У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Мультикультурні демократії (Бельгія, Канада, Швейцарія)
Количество страниц 113
ВУЗ Чорноморський державний університет ім. Петра Могили
Год сдачи 2011
Бесплатно скачать 22083.doc 
Содержание План

Вступ
Розділ 1. Особливості розвитку ідей мультикультуралізму та мультикультурної демократії в кінці ХХ – на початку ХХІ століття.
1.1. Наукові підходи до трактування мультикультуралізму в роботах західних науковців кінця ХХ – ХХІ століття;
1.2. Специфіка мультикультурної демократії як суспільно-політичного феному.
Розділ 2. Становлення та еволюція моделі мультикультурної демократії в Бельгії, Канаді та Швейцарії.
2.1. Бельгійський досвід побудови демократії в мультикультурному суспільстві;
2.2. Формування мультикультурної демократії в Канаді;
2.3. Швейцарський тип мультикультурної демократії: специфічні характеристики та проблеми.
Розділ 3. Сучасний розвиток мультикультурних демократій та використання їх досвіду в Україні.
3.1. Тенденції та перспективи впровадження моделі мультикультурної демократії в умовах глобалізації;
3.2. Використання досвіду мультикультурної демократії в умовах України.
Висновки
Список використаної літератури
Додатки







Вступ
У XXI столітті культурно-політичні відмінності між соціумами різних національностей та етносів в середині багатьох держав не тільки зберегалися, але й стали відігравати набагато важливішу, а в деяких випадках, провідну роль в політичному житті окремих країн. Із формальним зростанням рівня демократизації сучасного суспільства, політика, що нівелює культурне розмаїття, більше не є прийнятною для сталого розвитку спільнот. Нині все гостріше постає проблема співіснування декількох етнічних груп в межах одного соціального організму. Тому проблема становлення та функціонування мультикультурної демократії набуває безумовно актуального значення в сучасних умовах розвитку людства. Для багатьох країн світу, а, зокрема, Бельгії, Канади та Швейцарії ці питання завжди були актуальними історично. Водночас, навіть сьогодні вони продовжують стикатися з двома проблемами: викликами культурного розмаїття та необхідністю демократизації власних суспільств. Враховуючи недоліки функціонування ліберально-демократичних режимів, а також реальну ситуацію поліетнічності, що спостерігається в межах багатьох світових держав, феномен мультикультуралізму набуває посиленої актуальності. В свою чергу, побудова моделі мультикультурної демократії стає найбільш сприятливою умовою консолідації етнічних груп всередині окремих держав та гармонізації їх подальшого співіснування.
Треба зазначити, що для розгляду обрано дві теоретичні концепції, які викликають багато суперечок в політичній науці: мультикультуралізм і демократія. Важливим для дослідження є сумісність мультикультуралізму і демократії саме у форматі моделі мультикультурної демократії на рівні теорії та практики.
Основою для вивчення концепту мультикультуралізму послужив ряд зарубіжних та вітчизняних досліджень. У 1924 році з'явився термін «культурний плюралізм», який можна вважати синонімом мультикультуралізму. Його вжив американець X. Каллен у статті «Демократія проти плавильного котла», де він висловлював свої міркування проти політики асиміляції мігрантів, що проводилася американським урядом [81, с. 45]. Німецький та американський науковець Г. Маркузе, який вважається одним із засновників концепції мультикультуралізму, в ідеалі уявляв його собі таким чином: у суспільстві з розвиненими інститутами демократії мирно співіснують різні культурні громади, в рамках яких індивід реалізує своє право на власну культурну ідентичність [61, с. 90].
