У нас уже 17872 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений


 






Название КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ УМВСУ НА ЛЬВІВСЬКІЙ ЗАЛІЗНИЦІ)
Количество страниц 255
ВУЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Год сдачи 2006
Содержание ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Вплив діяльності залізничного транспорту на суспільні відносини.
1.1. Соціальні наслідки діяльності залізничного транспорту та пріоритети його розвитку на етапі утвердження України як транзитної держави
1.2. Загальна характеристика корисливих злочинів у специфічних умовах діяльності залізничного транспорту
1.3. Історичний досвід боротьби з корисливими злочинами на залізничному транспорті
РОЗДІЛ 2. Кримінологічний аналіз корисливих злочинів на залізничному транспорті
2.1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів на залізничному транспорті
2.2. Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили корисливі злочини на залізничному транспорті
2.3. Детермінанти корисливих злочинів на залізничному транспорті
РОЗДІЛ 3. Попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті
3.1. Загальносоціальні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті
3.2. Спеціально-кримінологічні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті
3.3. Індивідуальна профілактика корисливих злочинів органами внутрішніх справ на залізничному транспорті
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Вплив діяльності залізничного транспорту на суспільні відносини.
1.1. Соціальні наслідки діяльності залізничного транспорту та пріоритети його розвитку на етапі утвердження України як транзитної держави
1.2. Загальна характеристика корисливих злочинів у специфічних умовах діяльності залізничного транспорту
1.3. Історичний досвід боротьби з корисливими злочинами на залізничному транспорті
РОЗДІЛ 2. Кримінологічний аналіз корисливих злочинів на залізничному транспорті
2.1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів на залізничному транспорті
2.2. Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили корисливі злочини на залізничному транспорті
2.3. Детермінанти корисливих злочинів на залізничному транспорті
РОЗДІЛ 3. Попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті
3.1. Загальносоціальні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті
3.2. Спеціально-кримінологічні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті
3.3. Індивідуальна профілактика корисливих злочинів органами внутрішніх справ на залізничному транспорті
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
Список литературы ВИСНОВКИ
Результати дослідження дозволяють сформулювати такі основні висновки:
1. Відсутність комплексного підходу щодо кримінологічного дослідження корисливих злочинів на залізничному транспорті негативно відображається на практиці їх попередження. Так, як засвідчили результати анкетування, більшість співробітників галузевих служб ОВСТ відзначають, що попередження недостатньо ефективне у боротьбі з корисливими злочинами на залізничному транспорті. 7,8 % респондентів з числа співробітників КР; 14,3 % – з числа співробітників ВБЗПВ; 28,3 % – з числа співробітників ДСБЕЗ – вважають марною профілактику учасників корисливих злочинів. До того ж 5,0 % співробітників ДСБЕЗ – самоусуваються від проведення індивідуальної профілактики у зв’язку з відсутністю в ОВСТ профілактичних обліків.
2. Діяльність залізничного транспорту прискорює темпи суспільного розвитку. В свою чергу – на залізничному транспорті виникають не лише нові додаткові напрями господарювання, але й нові види корисливої злочинної поведінки.
3. Корисливі злочини на залізничному транспорті (у “широкому” розумінні) – це злочин, які з мотивів набуття матеріальних переваг вчиняються в поїздах, на вокзалах, станціях, підприє¬мствах залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, що забезпечують діяльність і роз¬виток залізничного транспорту, входять до його складу. У так званому “вузькому” значенні – це злочини, що порушують транспортні правовідносини та вчиняються з мотивів набуття матеріальних переваг. Наведене тлумачення змісту корисливих злочинів на залізничному транспорті сприяє розвитку знань про особливості корисливих злочинів на залізничному транспорті.
4. Обираючи кримінологічний підхід до оцінки шкоди, що завдається суспільним відносинам, з’ясовано специфічні негативні соціальні наслідки корисливих злочинів на залізничному транспорті серед яких, зокрема: деструктивний вплив на функціонування та розвиток єдиної транспортної системи України; уповільнення темпів утвердження України як транзитної держави на світовому ринку транспортних послуг; посягання на безпеку руху й експлуатацію залізничного транспорту; спричинення не лише матеріальної, але й фізичної й екологічної шкоди; виникнення численних “нейтральних” жертв корисливих злочинів; порушення особливого виду правовідносин – транспортних; спричинення економічної шкоди залізниці, що суттєво перевищує прямі матеріальні збитки (упущена економічна вигода, витрати, пов’язані з подачею вагонів з комерційними браками на вантажні двори, додатковим зносом рухомого складу т. ін.).
5. Результати комплексного дослідження “користі”, як соціально-економічної, морально-психологічної та правової категорії, доводять, що на сучасному етапі формування правової держави в Україні, відображення корисливого мотиву в чинному КК України має в більшій мірі узгоджуватись з історично набутими нормами моралі. В протилежному випадку – це може призвести до подальших моральних втрат або порушень закону.
6. Проведено розмежування понять “корисливі злочини”, “майнові злочини”, “економічні злочини”. Спираючись на результати ретроспективного аналізу кримінального законодавства України, виявлено, що в сучасних кримінологічних дослідженнях замість терміну “майнові корисливі злочини” коректніше вживати термін “корисливі злочини проти власності”, оскільки це забезпечить тісний і динамічний взаємозв’язок кримінології з кримінальним правом України. Також доведено, що злочини, які в офіційній статистиці облікуються як економічні, не завжди вчиняються з корисливих мотивів, а отже, й не завжди відносяться до корисливих.
7. Аналіз численних класифікацій корисливих злочинів засвідчив, що, незважаючи на їх наукове значення, в цілому, вони не сприяють подальшому розвитку знань про особливості корисливих злочинів на залізничному транспорті. В зв’язку з цим на базі кримінологічної характеристики розроблена кримінологічна класифікація в залежності від сфер господарювання та специфіки техніко-технологічного режиму функціонування залізничного транспорту:
– корисливі злочини, пов’язані з пасажирськими перевезеннями – це корисливі злочини, що посягають на правовідносини, які складаються з приводу перевезення пасажирів і їх багажу залізничним транспортом; вчиняються на об’єктах залізниці, які призначені для обслуговування пасажирів; завдають матеріальну шкоду пасажиру чи суб’єкту господарювання в даному напрямі; вчиняються з приводу протиправного використання пасажирського залізничного транспорту, його транспортних процесів або протиправного заволодіння майном пасажира;
– корисливі злочини, пов’язані з вантажними перевезеннями – це корисливі злочини, які посягають на правовідносини, що складаються з приводу перевезення вантажу; вчиняються на різних етапах транспортного процесу, з приводу протиправного заволодіння вантажем або протиправного використанням перевізних технологій вантажного залізничного транспорту, як джерела одержання незаконних доходів; завдають матеріальну шкоду вантажовідправнику, вантажоодержувачу, перевізнику або державі;
– корисливі злочини, пов’язані з безпекою руху та експлуатації залізничного транспорту – це, як правило, крадіжки засобів безпеки руху й розукомплектування рухомого складу, а також корисливі злочини, пов’язані з порушенням законодавства щодо заготівлі металевого брухту, які стимулюють вчинення на залізниці даних корисливих злочинів проти власності, що додатково посягають на безпеку руху й експлуатації залізничного транспорту;
– корисливі злочини в допоміжних напрямках діяльності на залізничному транспорті – це корисливі злочини економічної спрямованості, які вчиняються з приводу ремонтно-будівельного обслуговування та матеріально-технічного постачання комерційними структурами підприємств залізничного транспорту; приватизації й оренди майна залізниці; діяльності відомчих навчальних і лікарських закладів чи іншої адміністративно-господарської діяльності залізниці в напрямах, які безпосередньо не пов’язані з перевезенням пасажирів і вантажів, хоча й “інвестують” подальший розвиток і вдосконалення перевізної діяльності;
– інші корисливі злочини – це всі решта корисливі злочини, які вчиняються на об’єктах залізничного транспорту, що в силу своєї специфіки можуть додатково використовуватись не за прямим призначенням і “приваблювати” корисливих злочинців з огляду на неочевидність обстановки.
