У нас уже 17872 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА НЕВТРУЧАННЯ В ЇХ ОСОБИСТЕ І СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Количество страниц 234
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2007
Содержание ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ І Наукові дослідження та нормативно-правове регулювання конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя
1.1. Наукові дослідження конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя
1.2. Нормативно-правове регулювання конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя
Висновки до розділу
РОЗДІЛ ІІ Поняття, характерні риси та зміст конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя в Україні
2.1. Поняття та характерні риси конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя в Україні
2.2. Зміст конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя в Україні
Висновки до розділу
РОЗДІЛ ІІІ Зміст, повноваження, форми і методи діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя
3.1. Зміст діяльності та повноваження органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя
3.2. Форми та методи діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення реалізації конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя
3.3. Шляхи удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя в Україні
Висновки до розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Серед фундаментальних прав і свобод людини, які прого-лошені Конституцією України, окреме місце посідає конституційне право людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя. Нині стає очевидним, що з розвитком інформаційних технологій зростають і потенційні можливості для його порушення (створення державних та корпоративних баз персональних даних, їх збе-рігання та передача через Інтернет, запровадження єдиних персональних ідентифіка-торів, розробка інформаційно-електронних технологій, які можуть коригувати психі-чні процеси людини тощо). За даними експертів в Україні налічується більше 2000 охоронних структур, юридичних компаній, так званих детективних агентств, які в своїй діяльності допускають факти незаконного збору конфіденційної інформації про громадян [1]. Окрім цих очевидних аспектів (можливість і ціна) існує низка факторів, які впливають на ступінь вразливості вказаного права: глобальність (зникнення гео-графічних кордонів для потоку даних); конвергенція (падіння технологічних бар’єрів між інформаційними системами); мультимедіа (можливість конвертації інформації з одного формату в інший) [2]. Такі тенденції мають знайти адекватне відображення у сфері правового регулювання. Адже технології самі собою не порушують вказаного права, їх використовують люди, а порушення виникають через встановлення невід-повідних процедур використання цих досягнень.
Підтверджуючи актуальність обраної проблеми, слід звернути увагу й на те, що з прийняттям Конституції України 1996 року це право набуло нового закріплення, що виявилося в розширенні його юридичного змісту. Тому виникає низка питань, пов’язаних з забезпеченням реалізації вищеназваного конституційного права у дія-льності державних органів, зокрема органів внутрішніх справ. Серед названих орга-нів саме органи міліції та досудового слідства відіграють значну роль у процесі за-безпечення та правомірного обмеження такого права в правоохоронній та правозастосовній діяльності. Фундаментальних досліджень щодо забезпечення цього права органами внутрішніх справ досі не було.
Окремі питання правового регулювання особистого і сімейного життя людини розглядались представниками загальної теорії права та конституційного права в різні періоди історії нашої держави. Вказаними проблемами займалися: М. Баглай, В. Ба-ранов, М. Вітрук, Л. Воєводін, М.Гуренко, Р. Калюжний, М. Козюбра, В. Копейчи-ков, А. Олійник, В. Погорілко, П. Рабинович, І. Ростовщиков, Ф. Рудинський, Ю. То-дика, Я. Уманський, О. Фрицький, М. Цвік та ін. Безпосередньо проблемі охорони особистого життя людини присвячені праці радянських та вітчизняних представни-ків інших галузей права: Л. Григоряна, Л. Красавчикової, М. Малєїної, І. Петрухіна, З. Ромовської, В. Тертишника, Н. Устименко та ін. Між тим вказані автори розгля-дають даний інститут з точки зору інших галузей права: цивільного, кримінального, кримінально-процесуального.
Питанням місця та ролі органів внутрішніх справ в юридичному механізмі реа-лізації конституційних прав і свобод присвячені роботи С. Гусарєва, О.Горової, І. Гамалій, О.Домбровської, С. Лисенкова, П. Михайлова, О. Негодченка А. Олійника, І. Ростовщикова, К. Толкачова, А. Хабібуліна. А.Хальоти та ін.
Праці цих вчених створили теоретичну базу для аналізу змісту конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя та ви-вчення різноманіття засобів їх реалізації. В процесі дисертаційного дослідження та-кож були використані роботи зарубіжних вчених.
Як бачимо, окремі положення права на невтручання в особисте і сімейне життя вивчалися та вивчаються правовою наукою. І хоча в Україні існує доволі розвинена законодавча база, що регулює відносини у названій сфері, проте вона потребує по-стійного удосконалення, що зумовлено постійними змінами в суспільному житті України.
Таким чином, дослідження питань змісту, особливостей, механізму забезпечен-ня реалізації органами внутрішніх справ України конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя в сучасних умовах є акту-альною науковою проблемою. Вирішення відповідних теоретичних питань сприяти-ме вдосконаленню національного законодавства у сфері забезпечення конституцій-ного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя, у тому числі і законодавства яке регламентує діяльність органів внутрішніх справ по забезпеченню його реалізації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисерта-ційного дослідження обговорена та схвалена на засіданні вченої ради НАВСУ (про-токол від 25 лютого 2000 р. № 3) і внесена до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ. Дисертаційне дослідження підготовлено згідно з державними планами та програма-ми Верховної Ради України відповідно до Концепції державно-правової реформи в Україні і програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки МВС України на пе-ріод 2001–2005 pp. (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9 КМ/1).
Мета і завдання дослідження полягають у формулюванні авторського підходу до поняття і змісту конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя та його практичного забезпечення органами внутрішніх справ. Для цього дисертантом було вирішено такі основні завдання, а саме:
– аналіз генезису теоретичних досліджень конституційного права людини і гро-мадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя;
– дослідження стану нормативного регулювання права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя як в Україні, так і в інших державах шля-хом аналізу вітчизняного, міжнародного та зарубіжного законодавства;
– визначення поняття та ознак конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя;
– розкриття змісту конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя на підставі системного аналізу чинного законодавства України;
– аналіз змісту діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення консти-туційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя, а також комплексне вивчення повноважень указаних органів у даній сфері;
– визначення форм і методів діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпе-чення реалізації конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя;
– обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ із забезпечення конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини між державою і людиною, які ви-никають у сфері реалізації громадянських прав і свобод.
Предметом дослідження є правове закріплення конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя та діяльність органів вну-трішніх справ України щодо його забезпечення.
Методи дослідження. Щоб досягти зазначеної мети та вирішити поставлені за-вдання використовувалися філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові мето-ди пізнання. Зокрема, діалектичні методи пізнання (сходження від абстрактного до конкретного, виявлення співвідношення загального, особливого та одиничного, а та-кож частини й цілого) використовувалися протягом усього процесу підготовки дисе-ртаційного дослідження для формулювання загальних понять, аналізу тенденцій роз-витку конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя. За допомогою історичного методу з’ясовано закономірності генезису права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя у філо-софсько-правовій думці. Дослідження діяльності органів внутрішніх справ щодо за-безпечення права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне жит-тя стосовно повноважень, форм та методів їх діяльності у цьому напрямку здійснювалося за допомогою системного аналізу. Для розкриття змісту, встановлен-ня характерних рис конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя було застосовано формально-логічні методи аналізу та синтезу. Порівняльно-правовий метод застосовано при дослідженні відповідності Конституції та законодавства України положенням міжнародно-правових актів, що забезпечують невтручання в особисте і сімейне життя. Використання соціологічного методу дозволило визначити тенденції усвідомлення працівниками органів внутрі-шніх справ важливості забезпечення вказаного права у професійній діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у спробі вперше, після при-йняття Конституції України, провести комплексне дослідження конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя та діяль-ності органів внутрішніх справ щодо забезпечення його реалізації в Україні. Це дало змогу сформулювати та обґрунтувати основні положення, які відображають новизну дослідження та особистий внесок дисертанта в опрацювання проблеми.