Питання мультикультуралізму та формування мультикультурної демократії отримали певне висвітлення у науковій літературі. Проте, у літературі ці категорії аналізуються переважно відокремлено. Так, існують праці, присвячені окремо аналізу явища мультикультуралізму та перспектив його подальшого розвитку. Серед них можна виділити роботи канадського дослідника У. Кімлики, який розробляє питання мультикультуралізму та мультикультурного громадянства [76], [77], [78]. У своїй роботі «Мультикультурне громадянство» вчений наголошує на тому, що держава не може відокремитися від етнічних проблем та етнічності в цілому [78, с. 76]. На його погляд, забезпечення співіснування різних культур в єдиному державному об’єднанні підвищує стабільність у суспільстві та ліквідує нерівність між етнічними та релігійними групами. В дослідженні «Імміграція, мультикультуралізм, та держава всезагального добробуту» автор проводить паралелі між розвитком мультикультуральних практик та гармонізації розвитку суспільства в напрямку підвищення його добробуту та сталості [77]. Загалом, автор притримується оптимістичного ставлення до явища мультикультуралізму та необхідності його реалізації на практиці. Західний теоретик мультикультуралізму Ч. Тейлор, в свою чергу, вважає, що мультикультуралізм є способом захисту спільнот від руйнівних впливів ліберальної індивідуальної автономії, що висвітлено автором в праці «Мультикультуралізм та «політика визнання»» [76]. Науковці Д. Ролс та Б. Беррі, навпаки, зазначають, що мультикультуралізм не суперечить практиці ліберально-демократичних держав, оскільки етнокультурні групи в країнах США, Західної Європи, Канади, Австралії в цілому прагнуть бути повноцінними учасниками суспільно-політичних процесів даних країн [81], [40, с. 109]. На їх думку питання стоїть в тому яким чином мають легітимізуватися колективні права різних національно-культурних спільнот, вирішенням якого вони і вважають політику мультикультуралізму. Тож, в західній політичній думці питання мультикультуралізму є досить грунтовно відображеним та вивченим, проте, від того, не позбавленим певних суперечностей саме в його реалізації та пристосування для певної держави.
Основоположеними для вивчення мультикультурних демократій є ідеї наступних вчених: С. Бенхабіб, Г. Терборн, Ч. Кукатас, В. Ньюмен. У своїх роботах вони вивчають зародження і розвиток ідей мультикультуралізму, специфіку їх застосування на практиці, а також можливість реалізації моделі мультикультурної демократії в окремих державах (Канада, Німеччина, Австралія, США).
У політичній думці країн колишнього Радянського Союзу питання мультикультуралізму та мультикультурної демократії розглядаються в роботах таких авторів, як: В. Афанасьєвський [3], В. Летова [36] та інші.
Російський автор В. Афанасьєвський в своїй роботі «Мультикультуралізм і процеси глобалізації в сучасному світі» аналізує переважно питання співвідношення та взаємовпливів процесів глобалізації та практик мультикультуралізму [3]. Дослідник переконаний, що вони є взаємообумовленими, а мультикультуралізм є неодмінною характеристикою сучасного глобалізаційного суспільства. Авторка В. Летова досліджує мультикультурну реальність, що постає сьогодні перед більшістю західних країн в своїй роботі «Мультикультурна реальність» [36]. Вона вважає, що мультикультуралізм пов’язується нині із значними складнощами у його становленні та втіленні на практиці. Але ці автори розглядають питання мультикультуралізму окремо від проблематики демократії, не досліджуючи співіснуівння цих двох понять, в контексті моделі «мультикультурна демократія».
Що стосується проблематики саме мультикультурної демократії, то праць, присвячених даному питанню, не багато. Так, Т. Флейнер у роботі «Конституційна демократія в мультикультурному та глобалізованому світі» визначає формою нової мультикультурної держави саме демократичну [72, с. 344]. А. Маррі у праці «Мультикультурна демократія: щодо кращої демократії» пише про те, що мультикультурна демократія поєднує в собі та сполучає соціально-економічне, політичне та культурне розмаїття та є більш досконалою, ніж всі інші різновиди демократії, розроблені раніше [79]. М. Патрік «Права та визнання: перспективи мультикультурної демократії» наголошує на тому, що лібералізм отримав поразку у захисті прав людини та окремих груп, що викликає до життя нові концепції, які здатні будуть цю ситуацію змінити [81]. Оптимальною моделлю врядування у XXI столітті він вважає мультикультурну демократію.
Аналіз матеріалів з даної проблематики показує, що на Заході феномен мультикльтуралізму та мультикультурної демократії отримав достатнє висвітлення в науковій думці. Авторами розроблено багато концепцій та підходів стосовно напрямків їх становлення та розвитку. Водночас, вітчизняні вчені також починають активно перейматися питаннями мультикультуралізму. Слід, однак, зауважити, що серед українських дослідників немає єдиної позиції щодо даної проблеми, а питання мультикультурної демократії є майже не висвітленим. Отже, підсумовуючи стан розробки обраної проблеми, можна стверджувати про слаборозробленість політологічного підходу до проблеми мультикультуралізму та мультикультурної демократії у вітчизняній науковій літературі.
