У нас уже 17884 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПІДГОТОВКА ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ ЯК СТАДІЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Количество страниц 207
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. СТАДІЯ ПІДГОТОВКИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В СТРУКТУРІ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 14
1.1. Поняття підготовки цивільної справи до судового розгляду як стадії цивільного процесу 14
1.2. Мета та завдання стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду 37
Висновки до першого розділу 64

РОЗДІЛ 2. ПОПЕРЕДНЄ СУДОВЕ ЗАСІДАННЯ ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА ПІДГОТОВКИ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ДО СУДОВОГО
РОЗГЛЯДУ 69
2.1. Загальна характеристика процесуальної форми стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду 69
2.2. Попереднє судове засідання та процесуальний порядок його проведення 83
Висновки до другого розділу 97

РОЗДІЛ 3. ЗМІСТ СТАДІЇ ПІДГОТОВКИ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ 100
3.1. Процесуальні дії судді щодо підготовки цивільних справ до судового розгляду 101
3.2. Процесуальні дії інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин щодо підготовки цивільної справи до судового
розгляду 124
Висновки до третього розділу 143

РОЗДІЛ 4 ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СПРАВИ ДО РОЗГЛЯДУ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ТА КАСАЦІЙНОМУ ПРОВАДЖЕННЯХ 145
4.1. Особливості підготовки цивільної справи до судового розгляду у апеляційному провадженні 146
4.2. Особливості підготовки цивільної справи до судового розгляду у касаційному провадженні 161
Висновки до четвертого розділу 173

ВИСНОВКИ 174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189


ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У процесі реформування судової системи України одним з пріоритетних напрямків удосконалення цивільного судочинства стало підвищення якості процесуально-правової регламентації підготовки цивільних справ до судового розгляду, оскільки на цій стадії цивільного процесу закладаються основи для повного і своєчасного розгляду та вирішення цивільних справ. Саме від рівня проведення підготовчих дій значною мірою залежить законність і обґрунтованість кінцевих актів правосуддя.
Прийняття Верховною Радою України 18 березня 2004 року Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) ознаменувало важливий крок на шляху удосконалення існуючих та створення нових процедур, інститутів й механізмів, покликаних забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний захист суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів фізичних, юридичних осіб, державних та громадських інтересів. Так, зокрема, з метою забезпечення ефективної підготовки цивільних справ до судового розгляду було запроваджено ряд нових правових інститутів: попереднє судове засідання, процесуальну фіксацію підготовчих дій тощо. Водночас аналіз судової практики [6, 7, 8, 9, 10, 201] засвідчує, що закріплений у новітньому цивільному процесуальному законодавстві порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду потребує змін.
У ході дисертаційного дослідження було вивчено понад 400 цивільних справ, що розглядалися Хмельницьким міськрайонним судом, Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, Апеляційними судами м. Києва, Хмельницької та Вінницької областей, Верховним Судом України впродовж 2001-2006 років. У кожній третій-четвертій справі виявлено порушення або неоднозначне застосування судами положень ЦПК щодо підготовки цивільних справ до судового розгляду. Вирішення судом неналежно підготовлених цивільних справ призводило до суттєвих помилок, які стали підставою для скасування постановлених у цих справах судових рішень в порядку апеляційного та касаційного проваджень.
Так, наприклад, впродовж 1 півріччя 2006 року тільки в Апеляційному суді Хмельницької області ми вивчили 180 цивільних справ, судове рішення в яких було оскаржено в апеляційному порядку. За результатами апеляційного перегляду у 32 справах рішення було скасовано у зв’язку із тим, що рішення стосувалося прав і обов’язків осіб, які не брали участі у справі [144, 145, 147, 152, 157, 158, 160, 162, 166] , в 26 – у зв’язку з їх розглядом за відсутності однієї з осіб, які беруть участь у справі, і яким не було повідомлено про час і місце судового засідання [146, 148, 151, 156, 159, 164] , в 14 – у зв'язку з іншими порушеннями норм процесуального права на стадії підготовки [153, 155, 161, 167, 184] . Як бачимо, у 40% досліджених нами судових справ причиною скасування судових рішень стала неналежна підготовка справи до судового розгляду.
З огляду на це можна стверджувати про необхідність детального вивчення стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду, специфіки процесуальної діяльності суду та інших суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин на цьому етапі цивільного процесу.
Разом з тим, фундаментальні дослідження, присвячені зазначеній проблематиці [3, 19, 33, 52, 61, 73, 86, 89, 104, 123, 133, 188, 197, 208, 225, 235, 236, 243] , проводились до прийняття чинного ЦПК України, тому ряд сформульованих в них наукових положень та рекомендацій втратили своє прикладне значення, а деякі й досі залишаються небезспірними.
Враховуючи вищевикладене, обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною як для науки цивільного процесуального права, так і для цивільного процесуального законодавства України та підвищення ефективності судової практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах теми Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” № 06 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0106U006631). Тема дослідження пов’язана із науковою темою Хмельницького університету управління та права “Правові та управлінські засади розбудови Української держави та забезпечення прав громадян” (номер державної реєстрації 0104U004239).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка правових засад процесуальної діяльності суду та інших суб’єктів цивільних процесуальних відносин щодо підготовки цивільних справ до судового розгляду; формулювання пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення правого регулювання відповідної сфери відносин.
Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачено вирішення таких завдань:
 з’ясувати сутність підготовки цивільних справ до судового розгляду, її мету, завдання, зміст;
 виявити характерні ознаки та визначити поняття стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду;
 окреслити місце стадії підготовки в структурі цивільного процесу;
 визначити найбільш оптимальну процесуальну форму підготовки справи для кожного виду провадження;
 дослідити процесуальний порядок підготовки справ до судового розгляду;
 з’ясувати процесуальні особливості попереднього судового засідання;
 визначити обсяг повноважень суду, прав та обов’язків осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу щодо підготовки цивільних справ до судового розгляду;
 з’ясувати особливості підготовки справ до апеляційного та касаційного розгляду;
 виявити проблеми правового регулювання підготовки цивільних справ до судового розгляду за цивільним процесуальним законодавством України;
 розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання підготовки цивільних справ до судового розгляду та підвищення ефективності судової практики.
Об’єктом дослідження є цивільні процесуальні правовідносини, що виникають при підготовці цивільних справ до судового розгляду, та їх процесуальна форма.
Предметом дослідження є норми цивільного процесуального права України, які регулюють порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду, та наукова література, присвячена досліджуваній проблематиці, судова практика та статистика.
Методи дослідження. У процесі дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Використання діалектичного методу дозволило скласти цілісну систему уявлень про сутність та зміст підготовки цивільних справ до судового розгляду. Формально-логічний метод допоміг виявити суперечності у понятійному апараті цивільного процесуального права, а також розробити пропозиції щодо його вдосконалення. Системний метод дозволив визначити місце стадії підготовки в структурі цивільного процесу. Методи аналізу і синтезу було використано при дослідженні сутності підготовки цивільних справ до судового розгляду, її процесуальної форми, змісту. Історико-правовий метод було застосовано для з’ясування умов формування інституту підготовки цивільних справ до судового розгляду, визначення її мети і завдань. Порівняльно-правовий метод допоміг виявити позитивний правотворчий досвід іноземних держав у досліджуваній сфері правового регулювання та можливості його використання в Україні. Використання методів моделювання та прогнозування дозволило розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, запропонувати нову редакцію ряду статей ЦПК.
Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних учених: С. С. Бичкової, М. М. Васильченка, О. О. Грабовської, Л. Є. Гузя, О. С. Захарової, Н. О. Кіреєвої, В. В. Комарова, В. В. Кривенка, І. М. Кучеренко, І. А. Павлуника, Є. Г. Пушкаря, С. Г. Світличної, В. І. Тертишнікова, О. В. Фатхутдінової, С. Я. Фурси, С. І. Чорнооченко, Є. А. Чернушенка, В. Д. Чупруна, П. І. Шевчука, М. Й. Штефана, Т. В. Цюри, О. О. Якименка та інших, а також учених зарубіжних країн: К. С. Айріяна, І. В. Бенедика, С. В. Бирдіної, Е. А. Борисової, М. А. Викут, О. В. Волколуп, В. М. Горшенева, Н. М. Гурбатова, М. А. Гурвіча О. В. Єгорової, Г. О. Жиліна, І. М. Зайцева, А. Ф. Клейнмана, В. Ф. Ковіна, С. В. Курильова, Б. Н. Лапіна, В. П. Логінова, О. Г. Лук’янової, Ю. К. Осипова, В. К. Пучинського, І. В. Решетникової, С. А. Ташназарова, М. К. Треушнікова, П. Я. Трубнікова, Д. А. Фурсова, Н. О. Чечиної, Д. М. Чечота, К. К. Чернякова, О. П. Чистякова, М. С. Шакарян, О. С. Шумейко, К. С. Юдельсона, В. В. Яркова та інших.
Емпіричною основою дослідження є цивільне процесуальне законодавство України та ряду інших країн, постанови Пленуму Верховного Суду України, матеріали судової практики та дані судової статистики.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в умовах оновленого цивільного процесуального законодавства представлена робота є першим в Україні комплексним дослідженням теоретичних та практичних засад підготовки цивільних справ до судового розгляду та механізму її правового регулювання.
За результатами проведеного дослідження в роботі сформульовано та обґрунтовано наступні наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист:
 удосконалено систему ознак, що дозволяють відмежувати процесуальну стадію від інших структурних елементів цивільного процесу на підставі таких критеріїв, як: характер процесуальної мети, на досягнення якої спрямовані процесуальні дії, що складають зміст стадії; юридичні наслідки закінчення стадії; специфіка послідовності та взаємозумовленості стадій; особливості структури; завершеність; чіткі логіко-часові межі; специфіка прояву в межах конкретної стадії процесуальних принципів;
 вперше обґрунтовано висновок про те, що підготовка цивільної справи до судового розгляду є самостійною і обов’язковою процесуальною стадією не тільки в провадженні у суді першої інстанції, а й апеляційному, касаційному та інших процесуальних провадженнях;
 удосконалено поняття підготовки цивільних справ до судового розгляду як обов’язкової стадії цивільного процесу, що охоплює комплекс процесуальних дій суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного розгляду й вирішення цивільної справи у порядку будь-якого процесуального провадження;
 сформульовано визначення мети стадії підготовки, яка полягає в забезпеченні правильного та своєчасного розгляду і вирішення справи у відповідному провадженні;
 отримала подальший розвиток система завдань стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду, до яких віднесено: правову кваліфікацію спірного правовідношення; визначення предмету доказування; визначення кола доказів, необхідних для вирішення справи та забезпечення їх своєчасного надання; визначення складу учасників процесу, їх процесуального становища та забезпечення своєчасної явки цих суб’єктів до суду; сприяння урегулюванню спору до судового розгляду;
 додаткове обґрунтування отримав висновок про доцільність законодавчого закріплення мети та завдань стадії підготовки окремою статтею ЦПК;
 вперше аргументовано твердження, що підготовка цивільної справи до судового розгляду починається з моменту постановлення ухвали про відкриття провадження у справі і закінчується в момент відкриття першого судового засідання;
 вперше сформульовано поняття попереднього судового засідання як процесуальної форми підготовки цивільних справ до судового розгляду, яке визначено як встановлений чинним цивільним процесуальним законодавством порядок вчинення та процесуального закріплення дій суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу щодо підготовки цивільної справи до судового розгляду;
 отримало подальший розвиток положення про недоцільність проведення підготовки у формі попереднього судового засідання у деяких категоріях справ окремого провадження;
 додатково аргументовано висновок про доцільність віднесення до змісту стадії підготовки не тільки процесуальної діяльності суду, але й осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників цивільного процесу;
 додатково обґрунтовано висновок про доцільність розмежування в ЦПК норм, що регулюють попереднє судове засідання (процесуальну форму підготовки), від норм, якими закріплюються конкретні процесуальні дії суду та інших суб’єктів процесу щодо підготовки справи (змісту підготовки);
 сформульовано вперше мету стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду в апеляційному та касаційному провадженнях;
 вперше доведено висновок, що підготовку справ до судового розгляду в порядку апеляційного та касаційного провадження потрібно здійснювати у попередньому судовому засіданні з дотриманням принципу колегіальності;
 розроблено і обґрунтовано конкретні пропозиції щодо внесення змін в назву глави 3 розділу ІІІ, п. 8 ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 51, ст. ст. 122, 131, 298 ЦПК, запропоновано нові редакції ст. ст. 127-130, 156, 297, 301, 302, 328, 331, 332 ЦПК.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає у визначенні низки теоретичних та практичних проблем підготовки цивільних справ до судового розгляду, що ускладнюють її ефективне здійснення, розробці пропозицій щодо удосконалення цієї стадії та її правового регулювання чинним цивільним процесуальним законодавством; у створенні відносно завершеної системи знань про стадію підготовки цивільної справи до судового розгляду.
Практичне значення отриманих результатів дослідження визначається тим, що сформульовані в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані в нормотворчій діяльності та враховані при удосконаленні чинного ЦПК, а також застосовані в судовій практиці при підготовці цивільних справ до судового розгляду, у подальших наукових розробках з цієї і суміжних з нею тем та в навчальному процесі.
Теоретичні положення та висновки дисертації було використано в навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін “Цивільне процесуальне право України” та “Несудові форми захисту цивільних прав” у Хмельницькому університеті управління та права, при підготовці начально-методичних матеріалів з цих курсів, а також при підготовці навчального посібника “Цивільний процес: Навчальний посібник / За ред. Ю. В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. – 293 с.”
Окремі результати дослідження було викладено на постійнодіючому семінарі для працівників юридичних та кадрових служб Хмельницького обласного управління юстиції.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною роботою, наукові результати якої отримано автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та теоретичні висновки дисертаційного дослідження доповідались на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (29-30 квітня 2004 року, м. Харків); Міжнародній науковій конференції молодих учених “Треті осінні юридичні читання” (5–6 листопада 2004 року, м. Хмельницький); VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права в процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (28-29 квітня 2005 року, м. Остріг), Міжнародній науковій конференції молодих учених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року, м. Хмельницький), Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (9-10 лютого 2006 року, м. Львів), Першій республіканській науково-практичній конференції “Правове забезпечення стійкого розвитку Республіки Білорусь у контексті інтеграційних процесів” (6-7 квітня 2006 року, м. Гомель, Республіка Білорусь).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в семи статтях у наукових фахових виданнях, одній главі в навчальному посібнику, а також тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою, завданнями, предметом дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, які охоплюють вісім підрозділів, висновків до кожного розділу та висновків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 189 сторінках. Список використаних джерел містить 245 найменувань і розміщений на 19 сторінках.

Список литературы ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження в дисертації основних проблем підготовки цивільної справи до судового розгляду як стадії цивільного процесу, аналіз чинного цивільного процесуального законодавства, судової практики та статистики дозволили сформулювати висновки та пропозиції, що спрямовані на підвищення ефективності та удосконалення правового регулювання цього етапу цивільного судочинства.
Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати наступні висновки та пропозиції:
1. Підготовка цивільної справи до судового розгляду – це обов'язкова стадія цивільного процесу, яка охоплює комплекс процесуальних дій суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного розгляду та вирішення цивільної справи в порядку будь-якого процесуального провадження.