У результаті проведеного дослідження сформульовано такі висновки та рекоме-ндації:
1. Зроблено висновок про те, що особисте і сімейне життя тісно пов’язані між собою. Відмінності між ними полягають у тому, що особисте життя безпосередньо стосується інтересів окремого індивіда, а сімейне життя ¬ інтересів декількох осіб, які утворюють сім’ю, тобто перебувають у відносинах, які регулюються Сімейним коде-ксом України. З цих позицій, запропоновано дефініцію особистого і сімейного жит-тя. Так, з одного боку, особисте життя є постійно функціонуючою взаємодією соціа-льних та біологічних явищ, обставини яких, у силу своєї свободи, людина не бажає робити надбанням решти, − вважає таємницею, відображаючи у такий спосіб своє природне прагнення мати власний світ інтимних і ділових інтересів, прихований від сторонніх очей, а з другого  формою існування людини у суспільстві, завдяки якій вона втілює свою індивідуальність та добровільно приймає рішення про визначення власної долі (через обрання моделі власної поведінки, визначення персональної іден-тичності, вибір життєвих постулатів, ціннісних орієнтирів без їх нав’язування зовні), що перебуває під охороною закону. В свою чергу, сімейне життя розглядається дисе-ртантом як частина особистого життя, яка включає відносини між членами специфі-чної соціальної групи, що складається з осіб, які, як правило, проживають разом (або не проживають з поважних причин), пов’язані спільним побутом, перебувають у пси-хологічній або фінансовій залежності одне від одного, мають взаємні особисті не-майнові і майнові права та обов’язки, що виникли на підставі шлюбу, кровного спо-ріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
2. Запропоновано дефініцію конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя. Це належна від народження, юридично закріплена і забезпечена державою сукупність можливостей, об’єктивно зумовлених досягнутим рівнем суспільної свідомості, загальних та рівних для людини і громадя-нина, необхідних для користування та розпорядження таким соціальним благом, як особисте і сімейне життя.
3. Встановлено особливі ознаки конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя, розкрито їх сутність, зокрема: наяв-ність специфічного об’єкта; комплексний характер; особливий механізм реалізації; суспільний характер; невідновлюваність. Загальними ознаками названого права є та-кі: постійний характер; фундаментальність; значущість; універсальність; висока сту-пінь захищеності; відсутність економічного змісту, абсолютного характеру та право-наступництва; індивідуальний характер.
4. Поновому визначено зміст конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя у вузькому та широкому розумінні. У ву-зькому розумінні вказане право слід сприймати як конституційну свободу людини і громадянина, що включає можливість уповноваженого суб’єкта: а) обирати законні шляхи і засоби для задоволення своїх потреб в улаштуванні особистого і сімейного життя; б) вимагати невтручання в особисте і сімейне життя від суб’єктів, які оточу-ють носія вказаного права; в) звернення до авторитету та сили держави для захисту порушеного права при протиправному втручанні в особисте і сімейне життя або вжиття заходів самозахисту; г) користування таким соціальним благом, як особисте і сімейного життя. У широкому розумінні зміст названого права включає такі можли-вості уповноваженого суб’єкта, а саме: а) не зазнавати втручання в особисте і сімей-не життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; б) надавати згоду на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про нього, крім випадків визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини; в) знайомитись в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею; г) спростовувати не-достовірну інформацію про себе та членів своєї сім’ї за допомогою судового захисту; г) вимагати вилучення будь-якої недостовірної інформації про себе та членів своєї сім’ї за допомогою судового захисту; д) отримувати відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації про себе та членів своєї сім’ї. Указані можливості деталі-зуються через спеціальні гарантії, які забезпечують таємниці інформаційного аспек-ту особистого життя.
5. Встановлено, що конституційне право людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя неможливо відновити у первинному вигляді після втручання. У такому разі, можна вести мову про компенсацію завданої моральної та матеріальної шкоди, оскільки стан невтручання в особисте і сімейне життя існує за умови його непорушності. Дисертантом запропоновано вважати невтручання в осо-бисте і сімейне життя людини і громадянина комплексом суспільних відносин, до яких у держави виникає обов’язок їх охорони через встановлення спеціальних гаран-тій, які мають забезпечити як охорону особистого і сімейного життя людини від по-тенційного втручання, так і їх самозахист.
6. Запропоновано законодавче врегулювання питання захисту особистого і сі-мейного життя людини в умовах запровадження інформаційно-електронних техно-логій, які можуть коригувати психічні процеси людини шляхом прийняття Закону “Про невтручання в особисте і сімейне життя людини”.
7. Зазнало подальшого вдосконалення положення про те, що найактуальнішим завданням держави та її органів щодо реалізації конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя виступає підвищення ефе-ктивності законодавчої та правозабезпечувальної діяльності державних органів і, зо-крема, органів внутрішніх справ. Зроблено висновок про те, що забезпечення реалі-зації права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя органами внутрішніх справ − це діяльність працівників органів внутрішніх справ, щодо створення сприятливих умов для безперешкодного користування таким соціа-льним благом, як особисте і сімейне життя яка полягає в обов’язку утримуватися від дій, котрі можуть негативно вплинути на реалізацію цього права та у здійсненні ак-тивних дій щодо усунення перешкод у користуванні цим правом. На думу автора, зміст такої діяльності охоплює такі напрями: підтримання режиму непорушності цього права; його охорону і захист.
8. Встановлено, що серед загальних методів діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя найбільш ефективним є метод переконання, а серед спе-ціальних − навчання працівників органів внутрішніх справ і поширення позитивного досвіду.
9. Обґрунтовано висновок про те, що повноваження органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя мають бути чітко визначені законодавством України. Повноваження органів внутрішніх справ у цьому напрямку реалізуються у таких сферах: адміністративній, оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. Забезпечуючи вказане право працівники органів внутрішніх справ мусять діяти згідно з законом.
