У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИПУСКУ ТА ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Количество страниц 219
ВУЗ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2006
Содержание ЗМІСТ
ВСТУП 3


Розділ 1. Соціально-політичні та історичні передумови кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері цінних паперів 15
1.1.Історико-правовий огляд законодавства про кримінальну відповідальність за злочини в сфері випуску та обігу цінних паперів. 15
1.2.Підстави криміналізації суспільно небезпечних діянь, пов’язаних із випуском та обігом цінних паперів. 29
1.3. Порівняльно-правовий аналіз зарубіжного кримінального законодавства, яке забезпечує охорону випуску та обігу цінних паперів. 47


Розділ 2. Об’єктивні ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України 70
2.1. Ознаки об’єкта злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України. 70
2.2. Ознаки предметів злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України. 85
2.3. Ознаки об’єктивної сторони злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України. 113


Розділ 3. Суб’єктивні та кваліфікуючі ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України. 147
3.1. Ознаки суб’єктивної сторони злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України. 147
3.2. Ознаки суб’єкта злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України. 161
3.3. Кваліфікуючі ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 199 та 224 КК України. 174


ВИСНОВКИ 186


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 197


Вступ


Актуальність теми. Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки об’єктивно викликає появу нових видів суспільних відносин. Суспільні відносини, що складаються на ринку цінних паперів, являють собою різновид економічних відносин, які відіграють важливу роль у житті суспільства. У процесі випуску та обігу цінних паперів створюються й використовуються фонди, необхідні не тільки для функціонування суб’єктів господарської діяльності, але й суспільства та держави в цілому. Використання цінних паперів забезпечує нормальне функціонування фінансової, кредитної та інших суміжних систем економіки держави.
З огляду на важливість суспільних відносин, які складаються на ринку цінних паперів, їх поставлено під кримінально-правову охорону від злочинних посягань. Однак, ця охорона не є ефективною, про це свідчить значна кількість фізичних та юридичних осіб, які постраждали від незаконної діяльності «фінансових пірамід», котрі вразили наше суспільство в 90-х роках минулого століття. За статистичними даними МВС України за період з 2002 по 2005 рік за ст. 199 Кримінального кодексу України (далі – КК України) було порушено 5490 кримінальних справ, частина з яких – виготовлення та збут державних цінних паперів; за ст. 223 КК України – 21 кримінальна справа; та за ст. 224 КК України – 45. Та незважаючи на це законодавець не звертає достатньої уваги на те, що операції з цінними паперами є, власне кажучи, фінансовою основою здійснення сучасних структурних перетворень в економіці, і як наслідок – не спостерігається системного законодавчого підходу до законодавчого забезпечення протидії такого роду правопорушенням та злочинам в Україні. У КК України не спостерігається системності підходу до охорони суспільних відносин, які складаються на фондовому ринку держави, немає єдиної термінології, держава по-різному захищає власні інтереси та інтереси інших суб’єктів господарювання. Прогалини та суперечності, що мають місце у чинному законодавстві, яке регламентує випуск та обіг цінних паперів, сприяють зростанню економічної злочинності, поглибленню та поширенню сфер тіньової економіки у суспільстві, а це як відомо створює загрозу для економічної безпеки держави.
З метою узагальнення понятійного апарату стосовно посягань, що відбуваються на ринку цінних паперів, дисертант використовує термін «злочини у сфері випуску та обігу цінних паперів», до яких відносить: виготовлення та збут державних цінних паперів (ст. 199 КК України), виготовлення та збут недержавних цінних паперів (ст. 224 КК України), випуск цінних паперів без реєстрації емісії (ч.1 ст. 223 КК України), внесення у документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації або затвердження таких документів (ч. 2 ст. 223 КК України) та розголошення або використання не оприлюдненої або не опублікованої інформації про емітента або його цінні папери (ст. 2321 КК України). Слід зазначити, що до предмету дослідження не включено незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК України) на тій підставі, що вони носять тимчасовий характер, на період приватизації державного майна з використанням приватизаційних паперів, який в Україні вже закінчився.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є роботи Александрова Ю.В., Багрій-Шахматова Л.В., Бажанова М.І., Бауліна Ю.В., Борисова В.І., Гавриша С.Б., Глушкова В.О., Ємельянова В.П., Закалюка А.П., Коржанського М.Й., Костенка О.М., Кудрявцева В.М., Михайленка П.П., Мельника М.І., Музики А.А., Орлова П.І., Панова М.І., Сташиса В.В., Стрельцова Є.Л., Таганцева М.С., Тація В.Я., Тулякова В.О., Шакуна В.І., Яценка С.С. та інших учених.
Злочини у сфері випуску та обігу цінних паперів набули сьогодні значного поширення і створюють істотну небезпеку для суспільства та держави. Питання кримінально-правової характеристики злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів не залишаються поза увагою правників. Розробляються правила кримінально-правової кваліфікації окремих злочинів, які вчиняються у сфері випуску та обігу цінних паперів, вносяться пропозиції щодо вдосконалення деяких норм, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення суспільно небезпечних дій у сфері випуску та обігу цінних паперів, вчинюється кримінологічний аналіз цих суспільно небезпечних явищ. У різні часи цим і дотичним до них питанням були присвячені роботи Андрушка П.П., Байрактарь Д.В., Волженкіна Б.В., Гаухмана Л.Д., Гуторової Н.О., Дудорова О.О., Максимова С.В., Перепелиці О.І., Сахарової О.Б., Щавінського В.Р. та інших. Проте у роботах цих вчених аналізуються окремі злочини, які вчиняються у сфері випуску та обігу цінних паперів, комплексного ж кримінально–правового дослідження цієї проблеми в Україні немає. Слід зазначити, що потребує більш ретельного вивчення природа, характер та сутність суспільної небезпеки злочинів, які вчиняються у сфері випуску та обігу цінних паперів; об’єктивні та суб’єктивні ознаки цих злочинів; відповідність підставам та принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь у сфері випуску та обігу цінних паперів; іноземний досвід кримінально-правової охорони випуску та обігу цінних паперів. Нагальним є приведення у відповідність до Конституції України та законодавства України понятійного апарату, який використовується у диспозиціях аналізованих норм КК України.
Аналіз матеріалів судової практики переконує, що невеликий обсяг останньої не дає можливості виробити наукові рекомендації стосовно форм реалізації кримінальної відповідальності й, зокрема, покарання за вказані злочини. Тому основну увагу в дослідженні приділено кримінально-правовій характеристиці ознак злочинів, які передбачені ст. ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України.
Враховуючи викладене, тема дисертаційного дослідження є актуальною і має теоретичне та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, Головних напрямів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 рр. (п. 1.4), п. 2.5 наказу МВС України від 05.07.2004 № 755 «Про пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр.».