8. Аналіз статистичних даних за 1999–2005 роки доводить, що корисливі злочини на залізничному транспорті, порівняно з так званими “територіальними”, мають певні особливості й, зокрема: а) крадіжки на залізниці, в основному, посягають на державне майно, а їх ядро формують не “квартирні”, “кишенькові” крадіжки чи крадіжки автотранспортну, а крадіжки вантажів, особистих речей у пасажирів, засобів безпеки руху поїздів, розукомплектування рухомого складу, “економічні” крадіжки, що, здебільшого, вчиняються залізничниками; б) в структурі злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів порівняно більша частка діянь, передбачених статтею 307 КК України, які, як правило, пов’язані з наркобізнесом і вчиняються з корисливих мотивів; в) у структурі злочинів у сфері господарської діяльності сукупну статистичну більшість (наприклад, на Львівській залізниці – 77,1 %) складають порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом; придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, цінних паперів; незаконне транспортування з метою збуту або збут підакцизних товарів; г) в структурі службових злочинів – більша частка хабарництв; ґ) економічні злочини характеризуються більшою питомою вагою тяжких й особливо тяжких злочинів та меншою питомою вагою злочинів, зареєстрованих по пріоритетним напрямам виявлення. Останнє може засвідчувати не лише про недоліки в діяльності ОВСТ, але й про деяку неузгодженість таких пріоритетних напрямів з галузевими особливостями господарської діяльності на залізничному транспорті. Ігнорування цих особливостей певною мірою утруднює ведення статистичного обліку в ОВСТ, дезорганізує практику боротьби з корисливими економічними злочинами на залізничному транспорті й опосередковано впливає на криміналізацію традиційних для залізниці напрямів господарювання, саме завдяки яким залізничний транспорт розглядається як специфічна базова галузь національної економіки.
9. Кримінологічний аналіз дозволив узагальнити характерні ознаки для різних видів корисливих злочинів на залізничному транспорті. Так, зокрема для корисливих злочинів проти власності, ознака “вчинення злочину неповнолітнім” у більшій мірі притаманна викраденням шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання (28,8 %); “рецидивність” – грабежам (30,3 %) і розбійним нападам (28,6 %); “вчинення злочину в стані сп’яніння” – грабежам (39,3 %), розбійним нападам (34,0 %), викраденням шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання (35,1 %); “груповий характер протиправних дій” – розбійним нападам (59,4 %), викраденням шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання (60,1 %).
Крадіжки вантажів на залізничному транспорті вчиняються на різних етапах перевізного процесу, що опосередковано може вказувати на недоліки в організації вантажних перевезень, упущення в діяльності ВОХР, безгосподарність залізничників. Порівняно з крадіжками у пасажирів їх вирізняє груповий характер злочинної діяльності і латентність, що особливо характерно для злочинів, які вчинені працівниками залізниці. Помітною ознакою сучасних крадіжок вантажів є те, що їх “замовляє” тіньовий ринок. В зв’язку з цим виникають нові способи заволодіння вантажами та вчиняються нові види корисливих злочинів у сфері вантажних перевезень і, зокрема економічної спрямованості.
Крадіжки речей у пасажирів складають 61,3 % з числа крадіжок приватного майна; належать до найпоширеніших видів злочинів, які вчиняються в поїздах й, особливо тих, що прямують закордон, курортні зони, мегаполіси (до 70,0 %); характеризуються вчиненням злочину в стані сп’яніння” (33,9 %) та особами, які раніше вже вчиняли злочини (30,6 %).
Грабежі на залізничному транспорті вчиняються: в пасажирських поїздах (69,6 % респондентів); з погрозою застосування насильства (57,8 % респондентів); у формі “ривка” (26,5 % респондентів); з нанесенням тілесних ушкоджень потерпілому (11,8 % респондентів); з подолання опору потерпілого (3,9 % респондентів).
В структурі злочинів у сфері господарської діяльності на залізничному транспорті домінують діяння, передбачені статтями 199 КК України, 204 КК України, 213 КК України, сукупна середньорічна частка яких за останніх п’ять років і, зокрема на Львівській залізниці, склала 77,1 %. Певною мірою це можна пояснити роллю залізничного транспорту в забезпеченні економічних зв’язків та специфікою діяльності залізниці як суб’єкта господарювання.
Майже 60,0 % злочинів у сфері службової діяльності на залізниці – це зловживання та хабарництва. Причому на залізниці питома вага хабарництв перевищує відповідний рівень в адміністративно-територіальних масштабах.
10. Крадії становлять понад 30,0 % з числа всіх злочинців на залізничному транспорті. Серед осіб, які на момент вчинення крадіжки навчались у загальноосвітніх закладах, 80,0 % – учні середніх шкіл. Однак аналіз практики вказує на недостатнє врахування такої кримінологічної інформації, що знижує ефективність заходів попередження крадіжок на залізничному транспорті.
Серед крадіїв державного майна, порівняно з крадіями приватного майна, більша структурна частка неповнолітніх (в 2,6 раз); осіб, які на момент вчинення злочинів навчались у закладах освіти (в 3,8 раз); осіб, які вчинили злочини у складі групи (в 2,7 раз). При чому, наприклад, злочинні групи крадіїв засобів безпеки руху, можуть формуватись за “принципом дружби” (на це вказали 65,7 % респондентів), за ознаками спільного місця навчання (на це вказали 26,5 %) чи проживання (на це вказали 23,5 %) і навіть родинних зв’язків (на це вказали 3,9 %), що вказує на важливість проведення спільних профілактичних заходів територіальними та транспортними ОВС.
Крадії приватного майна на залізниці – більш соціально занедбані. Порівняно з крадіями державного майна їх характеризує: старший вік злочинців (60,8 % – особи віком 30 років і старше); більша частка осіб жіночої статі (в 2,4 раз); осіб у стані алкогольного сп’яніння (майже в 11 раз); осіб, які раніше вчиняли злочини (майже в 4 рази). З числа осіб, які допустили рецидив, 72,2 % – раніше утримувались в УВП; 42,3 % – вчинили злочин до року після звільнення; 50,5 % – вчинили злочин однорідного складу; 36,1 % – вчинили три і більше злочини.
11. Грабіжники складають 4,9 % з числа всіх злочинців на залізниці. З крадіями державного майна їх об’єднує порівняно молодший вік (особи до 30 років складають 67,9 %) та вчинення злочинів групою осіб (52,8 %); а з крадіями приватного майна – стан алкогольного сп’яніння (45,3 %) та рецидивність (20,8 %). Серед осіб, які раніше вчиняли злочини, 72,7 % – раніше утримувались в УВП; 50,0 % – вчинили злочин до року після звільнення.
12. Особи, які вчинили розбійні напади (0,8 % з числа всіх злочинців на залізниці), ще в більшій мірі ніж грабіжники вирізняються станом алкогольного сп’яніння (66,2 %), незайнятістю суспільно корисною працею (понад 80,0 %), рецидивністю (26,2 %), груповим характером злочинної діяльності (66,2 %).
13. З’ясовано ознаки, що відрізняють осіб, які придбали, перевозили, пересилали, зберігали з метою збуту чи збували наркотичні засоби та вчиняли дані злочини, як правило, з корисливих мотивів, від тих осіб, які проводили відповідні операції без мети збуту й не з корисливих мотивів: менша частка осіб, які раніше вчиняли злочини; непрацюючих; осіб без визначеного місця проживання та водночас більша частка осіб віком 29 років і старше; осіб, які з метою вчинення злочину об’єднувались у злочинні групи; а також осіб жіночої статі. Причому груповий характер цього виду корисливої злочинної діяльності випливає з сутності наркобізнесу; а наявність більшої частки осіб жіночої статі – є наслідком матеріального та морального неблагополуччя в сімейному середовищі.
