У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
Количество страниц 193
ВУЗ ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Год сдачи 2006
Содержание ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ
РІШЕНЬ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ ЗА
НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

11
1.1. Методологічні основи формування сучасної доктрини
перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами
11
1.2. Становлення і розвиток інституту перегляду судових рішень
за нововиявленими обставинами
29
1.3. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами
та його місце серед інших видів переглядів
38
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ НОВОВИЯВЛЕНИХ ОБСТАВИН 60
2.1. Поняття та види нововиявлених обставин 60
2.2. Фальсифікація доказів і неправильність свідчень учасників процесу 67
2.3. Зловживання службових осіб, як один із видів нововиявлених обста-вин 79
2.4. Інші обставини, невідомі суду при винесенні рішення 87
2.5. Сутність нововиявлених обставин та способи їх встановлення 98
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРА ПРОВАДЖЕННЯ ЗА
НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ
112
3.1. Суб'єкти провадження за нововиявленими обставинами 112
3.2. Підстави та передумови перегляду судових рішень в зв'язку з
нововиявленими обставинами
121
3.3. Процесуальний порядок провадження за нововиявленими
обставинами
135
ВИСНОВКИ 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 165
ДОДАТОК 1 183
ДОДАТОК 2 188

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Побудова України як правової держави ви-магає створення такого механізму функціонування судової влади, який забезпечував би доступність правосуддя та справедливість судочинства, ефективне поновлення порушених прав. Покладення на державу обов’язку захищати права і свободи люди-ни й громадянина означає гарантоване право на звернення до суду за вирішенням конфліктів правового характеру. Гарантування судового захисту прав і свобод лю-дини й громадянина означає також, що кожному, чиї права порушені, має бути за-безпечене право на перегляд вироків, ухвал і постанов суду вищим судом (п. 5 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права [16], ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [3], ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України [13]).
Важливою гарантією захисту прав і свобод людини у сфері кримінального су-дочинства є право на перегляд судових рішень в апеляційному, касаційному поряд-ку, а також у порядку виключного провадження, одним із видів якого за чинним за-коном є перегляд справ за нововиявленими обставинами.
Упродовж останніх років в Україні під час судової та правової реформи здійс-нюється пошук оптимальних форм перегляду судових рішень, які б забезпечували ефективність правосуддя та захист прав людини. У процесі реформування система і зміст переглядів судових рішень зазнали суттєвих змін. Зокрема, у кримінально-процесуальному законодавстві був створений новий вид перегляду судових рішень у порядку виключного провадження, який об’єднав під цією назвою два види пере-гляду, що існували раніше, – у порядку нагляду та за нововиявленими обставинами. Введення в законодавчу матерію нових або перетворених видів перегляду рішень без належного теоретичного підґрунтя не могло не позначитися на єдності судової практики, яка свідчить, що при аналогічних процесуальних ситуаціях застосовують-ся різні види перегляду, отже, наступають й різні процесуальні наслідки, що пору-шує конституційний принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Тим часом однією зі складових доступності правосуддя є чітка визначеність, а, отже, й передбачуваність виду, порядку, послідовності та можливих наслідків вирі-шення правових конфліктів у сфері кримінального судочинства, а також конкретно-го суду в судовій системі, наділеного повноваженнями для вирішення таких конфлі-ктів.
Аналіз чинного законодавства та практики його застосування свідчить, що во-ни ще не відповідають вищезазначеним принципам і вимогам й потребують удоско-налення.
Право на справедливий розгляд, однією з ознак якого є принцип правової ви-значеності, не перешкоджає повторному розгляду справи, якщо мали місце суттєві порушення, що вплинули на вирішення справи (п. 2 ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції [3]). Перегляд судових рішень, які набрали чинності, є додатковим способом забез-печення правосудності судового рішення, він є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів й повинен виконувати своє призначення, коли неможливі всі ін-ші засоби процесуально-правового захисту. До таких видів перегляду належить ін-ститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Проблемам перегляду судових рішень завжди приділялася достатня увага, од-нак власне інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами присвячено не так багато досліджень. До них слід віднести монографічні або дисер-таційні дослідження Г. З. Анашкіна, І. Д. Перлова, В. С. Балакшина, М. К. Белобабченко, Л. Ш. Берсугурової, В. Н. Блінова, М. П. Ведіщева, М. О. Громова, В. С. Посніка, Б. С. Тетерина. Окремі питання цього інституту висві-тлювалися в монографіях, присвячених іншим видам перегляду судових рішень, до-слідження з яких проводили М. М. Гродзинський, М. М. Ковтун, П. А. Лупинська, І. І. Мухін, Г. М. Омельяненко, А. Л. Рівлін, М. С. Строгович, О. П. Тьомушкін, В. І. Шишкін.
Деякі аспекти інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обста-винами знайшли своє відбиття в наукових публікаціях Ю. Ігнатенка, В. Т. Маляренка, І. Б. Михайловської, В. П. Лобача, М. І. Сірого, О. Ю. Татарова, В. Д. Фінька, В. П. Шибіки, М. Є. Шуміла тощо.
Високо оцінюючи науковий рівень цих праць, їх вагомий внесок у теорію кримінально-процесуального права, необхідно все ж мати на увазі, що час, коли проводилася більшість цих досліджень, вимагав проводити їх на основі методології радянської правової науки.
Проте в Україні відбулися суттєві зміни концептуального характеру в соціаль-но-економічному устрою держави, її правовій системі, що знайшло своє втілення у реформуванні вітчизняного законодавства, зокрема кримінально-процесуального. Ці зміни безумовно не могли бути враховані та досліджені в попередніх працях.
На сьогодні проблемі перегляду судових рішень за нововиявленими обстави-нами теж приділяється увага. Дослідження з цього питання проводились у Російсь-кій Федерації такими вченими, як М. П. Ведіщев, М. О. Громов, С. Л. Сушенцов.
В Україні окремих монографічних досліджень інституту перегляду рішень за нововиявленими обставинами не було. Однак він досліджувався як складова частина перегляду судових рішень у порядку виключного провадження в дисертаційному дослідженні Н. Р. Бобечка. Наукові результати цієї роботи стали теоретичним під-ґрунтям для подальшого дослідження проблеми перегляду судових рішень за ново-виявленими обставинами, але обсяг дисертації з об'єктивних причин не дозволив до-слідити всі актуальні питання перегляду рішень за нововиявленими обставинами.
Відсутність в теорії кримінального процесу спеціального дослідження моно-графічного характеру, наявність суперечливих суджень з питань правової природи, підстав, порядку, структури інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, ступеня адекватності принципам кримінального процесу, недостатнє законодавче врегулювання та відсутність єдності судової практики зумовили вибір теми цієї роботи .
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу та правосуддя Луганського державного університету внутрішніх справ МВС України і є складовою частиною цільової ком-плексної “Програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 рр.” (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 КМ/1), що відтворено у плані науково-дослідної роботи академії й затверджено на засіданні вченої ради Луганського академії внутрішніх справ МВС України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розроблення теоретичних основ інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, роз-криття правової природи, підстав перегляду і умов його функціонування.