Робота ґрунтується на положеннях, викладених у пп. 13, 32, 41 Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25.12. 2000 № 1376/2000.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально–правова характеристика злочинів, що передбачені ст.ст. 199, 223, 224 та 2321КК України. Для досягнення мети дисертаційного дослідження були поставлені наступні завдання:
1) проаналізувати суспільну небезпечність виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збуту державних цінних паперів; виготовлення, збуту та використання підроблених недержавних цінних паперів; порушення порядку випуску цінних паперів;
2) здійснити історико-правовий аналіз проблеми кримінально–правової охорони випуску та обігу цінних паперів;
3) з’ясувати підстави і принципи криміналізації діянь, які посягають на випуск та обіг цінних паперів;
4) провести порівняльно-правовий аналіз кримінально-правової охорони випуску та обігу цінних паперів за кримінальними кодексами зарубіжних держав;
5) проаналізувати склади злочинів, що передбачені ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України, виділивши систему ознак, що характеризують кожен з них;
6) виявити у цій частині недоліки чинного законодавства;
7) сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Об’єктом дослідження є суспільно небезпечні посягання на суспільні відносини, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Предметом дослідження виступають норми кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за скоєння злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань роботи, її об'єкта та предмету. Зокрема, у ході дослідження були використані наступні наукові методи:
• діалектичний метод, відповідно до якого досліджувані явища вивчаються в єдності їх фактичної суті та юридичної форми, дозволив розглянути норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут державних цінних паперів; виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів; порушення порядку випуску цінних паперів, у їх постійному розвитку та виявити обумовленість такого розвитку;
• догматичний (юридичний) метод уможливив аналіз ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України з точки зору додержання правил законодавчої техніки конструювання диспозицій і санкцій цих норм;
• метод системно-структурного аналізу застосовувався при виявленні місця досліджуваних норм у системі норм та інститутів кримінального права, співвідношення їх з іншими кримінально-правовими нормами;
• порівняльно-правовий (компаративістський) – дозволив співставити та порівняти норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за суспільно небезпечні діяння, що посягають на випуск та обіг цінних паперів, вітчизняного кримінального законодавства та кримінального законодавства інших країн;
• історико-правовий – застосовувався при дослідженні процесів становлення та розвитку законодавства про кримінальну відповідальність у сфері випуску та обігу цінних паперів;
• соціологічні методи використовувалися при вивченні практики застосування норм КК, які передбачають відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут державних цінних паперів; виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів; порушення порядку випуску цінних паперів.
Емпіричну базу дисертаційної роботи складають: матеріали 18 кримінальних справ, порушених за ст. 199 КК України; матеріали 7 кримінальних справ, порушених за ст. 224 КК України; матеріали 12 кримінальних справ, порушених за ст. 223 КК України; статистична інформація МВС України щодо незаконного випуску та обігу цінних паперів; матеріали 36 протоколів, складених територіальними управліннями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі ДКЦПФР) на підставі ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше комплексному аналізу піддано проблеми кримінально–правової характеристики випуску та обігу цінних паперів, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення окремих норм КК України. Конкретним внеском дисертанта є те, що в роботі визначено низку нових положень та висновків, серед яких найбільш важливими є наступні:
1. Уперше досліджено питання відповідності ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України підставам та принципам криміналізації на підставі чого робиться висновок про часткову їх невідповідність принципам, закладеним у Конституції України, та принципам кримінального права. Обґрунтовується необхідність приведення диспозицій ч. 1 ст. 199 КК України та ч. 1 ст. 224 КК України у відповідність до принципів, закладених у Конституції України, Законі України «Про власність» та положеннях господарського законодавства.
2. Уперше на дисертаційному рівні подано кримінально-правову характеристику об’єктивних та суб’єктних ознак злочину, передбаченого ст. 2321 КК України.
3. Запропоновано новий підхід до визначення безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 199 КК України: при визначенні безпосереднього об'єкта даного складу злочину пропонується звертати увагу на всі предмети злочину, що передбачені у ст. 199 КК України. Їх перелік зумовлює висновок про те, що безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 199 КК України, можна вважати конкретні суспільні відносини, що забезпечують монополію держави на:
1. Випуск та обіг національної валюти;
2. Випуск та обіг іноземної валюти (захист монополії іншої держави на підставі міжнародно-правових угод);
3. Випуск та обіг державних цінних паперів;
4. Випуск та обіг білетів державної лотереї.
На підставі вищевикладеного зроблено висновок, що ст. 199 КК України є поліобґєктним складом, оскільки винна особа, залежно від предмета злочину, передбаченого ст. 199 КК України, посягає на різні суспільні відносини.
4. На відміну від існуючих точок зору аргументовано, що предметом злочинів, передбачених:
а) ст.ст. 199 та 224 КК України, є тільки цінні папери, які визначені такими в законі, незалежно від того: в документарній чи бездокументарній формі вони випущені (видані);
б) ч. 1 ст. 223 КК України, є цінні папери, які випускаються у відкритій формі розміщення за умови обов'язкової державної реєстрації випуску, що передбачена законом, уповноваженими державними органами;
в) ч. 2 ст. 223 КК України, є документи, які подаються в Державну комісію цінних паперів і фондового ринку для реєстрації випуску цінних паперів господарюючих суб'єктів (незалежно від форми їх випуску).
5. Визначено форми суспільно небезпечного діяння як ознаки об’єктивної сторони злочинів, які посягають на випуск та обіг цінних паперів, зокрема: а) активні дії, якими безпосередньо заподіюється шкода суспільним відносинам, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів; б) бездіяльність, якою безпосередньо заподіюється шкода суспільним відносинам, що складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів; в) змішана бездіяльність, коли в одному складі злочину поєднані діяння як першої, так і другої форм.
6. На підставі аналізу об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 199 КК України, доведено, що цей злочин може бути одночасно і триваючим, і продовжуваним злочином.
7. Обґрунтовано положення щодо доцільності виключення з ч. 2 ст. 223 КК України вказівки на суспільно небезпечні наслідки, як: «великої матеріальної шкоди, заподіяної інвесторові», оскільки встановити факт заподіяння шкоди і причинного зв'язку між діями і наслідками, що наступили, є практично неможливим: немає відповідної усталеної методики визначення заподіяної шкоди від внесення або затвердження завідомо недостовірної інформації, і створити таку методику неможливо, позаяк не можна врахувати безліч чинників, які впливають на ринок цінних паперів.
8. Поширено ідею, що вина при виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну та збуті державних цінних паперів, виготовленні, збуті та використанні підроблених недержавних цінних паперів характеризується тільки прямим умислом.
9. Знайдено додаткові аргументи на користь позиції, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 223 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки винна особа усвідомлює (інтелектуальний момент умислу), що вона порушує встановлений державою порядок емісії цінних паперів і бажає випустити (тобто воля винного направлена на діяння, вольовий момент переміщується з наслідків на діяння) в обіг цінні папери, які не пройшли обов'язкову державну реєстрацію. Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223 КК України, характеризується наявністю умисної форми вини. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків може характеризувати суб'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223 КК України, як прямим, так і непрямим умислом.
10. Дістала подальшого розвитку точка зору, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 223 КК України, повинна виступати тільки службова особа, тому що термін «громадянин», який використовується у зазначеній нормі КК України, суперечить нормам та принципам Конституції України та цивільного законодавства.
11. На підставі аналізу кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 199 та ст. 224 КК України, наведено додаткові аргументи на користь створення єдиної кримінально – правової норми, яка б охороняла суспільні відносини у сфері випуску та обігу цінних паперів, незалежно від емітуючого суб’єкту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автор сформулював рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері кримінально–правової охорони випуску та обігу цінних паперів. Вирішено питання кримінально-правового аналізу злочинів, передбачених ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України, їх кваліфікації та відмежування від суміжних злочинів. Розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності застосування ст.ст. 199, 223, 224 та 2321 КК України. Результати дослідження можуть бути використані:
• у законотворчій діяльності – для вдосконалення кримінального законодавства;
• у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації злочинів, які посягають на випуск та обіг цінних паперів;
• у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінально – правової охорони суспільних відносин, які складаються у сфері випуску та обігу цінних паперів;
• у навчальному процесі – у ході підготовки навчальних посібників і викладання спеціального курсу "Злочини у сфері господарської діяльності", у науково-дослідницькій роботі студентів і курсантів.
Апробація й впровадження результатів дослідження.
Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ; оприлюднені у виступах на міжнародній науковій конференції «Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития» (Бєлгородський юридичний інститут МВС Росії, 2003 рік); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, Національний університет внутрішніх справ, квітень 2004 року); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, Національний університет внутрішніх справ, травень 2006 року). Окремі матеріали дисертаційного дослідження також використовуються в навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ під час проведення семінарських і практичних занять із кримінального права.
Публікації.
Основні положення й висновки, що сформульовані в дисертації, відображені автором у трьох наукових статтях, які опубліковані в фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також тези доповедей.
