У нас уже 17872 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название СУБ’ЄКТИ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ
Количество страниц 188
ВУЗ Львівський національний університет імені Івана Франка
Год сдачи 2007
Содержание З М І С Т
Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Суб’єкти права соціального забезпечення, їхні правові ознаки та види………………………………………………………………………………10

1.1. Поняття та правові ознаки суб’єктів права соціального забезпечення……………………………………...………………………………....10
1.2. Класифікація суб’єктів права соціального забезпечення…………………42

Розділ 2. Правовий статус суб’єктів права на соціальне забезпечення……………………………………………………………………….73
2.1. Загальні суб’єкти права на соціальне забезпечення……………………....73
2.2. Правовий статус спеціальних суб’єктів права на соціальне забезпечення………………………………………………………………………..97

Розділ 3. Правове становище суб’єктів, які забезпечують реалізацію права на соціальне забезпечення………………………………………………112
3.1. Суб’єкти, які надають соціальне забезпечення…………………………..112
3.2. Суб’єкти, які сприяють в отриманні соціального забезпечення………...159

Висновки………………………………………………………………………….169

Список використаних джерел………………………………………………….172



ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток України як правової держави із соціально-орієнтованою ринковою економікою, залучення її до європейських та світових інтеграційних процесів нерозривно пов’язані з реформуванням системи соціального забезпечення. Державна система соціального забезпечення поступово перетворюється у систему, в якій управлінська та фінансова відповідальність розподіляється між державою, фізичними особами і роботодавцями. В сучасних умовах фізична особа перестає бути об’єктом державного благодійництва та несе індивідуальну матеріальну відповідальність за свої майбутні соціальні виплати.
Створення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, впровадження в Україні трьохрівневої пенсійної системи, намагання держави реально впровадити принцип адресності соціального забезпечення призвели до зміни правового статусу існуючих суб’єктів (зокрема, Пенсійного фонду України, державної служби зайнятості, недержавних пенсійний фондів), а також зумовили виникнення нових суб’єктів (фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування, Накопичувальний фонд, діти війни). У зв’язку з цим постає потреба наукового дослідження поняття та особливостей правового статусу суб’єктів права соціального забезпечення.
Значна частина питань, пов’язаних із характеристикою правового статусу суб’єктів права соціального забезпечення, є малодослідженою. Сьогодні в науці права соціального забезпечення не з’ясовано суть відмінностей між суб’єктами права соціального забезпечення, а тому їх некласифіковано, недостатньо охарактеризовано особливості правового статусу окремих груп суб’єктів цієї галузі права. Дотепер чимало досліджень у цій сфері ґрунтуються на механічно запозичених із цивілістичної доктрини уявленнях про суб’єктів цивільно-правових відносин, які потребують належного теоретичного переосмислення. Усі ці обставини визначають актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом наукової роботи кафедри трудового, аграрного й екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми “Проблеми становлення і розвитку соціального права в Україні”, яка затверджена наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н-350 від 15 червня 2005 року (державна реєстрація № 0105U007455).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз суб’єктів права соціального забезпечення та вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення законодавства про соціальне забезпечення.
Для досягнення зазначеної мети доцільно вирішити такі завдання:
• визначити поняття суб’єктів права соціального забезпечення, розкрити зміст основних правових ознак, які характеризують суб’єктів права, та виявити особливості їх прояву у праві соціального забезпечення;
• окреслити коло суб’єктів права соціального забезпечення та обґрунтувати критерії їх класифікації;
• розкрити особливості правового статусу фізичних осіб як суб’єктів права соціального забезпечення;
• визначити правове становище державних органів у системі суб’єктів права соціального забезпечення;
• проаналізувати особливості правового статусу соціальних страхових фондів;
• з’ясувати роль суб’єктів, які сприяють фізичним особам в отриманні соціального забезпечення, у системі суб’єктів права соціального забезпечення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є доктринальні підходи, наукові положення, що стосуються суб’єктів права соціального забезпечення, а також приписи нормативно-правових актів, що закріплюють правовий статус цих суб’єктів, і практика їх застосування.