Для досягнення цієї мети в процесі дослідження ставилися такі основні за-вдання:
1) дослідити методологічну основу формування сучасної доктрини перегляду судових рішень і, зокрема, перегляду за нововиявленими обставинами;
2) проаналізувати історію виникнення інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами;
3) визначити сутність і поняття перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, його місце в загальній системі переглядів;
4) уточнити підстави та виявити передумови перегляду судових рішень за но-вовиявленими обставинами;
5) визначити поняття, встановити зміст та сутність нововиявлених обставин;
6) розкрити структуру провадження з перегляду справ за нововиявленими об-ставинами;
7) на базі проведеного дослідження сформулювати основні положення і про-позиції, спрямовані на вдосконалення законодавства та правозастосовної діяльності з перегляду рішень за нововиявленими обставинами.
Об’єктом дослідження є теоретичні й практичні аспекти сучасного стану та еволюції інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, ди-наміка і зміст його структурних перетворень.
Предметом дослідження є положення чинного кримінально-процесуального законодавства, що стосуються перегляду судових рішень за нововиявленими обста-винами; процедури перевірки матеріалів, порушення проваджень, перегляду справ у суді, а також практика їхнього застосування, теоретичні дослідження в цій галузі, норми кримінально-процесуального законодавства інших держав з зазначених пи-тань.
Методи дослідження визначалися, виходячи з поставлених цілей, завдань, об’єкту й предмету дослідження. Комплексно використовувалася система загальних і спеціально-наукових методів пізнання, що склали методологічне підґрунтя дисер-тації.
Зокрема, з використанням діалектичного методу пізнання всі предмети (яви-ща) вивчалися в єдності та суперечності їх протилежностей, досліджувалися загаль-ні, особливі та одиничні властивості різних видів перегляду судових рішень, встано-влювалася самостійність стадії провадження за нововиявленими обставинами. За-стосування історичного методу дозволило дослідити історію виникнення та розвит-ку інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Порівня-льно-правовий метод використовувався при дослідженні аналогічних або подібних інститутів перегляду в законодавстві інших держав. За допомогою системно-структурного методу була проведена класифікація актів правосуддя, що можуть бу-ти переглянуті за нововиявленими обставинами, сформульовані підстави та переду-мови проваджень з перегляду справ, визначені структура, етапність і поліваріант-ність діяльності з перегляду справ тощо. Застосування логіко-юридичного методу пізнання дозволило виявити суперечливість норм, що визначають поняття нововия-влених обставин і критерії їх систематизації. Статистичний метод був використаний при узагальненні результатів вивчення судової практики.
Загальнотеоретичну базу дослідження забезпечили праці вчених із загальної теорії держави і права, історії держави і права, в галузі кримінального та криміналь-но-процесуального права, цивільного процесуального права, судоустрою, прокурор-ського нагляду, конституційного права тощо.
Емпіричну основу дослідження склали результати вивчення і узагальнення матеріалів судової практики Верховного Суду України та апеляційних загальних су-дів Донецької, Дніпропетровської, Сумської, Луганської, Полтавської областей (130 рішень), прокурорської практики названих областей. При розробці окремих питань узагальнювалися опубліковані статистичні дані Верховного Суду України. Дисер-тант також використала власний 23-річний досвід роботи в органах прокуратури Лу-ганської області.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є першим у вітчизня-ній науці кримінального процесу комплексним, монографічним дослідженням про-блем перегляду судових рішень у кримінальному судочинстві за нововиявленими обставинами. У ньому обґрунтовується низка положень, що містять, на думку авто-ра, наукову новизну. До них слід віднести такі:
– визначена структура процесуальної діяльності з провадження за нововияв-леними обставинами, яка характеризується багатоетапністю, поліваріантністю і по-слідовністю, зміст і наступність елементів якої визначаються сутністю і змістом прийнятих процесуальних рішень;
– виявлена неадекватність процедури провадження з встановлення нововияв-лених обставин за правилами досудового слідства завданням стадії перегляду судо-вих рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Запропоновано нормативне врегулювання цього питання;
– з'ясовані процесуальні підстави початку провадження за нововиявленими обставинами;
– визначена структура діяльності прокурора від етапу перевірки відомостей про нововиявлені обставини й до етапу ініціації перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Зроблено висновок, що кожний етап цієї ді-яльності повинен завершуватися відповідним актом прокурора;
– аргументована необхідність припинення строків провадження у зв’язку з но-вовиявленими обставинами при порушенні кримінальної справи з встановлення но-вовиявлених обставин;
– уточнені критерії класифікації нововиявлених обставин і на цїй підставі вне-сено пропозиції щодо вдосконалення процесуального законодавства;
– розкрита правова природа нововиявлених обставин як юридичних фактів з багатокомпонентним фактичним складом;
– уперше розкриті особливості доказування з встановлення нововиявлених об-ставин;
– удосконалено понятійний апарат інституту перегляду судових рішень за но-вовиявленими обставинами. Пропонується вилучення таких кримінально-правових понять, як, наприклад, “фальсифікація доказів” з нормативного визначення критері-їв систематизації підстав порушення провадження у зв’язку з нововиявленими об-ставинами;
– висловлено додаткову аргументацію на користь пропозиції щодо доцільності надання суду повноважень при певних правових обставинах виносити нові судові рішення чи вносити до них зміни;
– підтримана та розвинута ідея щодо визначення й нормативної регламентації правового статусу учасників процесу при провадженні та перегляді судових справ у зв’язку з нововиявленими обставинами;
– надано додаткові аргументи щодо існуючого погляду на необхідність відо-кремлення провадження за нововиявленими обставинами в самостійну стадію, у якої була б піддана комплексному регулюванню вся діяльність, пов’язана з функціону-ванням цього інституту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоно-вані в роботі висновки й пропозиції є внеском як у теорію кримінально-процесуального права, так і в практику його застосування, оскільки розширюють і поглиблюють уявлення про інститут перегляду справ за нововиявленими обстави-нами.
Результати дослідження можуть бути використані в науково-дослідній робо-ті для подальшого розроблення на підставі отриманих результатів існуючих про-блем, а також нових пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства; у нормотворчій діяльності – для вдосконалення чинного законодав-ства, розробки нового Кримінально-процесуального кодексу України (КПК); у прак-тичній діяльності органів досудового слідства, прокуратури та суду – викладені в дисертації положення можуть виконувати методичну функцію, що може забезпе-чить якісне провадження та одержання необхідного для справи результату у встано-вленні нововиявлених обставин, сприятиме поліпшенню загальної якості правоза-стосовної діяльності цих органів; у навчальному процесі – при читанні лекцій з кур-сів “Кримінальний процес”, “Прокуратура України”; підготовці науково-методичної літератури для студентів та ад’юнктів, а також курсів підвищення кваліфікації пра-цівників органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на міжкафедра-льному семінарі Луганського державного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертації використовуються при викладанні навчальної дисципліни „Кримінальний процес” магістрантам, курсантам, студентам та слухачам, а також слухачам курсів підвищення кваліфікації ЛДУВС.
