У нас уже 17872 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название ЗАСТАВА МАЙНОВИХ ПРАВ ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
Количество страниц 198
ВУЗ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ


Перелік умовних позначень………………………………………………….…..4

ВСТУП……………………………………………….…………….……………...5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАСТАВИ МАЙНОВИХ ПРАВ ЯК СПОСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
1.1. Історія виникнення та розвитку застави майнових прав………….13
1.2. Правова природа застави майнових прав……………………….….27
1.3. Поняття застави майнових прав за законодавством України….….43

РОЗДІЛ 2. ДОГОВІР ЗАСТАВИ МАЙНОВИХ ПРАВ
2.1. Предмет та зміст договору застави майнових прав ……………….65
2.2. Форма та сторони договору застави майнових прав………………………………………………………………………...82
2.3. Проблема правового регулювання участі майнових поручителів у заставних правовідносинах………..……………….………………...…..96
2.4. Особливості припинення заставних правовідносин. Уступка права вимоги як механізм звернення стягнення на заставлені майнові права…………………………………………………….. …………....…108

РОЗДІЛ 3. ОКРЕМІ ВИДИ ЗАСТАВИ МАЙНОВИХ ПРАВ
3.1. Правове регулювання застави корпоративних прав……………...117
3.2. Застава майнових прав, що виникають з договору
оренди ……………………………………………………………………133
3.3. Авторські майнові права як предмет застави……………………..144
3.4. Особливості застави інших майнових прав……….……………....149

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...180

Додаток А…………………………………………………………………….198

ВСТУП

Актуальність теми. Стабільність цивільного обороту є одним із основних факторів, що повинні сприяти успіху економічних реформ в Україні. Належне виконання цивільно-правових зобов’язань усіма учасниками цивільного обороту є запорукою такої стабільності. Разом з тим, реалії сучасної економіки часто обумовлюють, що сторони вступаючи у цивільно-правові відносини потребують більш вагомих гарантій виконання зобов’язань з боку контрагентів, ніж лише взаємна довіра.
Тому застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань є саме тим інструментом, що дозволяє убезпечити кредитора від негативних майнових наслідків невиконання або неналежного виконання зобов’язання з боку боржника.
Застава майнових прав стала можливою в Україні з прийняттям Закону України «Про заставу». Проте, після законодавчого закріплення можливості використання майнових прав як предмета застави практика постала перед великою кількістю питань, серед яких найбільш характерні: чи будь-які майнові права можуть використовуватися як предмет застави?; якщо не будь-які, то які саме?; якими критеріями слід керуватися, виокремлюючи з масиву цивільних суб’єктивних майнових прав ті, що можуть бути заставлені; який механізм звернення стягнення на заставлені майнові права? Зрозуміло, що наведений перелік включає ті питання, що виникали лише при поверхневому ознайомлені з досліджуваним інститутом.
Практика застосування норм українського законодавства щодо застави майнових прав та відсутність у вітчизняній науці цивільного права теоретичного обґрунтування застави майнових прав призводить до того, що досить часто має місце неоднозначний підхід не лише до тлумачення теоретичних аспектів застави майнових прав, а й до застосування правових норм, пов’язаних з такою заставою. Оскільки не всі майнові права можуть заставлятися, то негативним фактором, що впливає, насамперед, на відповідну правозастосовчу практику, є відсутність в українському законодавстві чітко окреслених систематизованих критеріїв щодо тих майнових прав, які можуть бути предметом застави.
Крім того, у науковій літературі не вщухають спори щодо можливості або неможливості застави речових та зобов’язальних прав, абсолютних та відносних прав тощо. Зважаючи на об’ємність вказаних проблем, їх суперечливість та загальнотеоретичний характер, на певному етапі здійснення даного дисертаційного дослідження стало зрозуміло, що лише дослідження предмету застави ¬(самих майнових прав) може бути темою не однієї дисертаційної роботи. Саме тому, дослідження проблематики правової природи застави майнових прав було винесено у окремий підрозділ, у якому основну увагу було сконцентровано в меншій мірі на загальнотеоретичних проблемах класифікації прав, а більше уваги приділено дослідженню можливості використання тих чи інших різновидів майнових прав як предмета застави.
Крім того, глибокого теоретичного дослідження потребує застава таких окремих видів майнових прав, як корпоративні права, майнові авторські права (особливо зважаючи на те, що в сучасній юридичній науці взагалі час від часу ставиться питання про саму можливість застави даних видів майнових прав). Великої уваги також потребує дослідження правового режиму застави майнових прав, що випливають з договору оренди. Ще одним порівняно новим видом застави, що активно використовується останнім часом суб’єктами цивільного обороту, є застава грошових коштів на депозитних рахунках у банківських установах. Незважаючи на те, що гроші визначаються у Цивільному кодексі України як різновид речей, коли мова йде про безготівкові гроші, то саме за правилами застави майнових прав може здійснюватися їх застава.
Отже, зважаючи на значну актуальність інституту застави майнових прав з точки зору її значення для економіки України та нагальну необхідність вдосконалення його нормативно-правового регулювання і була обрана дана тема наукового дослідження.
Теоретичні проблеми пов’язані з заставою як способом забезпечення виконання зобов’язань становлять предмет наукового дослідження вже досить довго. Вищевказані проблеми досліджувалися в працях відомих російських дореволюційних, радянських, сучасних українських та зарубіжних вчених: М. М. Агаркова, Ч. Н. Азімова, Д. В. Бобрової, М. І. Брагінського, Є. В. Васьковського, О. О. Вишневського, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. А. Загорулько, О. С. Звоницького, О. С. Іоффе, Л. А. Кассо, О. С. Кізлової, В. С. Константинова, В. М. Коссака, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, В. П. Маслова, Д. А. Медвєдєва, Д. І. Мейера, І. Б. Новицького, І. С. Перетерського, О. А. Підопригори, Й. О. Покровського, І. Й. Пучковської, О. П. Сергєєва, С. Я. Сорокіної, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, Я. М. Шевченко, Т. С. Шкрум, Г. Ф. Шершеневича та інших.