Предметом дисертаційного дослідження є суб’єкти права соціального забезпечення України, а також їхні правові ознаки, що дають змогу здійснити класифікацію суб’єктів права соціального забезпечення і визначити місце кожного з них у системі суб’єктів цієї галузі права.
Методологічну основу дослідження становлять методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та комплексний метод. За допомогою комплексного методу сформульовано визначення понять суб’єкта права соціального забезпечення, правосуб’єктності, правоздатності, дієздатності та правового статусу суб’єктів права соціального забезпечення. Системний аналіз застосовано для визначення правових ознак суб’єктів права соціального забезпечення. Формально-логічний та структурно-функціональний методи використані для дослідження нормативно-правових актів України з метою визначення змісту правового статусу суб’єктів права на соціальне забезпечення, суб’єктів, які надають соціальне забезпечення, та суб’єктів, які сприяють в отриманні соціального забезпечення. Історико-правовий та порівняльно-правовий методи покладені в основу характеристики процесу формування системи органів, що надають соціальні виплати і послуги.
Теоретичною основою дослідження є наукові положення, що стосуються суб’єктів права, розроблені радянськими вченими представниками науки права соціального забезпечення В. С. Андрєєвим, О. Д. Зайкіним, Р. І. Івановою, В. А. Тарасовою, а також представниками теорії права та інших галузевих наук М. Г. Александровим, С. С. Алексєєвим, С. М. Братусем, Н. В. Вітруком, С. Ф. Кечек’яном, В. О. Кучинським, О. В. Міцкевичем, Р. Й. Халфіною. У сучасний період окремі аспекти цієї проблеми досліджують представники теорії права С. І. Архіпов, П. М. Рабінович, В. М. Сирих, О. Ф. Скакун, а також представники науки права соціального забезпечення М. І. Боднарук, Н. Б. Болотіна, О. Є. Мачульська, П. Д. Пилипенко, О. М. Пономаренко, С. М. Синчук, Б. І. Сташків, О. Г. Чутчева.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням правового становища суб’єктів права соціального забезпечення, спрямованим на визначення та аналіз правових ознак суб’єктів права соціального забезпечення, обґрунтування критеріїв класифікації суб’єктів права соціального забезпечення, що дають змогу взяти до уваги особливості їхнього правового статусу.
Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:
• визначення поняття суб’єкта права соціального забезпечення, як особи, правовими ознаками якої є правоздатність та галузевий правовий статус. При цьому галузевий правовий статус – це сукупність закріплених у Конституції та законах України прав і обов’язків осіб у сфері соціального забезпечення;
• запропоновано новий критерій класифікації суб’єктів права соціального забезпечення. За змістом прав і обов’язків, які суб’єкти мають у сфері соціального забезпечення, суб’єктів права соціального забезпечення розділено на три групи: 1) суб’єкти права на соціальне забезпечення; 2) суб’єкти, які надають соціальне забезпечення; 3) суб’єкти, які сприяють в отриманні соціального забезпечення;
• за правом соціального забезпечення сім’єю вважатимуться декілька осіб (чи одинока особа), які внаслідок настання визначених законодавством соціальних ризиків мають право на соціальне забезпечення не як окремі особи, а як спільність людей, об’єднаних правами й обов’язками щодо взаємного утримання і (або) спільним проживанням чи побутом;
• в залежності від підстави виникнення права на соціальне забезпечення виділено дві групи суб’єктів: загальні і спеціальні. Загальними суб’єктами права на соціальне забезпечення є фізичні особи та сім’я, які володіють у цій сфері загальним галузевим правовим статусом, що виникає на підставі соціальних ризиків, притаманних усім фізичним особам. Натомість спеціальними суб’єктами є фізичні особи, які володіють спеціальним галузевим правовим статусом, що виникає в зв’язку з наявністю соціальних ризиків суспільно-історичного чи екологічного характеру (воєнні конфлікти, техногенні катастрофи тощо);
