У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Вплив соціальних факторів на злочинність в умовах становлення незалежної Української держави
Количество страниц 223
ВУЗ Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника
Год сдачи 2007
Содержание З М І С Т

ВСТУП ...............................................................................................................
РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика процесу детермінації злочинності .....
1.1. Поняття причин та умов злочинності ...........................................
1.2. Механізм дії причин та умов злочинності ...................................
1.3. Взаємодія соціальних і біологічних чинників у генезисі
злочинної поведінки .......................................................................
Висновок до Розділу 1 ....................................................................
РОЗДІЛ 2 Кримінологічний аналіз детермінант злочинності у
незалежній Україні..........................................................................
2.1. Вплив економічного фактора на динаміку і структуру
злочинності .....................................................................................
2.2. Вплив політичного фактора на динаміку і структуру
злочинності .....................................................................................
2.3. Характеристика впливу організаційно-управлінського,
ідеологічного та інших соціальних факторів на динаміку
і структуру злочинності.................................................................
Висновок до Розділу 2 ....................................................................
РОЗДІЛ 3 Протидія соціальним факторам злочинності в Україні...............
3.1. Кримінологічна (профілактична) політика України....................
3.2. Основні напрямки загальносоціальної профілактики
злочинності ....................................................................................
3.3. Спеціально-кримінологічна та індивідуальна
профілактика злочинів ...................................................................
Висновок до Розділу 3 ....................................................................
ВИСНОВКИ ......................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................
ДОДАТКИ .........................................................................................................

ВСТУП

Актуальність теми. 16 липня 1991 року Верховною Радою УРСР було прийнято Декларацію про державний суверенітет і на геополітичній карті світу з’явилося нове державне утворення – Україна. Роки незалежності нашої молодої держави супроводжувались подоланням різноманітних труднощів, пов’язаних зі зміною суспільно-політичного устрою та притаманними їй процесами деструктивного, руйнівного характеру. Суттєво змінилась (збільшилась та реструктуризувалась) злочинність – кількість зареєстрованих органами внутрішніх справ злочинів збільшилась з 480,5 тис. у 1991 р. до 539,3 тис. у 1993 р. та 641,9 тис. у 1995 р.; загальний рівень зареєстрованої злочинності (в розрахунку на 100 000 чоловік населення) у 1991 р. складав 784, у 1993 р. – 1039, у 1995 р. – 1252 злочинів. Попри зусилля, що були спрямовані на стримування криміналізації суспільства, рівень злочинності в Україні у наступні роки й далі продовжував залишатися достатньо високим, приріст загальної кількості зареєстрованих злочинів до 1992 р. складав: у 1996 р. – 28,5%, у 1998 р. – 19,9%, у 2000 р. – 15,2%, у 2003 р. – 17,8%, у 2004 р. – 9,8%, у 2005 р. – 1,04%. З’явились нові й набули інших якостей відомі фактори злочинності, що обумовило кардинальні зміни в системі боротьби та профілактики цього явища.
Реалізація курсу на перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової викликала падіння виробництва, безробіття, інфляцію, гіперінфляцію тощо. В Україні період проведення економічних реформ характеризувався постійним зменшенням обсягу виробництва промислової продукції і продукції сільського господарства (за період з 1990 по 1999 рр. – на 48,9% та на 51,5% відповідно), вантажних перевезень на транспорті (за період з 1991 по 1999 рр. – від 6 до 1,5 млрд. т.), обсягу платних послуг населенню (індекс платних послуг населенню становив у 1992 р. 78,0% до попереднього року, а в 1995 р. – вже 67,7%). Це викликало зростання рівня корисливої та економічної злочинності. Так, рівень економічної злочинності в країні збільшився з 35872 злочинів у 1992 р. до 65724 у 1999 р. Згодом кількість злочинів, зареєстрованих у сфері економіки, зменшилась, однак приріст зберігся й надалі: 44,1% у 2000 р., 16,5% у 2001 р., 18,2% у 2002 р., 23,1% у 2004 р., 25,7% у 2005 р.
У нашій державі, в якій достатньо очевидно проявляється соціальне й економічне розмежування, гостро постають питання, пов’язані з державною владою. В процесі її здобуття та подальшого утримання нерідко зіштовхуються правомірні й кримінальні інтереси, внаслідок чого все більшої актуальності в суспільстві набувають проблеми корупції, службової, економічної злочинності із використанням державних структур, розв’язання політичних конфліктів за допомогою суто кримінальних методів та т. ін.
Незадовільна ситуація спостерігається і в духовній сфері суспільства. В умовах переходу до ринкової економіки держава виявилася неспроможною фінансувати в повному обсязі культурну сферу життя: зменшилась кількість загальних бібліотек, закладів культури клубного типу, знизилась кількість відвідувань театрів та музеїв і ін.
Окремі аспекти досліджуваної проблеми розглядалися у працях як вітчизняних учених, зокрема, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, В.В. Голіни, В.К. Грищука, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.П. Закалюка, В.С. Зеленецького, Я.Ю. Кондратьєва, О.М. Костенка, М.В. Костицького, А.А. Музики, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, С.А. Тарарухіна, В.П. Тихого, П.Л. Фріса, В.І. Шакуна, С.С. Яценка та інших, так і зарубіжних фахівців – Г.О. Аванесова, Ю.М. Антоняна, М.М. Бабаєва, Ю.Д. Блувштейна, А.І. Долгової, А.Е. Жалинського, І.І. Карпеця, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.В. Лунєєва, Г.М. Міньковського, Е.Ф. Побегайло та інших. Незважаючи на значний обсяг наукових праць, присвячених даній проблематиці, тему взаємозв’язків злочинності із конкретними факторами соціального буття не вичерпано.
Викладені положення відносно взаємного впливу соціальних негараздів, притаманних перехідному періоду, та рівня злочинності в Україні підтверджують безумовну значущість досліджуваної проблематики та необхідність її розв’язання. Розгорнута характеристика соціальних факторів, які справляють вплив на показники злочинності в нашій державі, дасть змогу на теоретичному рівні більш повно зрозуміти сутність цих явищ, що дозволить у подальшому більш ефективно на практиці впроваджувати заходи щодо її обмеження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України №1376 від 25 грудня 2000 року. Тема дисертаційного дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника як складова теми “Актуальні проблеми кримінального права і кримінології”, затвердженої рішенням вченої ради Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (протокол №5 від 17 січня 2002 року), яка як цільова комплексна програма включена Академією правових наук України до планів науково-дослідних робіт наукових установ та вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення механізмів впливу соціальних факторів на злочинність в умовах переходу до іншого соціально-економічного ладу та здобуття державності Україною, розробка пропозицій щодо форм та методів профілактики.
Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:
- виділити і розкрити механізм дії комплексу факторів, які найбільш активно визначали показники злочинності в Україні протягом 1991-2005 рр.;
- встановити ступінь кореляції найважливіших соціальних чинників (політичних, економічних, ідеологічних, культурних, організаційно-управлінських та інших) зі станом та динамікою злочинності в нашій державі;
- здійснити змістовно-часову періодизацію криміногенної ситуації в Україні в контексті соціального розвитку держави;
- визначити роль соціальних факторів у процесі детермінації злочинної поведінки та їх взаємозв’язок із біологічними факторами;
- поглибити поняття, зміст та завдання кримінологічної (профілактичної) політики Української держави як складового елементу загальної політики у сфері боротьби зі злочинністю;
- провести класифікацію заходів спеціально-профілактичного впливу на злочинність з огляду на здійснюване дослідження;
- обгрунтувати необхідність удосконалення чинного законодавства в плані прийняття нормативно-правових актів, які регламентували б профілактичний вплив на злочинність.