Проте, варто зазначити, що вказані вище наукові дослідження стосувалися або застави взагалі, або таких окремих її видів як іпотека, заклад тощо. При цьому комплексне дослідження саме застави майнових прав в науці цивільного права, на жаль, досі відсутнє. Саме тому, на нашу думку, запропонована тема дисертаційного дослідження вирізняється науковою новизною.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики (реєстраційний № РК 0102 U 000797).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного правового аналізу проблемних питань правового регулювання використання такого способу забезпечення виконання зобов’язання як застава майнових прав, практичний аналіз українського законодавства, що врегульовує застосування даного способу забезпечення виконання зобов'язань, в тому числі щодо застави окремих видів майнових прав (таких як корпоративні права, майнові авторські права, майнові права, що виникають з договору оренди тощо). При цьому результатом дисертаційного дослідження повинно стати не лише формулювання певних теоретичних висновків щодо застави майнових прав, а й внесення конкретних пропозицій щодо вдосконалення правової бази заставних правовідносин в Україні. В результаті проведеного аналізу ставилися завдання:
- визначити критерії, які виокремлюють ті майнові права, що можуть бути предметом застави;
- з’ясувати правову природу застави майнових прав;
- зробити висновки та висловити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про договір застави майнових прав;
- вказати на особливості правового регулювання окремих видів застави майнових прав, а також визначити можливі напрямки вдосконалення правового регулювання таких видів застави майнових прав.
Об'єкт дослідження становлять цивільно-правові відносини між учасниками цивільного обороту з приводу встановлення, зміни та припинення застави майнових прав як способу забезпечення виконання зобов’язань.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції, теорії, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо застави майнових прав як способу забезпечення виконання зобов’язань.
Методи дослідження. Мета та завдання дисертації зумовили використання в ній як загальнонаукових, так і спеціальних методів пізнання правових явищ: формально-логічного, історичного, порівняльно-правового, логічного та системного методів дослідження, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, а також інші.
Діалектичний метод дозволив розглянути проблеми використання інституту застави майнових прав у його розвитку та взаємозв’язку із іншими цивільно-правовими інститутами. Застосування історичного методу дозволило продемонструвати розвиток теоретичної думки, законодавства та обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження даної теми. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті, який застосовується у теорії цивільного права та нормах права. Метод аналізу і синтезу використовувався при дослідженні правової природи застави майнових прав; формально-юридичний ¬¬– при формулюванні нових правових норм і удосконаленні уже існуючих. Був застосований порівняльно-правовий метод при дослідженні як норм національного, так і зарубіжного права.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дане дисертаційне дослідження є першим в Україні комплексним науковим дослідженням цивільно-правового інституту застави майнових прав.
В результаті проведеного дисертаційного дослідження вперше сформульовано і обґрунтовано або додатково аргументовано чи уточнено низку наступних наукових положень, що виносяться на захист.
1. Додатково аргументовано висновок про відмінність між поняттям «майнове право» та «право вимоги» у зв’язку із використанням в українському законодавстві вказаних термінів як тотожних предметів застави.
2. Додатково обґрунтовується висновок про неможливість використання як предмету застави такого основного речового права як право власності, оскільки об’єктом такого права є самі речі і власник вправі передавати у заставу річ, а не права щодо неї; крім того, наслідком неналежного виконання забезпеченого заставою зобов’язання є звернення стягнення на заставлене майно, а звернення стягнення на право власності є неможливим.
3. Вперше запропоновано класифікацію майнових прав, що можуть бути предметом застави: а) права грошової вимоги; б) права користування; в) окремі види корпоративних прав (зокрема, право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю); г) окремі речові права на чужі речі (зокрема, право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
4. Обґрунтовано визначення поняття договору застави майнових прав як цивільно-правового договору, відповідно до якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами цього боржника шляхом відступлення боржником (заставодавцем) таких майнових прав на користь кредитора (заставодержателя).
5. Дістала подальший розвиток і наукове обґрунтування наукова концепція, відповідно до якої правова природа застави майнових прав повинна визначатися як речово-правовий спосіб забезпечення виконання зобов’язань, оскільки саме такий підхід найбільш повно враховує як зобов’язальну, так і речову природу даного інституту.
6. Вперше визначено перелік критеріїв, яким повинно відповідати кожне конкретне майнове право для можливості передачі його у заставу, а саме: належність майнового права заставодавцю на законних підставах, майнова цінність («товарність») такого майнового права та можливість його відчуження і звернення стягнення на нього (оборотоздатність).
7. Уперше доводиться доцільність доповнення Закону України «Про заставу» статтею 52-1, у якій вказувалося б, що «звернення стягнення на заставлені майнові права здійснюється шляхом відступлення такого права заставодавцем заставодержателю, якщо інше не встановлене законом або договором».
8. Вперше запропоновано необхідність нормативного закріплення у Законі України «Про заставу» вказівки на можливість застави майнових прав, що виникають з договору оренди, зокрема, прав орендаря з користування орендованим майном.
9. Доведено, що норма частини 2 статті 16 Закону України “Про заставу”, яка визначає, що «реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави» підлягає скасуванню, оскільки суперечить більш пізній нормі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
10. Додатково обґрунтовано, що у заставу може бути передано такий різновид корпоративного права як право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, запропоновано механізм звернення стягнення на такі заставлені майнові права.