2. Неоднозначність розуміння в юридичній літературі правової природи підготовки цивільної справи до судового розгляду значною мірою обумовлена відсутністю в юридичній літературі єдиного підходу до визначення структури цивільного процесу.
У результаті проведеного дослідження встановлено, що первинними структурними елементами цивільного процесу є процесуальні дії, комплекси яких об’єднані найближчою процесуальною метою, утворюють процесуальні стадії, які, в свою чергу, за предметною ознакою об’єднуються в системні утворення – процесуальні провадження.
Процесуальні стадії – це комплекси однорідних процесуальних дій суду та учасників процесу, об’єднаних найближчою процесуальною метою, які в процесі взаємодії складають окремі частини цивільного процесу, що почергово і послідовно змінюючи одна одну.
Процесуальне провадження – це системне утворення, комплекс процесуальних дій, об'єднаних кінцевою процесуальною метою, які охоплюєть весь процес розгляду і вирішення цивільної справи.
Проаналізувавши погляди різних вчених, автор приходить до висновку, що процесуальна стадія і процесуальне провадження мають багато спільного, разом з тим, процесуальні стадії характеризуються низкою ознак, що дозволяють відмежувати її від інших структурних компонентів цивільного процесу. Такими ознаками є: характер процесуальної мети, на досягнення якої спрямовані процесуальні дії, що складають зміст стадії; юридичні наслідки закінчення стадії; специфіка послідовності та взаємозумовленості стадій; особливості структури; завершеність; чіткі логіко-часові межі (момент початку і завершення стадії); специфіка прояву в межах конкретної стадії процесуальних принципів; контрольний характер стадії щодо попередньої і підготовчий – щодо наступної стадії тощо.
Сформульовані ознаки притаманні підготовці цивільної справи до судового розгляду, що характеризує її як процесуальною стадією.
З огляду на це, в роботі обґрунтовано висновок про те, що підготовка цивільної справи до судового розгляду є самостійною і обов’язковою процесуальною стадією не тільки в провадженні в суді першої інстанції, а й в апеляційному, касаційному та інших процесуальних провадженнях.
3. На основі проведеного аналізу наукових досліджень та норм цивільного процесуального законодавства України спростовується висловлені в літературі точки зору, що сукупність процесуальних дій, закріплених главою 3 розділу ІІІ ЦПК, утворює провадження у справі до судового розгляду або стадію попереднього судового засідання. В цьому випадку кодекс, регулюючи порядок підготовки справи до судового розгляду, оперує поняттям „провадження” для позначення процесуальних дій, що складають зміст процесуальної стадії. В зв’язку з цим, запропоновано замінити назву глави 3 розділу ІІІ чинного ЦПК “Провадження у справі до судового розгляду” на “Підготовка цивільних справ до судового розгляду” як таку, що більш точно відображає характер та зміст процесуальної діяльності, яка нею регламентується.
4. Проаналізувавши різні погляди вчених щодо визначення меж стадії підготовки, автор зробила висновок, що стадія підготовки цивільної справи до судового розгляду починається з моменту відкриття провадження у справі (постановлення ухвали про відкриття провадження у справі) та закінчується в момент відкриття першого судового засідання.
Погоджуючись із висловленою у літературі думкою щодо необхідності процесуального оформлення меж стадії підготовки цивільних справ, автор пропонує внести відповідні зміни до ст. ст. 122, 156 ЦПК. Зокрема, запропоновано положення ч.ч. 4, 5 статті 122 ЦПК викласти в такій редакції:
“4. У разі відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та підготовку справи до судового розгляду, в якій зазначаються:
1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;
2) ким і до кого пред'явлено позов;
3) зміст позовних вимог;
4) про початок підготовки справи до розгляду;
5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються;
6) час і місце попереднього судового засідання (якщо його проведення можливе щодо відповідної категорії справ).
5. У разі відмови у відкритті провадження у справі суд постановляє ухвалу, яку невідкладно надсилає позивачеві разом із заявою та всіма доданими до неї документами.”
Стадія підготовки закінчується не в момент постановлення ухвали про призначення справи до судового розгляду, а у визначений в ній час початку судового засідання у справі.
В зв’язку з цим положення ст. 156 ЦПК пропонуємо викласти в такій редакції:
“Стаття 156. Призначення справи до судового розгляду.
Про призначення справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає час і місце судового проведення засідання у справі.
Копію ухвали про призначення справи до судового розгляду надсилається особам, які беруть участь у справі, та іншим учасникам цивільного процесу в строки, визначені ч. 4 ст. 74 ЦПК.”
5. Як і будь-яка процесуальна стадія, підготовка цивільної справи до судового розгляду має власну процесуальну мету.
Розглядаючи підготовку цивільних справ до судового розгляду як самостійну стадію у кожному з видів процесуальних проваджень, у роботі сформульовано поняття мети цієї стадії як забезпечення умов для правильного та своєчасного розгляду і вирішення справи у відповідному провадженні.
Також автор доводить, що мета підготовки у різних провадженнях має свої особливості. Зокрема, метою стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду в провадженні у суді першої інстанції є забезпечення умов для правильного та своєчасного розгляду і вирішення справи по суті. Метою стадії підготовки цивільних справ в апеляційному провадженні є забезпечення умов для правильної та своєчасної перевірки судом апеляційної інстанції законності та обґрунтованості судових рішень судів першої інстанції, які не набрали законної сили. Метою підготовки справи до касаційного розгляду є забезпечення умов для правильної та своєчасної перевірки судом касаційної інстанції законності судових рішень, які набрали законної сили, а також виявлення й усунення факторів, що спричиняють виникнення судових помилок.
6. Засобами досягнення мети є специфічні завдання. На підставі аналізу наукових праць, присвячених цій проблематиці, автор обґрунтовує висновок, що завданнями стадії підготовки справи до судового розгляду, є: правова кваліфікація спірного правовідношення; визначення предмета доказування; визначення кола доказів, необхідних для вирішення справи та забезпечення їх своєчасного надання; визначення складу учасників процесу, їх процесуального становища та забезпечення своєчасної явки цих суб’єктів до суду; сприяння урегулюванню спору до судового розгляду (в т.ч. шляхом примирення).
Правильне уявлення про мету та завдання стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду має суттєве теоретичне та практичне значення, оскільки дозволяє не тільки виокремити дану стадію серед інших, визначити її зміст, межі, а й сформувати у суду та учасників процесу розуміння способів забезпечення захисту прав та законних інтересів на цьому етапі цивільного процесу, мотивувати їх поведінку. З огляду на це запропоновано доповнити чинний ЦПК статтею наступного змісту:
“Стаття 127. Мета та завдання стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду.
1. З метою забезпечення правильного та своєчасного розгляду та вирішення справи суд проводить підготовку справи до розгляду.
2. Завданнями стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду є:
1) правова кваліфікація спірного правовідношення (визначення характеру спірного правовідношення, матеріальної норми права, яку потрібно застосувати);
2) визначення предмету доказування;
3) визначення складу учасників процесу, їх процесуального становища та забезпечення своєчасної явки цих суб’єктів в суд;
4) визначення кола доказів, необхідних для вирішення справи та забезпечення їх своєчасного надання;
5) сприяння врегулюванню спору до судового розгляду.”
7. Як і будь-яка інша стадія цивільного процесу, підготовка цивільної справи до судового розгляду має власну процесуальну форму.
Закріплена в чинному ЦПК форма підготовки справ до судового розгляду (попереднє судове засідання) дозволяє найбільш повно реалізувати принципи правосуддя і забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у справі на даній стадії процесу.
Попереднє судове засідання – це процесуальна форма підготовки цивільних справ до судового розгляду, встановлений чинним цивільним процесуальним законодавством порядок вчинення та формального закріплення процесуальних дій суду та інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин щодо підготовки цивільної справи до судового розгляду.