Об’єктом дослідження є соціальні явища і процеси, які визначали стан, структуру та динаміку злочинності в Україні в період 1991-2005 років.
Предметом дисертаційного дослідження є вплив соціальних факторів (політичного, економічного, ідеологічного, організаційно-управлінського та ін.) на показники злочинності в період становлення України як незалежної держави, а також питання профілактичного впливу на злочинність з метою зменшення її рівня.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети і завдань, з урахуванням об’єкта й предмета дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження було застосовано наступні загальнонаукові та спеціальні методи:
- діалектичний – при вивченні факторів злочинності та умов, що її визначають, не як відокремленого явища, а як важливої складової взаємопроникаючого процесу впливу соціальних факторів на злочинність і навпаки, взаємного розвитку цих явищ;
- порівняльно-правовий та історичний – при аналізі позицій науковців щодо окремих правових понять, зокрема причин злочинності та умов, що їм сприяють, співвідношення соціального й біологічного як детермінантів злочинної поведінки, поняття діяльності з профілактики злочинів, її завдань та функцій; при порівнянні змісту таких термінів, як “причини злочинності” та “умови злочинності”, “загальна профілактика” та “індивідуальна профілактика”;
- системно-структурного аналізу – при дослідженні взаємозв’язку злочинності із економікою, політикою, численними негативними соціальними відхиленнями (алкоголізмом, наркоманією, проституцією);
- дослідження документів – при опрацюванні даних, що містяться у статистичних збірниках, матеріалах контролюючих органів, друкованих виданнях засобів масової інформації (наприклад, при з’ясуванні розміру прибутку населення протягом досліджуваного періоду, тенденцій злочинності у сфері економіки).
Було проведено конкретно-соціологічне дослідження методами анкетування та опитування 300 працівників судових та правоохоронних органів Івано-Франківської, Львівської та Рівненської областей (суддів, слідчо-прокурорських працівників прокуратури та слідчих управлінь внутрішніх справ), при цьому використовувався статистичний метод обробки отриманих даних.
В якості емпіричної бази дослідження виступили дані державної статистики – узагальнення Державного комітету статистики України, матеріали Верховного Суду, МВС України, Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України (під час його функціонування), дані, отримані автором в результаті проведеного анкетування. Теоретичну основу дисертації, поряд із роботами з кримінального права, кримінології, кримінально-виконавчого права, склали законодавчі акти, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України і ін.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є комплексним монографічним дослідженням аналізу впливу соціальних факторів на стан і динаміку злочинності. На основі проведеного дослідження обгрунтовано і сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінології або наділені істотними ознаками наукової новизни і виносяться на захист:
1. Вперше комплексно досліджено взаємозв’язок найважливіших соціальних факторів із показниками злочинності протягом періоду становлення України як незалежної держави.
2. Запропоновано вперше змістовно-часову періодизацію криміногенної ситуації в Україні в контексті соціального розвитку держави, при цьому виділені такі її етапи: злочинної експлозії (1991-1995 рр.) – різкого зростання рівня злочинності; стабілізації (1996-1999 рр.) – позитивних змін у структурі й динаміці злочинності; маятникового коливання рівня злочинності (1999-2005 рр.).
3. Одержали подальший розвиток положення науки кримінології про причини й умови злочинності під кутом зору їх дії в умовах перехідного періоду; класифікацію соціальних факторів, які впливають на злочинність: за їх змістом, природою, мірою впливу та іншими критеріями.
4. Визначено і обгрунтовано механізми детермінації злочинності політичними, економічними, культурними й іншими процесами загальнонаціонального масштабу, притаманними Українській державі перехідного періоду.
5. Одержали подальший розвиток концептуальні засади кримінологічної (профілактичної) політики Української держави як складової загальної політики у сфері боротьби зі злочинністю – дано її авторське поняття, визначені завдання, принципи, охарактеризовано взаємодію з іншими елементами: кримінально-правовою, кримінально-процесуальною та кримінально-виконавчою політиками.
6. Поглиблено вчення про загальносоціальну профілактику злочинності: її мету, призначення, принципи запобігання злочинності (загальноправові, управлінські та спеціально-профілактичні), об’єкт впливу та суб’єкти здійснення; спеціальну та індивідуальну профілактику злочинності спеціалізованими суб’єктами – судовими і правоохоронними органами.
7. Розроблено додаткову, з огляду на предмет дисертаційного дослідження, класифікацію спеціально-профілактичних заходів протидії злочинності, а саме: за їх змістовним наповненням, ступенем пріоритетності, періодами актуалізації.
8. Внесено пропозиції по вдосконаленню положень законопрокту України “Про соціальну профілактику правопорушень в Україні”. Зокрема, пропонується сформувати категоріальну частину за рахунок визначень термінів законопроекту, розширити перелік принципів здійснення соціальної профілактики правопорушень, доповнити перелік заходів соціальної профілактики правопорушень кримінологічною (комплексною) експертизою та правовим вихованням (Додаток Ж дисертації). Наведено додаткові аргументи щодо необхідності прийняття закону України “Про міграцію” та пропозиції – в частині правового регулювання засад створення й функціонування системи служб працевлаштування мігрантів, їх компетенції.
9. Зроблено пропозиції щодо вдосконалення змісту норм чинного законодавства України – Кодексу законів про працю України, Законів України “Про захист суспільної моралі”, “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Про основи містобудування”, які викладено у висновках.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих у роботі науково обґрунтованих положень, висновків, пропозицій і рекомендацій полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- в науково-дослідній сфері – матеріали дисертації можуть бути основою для продовження наукового дослідження проблем впливу соціальних факторів на злочинність і їх профілактики;
- в правотворчості – в результаті проведеної роботи сформульовані пропозиції, які можуть бути використані при підготовці законодавчих і підзаконних актів, подальшого вдосконалення законодавства України щодо профілактики злочинності (Лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України №06-19/14-1386 від 29 вересня 2005 р.);
- у правозастосовній діяльності – результати дослідження можуть бути використані у діяльності правоохоронних органів при проведенні досудового слідства, профілактиці злочинів (Акт впровадження результатів дисертації в роботу УВС Івано-Франківської області №1/220 від 26 травня 2006 р.);
- у навчальному процесі – матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі правничого факультету Національного університету “Острозька академія”, Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Прикарпатського юридичного інституту МВС України (сьогодні – Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету МВС України), юридичного факультету Інституту права, економіки та будівництва Української академії наук при викладанні дисциплін “Кримінальне право України”, “Кримінологія”, “Кримінально-виконавче право України”.
Апробація результатів дисертації. Висновки, положення та рекомендації дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, в подальшому використані й апробовані дисертантом у ході підготовки наукових статей.
Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені на таких конференціях:
- Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации” (м. Бєлгород, 25-26 квітня 2002р.);
- науково-практичній конференції “Новий Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України” (м. Івано-Франківськ, 3-4 жовтня 2002 р.);
- науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності” (м. Івано-Франківськ, 13 грудня 2002 р.);
- Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих учених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 19 квітня 2003 р.);
- V-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 21-22 травня 2004 р.);
- VI-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 28-29 квітня 2005 р.);
- Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Правосудие как институт обеспечения прав и свобод человека и гражданина” (м. Великий Новгород, 7-8 квітня 2006 р.);
- Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих учених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.);
- науково-теоретичному семінарі “Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності” (м. Івано-Франківськ, 12-13 травня 2006 р.);
- Міжнародній науковій конференції “Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми” (м. Донецьк, 17-18 листопада 2006 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені автором у 16 наукових статтях, 7 з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації визначена предметом та зумовлена метою і завданнями наукового дослідження. Вона складається із переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (249 найменувань) та 9 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки, з них обсяг основного тексту – 185 сторінок, обсяг списку використаних джерел – 20 сторінок, додатків – 18 сторінок.