11. Вперше обґрунтовано необхідність закріплення у Законі України “Про авторське право та суміжні права” можливості використання права на авторську винагороду, що випливає з авторського договору, в якості предмета застави.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці теоретичних висновків щодо поняття та правової природи інституту застави майнових прав, а також виокремлення з усього комплексу майнових прав тих майнових прав, що можуть використовуватися як предмет застави. Крім того, автором зроблено цілий ряд пропозицій щодо вдосконалення українського законодавства у частині правового регулювання застави майнових прав.
Теоретичні концепції автора можуть бути використані в науковій та навчально-педагогічній діяльності, в учбовому процесі при викладанні курсу «Цивільне право», а також при підготовці відповідного розділу підручників, навчальних посібників.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданні відділу цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України. Результати дисертаційного дослідження відображені у навчальному курсі «Заставне право», що розроблений та викладається автором на кафедрі цивільно-правових дисциплін Хмельницького університету управління та права.
Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції по вдосконаленню законодавства України були оприлюднені на 2 науково-практичних конференціях: Другі всеукраїнські осінні юридичні читання (14-15 листопада 2003 року, Хмельницький інститут регіонального управління та права, Хмельницький); Міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів (29-30 листопада 2003 року, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано чотири статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези двох доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатку. Повний обсяг рукопису становить 198 сторінок, в тому числі 18 сторінок списку використаних джерел, який охоплює 204 найменування, а також 1 додаток на 1 сторінці.


Список литературы ВИСНОВКИ
В дисертаційному дослідженні нами було зроблено спробу вирішити деякі актуальні питання цивільного права щодо застави майнових прав як способу забезпечення виконання зобов’язань, теоретичних проблем виникнення та розвитку інституту застави майнових прав, а також правового регулювання використання застави майнових прав, договору застави майнових прав, окремих видів застави майнових прав за законодавством України. Така спроба знайшла своє відображення у висновках та пропозиціях, основними з яких є наступні.
1. Незважаючи на те, що щодо виникнення інституту застави майнових прав у науковій літературі переважною є думка, що заставі прав вимоги як безтілесних речей історично передувала застава боргових документів, що здійснювався як звичайний заклад матеріальних речей, вважаємо, що найважливішим фактором, що безумовно вплинув на виникнення можливості використання майнових прав як предмету застави у римському приватному праві є виникнення форми застави майна, що супроводжувалася передачею речі тому, кому вона заставлялася. Причому у випадку невиконання забезпеченого заставою зобов’язання річ не переходила у власність заставодержателя, а підлягала обов’язковому продажу. Таким чином, у період розвитку римського приватного права, коли звернення стягнення на заставлене майно стало можливим шляхом реалізації такого майна, поряд з заставою речей стала можливою застава майнового права.
2. Через відсутність в українському законодавстві чітко окреслених систематизованих критеріїв щодо тих майнових прав, які можуть бути використані як предмет застави, на нашу думку необхідно визначити, що як предмет застави можуть використовуватися наступні майнові права:
а) права грошової вимоги;
б) права користування, що існують в рамках відносних правовідносин;
в) окремі види корпоративних прав (зокрема, право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю);
г) окремі речові права на чужі речі (наприклад, право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
Вказаний перелік не є вичерпним, але як вказані вище, так і інші майнові права можуть бути предметом застави лише у тому випадку, коли вони відповідають критеріям відчужуваності, товарності та оборотоздатності, визначеним цивільним законодавством України.
3. Зважаючи на вживання у вітчизняному законодавстві поряд із терміном застава «майнових прав» також терміну застава «прав вимоги», робиться висновок, що вказані поняття не є тотожними, а їх існування пов’язане із недосконалою законотворчою технікою і поняття «майнові права» є більш широким та включає у себе «права вимоги».
4. Щодо проблеми визначення правової природи застави майнових прав, то у науковій літературі вже не одне століття вказана проблема має дуже спірний характер. Після детального аналізу позицій різних науковців, на нашу думку, найбільш точною є наукова концепція, відповідно до якої правова природа застави майнових прав повинна визначатися як «змішана», тобто така, що має ознаки як речового, так і зобов’язального правовідношення.
5. Вважаємо, що застава такого основного речового права як право власності є неможливою. Вказаний висновок зроблено на основі аргументованої критики існуючих у науці цивільного права концепцій застави права власності. Якщо виконання основного зобов’язання забезпечується заставою речей, то застосування до таких правовідносин правил застави майнових прав є неможливим, і предметом застави є самі речі, а не права власників таких речей.
6. На нашу думку, необхідно внести зміни до частини 1 статті 4 ЗУ «Про заставу», у якій вказано, що «предметом застави можуть бути майно та майнові права», виклавши її наступним чином: «предметом застави може бути майно, в тому числі майнові права». Таким чином, знайшла б своє відображення норма ч.1 ст.190 ЦК, відповідно до якої майнові права та обов’язки є різновидом майна.
7. Договір застави майнових прав, як найбільш поширена підстава виникнення відповідних заставних правовідносин ¬– це цивільно-правовий договір, відповідно до якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами цього боржника шляхом відступлення боржником (заставодавцем) таких майнових прав на користь кредитора (заставодержателя).
8. Укладення договору застави майнових прав породжує заставне правовідношення, суб’єктами якого є заставодавець, тобто особа, що надає майнові права в заставу, та заставодержатель, тобто особа, що набуває права застави. Істотними умовами договору застави майнових прав є: суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис майнового права вимоги, що є предметом застави, посилання на зобов’язання, з якого право вимоги випливає, строк такого зобов’язання, а також інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
9. Доцільним, на нашу думку, є доповнення Закону України «Про заставу» статтею 52-1, у якій вказувалося б, що «звернення стягнення на заставлені майнові права здійснюється шляхом відступлення такого права заставодавцем заставодержателю, якщо інше не встановлене законом або договором»;
10. Необхідно нормативно закріпити у Законі України «Про заставу» можливість передачі у заставу майнових прав, що виникають з орендних правовідносин. Таким чином, зважаючи на положення ч.2 ст. 16 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до якого «передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва», дістали б логічний нормативний розвиток і нормативно врегульованою була б можливість передачі у заставу, зокрема, прав оренди земельних ділянок.