Основні результати дослідження оприлюднювалися на трьох міжнародних на-уково-практичних конференціях: "Стан судової реформи в Україні: проблеми і пер-спективи" (Харків, 2002 ), "Нове кримінально-процесуальне законодавство та за-вдання юридичної підготовки кадрів ОВС" (Луганськ, 2002 ), "Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства" (Луганськ, 2004.).
Публікації: Основні теоретичні положення та результати дисертації викладені у шести одноособових наукових статтях, що опубліковані в фахових виданнях, вне-сених до переліку, затвердженому ВАК України, а також у трьох матеріалах та тезах наукових повідомлень на міжнародних науково-практичних конференціях.

Список литературы ВИСНОВКИ
Основними завданнями перегляду судових рішень за нововиявленими обста-винами є оцінка їх правосудності з метою ефективного поновлення порушених прав осіб. Процесуальний порядок (процесуальна форма) провадження за нововиявлени-ми обставинами має відповідати сучасним стандартам захисту прав і законних інте-ресів осіб, в основу яких покладений принцип верховенства права.
Процесуальна форма кримінального судочинства, що закріплена у чинному законодавстві, базувалася на доктрині примату інтересів держави і її органів віднос-но прав і інтересів людини: КПК закріпив такий порядок провадження за нововияв-леними обставинами, який, перш за все, сприяв розслідуванню нової справи, її роз-гляду та набуттю вироком законної сили, ніж швидкому поновленню порушених прав несправедливо засудженої особи, захисту прав і законних інтересів інших осіб.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що за змістом ст. 6 Конвенції виконання судового рішення має розглядатися як складова судового роз-гляду.
Доступ до правосуддя на стадії виконання судових рішень повинен гарантува-тися на тому ж рівні, що й на стадіях, які йому передують.
Отже, конституційне право на судовий захист не підлягає ніяким обмеженням, а компетенція суду поширюється на усі без виключення справи про захист прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.
Визнання дії принципу верховенства права не тільки в наявності правових за-конів, а й в організації і діяльності органів державної влади, слугує методологічною основою створення такої процедури провадження за нововиявленими обставинами, яка дозволить суду відповідного рівня за наявності достатніх даних, отриманих за результатами дослідчої чи слідчої перевірки, своїм рішенням за клопотанням засу-дженого, його родичів, близьких та інших зацікавлених осіб або поданням прокуро-ра призупиняти виконання рішення суду, яким особа визнана винною і піддана по-каранню, до моменту постановлення рішення щодо скасування обвинувального ви-року стосовно цієї особи.
Історія становлення і розвитку на теренах України інституту перегляду справ за нововиявленими обставинами налічує декілька століть. І хоча процесуальна фор-ма перегляду йменувалася зазвичай апеляцією, в нормативних актах, які були дже-релами правового врегулювання у ХV – ХVІІ сторіччях у Східної та Західної Украї-ні: Судебник чи Литовський Статут, Саксонське Зерцало, – існував перелік випад-ків, коли вирок міг бути скасований з підстав, які в сучасному вітчизняному законо-давстві визначаються підставами для провадження за нововиявленими обставинами нововиявленими обставинами.
У Статуті кримінального судочинства 1864 р. вже були сформульовані окремі підстави і введений новий порядок провадження "Поновлення кримінальних справ".
За радянського періоду вперше цей інститут був закріплений у КПК 1922 року, пізніше ця форма перегляду перейшла у КПК УРСР 1927 р. та Криміна-льно-процесуальний кодекс України 1961 року.
Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами як само-стійний вид провадження існує в Україні понад півтора сторіччя, зберігся він і в кримінально-процесуальному законодавстві держав СНД. Притаманний він і розви-нутим демократичним державам світу, незалежно від їхньої правової системи, рівня правової культури, правосвідомості, ментальності, що панують у суспільстві, оскі-льки існування цього інституту є об'єктивною необхідністю та діючим механізмом захисту прав і законних інтересів осіб.
Структура стадії перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами свідчить, що вона виходить за межи судової стадії.
Ця стадія кримінального судочинства складається з декількох структурних елементів (етапів):
1) етап надходження відомостей про нововиявлені обставини;
2) етап порушення провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами;
3) етап після винесення постанови про нововиявлені обставини;
4) етап надходження подання прокурора до суду про перегляд судового рі-шення в зв'язку з нововиявленими обставинами.
Система і зміст нововиявлених обставин знаходяться у постійному динаміч-ному розвитку за двома напрямками: у бік розширення переліку та у бік зміни їх внутрішнього змісту. Визначення поняття нововиявлених обставин законодавче не сформульовано. В літературі поняття “нововиявлених обставин” розкривається че-рез перелік їх ознак. Незважаючи на родову спільність, нововиявлені обставини ма-ють між собою суттєві відмінності, що тягне за собою спроби їх доктринальної кла-сифікації, незаважаючина на наявність легальної класифікації, що міститься у ст. 400-5 КПК України і в її основу покладені різні критерії. Будь-яка класифікація ви-магає, щоб поняття або групи понять були визначені за допомогою однакових кри-теріїв. Нововиявлені обставини слід класифікувати, виходячи не тільки з суб'єктного складу чи порядку провадження, а й з джерел інформації про нововиявлені обстави-ни.
Перша група нововиявлених обставин, що закріплена в п. 1 ч. 1 ст. 400-5 КПК, може бути поділена на дві:
– до першої слід віднести обставини, що є за своєю суттю злочином проти правосуддя;
– до другої – обставини, хоча й пов'язані з неправильністю показань, але не є злочинними діяннями.
Крім того, суб'єктний склад, наданий у ч. 1 ст. 400-5 КПК, не враховує деяких осіб, показання яких або дії можуть впливати на рішення суду, а тому мати значення нововиявлених обставин. До таких осіб відносяться: захисник; особа, щодо якої справа закрита, особа щодо якої застосовано примусові заходи медичного характе-ру.
Оскільки законодавець допускає можливість встановлення певних нововияв-лених обставин у зв'язку з неможливістю постановлення вироку, то такі процесуа-льні ситуації у вигляді переліку мають бути закріплені нормативно.
Наявність вироку суду чи матеріалів перевірки, якими встановлені обставини, перелічені у п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 400-5 КПК, є лише юридичною умовою поновлення справи. Фактичні підстави, що утворюють матеріальну складову юридичного факту, з'являються лише тоді, коли буде доведено щільний, реальний, безпосередній зв'язок між діями учасників або суб'єктів кримінального процесу та змістом вироку суду.
Вимога доведеності потребує визначення кола обставин, що мають бути доведені (предмет доказування), способів, якими має здійснюватися доказування, змісту про-цесу доказування. Встановлення предмета доказування в провадженні за нововияв-леними обставинами мають особливості, які полягають в тому, що частина обста-вин вже встановлена і визначена при ухваленні судом рішення, яке набуло законної сили. Само рішення є юридичною умовою провадження. Встановлений же ним факт неправильності показань, зловживання тощо, як судова частина рішення, має пре-юдиціоальне значення. Але цей факт в процесі доказування досліджується як скла-дова в системі доказів, тому його слід йменувати "преюдиціальний доказ". Але пре-юдиціальний доказ – це ще не нововиявлена обставина, а лише потенційна, яка має стати нововиявленою лише при доведеності її ознак.