14. З приводу експлуатації транспортних засобів і шляхів сполучення на залізничному транспорті, як правило, виникають транспортні правовідносини. У таких випадках корисливі злочинці на залізниці наділені додатковим статусом фізичних суб’єктів транспортних правовідносин у зв’язку з чим порушують не лише кримінально-правові норми, але й інші правові приписи, які регулюють транспортні правовідносини, що певною мірою підвищує суспільну небезпеку даної категорії корисливих злочинців на залізничному транспорті.
З’ясовано ознаки, які відображають суспільну небезпеку злочинця-залізничника в сфері вантажних перевезень: спеціалізується на вчиненні протиправних заволодінь вантажами, що користуються попитом на “тіньовому” ринку; володіє для цього відповідними знаннями та навиками, що робить його “невловимим” для правоохоронних органів; вчиняє корисливі злочини задля одержання додаткового прибутку, що перевищує офіційні доходи від легальної трудової діяльності на залізничному транспорті; підтримує конспіративний зв'язок з асоціальним середовищем.
15. Особи, які перевозили залізничним транспортом або збували на його об’єктах фальшиві грошові знаки – непрацюючі (понад 90,0 %); 12,0 % – раніше вже вчиняли злочини.
Серед осіб, які незаконно перевозили підакцизні товари, 95,9% – непрацюючі та 45,9 % – жінки для яких, як правило, “сімейна користь” поєднувалась із “користю-нужденністю”, особливо в неповних сім’ях з дітьми.
16. Особи, які вчинили злочини в сфері службової діяльності, складають понад 30,0 % з числа всіх економічних злочинців на залізниці. Cеред хабарників й осіб, які вчинили службові підроблення, майже 40,0 % – особи жіночої статі. Зокрема, серед хабарників-жінок, порівно з хабарниками-чоловіками, більша частка осіб, які одержували хабарі.
17. Детермінанти корисливих злочинів на залізничному транспорті – численні, різноманітні, взаємопов’язані. З однієї сторони – вони відображають детермінанти корисливих злочинів у цілому в нашій державі на сучасному етапі її розвитку; а з іншої – специфічні, що випливають з галузевих особливостей діяльності залізничного транспорту (недоліки в організації пасажирських і вантажних перевезень; невисокий рівень трудової дисципліни суб’єктів транспортних правовідносин; віктимна поведінка осіб на об’єктах залізничного транспорту; недоліки в діяльності ОВСТ і ВОХР; недосконалість транспортного законодавства та практики його застосування на залізничному транспорті; недостатня технічна захищеність об’єктів залізниці та слабкий комп’ютерний супровід перевізних операцій; невідповідність складної та розгалуженої “неринкової” структури галузі реальним потребам у перевезеннях; відсутність справедливої конкуренції, чесного тендеру серед недержавних компаній, які виявляють бажання займатись страховою справою, міжнародним експедируванням; недоліки внутрішньогалузевої системи розрахунків за реально виконані перевезення; відсутність розуміння галузевої специфіки діяльності залізничного транспорту, що ускладнює запобігання корисливим злочинам т. ін).
18. Загальносоціальні заходи попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті, передусім, спрямовані на оздоровлення економіки, соціальної й політичної сфери, гармонізацію суспільства в цілому та удосконалення діяльності залізничного транспорту. Причому, зокрема, в сфері діяльності залізничного транспорту, такі заходи перш за все передбачають: покращення інвестиційного клімату галузі; орієнтування транспортної політики не лише на швидкість доставки пасажирів і вантажів, але й на безпеку руху, збереженість матеріальних цінностей при перевезеннях; підвищення рівня інформатизації транспортного процесу й інформативної взаємодії з іншими галузями економіки; посилення адаптації діяльності залізничного транспорту до ринкових умов, до господарського законодавства України та директив ЄС.
19. Спираючись на результати теоретико-прикладного розроблення проблематики корисливих злочинів на залізничному транспорті, визначено, що їх спеціально-кримінологічне попередження доцільно здійснювати в напрямках щодо корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими перевезеннями; корисливих злочинів, пов’язаних з вантажними перевезеннями; корисливих злочинів, пов’язаних з безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту; корисливих злочинів у допоміжних напрямах організаційно-господарської діяльності на залізничному транспорті; а також інших корисливих злочинів, які вчиняються на об’єктах залізничного транспорту. Причому спеціально-кримінологічне попередження корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими та вантажними перевезеннями, безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту – розглядати в якості пріоритетних напрямів.
• Спеціально-кримінологічне попередження корисливих злочинів, пов’язаних з пасажирськими перевезеннями, спрямоване на упорядкування організаційно-управлінської та економічної діяльності на пасажирському залізничному транспорті; підвищення рівня виконавчої дисципліни працівників поїзних бригад і касирів-операторів, які реалізують квитки пасажирам; удосконалення діяльності взводу супроводу пасажирських поїздів. Такі заходи, передусім, включають: технологічну модернізацію поїздів не лише з огляду на комфортність, але й на збереженість майна під час поїздки; обмеження продажу спиртних напоїв на станціях і в поїздах; підвищення щільності нарядів супроводу пасажирських поїздів шляхом активнішого залучення працівників поїзних бригад та спеціальних громадських формувань на залізничному транспорті, забезпечивши належну правову основу для такої діяльності; розміщення соціальної реклами на залізничному транспорті, яка пропагує правила поведінки на його об’єктах, сприяє наведенню партнерських відносин між транспортною міліцією та пасажирами.
• Заходи спеціально-кримінологічного попередження корисливих злочинів, пов’язаних з вантажними перевезеннями, передбачають: а) розвиток галузевої системи правового виховання суб’єктів транспортних правовідносин; б) втілення сучасних технологій обробки вантажів на різних етапах перевізного процесу (електронні ваги з системою цифрового фотографування комерційних браків, технічний захист інформації щодо вантажів, електронне спостереження за збереженістю вантажів під час транспортування т. ін.); в) покращення матеріально-технічного забезпечення ВОХР з урахуванням одержаної економічної вигоди від діяльності даної служби; г) удосконалення діяльності ВБЗПВ й, зокрема, шляхом покращення обліку корисливих злочинів, пов’язаних із посяганнями на вантажі; розробки нових показників оцінювання результативності діяльності цього структурного підрозділу транспортної міліції; запровадження інформаційно-пошукової системи щодо злочинних посягань на вантажі, узгодивши порядок доступу правоохоронних органів на різних залізницях і видах транспорту до такої інформації; створення в складі ВБЗПВ оперативних груп розшуку вантажів.
• Перелік заходів спеціально-кримінологічного попередження корисливих злочинів, пов’язаних з безпекою руху й експлуатації залізничного транспорту, перш за все, включає заходи технічного, правового, виховного й організаційного характеру, які спрямовані на проведення широкомасштабної роз’яснювальної роботи про підвищений ступінь суспільної небезпеки крадіжок засобів безпеки руху й експлуатації залізничного транспорту; усунення чинників, які уможливлюють крадіжки засобів безпеки руху й експлуатації залізничного транспорту з об’єктів залізничного транспорту, а також їх збут чи придбання заради наживи у пунктах прийому металобрухту.
За результатами дослідження з’ясовано, що заходи спеціально-кримінологічного попередження корисливих злочинів у допоміжних напрямах діяльності на залізничному транспорті багато в чому ототожнюються з заходами декриміналізації економічних відносин в державі в цілому на сучасному етапі й останнім часом ретельно розглядаються в кримінологічних й економічних дослідженнях.