1. Кашкаров О.О. Цінні папери як предмет злочину // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. - №25. – с.200-204.
2. Кашкаров О.О. Об’єкт злочинів, що посягають на випуск та обіг цінних паперів // Право і безпека. - 2004. - №3. – с.56-58.
3. Кашкаров О.О. Кримінально-правові системні принципи господарських злочинів (на прикладі ст. ст. 199, 223 та 224 КК України). // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – 2006. - №9. – с. 284 – 288.
4. Кашкаров А.А. Уголовно правовая защита субъектов вексельного обращения. // Международная научно – практическая конференция «Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития». – 2003. – с. 82 – 87.
5. Кашкаров О.О. Історичний розвиток кримінально – правової охорони цінних паперів // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 136 - 138.
6. Кашкаров О.О. Термін «завідомість» як ознака суб’єктивної сторони злочину, який передбачений ч. 2 ст. 223 КК України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – С.44-47.
Структура дисертації зумовлена метою та предметом дослідження, робота складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків до кожного розділу, загального висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 219 сторінок, із них основного тексту – 193 сторінок. Кількість використаних джерел – 230 найменувань.

Список литературы Висновки
Дослідження проблеми кримінально – правової характеристики злочинів у сфері випуску та обігу цінних паперів, здійснене у дисертації, дозволило сформулювати нові наукові положення, зробити висновки, які мають значення як у теоретичному, так і практичному плані, виявити прогалини у законодавстві, виробити низку аргументованих пропозицій щодо його вдосконалення.
Основні з них наступні:
Історичний аналіз кримінально - правової охорони випуску та обігу цінних паперів вказує, що її встановлення характерне як для зародження ринкових відносин, так і для етапу розвинутої ринкової економіки. Необхідність кримінально - правової охорони випуску та обігу цінних паперів виникає, коли ці фінансові інструменти починають використовуватися на фондовому ринку.
Першим періодом існування норм, що забезпечували кримінально-правову охорону випуску та обігу цінних паперів, слід вважати дореволюційний - з XVII ст. до жовтня 1917 року. Цей період характеризується чіткістю і ясністю викладу зазначених норм. Другому періоду – радянському - притаманна монополізація державою права випуску цінних паперів і чітка регламентація їх обігу. Винятком тут був час Непу. Третій етап формування та розвитку фондового ринку і норм, які забезпечують його кримінально-правову охорону, з історичної точки зору характеризується запізнілістю прийняття законодавцем вказаних кримінально-правових норм.
Вивчені нами норми КК України, що забезпечують кримінально – правову охорону випуску та обігу цінних паперів, не відповідають принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь.
Аналіз кримінального законодавства іноземних держав свідчить про те, що єдиної системи встановлення кримінально – правової охорони суспільних відносин у світі немає. Існують загальні тенденції, властиві деяким державам, до них можна віднести:
1) рівність кримінально – правового захисту осіб, які випустили цінні папери. Це положення властиве кримінальному законодавству Російської Федерації, Республіки Білорусь, Естонії, Польщі та ін.;
2) встановлення кримінального покарання за так звані «інформаційні» злочини у сфері випуску і обігу цінних паперів, до таких злочинів відносяться: незаконне використання конфіденційної (інсайдерської) інформації, надання помилкової інформації інвесторам і державі про економічний стан емітента, ненадання рівних можливостей зацікавленим особам в отриманні інформації про випуск цінних паперів. Вчинення злочинів на ринку цінних паперів деякі КК зарубіжних держав відносять до шахрайських дій, інші - до спеціального виду посадової фальсифікації;
3) кримінальне законодавство низки держав не містить спеціальних кримінально – правових норм, які забезпечують охорону правил випуску і обігу цінних паперів.
Суспільна небезпечність злочинів, які передбачені ст.ст. 199, 224 та 2321 КК України, полягає у заподіянні шкоди учасникам фондового ринку, та стосовно ст. 223 КК України, запобіганні здійсненню державного контролю над діяльністю, пов’язаною з розміщення цінних паперів, що, в свою чергу, спричиняє шкоду суспільним відносинам щодо забезпечення економічної безпеки суспільства та держави.
Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 199 КК України, слід вважати конкретні суспільні відносини, що забезпечують монополію держави на:
1) випуск та обіг національної валюти;
2) випуск та обіг іноземної валюти (захист монополії іншої держави на основі міжнародно-правових угод);
3) випуск та обіг державних цінних паперів;
4) випуск та обіг білетів державної лотереї.
Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст. 223 КК України, є конкретні суспільні відносини, встановлені законодавством, що складаються в процесі розміщення цінних паперів у відкритій формі.
Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 223 КК України, є конкретні суспільні відносини, які складаються у встановленому законом порядку подачі документів для реєстрації випуску емісійних цінних паперів.
Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, є конкретні суспільні відносини, що складаються в сфері інформаційного забезпечення діяльності на ринку цінних паперів.
Предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК України, є: національна і іноземна валюта, білети державної лотереї, а також державні цінні папери.
Предметом злочину, передбаченого ст. 224 КК України, є недержавні цінні папери, тобто ті, які випускаються (у випадку, якщо йдеться про вексель – видаються), а також забезпечуються юридичними особами – суб'єктами господарської діяльності і фізичними особами (щодо векселя).
Предметом злочинів, передбачених ст.ст. 199 і 224 КК України, є тільки цінні папери, які визначені законом як такі, незалежно в документарній або бездокументарній формі вони випущені (видані).
Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст.223 КК України, є цінні папери, які випускаються у відкритій формі розміщення за умови обов'язкової державної реєстрації випуску, яка передбачена законом, уповноваженими державними органами.
Предметом злочину, передбаченого ч.2 ст.223 КК України, є документи, які подаються в Державну комісію цінних паперів і фондового ринку для реєстрації випуску цінних паперів господарюючих суб'єктів, незалежно від форми їх випуску.
Предметом злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, є не опублікована або не оприлюднена інформація, що містить відомості про емітента, його цінні папери або правочини щодо них.
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 199 КК України, характеризується діянням, яке може виражатися у вчиненні одного з семи альтернативних суспільно небезпечних діянь, таких як: виготовлення з метою збуту, зберігання, придбання, перевезення, пересилка, ввезення до України або збут предметів злочину, передбаченого ст. 199 КК України.
Ми вважаємо, що особливістю об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 199 КК України, є той факт, що злочин передбачений ст. 199 КК України в водночас може бути продовжуваним у разі виготовлення предметів цього злочину і триваючим під час зберігання предметів злочину.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 224 КК України, характеризується діянням, яке може виражатись у вчиненні одного з трьох альтернативних суспільно небезпечних діянь, таких як: виготовлення з метою збуту, збут, використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів.
Доведено, що виготовлення з метою збуту, а також збут є найбільш суспільно небезпечними елементами об'єктивної сторони аналізованих злочинів. Під виготовленням підроблених цінних паперів у ст.ст. 199 і 224 КК України слід розуміти комплекс активних дій винної особи, направлений на створення цінного папера, який фактично відповідає вимогам, що висуваються до такого роду документів, але який ні передає, ні підтверджує жодних прав. Під збутом слід розуміти оплатне або безоплатне введення в обіг під виглядом справжніх підроблених цінних паперів.
Отже, злочини, передбачені ст.ст. 199 та 224 КК України, за конструкцією об’єктивної сторони злочину належать до так званих «формальних».
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 223 КК України, є змішаною бездіяльністю, складною формою об'єктивної сторони злочину і складається з двох елементів: активна поведінка винного, що виражається в діянні у вигляді незаконного випуску цінних паперів в обіг, до того ж випуск цінних паперів є обставиною, що забезпечує вчинення злочинної бездіяльності; та пасивна поведінка у вигляді бездіяльності, нездійсненні винним реєстрації інформації про випуск цінних паперів, реєстрації випуску цінних паперів, або неналежної реєстрації інформації про випуск цінних паперів, реєстрації випуску цінних паперів, хоча така особа могла і повинна була здійснити реєстрацію інформації і випуску цінних паперів.
