. Скакун. – Харків : Консум, 2005. – 734 с.
139. Скакун О. Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) : учебник / О. Ф. Скакун. – Х. : Эспада, 2007. – С. 840.
140. Словарь русского языка / Составит. С. И. Ожегов, глав. ред. С. П. Обнорский. – М. : ОГИЗ, 1949. – 970 с.
141. Советский Энциклопедический Словарь. Издание четвёртое / Под ред. А. М. Прохорова. – М. : Советская Энциклопедия, 1987. – 1599 с.
142. Соотношение нормативного акта с актами толкования права и актами применения права // www.pravoznavec.com.ua.
143. Сырых В. М. Законотворчество как вид социального прогнозирования / В. М. Сырых // Проблемы юридической техники. – Нижний Новгород : НГУ, 2000. – С. 48–54.
144. Талан Ю. М. Юридические конструкции в советском законодательстве / Ю. М. Талан // Развитие социальной деятельности Советского государства и права. Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск, 1980. – С. 18–24.
145. Тарановский Ф. В. Энциклопедия права / Ф. В. Тарановский . – 3-е изд. – СПб., 2001. – 456 с.
146. Текст : структура и анализ (сборник научных трудов). – М. : МГУ. 1989. – 198 с.
147. Теория государства и права / Отв. ред. А. И. Денисов. – М. : Юрид. лит., 1998. – 454 с.
148. Теория государства и права / Под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юрист, 1996. – 458 с.
149. Теория государства и права. Учебник / Под ред. А. М. Васильева. 2-е изд. – М. : Юрид. лит., 1983. – 416 с.
150. Теория государства и права / Под ред. М. М. Рассолова, В. О. Лучина, Б. С. Эбзеева. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 640 с.
151. Теория государства и права : Хрестоматія : в 2-х т. / Автор составитель В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М. : Юристъ, 2001. – Т.2. – 604 с.
152. Теория государства и права. – Харьков : Одиссей, 2005. – 191 с.
153. Теорія держави і права. Академічний курс : Підручник / О. В. Зайчук, А. П. Заєць, В. С. Журавський, О. Л. Копиленко та ін. За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
154. Теорія держави і права: Навчальний посібник / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За загал. Ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 368 с.
155. Тихомиров Ю. А. Законодательная техника как фактор эффективности законодательной и правоприменительной деятельности / Ю. А. Тихомиров // Проблемы юридической техники / Под ред. В. М. Баранова. – Нижний Новгород : НГУ, 2000. – С. 34–40.
156. Тихомиров Ю. А. Законодательная техника / Ю. А. Тихомиров. – М. : Городец, 2000. – 272 с.
157. Тихомиров Ю. А. Как применять закон / Ю. А. Тихомиров. – М. : Наука, 1993. – 285 с.
158. Тихомиров Ю. А. Правовые акты / Тихомиров Ю. А., Котелевская И.В. – М. : Городец, 1999. – 157 с.
159. Тихомиров Ю. А. Теория закона / Ю. А. Тихомиров. – М. : Городец, 1982. – 170 с.
160. Ткаченко Ю. Г. Применение социалистического права / Ю. Г. Ткаченко // Теория государства и права / Под ред. А.М. Васильева. – М. : Юрид.лит., 1977. – 497 с.
161. Тураева З. Я. Лингвистика текста / З. Я. Тураева. – М : Просвещение, 1986. – 127 с.
162. Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.98р. № 817/98 // Офіційний вісник України вiд 13.08.1998. – 1998 р., № 30, стор. 2.
163. Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади» від 09.02.1999 р. № 145/99 // www.rada.gov.ua.
164. Українське державотворення: невитребуваний потенціал : Словник-довідник / За ред. О. М. Мироненка. – К. : Либідь, 1997. – 560 с.
165. Український Радянський енциклопедичний словник : у 3 т. – К. : Голов. ред. УРЕ, 1987. – Т.3. – 855 с.
166. Учебное пособие по теории государства и права / Под ред. В. В. Диаконова // www.allpravo.ru.
167. Ушаков А. А. Законодательная техника / А. А. Ушаков // Ученые записки Пермского государственного университета. – 1970. – № 2. – С. 70–85.
168. Ушаков А. А. О методе юридической техники / А. А. Ушаков // Ученые записки Пермского государственного университета. – Пермь : ПГУ, 1963. – С. 101–118.
169. Ушаков А. А. О понятии в юридической технике и ее основных проблемах / А. А. Ушаков // Ученые записки Пермского государственного университета. – Пермь : ПГУ, 1961. – Т. 21. – С. 45–55.
170. Фандалюк О. В. Правозастосувальні акти-дії в механізмі здійснення функцій органами внутрішніх справ: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ін-т внутрішніх справ / О. В. Фандалюк . – Х., 1999. – 21 с.