8. Попереднє судове засідання є основною, але не єдиною процесуальною формою підготовки цивільних справ до судового розгляду.
Так, наприклад, підготовку справ наказного провадження потрібно здійснювати у формі одноособової діяльності суду, оскільки цю категорію справ суд розглядає без проведення судового зсідання.
Крім того, детальний аналіз закріплених розділом IV ЦПК “Окреме провадження” категорій справ дозволяє стверджувати про недоцільність, а іноді, про неможливість, проведення підготовки до судового розгляду у формі попереднього судового засідання у багатьох з них (наприклад, у справах про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселів, про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу тощо). У цих справах окремого провадження вбачається цілком виправданим, проведення підготовки також у формі одноособової діяльності суду.
Проведення підготовки у форми попереднього судового засідання, на нашу думку, є доцільним в лише тих категоріях справ окремого провадження, які є безспірними умовно (наприклад, у справах про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, про надання права на шлюб тощо).
9. Дослідивши практичні проблеми пов'язані із підготовкою справ до судового розгляду у формі попереднього судового засідання, в роботі обґрунтовано доцільність розмежувати в ЦПК норми, що регулюють проведення попереднього судового засідання (форми підготовки) від норм, якими закріплюються конкретні процесуальні дії суду та інших суб’єктів процесу щодо підготовки справи (змісту підготовки).
Перелік процесуальних дій судді та осіб, які беруть участь у справі, автор пропонує врегулювати статтями 128 та 129 ЦПК, які викласти в такій редакції:
“Стаття128. Дії осіб, які беруть участь у справі при підготовці справи до судового розгляду.
1. При підготовці справи до судового розгляду особи, які беруть участь у справі:
 дають правдиві і повні пояснення щодо суті заявлених ними вимог чи заперечень;
 надають суду докази на обґрунтування своїх позовних вимог або заперечень чи повідомляють про них суд;
 висловлюють свої міркування про достовірність наданих або заявлених доказів;
 обмінюються всіма доказами;
 заявляють клопотання: витребування доказів; про виклик свідків у судове засідання про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу або про судові доручення щодо збирання доказів, інші клопотання;
 висловлюють свою думку щодо заявлених клопотань;
 вчиняти інші дії щодо підготовки справи до судового розгляду, обумовлені особливостями конкретної справи.
2. При підготовці справи до судового розгляду позивач чи його представник має право відмовитись від позову повністю або частково.
3. При підготовці справи до судового розгляду відповідач чи його представник має право подати заперечення проти позову чи зустрічний позов.
4. Сторони можуть укласти мирову угоду, звернутись для вирішення спору до третейського суду.

Стаття 129. Дії судді щодо підготовки справи до судового розгляду.
1. При підготовці справи до судового розгляду особи, суддя:
 роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі їх процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або не вчинення тих чи інших процесуальних дій;
 опитує позивача по суті заявлених ним вимог, з'ясовує в нього можливі заперечення з боку відповідача (якщо відповідач не присутній при проведенні підготовки);
 опитує відповідача щодо наявних у нього заперечень проти позову та обставин, що їх обґрунтовують;
 вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі: перевіряє належність сторін у справі. вирішує питання про заміну неналежної сторони, перевіряє наявність процесуальної співучасті, вирішує питання про правонаступництво в справі;
 визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню;
 з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання;
 вживає заходів щодо сприяння примиренню сторін;
 за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів, про забезпечення доказів;
 у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів;
 за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;
 визначає час і місце судового розгляду;
 вживає заходів до забезпечення своєчасної явки в судове засідання всіх учасників процесу;
 вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду”.
Статтю 130 ЦПК пропонується присвятити винятково попередньому судовому засіданню і викласти її в такій редакції:
“Стаття 130. Попереднє судове засідання.
1. Попереднє судове засідання проводиться протягом одного місяця з дня відкриття провадження у справі.
2. Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.
3. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом для судового розгляду, з винятками, встановленими цією главою.
4. Якщо в ході попереднього судового засідання позивач відмовиться від позову чи відповідач визнає позов або сторони укладуть мирову угоду, суд в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу, ухвалює судове рішення.
5. У випадку виявлення при підготовці справи до судового розгляду передбачених цим Кодексом підстав для залишення заяви без розгляду, закриття чи зупинення провадження суд в попередньому судовому засіданні постановляє про це відповідну ухвалу.
6. Суд за заявою однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про неможливість явки до суду або з власної ініціативи може відкласти проведення попереднього судового засідання.
7. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони, іншої особи, яка бере участь у справі, без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які їх було подано несвоєчасно.
8. Після закінчення попереднього судового засідання суд постановляє ухвалу, в якій зазначає процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду.”
10. З метою законодавчого закріплення процесуальних дій інших учасників процесу на стадії підготовки справи до судового розгляду в роботі обґрунтовується доцільність внесення змін в окремі статті чинного ЦПК.
Зокрема, вбачається доцільним доповнити ч. 2 ст. 51 ЦПК після слів „свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини” таким положенням: „або повідомити суд про існування обставин, які виключають можливість його допиту як свідка”.
У п. 8 ч.1 ст. 49 ЦПК доцільно закріпити, що судовий розпорядник: „8) виконує інші доручення головуючого, пов’язані із створенням умов, необхідних для розгляду справи чи проведення попереднього судового засідання.”
11. Комплексний аналіз судової практики та врегульованого чинним цивільним процесуальним законодавством України порядку підготовки до судового розгляду справ в апеляційному та касаційному провадженнях дозволили визначити особливості стадії підготовки у цих провадженнях:
Апеляційна скарга подається в суд апеляційної інстанції через суд, що постановив оскаржуване рішення (ст. 296 ЦПК). З огляду на це дискусійним є питання щодо моменту відкриття апеляційного провадження, і відповідно, часу, з якого починається підготовка таких справ. Автор доводить, що апеляційне провадження починається в момент прийняття апеляційної скарги суддею-доповідачем та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Для того, щоб усунути неоднозначності в розумінні цього питання, момент відкриття апеляційного провадження, на нашу думку, потрібно в ст. 298 ЦПК термін “ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду” замінити на “ухвали про відкриття апеляційного провадження”.
Також запропоновано змінити ст. 297 ЦПК, зокрема викласти її положення таким чином:
“Стаття 297. Відкриття апеляційного провадження.
1. Апеляційні скарги разом зі справою подаються до апеляційного суду через канцелярію суду, де їх реєструють, оформляють і передають в порядку черговості судді-доповідачу.
2. Протягом триденного строку з дня надходження апеляційної скарги суддя-доповідач вирішує питання про відкриття апеляційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу.
3. До апеляційної скарги, яку не оформлено відповідно до вимог, передбачених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору чи несплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються правила статті 121 цього Кодексу. Ухвалу судді про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено в касаційному порядку.
4. При надходженні неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями щодо правильності і повноти фіксування судового процесу технічними засобами або без вирішення питання про прийняття додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки”.
12. Підготовку справ до судового розгляду в порядку апеляційного та касаційного провадження потрібно здійснювати у попередньому судовому засіданні з дотриманням принципу колегіальності (у тому ж складі суду, в якому розглядається відповідна справа).
13. Зміст підготовки у цих провадженнях є значно ширшим ніж той, що закріплений чинним ЦПК. Крім того, встановлений нормами ЦПК порядок підготовки справ до судового розгляду в касаційному провадженні порушує загальні засади цивільного судочинства, права та законні інтереси учасників процесу. У зв’язку з цим, з метою удосконалення правового регулювання даного питання цивільним процесуальним законодавством України автором розроблено пропозиції щодо нових редакцій ст.ст. 301, 302, 328, 331, 332 ЦПК:
“Стаття 301. Підготовка справи до розгляду апеляційним судом.