Отже, нововиявлені обставини – це також фактичні дані (факти), які встанов-люються системою доказів. Ця система доказів має довести, що неправильність пе-рекладу, показань свідка, обвинувачуваного, підсудного, потерпілого, висновків і пояснень експерта, зловживань з боку прокурора, дізнавача, слідчого або судді при провадженні в справі, або інші обставини: а) раніше не були відомі суду, що поста-новив вирок; б) вплинули на неправосудність цього судового рішення.
Таким чином, слід визначити, що особливістю нововиявлених обставин є те, що вони самі виступають при перегляді судового рішення за нововиявленими обста-винами як складні, поліструктурні доказові факти, які встановлені певною системою доказів.
Процесуальна форма провадження справи за нововиявленими обставинами й безпосередньо перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є підсистемою, що має свій склад і свою структуру. У цій структурі можна виділити "блоки", що складаються з основних компонентів: процесуальної діяльності, суб'єк-тів діяльності, об'єкта діяльності і зв'язків між ними.
Процесуальні відносини, що існували між учасниками судочинства по первіс-ній справі, припинені у зв'язку з набуттям вироком законної сили. Відсутність рег-ламентації правового статусу осіб, що залучені до процесу у зв'язку з перевіркою нововиявлених обставин та переглядом, його законодавча невизначеність ведуть до порушення їхніх прав та законних інтересів. Засуджений, виправданий, особа, щодо якої закрито провадження у кримінальній справі або вжити примусові заходи вихо-вного характеру, мають право: знати підстави порушення провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами, подавати докази, порушувати клопотання, приносити скарги тощо. Вони є суб'єктами, зацікавленими в результаті розслідування справи, тому стосовно них у повному обсязі діють принципи права на захист і презумпції невинуватості.
Чинне законодавство не проводить розмежування між підставами початку пе-ревірки нововиявлених обставин, порушенням провадження за нововиявленими об-ставинами і підставами перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими об-ставинами.
Вирок суду, що набув законної сили, або матеріали перевірки, що добуті в хо-ді провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами, можуть стати підставою для постанови питання про перегляд вже самого рішення суду, підставою для поно-влення провадження у справі. Але вони не можуть бути підставою порушення про-вадження за нововиявленими обставинами, оскільки можуть бути отримані тільки в результаті самого провадження за нововиявленими обставинами.
Тому в структурі процесуальної форми слід виокремлювати не тільки фактич-ні і процесуальні підстави, а й передумови для перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами. Передумови визначають вид провадження, зміст його етапів і обставин, що мають бути встановлені після його закінчення. Передумови можна поділити на дві групи: об'єктивні (фактичні) і процесуальні. Об'єктивними передумовами є достатні фактичні дані, що свідчать не тільки про наявність обста-вин, раніше не відомих суду, а й неможливість врахувати їх при винесенні судом рішення, а також вплив на обгрунтованість рішення, що набуло законної сили.
До процесуальних передумов допустимості перегляду судового рішення на-лежать наявність необхідних процесуальних рішень суду та прокурора, дотримання процедури та строків провадження.
Структура провадження, яка складається з дослідчої перевірки, перевірки в порядку досудового слідства та перегляду судом рішення, передбачає активну дія-льність, яка за своїм змістом не притаманна суду, як органу судової влади, що не ви-ключає, а навіть, передбачає його контроль за таким провадженням.
Підхід, згідно з яким, вказана стадія визначається тільки як судова, є помилко-вим, а звідси і повноваження прокурора сформульовані неповно. Правове положен-ня прокурора, як суб'єкта провадження за нововиявленими обставинами, визнача-ється структурою самого провадження. Прокурор в силу свого статусу на первісно-му етапі перевірки інформації може діяти як в межах правового регулювання Закону України "Про прокуратуру" та Закону України "Про звернення громадян", так і в межах регулювання КПК України. Це надає йому переваги в обранні наступних ета-пів діяльності і винесення відповідних актів в провадженні за нововиявленими об-ставинами.
Алгоритм стадії провадження за нововиявленими обставинами визначає відповідно й структуру діяльності прокурора від етапу перевірки відомостей про нововиявлені обставини й до етапу ініціації перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Обгрунтовано й зроблено висновок, що кожний етап цієї діяльності повинен завершуватися відповідним актом прокурора. Відсутність постанови про порушення провадження в справі, як правової підстави початку провадження за нововиявленими обставинами, рівно як і прийняття її до свого провадження певною особою, як правової підстави для суб'єкта проводити слідчі дії, може причинити втрату отриманої інформації у якості доказів. Тому за-пропоновано на початку провадження за нововиявленими обставинами виносити не тільки постанову прокурора про порушення провадження, а й постанову осо-бою, якій доручена перевірка, про прийняття справи до свого провадження. Ви-значаючи межі провадження за нововвиявленними обставинами, аргументована необхідність зупинення строків провадження при порушенні кримінальної справи для встановлення нововиявлених обставин. Винятковість перевірки та встанов-лення нововиявлених обставин, потребує додаткових процесуальних гарантій і виключного судового провадження. У зв'язку з цим аргументована пропозиція щодо доцільності розширення повноважень суду і надання йому права за певних правових обставин постановляти нові судові рішення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Нормативні акти та офіційні матеріали
1. Временное положение о народных судах и революционных трибуналах // СУ УССР. – 1919. – № 11. – Ст. 141.
2. Всеобщая декларация прав человека // Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М., 2000. – С. 39 – 43.
3. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод // Международные акты о правах человека: Сборник документов. – М., 2000. – С. 539 – 570.
4. Закон Украины "О международных договорах" // http://www.rada.gov.ua.
5. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Євро-пейського суду з прав людини" від 2 лютого 2006 р. № 3477-IV // Офіційний вісник України. – 2006. – № 12. – Ст. 792. – С. 16.
6. Закон України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального ко-дексу України" від 21 червня 2001 року № 2533-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 34 – 35. – Ст. 187.
7. Закон України "Про звернення громадян" // http://www.rada.gov.ua.
8. Закон України "Про міліцію" // http://www.rada.gov.ua.
9. Закон України "Про прокуратуру" // http://www.rada.gov.ua.
10. Закон України "Про статус суддів" // http://www.rada.gov.ua.
11. Закон України "Про судоустрій в Україні" // http://www.rada.gov.ua.
12. Кодекс адміністративного судочинства України // http://www.rada.gov.ua.
13. Конституція України // http://www.rada.gov.ua.
14. Кримінальний кодекс України // http://www.rada.gov.ua.
15. Кримінально-процесуальний кодекс України 1961 року зі змінами та
доповненнями // http://www.rada.gov.ua.
16. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Юридична ін-формаційно-пошукова система "Законодавство", версія 2.6.3.
17. Положение о Верховном кассационном суде // СУ УССР. – 1919. – № 37. – Ст. 444.
18. Положение о Верховном судебном контроле // СУ УССР. – 1921. – № 9. – Ст. 242.
19. Постановление Народного Секретариата Украинской Республики "О введении народного суда" от 4 января 1918 г. // Вестник Украинской Народной Рес-публики. – 1918. – № 5. – 10 января.