11. Вважаємо також за доцільне викласти ч. 2 ст. 16 Закону України „Про іпотеку” у такій редакції: «Передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, або прав користування такою земельною ділянкою».
12. Норма частини 2 статті 16 Закону України “Про заставу” яка визначає, що «реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави», на нашу думку, підлягає скасуванню, оскільки прямо суперечить більш пізній нормі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яка вказує що «реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами».
13. На нашу думку, доцільним є виключення із ст. 100 Цивільного кодексу України положення про те, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом та викладення ч.1 статті 100 Цивільного кодексу України у наступній редакції: «Право участі у товаристві не може окремо передаватися іншій особі».
Вважаємо, що частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може бути використана як предмет застави, але звернення стягнення на частку в статутному капіталі стягнення має відбуватися шляхом звернення стяг¬нення на її майновий еквівалент – частину майна това¬риства, пропорційну частці в статутному капіталі.
14. У Законі України “Про авторське право та суміжні права” вважаємо за доцільне вказати на можливість використання такого майнового авторського права, як право на авторську винагороду, що випливає з авторського договору, в якості предмета застави.
15. Вважаємо, що виділення окремими науковцями дебіторської заборгованості у окремий різновид застави майнових прав є недоцільним, оскільки за своєю природою дебіторська заборгованість – це економічна категорія, яка у цивільно-правовому розумінні є сукупністю прав грошових вимог.
16. Оскільки ще одним порівняно новим видом застави, що активно використовується останнім часом суб’єктами цивільного обороту є застава грошових коштів на депозитних рахунках у банківських установах, маємо підстави зробити наступний висновок: незважаючи на те, що гроші визначаються у Цивільному кодексі України як різновид речей, коли мова йде про безготівкові гроші, то саме за правилами застави майнових прав може здійснюватися їх застава, оскільки предметом застави є право вимоги клієнта до банка повернути йому грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку.
Сподіваємося, що викладені висновки та пропозиції, зможуть принести певну користь цивільно-правовій науці, а також сприятимуть подальшому вдосконаленню нормативно-правового регулювання цивільного обороту в Україні в сфері забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агарков М.М. Основы банкового права. Учение о ценных бумагах. М., 1994. – 344 с.
2. Азимов Ч.Н. Залоговое право. – Харьков: РИП «Оригинал», 1993. – 43 с.
3. Алексеев С.С. Собственность в акционерном обществе // Проблемы теории гражданского права / Институт частного права. – М.: «Статут», 2003. С. 39-61.
4. Белов В.Н. Финансовые договоры. – М.:«Финансы и статистика», 1997. – 198 с.
5. Благая І. Історія правового інституту застави і сучасність // Право України. – 1999. – № 1. – С.39.
6. Богатырев Ф. Проблемы залога прав // Хозяйство и право. – М., 2000. – №7. – С. 87-92.
7. Богатырёв Ф.О. О сущности залога имущественных прав // Журнал российского права. – М.: Норма, 2001. – № 4. – С. 84-92.
8. Богатырев Ф.О. Пределы прав залогодателя как собственника при залоге с оставлением у него заложенного имущества // Журнал российского права. – М., 2000. – № 3. – С. 108-120.
9. Брагинский М. Залог и закон о залоге // Хозяйство и право. – М., 1993. – № 2. – С. 18-26.
10. Брагинский М.И. Правовое регулирование залога в Российской Федерации // Правовые проблемы рыночной экономики в Российской Федерации: Труды. – М.: Изд-во Ин-та законодательства и сравн. правоведения, 1994. – № 57. – С. 10.
11. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1997. – 682 с.
12. Братусь С. Н. О соотношении гражданской правоспособности и субъективных гражданских прав // Советское государство и право. – 1949. – № 8. – С. 30-37.
13. Будилов В.М. Залоговое право России и ФРГ. – М., 1993. – 206 с.
14. Бушев А. Залог квартиры: правовые проблемы // Хозяйство и право. – 1995. – № 2.
15. Василевская Л.Ю. Учение о вещных сделках по германскому праву. – М.: «Статут», 2004. –538 с.
16. Вахницкая А.В., Евдоченко Н.Д., Некоторые аспекты применения залога как способа обеспечения обязательств // Юридическая практика. – 2001. – №32. – С. 10.
17. Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 1996. – № 10. – С. 68-69.
18. Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 1998. – № 3. – С. 82-87.
19. Винокуров Д. Застава майнових прав – альтернатива уступці права вимоги // http://search.liga.kiev.ua/l_doc2.nsf/0/
/CA3B78F5FE7D4A19C2256B9F004C36B5?OpenDocument&login&ptext=0.
20. Витрянский В. Обеспечение исполнения обязательств // Хозяйство и право. – 1995. – № 10.
21. Вишневский А.А. Залоговое право. Учебное и практическое пособие. – М.: БЭК, 1995. – 179 с.
22. Вільнянський С.Й. Радянське цивільне право. – К.: Наукова думка, 1973. – Т.1. – С. 313
23. Вісник господарського судочинства. – 2001. – 5 березня 2001 року.
24. Вісник господарського судочинства. – 2001. – 5 березня 2001 року.
25. Волков Д. Застава майнових прав / http://www.kontrakty.com.ua/ukr/ gc/nomer/1999/12-99
26. Головцова С.А. Залог недвижимости // Законодательство. – М., 2000. – № 7. – С.19-24.
27. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М.: «Статут», 2002. – 222 с.