Заходи спеціально-кримінологічного попередження інших корисливих злочинів, які вчиняються на об’єктах залізничного транспорту, націлені на організацію спільного патрулювання територіальними і транспортними ОВС об’єктів залізниці, які наближені до населених пунктів; забезпечення адміністрацією залізниці належного освітлення таких об’єктів; інформування населення про факти пограбувань і розбійних нападів на конкретних об’єктах залізниці у визначений період доби т. ін.
20. Індивідуальна профілактика корисливих злочинів на залізничному транспорті, що здійснюється ОВСТ передбачає цілеспрямований, з урахуванням психолого-педагогічних вимог, вплив на свідомість, почуття та волю індивіда з метою усунення, нейтралізації, блокування негативних якостей, що стимулюють корисливу мотивацію злочинної поведінки, а також сприяють її реалізації на об’єктах залізничного транспорту.
За результатами дослідження встановлено, що реалізація індивідуальної профілактики корисливих злочинів органами внутрішніх справ на залізничному транспорті ускладнена у зв’язку з галузевим принципом організації їх діяльності. Для удосконалення індивідуальної профілактики корисливих злочинів органами внутрішніх справ на залізничному транспорті пропонується: а) забезпечити систематичне одержання від територіальних ОВС інформації про осіб, які виявляють готовність до вчинення корисливих злочинів; б) територіальними та транспортними ОВС проводити спільні профілактичні заходи й, зокрема стосовно осіб, які проживають в населених пунктах, розміщених поблизу об’єктів залізничного транспорту; в) створити в ОВСТ банк даних щодо залізничників, які допускають порушення нормативних приписів, трудової дисципліни чи звільнені з роботи у зв’язку з недобросовісним виконанням професійних обов’язків й, особливо у сфері вантажних перевезень; г) зміцнити оперативні позиції ОВСТ серед працівників залізниці, споживачів транспортних послуг, жителів “залізничних районів” щодо виявлення осіб, які допускають протиправну корисливу поведінку на залізниці.
21. На підставі теоретичних узагальнень й експертного опитування з’ясовано інформацію, що має значення для удосконалення віктимологічної профілактики на пасажирському залізничному транспорті:
а) домінуючий вплив особистої віктимності в механізмі перетворення особи в жертву корисливого злочину на пасажирському залізничному транспорті (72,5 % респондентів з числа КР та відповідно 76,5 % – взводу);
б) зв’язок специфіки діяльності пасажирського залізничного транспорту з виникненням у окремих осіб психофізичних станів, які полегшують реалізацію корисливих злочинних намірів (зайва довірливість, стомленість, розсіяність уваги т. ін.);
в) ймовірність посилення впливу рольової віктимності на об’єктах пасажирського залізничного транспорту, в зв’язку з переорієнтацією на нові стандарти якості транспортних послуг, які пов’язані не лише з підвищеною комфортністю, швидкістю доставки пасажирів, тощо, але й з відповідним зростанням вартості проїзду в потягах (вагонах) відповідного класу.
З урахуванням одержаних результатів намічено основні напрямки вдосконалення індивідуальної віктимологічної профілактики корисливих злочинів на пасажирському залізничному транспорті: створити інформаційно-аналітичний банк даних щодо жертв корисливих злочинів на об’єктах пасажирського залізничного транспорту; фонд допомоги пасажирам-жертвам корисливих злочинів; з реалізованими жертвами проводити тренінги щодо упорядкування їх подальшої поведінки в незвичних умовах функціонування пасажирського залізничного транспорту; в перспективі розглянути доцільність надавати спецпідрозділами ОВСТ додаткову транспортну послугу – персональний супровід пасажира в окремих напрямах швидкісного руху пасажирських поїздів (на договірній основі). Останнє не лише послабить надмірну фінансову залежність спецпідрозділів супроводу пасажирських поїздів від адміністрацій залізниць, але й покращить стан взаємодії з пасажирами, зміцнить довіру населення до міліції як правоохоронного органу, який, передусім, захищає законні інтереси, права, свободи громадян, надає послуги в правоохоронній сфері, та, зокрема на залізничному транспорті.
22. Вивчення історичного досвіду та сучасної практики ОВСТ щодо попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті, дозволило визначити, що для її удосконалення доцільно: а) розвивати галузеву спеціалізацію у підготовці співробітників ОВСТ; б) в системі МВС України створити координуючий орган профілактики протиправної поведінки на транспорті який, зокрема буде забезпечувати ефективну взаємодію ОВСТ з територіальними ОВС, ОВСТ на інших залізницях і видах транспорту, митною та прикордонною службами, громадськістю з числа споживачів транспортних послуг і жителів “залізничних” районів; в) активізувати віктимологічний напрям попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті; г) пріоритетні напрями попередження корисливих злочинів транспортною міліцією привести у відповідність з пріоритетними (основними) напрямами діяльності транспорту; ґ) забезпечити інформаційно-аналітичний супровід запобігання корисливим злочинам з врахуванням їх специфіки в сфері пасажирських і вантажних перевезень й у зв’язку з цим врегулювати порядок доступу співробітників ОВСТ до інформаційної бази даних Укрзалізниці щодо пасажирів і вантажів, запровадити в усіх без винятку ОВСТ інформаційно-аналітичні пошукові системи “Гастролер”, “Вантажі-ТМ”, а також пакет сучасних програм і методик аналізу комерційної та претензійної роботи, статистичних звітів Мінтрансу про не збережені перевезення вантажів.
23. В умовах реформування діяльності ОВС якісними показниками оцінювання ефективності заходів попередження корисливих злочинів на залізничному транспорті можуть стати: а) результати вивчення громадської думки споживачів транспортних послуг щодо стану правопорядку на залізничному транспорті; б) число розшуканих ВБЗПВ вантажів з числа викрадених на залізничному транспорті; в) питома вага працівників залізниці, які вчинили корисливі злочини, з числа всіх працюючих на залізничному транспорті; г) питома вага працівників залізниці, з числа всіх виявлених корисливих злочинців на залізничному транспорті; ґ) питома вага корисливих злочинів вчинення яких не допущено на стадіях готування чи замаху. Причому одержана інформація повинна піддаватись системній обробці та комплексному аналізу й узагальнюватись по кожній із залізниць і по галузі в цілому.
24. На підставі теоретичних й емпіричних узагальнень пропонується:
• статтю 9 Закону України “Про Державну спеціальну службу транспорту” (повноваження Міністерства транспорту у взаємовідносинах з новоствореною Державною спеціальною службою транспорту) доповнити посиланням на обов’язковість взаємодії з правоохоронними органами на транспорті та викласти у такій редакції: “... забезпечує здійснення взаємовідносин Державної спеціальної служби транспорту з органами державної влади всіх рівнів, правоохоронними органами на транспорті, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а також міжнародне співробітництво; здійснює інші повноваження, встановлені законом”. Як видається, це в більшій мірі зобов’яже органи управління транспорту розвивати нові й удосконалювати наявні механізми взаємодії в забезпеченні правопорядку на транспорті; сприятиме подальшому формуванню та розвитку Державної спеціальної служби транспорту в напрямку охорони об’єктів транспортної системи у мирний час, а також участі її особового складу в попередженні надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф на транспорті, які можуть виникнути, як уже зазначалось, і внаслідок вчинення крадіжок засобів безпеки руху й експлуатації залізничного транспорту;
• диспозицію статті 277 КК України викласти у редакції, що буде виключати неоднозначність тлумачення:
частину 1 статті 277 КК України: “умисне руйнування або пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв’язку чи сигналізації транспорту, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у стан непридатний для безпечної експлуатації...”;
частину 2 статті 277 КК України: “ті самі діяння, якщо вони спричинили аварію поїзда, судна, порушили нормальну роботу транспорту, настання інших тяжких наслідків, а також спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди…”;
частину 3 статті 277 КК України: “діяння, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей…”;
• у спільній вказівці Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ та податкової міліції України від 02.06.2004 р. № 12-157 окв. щодо єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки, яка визначає перелік злочинів у паливно-енергетичному комплексі, як пріоритетному напрямку, формулювання: “... злочини, вчинені на трубопровідному транспорті загального користування, трубопроводах для транспортування нафти, нафтопродуктів, газового конденсату широкої фракції та легких вуглеводів, газу, вугілля”, замінити на формулювання: “... злочини, вчинені на транспорті, який забезпечує перевезення паливно-мастильних матеріалів”, що сприятиме забезпеченню комплексного підходу щодо попередження корисливих злочинів на етапі транспортування паливно-мастильних матеріалів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Методичні рекомендації по виявленню, попередженню та розкриттю злочинів у сфері економіки на залізницях. – К: Відділення Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю Управління транспортної та спеціальної міліції МВС України, 2001. – 28 с.