10. Запропоновано поліпшення діяльності органів внутрішніх справ щодо забез-печення реалізації конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя за такими напрямами: а) вдосконалення правового регулю-вання діяльності зазначених органів у цій сфері шляхом: 1) прийняття Закону „Про невтручання в особисте і сімейне життя людини”; 2) внесення змін та доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”; б) вдосконалення структури органів внутрішніх справ (створення відділу інформаційно-психологічної безпеки) та розробка нових методів діяльності. Зокрема, обґрунтовано використання методу інформаційно-психологічного впливу, за умови його безпечності для здоров’я людини; в) підвищення професіоналізму, правової сві-домості та поліпшення матеріально-технічного забезпечення працівників органів внутрішніх справ.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і ре-комендації, які містяться в дисертаційному дослідженні, були використані:
– у нормотворчій діяльності − як теоретичний матеріал для вдосконалення сис-теми нормативно-правових актів, що визначають зміст та гарантії щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя. Зокрема, при проведенні наукової експертизи проекту Закону України “Про захист персональних даних” (реєстр. № 2618 від 10.01.2003 р.);
– у правозастосовній діяльності − для вдосконалення практичного забезпечення вказаного права в діяльності органів внутрішніх справ України. Зокрема, на вико-нання наказу МВС України “Про створення постійно діючих мобільних груп з моні-торингу дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина в діяль-ності органів внутрішніх справ та затвердження Положення про ці групи” від 08.07.2005 р. № 536 підготовлено аналітичний огляд “Про результати моніторингу дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина в діяльності район-них управлінь ГУ МВС України в м. Києві ” з рекомендаціями щодо недопущення порушень законності (у тому числі названого права) у діяльності ОВС для подаль-шого інформування МВС України. Розробляючи окремі положення методичних ре-комендацій на тему: „Виявлення оперуповноваженими Державної служби боротьби з економічними злочинами тяжких злочинів, які вчиняються у сфері орендних відно-син” (п. 91 Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у НАВСУ на 2005 р.), бралося до уваги важливість забезпечення вказаного права в оперативно-розшуковій діяльності.
Крім того, сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути вико-ристані:
– у навчальному процесі − при підготовці відповідних розділів підручників, на-вчальних посібників, лекцій з навчальних курсів “Конституційне право України”, „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, „Оперативно-розшукова дія-льність ОВС України”,
– у науково-дослідницькій діяльності − для подальшої розробки та вдосконален-ня теорії конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя та конституційно-правового механізму його забезпечення;
– у просвітницькій роботі − для правового виховання, підвищення рівня право-вої культури населення та працівників органів державної влади, зокрема органів вну-трішніх справ.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргу-ментація, рекомендації практичного характеру стосовно вдосконалення конституцій-ного законодавства, діяльності ОВС України були обговорені на засіданні кафедри конституційного права Київського національного університету внутрішніх справ.
Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на:
1. Науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (м. Ірпінь, 19–20 грудня 2001 р.), місце прове-дення – Академія державної податкової служби України;
2. Науково-практичній конференції “Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції” (м. Дніпропетровськ, 26 березня 2004 р.), місце проведення – Академія митної служби України.
3. Науково-практичному семінарі “Проблеми застосування інформаційних тех-нологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навчальному процесі, вза-ємодії з іншими службами” (м. Львів, 2 грудня 2005 р.), місце проведення –Львівський юридичний інститут Київського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в чотирьох наукових публікаціях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України:
1. Сивухін В. Право на недоторканність особистого життя // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України.2002. №2(16).– С.274-279;
2. Сивухін В. Державний реєстр і недоторканність особистого життя платників податків // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України.2003.№4(2).– С. 211-216;
3. Сивухін В. Невтручання як предмет конституційного правового регулювання // Право України.  2005. № 8. – С. 8892;
4. Олійник А., Свистунов В., Сивухін В. Зміст конституційної свободи людини і громадянина щодо недоторканності її особистого життя // Науковий вісник Юридич-ної академії Міністерства внутрішніх справ.2005. №2(21).– С.131-139.
Список литературы ВИСНОВКИ

Конституція України має сприяти передовсім забезпеченню і утвердженню прав і свобод людини без чого неможливе формування правової держави, створення гро-мадянського суспільства, забезпечення соціальної злагоди й сталого розвитку суспі-льства. Якраз у цьому контексті реформування органів внутрішніх справ України, має на меті підвищити ефективність їхньої діяльності у напрямі забезпечення прав і свобод людини, у тому числі й реалізації такого конституційного права, як право людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя, що й зумовило проведення даного дисертаційного дослідження. Працюючи над визначеною про-блемою, дисертант намагався діяти згідно з вимогами, які саме тепер стосуються на-укових розробок у галузі суспільних наук.
Отже, відповідно до зазначених вимог у дисертації було досліджено генезис, зміст, характерні риси та підстави законодавчого обмеження конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя, теорія та прак-тика забезпечення його реалізації в діяльності органів внутрішніх справ.
На цій основі нами сформовано відповідні теоретичні висновки, розроблено практичні рекомендації та визначено на майбутнє основні напрями роботи над дослі-джуваною проблемою. До основних висновків, які отриманих у результаті проведе-ного дисертаційного дослідження, можна віднести такі.
1. У різні періоди розвитку людства можна аналізувати філософські, історичні та юридичні джерела щодо дослідження права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя. Ідея невтручання в особисте і сімейне життя людини мала складну історію – від заперечення до наукового обґрунтування і нормативного закріплення як одного з фундаментальних прав людини в міжнародному та націона-льному праві.
2. Перші спроби наукового обґрунтування права на невтручання в особисте жит-тя з’явилися 1890 р. в США, але його нормативне закріплення в міжнародному та конституційному праві розпочинається після прийняття Загальної декларації прав людини (1948 р.). У СРСР дослідження цієї проблеми розпочалися після прийняття Конституції СРСР (1977 р.). Зазначені розробки стали теоретичною базою для про-ведення подальших досліджень в Україні та країнах ближнього зарубіжжя (Росія, Бі-лорусь). Проте у радянських та вітчизняних монографічних джерелах, виданих за ча-сів незалежної України, цей інститут розглядався з точки зору інших галузей права: цивільного, кримінального, кримінально-процесуального. Спеціальних досліджень, присвячених конституційному праву людини і громадянина на невтручання в їх осо-бисте і сімейне життя та його забезпеченню органами внутрішніх справ в Україні не було.
3. Дисертантом встановлено залежність впливу суспільної свідомості на зміст правових норм, які до середини ХХ ст. узагалі не закріплювали зазначене право, а після подій Другої світової війни надали праву людини і громадянина на невтручан-ня в їх особисте і сімейне життя статусу фундаментального міжнародного права.
4. Дисертант дійшов висновку, що завдяки нормативному визнанню права лю-дини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя, особистість набу-ває своєї цінності для держави і суспільства через ствердження її індивідуальної, особистісної суті. Ступінь забезпечення зазначеного права безпосередньо залежить від природи суспільства та конкретно-історичних умов, в яких відбувається процес пошуку засобів взаємовідносин особистості з державою і суспільством.
6. Порівняльний аналіз світового закріплення права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя та Конституції України дозволяє ствер-джувати, що Конституція України найбільш повно закріплює зазначене право, нада-ючи йому ширший зміст, ніж конституції інших країн. Водночас це право потребує постійного забезпечення з боку Української держави в умовах використання новітніх інформаційних технологій. Зокрема аналіз зарубіжного досвіду дає можливість ви-робити рекомендації щодо актуальності розробки та прийняття Закону “Про невтру-чання в особисте і сімейне життя людини” (додаток А).
7. Дисертантом, поряд із загальними виявлено та систематизовано спеціальні ознаки конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя, розкрито їх сутність. Особливими ознаками названого права є: 1) наявність специфічного об’єкта; 2) комплексний характер; 3) особливий механізм реалізації; 4) суспільний характер; 5) невідновлюваність. Загальними ознаками є по-стійний характер, фундаментальність, значущість, універсальність, високий ступінь захищеності, відсутність економічного змісту та абсолютного характеру, відсутність правонаступництва, індивідуальний характер.
Базуючись на специфічних рисах, конституційне право людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя  це належна від народження, юридич-но закріплена, забезпечена державою сукупність можливостей, об’єктивно зумовле-них досягнутим рівнем суспільної свідомості, загальних та рівних для людини і гро-мадянина, необхідних для користування та розпорядження таким соціальним благом як особисте і сімейне життя.