Список литературы В И С Н О В К И

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє дисертанту зробити наступні висновки:
1. На стан і динаміку злочинності в Україні у період 1991-2005 рр., справляли суттєвий вплив соціальні процеси глобального характеру, які проходили на той час у державі. Поштовхом до розвитку цих процесів став розпад колишнього СРСР та здобуття нашою країною незалежності. Масштабні зміни, які відбувалися на той момент у політичній, економічній, соціальній сферах нерідко викликали коригування життєвих планів і перспектив наших громадян у сторону конфлікту із законом.
2. У досліджуваному періоді соціального розвитку України як незалежної держави можна вирізнити три основні етапи, з якими, в свою чергу, слід пов’язувати і показники злочинності.
На першому етапі (1991-1995 рр.) відбувалося стрімке падіння життєвого рівня населення. Загальнокризова ситуація у різних сферах суспільного життя зумовила зростання рівня злочинності в країні на цьому етапі (етапі злочинної експлозії) – кількість зареєстрованих органами внутрішніх справ злочинів збільшилась з 480,5 тис. у 1991 р. до 539,3 тис. у 1993 р. та 641,9 тис. у 1995 р. Зросли (за окремими видами злочинів) показники насильницької злочинності (наприклад, у 1995 р. приріст умисних вбивств до 1992 р. склав 30%, тілесних ушкоджень різних ступенів тяжкості – 15,8%); показники загальнокримінальної корисливої злочинності (наприклад, у 1995 р. приріст шахрайств до 1992 р. становив 76%, крадіжок – 15,9%); показники економічної злочинності, при чому приріст зареєстрованих злочинів у сфері господарської діяльності склав у 1995 р. порівняно з 1992 р. – 64,4%.
На другому етапі – етапі стабілізації (1996-1999 рр.), – поступово зменшується падіння життєвого рівня населення, за окремими напрямами вдалося стабілізувати ситуацію, незважаючи на неприйнятність окремих соціально-економічних показників. Реалізація комплексу правових, організаційних і практичних заходів, відповідно, змінили криміногенну ситуацію в державі, розширили спектр позитивних тенденцій в організації профілактики злочинних проявів. Починаючи з 1996 р. на даному етапі відбулися позитивні зміни у структурі і динаміці злочинності, зменшилась кількість зареєстрованих злочинів. Зменшення кількості злочинів відбулося за рахунок злочинів насильницького і загальнокримінально корисливого спрямування. Однак кількість злочинів у сфері економіки збільшилась і склала у 1999 р. 11,8% від загального числа зареєстрованих злочинів.
Третій етап (1999 р. - 2005 р.) – етап маятникового коливання, – характерний зменшенням кількості зареєстрованих злочинів. В подальшому, однак, була втрачена тенденція до зниження рівня злочинності: впродовж 2003 р. в державі було зареєстровано 566,4 тис. злочинів, що на 23% більше, ніж у 2002 р. У 2004 р. і 2005 рр. органами внутршніх справ було зареєстровано 527,8 тис. і 485,7 тис. злочинів відповідно.
3. У зазначений період економічний фактор безсумнівно чітко корелював зі станом та динамікою злочинності в державі. Внаслідок проголошених курсів переходу від командно-адміністративної економіки соціалізму до ринкової економіки не заставили себе чекати такі наслідки, як падіння виробництва, безробіття і подальше масове зубожіння населення, розбалансованість економіки, інфляція і гіперінфляція, зниження продуктивності праці тощо. Спостерігались значні темпи спаду обсягів виробництва промислової продукції і товарів народного споживання. Взагалі економічна політика в Україні характеризувалась, поряд з позитивними, і рядом негативних обставин, а саме: ринкові перетворення здійснювались непослідовно, супроводжувались прийняттям необдуманих і поспішних рішень; в умовах зламу старої соціально-економічної структури не було забезпечено чіткого контролю за розвитком економічної ситуації з боку державних розпорядчо-управлінських структур; основна маса населення не була підготовлена до докорінних реформ у сфері економіки.
Економічні процеси, що відбувалися в державі, адекватно відбивалися на розвитку криміногенної ситуації в країні. Стрімке соціальне й економічне розшарування населення, що проявилось у появі незначного відсотка дуже багатих людей поруч з основною частиною, що перебувала за межею бідності, зміни у мотиваційній сфері кримінальної поведінки, потягнули за собою розподіл злочинності на “багату” (злочинність осіб з високими матеріальними можливостями) і “бідну” (злочинність незаможних людей). Економічні негаразди в Україні після 1991 року зумовили різке зростання кількості традиційних корисливих та економічних злочинів, появу нових видів злочинної поведінки (у сферах зовнішньоекономічної діяльності, кредитно-фінансовій, підприємництва, приватизації тощо), рівня корумпованості чиновницького апарату, вирівнювання відсотку міської і сільської злочинності тощо. Економічний фактор впливає на злочинність і опосередкованим чином, оскільки різка стратифікація населення за рівнем доходів викликає таку психологічну атмосферу в суспільстві, що веде не тільки до вчинення різного роду протиправних посягань, а й до морального виправдовування вчинюваних злочинів.
4. У досліджуваний період нового якісного значення набув політичний фактор. У період колишнього СРСР, коли панувала єдина державна ідеологія та одна політична партія, яка цю ідеологію впроваджувала в життя, неможливо було уявити собі ситуацію боротьби за владу численних політичних партій, активного протистояння між собою різних гілок влади (передусім законодавчої і виконавчої), участі у законотворчій діяльності осіб із сумнівним, а інколи із злочинним минулим. Радикальна ж зміна політичної системи в Україні у 1991 році та поступова поява політиків так званої “нової формації” засвідчили той факт, що політичні конфлікти в нашому суспільстві тісно межують із злочинними проявами, прямо впливаючи на їх кількісні і якісні показники. Такого роду конфлікти нерідко тягнули за собою підрив міжнаціональних та міжрелігійних відносин, політичні фігури державного масштабу дозволяли використовувати для боротьби із своїми конкурентами суто кримінальні способи. Відповідно політична нестабільність у державі, що спостерігалась в Україні, безпосередньо пов’язана із подальшою економічною та соціальною ситуацією в суспільстві.
5. Зі станом і динамікою злочинності в країні у досліджуваний період взаємодіяли і інші соціальні фактори (ідеологічний, організаційно-управлінський, демографічний, еколого-техногенний, соціальні хвороби нашого суспільства тощо). Серед основних чинників вищезазначених факторів, які певним чином обумовлювали та визначали показники злочинності, слід назвати наступні: ідеологічного змісту – незадовільна політика держави у плані виховання правової культури, культури побуту (культури сімейно-шлюбних відносин) та культури поведінки громадян, засилля теле- і газетного простору продукцією, що пропагує насильство, жорстокість, цинізм; організаційно-управлінського спрямування – низький рівень організації діяльності державних структур, безвідповідальність державних службовців, помилки у доборі керівних кадрів; демографічного напрямку – негативні зрушення у відтворенні населення, зниження рівня народжуваності, підвищення смертності; поширення алкоголізму, наркоманії, токсикоманії і ін.