28. Гончаренко М.Б. Речові права на нерухомість. Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.03. – Х., 1999. – 19 с.
29. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
30. Гражданский кодекс Украины. Научно-практический комментарий / Н. А. Саниахметова, Е. О. Харитонов, Ю. С. Червоный и др. / Под общей ред. Е. О. Харитонова. — Х.: Одиссей, 1999. — 848 с.
31. Гражданский кодекс Украины: Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года). — Т. 1 / Е. О. Харитонов, Ю. С. Червоный, Ю. В. Белоусов и др. / Под общ. ред. Е. О. Харитоновна, О. М. Калитенко. — Харьков: ООО «Одиссей», 2003. — 832 с.
32. Гражданский кодекс УСРР // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. — 1923. — № 55. — С. 1039.
33. Гражданское право России. Общая часть: Курс лекций / М. И. Брагинский, В. В. Залесский, Н. И. Клейн и др. / Отв. ред. О. Н. Садиков. — М.: Юристъ, 2001. — 776 с.
34. Гражданское право. Часть первая: Учебник / Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юристъ, 1997. – 472 с.
35. Гражданское право: В 2 т.: Учебник / В. С. Ем, И. А. Зенин, Н. И. Коваленко и др. / Отв. ред. Е. А. Суханов. — М.: БЕК, 2000. — Т. 1. — 816 с.
36. Гражданское право: В 2-х т. Том 2. Полутом 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – М.: БЕК, 1999. – 704 с.
37. Гражданское право: Учебник: В 3 т. Т. 1 / Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев, А. А. Иванов и др. / Отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 776 с.
38. Григорян Е. Залог авторских прав: возможен или нет? // М. – Закон. – 2000. – №4.
39. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Забезпечення кредитних зобов’язань у діяльності банків. – К.: Істина, 2001. – 320 с.
40. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. – К.: Оріони, 2002. – 324 с.
41. Гусев О.Б., Завидов Б.Д,, Слюсаренко М.И. Залоговое право России. – М., Экзамен, 2001. –448 с.
42. Даценко К., Чехович Т. Залог как способ обеспечения обязательств // Юридическая практика. – 2001. – № 41 (199). – С. 6
43. Дождев Д. В. Римское частное право. — М.: Инфра—М, 1996. — 704 с.
44. Донченко Ю. Актуальні проблеми застосування запобіжного заходу у вигляді застави // Право України. – 1999. – № 3. – С. 61-64.
45. Дубневский В. Заложники ситуации // Юридическая практика. – 2001. – № 13 (171). – С.10.
46. Дудиков М.В. Об особенностях залога горно-разрабатывающего предприятия и права пользования участками недр // Экологическое право. – М.: Юрист, 2001. – № 1. – С. 2-4.
47. Єфименко А. Застава «корпоративних прав» чи «частин у статутному капіталі» // Юридичний радник. ¬¬– № 1 (3). – 2005. – С. 20.
48. Єфименко А. Узгодження колізій Цивільного та Господарського кодексів України // Вісник Центру комерційного права. – К., 2004. – № 1(14). – С. 11.
49. Завидов Б.Д. Анализ залога в гражданском праве России. – М.: ПРИОР, 1999. – 112 с.
50. Загорулько О.А. Заклад як речовий спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.03. – Харків, 1997. – 20с.
51. Загурін М.К. Чи не забагато прав надано одним та навпаки мало – іншим? Проблеми законодавчого регулювання застави майна, переданого підприємствам залізничного транспорту для перевезення // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 1. – С. 115-117.
52. Залог и ипотека в законодательстве Российской Федерации и зарубежных стран // Залог и ипотека в российском и зарубежном праве. – М., 1999. – № 10. – С. 50-56.
53. Заржицький О., Левченко А. Застава як засіб забезпечення виконання зобов’язань // Право України. – 1996. – № 7. – С. 35-39.
54. Звоницкий А.С. О залоге по русскому праву. – К., 1912. – 210 с.
55. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 3-4. — Ст. 27.
56. Зобов’язальне право: теорія і практика / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
57. Иоффе О.С. Обязательственное право. – Ленинград, 1975. – 754 с.
58. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1972. – Т 1. – 514 с.
59. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 р. № 18/5 // Нотаріат в Україні. – 1999. – С. 123.
60. Кассо Л.А. Понятие о залоге в современном праве. – М.: Статут, 1999. – 284 с.
61. Кифак А., Антоненко Л. Кредиторы отдыхают // Юридическая практика. – 2002. – № 4 (214). – С. 9.
62. Кібенко О. Проблемні питання застави корпоративних прав // Юридичний радник. – № 1 (3). – 2005. – С.18-20.
63. Кізлова О.С. Еволюція інституту застави в контексті державотворення в Україні. Автореф. дис...канд. юр. наук: 12.00.03. – Одеса, 1998. – 17 с.
64. Клык Н.В. Эволюция имущественных прав и ценные бумаги // Цивилиситческие исследования.Выпуск первый: Сборник научных трудов памяти профессора И.В.Федорова / Под ред. Б.Л.Хаскельберга, Д.О.Тузова. – М.: «Статут», 2004. – 380 с.
65. Ковалёв В.Н. Залог как способ обеспечения банковского кредита в Российской Федерации: Дис. … канд. юрид. наук / М., 2002. – 184 с.
66. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВР УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
67. Колесніченко К. Іпотека: правові проблеми // Право України. – 2001. – № 10. – С. 77-80.
68. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации (части первой) / Т. В. Богачева, А. Г. Братко, Э. П. Гаврилов и др. / Под ред. С. П. Гришаева, А. М. Эрделевского. — М.: Юристъ, 2005. — 894 с.
69. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой / Т. Е. Абова, З. С. Беляева, Е. Н. Гендзехадзе и др. / Под ред. Т. Е. Абовой, А. Ю. Кабалкина. — М.: Юрайт-Издат: Право и закон, 2002. — 880 с.
70. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: части первой (постатейный) / Г. Е. Авилов, В. В. Безбах, М. И. Брагинский и др. / Под ред. О. Н. Садикова. — М.: Контракт — Инфра-М, 1997. — 778 с.
71. Константинова В.С. Гражданско-правовое обеспечение исполнения хозяйственных обязательств. Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.04. – Свердловск, 1989. – 32 с.
72. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
73. Кравчук В. Застава корпоративних прав // Юридичний радник. ¬¬– № 1 (3). – 2005. – С. 4-15.
74. Красовский К.Ю. О правовых аспектах залога как способа обеспечения обязательств // Юридическая практика. – 1999. – 16-30 апреля.
75. Крашенинников Е. А. К учению о гражданско-правовых обязанностях // Вопросы теории юридических обязанностей. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1988. — С. 6-8.
76. Кримінально-процесуальний кодекс України від (зі змінами та доповненнями) від 28.12.1960 р. // ВВР УРСР. – 1961. – N 2. – Ст. 15.
77. Куликов А.Д Ипотека предприятия по российскому праву // Юридический мир. – М., 1999. – № 10. – С. 50-56.
78. Куликов А.Д. Понятие, краткая история происхождения и развития института залога // Юридический мир. – М.: «Дело и право», 1998. – № 9-10. – С. 16-23.
79. Куликов А.Д. Правовое регулирование ипотеки предприятия // Юридический мир. – М., 1999. – № 11. – С. 36-40.
80. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. — К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. — 328 с.
81. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2004. — 36 с.
82. Лавриненко И. Все в банк за кредитами! // Юридическая практика. – 2001. – № 13 (171). – С. 9.
83. Ламидзе О. Закладная: последствия составления и выдачи // Хозяйство и право. – М., 2000. – № 11. – С. 40-47.
84. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.
85. Май С.К. Очерк общей части буржуазного обязательственного права. – М.: Внешторгиздат, 1953. – 403 с.
86. Майданик Р. Забезпечувальне право власності // Право України. – 2002. – № 1. – С.29 – 32.
87. Маковская А.А. Залог денег и ценных бумаг. – Статут, 2000. – 278 с.
88. Максимов В.В. «Культурный» залог // Юридическая практика. – 1999. – 16-30 апреля.
89. Матузов Н. И. Субъективное право как мера свободы и форма осуществления правовых норм // Тезисы докладов и научных сообщений всесоюзной конференции «Юридические гарантии правильного применения советских правовых норм и укрепление социалистической законности» 28–30 октября 1970 г. — К.: Наукова думка, 1970. — С. 92-95.
90. Медведев Д.А. Российский закон о залоге // Правоведение. – 1992. – № 5. – С. 14.
91. Мейер Д. И. Русское гражданское право (по изданию 1902 г.): В 2-х ч.: Ч. 1. — М.: Статут, 1997. — 290 с.
92. Методика оцінки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1554 // ОВУ. – 2000. – № 42. – Ст. 1791.
93. Методичні рекомендації по застосуванню банками Закону України “Про заставу”, затверджені Інструкцією Національного Банку України від 8.10.1993 р. № 23015/11.
94. Мирошник А.В. Некоторые аспекты залога // Юридическая наука в кубанском государственном университете: Сборник научных трудов. – Краснодар: Изд-во Кубан. ун-та, 1995. – С. 156-160.
95. Назаренко В. Не будем мелочиться: особенности ипотеки целостного имущественного комплекса // Юридическая практика. – 2001. – № 13 (171). – С.11.
96. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / Ю. Б. Бек, Й. Г. Богдан, Л. В. Григоровська та ін. / За ред. В. М. Коссака. — К.: Істина, 2004. — 976 с.
97. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т.: Т. І / Н. С. Кузнєцова, І. О. Дзера, В. М. Коссак та ін. / За відповід. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 832 с.
98. Научно-практический комментарий к ГК РСФСР / Б. С. Антимонов, З. С. Беляева, С. Н. Братусь и др. / Под ред. Е. А. Флейшиц. — М.: Юридическая литература, 1966. — 640 с.
99. Научно-практический комментарий к части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. 2-е изд. / Брагинский М.И., Витрянский В.В., Звеков В.П. и др. / Под общ. ред.: Карпович В.Д. — М.: Спарк, Хозяйство и право, 1999. — 736 с.
100. Нижний С Проблеми галузевої належності інституту застави / Методологія приватного права: Зб. наукових праць / Редкол.: О.Д.Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 340-344.
101. Нижний С. Застава як міжгалузевий правовий інститут // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – Спецвипуск 1. – С.107-108.
102. Нижний С. Четыре сути одного залога // Юридическая практика. – 2002. – № 38. – C.8.
103. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. – М.: «Юридическая литература», 1972. – 296 с.
104. Новицкий И. Б., Лунц Л. А. Общее учение об обязательстве. — М.: Госюриздат, 1950. — 416 с.
105. Новосёлова Л.А. Сделки уступки права (требования) в коммерческой практике. Факторинг. – М.: «Статут», 2004. – 527 с.
106. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 22-е изд., стер. – М.: Русский язык, 1990. – 893 с.
107. Олійник В. Застава частки в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю // Юридична Україна. – 2003. – № 3. – С. 70.
108. Олійник В. Іпотека підприємства як єдиного майнового комплексу // Юридичний вісник України. – 2004. – № 38. – 18-24 вересня 2004 року. – С. 6.
109. Олійник В. Кредитування під заставу грошових коштів // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 78.