8. Характерними особливостями змісту конституційного права людини і грома-дянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя є його сприйняття у вузькому та широкому розумінні.
У вузькому розумінні зазначене право необхідно сприймати як конституційну свободу, яка включає в себе чотири можливості уповноваженого суб’єкта: а) обрати законні шляхи і засоби для задоволення своїх потреб в улаштуванні особистого і сі-мейного життя; б) вимагати невтручання в особисте і сімейне життя від суб’єктів, які оточують носія вказаного права; в) удаватися до авторитету та сили держави для за-хисту порушеного права при протиправному втручанні в особисте і сімейне життя або вжиття заходів самозахисту; г) користуватися таким соціальним благом, як осо-бисте і сімейного життя.
У широкому розумінні зміст конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя включає в себе такі можливості уповно-важеного суб’єкта, а саме: а) не зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; б) надавати згоду на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічно-го добробуту та прав людини; в) знайомитися в органах державної влади, органах мі-сцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею; г) спростувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім’ї за допомогою судового захисту; г) вимага-ти вилучення будь-якої недостовірної інформації про себе та членів своєї сім’ї за до-помогою судового захисту; д) отримати відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовір-ної інформації про себе та членів своєї сім’ї. Ці можливості, знаходять подальшу конкретизацію у спеціальних гарантіях, які забезпечують таємниці інформаційного аспекту особистого життя (таємниця сповіді, усиновлення тощо).
9. З конституційним правом людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя межує низка інших конституційних прав, які можна поділити на дві групи. Першу групу становлять права, які чинять певні перешкоди на шляху до без-посереднього втручання в особисте і сімейне життя людини і громадянина: а) право на недоторканність житла; б) право на таємницю листування, телефонних роз-мов, телеграфної та іншої кореспонденції. Другу групу становлять права, які допов-нюють це право: а) право на вільний доступ до інформації (доповнює право на озна-йомлення з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах та ор-ганізаціях); б) право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів дер-жавної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріаль-ної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службо-вих осіб при здійсненні ними своїх повноважень (доповнює право на спростування недостовірної інформації про себе, членів своєї сім’ї та право на відшкодування ма-теріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації); в) право будь-якими, не забороненими зако-ном засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (доповнює право вимагати вилучення будь-якої недостовірної інформації про себе та членів своєї сім’ї).
10. Розглянуто сучасні технологічні досягнення, які потенційно загрожують праву людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя, що дало змогу дійти висновку про доцільність прийняття спеціального закону, спрямованого на захист особистого і сімейного життя людини в умовах запровадження інформа-ційно-електронних технологій (додаток А).
11. На думку дисертанта, забезпечення реалізації права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя органами внутрішніх справ − це діяль-ність співробітників їх структурних підрозділів, яка спрямована на створення сприя-тливих умов для безперешкодного користування таким соціальним благом як особи-сте і сімейне життя і полягає як в обов’язку утримуватися від дій, що можуть негативно вплинути на реалізацію цього права, так і у здійсненні активних дій щодо усунення перешкод у користуванні цим правом. Зміст цієї діяльності охоплює такі напрями: підтримання режиму непорушності цього права, його охорону і захист.
12. Особливостями діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення реа-лізації конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя є такі: діяльність зазначених органів залежить від чіткості формулю-вання повноважень усіх їх структурних підрозділів законодавством України. Ці пов-новаження реалізуються у відповідних сферах – охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, проведення дізнання та досудового слідства, опе-ративно-розшукової діяльності. Повноваження дисертант розуміє як сукупність по-кладених на працівників органів внутрішніх справ прав та обов’язків, які спрямовані на створення сприятливих умов для ефективної реалізації зазначеного права через підтримання режиму його непорушності, охорону і захист.
13. Усі форми діяльності органів внутрішніх справ із забезпечення реалізації конституційного права людини і громадянина на невтручання в їх особисте і сімейне життя дисертант поділяє на: правові (правоохоронна, нормотворча, правозастосовна, правовиконання, додержання правових норм, міжнародна) та неправові (виховна, ор-ганізаційно-регламентуюча, економічна). У структурі правових форм домінуючу роль відіграє правозастосовна діяльність, а в структурі неправових − виховна. Серед методів виділяють загальні (переконання та примус) та спеціальні (індивідуальна ро-бота, інформування громадськості, навчання працівників органів внутрішніх справ і поширення позитивного досвіду, робота із зверненнями громадян, розкриття та роз-слідування злочинів за допомогою методів оперативно-розшукової та слідчої діяль-ності). Серед загальних методів найбільш ефективним визнано переконання, а серед спеціальних − навчання працівників органів внутрішніх справ і поширення позитив-ного досвіду (додаток Б).
14. Поліпшення діяльності органів внутрішніх справ у зазначеній сфері можливе через удосконалення: а) нормативно-правового регулювання, а саме: 1) вдоскона-лення діяльності органів внутрішніх справ, на стадії перевірки заяв і повідомлень про злочини, коли обставини особистого життя людини стають відомі ще до пору-шення кримінальної справи (огляд місця події, медичний огляд тощо), шляхом по-ширення дії ст. 121 Кримінально-процесуального кодексу України на вказані відно-сини; 2) прийняття Закону “Про невтручання в особисте і сімейне життя людини” (додаток А); 3) запровадження кримінальної відповідальності за використання інфо-рмаційно-електронних технологій, які можуть коригувати психічні процеси людини шляхом доповнення ст. 182 Кримінального кодексу України частинами 2 та 3 такого змісту: „Втручання в особисте життя людини з використанням спеціальних техноло-гій або окремого обладнання, яке коригує поведінку людини. Дії, передбачені части-ною 2 вказаної статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або які спричи-нили розлад здоров’я чи інші тяжкі наслідки”; 4) врегулювання термінів і порядку знищення інформації про особисте життя, отриманої у процесі оперативно-розшукової діяльності, яка зберігається в автоматизованих системах і не містить ві-домостей про вчинення заборонених законом дій шляхом внесення змін до ч. 12 ст. 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”; 5) поширення дії ч.4 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на осіб, які вчинили насильс-тво в сім’ї; б) створення підрозділу інформаційно-психологічної безпеки та розробка нових методів діяльності. Зокрема, використання методу інформаційно-психологічного впливу за умови його безпечності для здоров’я людини; в) підви-щення правової свідомості, професіоналізму та матеріального забезпечення праців-ників органів внутрішніх справ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Куливар Г. Мания прслушивания // Зеркало недели.¬ 2005.¬№20 (548) ¬ 28 мая-3 июня.
2. Приватность и права человека 2004: Международное исследование законода-тельства и реальной ситуации в области приватности (права на неприкосновенность частной жизни) // www.privacyinternational.org/survey/phr2003.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003.  № 40–44.– Ст.356.
4. Козюбра М. Теоретико–методологічні аспекти прав людини // Український ча-сопис прав людини. – 1997. – № 3–4. – С.7–12.
5. Горова О. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечен-ня міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2000. – 212 с.
6. Хеллер А. Свобода как высшая идея // Новое время. – 1993. – №36.– С.58–65.
7. Романовский Г. Право на неприкосновенность частной жизни. – М.: МЗ–Пресс, 2001. – 312 с.
8. Рабінович П. Філософія прав людини у Конституції України // Юридический вестник. – 1997. – № 2. – С.57−60.