Фактор ідеологічного змісту у взаємодії із економічним зумовив зміни у соціально-демографічній та кримінально-правовій структурі злочинності: стійку тенденцію до зростання освітнього рівня злочинців, втягування ж у злочинність верств населення, які раніше вважалися кримінологічно благополучними (людей з вищою та середньою спеціальною освітою, наукових співробітників і т. д.), викликало якісні зміни злочинності, яка все частіше стала зачіпати сфери діяльності, пов’язані з використанням високих технологій; появу злочинів на релігійному підгрунті і т.д. Демографічний фактор проявив себе у значному коливанні рівня смертності населення від вбивств, самогубств, нещасних випадків та інших зовнішніх дій; вплив на злочинність міграційних процесів потягнув за собою активізацію діяльності організованих злочинних груп у цій сфері з ознаками злочинного промислу та суттєве зростання криміналізації суспільства в прикордонних районах України; неприйнятна політика держави у протидії наркоманії привела до різкого зростання рівня злочинів у сфері наркотиків та злочинів, вчинених під безпосереднім їх впливом на організм, змін у структурі даного виду злочинності: омолодженню та фемінізації, залученню всіх соціальних груп тощо.
6. Самостійним елементом (складовою) політики у сфері боротьби зі злочинністю є кримінологічна (профілактична) політика, під якою слід розуміти вироблену Українською державою та здійснювану на підставі основоположних правових принципів стратегію і тактику виявлення, аналізу і оцінки причинного комплексу злочинності, розробку найбільш оптимальних напрямів по реалізації заходів, метою яких є досягнення позитивних зрушень в характеристиках злочинності, ліквідація або зниження потенціалу криміногенних факторів, що її детермінують.
Завдання кримінологічної (профілактичної) політики пов’язані із: 1) визначенням загальних засад здійснення профілактичної діяльності; 2) виявленням, аналізом і оцінкою явищ об’єктивно-суб’єктивної дійсності, які можуть бути віднесені до категорії причин і умов злочинності та потребують попереджувального впливу; 3) формуванням в теорії і реалізації на практиці найбільш оптимальних стратегічних і тактичних напрямів запобігання і протидії різним видам злочинної діяльності, обранням ефективних заходів та засобів, що мають своєю метою усунення (блокування, нейтралізацію) криміногенних факторів, зміну антигромадської спрямованості особи тощо; 4) взаємодією з іншими елементами (складовими) політики у сфері боротьби зі злочинністю.
Центральним місцем кримінологічної політики нашої держави повинне бути створення і розвиток на сучасному рівні конкретної системи профілактики (попередження) злочинів, яка має бути визначена на законодавчому рівні (із прийняттям Закону України “Про профілактику правопорушень”) та деталізована підзаконними нормативно-правовими актами.
7. Вбачається, що основними напрямками зменшення рівня конфліктності у сферах, що потребують профілактичного впливу, мають виступати:
 у економічній сфері державні зусилля повинні бути спрямовані на розробку перспективного плану розвитку, виконання практичних положень якого зумовило б загальне оздоровлення економіки країни. В комплексі першочергових заходів економічного характеру необхідно виділяти: розвиток виробництва, зміцнення національної валюти та зменшення інфляції, контроль за джерелами поповнення та каналами реалізації бюджету, боротьбу із тіньовою економікою, ефективне регулювання процесів, що відбуваються у сферах зовнішньоекономічної діяльності, кредитно-фінансовій, підприєм-ництва, створення робочих місць і збільшення зайнятості населення, підвищення рівня доходів та постійне його коригування в залежності від фінансово-економічних показників розвитку держави і ін.;
 у політичній сфері: забезпечення “прозорих” виборів депутатів Рад усіх рівнів, чіткий розподіл повноважень та меж компетенції органів місцевого самоврядування і державних органів існуючих автономних утворень, цивілізована процедура проведення передвиборної боротьби, різноманітних акцій опозиційно налаштованих груп та партій тощо;
 у соціальній сфері: масштабні соціальні перетворення в державі безумовно справлять позитивний ефект на демографічну і медичну ситуацію в державі, заходи, що покращать стан речей, повинні бути спрямовані на позитивні зрушення у відтворенні населення, підвищення абсолютних і відносних показників народжуваності, зниження рівня смертності, боротьбу з захворюваннями різної етимології (СНІДу, хворіб, що передаються статевим шляхом, туберкульозу) тощо.
8. З огляду на предмет дослідження, подано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України з метою посилення його профілактичного потенціалу. Кодекс законів про працю України пропонується доповнити нормою, що передбачала б матеріальну відповідальність господарюючих суб’єктів за невиконання встановленого ст.ст. 196,197 обов’язку бронювання прийняття молоді на роботу та надання їй першого робочого місця. Дана відповідальність полягала б у щорічній сплаті відділенням Фонду соціального страхування на випадок безробіття штрафних санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте молоддю. Необхідно посилити вимоги, що ставляться до реєстрації релігійних організацій у Законі України “Про свободу совісті та релігійні організації” – в плані кількісного і вікового цензу засновників; перелік випадків припинення діяльності релігійної організації у судовому порядку (ст.16) уявляється необхідним доповнити випадками поєднання обрядової чи проповідницької діяльності з посяганнями на права (зокрема, майнові) громадян; проведення обрядів, які суперечать суспільним нормам; навернення громадян у свою віру шляхом обману чи насилля. В Законі України “Про захист суспільної моралі” слід передбачити відповідальність за виробництво та розповсюдження продукції, що принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою, пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління і ін. У Законі України “Про основи містобудування” доцільно передбачити структурним компонентом коплексної державної експертизи проектів об’єктів містобудування кримінологічну експертизу, яка б оцінювала можливість впливу цієї діяльності на протиправну поведінку в окремому районі.
9. Уявляється за необхідне відновити діяльність спеціальних профілактичних підрозділів, які б функціонували на загальнодержавному і регіональному (обласному) рівнях. Новостворювані відділи повинні займатися аналітичною, методичною, координаційною діяльністю, поєднаною з наявністю у них реальних можливостей здійснення впливу на ситуацію. У функціональних обов’язках даних підрозділів повинно бути виявлення факторів, що визначають рівень злочинності, та оцінка ступеня їх актуальності на певному етапі розвитку; виявлення, відповідно до розроблених методик, осіб, антисоціальна спрямованість дій яких свідчить про можливість вчинення ними в майбутньому злочинів, подальші їх дії за принципом виставлення “червоних карток”. Запропонована класифікація спеціально-профілактичних заходів протидії злочинності, які можна розподілити за: 1) змістовним наповненням – соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні, ідеологічні і культурно-виховні, організаційно-управлінські і ін.; 2) ступенем пріоритетності – заходи, здійснювані суб’єктами, попередження злочинів для яких є головним із обов’язкових статутних функціональних завдань, передбачених чинним законодавством, та заходи, здійснювані суб’єктами, для яких вказана діяльність не є головним статутним функціональним завданням; 3) моментом актуалізації – постійні, тобто заходи, що здійснюються спеціалізованими суб’єктами постійно у процесі здійснюваної попереджувальної діяльності та періодичні, тобто заходи, що здійснюються суб’єктами з певною циклічністю, з огляду на настання актуалізуючих факторів.
Таким чином, отримані наукові результати дають досить чітке уявлення про взаємодію соціальних факторів із показниками злочинності з 1991 по 2005 роки. Дослідження дозволяє прогнозувати подальший розвиток подій, а також виявляти відповідні причини та умови, які сприяють зростанню рівня злочинності, і справляти на них конкретний профілактичний вплив.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М., 1980. – 220 с.
2. Аванесов Г.А. Криминология. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 500 с.
3. Алексеев А.И. Правовые основы профилактики преступлений органами внутренних дел: Лекция. – М.: Московская ВШ МВД СССР, 1980. – 148 с.
4. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2005 р. (за даними судової статистики) // www.scourt.gov.ua/clients/vs.nst/
5. Антонян Ю.М. Личность преступника: методика изучения и проблемы воздействия. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 342 с.
6. Антонян Ю.М. Механизмы преступного поведения. – М.: Наука, 1981. – 220 с.
7. Антонян Ю.М., Бородин С. В. Преступность и психические аномалии. – М.: Наука, 1987. – 284 с.
8. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника (неблагоприятное влияние на личность в микросреде). – М., 1975. – 158 с.
9. Ахтирська Н.М., Войтович Є.М., Сергач О.І., Хряпінський П.В. Злочинність в Запорізькій області за 2000 р.: Стан, динаміка та тенденції // www.ckrime-research.iatp.org.ua/library/crimes.htm
10. Бабаев М.М. Причины преступности и меры борьбы с ней. – М., 1974. – 162 с.
11. Бафия Е. Проблемы криминологии: диалектика криминогенной ситуации. – М.: Прогресс, 1978. – 149 с.
12. Белокобыльская Г.К., Голоднюк М.Н. Проблемы криминологической детерминации // Вестник Московского университета. Серия 2-я. Право. – 1985. - №6. – с.32-35.
13. Берлач А. Зовнішньоекономічна діяльність АПК в Україні: запобігання злочинності в цій сфері // Право України. – 1999. – №11. – с.55-57.
14. Білецький В. Удосконалення боротьби із злочинами у сфері зовнішньоекономічної діяльності // Право України. – 1997. - №9. - с.32-35.
15. Білецький В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність // Право України. – 1997. - №5. – с.34-36.
16. Блувштейн Ю.Д. Предупреждение преступлений. – Минск, 1980. – 319 с.
17. Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Профилактика преступлений. – Минск: Издательство “Университетское”, 1986. – 286 с.
18. Бойко А. Загальнотеоретичний аналіз соціально-економічних та соціально-психологічних причин та умов економічної злочинності // Вісник ЛДУ. Серія юридична. – 2000. – Випуск №35. – с.25-28.
19. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной програмы. – М.: Наука, 1990. – 245 с.
20. Вандышев А., Овчинский В. Стратегия профилактики // Советская юстиция. – 1991. – №1. – с.21-24.
21. Вермеш М. Основные проблемы криминологии / Под ред. Стручкова Н. А. – М.: Прогресс, 1978. – 135 с.
22. Влияние социальных условий на преступность (Сборник научных трудов). – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1983. – 268 с.
23. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. – Казань: Издательство Казанского университета, 1975. – 164 с.
24. Воронин Э.И., Воронин С.Э. Деятельность следователя органов внутренних дел по раскрытию и предупреждению преступлений. – Хабаровск, 1992. – 180 с.
25. Гаухман Л.Д. Правовые основы предупреждения преступлений. – М., 1990. – 296 с.
26. Гега П., Доля Л. Криміногенна ситуація в Україні за роки її незалежності // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №12 (42). – с.82-92.
27. Гегель Г.Ф. Энциклопедия философских наук. – М.: Мысль, т.1, 1975. – 440 с.
28. Генезис преступного поведения (Сборник статей). – Тарту, 1980. – 120 с.
29. Гернет М.Н. Избранные произведения. – М.: Юридическая литература, 1974. – 315 с.
30. Гернет М.Н. Общественные причины преступности. Социальное направление в науке криминального права. – М., 1906. – 160 с.
31. Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. – М.: Юридическая литература, 1965. – 388 с.
32. Гилинский Л.И. Проблема причинности в криминологической науке // Советское государство и право. – 1986. - №8. – с.32-34.
33. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений. – К.: УМКВО, 1989. – 69 с.
34. Голіна В.В. Поняття і характеристика предмету спеціальної профілактики злочинів // Радянське право. – 1984. – №1. – с.54-57.
35. Голіна В.В. Попередження злочинності. Лекція. – Харків, 1994. – 32 с.
36. Голина В.В. Работа органов внутренних дел и прокуратуры по предупреждению преступности: Учебн. пособие. – Харьков, 1981. – 210 с.
37. Голованов В.Г. Актуальные проблемы предупреждения правонарушений // Вестн. Белорус. ун-та. – Сер.2. – Минск, 1990. – №1. – с.15-18.
38. Голоднюк М.Н., Зубкова В.И. Предупреждение преступности. – М., 1990. – 112 с.
39. Горбуза А.Д., Сибиряков С.Л. Профилактическая работа следователя органов внутренних дел: Лекция. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985. – 72 с.
40. Горяинов К.К., Силаев А.И. Криминологическая обстановка и ее региональные особенности. – М.: ВНИИ МВД, 1985. – 84 с.
41. Григорьев Н.И. Алкоголизм и преступления в г. Санкт-Петербурге. – СПБ: Типография П. П. Сайкина, 1900. – 143 с.
42. Гришаев П.И. Влияние социальных явлений на преступность. – М.: ВЮЗИ, 1984. – 276 с.
43. Гришаев П.И. Структура полной причины преступности. Класификация причин и условий преступности. – М.: ВЮЗИ, 1984. – 198 с.
44. Даньшин И.Н. Общетеоретические проблемы криминологии. – Х.: Прапор, 2005. – 224 с.
45. Джужа О., Мозоль А. Міграційні процеси та злочинність в Україні: їх взаємодія // Право України. – 1998. – № 7. – с.62-65.
46. Джужа О., Голосніченко Д., Чернявський С. Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: кримінологічний аналіз // Право України. – 2000. - №11. – с.43-45.
47. Джужа О. Віктимологія на захисті прав і законних інтересів жертв злочину // Право України. – 2002. – №2. – с.133-138.
48. Джужа О., Кирилюк А. Кримінологічна експертиза як один із напрямків кримінологічної практики // Право України. – 2003. – №10. – с.95-100.
49. Джужа О.М., Василевич В.В., Кирилюк А.В. Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології // mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/6text/6_17htm
50. Джужа О.М. Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України // mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/11text/g11_20.htm
51. Джужа О.М., Мойсеєв Є.М., Василевич В.В. Кримінологія. Альбом схем (Загальна і Особлива частина): Навч. посібник / За заг. ред. О.М. Джужи – К., 2000. – 360 с.
52. Джурук В.Ф. Криміногенні аспекти банківсько-фінансової діяльності // Донецьк: НЭПИ НАУ. – 1996. – с.38-41.
53. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность: о природе антиобщественных проступков и путях их предупреждения. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Политиздат, 1989. – 350 с.
54. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. О природе антиобщественных проступков и путях их предупреждения. – М.: Политиздат, 1982. – 284 с.
55. Дубинин Н.П. Философские и социальные аспекты генетики человека // Вопросы философии. – 1971. - №2. - с.57-60.
56. Емельянов В.П. Преступность лиц из психическими аномалиями. – Саратов, 1980. – 330 с.
57. Єленський В.Є., Перебенесюк В.П. Релігія, церква, молодь. – К.: “А.Л.Д.”, - 1996. – 180 с.
58. Жалинский А.Э. Социально-правовое мышление: проблемы борьбы с преступностью. – М.: Наука, 1989. – 189 с.
59. Жалинский А.Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР. – Львов: Вища школа, 1976. – 193 с.
60. Жалинский А.Э. Условия профилактики преступлений. – М., 1978. – 133 с.
61. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. – Львов: Издательство ЛГУ, 1980. – 212 с.
62. Жижиленко А.А. Преступность и ее факторы. – Петербург: Мир знаний, 1922. – 244 с.
63. Жуков Н.М. Предупредительная деятельность следователя по уголовному делу. – Саратов, 1990. – 180 с.
64. Закалюк А.П. Роль трудового коллектива в предупреждении правонарушений. – К.: Политиздат, 1973. – 119 с.
65. Закалюк А.П. Общественное воздействие и предупреждение правонарушений. – К.: Наукова думка, 1975. – 263 с.
66. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М.: Юридическая литература, 1986. – 144 с.
67. Зарипов З.С. Правовой механизм профилактики правонарушений. – Ташкент, 1990. – 79 с.