• особливостями спеціального галузевого правового статусу є: 1) закріплення його у спеціальних законах, які визначають права і обов’язки певних категорій осіб у сфері соціального забезпечення; 2) існування окремо від загального галузевого правового статусу; 3) виникнення з настанням соціальних ризиків суспільно-історичного чи екологічного характеру (воєнні конфлікти, техногенні катастрофи тощо), а в деяких випадках – на підставі соціального ризику загального характеру та соціального ризику суспільно-історичного чи екологічного характеру у сукупності; 4) необхідність оформлення посвідчення – документа, яким підтверджується наявність такого статусу, для реалізації прав, що є його елементами;
• визначення поняття соціального страхового фонду як некомерційної самоврядної організації, що наділена відповідно до закону державно-владними повноваженнями цільового характеру з метою акумуляції страхових внесків та забезпечення завдяки цим внескам фінансування соціальних виплат і послуг;
• на зміст правового статусу суб’єктів, які сприяють в отриманні соціального забезпечення, істотно впливають завдання їхньої діяльності, що полягають в ухваленні рішення про підтвердження наявності спеціального галузевого правового статусу або встановлення юридичних фактів, на підставі яких виникає право на соціальне забезпечення.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані для майбутніх наукових досліджень у науці права соціального забезпечення та інших галузевих і загальнотеоретичних правових науках, під час викладання курсу “Право соціального забезпечення”, у процесі підготовки навчальних посібників і підручників, довідкової та методичної літератури. Результати дослідження використані здобувачем у написанні розділу підручника “Право соціального забезпечення”, підготовленого викладачами кафедри трудового, аграрного й екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка.
Окремі висновки та пропозиції можуть бути взяті до уваги під час внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювали на засіданнях кафедри трудового, аграрного й екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка.
Основні положення дослідження висвітлено у доповідях на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 19–20 травня 2003 р.), Х регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 5–6 лютого 2004 р.), ХІ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 3–4 лютого 2005 р.), ІІ міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 27–28 травня 2005 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21–22 жовтня 2005 р.), ХІІ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 9–10 лютого 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Соціальний захист в Україні (правові аспекти)” (м. Київ, 17 лютого 2006 року).
Публікації. Основні положення дослідження викладено у 5 наукових публікаціях у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАКом України.


Список литературы ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:
- Суб’єкт права соціального забезпечення – це особа, яка з огляду на наявність галузевого правового статусу є носієм визначених законом прав і обов’язків у сфері соціального забезпечення. Правовими ознаками суб’єкта права є правоздатність і галузевий правовий статус.
- Критерієм класифікації суб’єктів права соціального забезпечення, який дає змогу визначити місце кожного із суб’єктів у системі соціального забезпечення, є зміст прав і обов’язків, які вони мають у цій сфері. За цією підставою потрібно розрізняти три групи суб’єктів права соціального забезпечення: суб’єкти права на соціальне забезпечення; суб’єкти, які надають соціальне забезпечення; суб’єкти, які сприяють в отриманні соціального забезпечення.
- В залежності від підстави надання суб’єкти права на соціальне забезпечення поділяються на загальних і спеціальних. Загальними є фізичні особи та сім’я, право на соціальне забезпечення у яких виникає за наявності соціального ризику загального характеру. Спеціальними суб’єктами права на соціальне забезпечення є ті, право на соціальне забезпечення яких пов’язане із соціальними ризиками, що виникають за конкретних суспільно-історичних чи екологічних умов.
- Загальний галузевий правовий статус – це сукупність закріплених у Конституції та законодавстві України прав і обов’язків осіб, що виникають на підставі соціальних ризиків, які притаманні усім фізичним особам.