9. Полторацкая Н. Реализация конституционного права на неприкосновенность частной жизни: Теория и практика: Автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12.00.02/ Санкт-Петербургский университет МВД России. – СПб., 2004.  20 с.
10. Нерсесянц В. Философия права: история и современность (вступит. статья) // Гегель Г.В.Ф. Философия права – М.:Политиздат, 1990. – С. 3−22.
11. Нерсесянц В. Философия права. – М.: Инфра–М–Норма, 1997. – 647с.
12. Баранов А., Брыжко В., Базанов Ю. Права человека и защита персональных данных. – К.: Госкомсвязи и информатизации Украины, 2000. – 280 с.
13. Исаев Ю. Медико-правовые аспекты концепции неприкосновенности частной жизни //Сибирский Юридический Вестник. – 2001. – № 4. – С. 20-28.
14. Водовозов В. Свобода // Энциклопедический словарь. / Издатели Ф. Брокгауз, И. Ефрон  С.–Пб.: Типография Акц. Общ. “Издательское дело”, БрокгаузЕфрон, 1900. – Т.29. – С.169172 с.
15. Гессен И. Тайна адвокатская // Энциклопедический словарь. / Издатели Ф. Бро-кгауз, И. Ефрон  С.–Пб.: Типография Акц. Общ. “Издательское дело”, Брокга-узЕфрон, 1900. – Т.32-а. – С.495-496.
16. Петрухин И. Личные тайны (человек и власть). – М.: Институт государства и права Российской Академии наук, 1998. – 232 с.
17. Гегель Г.В.Ф. Философия права: Пер. с нем. / Ред. и сост. Д.А.Керимов и В.С. Нерсесянц. – М.: Политиздат, 1990. – 278 с.
18. Новгородцев П. Лекции по философии права. Учение нового времени XVII–XVIII вв. – М.: Высшая школа, 1918. – 247с.
19. Ляшенко В. Європейське право як феномен духовно–практичного освоєння дійсності: Дис. … канд. філософ. наук: 09.00.08. – К., 1999. – 212 с.
20. Права человека: Учебник для вузов / Т.Васильева, В.Карташкин, Н.Колесова и др. /Отв.ред.Е.Лукашева.– М.: Издательская группа Норма – Инфра М, 1999. – 560с
21. Гуренко М. Зародження та становлення ідеї прав і свобод людини і громадяни-на у ліберальній теоретико-правовій думці: Монографія.К., 2000.−167с.
22. Смирнов С. Приватность. – М.:Права человека, 2002. – 96 с.
23. Раков В. Россия, XXI век: неприкосновенность частной жизни  а) невозможна, б) не нужна // Тезисы к дискуссии. Проект "Дискуссии. Взгляд поколений". 26 апреля 2005 года // http://www.prpc.ru/reshr/lib_54.shtml
24. Кон И. Дружба: Этико-психологичский очерк.– М.:Политиздат, 1987. 348 с.
25. Покровский И. Основные проблемы гражданского права (по изданию 1917 г.).  М.: Статут, 1998.  353 с.
26. Реализация прав граждан в условиях развитого социализма / Е.Аграновская, Н.Витрук, Л.Завадская и др.; Отв. ред. Е.Лукашова.  М.: Наука, 1983.  264 с.
27. Горшенєв В. Демократичні права і свободи радянських громадян. – К.: “Вища школа”, 1978. – 32с.
28. Гулиев В., Рудинский Ф. Социалистическая демократия и личные права. – М.: Юрид. литература ,1984. – 190 с.
29. Копейчиков В. Права человека: мифы и реальность. – К.: Вища школа, 1987.– 87 с.
30. Малеин Н. Охрана прав личности в советским законодательством / Отв. ред. А. Масляев . − М.: Наука,1985. − 165 с.
31. Григорян Л. Неприкосновенность личности, жилища, тайна переписки и теле-фонных переговоров. − М.: Юрид. лит.,1980. − 125 с.
32. Красавчикова Л. Личная жизнь под охраной закона. – М.: Юрид. лит., 1983. – 160 с.
33. Красавчикова Л. Понятие и система личных, не связанных с имущественными, прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Авто-реф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03/Уральская Гос. юрид. акдемия.  Екатеринбург, 1994. − 43 c.
34. Петрухин И. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном про-цессе.  М.: Наука,1989.  256 с.
35. Петрухин И. Личная жизнь: пределы вмешательства.  М.: Юрид. лит., 1989.– 192 с.
36. Демиденко В. Утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод лю-дини та громадянина: Посібник. − К.: НАВСУ, 2001. – 100 с.
37. Кушніренко О., Слінько Т. Права і свободи людини та громадянина: Навчальний посібник. – Х.: Факт, 2001. – 440 с.
38. Колодій А., Олійник А. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
39. Шумак І. Громадянські права і свободи людини за Конституцією України: Ав-тореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2000. — 16 с.
40. Андрушко П. Кримінально-правова охорона конституційного права громадян на недоторканість приватного життя // Вісник Конституційного Суду України. ¬ №2. ¬ 2005. ¬ С. 4350.
41. Іщенко А., Гуренко М. Реєстрація даних про особу та права людини // Вісник Національної академії внутрішніх справ України.. − 2002. − №1. − С.147150.
42. Тертышник В. Принцип неприкосновенности личной жизни в современном уголовном процессе // Уголовный процесс. ¬ № 4. ¬ 2003. ¬ С. 7476.
43. Тертишник В. Особисте життя людини та проблеми правосуддя // Мала енцик-лопедія нотаріуса. – 2005.  № 5(23). – С. 39.
44. Устименко Н. Таємниці особистого життя людини та їх цивільно-правова охо-рона: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2001. 20 с.
45. Чорнооченко С. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне існу-вання фізичних осіб в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03/ Універси-тет внутрішніх справ. – Х., 2000.  19 с.
46. Пунда О. Право на усиновлення як особисте немайнове право, що забезпечує природне існування людини // Юридична Україна.  2004.  №8.  С.3945.
47. Беляева Н. Право на неприкосновенность частной жизни и доступ к персона-льным данным // Изв. вузов. Правоведение. − 2001. −№1. − С. 101114.
48. Букрєєв Д. Конституционно-правовые аспекты неприкосновенности частной жизни: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Санкт- Петербургский универси-тет МВД России.  СПб., 2003. 20 с.
49. Жеребкин В. Уголовно-правовая охрана частной жизни: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Сарат. ун-т.  Саратов, 2003.  26 с.
50. Малеина М. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществле-ние, защита.  М.: МЗ Пресс, 2000.  244 с.
51. Брижко В. Правовий механізм захисту персональних даних: Монографія /За заг. ред. М.Швеця та Р.Калюжного.–К.: Парламентське видавництво, 2003. – 20с.
52. Калюжний Р., Андросюк І. Проблеми захисту прав людини в інформаційній сфері // Правова інформатика. − 2004. − № 3.− С.17−20.
53. Степанов О. Правовые основы обеспечения охранительной функции государс-тва в условиях использования новых информационных технологий: Учебное посо-бие.  М.: Академия управления МВД России, 2000. 71 с.
54. Степанов О. Теоретико-правовая оценка развития сферы информационно-электронных технологий // Право и политика. 2001.  № 2.  С. 12–15.
55. Степанов О. Ключевые аспекты правового регулирования использования и ра-звития информационно-электронных технологий // Государство и право – 2004. № 4.  С. 7073.