2. Харчук О.Г. Пропозиції щодо впровадження логістичних систем на залізничному транспорті // Проблеми та перспективи розвитку транспортної системи: техніка, технологія, економіка, управління: Тези доповіді другої наук.- практ. конф. – К.: КУЕТТ, 2004. – С. 69-70.
3. Ліщук А.І. Особливості розвитку і функціонування неосновного виробництва залізничного транспорту // Проблеми та перспективи розвитку транспортної системи: техніка, технологія, економіка, управління: Тези доповіді другої науково-практичної конференції. – К.: КУЕТТ, 2004. – С. 13-14.
4. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
5. Транспортне право України: Навчальний посібник / Демський Д.Ф., Гіжевський В.К., Демський С.Е., Мілашевич А.В.; За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
6. Статут залізниць України: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 //Офіційний вісник України. – 1998. – №14. – Ст. 150.
7. Прокопов П. Шляхи, що нас обрали // Іменем закону. – 2001. – 8 червня.
8. Львівська залізниця. Історія і сучасність / Гранін П.Е., Лазечко В.П., Сьомочкін І.В., Шрамко Г.І. – Львів: Центр Європи, 1996. – 175 с.
9. Кірпа Г.М. Інтеграція залізничного транспорту України в європейську транспортну систему: Монографія. – Д.: Дніпропетровський нац. університет зал. транспорту ім. акад. В. Лазаряна, Арт-Прес, 2003. – 268 с.
10. Столична магістраль: крок у XXI століття // Південно-Західний експрес. – 2001. – №2 (7).
11. Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія. – К.: Форум, 2000. – 239 с.
12. Остроумов С.С. Преступность и ее причины в дореволюционной России. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 204 c.
13. Преступность как социальное явление: Лекции / Н.А. Стручков. – Л.: Высш. полит. училище, 1979. – 120 с.
14. Шакун В.І. Урбанізація і злочинність: Монографія. – К.: УАВС, 1996. –256 с.
15. Кудрявцев В.Н. Совершенствование мер борьбы с преступностью в условиях научно-технической революции. – М.: Наука, 1980. – 293 с.
16. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника. – М.: Акад. МВД СССР, 1975. – 158 с.
17. Мозоль А.П. Кримінологічні проблеми нелегальної міграції в Україні: Автореф. дис. …канд.юрид.наук:12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 18 с.
18. Лунеев В.В. Глобализация и преступность (Тезисы доклада на Московском юридическом форуме “Глобализация, государство, право ХХІ век”, 22-24 января 2003г. // Государство и право. – 2003. – №6. – С.115-118.
19. Глобализация общей, организованной и коррупционной преступности: Материалы Круглого стола (Москва, 16 марта 2001 г.) // www.centre.newmail.ru.
20. Перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 року № 173 // Офіційний вісник України.–1998.– № 7. – Ст. 54.
21. Чепельська Т. Схід-Захід: стежками непроханих гостей // Іменем закону. – 2003. – 11-17 липня.
22. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 397 c.
23. Якимова С.В. Становлення, розвиток на функціонування залізничного транспорту як середовища комплексного кримінологічного дослідження // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів: ЛІВС, 2002. – С. 152-160.
24. Бучко М.Б. Сучасна корислива економічна злочинність та заходи її попередження: Дис. ... канд.юрид. наук: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 2002. –198 с.
25. Кальман О.Г. Злочинність у сфері економіки: теоретичні та прикладні проблеми попередження: Автореф. дис. ... д-ра. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2004. – 40 с.
26. Киселев А.А. Криминологическая характеристика и профилактика ОВД корыстных преступлений, связанных с кооперативной деятельностью: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08/ Академия МВД СССР. – М., 1991. – 24 с.
27. Гринчак В.М. Кримінологічний аналіз злочинів, що вчиняються в сфері кооперативної діяльності та їх попередження органами внутрішніх справ: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Українська Академія внутрішніх справ. – К., 1994. – 24 с.
28. Смирнов А.А. Злочинність у сфері підприємницької діяльності: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Донецьк. ін-т внутр. справ. – Донецьк, 2002. – 250 с.
29. Давиденко М.Л. Незаконне підприємництво: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2004. – 16 с.
30. Пивоваров В.В. Податкова та кредитно-фінансова злочинність: кримінологічна характеристика та попередження: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 20 с.
31. Сахарова О.Б. Попередження органами внутрішніх справ злочинів, що вчиняються на ринку цінних паперів: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. – Х., 2003. – 18 с.
32. Скрибець В.І. Корислива злочинність у сільській місцевості та її попередження органами внутрішніх справ: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 1998. – 17 с.
33. Василевич В.В. Боротьба з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 1998. – 16 с.
34. Яницька Н.В. Групова корисливо-насильницька злочинність та її попередження: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2000. – 19 с.
35. Абдул С.В. Кримінологічна характеристика корисливо-насильницьких злочинів відносно іноземних громадян: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:12.00.08/Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2005. – 19 с.
36. Нікітенко С.В. Профілактика корисливих та корисливо-насильницьких злочинів, скоєних жінками на тлі наркоманії: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2004. – 20 с.
37. Шрага И.Л. Научное обеспечение прокурорского надзора за исполнением законов на транспорте // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1988. – Вып.46. – С.122-132.
38. Шрага И.Л., Эйсман А.А. Научное обеспечение борьбы с правонарушениями на транспорте // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1988. – Вып.38. – С. 82-88.
39. Елисеев С.А. Вопросы теории и практики предупреждения корыстных преступлений. – Томск: Изд. Том. ун-та, 1989.– 109 с.
40. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Изд. иностранных и национальных словарей, 1956. – Т2. – 779 с.
41. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь; ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
42. Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Причины преступности в России: Криминологический анализ. – М.: Норма, 2006. – 112 с.
43. Юридический энциклопедический словарь / Гл. редактор А.М. Сухарев; Ред. коллегия: М.М. Богусловский, М.И. Козырь, Н.М. Миньковский и др. – М.: Сов. энциклопедия, 1984. – 415 с.
44. Юридичний словник / За ред. Б.М. Бабія, Ф.Г. Бурчака, В.М. Корецького, В.В. Цвєткова. – К.: Гол. редакція Української радянської енциклопедії, 1983. – 872 с.
45. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2005. – 720 с.
46. Кудрявцев В.Н.Структура преступности и социальные изменения // Сов. государство и право. – 1971. – №6. – С. 101-109.
47. Зегет В.Элементарная логика. – М.: Высшая школа, 1985. – 256 с.
48. Кирилов В.И., Старченко А.А. Логика. – М.: Высшая школа, 1982. – 263 с.
49. Елисеев С.А. Общеуголовные корыстные преступления: криминологическая характеристика: Учеб. пособие / Под ред. В.Д. Филимонова. – Томск: Изд. Том. ун-та , 1991. – 121 с.
50. Кримінальний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 192 с.
51. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину: Монографія. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
52. Жемчужины мысли / Сост. А.А. Жадан. – Мн.: Беларусь, 1987. – 432 с.
53. Кримінальне право України: Особлива частина / За заг. ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ; Х.: Право, 2003. – 496 с.