20. Проект кримінально-процесуального кодексу України (реєстровий № 3456 д) // http://gska2.rada.gov.ua.
21. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь // http://www.provo.kulichki.com/vip/upk.
22. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан // http://base.zakon.kz/doc.
23. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Киргизия // http://www.gov.kg.
24. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова // http://www.parlament.md/lawarchive.
25. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Таджикистан // http://www.internews.tj.
26. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Узбекистан // http://lawlib.freenet.uz/laws/uzbek/upkuz.
27. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации // http://www.garweb.ru/PROJECT/LAW/doc.
28. Устав уголовного судопроизводства, 1864 г. – Рига, 1916. – 1500 с.
29. Цивільний процесуальний кодекс України // http://www.rada.gov.ua.

ІІ. Практичні матеріали та судова практика
30. Архив Николаевского апелляционного суда. № 1-4а/03.
31. Архів Верховного Суду України за 2004 рік. № 5/ 1-67/04.
32. Архів ВС України. № 5-47/03.
33. Архів Дніпропетровського апеляційного суду. № 1а-8а/03.
34. Архів Донецького апеляційного суду. № 1-34а/04.
35. Архів Донецького апеляційного суду. № 1-7а/03.
36. Архів Полтавського апеляційного суду. № 1-16а/04
37. Архів Сумського апеляційного суду. № 1-15а/03.
38. Архів Сумського апеляційного суду. № 1-25а/04.

ІІІ. Монографії, підручники, посібники, дисертації, автореферати, статті

39. Алексеев С. С. Проблемы теории права. – М., 2000. – 360 с.
40. Алиев Т. Т., Белоносов В. О., Громов Н. А. Принцип презумпции истин-ности приговора, вступившего в законную силу // Российский судья. – 2003. – № 7. – С. 18 – 24.
41. Анашкин Г. З., Перлов И. Д. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельствам. – М.: Юрид. лит., 1982. – 80 с.
42. Аппарова Т. В. Суды и судебный процесс Великобритании. – М., 1996. – 97 с.
43. Бабаев В. К. Логико-юридическая природа правоприменительных актов. Юридические гарантии применения права и режим социалистической законности. – Ярославль, 1977. – 167 с.
44. Бажанов М. И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве: Дис… д-ра юр. наук. – Харьков, 1967. – 250 с.
45. Бажанов М. И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве: Автореф. дис… д-ра юр. наук. – Харьков, 1967. – 21 с.
46. Балакшин В. С. Вновь открывшиеся обстоятельства и их расследование в советском уголовном процессе: Автореф. дис… канд. юр. наук. – Свердловск, 1986. – 19 с.
47. Банин В. А. Предмет доказывания в советском уголовном процессе (гносеологическая и правовая природа). – Саратов: Издательство Саратовского уни-верситета, 1981. – 158 с.
48. Басков В. И. Прокурорский надзор за исполнением законов при рас-смотрении уголовных дел в судах. – М., 1986. – 289 с.
49. Беднарская В. М. Пересмотр судебных решений и контроль за ними // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали міжнародної нау-кової конференції. Харків, 18 – 19 квітня 2002 р. – Х.: Право, 2002. – С. 242 – 246.
50. Безлепкин Б. Т. Уголовный процесс России. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – 180 с.
51. Белобабченко М. К. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоя-тельствам в советском уголовном процессе: Автореф. дисс... канд. юр. наук. – М., 1988. – 21 с.
52. Бенедик И. В. Стадии в юридическом процессе: общетеоретические ис-следования: Дис… канд. юр. наук. – Харьков, 1986. – 203 с.
53. Бережной О. І. Преюдиціональність судових рішень у кримінальних справах: Автореф. дис… канд. юр. наук. – Харків, 2003. – 20 с.
54. Бержель Жан-Луи. Общая теория права.– М., 2000. – 575 с.
55. Берсугурова Л. Ш. Проблемы возобновления дел по вновь открывшимся обстоятельствам: Автореф. дис… канд. юр. наук. – Ташкент, 1989г. – 27 с.
56. Благов Е. В. Неправильное применение уголовного закона как
основание к отмене или изменению приговора: Автореф. дис… канд. юр. наук. – Ка-зань, 1985. – 17 с.
57. Блинов В. М. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельст-вам. – М.: Юридическая литература, 1968. – 120 с.
58. Бобечко Н. Р. Перегляд судових рішень в порядку виняткового прова-дження: Автореф. дис…канд. юр. наук. – Київ, 2004. – 20 с.
59. Бобечко Н. Нововиявлені обставини як підстава для перегляду судових рішень у порядку виняткового провадження // Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції "Проблеми державної освіти і захисту прав людини в Укра-їні". – Львів, 2003. – 563 с. – С. 478 – 480.
60. Боботов С. В. Правосудие во Франции. – М.: Издательство "ЕАВ", 1994. – 198 с.
61. Боботов С. В., Жигачев И. Ю. Введение в правовую систему США. – М.: Издательство НОРМА, 1997. – 333 с.
62. Богословская Л. А. Односторонность и неполнота предварительного или судебного следствия как основание к отмене или изменению приговора: Дис… канд. юр. наук. – Харьков, 1973. – 198 с.
63. Богословская Л. А. Односторонность и неполнота предварительного или судебного следствия как основание к отмене или изменению приговора: Автореф. дисс… канд. юр. наук. – Харьков, 1973. – 19 с.
64. Божьев В. Пределы прав суда кассационной инстанции // Юридический журнал. – 2003. – № 11. – С. 2 – 5.
65. Борисова Е. А. Апелляция в гражданском и арбитражном процессе. – М.: Городец, 2000. – 288 с.
66. Брынцев В. Д. Апелляция: кто "за" // Право Украины. – 1992. – № 12. – С. 19 – 21.
67. Бушуев Г. И. Судья в уголовном процессе. – М., 1984. – 268 с.
68. Ведищев Н. П. Возобновление производства по уголовному делу ввиду новых или вновь открывшихся обстоятельств. – М.: Юрлитинформ, 2003. – 256 с.
69. Великий тлумачний словник сучасної української мови / За ред.
В. Т. Бусел. – К.: Ірпень – ВИФ "Перун", 2003. – 1426 с.
70. Викторский С. И. Русский уголовный процесс. – Учебное пособие М.: Юридическое бюро „Городец”, 1997. – 448 с.
71. Гаджиев Г. А. Конституционный принцип самостоятельности судебной власти в Российской Федерации // Российское право. – 2003. – № 1. – С. 9 – 12.
72. Герасимов И. Ф. Система процессуальных действий следователя. – Свердловск, 1983. – 198 с.
73. Глинська Н. В. Обґрунтування рішень в кримінальному процесі: Дис… канд. юр. наук. – Харків, 2003. – 200 с.
74. Гродзинский М. М. Кассационное и надзорное производство в совет-ском уголовном процессе. – Москва, 1949. – 220 с.
75. Громов Н. А. Возбуждение производства и расследование вновь
открывшихся обстоятельств: Автореф. дис... канд. юр. наук. – М., 1981. – 20 с.