56. Ростовщиков И. Права и свободы личности в СССР и роль органов внутренних дел в их обеспечении: Автореф. дисс. ... канд. юр. наук: 12.00.01/ Академия МВД СССР.  М., 1984. – 20 с.
57. Ростовщиков И. Обеспечение прав и свобод личности в СССР: Вопросы тео-рии. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1988. – 117 с.
58. Лысенков С. Развитие правового статуса советских граждан в Конституции СССР 1977 года и задачи органов внутренних дел по обеспечению его реализации: Учебное пособие. – К.:КВШ МВД СССР, 1980. – 54с.
59. Лысенков С. Формы правового регулирования деятельности органов внутрен-них дел по обеспечению реализации конституционных прав и свобод советских гра-ждан /М-во внутренних дел СССР, Киевская высшая школа им. Ф.Э. Дзержинского. – К., 1981. – 36 с.
60. Толкачев К., Хабибулин А. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан: Монография. – Уфа: Уфимская высшая школа, 1991. –168 с.
61. Толкачев К., Хабибулин А. Особенности обеспечения реализации личных прав граждан в основных областях деятельности органов внутренних дел/ Вопросы со-верш. нормат. регулир. деятельности ОВД. – Уфа, 1991. – ч. 1. – С. 104 – 111.
62. Олійник А. Механізм, форми, методи та особливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації прав людини і громадянина. – К.:НАВСУ, 1997. – 32 с.
63. Олійник А. Конституційні свободи людини і громадянина в Україні та їх охоро-на працівниками міліції // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. − 2005. − №3. − С.137-140.
64. Негодченко О. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія.– Дніпропетровськ: Вид-во “Поліграфіст”,2002.– 416с.
65. Гамалій І. Теоретичні проблеми правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка.  К.,2000. 17 с.
66. Грицкевич С. Конституційні екологічні права людини і громадянина та забезпе-чення їх органми внутрішніх справ України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02.  К., 2001. – 192 с.
67. Домбровська О. Конституційне право на життя людини і громадянина та забез-печення його реалізації органами внутрішніх справ: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2005. – 236 с.
68. Хальота А. Конституційні особисті права і свободи людини та громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02.– К., 2004. – 225 с.
69. Lawson E. Privacy // Encyclopedia of Human rights: Second Edition. – Copyright Taylor&Francis. – 1996. – P.1194-1198.
70. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. // Права людини і профе-сійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упор. Т.Яблонська. − К.: Сфера, 1999. − С.44−55.
71. Конвенція про захист прав і гідності людини в зв’язку з використанням досяг-нень біології і медицини від 4 квітня 1997 р. // http://www.rada.kiev.ua
72. Антонович М. Юридична термінологія з прав людини: походження, тлумачен-ня, функціонування // Укр. часопис прав людини.− 1997. − № 34.  С.1926.
73. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. – К.: Т-во “Знання” України, 1993. – 192 с.
74. Історія українського конституціоналізму (в документах): Міжнародний Юри-дичний Форум.  ГутаСиньогора, 1996.  192 с.
75. Конституція України: Прийнята на п‘ятій сесії Верховної Ради України 28 че-рвня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
76. Конвенция о защите индивидов в связи с автоматической обработкой персона-льных данных: Принята Советом Европы 28 января 1981 г. // Сб. докум. Совета Ев-ропы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. − М, 1998. − С. 106110.
77. Про захист персональних даних: Закон України від 16 січня 2007 р. з пропози-ціями Президента України від 30 січня 2007 р. № 0808 // http://www.rada.kiev.ua
78. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001р. К.:Атака,2001.–160 c.
79. Тиунова Л. Системные связи правовой действительности: Методология и тео-рия. – СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1991. – 179 с.
80. Кагадій М. Поняття та елементи правової системи // Право України. − 2004. − №12. − С.3236.
81. Конституційне право України: Підручник для вузів / За ред. В.Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 736 с.
82. Мальцев Г. Права личности: юридические нормы и социальная действитель-ность // Конституция СССР и правовое положение личности. – М.:Юрид.лит., 1979. – С. 5360.
83. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.Корельского и В.Перевалова. – М.: НОРМА, 1997. – 570 с.
84. Рудинский Ф. Личные права и свободы граждан СССР // Конституционный ста-тус личности в СССР. − М.: Юрид.лит.,1980. − С.182194.
85. Николайчик В. США: полицейский контроль над обществом. - М.: Изд-во «На-ука», 1987. – 192 с.
86. Гомьєн Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Ев-ропейская социальная хартия: право и практика: Пер. с англ. − М., 1998.  597 с.
87. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности. / Под.ред. и со вступ. стат. С.Боботова: Пер. с фр. − М.: Прогресс: Универсал, 1993. −382 с.
88. Матузов Н. Личность, права, демократия. Теоретические проблемы субъектив-ного права. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1972. – 290 с.
89. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад. і гол. ред. В.Т.Бусен. - К., Ірпінь:ВТФ „Перун”, 2002. − 1440с.
90. Новий тлумачний словник української мови: В 2 т.  К.: Аконіт, 1998. − Т.1  924 с.
91. Суд, правозахисні та правоохоронні органи України: Підручник. / Ред. В.Маляренко – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 375с.
92. Шопенгауэр А. Избранные произведения. / Сост. И. Нарский. – М.: Просвеще-ние,1992. − 479 с.
93. Рабінович П. Вплив Рішень Европейського Суду з прав людини на національну юридичну пактику: спроба порівняльної характеристики // Вісник Академії правових наук України. – 2000. ¬№2. – С.11-20.
94. Сивухін В. Невтручання як предмет конституційноправового регулювання // Право України.  2005. №8.  С. 8892.
95. Сивухін В. Право на недоторканність особистого життя // Науковий вісник На-ціональної академії державної податкової служби України.  2002. №2 (16).– С.274279.
96. Соколов А. Конституційне право на опір у дзеркалі порівняльного правознавст-ва // Право України. – 1994. − №1112. − С. 43−45.
97. Философский словарь / Под ред. И.Фролова. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1987. – 590 с.
98. Сохань Л. Життя приватне // Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад.: В.Волович, В.Тарасенко, М. Захарченко та ін.; Під заг. ред. В.Воловича.- К.: Укр. Центр духовн. культури, 1998. – С. 172174.
99. Самодін А. Недоторканність особистого життя людини як принцип криміналь-ного процесу // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – №1. – 2004.– С. 120-125.
100. Сивухін В. Державний реєстр і невтручання в особисте життя платників подат-ків // Збірник наукових праць ДПС України. − 2003. − № 4(22). − С.211−216.
101. Баглай В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов. − М.: Изд−во НОРМА, 2001. – 800 с.
102. Новий англо-російський юридичний словник / Березовенко С.М., Березованко Ю.Ф., Чернобай Д.М., Яценко І.С. – К.: Євроіндекс Лтд., 1993. – 320 с.
103. Джинджер Энн Ф. Верховный Суд и права человека в США (пер. с англ.) – М.: Юр. лит.,1981. – 392 с.
104. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2т.−М.:Просвещение,1992.−Т.2.− 376 с.
105. Блоцкий В. Конституционное обеспечение права человека на неприкосновен-ность частной жизни в Российской Федерации: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. М., 2001.  311 с.
