У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Дивідендна політика підприємства
Количество страниц 51
ВУЗ Європейський університет
Год сдачи 2009
Содержание ЗМІСТ

Вступ 3
Розділ 1: Теоретичні обґрунтування дивідендної політики підприємства
1.1. Сутність дивідендної політики та її види 5
1.2. Характеристика дивідендів та джерела їх виплати 10
1.3. Фактори впливу на дивідендну політику підприємства 14
Розділ 2: Дослідження дивідендної політики ВАТ «Азот»
2.1. Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Азот» 17
2.2. Оцінка методів нарахування дивідендів на підприємстві 27
2.3. Аналіз ефективності дивідендної політики підприємства 29
Розділ 3: Напрямки вдосконалення дивідендної політики на ВАТ «Азот» 33
Висновки 45
Список використаної літератури 48
Додатки
Вступ

Інвестиційна політика підприємства вимагає визначення і проведення підприємством дивідендної політики. Проблемами, рішення яких обумовлює необхідність вироблення дивідендної політики, є: з одного боку, виплата дивідендів повинна забезпечити захист інтересів власників і створити передумови для росту курсової ціни акцій, і в цьому розумінні їхнє збільшення є позитивною тенденцією; з іншого боку, збільшення виплати дивідендів скорочує частку прибутку, реінвестованого у розвиток виробництва.
При формуванні дивідендної політики компанії необхідно враховувати, що інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре інформовані про його програму розвитку, причину невиплати й напрямки реінвестування прибутку.
Акціонери негативно відносяться до компаній, які скорочують дивіденди, тому що пов'язують таке скорочення з фінансовими труднощами компанії і можуть продати свої акції, впливаючи на зниження їх ринкової ціни; по-друге, дивідендна політика впливає на фінансову програму і бюджет капіталовкладень підприємства; по-третє, дивідендна політика впливає на рух грошових коштів підприємства ("компанія з поганою ліквідністю може бути вимушена обмежити виплати дивідендів"); по-четверте, дивідендна політика скорочує власний капітал, оскільки дивіденди виплачуються з нерозподіленого прибутку. В результаті це приводить до збільшення коефіцієнта співвідношення боргових зобов'язань і акціонерного капіталу.
Предметом дослідження курсової роботи виступає дивідендна політика підприємства.
Об’єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство «Азот».
Інформаційною основою роботи є вітчизняні і зарубіжні фундаментальні і практичні дослідження сутності та здійснення фінансового планування на підприємстві, Закони України, Укази президента України, постанови Кабінету Міністрів України, статистичні дані по Україні, матеріали ВАТ «Азот» (фінансова звітність, баланс тощо).
Метою курсової роботи є дослідження поняття дивідендів та теоретичного обґрунтування дивідендної політики на підприємстві, визначення ефективності дивідендної політики та пошук шляхів її удосконалення.
Досягнення поставленої мети здійснювалось послідовним вирішенням таких завдань: викладення теоретичних основ дивідендної політики підприємства в цілому; дослідити різні методи нарахування дивіденді; здійснити аналіз ефективності дивідендної політики; на основі проведеного аналізу запропонувати шляхи вдосконалення дивідендної політики та діяльності підприємства в цілому.
В процесі досліджень при вирішенні поставлених завдань застосовувалися методи порівняння, систематизації і логічного узагальнення, аналізу та синтезу, системний підхід, прийоми економічного аналізу, графічний та інші методи наукових досліджень. В курсовій роботі було досліджено дивідендну політику підприємства.