76. Громов Н. А. Возбуждение производства по вновь открывшимся обстоя-тельствам: Учебное пособие. – Волгоград: АС МВД СССР, 1984. – 44 с.
77. Громов Н. А. Вновь открывшиеся обстоятельства //http://jurga.hut.ru /all.docs/u/a/dxoryrff.html. – 2001.
78. Громов Н. А., Николайченко В. В., Францифоров Ю. В. О действии принципов публичности и диспозитивности при возобновлении уголовных и граж-данских дел // Правоведение. – 1999. – № 1. – С. 188 – 192.
79. Громов Н. А., Фаринич П. И. О времени открытия новых обстоятельств в уголовном судопроизводстве // Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 70 – 74.
80. Грошевий Ю. М. Проблеми удосконалення законодавства, що регулює кримінально-процесуальну діяльність // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2(33) – № 3(34). – С. 686 – 691.
81. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Харьков, 1979. – 145 с.
82. Грошевой Ю. М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства. – Харьков, 1979. – 83 с.
83. Дерковская А. О. Правовые последствия постановлений Европейского Суда по правам человека // Закон и право. – 2004. – № 6. – С. 67 – 71.
84. Джатиев В. С. Доказывание и оценка обстоятельств преступления. – Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета,1990. – 152 с.
85. Дигесты Юстиниана / Нерсесянц В. С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства. Для юридических вузов и факультетов. – М.: Из-дательская группа НОРМА-ИНФРА.М, 1998. – 288 с.
86. Дмитриев Ю. А., Черемных Г. Г. Судебная власть в механизме разделе-ния властей и защите прав и свобод человека // Государство и право. – 1997. – № 8. – С. 43 – 47.
87. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы: Монография. – К.: Наукова думка, 1984. – 184 с.
88. Дунас Т. Роль прокурора у захисті прав і свобод людини та громадянина // Прокуратура людина держава. – 2003. – № 8. – С. 100 – 104.
89. Духовский М. В. Русскій уголовный процессъ. – Москва: Складъ М. В. Клюкина, 1910. – 448 с.
90. Елисейкин П. Ф. Судебное установление фактов, имеющих юридиче-ское значение. – М., 1973. – 128 с.
91. Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в ци-вільному судочинстві: теоретичні та практичні аспекти // Право України. – 2004. – № 2. – С. 17 – 21.
92. Захаров Ю., Скобликов П. В тени закона: коррупционные технологии при расследовании уголовных дел // Проблемы права. – 2005. – № 6. – С. 14 – 21.
93. Захаров Д. О. Решения апелляционного суда и их правовые свойства // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали міжнародної нау-кової конференції. Харків, 18 – 19 квітня 2002 р. – Х.: Право, 2002. – С. 273 – 275.
94. Зейдер Н. Б. Судебное решение по гражданскому делу. – М.: Изда-тельство "Юридическая литература", 1966. – 192 с.
95. Зеленецкий В. С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе. – Харьков, 1979. – 167 с.
96. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. – Харьков: КримАрт, 1998. – 340 с.
97. Зеленецкий В. С. Проблемы формирования совокупности доказательств в уголовном процессе: Монография. – X.: Восточно-региональный центр гумани-тарно-образовательных инициатив, 2004. – 108 с.
98. Зеленецкий В. С., Глинская Н. В. Теория и практика обоснования реше-ний в уголовном процессе Украины. – Серия «Юридичний радник». – Харьков: Страйд, 2006. – 336 с.
99. Зинатуллин Т. З. Осуществление правосудия – функция российского уголовного процесса // Российский судья. – 2001. – № 6. – С. 12 – 15.
100. Исаков В. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1980. – 128 с.
101. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За загальною ред. О. Д. Бойко. – К.: Видавничий центр "Академія", 1999. – 568 с.
102. Каз Ц. М. Проблемы доказывания в суде первой инстанции: Учебное пособие. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1978. – 78 с.
103. Калиновский К. Б. Уголовный процесс современных зарубежных госу-дарств: Учебное пособие. – Петрозаводск: Изд-во Петрозаводского государственно-го университета, 2000. – 80 с.
104. Каргатан Н. Практика підтримання державного обвинувачення у кримінальних справах // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 1. – С. 52 – 55.
105. Кашепов В. П. О преобразовании статуса суда в уголовном судопроиз-водстве // Российское право. – 2002. – № 12. – С. 24 – 26 .
106. Кобликов А. С. Вопросы уголовного судопроизводства в Законе о Вер-ховном Суде СССР // Социалистическая законность. – 1980. – № 1. – С. 13 – 16.
107. Коваленко Л., Майстренко О. Правосуддя для всіх, або дещо про суд присяжних // Юридичний журнал. – 2004. – № 5(23). – С. 79 – 81.
108. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи Украї-ни // Право України. – 2003. – № 12. – С. 20 – 24.
109. Ковтун Н. Н., Александров А. С. Апелляционное производство в уго-ловном процессе России: проблемы и решения // Государство и право. – 2001. – № 3. – С. 38 – 45.
110. Колоколов Н. А. Судебная реформа. Некоторые проблемы криминоло-гии, судоустройства и уголовного процесса / Сборник статей. – Курск: Курск, 2000. – 276 с.
111. Колоколов Н. А. Судебный контроль в стадии предварительного рассле-дования: реальность, перспективы // Государство и право. – 1998. – № 11. – С. 31 – 39.
112. Кондаков П. В. Логический словарь-справочник. – М.: Наука, 1975. – 780 с.
113. Кондратьєв О. В. Організаційно-правові проблеми судового контролю: Автореф. дис… канд. юр. наук. – Харків, 2005. – 19 с.
114. Красновский Г., Сулейманов Д. Возобновление производства по уголов-ному делу ввиду новых или вновь открывшихся обстоятельств // Уголовное право. – 2004. – № 1. – С. 77 – 80.
115. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – 1196 с.
116. Кульчак Л. Окремі риси касації за чинним КПК України // Вісник Львів-ського університету. – 2004. – Вип. 39. – 608 с. – С. 513 – 518.
117. Курдадзе М. 3. Пределы доказывания на предварительном следствии. – Тбилиси: Издательство "Сабчота сакартвело", 1986. – 152 с.
118. Куц Г. Г. Європейський Суд з прав людини і Україна // Вісник Верхов-ного Суду України. – 1999. – № 5(15). – С. 18-20.
119. Лазарева В. А. Судебная власть и уголовное судопроизводство // Госу-дарство и право. – 2001. – № 5. – С. 50 – 55.
120. Лазарева В. А. Судебная власть. Судебная защита. Судебный контроль: понятие и соотношение. Лекции-очерки. – Самара: Самарское , 2000. – 64 с.
121. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: планирование, органи-зация. – М.: Юриздат, 1970. – 180 с.
122. Левченко О. В. Система средств познавательной деятельности в доказы-вании по уголовным делам и ее совершенствование: Автореф. дисс... д-ра юр. наук. – Краснодар, 2004. – 55 с.
123. Лобач В.П. Роль прокурора і суду в перегляді судових рішень у кримі-нальних справах // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 3. – С. 45 – 47.
124. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права. – М.: НОРМА, 2003. – 234 с.
125. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве: их виды, со-держание, формы. – М.: Изд-во юрид. лит., 1976. – 168 с.
126. Лупинская П. Проверка законности и обоснованности приговоров // Со-ветская юстиция. – 1991. – № 16. – С. 18 – 21.
127. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве: теория, зако-нодательство и практика. – М.: Юристъ, 2006. – 174 с.
128. Макаркин А. И. Состязательность на предварительном следствии. – Санкт-Петербург: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2004. – 265 с.
129. Мальцев Г. В. Происхождение и ранние формы права и государства / Проблемы общей теории права и государства: Учебник для вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: НОРМА, 1999. – 832с.
130. Маляренко В. Т. Про окремі питання касаційного перегляду криміналь-них справ за новими правилами. // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4. – С. 40 – 43.
131. Маляренко В. Т. Про публічність та диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення // Юридична Україна. – 2004. – № 5. – С. 4 – 16.
132. Манаев Ю. В. Процессуальные решения следователя. Виды, гарантии законности и обоснованности, рекомендации по составлению. – Волгоград, 1979. – 99 с.
133. Мартынчик Е. Г. Основы формирования приговора в советском уголов-ном процессе. – Кишинев: Шнитца, 1989. – 167 с.
134. Мацко А. С., Славитская А. В. Інститут захисту прав людини на звер-нення та дія принципу пріоритету міжнародно-правових норм у внутрішньому пра-вопорядку України // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 1. – С. 94 – 95.
135. Мельничук Г. В. Перспективы и направления развития правосудия как функции государства в российском праве // Российский судья. – 2000. – № 2. – С. 4 – 7.
136. Мирошников І. Ю. Особенности судебного следствия апелляционной инстанции // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи. Матеріали міжна-родної наукової конференції. Харків, 18 – 19 квітня 2002 р. – Х.: Право, 2002. – С. 276 – 279.
137. Михайленко О. Р. Складання процесуальних актів у кримінальних спра-вах: Навч. посібник. – 2-е вид., доп. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 256 с.
138. Михайловская И. Б. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоя-тельствам в советском уголовном процессе // Ученые записки ВИЮН. – Вып.10. – М.: Госюриздат, 1959. – С. 125 – 182.
139. Михеенко М. М., Шибико В. П. Уголовно-процессуальное право Вели-кобритании, США и Франции. – Киев: УМК ВО, 1988. – 186 с.
140. Міхеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
141. Монтескье Ш. Л. О духе законов // Избранные произведения. – М., 1955. – 290 с.
142. Мотовиловкер Я. О. О принципах объективной истины, презумпции не-виновности и состязательности процесса. – Ярославль, 1978. – 90 с.
143. Мотовиловкер Я. О. Основные уголовно-процессуальные функции. – Ярославль, 1976. – 94 с.
144. Мурадьян Э. М. Итерация в судебном процессе // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 55 – 61.
145. Муратова Н. Г. Процессуальные акты органов предварительного рассле-дования. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1989. – 120 с.
146. Мухин И. И. Кассационное обжалование, опротестование и пересмотр приговоров. – М.: Юрид. лит., 1956. – 199 с.
147. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / Михєєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинський А. Я. / Науковий ре-дактор Нор В. Т. / Відп. редактори В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко. – К.: Юрінком Ін-тер, 1997. – 624 с.
148. Научно-практический комментарий к уголовно-процессуальному кодек-су Украины / Под ред. В. Т. Маляренко и В. Г. Гончаренко. – К., 2003. – 782 с.
149. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины / Под ред. Н. И. Мельника, Н. И. Хавронюка. – К.: Каннон, 2002. – 1013 с.
150. Невмержицький Є., Шульженко Ф. Прокуратура в механізмі соціальної правової держави: реалії та перспективи // Юридична Україна. – 2004. – № 3. – С. 63 – 69.
151. Нерсесянц В. С. Философия права. – М.: Изд-во "НОРМА – ИНФРА", 1997. – 256 с.
152. Никеров Г. И. Судебная власть в правовом государстве // Государство и право. – 2003. – № 3. – С. 19 – 25.
153. Новгородская судная грамота // Владимирский-Буданов М. Хрестоматия истории русского права. – Выпуск 1. Издание 3. – Киев, 1899. – 230 с.
154. Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: [Навч. по-сібник для студентів юр. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю. М. Грошевого. – Харків: Право, 2002. – 160 с.
155. Новицкий И. Б. Римское право. Изд. 4-е, стереотипное. – М.: Ассоциа-ция "Гуманитарное знание" Издательское товарищество "ТЕИС", 1993. – 245 с.
156. Омельяненко Г. Питання перевірки законності та обгрунтованості виро-ків вищестоящою судовою інстанцією // Коментар судової практики з кримінальних справ. – Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 128 – 169.
157. Омельяненко Г. Поняття, суть і форми перегляду вироків, постанов і ух-вал суду в кримінальному судочинстві // Право України. – 2003. – № 10. – С. 90 – 94.
158. Орзих М. Ф. Судебная власть в механизме защиты прав человека: док-трина и практика // Юридический вестник. – 2001. – № 4. – С. 124.
159. Перлов И. Д. Возобновление уголовных дел по вновь открывшимся об-стоятельствам // Советская юстиция. – 1971. – № 8. – С. 14 – 15.
160. Перлов И. Д. Надзорное производство в уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1974. – 256 с.
161. Петрухин И. Публичность и диспозитивность в уголовном процессе // Российская юстиция. – 1999. – № 3. – С. 24 – 25.
162. Пилипчук П. П. Перевірка рішень суду першої інстанції у проекті ново-го Кримінально-процесуального кодексу України // Вісник Верховного Суду Украї-ни. – 1999. – № 6(16). – С. 49 – 52.
163. Попов В. Ф. Судебное следствие в системе уголовно-процессуальной деятельности: понятие, значение, сущность и содержание // Российский судья. – 2000. – № 4. – С. 39 – 47.
164. Посник В. С. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельст-вам в советском уголовном процессе: Автореф. дис… канд. юр. наук. – М., 1969. – 19 с.
165. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 / Пам'ятки полі-тично-правової культури України. – К., 1997. – 547 с.
166. Проблемы общей теории права и государства: Учебник для юридиче-ских вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Изд-во "НОРМА – ИНФРА", 1999. – 832 с.
167. Прокурорський нагляд в Україні: Підручник / За загальною ред. М. Й. Курочки та П. М. Каркача. К., 2004. – 424 с.
168. Псковская судная грамота. – Санкт-Петербург: типография Главного Управления Удалова, 1914. – 29 с.
169. Ржевский В. А., Чепурнова Н. М. Судебная власть в Российской Феде-рации: конституционные основы организации и деятельности. – М.: Юристъ, 1998. – 216 с.
170. Ривлин А. Л. Организация суда и прокуратуры в СССР. – Харьков, 1968. – 255 с.
171. Ривлин А. Л. Пересмотр приговоров в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 311 с.
172. Рябинина Т. К. Пределы судебного разбирательства уголовных дел // Российский судья. – 2003. – № 8. – С. 14 – 18.