- Спеціальний галузевий правовий статус – це сукупність визначених спеціальними законами прав і обов’язків суб’єктів права на соціальне забезпечення, що виникають незалежно від наявності загального галузевого правового статусу, на підставі обставин суспільно-історичного чи екологічного характеру або внаслідок визнання особливих заслуг особи перед державою. Умовою реалізації прав і обов’язків, що становлять спеціальний галузевий правовий статус, є отримання відповідного документа, що підтверджує його наявність.
- Сім’я за правом соціального забезпечення – це декілька осіб (чи одинока особа), які об’єднані правами та обов’язками щодо взаємного утримання і (або) спільним проживанням чи побутом та у визначених законодавством випадках мають право на соціальне забезпечення.
- Дієздатність фізичних осіб за правом соціального забезпечення виникає з досягненням 18-річного віку, а у випадку одруження до досягнення цього віку – з моменту одруження. Особа, яка не досягла 18 років і працює за трудовим договором або займається підприємницькою діяльністю, набуває дієздатність у сфері соціального забезпечення з моменту укладення трудового договору чи початку зайняття підприємницькою діяльністю. Якщо така особа записана матір’ю чи батьком дитини, то, відповідно, з моменту народження дитини, але не раніше досягнення такою особою 16-річного віку.
- Серед державних органів, що є суб’єктами права соціального забезпечення, важливе місце займають органи загальної компетенції, повноваження яких поширюються на всіх суб’єктів права соціального забезпечення. Існують також органи спеціальної компетенції, що мають на меті надання соціального забезпечення лише окремим категоріям громадян.
- Соціальні страхові фонди – це некомерційні, самоврядні організації, які наділені відповідно до закону владними повноваженнями цільового характеру з метою акумуляції страхових внесків та забезпечення завдяки цим внескам фінансування соціальних виплат і послуг, а також адміністративних витрат, необхідних для здійснення цієї діяльності. Соціальний страховий фонд є особливою організаційно-правовою формою юридичної особи, яку необхідно ввести до державного класифікатора України ДК 002:2004 Класифікація організаційно-правових форм господарювання.
- Самоврядність Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття обмежується здійсненням функцій виконавчої дирекції фонду органами державної служби зайнятості, яка є органом державної виконавчої влади. Законодавче закріплення обов’язку матеріального забезпечення незастрахованих осіб порушує цільовий характер діяльності фонду.
- Зміст правового статусу суб’єктів, які сприяють в отриманні соціального забезпечення, визначають завдання їхньої діяльності, що насамперед полягають в ухваленні актів застосування норм права соціального забезпечення, які мають правовстановлюючий або правопідтверджуючий характер.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Н. Г. Законность и правоотношение в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
2. Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.
3. Алексеев С. С. Философия права. – М.: Норма, 1999. – 336 с.
4. Андреев В. С. Социальное обеспечение в СССР (правовые вопросы). – М.: Юрид. лит., 1971. – 256 c.
5. Архипов С. И. Субъект права: теоретическое исследование. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. –469 с.
6. Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять // Право України. – 2000. – № 4. –С. 35–39.
7. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
8. Болотіна Н. Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку // Право України. – 2000. - № 12. – С. 24–28.
9. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права. – М.: Гос. изд. юрид. лит., 1950. – 368 c.
10. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. АН СССР Институт гос-ва и права. – М.: Изд-во «Наука», 1979. – 232 с.
11. Галаганов В. П. Право социального обеспечения: Учебник для студ. проф. учеб. заведений. – М.: Изд. центр «Академия», 2004. – 416 с.
12. Гончарук О. В. Дихотомія права: право публічне та право приватне: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 19 с.
13. Гражданское право: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 2001. – Т. 1. – 632 c.
14. Гранат Н. Л. Правовые отношения // Юрист. – 1998. – № 10. – С. 9–14.
15. Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права / ЛГУ им. А. А. Жданова. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. – 127 с.
16. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с
17. Жадан С. В. Проблеми суміщення державою функцій управління цільовими страховими фондами та державного нагляду у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 4. – С. 181–186.
18. Жилінкова І. В. Поняття сім’ї в праві // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – Вип. 10. – Х., 2000. – С. 247–251.
19. Загальна декларація прав людини // Международные документы по правам человека. – Харьков: РИФ «Арсис, ЛТД», 2000. – 288 с.
20. Загальна теорія держави і права / За ред. проф. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
21. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
22. Закон України “Про біженців” від 21 червня 2001 року № 2557-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
23. Закон України “Про благодійництво та благодійні організації” від 16 вересня 1997 року № 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.
24. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 4 листопада 2004 року № 2154-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 43.
25. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
26. Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
27. Закон України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 9 – 11. – Ст. 96.
28. Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (в редакції Закону від 22 березня 2001 року № 2334-ІІІ) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 5. – Ст. 21.
29. Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16 листопада 2000 року № 2109-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 1. – Ст. 2.
30. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 року № 1768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 290.
31. Закон України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23 березня 2000 року № 1584-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 24. – Ст. 182.
32. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49–51. – Ст. 376.
33. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403.
34. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
35. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст. 71.
36. Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року № 803-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
37. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20 21. – Ст. 190.
38. Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 року № 1057-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47–48. – Ст. 372.
39. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21. – С. 252.
40. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 року № 3721-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 18.
41. Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року № 2402–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
42. Закон України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” від 1 червня 2000 року № 1767-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 289.
43. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 року № 3929-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
44. Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 року № 962-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 22. – Ст. 262.
45. Закон України “Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 6 жовтня 2005 року № 2961-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 2–3. – Ст. 36.
46. Закон України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 4. – Ст. 94.
47. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст. 425.
48. Закон України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
49. Закон України “Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” від 10 лютого 2000 року № 1445-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 13. – Ст. 100.
50. Закон України “Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” від 20 червня 1997 року № 386/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 36. – Ст. 229.
51. Захаров М. Л., Тучкова Э. Г. Право социального обеспечения России: Учебник. – 2-е изд., испр. и перераб. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 560 с.
52. Иваненко В. А., Иваненко В. С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 404 с.
53. Иванова Р. И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. - М.: Изд-во МГУ, 1986. – 174 с.
54. Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
55. Кашанина Т. В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ): Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 815 c.
56. Кашковский О. П. Правоспособность организаций в сфере выбора видов деятельности // Юрист. – 2001. – № 10. – С. 34–41.
57. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1958. – 187 с.
58. Коваленко А. А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 512 с.
59. Кодекс законів про працю: Офіц. вид. – К.: Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2004. – 160 с.
60. Кодекси України: У 3 кн. – 2-е вид. / Відп. ред. В. Ф. Бойко. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
61. Коліушко І. Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія. – К.: Факт, 2002. – 260 с.
62. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – 2-ге вид., допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 750 с.
63. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року // Международные документы по правам человека. – Харьков: РИФ “Арсис, ЛТД”, 2000. – С. 102–125.
64. Константінов С. Ф. Адміністративно-правовий статус іноземців в Україні та механізм його забезпечення. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07.01 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2002. – 17 с.
65. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
66. Кравчук В. Визначення сфери застосування інституту юридичної особи // Право України. – 1998. – № 4. – С. 74–77.
67. Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання // Право України. – 1999. – № 11. – С. 16–19.
68. Крупчан О. Д. Організація виконавчої влади в Україні: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 132 с.
69. Кульчицька О. І. Державні органи як суб’єкти права соціального забезпечення // Вісник Львівського університету. Сер. юрид. – 2005. – Вип. 41. – С. 244–250.
70. Кульчицька О. І. До питання про дієздатність громадян за правом соціального забезпечення // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – 2003. –Випуск ХІ. – С. 167–172.
71. Кульчицька О. І. Поняття суб’єктів права соціального забезпечення // Вісник Львівського університету. – Сер. юрид. – 2004. – Вип. 39. – С. 361–366.