54. Дорожков С.П. Политические и иные факторы экономической преступности // Современное право. –2003. – № 2. – С.30-32.
55. Владимиров В.А. Квалификация хищений личного имущества. – М.: Юрид. лит., 1974. – 208 с.
56. Гилинский Я.И. Криминология: Курс лекций. – С.Пб: Питер, 2002. – 384 с.
57. Харыбин Ю.А. Криминологический анализ и предупреждение краж: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:12.00.08 / Юридический ин-т МВД России. – М., 2000. – 14 с.
58. Халупова Л.Г. Ответственность за хищение социалистического имущества. – Ашхабад: Ылым, 1981. – 98 с.
59. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – 2-е вид. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
60. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
61. Уголовный кодекс Украины: Науч.-практ. комментарий / Отв. ред. Яценко С.С., Шакун В.И. – К.: Правові джерела, 1998. – 1088 с.
62. Загородников Н.И. О квалификации преступлений против жизни // Сов. государство и право. – 1976. – № 2. – C.132-141.
63. Волков Б.С. Мотивы преступлений (уголовно-правовые и социально-психологические исследования). – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 152 с.
64. Уголовный кодекс Российской Федерации с постатейными материалами / Сост. С.В. Бородин, С.В. Замятина, И.Н. Иванова; Под ред. В.М. Лебедева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Спартак, 2001. – 1280 с.
65. Елисеев С.А. Понятие корыстного мотива преступления // Правовые вопросы борьбы с преступностью на современном этапе. – Т.: Изд. Том. ун-та, 1989. – С.55-67.
66. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия Изд. 5-е дополн. и перераб. / Под. ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: Изд.: г-на Тихомирова М.Ю., 2005. – 972 с.
67. Кудрявцев В.Н. Криминальная мотивация. – М.: Наука, 1986. – 304 с.
68. Кудрявцев В.Н. Механизм преступного поведения. – М.: Наука, 1981. – 248 с.
69. Филановский И.Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. – М.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. – 314 с.
70. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность: о природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения). – М.: Политиздат, 1982. – 304 с.
71. Скляров С.В. Вина и мотивы преступного поведения. – С.Пб.: Изд-во Р. Асламова “Юридический Центр пресс”, 2004. – 326 с.
72. Криминология и профилактика преступлений: Учебник / Под ред. А.И. Алексеева. – М.: МВШМ, 1989. – 431 с.
73. Романов В.В. Юридическая психология: Учебник. – М.: Юристъ, 2002. – 488 с.
74. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии (о структуре индивидуального преступного поведения). – М.: Юрид. лит., 1968. – 176 с.
75. Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. –2-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА- ИНФРА, 2002. – 848 с.
76. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Изд-во Моск.ун-та, 1984. – 208 с.
77. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – 144 с.
78. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Личность корыстного преступника. – Томск.: Изд-во Том. ун-та, 1989. – 160 с.
79. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Під ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Українська енциклопедія, 2001. – Т.3. – 791 с.
80. Зелинский А.Ф. Криминология: Науч. пособие. – Х.: Рубикон, 2000. – 240 с.
81. Гіжевський В.К., Мілашевич А.В. Правове регулювання транспортною системою України. – К.: НАВСУ, 2000. – 141 с.
82. Криминология:Учебник/ Под ред. В.Н.Бурлакова, Н.И. Корпачева. – С.Пб: Питер, 2002. – 432 с.
83. Гаврилишин А.П. Борьба с имущественными преступлениями несовершеннолетних на железнодорожном транспорте (по материалам УССР): Дис... канд.юрид. наук: 12.00.08 / КВШ МВД СССР. – К., 1987. – 213 с.
84. Порівняльна таблиця статей раніше діючого кримінального кодексу Української РСР 1927 року і діючого кримінального кодексу Української РСР 1960 р. – К.: Міністерство юстиції УРСР відділ кодифікації, 1961. – 18 с.
85. Протидія економічній злочинності : Монографія / П.І. Орлов, А.Ф. Волобуєв, І.М. Осика та ін. – Харків: УВС –Чикаго Кент коледж права Іллінойського технологічного ін-ту, 2004. – 567 с.
86. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции (мировой криминологический анализ). – М.: НОРМА, 1997. – 498 с.
87. Предборський В.А. Детінізація економіки в контексті трансформаційних змін: Питання теорії та методології: Монографія. – К.: Кондор, 2005. – 614 с.
88. Спільна вказівка Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ та податкової міліції України від 02.06.2004 р. № 12-157 окв. щодо єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки / Архівна справа Львівського юридичного інституту. – № 90. – Том.1. – С.221-228.
89. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. – М.: Изд. Московского ун-та, 1969. – 232 с.
90. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Юрид. лит., 1961. – 637 с.
91. Бабаев М.М. Социальные последствия преступности: Учеб. пособие. – М. : Акад. МВД СССР, 1982. – 82 с.
92. Криминология: Пер. с чеш. Н.А. Гольфера, И.И. Воробъева / Под ред. Н.А. Стручкова. – М: Прогресс, 1982. – 240 с.
93. Глистин В.К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
94. Криминология / Звирубль В.К., Клочков В.В., Кузнецова Н.Ф.; Отв. ред. В.К. Звирубль и др. – М.: Юрид. лит., 1979. – 304 с.
95. Осипов П.П., Исмаилов И.А. Комплексное изучение системы воздействия на преступность (методические и теоретические основы). – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1978. – 150 с.
96. Коваленко В.В. Профілактика економічної злочинності в Україні: Концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління: Монографія. – Харків: Вид-во національного університету внутрішніх справ, 2004. – 420 с.
97. Иншаков С.М. Криминология: Учебник. – М.: Юриспруденция, 2000. – 432 с.
98. Криминология: Учебник/ Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского. – М: БЕК, 1998. – 566 с.
99. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996.- № 40. – Ст.183.
100. Кияшко В.В. Взаимодействие дежурных частей органов внутренних дел на транспорте с административной службой милиции территориальных ОВД // Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 8-9 червня 2000 р. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000. – С.107-113.
101. Дадерко Л.Ф. Предупреждение ОВД краж индивидуального имущества на железнодорожном транспорте: Дис... канд.юрид. наук: 12.00.08 / УАВС. – К., 1993. – 151 с.
102. Панов Н.И. Проблемы криминологии общественно опасных деяний с учетом способов их совершения // Материалы IV советско-западногерманского симпозиума по проблемам криминологии, уголовного права и криминалистики. – К: Наукова думка, 1990. – C.125-126.
103. Грани.Ру/Проишествия/Катастрофы//http://grani.ru/Events/Disaster/p.60699.html.
104. Историческая справка о транспортной милиции России// http://www.mudiform.ru/ index.php?docid=3304.
105. Никаноров Ю.А. Служба, проверенная временем // Общенациональная газета республики Ингушетия. – 2005. – 17 февраля.
106. Дорогою честі / М.В. Ценов, В.О. Пиріг, Д.Б Мельников, Ю.П. Костоусов. – К.: Редакція журналу “Вісник МПА”, 1999. – 191с.
107. Шевченко А.Є. Організаційно-правові аспекти створення спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ України на транспорті наприкінці 20-х років ХХ ст. // Життя і право. – 2005. – № 2. – С. 23-28.
108. Гіжевський В.К. Становлення, розвиток та особливості діяльності органів внутрішніх справ на транспорті. Історичний огляд: Навч. посібник. – К.: НАВСУ, 1999. – 160 c.
109. Литвинов Н.Д. Борьба с хищениями на железнодорожном транспорте (1917-1921г.г.). Лекция. – Горький: Изд-во. Горьковской высшей школы МВД СССР, 1981. – 52 с.
110. Томащук В. Правовий статус підрозділів залізничної охорони за часів гетьманату П.Скоропадського (квітень-грудень 1918р.) // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2000. – № 1. – С.51-59.