173. Самыгин Л. Д. Расследование преступлений как система деятельности. – М.: Изд-во Московского университета, 1983. – 182 с.
174. Сибилева Н. В. Допустимость доказательств в советском уголовном процессе. – К.: УМК ВО, 1990. – 68 с.
175. Сібільова Н. В. Еволюція поняття "правосуддя" // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. – Х.: Право, 2005. – № 10. – С. 124 – 136.
176. Сірий М. Система перегляду судових рішень в Україні: погляд у майбу-тнє // Юридичний журнал. – 2003. – № 3. – С. 117 – 125.
177. Смирнов А. В. Модели уголовного процесса. – СПб.: "Наука" – ООО "Издательство "Альфа", 2000. – 224 с.
178. Смыслов В. И. Свидетель в советском уголовном процессе. – М.: Выс-шая школа, 1972. – 160 с.
179. Советский гражданский процесс: Учебник / Под ред. К. И. Комиссарова. – М., 1988. – 398 с.
180. Советский уголовный процесс: Учебник / Под ред. Карнеевой Л. М., Лупинской П. А. – М.: Юриздат, 1980. – 450 с.
181. Стефанюк В. Напрями реалізації положень Конституції судами // Право України. – 1997. – № 1. – С. 50 – 53.
182. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. – Т. 1. – М.: Наука, 1968. – 470 с.
183. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. – Т. 2. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
184. Строгович М. С. Проверка законности и обоснованности судебных при-говоров. – М., 1956. – 318 с.
185. Сушенцов С. Л. Некоторые проблемы возбуждения прокурором произ-водства по уголовным делам ввиду новых или вновь открывшихся обстоятельств. – 2004. – 88 с.
186. Татаров О. Ю. Перевірка заяв та повідомлень про нововиявлені обста-вини: проблеми та шляхи їх вирішення // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. – № 5. – С. 136 – 142.
187. Татаров О. Ю. Розслідування нововиявлених обставин у справах про злочини, вчинені організованими групами // Боротьба з організованою злочинн1стю і корупцією (теорія і практика). – 2005. – № 12. – С. 115 – 120.
188. Темушкин О. П. Организационно-правовые формы проверки законности и обоснованности приговоров. – М., 1978. – 230 с.
189. Тетерин Б. С. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятельст-вам в советском уголовном процессе. – М., 1959. – 88 с.
190. Толочко А. Н. Судебный приговор и его мотивировка. – Киев, 1991. – 88 с.
191. Туманянц А. Р. Судовий контроль за законністю і обгрунтованістю про-цесуальних рішень органів досудового слідства: Автореф. дис… канд. юр. наук. – Харків, 1998. – 19 с.
192. Тыричев И. В. Обжалование и проверка судебных решений, не всту-пивших в законную силу // Уголовно-процессуальное право Российской Федерации: Учебник / Отв. ред. П. А. Лупинская. – М.: Юристъ, 1998. – 696 с. – С. 489 – 525.
193. Уголовное право Украины: Особенная часть: Учебник / М. И. Бажанов, Ю. В. Баулин, В. И. Борисов и др.; Под ред. М. И. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тация. – К.: Юринком Интер, 2003. – 672 с.
194. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации: Учебник / Отв. ред. П. А. Лупинская. – М.: Юрист, 1998. – 696 с.
195. Фазікош Г. Юридична та соціальна природа судового рішення в цивіль-ному судочинстві: сучасні наукові погляди // Право України. – 2001. – № 3. – С. 57 – 60.
196. Федеративная Республика Германия. Уголовно-процессуальный кодекс: с изменениями и дополнениями на 1 января 1993 г. – М.: Издательская фирма "Ма-нускрипт", 1994. – 204 с.
197. Фінько В. Д. Перегляд судових рішень в порядку виключного прова-дження / Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: [Навч. посіб-ник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю. М. Грошевого. – Харків: Право, 2002. – 160 с. – С. 114 – 117.
198. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства. – Т. 1. – Санкт-Петербург: Сенатская типография, 1902. – 515 с.
199. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства. – Т. 2. – Санкт-Петербург: Сенатская типография, 1910. – 607 с.
200. Фоков А. П. Судебная власть в системе разделения властей (Научно-правовые, философские и исторические аспекты) // Государство и право. – 2000. – № 10. – С. 51 – 56.
201. Францифоров Ю. В. Значение независимости судебной власти и эффек-тивности средств судебной защиты прав человека // Российский судья. – 2002. – № 4. – С. 13 – 17.
202. Хотенец В. М. Сущность кассационных определений в советском уго-ловном судопроизводстве: Автореф. ди… канд. юр. наук. – Харьков, 1978. – 17 с.
203. Хрестоматія з історії держави та права України. В 2-х томах / За редак-цією В. Д. Гончаренко. – Київ: "Ін Юре", 1997. – 795 с.
204. Чельцов М. А. Советский уголовный процесс. – М.: Юриздат, 1948. – 625 с.
205. Чистякова В. С. Возобновление дел по вновь открывшимся обстоятель-ствам // Уголовно-процессуальное право Российской Федерации: Учебник / Отв. ред. П. А. Лупинская. – М.: Юристъ, 1998. – 696 с. – С. 547 – 558.
206. Шадрин И. П. Подготовка и принятие управленческих решений – функ-ции научного управления социалистическим обществом. – М.: Юриздат, 1976. – 202 с.
207. Шейфер С. А. Следственные действия: система и процессуальная фор-ма. – М., 1981. – 128 с.
208. Шестакова С. Д. Публичные, частные и дискреционные начала в уго-ловном процессе России и США: сравнительно-правовой анализ // Российский сле-дователь. – 2003. – № 7. – С. 46 – 48.
209. Шишкін В., Куйбіда Р. Оскарження і перегляд судових рішень в Україні. – Київ: Факт, 2003. – 130 с.
210. Шпилев В. Н. Содержание и формы уголовного судопроизводства. – Минск: Изд-во БГУ, 1974. – 144 с.
211. Шумилин С. Ф. Законность и обоснованность судебных решений, при-нимаемых в стадии предания суду: Автореф. дис… канд. юр. наук, – Харьков, 1998. – 17 с.
212. Шумило М. Є. Реабілітація в кримінальному процесі України: Моно-графія. – Харків: Арсіс, 2001. – 320 с.
213. Эйсман А. А. Логика доказывания. – М.: Юридическая литература, 1971. – 112 с.
214. Элькинд П. С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1976. – 143 с.
215. Элькинд П. С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Л., 1963. – 80 с.
216. Юридический энциклопедический словарь / Под ред. Сухарева А. Я. – М., 1984. – 321 с.
217. Якуб М. Л. Показания свидетелей и потерпевших (оценка показаний свидетелей и потерпевших на предварительном следствии и в суде первой ин-станции). – М.: Издательство Московского университета, 1968. – 128 с.
218. Якуб М. Л. Процессуальная форма в советстком уголовном судопроиз-водстве. – М.: Юрид. лит., 1981. – 144 с.
219. Якупов Р. Х. Уголовный процесс. – Волгоград. –1985. – 276 с.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 50





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.