68. Заросинський Ю., Рощина І. Запобігання злочинам: деякі питання теорії і практики // Право України. – 2003. – №10. – с.78-81.
69. Звирбуль В.К. О некоторых тенденциях в развитии криминологии. – М., 1973. – 188 с.
70. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью. – Харьков: Основа, 1994. – 321 с.
71. Зеленецкий В.С. Предупреждение преступлений следователем. – Харьков: Вища школа, 1975. – 172 с.
72. Зелінський А.Ф. Кримінологія: курс лекцій. – Харків, 1996. – 259 с.
73. Злочинність в Україні: Статистичний збірник. – К., 1998. – 268 с.
74. Злочинність у Полтавській області: стан та проблеми протидії // www.mia.pl.ua/official/2004/2004_04/htm
75. Зудин В.Ф. Социальная профилактика преступлений. Криминологические и криминалистические проблемы. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1983. – 54 с.
76. Игошев К.Е., Устинов В.С. Введение в курс профилактики правонарушений. – Горький, 1977. – 93 с.
77. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений: (Проблема социального контроля). – М.: Юрид.лит., 1980. – 176 с.
78. Иншаков С.М. Криминология: Учебник. – М., 2000. – 388 с.
79. Исмаилов И.А. Преступность и уголовная политика / Актуальные проблемы организации борьбы с преступностью. – Баку, 1990. – с.55-59.
80. Исмаилов И.А. Проблемы предупреждения преступлений. – Баку, 1990. – 172 с.
81. Каиржанов Е.И. Понятие, структура и виды профилактики преступлений. – Караганда: ВШ МВД СССР, 1986. – 87 с.
82. Карпец И.И. О природе и причинах преступности в СССР // Сов. государство и право. – 1966. – №4. – с.14-17.
83. Карпец И.И. Правовая наука и борьба с преступностью. – М.: Знание, 1967. – 212 с.
84. Карпец И.И. Преступность: иллюзиии и реальность. – М.: Российское право, 1992. – 344 с.
85. Карпец И.И. Проблема преступности. – М.: Юридическая литература, 1969. – 167 с.
86. Карпец И.И. Современные проблемы уголовного права и криминологии. – М.: Юридическая литература, 1976. – 175 с.
87. Кирилюк А.В., Джужа О.М. Пенітенціарна кримінологія та спеціально-попереджувальна діяльність. Загальна частина. – К.: НВТ “Правник” – НАВСУ, 1997. – 264 с.
88. Коваленко В. Загальносоціальні умови профілактики злочинів в економічній сфері // Право України. – 2004. - №8. – с.12-17.
89. Колб О.Г., Барчук А.І. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі. – Луцьк: Вежа, 2000. – 55 с.
90. Колб О.Г. О механизме защиты прав, свобод и гарантий персонала учреждений исполнения наказаний Украины // Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации: Сборник материалов международной научно-практической конференции. - Ч.ІІІ. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2002. – с.36-41.
91. Колб О.Г. Чи є альтернативи позбавленню волі в Україні // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Регіональної міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів. – Івано-Франківськ, 2003. – с.214-221.
92. Комплексное изучение системы воздействия на преступность (Методические и теоретические основы) / Под ред. П.П. Осипова – Ленинград.: Издательство ЛГУ, 1978. – 194 с.
93. Конституція України. – Відомості Верховної Ради України. – 23 липня 1996 р. - №30.
94. Костицький М.В. Злочин можна попередити . – К., 1989. – 48 с.
95. Коробейников Б.В., Селиванов Н.А., Скворцов К.Ф. Изучение факторов, влияющих на изменение уровня и структуры преступности // Сов. государство и право. – 1982. – №1. – с.41-44.
96. Кримінальний Кодекс України. – Відомості Верховної Ради України. – 29 червня 2001 р. - №25-26.
97. Криміногенна ситуація в Україні. – К., 1998. – 278 с.
98. Криміногенна ситуація в Україні у 2005 році // mvsinfo.gov.ua/official/2006/01/012406_1.html
99. Кримінологія: курс лекцій / Ю.В. Александров, А.П. Гель, Г.С. Семаков. – К.: МАУП, 2002. – 294 с.
100. Криминология. Общая часть: Учеб. для вузов / Н.А. Беляев, И.В. Волгарева, Н.М. Кропачев и др.; Под ред. В.В. Орехова. – СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1992. – 211 с.
101. Кримінологія. Особлива частина / Під ред. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 1999. – 230 с.
102. Кримінологія: Загальна та Особлива частини / За ред. проф. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 2003. – 352 с.
103. Криминология / Под ред. А.И. Долговой. – М.: Норма-Инфра, 1997. – 779 с.
104. Криминология / Под ред. А.И. Долговой. – 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2005. – 912 с.
105. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій. У 2-х кн. / Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.; За ред. В. Г. Лихолоба – К., 1996. - Кн.1: Загальна частина. – 355 с.
106. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій. У 2-х кн. / Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи – К.: НАВСУ, 2000. кн.2: Особлива частина. – 378 с.
107. Кримінологія / За заг. ред.О.М. Джужи. – К.: Прецедент, 2004. – 208 с.
108. Криминология / Н.Н. Кондрашов, Б.А. Коробейников, Н.Ф. Кузнецова. – М.: Юридическая литература, 1988. – 374 с.
109. Криминология / Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512 с.
110. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М., 2000. – 564 с.
111. Криминология / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М.: БЕК, 1998. – 553 с.
112. Криминология / Под ред. В.К. Звирбуля, В.В. Клочкова, Н.Ф. Кузнецовой – М.: Юрид. лит., 1979. – 304 с.
113. Крупка Ю.М. Попередження побутових злочинів. – К.: Т-во “Знання”, 1988. – 48 с.
114. Кудрявцев В.Н. Преступность и нравы переходного общества. – М.: Гардарики, 2002. – 278 с.
115. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М.: Юридическая литература, 1968. – 176 с.
116. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М., 1976. – 285 с.
117. Кудрявцев В.Н. Проблемы причинности в криминологии // Вопросы философии. – 1971. - №10. – с.23-26.
118. Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью. – М.: ЮРИСТЪ, 2003. – 312 с.
119. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. – М.: Издательство Московского университета, 1969. – 208 с.
120. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации. – М., 1984. – 238 с.
121. Кузьменко Б. Корупція та економічна злочинність в сучасній Україні: вплив на національну безпеку держави // Право України. – 1997. – №7. – с.52-54.
122. Курс кримінології: Підручник. – У 2-х кн. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн.1: Загальна частина. – 352 с.
123. Курс кримінології: Підручник. У 2-х кн. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн.2: Особлива частина. – 480 с.
124. Курс советской криминологии. Предупреждение преступности / Под ред. В.Н. Кудрявцева, И.И. Карпеца, Б.В. Коробейникова. – М.: Юридическая литература, 1986. – 352 с.
125. Курс советской криминологии: Предмет, методология, преступность и ее причины, преступник / Под ред. Т.В. Дашкова, В.Н. Кудрявцева, В.В. Панкратова – М.: Юрид. лит., 1985. – 416 с.
126. Лекарь А.Г. Профилактика преступлений. – М.: Юридическая литература, 1972. – 182 с.
127. Личность преступника / Под ред. Б.С. Волкова – Казань: Издательство Казанского университета, 1972. – 187 с.
128. Лопушанський Ф.А., Туркевич І.А. Правопорушення та відповідальність. – К.: Наукова думка, 1982. – 112 с.
129. Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика преступлений: Опыт, проблемы, решения. – К.: Наукова думка, 1980. – 132 с.
130. Литвак О.М. Держава і злочинність: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 304 с.
131. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінологічно-правове дослідження. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 278 с.
132. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. – К., 1997. – 274 с.
133. Литвак О. Про причини зростання злочинності та умови, що цьому сприяють // Віче – 1997. - №11. – с.43-47.
134. Лубський В.І. Сучасний іслам і питання війни і миру. – К.: Знання, 1990. – 160 с.
135. Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировой криминологический анализ. – М.: Норма, 1997. – 525 с.
136. Люшненко М. Як зміцнити порядок у ВТУ: точка зору практика // Право України. – 1992. - №3. – с.33-35.
137. Марчук Ф. Державний вплив на злочинність // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - №10 (40). – с.68-73.
138. Марцев А.И., Максимов С.В. Общее предупреждение преступлений и его эффективность. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1989. – 166 с.
139. Марценко Є.В. Характеристика злочинності в АПК (кримінологічний аналіз) // Адвокат. – 2003. - №1. – с.14-17.
140. Медицький І.Б. Співвідношення соціального і біологічного як детермінантів злочинної поведінки // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. ст. – м. Івано-Франківськ. – 2001. – Вип. VI. – с.151-157.
141. Медицький І.Б. Деякі підходи до розуміння причин і умов злочинності // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. ст. – м. Івано-Франківськ. – 2002. – Вип. IX. – с.129-133.
142. Медицький І.Б. Поняття і сутність індивідуальної профілактики злочинів // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. ст. – м. Івано-Франківськ. – 2002. – Вип. X. – с.168-173.
143. Медицкий И.Б. Действие экономического фактора преступности в современных условиях // Сб. матер. междун. научн.-практ. конференции “Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации”. – Часть III. – Белгород: изд-во БелГУ, 2002. – с.351-357.
144. Медицький І.Б. Механізм дії причин і умов злочинності // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України: Матер. наук.-практ. конф. [Івано-Франківськ] 3-4 жовтня 2002. / Редкол.: Басай В. Д. (гол. ред.) та ін. – Івано-Франківськ: Обласна друкарня, 2002. – с.176-178.
145. Медицький І.Б. Місце і роль профілактики злочинів в системі соціального контролю // Збірник матеріалів до лекцій по правовій тематиці для населення. – м. Івано-Франківськ. – Вип. 7. – 2002. – с.17-27.
146. Медицький І.Б. Міграція і урбанізація в сучасному суспільстві та їх вплив на динаміку злочинності // Наше право. – 2003. – №2. – с.61-64.
147. Медицький І.Б. Політичні конфлікти та злочинність // Наше право. – 2004. – №1. – с.53-56.
148. Медицький І.Б. Рілігійні переконання і злочинні прояви: кримінологічний аспект // Наукові записки. Серія “Право”. – Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”, 2004. – – Острог, 2005. – с.309-312.
149. Медицький І.Б. До питання впливу окремих соціальних факторів злочинності на криміногенну ситуацію в Україні // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини: Матер. VI Всеукраїнської наук.-практ. конф. [Острог] 28-29 квітня 2005. – с.338-339.
150. Медицький І.Б. До питання попередження злочинних проявів у місцях позбавлення волі // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. ст. – м. Івано-Франківськ. – 2005. – Вип. XV. – с. 187-192.
151. Медицький І.Б. Кримінологічна (профілактична) політика незалежної України // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наук. конф. молодих вчених та аспірантів (28 квітня 2006 р.) – м. Івано-Франківськ, - 2006. – с. 316-320.
152. Медицький І.Б. Концептуальні засади кримінологічної (профілактичної) політики // Матеріали науково-теоретичного семінару “Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності” (12-13 травня 2006 року). – м. Івано-Франківськ, - 2006. – с.61.
153. Мельник М. Запобігання корупції: поняття, рівні, напрямки // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №5. – с.63-66.
154. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.
155. Мельник М. Соціальна ціна корупції // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №4. – с.85-88.
156. Методологические вопросы изучения социальных условий преступности (Сборник научных трудов) / Под ред. В.К. Звирбуля, А.Б. Сахарова – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1979. – 143 с.
157. Міллер А. Що таке причини та умови злочинів? // Право України. – 2001. – №5. – с.89-92.
158. Миндагулов А.Х. Принципы организации профилактики преступлений // Сов. государство и право. – 1981. – №12. – с.23-26.
159. Миндагулов А.Х. Причины преступности. – Хабаровск: Хабаровская ВШ МВД СССР, 1988. – 184 с.
160. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України: (Статті, доповіді, рецензії): В 3-х томах. – К.: Генеза, 1999. – 944 с.
161. Михайленко П.П., Гельфанд И.А. Предупреждение преступлений – основа борьбы за искоренение преступлений. – М.: Юрид.лит., 1964. – 203 с.
162. Наркотизм и преступность / Отв. ред. И.П. Лановенко – К.: Наукова думка, 1994. – 354 с.
163. Никонов В.А. Уголовное наказание и его общепредупредительное воздействие на преступность. – Тюмень, 1992. – 267 с.
164. Ной И.С. Методологические проблемы советской криминологии. – Саратов, 1975. – 221 с.
165. Номоконов В.А. Преступное поведение: детерминизм и ответственность. – Владивосток, 1989. – 157 с.
166. Овчинников Б.Д. Вопросы теории криминологии. – Ленинград, 1982. – 260 с.
167. Овчинников Б.Д. Теоретические предпосылки объяснения преступного поведения в аспекте соотношения социального и биологического (психофизиологического). – В сб.: Проблемы советского государства и права. – Вып. 6. – Иркутск, 1973. – 247 с.
168. Огурцов Н.А., Маруков Ф.С. Вопросы борьбы с преступностью в ИТК: Учебное пособие. – Рязань, 1978. – 72 с.
169. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Рус. яз., 1970. – 816 с.
170. Олександра Примаченко. Уроки минулих виборів. За фальсифікації покарані окремі виконавці // www.zn.kiev.ua/nn/show/580/52309
171. Оробець К.М. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності в місцях позбавлення волі // Митна справа. – 2004. - №3(33). – с.55-60.
172. Пехов А.П. Наследственность и социальная среда. // Здоровье. – 1969. – №12. – с.6-7.
173. Питання боротьби із злочинністю (Збірник статей). – К.: Академія правових наук України. – Випуск №3. – 1999. – 226 с.
174. Питання боротьби із злочинністю (Збірник статей). – К.: Академія правових наук України. – Випуск №5. – 2001. – 264 с.
175. Практичне значення віктимології: [у контексті попередження злочинності] // Юридичний вісник України. – 2003. - №17. – с.24.
176. Преступность и ее предупреждение (Сборник статей) / Под ред. Н.П. Кена, М.Д. Шаргородского. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1971. – 224 с.
177. Проблемы причинности в криминологии и криминальном праве (межвуз. сборник) / Редколлегия В.А. Номоконов и др. – Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 1983. – 342 с.
178. Програма з’їзду кримінологів України “Стан, завдання, перспективи розвитку кримінології в Україні”. – К., 2000.
179. Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році”. – К., 2003. – с.44.
180. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20.10.03р. №1296-IV // www.rada.gov.ua
181. Про основи містобудування: Закон України від 11.16.92р. №2780-XII // www.rada.gov.ua
182. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.91р. №987-XII // www.rada.gov.ua
183. Про державну програму боротьби із злочинністю: Постанова Верховної Ради України від 25.06.93р. №3325-XII // www.rada.gov.ua.
184. Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25.12.00р. №1376 // Офіційний Вісник України. – 2001. – №52. – с.31-58.
185. Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України: Указ Президента України від 7.08.99р. №969 // Урядовий кур’єр. – 1999. – №182. – с.56-64.
186. Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України від 24.05.00р. №717 // Урядовий кур’єр. – 2000. – №21. – с.14-21.