106. Методичні рекомендації для центральних органів виконавчої влади щодо за-стосування в законотворчій діяльності Конвенції про захист прав і основних свобод людини: Постанова колегії Міністерства юстиції України від 21 листопада 2000 р. № 40 // Зб. нормативно-правових актів та методичних рекомендацій. − К.: „Видавничий дім”. − 2001. − С. 24−28.
107. Мазуров В. Тайна: государственная, коммерческая, банковская, частной жизни. Уголовно-правовая защита: Учебное пособие / Под научн. рук. С. Землюкова. – М.: Изд.-торг. корпорация «Дашков и Ко», 2003. − 156 с.
108. Солодовников С. Криминальная экономика и насильственные престуаления против собственности граждан: Монография. − М.: Юнити−Дана, Закон и право, 2003. − 319 с.
109. Баранов В. О законодательном определении категории «частная жизнь» // Пра-во гражлан на информацию и защита неприкосновенности частной жизни: Сб. науч-ных трудов. Часть 1. – Н.Новгород, 1999.  С. 3239.
110. Томпсон Д., Пристли Д. Социология: Вводный курс: Пер. с англ. − М.: АСТ Львов: Инициатива, 1998. − 491 с.
111. Сімейний кодекс України: Офіц. Видання. – К.: Концерн «Видавничий Дім» Ін Юре», 2003. – 176 с.
112. Европейский Суд по правам человека: избранные решения. В 2-х т.  М.: Изд. „Норма”, 2001.  Т. 1. 842 с.
113. Стефанцук Р. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві.  К: На-ук.світ, 2001. − 306 с.
114. Скакун О. Теория государства и права: Учебник. − Харьков: Консум;Ун-т внутр. дел, 2000. −704 с.
115. Олійник А., Свистунов В., Сивухін В. Зміст конституційної свободи людини і громадянина щодо недоторканості її особистого і сімейного життя // Науковий вісник Юрид. академії Міністерства внутрішніх справ.– 2005.−№2(21).– С. 131−139.
116. Мюллерсон Р. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юр.лит., 1991. – 160 с.
117. Йоффе О. Советское гражданское право.  М.: Юр.лит., 1967.  494 с.
118. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. №8073−Х // Відомості Верховної Ради Української РСР. − 1984. − Додаток до № 51. − Ст.1122. (з наступними змінами та доповненнями).
119. Кохановська О. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин: Моно-графія. − К.:Національна академія внутрішніх справ України, 2001. − 212 с.
120. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650 (зі змінами та доповненнями).
121. Костецька Т. Конфіденційна інформація // Юридична енциклопедія: в 6 т. / Ред. кол.: Ю.С.Шемшученко (гол. редкол.) та ін. – К.: „Укр. енциклопедія”, 2001.  Т.3. − С. 332−333.
122. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121−ІІІ // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 56. −Ст.30 (зі змінами та доповненнями).
123. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19 лис-топада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1993. − № 4. − Ст.19 (зі зміна-ми та доповненнями).
124. Про нотаріат: Закон України від 02 вересня 1993р. № 3425−ХІІ // Відомості Верховної Ради України. − 1993. − № 39. − Ст.383 (зі змінами та доповненнями).
125. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від 24.12.93 № 3807 − ХІІ // Відомості Верховної Ради України.. − 1994. − № 14. − Ст. 78 (зі змі-нами та доповненнями).
126. Правила адвокатської етики. Схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адво-катури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, протокол № 6/VI від 1-2 жовтня 1999 р. // Юридичний вісник України. – 1999. – № 46. – 18-24 лист.
127. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. № 2887−ХІІ // Відомості Верховної Ради України. − 1993. −№ 9. − Ст.62 (зі змінами та доповненнями).
128. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. − 1961. − №2. − Ст. 15 (зі змінами та доповненнями).
129. Кони А. Тайна исповеди // Энциклопедический словарь. / Издатели Ф. Брокга-уз, И. Ефрон  С.–Пб.: Типография Акц.Общ. „Издательское дело”, Брокгауз-Ефрон, 1900. – Т.32-а. – С.493494.
130. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 р. № 987−ХІІ. // Відомості Верховної Ради України.  1991.  № 25.  Ст.283
131. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135−ХІІ // Відомості Верховної Ради України. − 1992. − № 22. − С. 303 (зі змінами та доповненнями).
132. Про внесення змін до Закону України “Про вибори народних депутатів Украї-ни”: Закон України від 7 липня 2005 р. № 2777−ІV// Відомості Верховної Ради Украї-ни. – 2005.– № 38–39. – Ст.449.
133. Про внесення змін до Закону України „Про вибори Президента України”: Закон України від 18 березня 2004 р. № 1630−ІV // Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 20-21. − Ст. 291.
134. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 6 квітня 2004 року № 1667-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. − № 30-31 − Ст.382.
135. Об утверждении перечня сведений конфиденциального характера: Указ Пре-зидента РФ от 6 марта 1997 г. №188 // Собрание законодательства РФ. 1997.  № 10.  Ст. 1127.
136. Про внесення змін до Закону України “Про захист інформації в автоматизова-них системах: Закон України від 31 травня 2005 р. № 2594-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 26. − Ст. 347.
137. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 р. № 2782−ХІІ // Відомості Верховної Ради України. − 1993. − № 1. −Ст.1 (зі змінами та доповненнями).
138. Рішення Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року у справі щодо офіційного тлумачення статей 3,23,31,47,48 Закону України “Про інформацію” та статті 12 Закону України “Про Прокуратуру” (справа Г.Устименка) // Вісник Консти-туційного Суду України.  1997.  №2.  С.3135.
139. Ви прийшли працевлаштуватись // Юридична консультація. Тижневик МВС України „Іменем Закону” − № 11 – листопад 2003 – С.3.
140. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971р. − Відомості Верховної Ради УРСР. − 1971.− дод. до № 50. − Ст. 375 (зі змінами та доповненнями).
141. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 8 вересня 2005 р. № 2866-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. ¬ №52. ¬ Ст.561.
142. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723−ХІІ // Ві-домості Верховної Ради України. −1993. − № 52. − Ст. 490 (зі змінами та доповнен-нями).
143. Вежнин В. Марки для остарбайтеров // Человек и закон.  2001.  №7– С.6265.
144. Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов‘язкових платежів: Закон України від 22 грудня 1994 р. № 320/94−ВР // Відомості Верховної Ради України. − 1995.−№2− Ст.10 (зі змінами та доповненнями).
145. Про державну таємницю: Закон України від 21 вересня 1999 р. № 1079-XIV // Відомості Верховної Ради України.− 1999.−№ 49.− Ст.428 (зі змінами та доповнен-нями).
146. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Право України. – 1996.– № 12. –С. 91–94.
147. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618-ІV // Відомості Верховної Ради України. − 2004. − № 40-42. −Ст.492 (зі змінами та допов-неннями).
148. Штефан М. Цивільний процес: Підручник.  К.: Ін Юре, 1997.  608 с.
149. Про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду Укра-їни від 28 вересня 1990 р. №7 “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій”: Постанова Плену-му Верховного Суду України від 25 грудня 1996 р. № 14 // Право України. – 1997.– № 2. –С. 78–79.
150. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 гру-дня 1994 р. №266−94/ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №1.– Ст.1 (зі змінами та доповненнями).
151. Григорян Л. Советы – органы власти и народного самоуправления. – М., 1965. – 144 с.