171. Философский энциклопедический словарь. – М. : ИНФРА, 2000. – 576 с.
172. Червонюк В. И. Теория государства и права : Учебник / В. И. Червонюк. – М. : ИНФРА-М, 2006. – 704 с.
173. Черданцев А. Ф. Теория государств и права / А. Ф. Черданцев. – М. : Юрайт-М, 2001. – 432 с.
174. Черданцев А. Ф. Юридические конструкции, их роль в науке и практике / А. Ф. Черданцев // Правоведение. – 1972. – №3. – С. 12–19.
175. Чернобель Г. Т. Структура норм права и механизм их действия (логические аспекты) / Г. Т. Чернобель // Правоведение. – 1983. – № 4 – С. 20–27.
176. Чигидин Б. В. К вопросу о понятии юридической техники. – Представительная власть – ХХІ век : законодательство, комментарии, проблемы / Б. В. Чигидин. – №5-6. – 2002. – С. 36–38.
177. Чиквиашвили К. С. Структура семантичної організації текста: Автореф. дис. ... канд.філолог.наук / К. С. Чиквиашвили. – Москва, 1980. – 24 с.
178. Чубковец С. Н. Актуальные проблемы применения правил нормотворческой техники при подготовке проектов нормативных правовых актов / С. Н. Чубковец // Актуальные вопросы правотворчества в Республике Беларусь : Материалы научно-практической конференции (21 декабря 2000 г.). – Мн. : Нац. Центр законопроектной деятельности, 2001. – С. 149–156.
179. Чулінда Л. І. Залежність тлумачення правових приписів від оформлення переліків у текстах правових актів / Л. І. Чулінда // Українське право. – 2000. – № 1(13). – С. 30–35.
180. Чулінда Л. І. Юридико-лінгвістичне тлумачення текстів нормавтино-правових актів: Автореф. дис. ... канд. юрид. Наук : 12.00.01 / Л. І. Чулінда. – Київ, 2003. – 16 с.
181. Чулінда Л. І. Шлях вдосконалення законодавства через юридико-лінгвістичні особливості побудови законодавчих текстів / Л. І. Чулінда // Українське право. – 1999. – №2 (12). – С. 61–63.
182. Шаргородский М. Д. Техника и терминология уголовного закона / М. Д. Шаргородский // Сов. гос. и право. – 1948. – №1. – С. 58–65.
183. Шебанов А. Ф. Вопросы теории нормативных актов в советском праве: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук / А. Ф. Шебанов. – М., 1975. – 20 с.
184. Шемшученко Ю. С. Теоретичні засади концепції розвитку законодавства України / Ю. С. Шемшученко // Концепція розвитку законодавства України : Матеріали науково-практичної конференції (травень 1996 р.). – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – С. 40–42.
185. Шутак И. Д. Теория и практика оговорок в праве : система понятий. Терминологический словарь / И. Д. Шутак. – СПб. : Алетейя, 2001. – 203 с.
186. Энциклопедия по теории государства и права. Акты применения правових норм : понятие особенности, виды // www.zakazkursovoi.narod.ru.
187. Юридическая техника : обзор материалов научно-методического семинара // Юрист. – 2000. – № 1 – С. 45–50.
188. Юридична енциклопедія : в 6т. / Ред.кол. : Ю. С. Шемшученко (голова ред.кол.) та ін. – К. : Українська енциклопедія, 1999. – Т.1. – 670 с.
189. Юридична енциклопедія: в 6-ти т. / Ред. кол. : Ю. С. Шемшученко (голова ред. кол.) та ін. – К. : Українська енциклопедія, 2003. – Т.5. – 736 с.
190. Юридична енциклопедія : в 6-ти т. / Ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (голова ред. кол.) та ін. – К. : Українська енциклопедія, 2004. – Т.6. – 765 с.
191. Юков М. К. Место юридической техники в правотворчестве / М. К. Юков // Правоведение. – 1979. – №5. – С. 44–51.
192. Юсупов В. А. Правоприменительная деятельность органов управления / В. А. Юсупов . – Воронеж, 1997. – 245 с.
193. Ющик О. І. Юридична техніка: проблеми визначення поняття / О. І. Ющик // Парламентаризм в Україні : теорія та практика / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 26.06.2001 р. – К. : Ін-т законодавства ВР України, 2001. – С. 644–649.
194. Явич Л.С. Общая теория права / Л.С. Явич. – Л., 1971. – 343 с.
195. Язык закона / Под ред. А. С. Пиголкина. – М. : Юрид. лит., 1990. – 192 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 150
Скачать бесплатно 21784.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.