1. Суд в п’ятнадцятиденний строк з моменту відкриття апеляційного провадження здійснює підготовку справи до розгляду.
2.Попереднє судове засідання проводить колегія у складі трьох суддів.
3. Попереднє судове засідання проводиться за участі осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає проведенню підготовки справи до апеляційного розгляду.
4. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини справи, доводи апеляційної скарги.
5. З метою підготовки справи до касаційного розгляду суд в ході попереднього судового засідання:
 визначає предмет доказування;
 з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;
 з'ясовує, які обставини сторони та інші особи, які беруть участь у справі, визнають чи заперечують;
 вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
 аналізує процесуальну діяльність суду першої інстанції щодо розгляду та вирішення цивільної справи, в разі потреби надсилає відповідні запити в суд першої інстанції;
 здійснює правову кваліфікацію спірного правовідношення;
 перевіряє факти порушення прав та законних інтересів;
 вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
6. Суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову; про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача.

Стаття 302. Призначення справи до розгляду в апеляційному суді.
1. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку.
2. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала.

Стаття 328. Призначення попереднього судового засідання.
1. У десятиденний строк з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження суд витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і призначає час та місце проведення попереднього судового засідання.
2. В ухвалі про призначення попереднього судового засідання зазначаються:
1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;
2) ким пред'явлено касаційну скаргу;
3) зміст доводів касаційної скарги;
4) час і місце попереднього судового засідання;
5) пропозиції особам, які беруть участь у справі, подати заперечення на касаційну скаргу або інші письмові пояснення, заяви, клопотання.

Стаття 331. Строк проведення попереднього судового засідання.
Попереднє судове засідання повинно бути призначено і проведено судом протягом десяти днів з дня відкриття касаційного провадження.

Стаття 332. Попередній розгляд справи.
1. Попереднє судове засідання проводиться колегією у складі трьох суддів.
2. Попереднє судове засідання проводиться з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
2. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини справи, доводи касаційної скарги.
3. З метою підготовки справи до касаційного розгляду суд касаційної інстанції зобов'язаний в ході попереднього судового засідання:
 перевірити наявність або відсутність підстав, які тягнуть скасування судового рішення;
 здійснити правову кваліфікацію спірного матеріального правовідношення;
 визначити норму права, яку потрібно застосувати до спірного правовідношення;
 перевірити правильність застосування норми права.
3. Суд відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
4. Суд скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
5. За відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті, суд вирішує питання про призначення справи до касаційного розгляду. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до касаційного розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду".
Важливість наукових результатів цього дослідження обумовлена тим, що ефективність правосуддя в цивільних справах значною мірою залежить від якості підготовки конкретної цивільної справи до судового розгляду, Упущення при підготовці цивільних справ до судового розгляду часто призводять до того, що розгляд окремих справ неодноразово відкладається або в судових засіданнях оголошуються чисельні перерви, що негативно відображається на оперативності правосуддя в цілому.
Проведене дисертаційне дослідження дозволяє визначити пріоритетні напрямки вдосконалення процедури підготовки цивільних справ до судового розгляду та її правового регулювання.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашин Э. А. Особое производство. Как установить юридический факт. – М.: Форум. – Инфра-М, 2003. – 26 с.
2. Абдулина З., Кудайназарова А. Задачи подготовки гражданских дел к судебному разбирательству // Вестник КазГУ. – Серия Юридическая. – 1999. – № 3.
3. Айриян К. С. Подготовка гражданских дел к разбирательству в английском суде: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1989. – 16 с.
4. Алиев Т., Громов Н. Влияние вновь открывшихся обстоятельств на законность и обоснованность решений суда // Законность. – 2004. – № 2. – С. 58.
5. Алиэскеров М. А. Кассационное производство по гражданским делам: вопросы теории и практики. - М.: Норма, 2005. – 160 с.
6. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2001 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4 (32). – С. 15-25.
7. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2002 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3 (37). – С. 40-55.
8. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 5 (57). – С. 23-34.
9. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в І півріччі 2003 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5 (39). – С. 32-38.
10. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6 (70). – С. 33-42.
11. Анисимова Л., Волохова Л. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству // Советская юстиция. – 1976. – №17. – C. 21-23.
12. Апарникова Ц. М. Проверка доказательств судом первой инстанции в советском гражданском процессе: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1958.
13. Арабули Д. Т. Протокол судебного заседания / http://uvest.garant-ural.ru/Uuv4(11)00/s24/s24.htm
14. Аргунов В. Н. Судебный приказ и исполнительная надпись // Российская юстиция. – 1996. – № 7. – С. 31.
15. Арсёнов И. Г. Арбитражный процесс: Проблемы кассационного пересмотра. – М.: Норма, 2004.
16. Барашков С. А. Обоснование процессуальных действий и решений суда в гражданском процессе: Учебное пособие. – Иваново, 1991.
17. Баулин О. В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел. – М.: Городец, 2004. – 272 с.
18. Бачиленко И. Строго соблюдать закон в стадии предварительной подготовки гражданских дел // Социалистическая законность. – 1955. – № 7. – С. 65.
19. Бырдина С. В. Подготовка дела к слушанию в советском гражданском процессе. – Саратов, 1960.
20. Бенедик И.В. Стадии в юридическом процессе общетеоретические исследования: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – Харьков, 1986. – 24 с.
21. Болтуев С. Ш. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству и пути повышения ее эффективности // Проблемы теории и практики гражданско-правового регулирования - Томск, 1987. – С. 198-207.
22. Боннер А.Т. Установление обстоятельств гражданских дел. - М.: Городец, 2000. – 328 с.
23. Борисова Е. А. Апелляция в гражданском и арбитражном процессе. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Городец, 2000.– 288 с.
24. Бородін М. Перегляд судових рішень у касаційному порядку // Право України. – 2006. – № 7. – С. 72-76.
25. Бородін М. М. Оскарження і розгляд цивільних справ у порядку апеляції // Судова апеляція. – 2005. – № 1. – С. 111-120.
26. Будаев Г. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству // Советская юстиция. – 1980. – № 19. – С. 7-8.
27. Васильченко М. М. Заперечення проти позову: Навч. посібник. – Х., 1973. – 43 с.
28. Васильев С. В. Гражданский процесс: Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2006. – 512 с.
29. Васильев С. В. Деликтное судопроизводство (судопроизводство о возмещении вреда): Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2006. – 448 с.
30. Вахитов Ш., Калмацкий В. Проверка судом второй инстанции законности применения норм права по гражданским делам // Советская юстиция. – 1977. – № 10. – С. 9.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь: Перун, 2001. – 1440 с.
32. Викут М. А., Зайцев И. М. Гражданский процесс России: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 384 с.
33. Волколуп О. В. Подготовка уголовных дел к судебному разбирательству в российском уголовном процессе: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Краснодар, 1997. – 133 с.
34. Володина Л. М. Цели и задачи уголовного процесса // http:// www.ovsen.com/user/zzurgp
35. Вопросы гражданского права и процесса, разрешенные нашей апелляционной практикой / Издание Романа Кохманского. – Т. 1. – Кишенев: Типография бессарабского губернского правления, 1875. – С. 544.
36. Гавроилов Э. Срок подачи кассационной жалобы на судебное решение // Российская юстиция. – 2000. – № 10.
37. Грабовська О. О. Особливості судочинства в справах про усиновлення (удочеріння) іноземними громадянами дітей, які проживають на території України: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 209 с.
38. Губин А. М. Кассация в судебно-арбитражном процессе: основные направления реформирования. – М.: Городец, 2005. – 144 с.
39. Губина Е.Н. О некоторых вопросах, возникающих при подготовке гражданского дела к судебному разбирательству // Юридический аналитический журнал. – 2005. – № 3-4 (15-16). – С. 109-116.