152. Гамалій І. Основні напрямки діяльності міліції по забезпеченню конституцій-них прав і свобод громадян // Проблеми боротьби з корупцією, організованою зло-чинністю та контрабандой. Міжвід. наук. зб. / Під ред. А. Комарової, В.Медведчука, В.Євдокимова та ін. − К.: НДІ «Проблеми людини», 1999.Т.18.− С. 446−450.
153. Про проведення експерименту щодо використання комп’ютерних поліграфів у діяльності органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 28 серпня 2001 р. № 743. − К., 2001. − 9 с.
154. Кондратьев Я. Забезпечення органами внутрішніх справ прав і свобод людини в умовах політичної та правової реформи // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. − 2004. − № 4. − С. 3−11.
155. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ МВС України від 28 липня 1994 р. №404 − К., 1995. − 240 с.
156. У парку “Нивки” добре відпочивають “нові українці” та… собаки // Хрещатик. −1999. − 17 вересня.
157. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990р. № 565–ХІІ // Відомості Верхо-вної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 526 (зі змінами та доповненнями).
158. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20 жовтня 2003 р. № 1212. − К., 2003. − 32 с.
159. Про попередження насильства в сім‘ї: Закон України від 15 листопада 2001 р. № 2789−ІІІ // Відомості Верховної Ради України. − 2002. − № 10. − Ст. 70.
160. Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Наказ МВС України від 4 листопада 2003 р. № 1303/203. − К., 2003. − 35 с.
161. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого 2000 р. № 1489−ІІІ // Відомості Верховної Ради України. − 2000. − № 19. − Ст. 143.
162. Про заходи щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади: Наказ МОЗ і МВС України від 19 грудня 2000 р. № 346/877. − К., 2000. − 18 с.
163. Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина Украї-ни: Наказ МВС України від 17 червня 2006 р. № 600 // Офіц. вісник України.– 2006. – №28. – Ст. 2041.
164. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3782−XII // Відомості Верховної Ради України. − 1994. − № 11. − Ст. 54 (зі змінами та доповненнями).
165. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 р. № 1382− IV // Відомості Верховної Ради України. − 2004. − № 15. − Ст. 232.
166. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. № 2235− ІІI // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 13. − Ст.65
167. Гіда Є. Основні форми і методи діяльності української міліції у сфері реалізації прав і свобод людини // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. − 2004. − № 6. − С. 345−353.
168. Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 10 жовтня 2004 р. № 1177. − К., 2004. − 34 с.
169. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. − №47. − Ст.256.
170. Про вдосконалення діяльності штатних підрозділів дізнання Міністерства вну-трішніх справ України: Наказ МВС України від 17 листопада 2003 р. № 1381. − К., 2003. − 8 с.
171. Про організацію діяльності органів досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 25 грудня 2003 р. № 1600. − К., 2003. − 40 с.
172. Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник / Под ред. В. Рушайло. 4-е изд., стер. – Спб.: Издательство «Лань», 2002. − 720 с.
173. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: За-кон України від 30 червня 1993 р. № 3341-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 24. – Ст. 184 (зі змінами та доповненнями).
174. Карпов Н. Боротьба зі злочинністю і права особи // Науковий вісник Націона-льної академії внутрішніх справ України. − 2004. − № 4. − С.110−119.
175. Мікуліна М. Правопорушення у сфері оперативнорозшуквової діяльності як чинник, що зумовлює право на відшкодування шкоди фізичним або юридичним осо-бам // Тр. науково-практичної конференції “Протидія організованій злочинності: тео-рія і практика, досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення”. − К.: Вид−во НА СБ України, 2004. − С.192−196.
176. Муніципальне право України: Підручник / В.Погорілко, О.Фрицький, М.Баймуратов та ін.; За ред. В.Погорілка, О.Фрицького. – К.: Юринком Інтер,  2001.– 352 с.
177. Васьковська В. Право людини на безпеку та конституційно-правовий механізм його забезпечення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Інститут законодав-ства Верховної Ради України. – К., 2006. – 21 с.
178. Гусарєв С. Конституційні основи формування в Україні правової держави та вдосконалення діяльності міліції: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Укр. акад. внутр. справ. – К., 1994. – 20 с.
179. Михайлов П. Личные конституционные права и свободы советских граждан: деятельность милиции в сфере их реализации: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. / КВШ МВД СССР. – К., 1990. – 20 с.
180. Колпаков В. Кузьменко О. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
181. Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної ви-конавчої влади: Указ Президента України від 12 березня 1996 р // Урядовий кур’єр. – 1996. – 28 березня.
182. Бойко І. Шляхи подолання організованої злочинності в Україні // Бюлетень з обміну досвідом роботи. − 2001. − №136. − С.17−23.
183. Кража персональных данных в Интернете растёт в геометрической прогрессии // SecurityLab.Ru // http//www.rostov.ru/news767469/.
184. Гуцалюк М. Розповсюдження компрометуючих матеріалів в Інтернеті // Про-блеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Міжві-домчий науковий збірник / За ред. А. Комарової, М.Потебенька, В.Пустовойтенка та ін.  К., 2001.  Т.22.  С.502504.
185. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-IV // Офіц. вісник України.– 2004. – № 29. – Ст. 1433.
186. Голубєв О. До попередження транснаціональної комп’ютерної злочинності // Бюлетень з обміну досвідом роботи.  2001.  № 135. – С.3337.
187. Овчинский А. Информация и оперативно-розыскная деятельность: Монография /Под. Ред. В. Попова. − М.: ИНФРА− М.,2002. − 97 с.
188. Хахановський В., Замаруєва І. Інформаційні загрози стану інформаційно-аналітичного забезпечення органів державного управління // Бюлетень з обміну до-свідом роботи.  2001.  № 135. – С.36.
189. Про правові засади цивільного захисту: Закон України від 24 червня 2004 р. № 1859-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2004. − № 39. − Ст. 109
190. Швец Д. Черный пиар Украины // Человек и закон. 2001.  № 2.  С. 9.
191. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон Украї-ни від 21 січня 1994 р. №3857−ХІІ // Відомості Верховної Ради України. − 1994.− №18. − Ст. 101 (зі змінами і доповненнями).
192. Правила та порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилу-чення: Постанова КМ України від 31 березня 1995 р. № 231 // ЗП Уряду України. − 1995 р. − №6. −Ст.158 (зі змінами і доповненнями).
193. Про внесення змін і доповнень до Правил оформлення і видачі паспортів гро-мадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення: Постанова КМ України від 3 квітня 1997р. № 292 // Зі-брання законодавства України. – 1997. – № 4. – Ст. 169.
194. Про перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозді-лами органів внутрішніх справ: Постанова КМ України від 11 грудня 1999 р. № 2266 // Офіц. вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2456.
195. Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспор-тів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини: Наказ МВС України від 21 грудня 2004 р. № 1603 // Офіц. вісник України. – 2005.– № 4. – Ст. 241.
196. Буржинский В., Котляр В. Правові проблеми використання оперативно-довідкової картотеки // Правова інформатика. − 2004. − № 3. − С.4348.
197. Сивухін В. Використання інформаційних технологій у діяльності оперативних служб ОВС в умовах забезпечення права на невтручання в особисте і сімейне життя людини і громадянина // Тр. Наук.-практичного семінару “Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС, навча-льному процесі, взаємодії з іншими службами”. – Львів: Львів. юр. інститут КНУВС, 2005. − С.100−105.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.