Виходячи з того, що ні термін «випуск», ні термін «емісія», які використовуються у КК України, не відповідають вимогам чинного законодавства, яке регламентує суспільні відносини на ринку цінних паперів, та з огляду на те, що ч. 1 ст. 223 КК України є бланкетною нормою, пропонуємо виключити з диспозиції ч. 1 ст. 223 КК України термін «випуск (емісія)», замінивши їх на термін «розміщення», і викласти ч. 1 ст. 223 КК України у наступній редакції «Розміщення службовою особою суб’єкта господарської діяльності цінних паперів без реєстрації емісії у встановленому законом порядку…».
Наявність у диспозиції ч.1 ст. 223 КК України вказівки на відкриту форму випуску цінних паперів обмежує об'єкт кримінально-правової охорони, тому що існує і закрита форма випуску цінних паперів, яка в сучасних умовах набула поширення. Тому пропонуємо виключити із диспозиції ч. 1 ст. 223 КК України вказівку, яка обмежує можливість застосування цієї норми, і викласти її у наступній редакції: «Розміщення службовою особою суб’єкта господарської діяльності цінних паперів без реєстрації емісії у встановленому законом порядку…».
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.223 КК України, характеризується наявністю трьох обов'язкових ознак:
1) дії: а) внесення завідомо недостовірної інформації в документи, які надаються для реєстрації випуску цінних паперів; б) затвердження таких документів;
2) наслідки у вигляді великої матеріальної шкоди, заподіяної інвестору;
3) наявністю причинного зв'язку між діями і наслідками, що настали.
Вважаємо доцільним виключити з ч. 2 ст. 223 КК України таку ознаку об'єктивної сторони, як суспільно небезпечні наслідки, яка сформульована в законі як велика матеріальна шкода, спричинена інвесторові, позаяк проблематично встановити факт заподіювання шкоди і причинного зв'язку між діями і наслідками, що наступили, немає єдиної і відповідної методики визначення спричиненої шкоди від внесення або затвердження завідомо недостовірної інформації, і створення її є проблематичним, оскільки врахувати безліч чинників, які впливають на ринок цінних паперів, неможливо. Пропонуємо викласти ч.2 ст. 223 КК України в новій редакції «Внесення посадовцем суб'єкта господарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів – караються… ».
Об’єктивній стороні злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, притаманні три обов’язкові ознаки:
1) дії – це розголошення або використання інсайдерської інформації;
2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної матеріальної шкоди, яка може бути завдана державі або юридичній чи фізичній особі;
3) наявність причинного зв’язку між діями та суспільно небезпечними наслідками.
Пропонуємо вилучити з диспозиції ст. 2321 КК України термін «матеріальна», який відноситься до суспільно небезпечних наслідків, та викласти диспозицію ст. 2321 КК України у наступній редакції «Умисне розголошення або інше використання не опублікованої або не оприлюдненої в інший спосіб інформації про емітента, його цінні папери або правочини щодо них (інсайдерська інформація) особою, якій ця інформація відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, якщо воно завдало істотної шкоди інтересам держави або інтересам юридичних чи фізичних осіб, - карається…».
З суб'єктивної сторони злочини, передбачені ч.1 ст. 199 і ч.1 ст. 224 КК України, характеризуються тільки умисною формою вини, оскільки винний усвідомлює, що дії з виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилки і ввезення державних (недержавних - ст. 224 КК України) цінних паперів є суспільно небезпечними діяннями і становлять небезпеку для нормального функціонування і розвитку економіки України, і бажає їх вчинити, тобто умисел прямий; на його наявність також указує і спеціальна мета злочинів.
Аналіз диспозиції ст. 224 КК України засвідчує, що суб’єктивна сторона злочину викладена не досить коректно. Це підтверджує той факт, що не буде вважатися злочином виготовлення недержавних цінних паперів з метою використання іншим чином, на тій підставі, що у винної особи не було мети збуту підроблених недержавних цінних паперів. Вважаємо за необхідне доповнити спеціальну мету злочину, передбаченого ст. 224 КК України, також вказівкою на використання іншим чином предметів злочину і викласти диспозицію ч. 1 ст. 224 КК України у наступної редакції «Виготовлення з метою збуту або використання іншим чином … ».
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 223 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки винна особа усвідомлює (інтелектуальний момент наміру), що вона порушує встановлений державою порядок емісії цінних паперів і бажає випустити (тобто воля винного направлена на діяння, вольовий момент переміщається з наслідків на діяння) в обіг цінні папери, які не пройшли обов'язкову державну реєстрацію.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223 КК України, характеризується умисною формою вини. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків може характеризувати суб'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223 КК України, як прямим, так і непрямим умислом.
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, характеризується умисною формою вини. Психічне відношення винного до суспільно небезпечних наслідків може характеризувати суб'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 2321 КК України, як прямим, так і непрямим умислом.
Суб'єктом злочинів, передбачених ст. ст. 199 і 224 КК України, можуть бути фізичні осудні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), що досягли загального віку кримінальної відповідальності (16 років), які виконали хоч би одну з дій, передбачених у диспозиціях ст. ст. 199 і 224 КК України. Суб'єкт злочину загальний.
Використання терміна «громадянин» у диспозиціях ч. 1 та ч. 2 ст. 223 КК України недоцільне, оскільки, по-перше, ст. 223 КК України є бланкетною нормою, тобто відсилає до інших нормативних актів, у яких використовується термін «фізична особа»; по-друге, предметом злочинів, що аналізуються, виступають так звані емісійні цінні папери, які можуть бути випущені в обіг тільки юридичними особами. Щоб усунути розбіжності між Законом України «Про цінні папери і фондову біржу», Цивільним кодексом України, з одного боку, і Кримінального кодексу України - з іншого, а також розширити обсяг суб'єкта злочину, передбаченого ст. 223 КК України, пропонуємо виключити з диспозиції ч.1 і ч.2 ст. 223 КК України термін «громадянин».
Частина 2 ст.ст. 199, 224 КК України встановлює, що виготовлення цінних паперів визнається кваліфікованим складом, якщо вона виконана за наявності хоч би однієї з наступних кваліфікуючих ознак: 1) за попередньою змовою групою осіб: 2) повторно; 3) дії, вчинені у великому розмірі (ч. 2 ст. 199 КК України), завдали великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 224 КК України). На підставі ч.3 ст.ст. 199, 224 КК України виготовлення цінних паперів визнається особливо кваліфікованим складом, якщо вона вчинена за наявності хоч би однієї з наступних особливо кваліфікуючих ознак: 1) дії вчинені організованою групою; 2) дії, вчинені в особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 199 КК України), завдали особливо великої матеріальної шкоди (ч. 3 ст. 224 КК України).
На підставі ст. 9 КК України «Правові наслідки засудження особи за межами України», якщо фізичні особи були засуджені судом іноземної держави за межами України за виготовлення або збут підроблених цінних паперів і знов вчинили злочин на території України, передбачений ст. 199 або ст. 224 КК України, то факт виконання суспільно небезпечних дій, передбачених у ст. 199 КК України або 224 КК України, має бути врахований як повторність. Також для кваліфікації злочину за ч. 2 ст. 199 або 224 КК України, вчиненого особою, повторно потрібно встановити такі умови: особа раніше була засуджена за ст. 79 КК України (1960) чи ч. 3 чи 4 ст. 1488 КК України (1960) або ст. 199 чи 224 КК України, обвинувальний вирок за перший злочин вступив у законну силу; судимість за перший злочин не знята і не погашена у встановленому законом порядку; за перший злочин особа засуджена з призначенням покарання і не була звільнена від покарання; злочинність і караність діяння, за яке була засуджена особа, не усунута законом.