40. Гражданский процесс Украины / Под ред. Ю. С. Чорнооченко. – К.: Итина, 2006. – 400 с.
41. Гражданский процесс Украины: Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2003. – 352 с.
42. Гражданский процесс. Особенная часть: Учебник / Под общ. ред. Т. А. Беловой, И. Н. Колядко, Н. Г. Юркевича. – Мн.: Амалфея, 2003. – 592 с.
43. Гражданский процесс: учебник / Отв. ред. проф. В. В. Ярков. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 720 с.
44. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов / Под ред. д.ю.н. М. К. Треушникова. – 3-е изд. испр. и доп. – М.: Юриспруденция, 2001. – 400 с.
45. Гражданский процесс: Учебник для юридических вузов и факультетов / Отв. ред. Ю. К. Осипов. – М.: БЕК, 1995. – 440 с.
46. Гражданский процесс: Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2006.
47. Гражданский процессуальный кодекс Республики Беларусь. – Мн.: Амалфея, 2006. – 320 с.
48. Гражданское процессуальное право России: Учебник для студентов высших учебных заведений / Под ред. М. С. Шакарян. – М.: Былина, 1999. – 501 с.
49. Гражданское процессуальное право: Учебник / Под ред. М. С. Шакарян. – М.: Проспект, 2004. – 584 с.
50. Грицаєнко Л. Р. Забезпечення фіксування судового процесу технічними засобами як один із аспектів українсько-канадської співпраці // Вісник Верховного Суду України. – 2—1. – №3. – С.56.
51. Гузь Л. Підготовка цивільних справ до судового розгляду // Радянське право. – 1986. – № 1.
52. Гурбатов Н. М. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству. – М.: Юрид. лит., 1977.
53. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процессу. – М.: Госюриздат, 1950. – 195 с.
54. Гурвич М. А. Рецензия на книгу В.К. Пучинского “Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству” // Правоведение. – 1964. – № 3. – С. 135.
55. Дані про роботу судів загальної юрисдикції у 2002 – І півріччі 2005 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 11 (63). – С. 34-35.
56. Егорова О. В. Сущность гражданской процессуальной формы: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.15. – Санкт-Петербург, 2001. – 23 с.
57. Елисейкин П.Ф. Предмет, принципы и субъекты советского гражданского процессуального права. – Ярославль, 1980. – 160 с.
58. Ємельянова І. Апеляційний та касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2004. – № 2. – С. 16-21.
59. Жилин Г. А. Суд первой инстанции в гражданском процессе: Учебно-практическое пособие. – М.: Юрайт-М, 2001. – 328 с.
60. Жилин Г. А. Цели гражданского судопроизводства и их реализация в суде первой инстанции: Автореф. дис… д.ю.н.: 12.00.03. – М., 2000. – 70 с.
61. Жилин Г. А. Подготовка гражданских дел к рассмотрению в суде кассационной инстанции: Дис... канд. юрид. Наук: 12.00.03 / Свердлов. юрид. ин-т. – Екатеринбург, 1991.
62. Заворотько П. П., Штефан М. Й. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі. – К., 1969.
63. Зейкан Я. Щодо складних питань в господарському процесі // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6 (58). – С. 40.
64. Зинченко А. И. Мировое соглашение в гражданском судопроизводстве. – Саратов, 1998.
65. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2003. – 527 с.
66. Інструкція з діловодства у Верховному Суді Автономної Республіки Крим, обласному, міжобласному, Київському і Севастопольському міських, районному (міському) судах, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 13 березня 1997 року // Офіційний Вісник України. – 1997. – № 12 (книга друга).
67. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень: затверджено наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року // Офіційний Вісник України. – 1998. – № 46. – Ст. 1715.
68. Киреева Н. А. Участие органов опеки и попечительства в советском гражданском процессе: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1984. – 181 с.
69. Киреева Н. А. Органы опеки и попечительства как субъекты доказывания в гражданском процессе // Теория и практика установления истины в правоприменительной деятельности. Сборник науч. статей. – Иркутский государственный университет. – 1985. – С. 94-95.
70. Киреева Н. А. Участие в гражданском процессе органов опеки и попечительства // Советская юстиция. – 1976. – С.9-10.
71. Клейнман А. Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 118 с.
72. Коваленко А. Г. Институт доказывания в гражданском и арбитражном судопроизводстве. – М.: Норма, 2002. – 208 с.
73. Ковин В. Ф. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Свердловск, 1971. – 24 с.
74. Комаров В.В. Доказування та докази в цивільному судочинстві. –Харків: Українська юридична академія, 1991. – 36 с.
75. Комаров В.В., Радченко П.І. Участь третіх осіб та прокурора в цивільному судочинстві. – Харків: Українська юридична академія, 1991. – 64 с.
76. Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Под ред. Г. А. Жилина. – М.: ТК Велби, 2003. – 824 с.
77. Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. М. С. Шакарян. – М.: ТК Велби, Проспект, 2003. – 752 с.
78. Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В. И. Радченко. – М.: ТК Норма, 2004. – 752 с.
79. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
80. Кравчук В. Тактика цивільного процесу: затягування розгляду справи // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 62-64.
81. Красильников Б. В. Судебная ошибка по гражданскому делу как следствие несовершенства материального и процессуального законодательства: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2002.
82. Кройтор В. А. Гражданский процесс: Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 2002. – 288 с.
83. Кудрявцева Е. В. Судебное решение в английском гражданском процессе. – М.: Городец, 1998. – 144 с.
84. Курас Т. Л. К вопросу о предоставлении дополнительных доказательств в суд апелляционной инстанции: исторический анализ и современные аспекты // Сибирский юридический вестник. – 2001. – №1.
85. Курылев С. В. Об организации предварительной подготовки дела в советском гражданском процессе // Советское государство и право. – 1955. – №1. – С. 42-43.
86. Лапин Б. Н. Эффективность применения норм гражданского процессуального права в стадии подготовки гражданских дел к судебному разбирательству: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Ленинград, 1980. – 20 с.
87. Лапин Б. Н. Теоретические и практические проблемы повышения эффективности подготовки гражданских дел к судебному разбирательству // Актуальные проблемы теории и практики гражданского процесса. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1979. – С. 138-140.
88. Лесницкая Л. Ф. Основания к отмене обжалованных судебных решений. - М.: Государственное издательство юридической литературы, 1962. – 135 с.
89. Логинов В. П. Предварительная подготовка гражданских дел к слушанию в суде. – М.: Госюриздат, 1960.
90. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права. – М.: Норма, 2003. – 234 с.
91. Макаренко Г. Розвиток системи правосуддя у контексті судової реформи // Юридичний вісник України. – 2004. – № 10 (6-12 березня). – С. 5.
92. Малев Е., Лапин Б. Участие адвоката в подготовке гражданских дел к судебному разбирательству // Советская юстиция. – 1980. – № 24. – C. 21-22.
93. Маляренко В. Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика. – К.: Ін Юре, 2004. – 544 с.
94. Марткович И. Б. Определение объема судебного исследования в советском гражданском процессе // Сборник трудов Иркутского гос. ун-та имени А. А. Жданова. – Иркутск: Иркутское книжное издательство, 1955. – С. 73-75.
95. Махоткин Е. Тавровкий Б Подготовка к рассмотрению уголовного дела в кассационной инстанции // Советская юстиция. – 1977. – № 3. – С. 13-14.
96. Мельников А. А. Особое производство в советском гражданском процессе. – М., 1964.
97. Міхеєнко М. Апеляційне провадження як резерв змагальності в судах другої інстанції // Право України. – 1995. – № 1. – С. 20-24.
98. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року // Офіційний Вісник України. – 1998. – № 46. – Ст. 1715.
99. Никеров Г. И. Судебная власть в правовом государстве (опыт сравнительного исследования) // Государство и право. – 2001. – №3. – С. 16-20.