72. Кучинский В. А. Личность, свобода, право. – М.: Юрид. лит., 1978. – 208 с.
73. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления. – М.: Юрид. лит., 1972. – 280 с.
74. Левченко И. П., Облиенко С. В. Индивидуальный социально-правовой статус личности: Монография. – М.: МосУ МВД РФ, Книжный мир, 2005. – 81 с.
75. Мамедов А. А. Государство и страхование // Государство и право. – 2004. – № 10. – С. 75–83.
76. Мачульская Е. Е., Горбачева Ж. А. Право социального обеспечения: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Книжный мир, 2001. – 293 c.
77. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року // Международные документы по правам человека. – Харьков: РИФ «Арсис, ЛТД», 2000. – 288 с.
78. Мицкевич А. В. Субъекты советского права. – М.: Госюриздат, 1962. – 213 c.
79. Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Умов прийому до вищих навчальних закладів України” від 1 лютого 2006 року № 71 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 7. – С. 253. – Ст. 381.
80. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України “Про затвердження типових положень про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей” від 29 грудня 2001 року № 549 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – С. 171. – Ст. 212.
81. Наказ Міністерства соціального захисту населення України “Про затвердження типових положень (взірцевих) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і про відділення соціальної допомоги вдома” від 1 квітня 1997 року № 44 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 39. – С. 57.
82. Негода О. А. Емансипація неповнолітніх (сімейно-правовий аспект) // Держава і право: Зб. наук. пр. Юрид. і політич. науки. – Вип. 18. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – С. 214–220.
83. Нечаева А. М. О правоспособности и дееспособности физических лиц // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 29–34.
84. Нечай А. А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 376 с.
85. Нечай А. А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 264 с.
86. Общая теория государства и права. Академический курс: В 3 т. – 2-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002.
87. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В. В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1999. – 520 с.
88. Общая теория прав человека / Е. А. Лукашева, В. А. Карташкин, Н. С. Колесова и др.: РАН, Институт государства и права. – М.: Норма, 1996. – 520 с.
89. Основи законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 23. – Ст. 121.
90. Патерило И. В. Некоторые проблемы имплементации международных норм по защите социально-экономических прав и свобод во внутригосударственном законодательстве // Держава і право: Зб. наук. пр. Юрид. і політич. науки. – Спецвипуск. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 183–185.
91. Пилипенко П. Д. Право соціального забезпечення у системі соціального права // Право України. – 2004. – № 10. – С. 97–100.
92. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. – 214 c.
93. Поляков А. В. Общая теория права: Курс лекций. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001. – 642 с.
94. Пономаренко О. М. Правове регулювання соціального забезпечення допомогами у зв’язку з народженням та вихованням дитини. – Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 20 с.
95. Постанова Верховної Ради Української РСР “Про ратифікацію Конвенції про права дитини” від 27 лютого 1991 року № 789-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. – № 13. – Ст. 145.
96. Постанова Кабінету Міністрів України “Питання Комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України” від 20 жовтня 2000 року № 1578 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 43. – С. 82. – Ст. 1838.
97. Постанова Кабінету Міністрів України “Питання Міністерства праці та соціальної політики” від 3 вересня 1997 року № 966 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 36. – С. 25.
98. Постанова Кабінету Міністрів України “Питання Фонду соціального захисту інвалідів” від 11 липня 2002 року № 954 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 1323.
99. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу” від 22 лютого 1992 року № 83 // Зібрання постанов Уряду України. – 1992. – № 3. – Ст. 68.
100. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про посвідчення біженця” від 11 жовтня 2002 року № 1527 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – С. 141. – Ст. 1940.
101. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів” від 26 вересня 2002 року № 1434 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 39. – С. 68. – Ст. 1818.
102. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виготовлення та видачі посвідчень жертвам нацистських переслідувань” від 27 вересня 2000 року № 1467 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 39. – С. 49. – Ст. 1657.
103. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 20 січня 1997 року № 51 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 5. – С. 71.
104. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям” від 24 лютого 2003 року № 250 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9. – С. 147. – Ст. 394.
105. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження типових положень про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації” від 29 вересня 2000 року № 1498 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 40. – С. 40. – Ст. 1698.
106. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака “Ветеран військової служби” від 30 серпня 1999 року № 1601 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 35. – С. 73.
107. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака “Ветеран праці” від 29 липня 1994 року № 521 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 11. – Ст. 274.
108. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни” від 12 травня 1994 р. № 302 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – № 9. – Ст. 218.
109. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР “Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР “Про зайнятість населення” від 24 червня 1991 року № 47 // Зібрання постанов Уряду УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 50.
110. Постанова Кабінету Міністрів Української РСР “Про створення Фонду Української РСР соціального захисту інвалідів” від 18 липня 1991 року № 92 // Зібрання постанов Уряду УРСР. – 1991. – № 7. – Ст. 58.
111. Постанова правління Пенсійного фонду України “Про Порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах” від 25 березня 2004 року № 4-1 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 14. – Ст. 1020.
112. Постанова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності “Про затвердження Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 9 липня 2001 року № 21 // Праця і зарплата. – 2001. – № 31.
113. Постанова Ради Міністрів Української РСР “Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР” від 21 грудня 1990 р. № 381 // Урядовий кур’єр. – 1991. – № 10.
114. Право социального обеспечения: Учебник / Под ред. К. Н. Гусова. – М.: ООО “ТК Велби”, 2002. – 328 с.
115. Право социального обеспечения: Учеб. пособие для вузов / А. К. Соловьев, В. В. Курочкина, Д. А. Никонов и др.; Под ред. А. К. Соловьева, В. В. Курочкиной. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 319 с.
116. Пришва Н. Ю. Правові проблеми регулювання обов’язкових платежів: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – К., 2004. – 39 с.
117. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для юридических вузов / Под ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 832 c.
118. Пьянков А. Н. Развитие правового статуса личности в современном советском обществе: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Саратов, 1990. – 22 с.
119. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посіб. – 6-е вид. – Х.: Консум, 2002. – 160 с.
120. Рабінович П., Панкевич О. Соціальне право: деякі питання загальної теорії // Право України. – 2003. – № 1. – С. 104–107.
121. Реус О. С. Правове регулювання трудової діяльності неповнолітніх в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 19 с.
122. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ч. 4, 5 ст. 22 Закону України “Про міліцію” та ч. 6 ст. 22 Закону України “Про пожежну безпеку” (справа про офіційне тлумачення терміна “член сім'ї”) від 3 червня 1999 року N 5-рп/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – Ст. 1122.
123. Ромовська З. Цивільна правоздатність громадян // Право України. – 1994. – № 10. – С. 51–54.
124. Синчук С. Теорія соціального ризику за правом соціального забезпечення // Право України. – 2003. – № 3. – С. 55–59.
125. Синчук С. М., Бурак В. Я. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / За ред. С. М. Синчук. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 306 с.
126. Сырых В. М. Теория государства и права: Учебник для вузов. – 4-е изд., стер. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2005. – 704 с.
127. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року № 2947–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Ст. 135.
128. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – Харьков: Фирма «Консум», 2000. – 704 с.
129. Словник синонімів української мови. У двох томах. – К.: Наукова думка, 1999.
130. Словник української мови: В 7 т. / І. К. Білодід, А. А. Бурячок, В. О. Винник та ін. – К.: Наук. думка, 1973.
131. Советское право социального обеспечения: Учеб. пособие для вузов по спец. “Правоведение” / Под ред. А. Д. Зайкина – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 263 c.
132. Соловьева Л. В. Хозяйственная правосубъектность предприятий через призму теории, практики и законодательства // Економіка і право. – 2005. – № 1. – С. 135–139.