Розмір спричиненої шкоди у ст. 224 КК України повинен встановлюватися сумою підробки недержавних цінних паперів, як це застережено приміткою до ст. 199 КК України, а не матеріальною шкодою, як це передбачено у примітці до ст. 224 КК України, адже чіткої та відповідної методики встановлення матеріальної шкоди при проведенні правочинів з цінними паперами немає.
Слід підкреслити необхідність створення єдиної кримінально-правової норми, яка б забезпечувала однакову кримінально-правову охорону суспільних відносин, які складаються у сфері випуску і обігу цінних паперів, незалежно від емітуючої особи.
З урахуванням викладеного пропонується:
1) виключити з назви та диспозиції ч. 1 ст. 199 КК України термін «державні цінні папери»;
2) виключити з назви та диспозиції ч. 1 ст. 224 КК України термін «недержавні цінні папери»;
3) додати до спеціальної мети злочину, передбаченого ст. 224 КК України, термін «використання»;
4) викласти диспозицію ч. 1 ст. 224 КК України у наступній редакції: «Виготовлення з метою збуту або використання, збут чи використання іншим чином підроблених цінних паперів, - карається …»;
5) виключити з назви та диспозиції ч. 1 ст. 223 КК України термін «випуск (емісія)», замінивши його терміном «розміщення»;
6) виключити з диспозиції ч. 1 ст. 223 КК України вказівку на відкриту форму випуску цінних паперів;
7) виключити з диспозицій ч. 1 та ч. 2 ст. 223 КК України термін «громадянин»;
8) викласти диспозицію ч. 1 ст. 223 КК України у наступній редакції: «Розміщення службовою особою суб’єкта господарської діяльності цінних паперів без реєстрації емісії ..., карається»;
9) виключити з диспозиції ч. 2 ст. 223 КК України ознаку об'єктивної сторони, яка сформульована в законі як велика матеріальна шкода, заподіяна інвесторові;
10) включити до ч. 2 ст. 223 КК України термін «інша особа, яка має право вносити зміни в документи та затверджувати документи що, подаються для реєстрації емісії цінних паперів»;
11) викласти ч.2 ст. 223 КК України у новій редакції «Внесення службовою особою суб'єкта господарської діяльності, або іншою особою, яка має право вносити зміни в документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів – караються… ».
12) вилучити з диспозиції ст. 2321 КК України вказівку про суспільно небезпечні наслідки;
13) викласти ст. 2321 КК України «Умисне розголошення або інше використання не опублікованої або не оприлюдненої в інший спосіб інформації про емітента, його цінні папери або правочини щодо них (інсайдерська інформація) особою, якій ця інформація відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю, - карається…».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Edward Carter Examining Cybercrime: its forms and perpetrators // Право і безпека. – 2003. – Т.2, №1. – С. 96
2. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп`ютерної інформації: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2002. –246с.
3. Андрушко П.П. Злочини у сфері господарської діяльності за чинним Кримінальним кодексом та проектом КК України: проблеми систематизації, криміналізації та декриміналізації // Підприємництво, господарство і право. – 1998. – №12. – С. 16-18
4. Андрушко П.П. Кримінальна відповідальність за порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (продовження) // Юридичний вісник України (додаток). – 2000. – № 16. – С. 28-32
5. Бажанов М.И. Понятие организованной преступной группы, и преступной организации // Збірник наукових праць Харківського центру вивчення організованої злочинності. – Випуск перший. – Х., 2000. – С. 7-25.
6. Байрактарь Д. Проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку реєстрації випуску цінних паперів // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 5. – С. 94-96.
7. Беккария Ч. О преступлениях и наказаниях / Пер. с итальянского Ю.М.Юмашева. – М.: Международные отношения, 2000. – 240 с.
8. Борисов В.І. Родовий об’єкт злочинів проти безпеки виробництва // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – № 3. – С. 148-149.
9. Вереша Р. Нормативне визначення вини та перспективи вдосконалення інституту вини в кримінальному праві // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 4. – С. 98-103
10. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України. – К.: Атака, 2005. – 224с.
11. Ветошкина М.М. Ценные бумаги как предмет хищений: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / уголовное право, кримінологія, уголовно-исполнительное право. – Екатеринбург, 2001. – 25с.
12. Владимиров В.А., Левицкий Г.А. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М., 1964. – 59 с.
13. Власов И.С., Тяжкова И.М. Ответственность за преступления против правосудия. – М.: Юрид. лит., 1968. – 134 с.
14. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2002. – 641с.
15. Волженкин Б.В. Уголовная ответственность юридических лиц. – СПб., 1998. – 40 с.
16. Воробей П.А. Кримінальна відповідальність за незаконну торгівельну діяльність. – К.: УАВС, 1996. – 116 с.
17. Высочайше утвержденное мнение Государственного Совета 23 ноября 1870г. // Полное собрание законов за 1871 г. № 48344
18. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развития законодательства. – Харьков: Основа, 1994. – 527 с.
19. Гаухман Л. Д. Проблемы УК РФ: бланкетность, декларативность, казуистичность // Уголовное право в XXI веке: Материалы Межнародной науч. конф. на юридическом факультете МГУ им. М. В. Ломоносова (м. Москва, 31 мая - 1 июня 2001 г.). – М.: «ЛексЭст», 2002. – С. 48-62
20. Гаухман Л.Д. Максимов С.В. Преступления в сфере экономической деятельности. – М.: Учебно-консультационный центр «Юр Инфор», 1998. – 296с.
21. Городское уложение 1870 г. // Свод узаконенный изд. Анисимова 1873. – Т. 2. с. 386
22. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
23. Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: Раздел VII Особенной части Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием. – Х.: ООО «Одиссей», 2003. – 256 с.
24. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
25. Гуторова Н.О. Проблеми відповідальності юридичних осіб у кримінальному судочинстві за ухилення від оподаткування // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – Спецвипуск. – С. 157-162.
26. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Пер. с франц. В.А. Туманова. – М.: Международные отношения, 1999. – 400 с.
27. Дагель П. С. Условия установления уголовной наказуемости // Правоведение. – 1975. – № 4. – С. 67-74.
28. Дагель С.П., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. – 242 с.
29. Дозорець О. Деякі аспекти правового регулювання операцій з цінними паперами за Цивільним та Господарським кодексами України // Юрист України. – 2004. – №3(5). – С. 53-56.
30. Дорош Л. Актуальні проблеми захисту ринку цінних паперів в Україні // Вісник Академії правових наук України. - 2000. - № 3/22. - С.168-176
31. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально - правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. –924с.
32. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навч. посібник / За ред. М.І. Хавронюка. – К., 2001. – 608с.
33. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке.// Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7-11.
34. Еникеев М.И. Психолого – юридическая сущность вины и вменяемости // Советское право. – 1989. – № 12. – С. 76 – 82
35. Загородников Н.И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве // Труды ВЮА. – М., 1951. – Вып. ХШ с.32 - 46
36. Загородній А.Г., Вознік Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3 вид., випр. та доп. – К.: Знання, КОО, 2000. – 587с.
37. Звіт Державної комісії з цінних паперів на фондовому ринку за 2002 рік // Ринок цінних паперів України. – 2003. – № 5-6.
38. Злобин Г. А., Никифоров Б. С. Умисел и его формы. – М.: Юридическая литература, 1972. – 264 с.
39. Злобин Г.А. Основания и принципы уголовно-правового запрета // Советское государство и право. – 1980. № 1. С. 70 – 77.
40. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. – Х.: Фоліо, 2006. – 766 с.
41. Каминка А.И. Вопросы вексельного права в решениях правительственного сената// Право . – 1911. – № 19. – С. 52-73.
42. Келина С.Г. Ответственность юридических лиц в проекте нового УК Российской Федерации // Уголовное право: новые идеи / Под ред. С.Г. Келиной и А.В. Наумова. – М., 1994. – С. 50 – 60.