100. Общая теория прав человека / Под ред. Е. А. Лукашевой, — М.: Норма, 1996. – 520 с.
101. Осетинський А. Порівняльно-правовий аналіз функцій касаційної інстанції в судових системах країн романо-германської системи права та перспективи розвитку касації в господарському судочинстві України // Право України. – 2004. – №5. – С.23-28.
102. Павлиш С. До питання про правовий статус консула // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 90-93;
103. Павлуник І.А. Представництво в цивільному процесі України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 19 с.
104. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству / Под ред. К. К. Червякова. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1971. – 93 с.
105. Позиція суддівського корпусу України щодо оцінки діяльності судової системи України: лист Верховного Суду України від 31 травня 2006 року // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6. – С. 7.
106. Погасій І. Проблеми касаційного оскарження / http://justinian.com.ua/article.php?id=1370
107. Поляков И. Н. Приказное производство: понятие и правовая природа // Актуальные проблемы правопорядка: Сборник научных статей. – Вып. 3. – М., Изд. Юридического института МГУ ПС., 2001. – С. 137-148.
108. Постатейный комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации / А. Н. Гуев. – М.: ТК Экзамен, 2003. – 864 с.
109. Практика судів України в цивільних справах. – Ч.1. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – №2.
110. Практика судів України в цивільних справах. – Ч.2. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – №3.
111. Примак В. Забезпечення позову // Юридичний вісник України. – 2002. – № 35 (375). – С. 12.
112. Про виконавче провадження: Закон України № 606–XIV від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
113. Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 5. – С. 222.
114. Про підготовку цивільних справ до судового розгляду: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 05 березня 1977 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 5.– С. 25-26.
115. Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 21 грудня 1990 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 5. – С. 94.
116. Про практику розгляду судами України цивільних справ у касаційному порядку: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 11 жовтня 1985 року //
117. Про строки розгляду судами України кримінальних і цивільних справ: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 року №3 // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. – № 1.
118. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 5.
119. Про судову експертизу: Закон України № 4038–XII від 25 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
120. Про судоустрій: Закон України № 3018-ІІІ від 07 лютого 2002 року / Урядовий кур’єр. – 2002.– № 58.
121. Проблемы науки гражданского процессуального права / Под ред. проф. В. В. Комарова. – Харьков: Право, 2002. – 440 с.
122. Протасов В.Н. Гражданский процесс с позиции системного подхода (методологический аспект): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Саратов, 1979. – 20 с.
123. Пучинский В.К. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству. – М.: Госюриздат, 1962. – 90 с.
124. Пушкарь Е. Г. Исковое производство в советском гражданском процессе. – Львов: Вища школа, 1978, – 200 с.
125. Рассахатская Н.А. Гражданская процессуальная форма. – Саратов: СГАП, 1998.
126. Резниченко И. М. Психологические вопросы подготовки и судебного разбирательства гражданских дел. – Владивосток, 1983.
127. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданский процесс. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма-Инфра-М, 2001. – 352 с.
128. Решетняк В. И., Черных И. И. Заочное производство и судебный приказ в гражданском процессе. – М., 1997.
129. Рєзникова М.О. Особливості апеляційного провадження в судочинстві України та за кордоном // Нові цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства: Матеріали науково-практичній конференції (2-3 жовтня 2002 року м. Івано-Франківськ). – Івано-Франківськ: Обласна друкарня, 2002. – С. 62-66.
130. Рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13 жовтня 2005 року // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 11 (65). – С. 16-17.
131. Рязановский В.А. Единство процесса: Учеб. пособие. – М.: Городец, 2005. – 80 с.
132. Сакара Н.Ю. Проблема доступності правосуддя в цивільних справах: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Харків, 1997. – 21 с.
133. Светличная Г.А. Подготовка к судебному разбирательству дел особого производства: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого. – Х., 1997. – 194 с.
134. Світлична Г.О. Підготовка до судового розгляду справ окремого провадження: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1997.
135. Святий О. Окремі аспекти мирової угоди // Юридичний вісник України. – 2002. – 17-23 серп. – С. 8-9.
136. СНГ: реформа гражданского процессуального права: Материалы Международной конференции / Под общей ред. М. М. Богуславського и А. Трунка. – М.: Городец-издат, 2002. – 256 с.
137. Советский гражданский процесс / Под ред. М. С. Шакарян. – М., 1985. – 528 с.
138. Советский гражданский процесс / Под ред. Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1984. – 424 с.
139. Советский гражданский процесс / Под ред. Р.Ф. Каллистратовой. – М.: Юридическая литература. 1990. – 320 с.
140. Советский гражданский процесс / Под ред. С. Ю. Каца, Л. Я. Носко. – К.: Вища школа, 1982. – 424 с.
141. Советское гражданское процессуальное право / Под ред. М. А. Гурвича. – М.: Госюриздат, 1957. – 370 с.
142. Справа № 2-097/05 // Хмельницький міськрайонний суд.
143. Справа № 2-1676/05 // Хмельницький міськрайонний суд
144. Справа № 22-10/1 // Апеляційний суд Хмельницької області
145. Справа № 22-108 // Апеляційний суд Хмельницької області
146. Справа № 22-115/17 // Апеляційний суд Хмельницької області
147. Справа № 22-126 // Апеляційний суд Хмельницької області
148. Справа № 22-136/5 // Апеляційний суд Хмельницької області
149. Справа № 22-15/2 //Апеляційний суд Хмельницької області.
150. Справа № 22-1539 2006р. // Апеляційний суд Вінницької області.
151. Справа № 22-204 // Апеляційний суд Хмельницької області
152. Справа № 22-211/2 // Апеляційний суд Хмельницької області
153. Справа № 22-22/3 // Апеляційний суд Хмельницької області
154. Справа № 22-2543 // Апеляційний суд м. Києва.
155. Справа № 22-3/7 // Апеляційний суд Хмельницької області
156. Справа № 22-326/8 // Апеляційний суд Хмельницької області
157. Справа № 22-358 // Апеляційний суд Хмельницької області
158. Справа № 22-360/14 // Апеляційний суд Хмельницької області
159. Справа № 22-389/9 // Апеляційний суд Хмельницької області
160. Справа № 22-410/8 // Хмельницький міскрайонний суд
161. Справа № 22-479/7 // Апеляційний суд Хмельницької області
162. Справа № 22-501/1 // Апеляційний суд Хмельницької області
163. Справа № 22-5815 // Апеляційний суд м. Києва.
164. Справа № 22-6/2 // Апеляційний суд Хмельницької області
165. Справа № 2-2666/2006 // Орджонікідзевський районний суд м. Харкова
166. Справа № 22-679/1 // Апеляційний суд Хмельницької області
167. Справа № 22-69/9 // Апеляційний суд Хмельницької області
168. Справа № 22-70 // Апеляційний суд Хмельницької області
169. Справа № 2-345/05 // Хмельницький міськрайонний суд.
170. Справа № 2-436/05 // Хмельницький міськрайонний суд.
171. Справа № 2-567/05 // Хмельницький міськрайонний суд.
172. Справа № 6-15287кс02 // Архів Верховного суду України.
173. Справа № 2-699/05 // Хмельницький міськрайонний суд
174. Справа № 2-807/05 // Хмельницький міськрайонний суд.
175. Справа № 2-913/06 // Хмельницький міськрайонний суд.
176. Справа № 6-15265кс02 // Архів Верховного Суду України.
177. Справа № 6-3899кс02 // Архів Верховного Суду України.
178. Справа № 6-3899кс02 // Архів Верховного Суду України.
179. Справа № 6-6693кс02 //Архів Верховного Суду України.
180. Справа № 6-6693кс02 //Архів Верховного Суду України.
181. Справа № 6-8429кс01 // Архів Верховного Суду України.