110. Охрана прав и интересов личности: гражданско-правовой аспект. / Я. Н. Шевченко, И. Н. Кучеренко, В. П. Мусияка, М. Й. Штефан / Отв. ред. Я. Н. Шевченко. — К.: Наукова думка, 1992. — 200 с.
111. Павлодский Е. Залог // Закон. – М., 1993. – № 4. – С. 55-58.
112. Павлодский Е. Залог и ипотека // Хозяйство и право. – М., 1997. – № 2. – С. 79. (78-89)
113. Павлодский Е. Залог недвижимого имущества (ипотека) // Хозяйство и право. – М., 2000. – № 4. – С. 3-16.
114. Павлодский Е. Правовое регулирование закладной // Хозяйство и право. – М., 2000. – № 6. – С. 23-39.
115. Певзнер А.О. О залоге // Экономика и жизнь. – 1992. – № 29. – С. 4
116. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 // ОВУ. – 1999. – №26. – Ст. 1241.
117. Перетерский И. С. Дигесты Юстиниана. — М.: Госюриздат, 1956. — 131 с.
118. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 93
119. Покровский Н.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с.
120. Покровский И. А. История римского права. — М.: Статут, 2004. — 540 с.
121. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 // Бухгалтерія. – 2001. – № 52/2 (467).
122. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246 // Бухгалтерія. – 2001. – № 52/2 (467).
123. Положення про державний реєстр національного культурного надбання, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1992 р. // ЗПУ. – 1992. – N 9. – Ст. 220.
124. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: затверджене наказ Міністерства юстиції України // ОВУ. – 1999. – N 24. – Ст. 1127.
125. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних пінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондовою ринку від 26.05.1998 р. № 60 // УК. – 1998. – 28 травня. – № 99-100.
126. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в редакції від 26.05.1998 року № 60 // Урядовий кур’єр. – 28.05.1998 р.
127. Положення про порядок надання державного довгострокового пільгового кредиту індивідуальним забудовникам, затверджене наказом Мінфіну, Мінекономіки, Мінархітектури від 5.07.1994 р. № 59/89/129 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2001. – № 5.
128. Положення про порядок надання Фондом державного майна України дозволу на заставу державного майна, затверджене наказом Фонду Державного Майна України від 4.06.1996 р. № 618.
129. Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1997 р. № 1448 // ОВУ. – 1998. – N 2. – Ст. 50.
130. Поповкин Н.А. Залог, история возникновения и развития залоговых правоотношений // Нотариус. – М., 1997. – № 1(2). – С. 64-70.
131. Порядок ведення Державного реєстру застав рухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1998 р. // ОВУ. – №30. – Ст. 1138.
132. Порядок ведення Книги запису застав, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. № 14 // ЗПУ. – 1993. – № 3. – Ст.54.
133. Порядок зайняття торговельною діяльністю і правилах торговельного обслуговування населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. № 108 // ЗПУ. – 1995. – N 5. – Ст. 118.
134. Порядок погодження органами приватизації умов договорів застави майна підприємств, затверджене наказом Фонду державного майна України від 6.02.2001 р. № 163 // ОВУ. – 2001. – № 9. – Ст. 383.
135. Постанова Вищого арбітражного суду України від 02.08.2000 р. № 04-1/11-18/39 // Юридичний вісник України. – 2000. – № 50. – Ст. 14 “Інформаційно-правового банку”.
136. Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10 листопада 2005 року // Архів Верховного Суду України.
137. Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16 серпня 2005 року // Архів Верховного Суду України.
138. Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 8 вересня 2005 року // Архів Верховного Суду України.
139. Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 9 лютого 2006 року // Архів Верховного Суду України.
140. Право власності в Україні // За ред. Я.М.Шевченко. – К.: Бліц-Інформ, 1996. – 320 с.
141. Практика розгляду спорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов) // Бізнес. – 1999. – № 41.
142. Пределы прав залогодателя как собственника при залоге предприятия // Журнал российского права. – М., 2000. – № 8. – С. 117-120.
143. Примак В. Контрольовані юридичні особи (до питання про посилення захисту майнових інтересів кредиторів) // Юридичний вісник України. – 12-18 січня 2002. – С. 8.
144. Про авторське право і суміжні права: Закон України в редакції від 11.07.2001 р. // ОВУ. – 2001. – № 32. – Ст. 1450.
145. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.09.1997 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – 1997. – № 46. – Ст. 292.
146. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 18.10.2001 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – 2001. – №51-52. – Ст. 265.
147. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – 1999. – №24. – Ст. 207.
148. Про власність: Закон України від 7.02.1991 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
149. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
150. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV // Відомості Верховної Ради — 2004. — № 51. — Ст. 553.
151. Про єдину систему органів приватизації в Україні: Указ Президента України від 19.02.1994 р. № 56/94 // УК. – 1994. – 24 лютого. – N 31-32
152. Про заставу: Закон України від 2.10.1992 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – 1992. – №47. – С т. 642.
153. Про нотаріат: Закон України від 2.09.1993 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – № 39. – Ст. 383.
154. Про оренду державного та комунального майна: Закон України в редакції від 1995.03.14 (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – 1995. – N15. – Ст. 99.
155. Про охорону культурної спадщини: Закон України від 8 червня 2000 року № 1805—III (із змінами та доповненнями) // Офіційний вісник України. — 2000. — № 27. — Ст. 1112.
156. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993 р. // ВВРУ. – 1994. – N 7. – Ст. 34.
157. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – 2001. – №10. – Ст. 44.
158. Про право власностi на окремi види майна: Постанова Верховної Ради України вiд 17 червня 1992 року 2471-XII // Відомості Верховної Ради — 1992. — № 35. — Ст. 517.
159. Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань: лист Вищого Арбітражного суду України від 2001.05.30 // Закон і Бізнес. – 2001. – № 6. – Ст. 24.