43. Кенни К. Основы уголовного права: Перевод с англ. к.ю.н. В.И. Каминской / Под ред. и вступительная статья к.ю.н. Б.С. Никифорова. – М.: Изд-во иностранной лит-ры, 1949. – 600 с.
44. Кибенко О.Р. Корпоративное право Украины. Учебное пособие. – Х.: Эспада, 2001. – 288 с.
45. Ковалёв М.И. Общественно опасные последствия преступления и диспозиция уголовного закона // Советское государство и право. – 1990. – № 10. – С. 36-44.
46. Козаченко И. Я., Костарева Т. А., Кругликов Л. Л. Преступления с квалифицирующими составами и их уголовно-правовая оценка: Лекция. – Екатеринбург: Изд-во Уральской госуд. юрид. академии, 1994. – 59 с.
47. Козлов А.П. Понятие преступления. – СПб: Юридический центр Пресс, 2004. – 819 с.
48. Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
49. Коржанский Н.И. Объект преступления // Энциклопедия уголовного права. – СПб.: Издания проф. Малинина, 2005. – Т.4. Состав преступления. – С. 87 – 237.
50. Коржанський М.Й. Предмет і об’єкт злочину: Монографія. – Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
51. Корнеева А.Н. Теоретические основы квалификации преступлений: Учеб. пособие / Под ред. А.И. Рарога. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 176 с.
52. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: проблеми криминализации и пенализации: Монография. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1987. – 267с.
53. Коробеев А.И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел): Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1986. – 80 с.
54. Кравченко Ю. Рынок ценных бумаг в вопросах и ответах: Учебное пособие. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. – 528
55. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть бути суспільні відносини об'єктом злочину? // Вісн. ун-ту внутр. справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 70-75.
56. Кримінальне право України (Особлива частина). Навчальний посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2006. – 688с.
57. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. Бажанова М. І., Сташиса В. В., Тація В. Я. Київ. – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
58. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Андрусів Г.В., Андрушко П.П., Ліхова З. Я. та інші / За ред. Матишевського П.С. та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
59. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів та фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
60. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
61. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2003. – 1196с.
62. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – 244 с.
63. Курс советского уголовного права. (Общая часть). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. – Т. 1. – 647 с.
64. Курс уголовного права. Общая часть: Учебник для вузов / Под ред. д.ю.н., проф. Н.Ф. Кузницовой. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – Том 1. Учение о преступлении. – 624 с.
65. Куц В.М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми складу злочину // Вісник ун-ту внутр. справ. – 1996. – № 1. – С. 17-23.
66. Лащук Є.В. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину // Право України. – 2001. – № 3. – С. 75-78.
67. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ. – К., 2005. – 21 с.
68. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2005. – 262 с.
69. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: Вид-во ЛГУ, 1968. – 128 с.
70. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика — 2-е изд, перераб и доп. – М.: НОРМА, 2000. – 400 с.
71. Лещук К.Б. Шахрайство на ринку цінних паперів з використанням мережі Інтернет // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірка наукових праць. – Х.: Вид-во НУВС, 2004. – С. 71-72
72. Лохвицкий А. Курс русского уголовного права. – Спб.: Тип. Ю.О. Шлейера, 1871. – 704 с.
73. Майфат А.В. Ценные бумаги (сравнительный анализ понятий в правовых системах Росии и США // Государство и право. – 1997. – №1. – С. 83-91.
74. Малинин В.Б. Объективная сторона преступления. Энциклопедия уголовного права. – СПб.: Издание профессора Малинина, 2005. – Т.4. Состав преступления. – С. 237- 502.
75. Малинин В.Б., Парфенов А.Ф. Объективная сторона преступления. – СПб.: Изд-во Юридического института, 2004. – 301 с.
76. Мальков Б.П. Субъективные основания уголовной ответственности // Государство и право. – 1995. – № 1. – с. 91- 99.
77. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления.– К.: Юринком, 1996. – 240с.
78. Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація. – Одеса: Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. – 132 с.
79. Михайлов М.П. Уголовная ответственность за нарушение правил о валютных операциях и спекуляцию валютными ценностями по советскому уголовному праву. – М.: Юрид. лит., 1964. – 44 с.
80. Михеев Р.И., Корчагин А.Г., Шевченко А.С. Уголовная ответственность юридических лиц: за и против: Монография. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1999. – 76 с.
81. Мойсик В.Р. Проблеми кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2002. – 221с.
82. Музика А., Азаров Д. Про поняття злочинів у сфері комп’ютерної інформації // Право України. – 2003. – № 4. – С. 86-89.
83. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г: У 2-х ч. – К.: “Форум”, 2001. – Ч. 2 . Особлива частина. – 942 с.
84. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп.ред. С.С. Яценко. – К.: АСК., 2002.- 968 с.
85. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
86. Научно – практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 05. 04.2001 г. / Под ред. Мельника Н.И., Хавронюка Н.И., - К.: Канон, А.С.К. 2002. – 1216 с
87. Неволин К.Г. История российских гражданских законов. – 2-е изд. –Спб., 1857. – Т. 3. – 879 с.
88. Нерсесов Н.О. О бумагах на предъявителя с точки зрения гражданского права. – Спб, 1889. – 492 с.
89. Никифоров А.С. Об уголовной ответственности юридических лиц // Уголовное право: новые идеи / Под ред. С.Г. Келиной и А.В. Наумова – М., 1994. – С. 43-49.
90. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления // Государство и право. – 2000. – № 8. – С. 18-27.
91. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М., 1960. – 232с.
92. Никулин С. Уголовная ответственность за изготовление либо сбыт поддельных денег или ценных бумаг // Законность. – 1995. – №8. – С. 7-13.
93. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: НОРМА, 2001. – 208с.
94. О рынке ценных бумаг: Закон РФ от 22.04. 1996 р. № 39 – ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 1996. ¬– № 17. – Ст. 1918; Собрание законодательства РФ. – 1998. – №48. – Ст. 5857.
95. Об утверждении Положения о ценных бумагах: Постановление Совета Министров СССР от 15 октября 1988 № 1195 // СП СССР. – 1988. – Отдел 1. – № 35. – Ст. 100.
96. Об утверждении Положения об акционерных обществах с ограниченной ответственностью: Постановление Совета Министров СССР от 19 июня 1990 года № 590 // СП СССР. – 1990. – Отдел 1. – №15. – Ст. 82.
97. Орлеан А.М. Людина як предмет злочину // Право і безпека. – 2004/3. – №1. – С. 125-127.
98. Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 260 с.
99. Орлов П.И. Уголовная ответственность за оставление в опасности потерпевшего при автопроисшествии (вопросы квалификации): Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 1980. – 213с.
100. Орлов П.І. Завідомість як ознака вини // Радянське право. – 1984. – № 6. – С. 54-57.
101. Орлов С.О. Кримінально-правова охорона інформації в комп'ютерних системах та телекомунікаційних мережах // Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08/ Нац. ун-т. внутр. справ. – Х., 2004. – 20 с.
102. Осадчий В.І. Кримінальна відповідальність за порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів // Бухгалтерія. Податки. Бізнес. – 1996. – №34 (65). – С. 24-25.
103. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / Под. ред. В.Н. Кудрявцева и А.М. Яковлєва. – М.: Наука, 1982. – 304 с.
104. Основные направления борьбы с преступностью / Под. ред. И. М. Гальперина и В.И. Курляндского. – М.: Юрид. лит., 1975. – 176 с.
105. Павлов В.Г. Субъект преступления в уголовном праве (историко-правовое исследование). – СПб.: Герда, 1998. – 124 с.
106. Павлов В.Г. Субъект преступления. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 318с.
107. Панов М.М. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. – К., 2006. – 20 с.
108. Панов Н.И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву // Проблемы правоведения: республиканский межведомственный научный сборник. – Вып. 45. – Киев, 1984. – С. 67-73.
109. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х. : Вища школа, 1982. – 170 с.