182. Справа №2-384/06 // Хмельницький міськрайонний суд
183. Справи № 22-851/8 // Апеляційний суд Хмельницької області
184. Справочник по доказыванию в гражданском судопроизводстве / Под ред. проф. И. В. Решетниковой. – М.: Норма–Инфра-М, 2002. – 480 с.
185. Стефаник В., Богданов Л., Попов Ю. Організаційно-правові та технічні засади аудіо фіксування судового процесу // Право України. – 2002. – № 4. – С. 12-16.
186. Стефаник В. С., Лукашкова Н. П. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – №2 (24). – С. 36-38.
187. Ташназаров С. А. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Ташкент, 1988. – 24 с.
188. Ташназаров С. А. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству: Дис. . канд юрид. наук. – Ташкент, 1988.
189. Теория юридического процесса / Под ред. В.М. Горшенева. – Харьков: Вища школа, 1985. – 346 с.
190. Тертишніков В. Підготовка цивільних справ до судового розгляду // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – №2 (45). – С. 149-153.
191. Тертишніков В., Сидоренко О. Правове регулювання структури цивільного судочинства // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – №2 (41). – С. 137-143.
192. Тертышников В. И Гражданский процесс: Курс лекций. – Харьков: Консум, 2001. – 240 с.
193. Тертышников В. И., Тертышников Р. В. Формы защиты и осуществления субъективных прав граждан, иностранных граждан, лиц без гражданства и юридических лиц. – Харьков: Консум, 1998. – 176 с.
194. Тимощук І. Судовий виклик // Юридичний вісник України. – 2002. – № 23 (363). – С. 13.
195. Тимченко Г. П. Способы и процессуальные формы защиты гражданских прав: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Харьков, 2002. – 205 с.
196. Ткачев Н. И. Законность и обоснованность судебных постановлений в гражданском процессе: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Саратов, 1984. – 24 с.
197. Треушников М. К. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству – обязательная стадия процесса: Методические рекомендации по подготовке и чтению лекций для вновь избранных судей на республиканских курсах повышения квалификации работников юстиции. – М.: Изд-во Всесоюз. ин-та усоверш. работников юстиции, 1980. – 29 с.
198. Треушников М. К. Судебные доказательства. – М., 1997. – 320 с.
199. Трубников П. Я. Защита гражданских прав в суде. – М.: Юридическая литература, 1990. – 224 с.
200. Трубников П. Я. Судебное разбирательство гражданских дел отдельных категорий. – М.: Былина, 2001.
201. Узагальнення судової практики Апеляційного суду м. Києва щодо причин скасування в апеляційному порядку рішень та ухвал суду першої інстанції у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин за 2004 рік // Судова апеляція. – 2005. – № 1. – С. 145-160.
202. Ухвала судової палати у цивільних справах від 05.06.2003р. // Архів Верховного Суду України.
203. Фаткулин Ф. Н. Проблемы теории государства и права: Курс лекций. – Казань, 1987.
204. Фатхутдінова О. В. Теоретико-правові проблеми юридичного процесу: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2000. – 16 с.
205. Фурса С. Я. Окреме провадження у цивільному процесі України: навчальний посібник. – К., 1999.
206. Фурса С. Я. Провадження в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку цивільного судочинства: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 1997. – 23 с.
207. Фурса С. Я., Цюра Т. В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. – К.: Видавництво Фурси С. Я.: КНТ, 2006. – 256 с.
208. Фурсов Д. А. Подготовка дела к судебному разбирательству. Собственность: Пособие для судей арбитражных судов. – M.: Инфра-М, 1997. – 560 с.
209. Харитонов М. Е. Установление фактических обстоятельств в стадии подготовки дела к судебному разбирательству / Проблемы правоприменительной деятельности. Сборник научных трудов Кубанского государственного аграрного университета. – 1999. – Вып. 347 (402). –С. 59-64.
210. Цивільне процесуальне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. С. С. Бичкової. – К.: Атіка, 2006. – 384 с.
211. Цивільне процесуальне право України: Підручник / За ред. В. В. Комарова. – Харків: Право, 1999. – 591 с.
212. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
213. Цивільний процес України: проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. – К.: Видавництво Фурси С. Я.: КНТ, 2006. – 448 с.
214. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 16. – ст. 1088.
215. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С. Я.: КНТ, 2006. – Т. 1. – 912 с.
216. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. – К.: Істина, 2006. – 944 с.
217. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / В. В. Тертишніков. – Вид. 6-те, перероб. та доп. – Харків: Консум, 2002. – 408 с.
218. Цюра Т. В. Суб’єкти доказування та оцінки доказів у цивільному процесі: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К, 2005. – 17 с.
219. Чаусская О. А. Применения норм гражданского права: вопросы теории и практики: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Саратов, 2002. – 22 с.
220. Черёмин М. А. Приказное производство в российском гражданском процессе. – М.: Городец, 2001. – 172 с.
221. Чернушенко Є. А. Апеляційне оскарження в цивільному процесі України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2004. – 20 с.
222. Чечот Д. М. Субъективные права и формы его защиты. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1968. – 320 с.
223. Чечот Д. М. Неисковые производства. – М.: Юридическая литература, 1973. – 166 с.
224. Чистякова О.П. Проблема активности суда в гражданском процессе РФ: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1997.
225. Чупрун В. Д. Підготовка цивільних справ до розгляду: Юридичний довідник. – К.: Софія, 1994. – 96 с.
226. Шевчук П. І. Інститут повторної касації в цивільному судочинстві // Вісник верховного Суду України. – 2002. – № 5 (33). – С. 50-52.
227. Шевчук П. І. Правове регулювання способів оскарження судових рішень у Статуті цивільного судочинства Росії // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 3 (19). – С.26-30.
228. Шевчук П. І., Кривенко В. В. Апеляційне провадження за новим цивільним процесуальним законодавством // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4. – С. 31-34.
229. Шевчук П. І., Кривенко В. В. Касаційне провадження в цивільних справах // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1 (29). – С. 27-33.
230. Шевчук П. І., Ковальчук Л. М. Досвід урегулювання касаційного оскарження в цивільному процесуальному законодавстві окремих пострадянських країн // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 55-60.
231. Шерстюк В. М. Пересмотр судебных актов по вновь открывшимся обстоятельствам // Законность. – 1999. – № 2. – С. 50-60.
232. Шерстюк В. М. Система гражданского процессуального права. – М.: Изд-во МГУ, 1989.
233. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підручник. – К.: Ін Юре, 2005. – 622 с.
234. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник. – Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: Ін Юре, 2001. – 694 с.
235. Шумейко Е. С. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Саратов, 2000. – 183 с.
236. Юдельсон К. С. Предварительная подготовка дела в советском гражданском процессе. - М; Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 30 с.
237. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.1.
238. Якименко О. Підготовка цивільних справ до судового розгляду (процесуальне оформлення) // Право України. – 1997. – № 12. – С. 44-45.
239. Якименко О. Мета і процесуальне оформлення підготовки цивільних справ до судового розгляду // Право України. – 2003. – № 12. – С. 118-119.
240. Якименко О. Особливості підготовки цивільних справ до судового розгляду з участю іноземного елемента // Право України. – 1998. – № 7. – С. 88-91.
241. Якименко О. Підготовка аліментарних справ до судового розгляду (судово-теоретичні аспекти) // Право України. – 1999. – № 8. – С. 41-47.
242. Якименко О. Процесуальна форма стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду // Право України. – 2001. – № 9. – С. 50-53.
243. Якименко О. О. Підготовка аліментних справ до судового розгляду (судово-теоретичні аспекти). – Вінниця: Континент Прим, 1999. – 136 с.
244. Ярков В. В. Цели судопроизводства и доступ к правосудию // http:www.orc.ru/~legist/conf/_Yarkov.htm
245. Ясинок М. М. Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Харків, 2004. – 21 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2024. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.