111. Гетман Н.И., Степаненко Ю.В. Организация борьбы с преступлениями на пассажирском железнодорожном транспорте. Практическое пособие. – М.: Экзамен, 2003. – 128 с.
112. Про передачу залізничних військ Збройних Сил України у підпорядкування міністерству транспорту України: Указ Президента України від 27 січня 2003 року № 46/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – №5. – Ст.173.
113. Про Державну спеціальну службу транспорту: Закон України від 5 лютого 2004 року // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 19. – Ст.269.
114. Алексеенков А.Е. Участие войск НКВД в охране продовольственных ресурсов в период блокады Ленинграда // Вопросы профилактики преступлений. – Л.: Высшее полит. училище, 1980. – С.104-111.
115. Гаусс Г.Р., Ляндрес В.Б. Правовые методы обеспечения сохранности грузов на железнодорожном транспорте. – М.: Транспорт, 1989. – 255 с.
116. Юсупов Д.Т. Борьба общественности с хищением на железных дорогах // Сов. государство и право. – 1984. – № 3. – С.107-110.
117. Портянко Н. Предупреждение хищений на транспорте // Сов. юстиция. – 1981. – № 16. – С.12-14.
118. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы. – М.: Наука, 1990. – 271 с.
119. Криминология. Учебник для вузов/Под общ. ред. А.И. Долговой.– М.: НОРМА, 1997. – 784 с.
120. Тамаев Р. Проблемы предупреждения преступлений в сфере международного сотрудничества государств в борьбе с преступностью // Уголовное право. – 2006. – № 2. – С.107-114.
121. Криминология: Словарь: Учебное пособие / Под ред. В.Н. Бурлакова; МИД России. – СПб.: Лань, 1999. – 254 с.
122. Ястребов В.Б. К вопросу о понятии криминологической характеристики преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1982. – Вып. 37. – С.14-20.
123. Желудков А. Криминология. Конспект лекций. – М.: ПРИОР, 2001. – 128 с.
124. Кальман О.Г. Стан і головні напрями попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. –Харків: Гімназія, 2003. – 352 с.
125. Лунеев В.В. Мотивация преступного поведения. – М.: Наука, 1991. – 383 с.
126. Вишня В.Б. Теоретичні аспекти і технічні рішення контролю вантажоперевезень у боротьбі зі злочинами на транспорті // Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 8-9 червня 2000 р. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000. – С.49-52.
127. Ковалів М.В. Правові та організаційні засади забезпечення збереження вантажів на залізничному транспорті України: Монографія. –Львів: Афіша, 2003. – 198 с.
128. Кириченко Л.Д. Актуальные проблемы расследования преступлений на транспорте // Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 8-9 червня 2000 р. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000. – С.102-106.
129. Методичні рекомендації по виявленню та розкриттю крадіжок паливно-мастильних матеріалів на залізницях держави / (МВС України; Управління транспортної та спеціальної міліції відділення по боротьбі зі злочинними посяганнями на вантажі). – К., 2001. – 17 с.
130. Юрин В.М. Выявление и раскрытие хищений грузов из подвижного состава железнодорожного транспорта: Учебное пособие. –Саратов: Саратовская высшая школа МВД СССР, 1990. – 88 с.
131. Курбатова М.И. Особенности расследования краж из подвижного состава железнодорожного транспорта: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Омская академия МВД России. – Омск, 2003. – 19 с.
132. Матыцин А.В. Кражи грузов из подвижного состава железнодорожного транспорта и их предупреждение: Учебное пособие. – Х.: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1987. – 36 c.
133. Методичні рекомендації “Про заходи щодо впровадження Методики документування і викриття корисливих злочинів на об’єктах залізничного транспорту”. – К.: МВС України, 2003. – 16 с.
134. Скаредов Г. Шлагбаум преступности на железных дорогах // Соц. законность. – 1991. – № 2. – С.53-54.
135. Минка П.Я., Варава В.В. Організаційно-тактичні аспекти боротьби з крадіжками індивідуального майна громадян на об’єктах залізничного транспорту в сучасних умовах // Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 8-9 червень 2000 р. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000. – С.151-156.
136. Снигирев А.П. Актуальные проблемы борьбы с преступлениями в сфере пассажирских перевозок на железнодорожном транспорте: Учебно-методическое пособие. – Харьков: ХИВД, 1992. – 50 с.
137. Прокопов П.Г. Актуальні питання організації боротьби зі злочинними посяганнями на вантажі та розукомплектування рухомого складу на транспорті // Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 8-9 червня 2000 р. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000. – С. 187-194.
138. Цицак І. “Макровий бізнес” усім селом // Суботня пошта. – 2004. – 22 січня.
139. Обертинський О. Маки над прірвою // Іменем закону. – 2003. – 7- 13 листопада.
140. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник у 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Романюк, М.І. Мельник та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
141. Борьба с экономической преступностью и несохранностью перевозок на транспорте Украины: МВД Украины, СБУ, Министерство транспорта Украины // http://www.transpress.kiev.ua/analysis.html.
142. Перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: затверджений Законом України від 7 липня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. – № 37. – Ст.1.
143. Гудкова В.П., Крищенко С.О. Соціально-економічна політика залізничного транспорту // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління: Тези доповідей другої науково-практичної конференції. – К.: КУЕТТ, 2004. – С. 78-80.
144. Обертинський О. Губить людей не пиво, за грати веде хабар // Іменем закону. – 2003. – 28 листопада – 4 грудня.
145. Епідемію “благодійництва” на Одеській залізниці зупинили правоохоронці // Іменем закону. – 2005. – 10-16 червня.
146. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512 с.
147. Кудрявцев В.Н., Лунев В.В. О криминологической классификации преступлений // Государство и право. – 2005. – №6. – С. 54-66.
148. Давиденко Л.М. Кримінологічна класифікація економічних злочинів // Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 15-16 грудня 1998 р. – Х.: Харківський центр вивчення організованої злочинності, 1999. – С.130-133.
149. Литвак О.М. Державний вплив на злочинність. Кримінально-правове дослідження. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 277 с.
150. Ян Мочкош Система злочинів у сфері економіки // Вісник прокуратури. – 2003. – № 4. – С. 73-76.
151. Schneider H. Kriminologie. – Berlin, 1987. – P. 287.
152. Литвинов В.И. Корыстные посягательства на личную собственность и их предупреждение. – Мн.: Университетское, 1989. – 271 с.
153. Миненок М.Г., Миненок Д.М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 367 с.
154. Курганов С.И. Теоретические вопросы изучения личности преступника // Личность преступника и предупреждение преступлений. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1987. – С. 26-33.
155. Советский энциклопедический словарь / Под ред. И.Т. Прохорова. Изд. четвертое. – М.: Сов. Энциклопедия, 1987. – 1599 с.
156. Панкратов В.В., Арсеньева М.И., Куличева Н.И. Предупреждение квартирных краж, совершенных несовершеннолетними // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1984. – Вып.40. – С.19-25.
157. Гернет М.Н. Избранные произведения. – М.: Юрид. лит., 1974. – 639 с.
158. Кримінальне право країни: Загальна частина: Підручник для студентів юридичних спеціальних вищих закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
159. Юхно О.О. Діяльність транспортної міліції щодо попередження крадіжок приватного майна громадян на пасажирському залізничному транспорті: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08/ Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2005. – 20 с.
160. Грачев В.И. Особенности личности бродяг // Проблемы изучения личности правонарушителя. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. – С. 110-118.
161. Кірієнко Г. Співпраця Укрзалізниці і транспортної міліції – запорука зниження злочинності на транспорті // Міліція України. – 2004. – №8. – С. 15.
162. Курашвили А.А. Криминологические проблемы борьбы органов внутренних дел с грабежами и разбоями: Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1990. – 58 с.
163. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. – М.: Российское право, 1992. – 256 с.
164. Криминология – ХХ век / Под ред В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова. – С.Пб.: Юридический центр Пресс, 2000. – 554 с.
165. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, – 2002. – 449 с.
166. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник / І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман; За ред. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 1999. – 232 с.
167. Шоткинов С.А. К вопросу о мотивации корыстной женской преступности // Государство и право. – 2004. - № 9. – С. 106-108.
168. Андросюк В.Г. К постановке проблемы психологического изучения личности преступника // Проблемы изучения личности правонарушителя. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. – С. 72-78.
169. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника. Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 80 с.
170. Миненок М.Г. Личность расхитителя. Криминологическая характеристика и типология: Учебное пособие. – Калининград: Университетское, 1980. – 71 с.
171. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: Учебное пособие. – М.: ФОРУМ-ИНФРА - М, 1998. – 216 с.
172. Филонов В.Н. Актуальные проблемы криминологии: Монография. – Донецк: Донеччина, 1997. – 288 с.
173. Курс советской криминологии. Предупреждение преступности. –М.: Юрид. лит., 1986. – 352 с.
174. Ляпунов Ю.И. Корыстные преступления нетерпимы. – М.: Сов. Россия, 1989. – 128 с.
175. Антонян Ю.М., Бородин С.В., Сомовичев Е.Г. О некоторых неосознаваемых мотивах систематического занятия бродяжничеством // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1982. – Вып.36. – С. 3-15.
176. Анікіна Т.М. Стан злочинності та її профілактика в деяких країнах в сучасних умовах // Матеріали 3-ї студентської конференції з кримінології: Проблеми попередження злочинності в сучасних умовах, 25 листопада 2003 р. – Харків: ХЮА, 2003. – С. 32-37.
177. Иншаков С.М. Зарубежная криминология: Учебное пособие для вузов. – 2-е изд. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – 383 с.
178. Лихолоб В.Г. Правопорушення: моральна і правова оцінка: Навчальний посібник.–К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994.–172 с.
179. Кайзер Г. Криминология. Ведение в основы: Пер. с нем. – М.: Юрид. лит., 1979. – 319 с.
180. Андерс И. Наказание и предупреждение преступлений: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1979. – 264 с.
181. Спиридонов Л.И. Проблема причинного комплекса преступности // Теоретические вопросы изучения причинного комплекса преступности. – М.: Академия МВД СССР, 1981. – С. 35-50.
182. Бандурка А.М., Давиденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография.—Харьков: Основа, 2003. – 368 с.
183. Лист Ф. Задачи уголовной политики. – С.Пб., 1905. – 312 с.
184. Шур Э. Наше преступное общество. – М.: Прогресс, 1977. – 156 с.
185. Там Х. Преступность и уровень жизни: Пер. с швед. – М.: Прогресс, 1982 . – 252 с.
186. Шнайдер Г.Й. Криминология: Пер. с нем. / Под общ. ред. и предисловием Л.О. Иванова. – М.: Прогресс-Универс, 1994. – 504 с.
187. Уэда К. Преступность и криминология в современной Японии: Пер. с яп. / Под общ. ред. и вступительной статьей Кузнецовой Н.Ф., Еремина В.Н. – М.: Прогресс, 1989. – 256 с.
188. Kryminologia. Proca zbiorova pod redakcja Witolda Swidy. – Warszawa: Panstwowe wydawnictwo naykowe, 1977. – s. 457
189. Кларк Р. Преступность в США. – М.: Прогресс, 1975. – 424 с.
190. Криминология: Пер. с англ. / Под ред. Дж.Ф.Шели.–С.Пб.: Питер, 2003. – 864 с.
191. Сирота С.И. Преступления против социалистической собственности и борьба с ними. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1968. – 203 с.
192. Карпец И.И. Проблема преступности. – М.: Юрид. лит., 1969. –167 с.
193. Остроумов С.С. Изучение обстоятельств обуславливающих преступность в СССР // Сов. государство и право. – 1971. – № 12. – С. 98-104.
194. Яковлев А.М. Преступность как социально-правовое явление (социально-психологический аспект) // Сов. государство и право. – 1978. – № 1. – С. 74-83.
195. Долгова Ф.И. Обсуждаются проблемы повышения эффективности борьбы с корыстной преступностью // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1987. – Вып.45. – С. 147-151.
196. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика.–К.: Україна, 1997. –167 с.
197. Магдибура В.О. “Тіньова економіка” України та напрями законодавчої стратегії її обмеження. – К.: Парламентське в-дво, 1998. – 135 с.
198. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы коррупции, теневой экономики и борьбы с ними. – Одесса: Латстар, 2001. – 530 с.
199. Криминология. Учебник/ Под ред. В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова. – С.Пб.: Петербургская академия МВД России, 1998.– 576 с.
200. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 528 с.
201. Бакуев С.И., Забрянский Г.И. Категория причинности и изучение причин преступности // Некоторые вопросы борьбы с преступностью. – Алма-Ата, 1970. – С. 144-151.
202. Вермеш Миклош Основные проблемы криминологии: Пер. с венг. / Под ред. Стручкова Н.А. – М.: Прогресс, 1978. – 272 с.
203. Кудрявцев В.Н.Причины правонарушений.–М.:Наука, 1976.–284с.
204. Савельев И.Е. О бытовании и научных юридических текстах слов, однокоренных со словом “детерминизм” и употребляемых в качестве “причинных” терминов // Российский следователь. – 2006. – № 6. – С. 38-43.
205. Опанасенко П. Спеціально-кримінологічна профілактика злочинів, що вчиняються на пасажирському залізничному транспорті // Право України. – 2004. – № 9. – С. 93-97.
206. Порядок обслуговування громадян на залізничному транспорті: затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року № 252 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 12. – Т.1. – Ст. 167.
207. Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України: затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 липня 1998 року № 297 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 40. – Ст. 157.
208. Баранов Н.Н., Краенский Е.А. Характеристика правонарушений, совершенных на маршрутах пригородного железнодорожного сообщения. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1980. – 32 с.
209. Абдрахманов Б.А. Выявление преступников-гастролеров на транспорте. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – 40 с.
210. Карпюк Г. “Рибалки” залізних рік // Іменем Закону. – 2006. – 2-8 червня.
211. Борецкий А., Сахарова И. Чтобы предотвратить хищения грузов // Хозяйство и право. – 1991. – № 11. – С. 67-74.
212. Авилов А., Петрунев В. Предупреждение хищений грузов на железнодорожном транспорте // Сов. юстиция. – 1976. – № 16. – С. 17-18.
213. Довідка-аналіз про стан організації роботи по обліку та реєстрації комерційних актів, які складаються при комісійній видачі та надходять з установ залізниці в УМВСУ на Львівській залізниці / Архів ВБЗПВ УМВСУ на Львівській залізниці за 2004 р.
214. Кузнецова Н.Ф., Осипенко О.В. Недостатки нормирования как условие экономической преступности // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1987. – Вып.45. – С. 23-26
215. Загіка Г.В. Деякі питання забезпечення безпеки інформаційної системи ОВС на транспорті // Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 8-9 червеня 2000 р. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000. – С. 65-71
216. Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті: затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 1994 року № 7 // http: // zakon.rada.gov.ua / cgi-bin / laws / main.cgi
217. Полянский Ю.Є. Прокурорский надзор за исполнением законодательства о сохранности грузов, перевозимых железнодорожным транспортом // Проблемы социалистической законности. – Х.: Вища школа, 1984. – № 14. – С. 47-49.
218. Про охорону і супроводження вантажів, що перевозяться залізничним транспортом України: Наказ Міністерства транспорту України від 20 січня вересня 1997 року № 18 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 8. – Т. 2. – Ст. 326.
219. Ашколуненко О.В. О некоторых актуальных проблемах взаимодействия ЛОВД и таможенных органов // Актуальні питання боротьби зі злочинністю на транспорті: Матеріали Всеукраїн
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)
50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины



Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.