110. Перепелица А.И. Ответственность за преступления в сфере хозяйственной деятельности по проекту Уголовного кодекса Украины // Фінансова злочинність: Матеріали науково-практичного семінару (м. Харків 12 – 13 лютого 1999 р.). – Харків: «Право», 2000. – С.7-14.
111. Перепелица А.И. Уголовная ответственность в сфере финансовой деятельности и обращения ценных бумаг. Комментарий к действующему законодательству. – Х. «Одиссей» 1998. – 128 с.
112. Пионтковский А.А. Уголовное право РСФСР: Часть Общая. – М.: ГИЗ, 1925. – 235 с.
113. Победоносцев К. Курс гражданского права. – 2-е изд. – Спб., 1890. – Ч. ІІІ. – 591с.
114. Положення про порядок реєстрації випуску акції відкритих акціонерних товариств і облігації підприємств: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від № 210 від 20.09.1996 р. у редакції від 9.02.2001 р. № 18 затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 1019.
115. Попередження та виявлення злочинів на ринку цінних паперів: Метод. рекомендації / Уклад. Л.П. Скалозуб, П.І. Пилипчак, М.І. Мотрук; За ред. В.І. Литвиненка. – К.: РВВ МВС України, 2001. – 68 с.
116. Постолітак В. Учасники ринку цінних паперів // Юридичний журнал . – 2005. – № 1. – С. 115-122.
117. Про власність: Закон України від 07 лютого 1991 № 697 - ХІІ// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
118. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576 - ХІІ // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – №49. – Ст. 682.
119. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001р. № 2235 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №13. – Ст.65.
120. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 р. № 448/96 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
121. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22 травня 2003 р. № 851 - ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – №25. – Ст.1174.
122. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12.12.2002 № 128/1037 // Урядовій кур`єр. – 2003. – 29 січня. – № 17.
123. Про затвердження Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 квітня 1998 р. № 44 у редакції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 жовтня 2000 р. № 158 // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1900.
124. Про затвердження Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 листопада в 1997 р. № 42 // Урядовий кур'єр. – 1998. – 7 лютого. – № 25-26.
125. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при збільшенні статутного фонду у зв'язку з індексацією основних фондів: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 березня 2000 р. № 25 // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 13. – Ст. 551.
126. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14 вересня 2000 р. № 125 // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 40. – Ст. 1720.
127. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 квітня 2000 р. № 39 // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 18. – Ст. 758.
128. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 червня 2002 р. № 167 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 29. – Ст. 1393.
129. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій корпоративного (венчурного, недиверсифікованого) інвестиційного фонду з метою здійснення спільного інвестування при їх приватному розміщенні: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 р. № 8 //Офіційний Вісник України. — 2002. — № 5. — Ст. 215.
130. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій корпоративного інвестиційного фонду з метою здійснення спільного інвестування при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 р. № 7 //Офіційний Вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 214.
131. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 р. № 221 //Офіційний Вісник України. – 1999. – № 10. – Ст. 398.
132. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурного, недиверсифікованого) інвестиційного фонду при їх приватному розміщенні: Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 р. № 9 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 216.
133. Про затвердження Положення про порядок реєстраціївипуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду при їх розміщенні шляхом прилюдної пропозиції: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 січня 2002 р. № 10 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 217.
134. Про затвердження Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування депозитних та інших операції: Постанова правління Національного банку України № 584 від 24 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 4. – Ст. 177.
135. Про затвердження Положення щодо реєстрації випуску акцій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою у власності: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 березня 2002 р. № 102 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 883.
136. Про затвердження Порядку реєстрації випуску акцій акціонерними товариствами, які створені в процесі приватизації (корпоратизації) і 100 відсотків акцій яких належать державі, при зміні форми випуску: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 грудня 2000 р. №244 // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 4. – Ст. 168.
137. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959 - ХІІ// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
138. Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12 квітня 1996 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997 роки). – Сімферополь: «Таврія», 1998. – С. 138 - 142.
139. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини вчинені стійкими злочинними об’єднаннями: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13 // Закон і бізнес. – 2006. – № 5.
140. Про приватизаційні папери: Закон України від 6 березня 1992 р. № 2173 - ХІІ// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 352.
141. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 23 лютого 2006 року № 3480 ІV //Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
142. Протидія економічній злочинності / П.І. Орлов, А.Ф. Волобуєв, І.М. Осика, Р.Л. Степанюк, І.М. Зарецька, Едвард Картер, Річард Ворнер. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. – 568 с.
143. Радутный А.Э. Информация как предмет преступления (на примере анализа отдельных составов) // Проблеми законності. – 1999. – Вип. 37. – С. 181-189.
144. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 304с.
145. Рарог А.И. Субъективная сторона преступления. Энциклопедия уголовного права. – СПб.: Издание профессора Малинина, 2005. – Т.4. Состав преступления. – С. 629 – 787.
146. Романов С., Сингаївська І. Проблемні питання кваліфікації злочинів за ст. 199 КК України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. –С. 125 -128.
147. Российское уголовное право. Общая часть / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева и проф. А.В. Наумова. – М., 1997. – 454 с.
148. Русеева С.В. Уголовная ответственность за преступления,совершаемые при размещении ценных бумаг: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Нижний Новгород, 2001. – 27с.
149. Рустамбаев М.Х. Уголовное право Республики Узбекистан. Особенная часть: Учебник для вузов. – Ташкент, 2002. – 528с.
150. Саєнко В.В. Правове регулювання використання інсайдерської інформації на ринку цінних паперів: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / господарське право, арбітражний процес. – К., 2002. – 19 с.
151. Саєнко В.В. Правове регулювання використання інсайдерської інформації на ринку цінних паперів // Дис... канд. юрид. наук: 12.00.04. – К., 2002. – 250с.
152. Самойлова О.С. Конфіденційна інформація, що є власністю держави, як предмет злочину // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – Вип. 27. – С. 185-188.
153. Сахарова О. Б. Попередження органами внутрішніх справ злочинів, що вчиняються на ринку цінних паперів: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2002. – 250с.
154. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – Вып. VII. – М., 1933. – 234 с.
155. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917 – 1952 гг. / Под ред. проф. И.Т. Голоякова. – М., 1953. – 464 с.
156. Свод Законов Российской Империи. –Спб., 1857. – Т. Х. – Ч. 1. – 2160 с.
157. Сингаївська І.В. Економічні аспекти впливу фальшивомонетництва на фінансово-кредитні відносини // Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. матеріалів міжнарод. наук.-практ. конф. з нагоди 5-ї річниці Магістратури НУВС. – Х.: Вид-во НУВС, 2004. – С. 197- 202.
158. Систематизированный текст общесоюзных уголовных законов и уголовных кодексов союзных республик. – М.: Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. – 543 с.
159. Советское уголовное право. Общая часть / Под ред. Г.А. Кригера, Б.А. Куринова, Ю.М. Ткачевского. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 517с.
160. Советское уголовное право. Часть Особенная / Под ред. проф. Н.И. Загородникова. – М.: Юрид. лит., 1965. – 488с.
161. Современный экономический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 496с.
162. Солопанов Ю.В. Ответственность за фальшивомонетничество: Учебное пособие. – М.: Высшая школа МООП РСФСР, 1963. – 92с.
163. Статистичні дані МВС України за 2002 рік. – Рукопис.
164. Статистичні дані МВС України за 2003 рік. – Рукопис.
165. Статистичні дані МВС України за 2004 рік. – Рукопис.
166. Статистичні дані МВС України за 2005 рік. – Рукопис.
167. Сташис В.В. Панов Н.И. Непосредственный объект и его значение для квалификации преступлений // Проблемы правознавства: Республ. межвед. науч. сборн. – 1989. – № 50. – С. 83-91.
168. Стрельцов Е.Л. Экономическая преступность в Украине // Уголовное право в XXI веке: Материалы Международной научной конференции на юридическом факультете МГУ им. М. В. Ломоносова (г. Москва, 31 мая - 1 июня 2001 г.). – М.: ЛексЭст, 2002. – С. 88-92.