Список литературы Висновки

Результати проведеного дослідження дають підстави для наступних висновків:
1. Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також: сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між: при¬бутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який ре інвестується з метою максимізації доходів власників.
Реально корпорація вибирає конкретний вид дивідендної політики з урахуванням низького або високого дивідендного виходу, стабільних або змінних дивідендів на акцію.
Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід вра¬ховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фі¬нансово-господарської діяльності підприємства: величину са¬мофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв'язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впли¬ває на його вартість.
В інформації про фінансово-господарську діяльність ВАТ, що публікується емітентом у друкованих виданнях, наводяться окремі показники, які характеризують ефективність дивідендної політики, зокрема: частка чистого прибутку, спрямована на виплату дивідендів на привілейовані акції (тис. грн); чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн); дивіденди, нараховані на одну просту акцію (грн).
Враховуючи фактори впливу на дивідендну політику на підприємстві ВАТ «Азот» використовуються такі основні методи нарахування та виплати дивідендів: залишковий метод і стратегія припинення дивідендних виплат; метод стабільних дивідендів; метод стабільної та бонусної частини.
Висновки щодо ефективності дивідендної політики мож¬на зробити на основі аналізу показників прибутковості корпора¬тивних прав, від значення яких залежать обидві складові доходів власників.
За певних обставин ефективною буде така дивідендна полі¬тика, за якої забезпечується зростання ринкової ціни корпора¬тивних прав. У традиційному розумінні рішення власників щодо дивідендів чи реінвестування прибутку залежить від очі¬куваної рентабельності власного капіталу підприємства (Рв) та від ставки зовнішніх доходів (р) за альтернативних вкладень відповідного обсягу капіталу на ринку. Якщо на ринку є мож¬ливість вкласти капітал з вищою нормою дохідності, ніж у підприємство-емітент (за однакового рівня ризику), то доціль¬но приймати рішення щодо виплати дивідендів. Якщо ж на¬впаки, то найраціональнішою буде тезаврація прибутку. Отже, доти, доки Рв>р, з погляду прибутковості власникам доціль¬но реінвестувати весь чистий прибуток. У такому разі ринко¬вий курс акцій зростатиме.
Важливим інструментом дивідендної політики є збільшення статутного капіталу підприємства без залучення додаткових внесків власників. У такому разі відповідна частина прибутку підприємства трансформується у статутний капітал. Причому до статутного капіталу може спрямовуватися як прибуток звітного року, так і залишок нерозподіленого прибутку минулих років.
Вдаючись до цього прийому, підприємства можуть досягти двох цілей:
1) забезпечити певний рівень самофінансування, оскільки прибуток залишається на підприємстві;
2) збільшити базу для нарахування дивідендів. Збільшення статутного капіталу супроводжується, як правило, виплатою дивідендів акціями, які емітуються за номінальною ва¬ртістю, тобто без ажіо. Виплата дивідендів акціями здійснюється відповідно до частки участі кожного з власників у статутному капіталі. Зазвичай така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів (власників) у статутному капіталі підприємства-емітента. Акціонери, які бажають отримати грошові кошти, мо¬жуть реалізувати безоплатно отримані акції на рин¬ку. До цієї форми виплати дивідендів вдаються підприємства, які динамічно розвиваються і мають постійну потребу в капіталі. При емісії цих акцій необхідно стежити, щоб така операція сут¬тєво не вплинула на «розмивання» статутного капіталу та на рин¬ковий курс корпоративних прав. Після збільшення статутного капіталу можна підвищити абсолютну суму дивідендів за стабі¬льної ставки їх нарахування.
Першочерговим завданням має бути забезпечення фінансової стабільності суб'єкта господарювання шляхом максимального використання внутрішніх важелів ресурсного забезпечення кругообігу виробничих фондів", підвищення фондовіддачі і рентабельності активів, забезпечення високої ліквідності боргових зобов'язань. Водночас фінансовий менеджер повинен аналізувати доступну інформацію про діяльність конкурентів підприємства, прогнозувати вплив зовнішніх чинників на фінансовий стан підприємства, розробляти запобіжні чи альтернативні заходи, щоб забезпечити фінансову стійкість і конкурентоспроможність.
Раціональна дивідендна політика дозволяє максимізувати добробут акціонерів підприємства і одночасно забезпечити фінансування його діяльності.