160. Про приватизаційні папери: Закон України від 6.03.1993 р. (зі змінами та доповненнями) // ВВРУ. – 1992. – №24. – Ст. 352.
161. Про приватизацію майна державних підприємств: Закон України в редакції від 19.02.1997 р. // ВВРУ. – 1997. – № 17. – Ст.122.
162. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 3.12.1990 р. // ВВРУ. – 1990. – № 52. – Ст. 650.
163. Проблемні питання у застосуванні Цивільного та Господарського кодексів України / Під ред. А.Г.Яреми, В.Г.Ротаня. – К.: Реферат, 2005. – 336 с.
164. Пучковская И.И. Ипотека: залог недвижимости. – Х: Консум, 1997. – 132с.
165. Пучковська І.Й. Застава нерухомості – спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.03. – Харків, 1995. – 18с.
166. Райхер В.К. Абсолютные и относительные права (к проблеме деления хозяйственных прав) // Известия экономического факультета ЛПИ. – 1928.
167. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. – М., 1996. – 512 с.
168. Рубанов А.А. Залог и банковский счёт в договорной практике // Хозяйство и право. – 1997. – № 9. – С. 115-119.
169. Саніахметова Н. Правовий захист підприємництва в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 321 с.
170. Саркисов А.К. Залог имущественных прав: проблемы залога права аренды // Осонвы государства и права. – М., 2004. – № 2. – 74-80 с.
171. Свириденко О. Защита интересов залогодержателя // Право и экономика. – М., 1999. – № 3. – С. 73-79.
172. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 21-22. — Ст. 135.
173. Слюсаревский Н. Имущественный поручитель: поручитель или залогодатель? // Юридическая практика. – 2002. – № 13 (223). – С. 12
174. Сорокина С.Я. Способы обеспечения исполнения гражданско-правовых обязательств между социалистическими организациями. – Красноярск: Изд-во Красноярского университета, 1989. – С. 38.
175. Стругков В. О закладе долговых требований. – СПб., 1890. – 165 с.
176. Стругков В. О залоге по русскому праву. – СПб., 1891. – 265 с.
177. Сулейменов М.К., Осипов Е.Б. Залоговое право. – Алматы: Эдилет Пресс, 1997. – 154 с.
178. Теньков С.А. Майнові права як предмет застави // Вісник господарського судочинства України. – 2001. – № 1. – С. 108-112.
179. Теньков С.О. Майнові права як предмет застави // Юридичний вісник України. – 1999. – № 35. – С. 109-113.
180. Угриновська О.І. Проблеми виконання рішень з корпоративних правовідносин // Захист корпоративних прав інвесторів в світлі нового Цивільного кодексу України. Матеріали семінару 16-18 квітня 2003 року. – Л.: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 37-43.
181. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. — М.: Юрид. лит., 1974. — 351 с.
182. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: учебное пособие. – К.: А.С.К., 2001. – 832 с.
183. Хаусманигер Г. О современном значении римского права // Советское государство и право. – 1991. – № 5. – С. 98 – 101.
184. Хвостов В.М. Система римского права. Учебник. – М.: Спарк, 1996. – 522с.
185. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У 2-х т.: Т.1: Загальна частина / А. Ю. Бабаскін, Т. В. Боднар, Ю. Л. Бошицький та ін. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2003. — 520 с.
186. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю. В. Білоусов, С. В. Лозінська, С. Д. Русу та ін. / За ред. Р. О. Стефанчука. — К.: Прецедент, 2004. — 448 с.
187. Цивільне право України: Підручник: У 2 т.: Т. 1 / В. І. Борисова, Л. М. Баранова, І. В. Жилінкова та ін. / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 480 с.
188. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — Кн. 1. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 736 с.
189. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (зі змінами та доповненнями) // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 461.
190. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / А. С. Довгерт, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць та ін. / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. — К.: Істина, 2004. — 928 с.
191. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч.: Ч. 1 / А. Ю. Бабаскін, І. А. Безклубий, Н. В. Безсмертна та ін. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2004. — 692 с.
192. Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 р. (зі змінами та доповненнями) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 1. – С. 5-109.
193. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 р. (зі змінами та доповненнями) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 1. – С.110 -183.
194. Чернов Е. Застава у зовнішньоекономічних контрактах // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1996. – № 1. – С. 24-25.
195. Черных А.В. Залог недвижимости в российском праве. – М., 1995. – 233 с.
196. Швец Б., Вергела И. Коллизии в сфере обеспечения исполнения обязательств // Юридический журнал.– 2004. – N 9. ¬
197. Шевченко Я.М. Власник і право власності. – К., 1994. – 312 с.
198. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — В 2—х т. — М.: Статут, 2005. — Т. 1. — 461 с.
199. Шкрум Т.С. Застава як речово-правовий спосіб забезпечення виконання зобов’язання за законодавством України. – Дис... канд. юр. наук: 12.00.03. – К., 1996. – 214 с.
200. Шкрум Т.С. Застава як речово-правовий спосіб забезпечення виконання зобов’язання за законодавством України: 12.00.03. – Автореф. дис... канд. юр. наук. – К., 1996. – 28 с.
201. Эрделевский А. Компенсация морального вреда третьим лицам. Переход и зачёт права на компенсацию // Законность. – 1998. – № 2. – С. 19-21.
202. Юмашев А.С., Бездудный М.А. Залог и его использование в коммерческих целях. – М., 1992. – 329 с.
203. Яковлев А.С. К вопросу о правовой природе залога имущественных прав // Актуальные проблемы частноправового регулирования: Материалы Всероссийской научной конференции молодых учёных (г. Самара, 23-24 апреля 2004 г.). – Самара, Изд-во Самар. Ун-та. – С. 351-353.
204. Ярема А. Г., Карабань В. Я., Крищенко В. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: У 4 т.: Т. 1. — К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. — 928 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.