133. Спиридонов Л. И. Теория государства и права. – М.: Проспект, 1999. – 304 с.
134. Сташків Б. Суб’єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення // Право України. – 2003. – № 2. – С. 39–44.
135. Сташків Б. І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 405 с.
136. Стичинський Б. Щодо галузевої належності інституту недержавного пенсійного забезпечення // Право України. – 2003. – № 8. – С. 93–97.
137. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М., 1997. – 672 с.
138. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и фак. / Под ред. В. М. Корельского, В. Д. Перевалова. – М.: Изд-во НОРМА-ИНФРА, 1999. – 570 с.
139. Теория права и государства: Учебник для вузов / Под ред. проф. Г. Н. Манова. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 323 с.
140. Тихомиров Ю. А. Публичное право: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 485 с.
141. Ткач Г. Поняття компетенції органу виконавчої влади // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. юрид. – 2004. – Вип. 40. – С. 188–192.
142. Трудове право України: Навч. посіб. для студ. юрид. спеціальностей вищ. навч. закладів / Пилипенко П. Д., Бурак В. Я., Козак З. Я. та ін.; За ред. П. Д. Пилипенка. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – 536 с.
143. Указ Президента України “Питання Державного комітету України у справах ветеранів” від 22 червня 2000 року № 811/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 25. – Ст. 1042.
144. Указ Президента України “Питання Міністерства праці та соціальної політики України” від 20 квітня 2005 року № 679/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 16. – С. 17. – Ст. 828.
145. Указ Президента України “Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України” від 12 березня 1996 року № 179/96 // Урядовий кур'єр. – 1996. – 28 берез.
146. Указ Президента України “Про затвердження Положення про Комітет у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України” від 27 листопада 1997 року № 1309/97 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 49. – С. 7.
147. Указ Президента України “Про Положення про Міністерство праці та соціальної політики України” від 30 серпня 2000 року № 1035/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35 – С. 15 – Ст. 1482.
148. Указ Президента України “Про Положення про Пенсійний фонд України” від 1 березня 2001 року № 121/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – С. 30. – Ст. 350.
149. Указ Президента України “Про систему центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 року № 1572/99 // Урядовий кур'єр. – 1999. – 17 груд.
150. Указ Президента України “Про утворення Комітету ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в інших зарубіжних країнах” від 5 лютого 1992 року № 74 // Збірник указів Президента вiд 31.03.1992 – 1992. – № 1.
151. Указ Президента України “Про утворення Комітету у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при Кабінеті Міністрів України” від 4 січня 1997 року № 3/97 // Урядовий кур'єр – 1997. – 18 січ.
152. Указ Президента України “Про утворення Міністерства праці та соціальної політики України” від 25 липня 1997 року № 705/97 // Урядовий кур'єр. – 1997. – 26 лип.
153. Філософія права: Навч. посіб. / О. Г. Данільян, Л. Д, Байрачна, С. І. Максимов та ін.; За заг. ред. О. Г. Данільяна. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 356 c.
154. Фролов В. Д. Правові аспекти реалізації правосуб’єктності юридичної особи // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 2. – С. 219–226.
155. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 397 с.
156. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 1. – 719 с.
157. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.
158. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40 (№ 40–42). – С. 1530. – Ст. 492.
159. Чутчева О. Громадяни як суб’єкти соціально забезпечувальних правовідносин: теорія і практика // Право України. – 2003. – № 7. – С. 65–69.
160. Чутчева О. Г. Правове регулювання соціального захисту громадян України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 19 с.
161. Шицький І. Б. Правосуб’єктність місцевого господарського суду як органу судової влади // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 2. – С. 145–150.
162. Шумна Л. П. Правові основи реабілітації інвалідів в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 19 с.
163. Явич Л. С. Право и общественные отношения. – М.: Юрид. лит., 1971. – 152 с.
164. Яковюк І. В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01.01 / Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 19 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.