169. Стрельцов Є.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2000. – 380 с.
170. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х.: Выща школа, 1988. – 198с.
171. Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навч. посібник. – Х.: УКРЮА, 1994. – 76 с.
172. Терентьев В.И. Ответственность специального субъекта преступления по уголовному праву Украины: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – Одесса, 2003. – 195с.
173. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. –Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1977. – 216 с.
174. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1957. – 361 с.
175. Труба В.І. Правове регулювання цінних паперів в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. – К., 1999. – 19 с.
176. Трубников В.М. Нове про суб’єкт злочину // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – Спецвипуск. – С. 110-117.
177. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 81-87.
178. Уголовное законодательство СССР и союзных республик / Под ред. Кареева. – М.: Госюриздат, 1957. – 532 с.
179. Уголовное право Российской Федерации: В 2-х т. / Под ред. проф. Л.В. Иногамовой-Хегай. – М.: ИНФРА-М, 2002. – Т. 1: Общая часть. – 384 с.
180. Уголовное право Российской Федерации: Учебник: В 2-х т. / Под ред. проф. Л.В. Иногамовой-Хегай. – М.: ИНФРА-М, 2002. – Т. 2: Особенная часть. – 462с.
181. Уголовное право Украины. Общая часть: Учебник для юрид. вузов и фак. / М.И. Бажанов, Ю.В. Баулин, В.И. Борисов и др.; Под ред. проф. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: Право, 1998. – 400 с.
182. Уголовное право УССР. Общая часть / Под ред. проф. В.В. Сташиса и доц. А.Ш. Якупова. – К.: Вища школа, 1984. – 384 с.
183. Уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. Козаченко И. Я., Незнамова З. А. – М.: Инфра-М-норма, 1997. – 600 с.
184. Уголовное Уложение Высочайше утвержденное 22 марта 1903 года. – СПб.: Издание Государственной Канцелярии, 1903. – 284с.
185. Уголовный кодекс Азербайджанской республики / Перевод с азербайджанского Б. Е. Аббасова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 325 с.
186. Уголовный кодекс Голландии / Пер. с англ. И.В. Мироновой. – 2-е изд. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 510 с.
187. Уголовный кодекс Дании / Пер. с датского и английского канд юрид наук С С Беляева, А Н Рычевой – СПб Издательство «Юридический центр Пресс», 2001 – 230 с.
188. Уголовный кодекс Китайской Народной республики / Пер. с китайского Д.В. Вичикова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 303 с.
189. Уголовный кодекс Латвийской Республики / Пер. с латышского канд. юрид. наук А.И. Лукашова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 313 с.
190. Уголовный Кодекс Республики Беларусь. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 474 с.
191. Уголовный кодекс Республики Болгария. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 298 с.
192. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 466 с.
193. Уголовный кодекс Республики Польша / Пер. с польского Д. А. Барилович. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 234с.
194. Уголовный кодекс Республики Узбекистан с изменениями и дополнениями на 15 июля 2001 года. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 338 с.
195. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М.: ТЕИС, 1996. – 176 с.
196. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. / Ответственные редакторы С.С.Яценко, В.И. Шакун - К.: Правові джерела, 1998. – 1086 с.
197. Уголовный кодекс Швейцарии / Научное редактирование, предисловие и перевод с немецкого канд. юрид. наук А.В. Серебренниковой. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 350 с.
198. Уголовный кодекс Швеции / Научные редакторы проф. Н.Ф. Кузнецова и канд. юрид. наук С.С. Беляев. Перевод на русский язык С.С. Беляев. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 320 с.
199. Уголовный кодекс Эстонской республики / Науч. ред. и перевод с эстонского В. В. Запевалова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 262 с.
200. Уголовный кодекс Японии / Науч. редактирование и предисловие докт. юрид. наук, проф. А. И. Коробеева. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 226 с.
201. Уложения о наказаних уголовных и исправительных 1885г. – Издание восемнадцатое, пересмотренное и дополненное. – СПб., 1915. – 1285с.
202. Устименко В.В. Понятие специального субъекта преступления // Проблеми правоведения. – 1989.– Вип. 50. – С. 91–97.
203. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. – М.: Юриздат., 1950. – 318 с.
204. Федоров А.Ф. Вексельное право. – Одесса, 1906. – 391с.
205. Федоров А.Ф. История векселя: Историко-юридическое исследование. – Одесса, 1895. – 602 с.
206. Федоров М.И Понятия объекта преступления по советскому уголовному праву // Учен. зап. Перм. ун-та. – 1957. – Т. 11, Вип. 4, Кн. 2. – С. 173-192.
207. Фесенко Е. Объект преступления с точки зрения ценностной теории // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С. 71-73.
208. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я та системи заходів з його охорони: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 280 с.
209. Фефелов П.А. Критерии установления уголовной наказуемости деяний // Сов. государство и право. – 1970. – № 11. – С. 100-107.
210. Филимонов В.Д. Криминологические основания содержания норм уголовного права, устанавливающих ответственность за совершение преступлений // Правовые вопросы борьбы с преступностью: Сб. статей / Отв. ред. А.Л. Ременсон. – Томск, 1984. – С. 3-10.
211. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. – К.: Атака, 2005. – 332с.
212. Фріс П.Л. Нарис історії кримінально-правової політики України: Монографія / За заг. ред. М.В. Костецького. – К.: Атіка, 2005. – 124 с.
213. Фролов Е.А. Объект уголовно правовой охраны и общее понятие хищения социалистического общества // Сб. науч. тр. – Свердловск, 1969. – Вып.9 с. 66 – 117.
214. Хар І.О. Кримінальна відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – №11. – С. 73-83.
215. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. Общая и Особенная часть: Новое законодательство в вопросах и ответах: Конспект лекций. – Киев: Атика, 2002. – 288 с.
216. Хрестоматія з історії держави і права України.: Навч. посібн. для юрид. вищих навч. закладів і фак. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький; За ред. члена кореспондента Академії правових наук України В.Д. Гончаренка: У 2т. – К.: Ін Юре. 1997. – Т. 2. Лютий 1917 – 1996 р. – 800с.
217. Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1963. – 382 с.
218. Цивільний кодекс України. Прийнятий 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
219. Шевченко Є. Про основний і додатковий безпосередні об`єкти злочинів з похідними наслідками // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4(23). – С. 260-265.
220. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками: Монографія. – Х.: 2005. – 216с.
221. Шергина К.Ф. Уголовное и административно-деликтное право: проблемы интеграции // Государство и право на рубеже веков / криминология, уголовное право, судебное право (материалы всероссийской конференции), С. 159-163.
222. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. – М., 1910. – 335 с.
223. Шестаков А.В., Шестаков Д.А., Рынок ценных бумаг. – М.: Издательский дом «Дашков и К.», 2000. – 272 с.
224. Щавинський В. Підстави кримінально-правової заборони незаконної емісії недержавних цінних паперів. // Право України. – 2003. – № 10. – с. 64-67.
225. Щавинський В.Р. Кримінальна відповідальність за незаконну емісію недержавних цінних паперів: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ. – К., 2004. – 21 с.
226. Щавінський В. Особливості встановлення предмета незаконної емісії цінних паперів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 8. – С. 92-94.
227. Щавінський В. Проблемні аспекти встановлення шкоди, заподіяної шляхом незаконної емісії цінних паперів // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 89-91.
228. Щавінський В. Теоретичні міркування щодо назви статті 223 Кримінального кодекс України // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 6. – С. 87-89.
229. Щавінський В.Р. Кримінальна відповідальність за незаконну емісію недержавних цінних паперів: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2004. – 207 с.
230. Ярмиш Н.М. Дія як ознака об’єктивної сторони злочину (проблеми психологічної характеристики). – Х.: Основа, 1999. – 84с.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.