Список використаної літератури
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28.06.1996 р. – К.: Просвіта, 1996.
2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (від 16.07.1999 р. № 996-XIV) // ВВР. – 1999. – № 40, с. 365.
3. Закон України “Про господарські товариства” (від 09.09.1991 р. № 1576 - XI) // ВВР. – 1991. – № 49, с. 683.
4. Закон України “Про власність” (від 07.02.1991 р. № 697 - XII) // ВВР. – 1991. – № 20, с. 249.
5. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР) // ВВР. – 1995. – № 4, с.28.
6. Закон України “Про податок на додану вартість” (від 03.04.1997 р. № 168/97ВР) // ВВР. – 1997. – № 21, с. 156.
7. Господарський кодекс України / Стаття 19 / (від 16.01.2003 р. № 436 - IV) // ВВР. – 2003. – № 18, – № 19-20, – № 21-22, с. 144.
8. Ареф’єва О.В. Планування економічної безпеки підприємств. / О.В.Ареф’єва, Т.Б. Кузенко. – К.: Вид – що Європ. ун–ту, 2005. – 170 с. – Бібліогр.
9. Білик М. Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах - Фінанси України: журнал, 2006 р. № 4.
10. Бобров Є.А. Сучасний стан і перспективи розвитку кредитування малого бізнесу // Фінанси України. – 2004. – № 1.
11. Бочаров В.В. Финансовій анализ. – С.П., 2001.
12. Варналій З.С., Білоус Г.М., Блешмудт П.П. Мале підприємництво України: стан, проблеми та перспективи розвитку // Економіка і управління. Науковий журнал. – 2000. – № 1.
13. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – 2–е вид., випр. і доп. – К.: Т – во “Знання”. – КОО, 2003.
14. Воротіна Л.І. Малий бізнес та підприємництво. – К., 2004.
15. Гитман Л. Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования / Пер. с англ. – М.: Дело, 2001.
16. Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності: Проблеми анализу. – К.: Зв’язок, 2000.
17. Грачев А.В. Анализ и управление финансовой финансовой устойчивостью предприятия: Учебно – практическое пособие. – М.: Издательство “Финпресс”, 2002.
18. Гребельный В.И. Финансы предприятий: Учебное пособие. – 2-е изд. с измен. и доп. – К.: Изд. – во Европ. Ун-та, 2003. – 232 с. – Библиогр.
19. Гриньова В. М., Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання – Прес, 2004.
20. Гузенко О.П. Фінансове планування на промислових підприємствах - Фінанси України: журнал, 2003 р. № 11.
21. Жовновач Р. І. Ппроблеми фінансовго планування на укрїнських підприємствах - Фінанси України: журнал, 2004 р. № 1.
22. Економіка підприємства: Підручник/за заг.ред. С.Р. Покропивного. Вид. 2-ге перероб. та доп.- К.: КНЕУ, 2000.
23. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А.Белюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток; за ред. Акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КИЄУ, 2001.
24. Задорожний І.С., Задорожний В.І. Комбінований метод підвищення ефективності проектування системи управління підприємством.// Пошук.-2002. – № 1 (2).
25. Зятьковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. 2–ге вид., перероб. та доп. – К.: Кондор, 2003.
26. Ізмайлова К.Р. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К.: МАЧП, 2000.
27. Коробов М.Я. Фінансово – економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.
28. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і управління. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.
29. Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М. Фінансовий менеджмент. Навч. посіб. – Херсон: Олді – плюс, 2003.
30. Кузьмін О.Є., Комарницький І.М. Фінансова інфраструктура для підтримки малих підприємств // Фінанси України. – 2003. - № 2.
31. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.
32. Малич В.А. Анализ финансовой деятельности предприятия. – СПб : СПб ДИТП, 2002.
33. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємстві: Затв. Наказом Держкомітету промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47.

Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 200





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.