187. Про національну програму протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу на 1994-1997 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.12.93р. №1034 // www.rada.gov.ua.
188. Про Програму боротьби із нелегальною міграцією на 1999-2000 роки: Постанова Кабінету Міністрів від 27.02.99р. №273 // www.rada.gov.ua
189. Про заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації Стратегії подолання бідності в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.01р. №1712 // Офіційний Вісник України. – 2002. – №52. – с.22-35.
190. Рощина І. Нове у законодавстві України і перспективи запобігання злочинності // Право України. – 2004. – №3. – с.60-63.
191. Савченко А. “Відмивання” грошей: кримінально-правовий та порівняльний аспекти // Право України. – 1997. - №5. – с.54-57.
192. Сафронов С. Профілактична діяльність слідчого органів внутрішніх справ України // Право України. – 2002. – №2. – с.35-38.
193. Сахаров А.Б. О концепции причин преступности в социалистическом обществе // Сов. государство и право. – 1976. – №9. – с.42-44.
194. Сахаров А.Б. О личности преступника и причинах преступности в СССР. – М.: Росюриздат, 1961. – с.23-26.
195. Семаков Г.С. Кримінологія: курс лекцій. – К., МАУП, 1999. – 126 с.
196. Сергиевский В., Орынбаев Р. Проблемы профилактики преступлений. – Алма-Ата, 1991. – 221 с.
197. Скрибець В. Тенденції корисливої злочинності в сільській місцевості та її особливості // Право України. – 1997. – №11. – с.66-68.
198. Советский энциклопедический словарь. – М., “Советская энциклопедия”, 1981. – 1600 с.
199. Социальный мониторинг “Инногенти” – Исследовательский центр ЮНИСЕФ “Инногенти” (Флоренция), 2003. – 137 с.
200. Социальная профилактика правонарушений: советы, рекомендации. / Под ред. Д.А. Каримова, М.М. Бабаева, А.Э. Жалинского. – М.: “Юридическая литература”, 1989. – 234 с.
201. Статистичний щорічник України за 1991 рік. – К.: “Техніка”, 1992. – 468 с.
202. Статистичний щорічник України за 1992 рік. – К.: “Техніка”, 1993. – 464 с.
203. Статистичний щорічник України за 1993 рік. – К.: “Техніка”, 1994. – 494 с.
204. Статистичний щорічник України за 1994 рік. – К.: “Техніка”, 1995. – 565 с.
205. Статистичний щорічник України за 1995 рік. – К.: “Техніка”, 1996. – 576 с.
206. Статистичний щорічник України за 1996 рік. – К.: “Українська енциклопедія”, 1997. – 618 с.
207. Статистичний щорічник України за 1997 рік. – К.: “Українська енциклопедія”, 1998. – 624 с.
208. Статистичний щорічник України за 1998 рік. – К.: “Техніка”, 1999. – 576 с.
209. Статистичний щорічник України за 1999 рік. – К.: “Техніка”, 2000. – 644 с.
210. Статистичний щорічник України за 2000 рік. – К.: “Техніка”, 2001. – 598 с.
211. Статистичний щорічник України за 2001 рік. – К.: “Техніка”, 2002. – 608 с.
212. Статистичний щорічник України за 2002 рік. – К.: “Консультант”, 2003. – 624 с.
213. Статистичний щорічник України за 2003 рік. – К.: “Консультант”, 2004. – 593 с.
214. Статистичний довідник України за 2004 рік. – К.: Видавництво “Консультант”, 2005. – 256 с.
215. Статистичний бюлетень за 2005 р. – К.: Держ. к-т статистики України, 2006. – 215 с.
216. Статистичний бюлетень за січень-березень 2006 р. – К.: Держ. к-т статистики України, 2006. – 223 с.
217. Стручков Н.А. О механизме взаимного влияния обстоятельств, обуславливающих совершение преступлений // Сов. государство и право. – 1966. – №10. – с.32-35.
218. Стручков Н.А. Преступность как социальное явление. – Ленинград, 1979. – 352 с.
219. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. – М.: Наука, т.1, 1994. – 380 с.
220. Тарарухин С.А. Преступное поведение: социальные и преступные черты. – М.: Юридическая литература, 1974. – 221 с.
221. Теоретические основы предупреждения преступности / Под ред. В.К. Звирбуля, В.В. Клочкова, Г.М. Миньковского. – М.: Юридическая литература, 1977. – 256 с.
222. Теоретические вопросы изучения причинного комплекса преступности: Сборник научных трудов. – М.: Академия МВД СССР, 1981. – 274 с.
223. Травис Дж. Международные стратегии предупреждения преступности в обществах переходного периода: проблемы и перспективы // Право и политика. – 2001. – №2. – с.8-11.
224. Тузов А.П. Профілактика правопорушень серед молоді. – К.: Політвидав, 1978. – 63 с.
225. Укрепление законности и борьба с преступностью в условиях формирования правового государства: [Материалы конференции 29 ноября –1 декабря 1989 г.] / Редкол.: С.В. Бородин – М.: ИГПАН, 1990. – 360 с.
226. Устинов В.С. Методы предварительного воздействия на преступников. – Горький, 1989. – 66 с.
227. Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми // Право України. – 2001. – №2. – с.62-65.
228. “Факти”. – № 223(1285) від 30 листопада 2002р.
229. Федоренко Д. Про особливості рівня злочинності в урбанізованих регіонах України // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №4. – с.208-218.
230. Филимонов О.В. Индивидуальная профилактика преступлений. – Томск, 1985. – 158 с.
231. Филимонов О.В. Профилактика преступлений и социальный контроль // Правовые вопросы борьбы с преступностью на современном этапе. – Томск, 1989 – с.38-41.
232. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: Атіка, 2004. – 488 с.
233. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. – К.: Атіка, 2005. – 332 с.
234. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика України. Автореф. дис... д-ра юрид. наук:12.00.08 / Київський Національний університет внутрішніх справ. – К., 2005. – с.35.
235. Фридрих В. Близнецы. – М., 1985. – 274 с.
236. ЦДАВО України, Ф. 1012, оп.2, спр. 241, с.35.
237. ЦДАВО України, Ф. 1314, оп.4, спр. 439, с.65-70.
238. ЦДАВО України, Ф. 2323, оп.7, спр. 456, с.24-28.
239. ЦДАВО України, Ф. 1220, оп.2, спр. 287, с.51-57.
240. ЦДАВО України, Ф. 1459, оп.8, спр. 512, с.41-44.
241. ЦДАВО України, Ф. 1871, оп.1, спр. 667, с.101-108.
242. ЦДАВО України, Ф. 1017, оп.2, спр. 184, с.76-82.
243. Чуб В.И., Судаков О.Э. Экономическая преступность в Украине и ее главные детерминанты // Тезисы докладов и выступлений, рекомендации “круглого стола” 16 ноября 1995. – Донецк, 1996. – с.72-76.
244. Шакун В. Нинішні проблеми боротьби із злочинністю і урбанізація // Право України. – 1997. – №7. – с.34-37.
245. Шакун В.І. Особливості вчинення злочинів у великих містах. – К.: Українська Академія внутрішніх справ, 1996. – 263 с.
246. Шакун В.І. Суспільство і злочинність. – К.: Атіка, 2003. – 784 с.
247. Шестаков Д.А., Бурлаков В.Н. Специальная профилактика преступлений: проблемы и перспективы // Вестн. Ленингр. ун-та. – Сер.6. – Л., 1990. – Вып.4. – с.21-23.
248. Щедрин Н.В. Основы общей теории предупреждения преступности. Учебное пособие. – Красноярск, 1999. – 142 с.
249. Шнайдер Г.Й. Криминология. – М.: Универс, 1994. – 504 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.