Таким чином, метою дослідження виступає: проаналізувати феномен становлення та функціонування мультикультурної демократії в Бельгії, Канаді та Швейцарії, заради усвідомлення позитивів їх досвіду і з'ясування можливості її втілення в Україні.
Об’єктом дослідження є політична система суспільства.
Предметом дослідження виступають механізми та особливості становлення і розвитку мультикультурних демократій на прикладі Бельгії, Канади та Швейцарії.
У якості гіпотези дослідження висувається припущення про те, що феномен становлення та функціонування мультикультурної демократії не є спробою вирішення всіх проблем, а лише усвідомленням того що вона є найбільш сприятливою моделю серед існуючих сьогодні для врегулюваня етнокультурних конфліктів.
Мета і гіпотеза обумовлюють виконання наступних завдань:
1) зробити огляд та аналіз літератури з даної проблематики;
2) розглянути основні наукові підходи до трактування категорій «мультикультуралізм» та «мультикультурна демократія»;
3) проаналізувати досвід реалізації моделі мультикультурної демократії на прикладі Бельгії, Канади та Швейцарії;
4) проаналізувати функціонування моделі мультикультурної демократії в процесі глобалізації;
5) за можливістю сформулювати певні рекомендації стосовно обраної теми задля відкриття можливостей використання позитивного досвіду мультикультурної демократії в Україні.
Структура роботи обумовлена її метою та завданнями і складається з трьох частин: у першій частині здійснюється дослідження особливостей розвитку ідей мультикультуралізму, характеризується явище «мультикультурна демократія» на основі вивчення теоретичних концепцій вчених кінця ХХ – початку ХХІ ст. Друга частина розглядає становлення та еволюцію мультикультурної моделі демократії в Бельгії, Канади та Швейцарії. В третій частині висвітлюються проблеми подальшого розвитку мультикультурних демократій в умовах глобалізації, також розглядається можливість використання досвіду мультикультурної демократії в умовах України.
При написанні роботи були використані наступні методи: історичний, зокрема, при здійсненні аналізу особливостей реалізації ідей мультикультурної демократії у Бельгії, Канаді та Швейцарії; системний, який було використано при характеристиці механізмів та особливостей становлення і розвитку мультикультурних демократій в політичних системах Бельгії, Канади та Швейцарії; аналізу і синтезу, який застосовувався для аналізу фактів та реалій життя цих країн, обробки літературних джерел з даної проблематики; порівняльний, що було застосовано під час порівняльного аналізу розвитку мультикультурної демократії в досліджуваних країнах.
Новизна роботи полягає в тому, що вона є однією з перших спроб у форматі студентської дипломної роботи розглянути основні теоретичні уявлення про поняття «мультикультурна демократія», а також вперше проаналізувати специфіку її втіленя в життя у Бельгії, Канаді та Швейцарії. На основі цього сформулювати рекомендації для усвідомлення позитивів мультикультурної демократії і з'ясування можливості її втілення в Україні.
Практичне застосування роботи полягає у тому, що її результати можуть використовуватися при вивченні дисциплін: «Політична культура», «Порівняльна політологія», «Політичні інститути та політичні процеси», «Політичні режими та політичні системи», у роботі політичних партій, громадських організацій та установ, які мають зв’язки з національними спільнотами та меншинами, у масово-роз’яснювальній роботі серед населення.
Апробація результатів дипломної роботи. Результати дипломного дослідження знайшли відображення у науковій статті (у співавторстві з науковим керівником), яка готується до друку у фаховому виданні з політичних наук.
Список литературы Висновки

Дослідивши модель мультикультурної демократії в політичній теорії та варіанти практичного застостосування цієї моделі на прикладі окремих держав (Бельгії, Канади, Швейцарії), можна зробити наступні висновки:
У результаті дослідження, можемо вважати гіпотезу, висунуту на початку дослідження, підтвердженою: доцільність та ефективність побудови і функціонування мультикультурної демократії в окремих державах не є спробою вирішення всіх проблем, а лише усвідомленням того що вона є найбільш сприятливою моделю серед існуючих сьогодні для врегулюваня етнокультурних конфліктів
Аналіз матеріалів з даної проблематики показує, що на Заході феномен мультикльтуралізму та мультикультурної демократії отримав достатнє висвітлення в науковій думці. Проте, у літературі ці категорії аналізуються переважно відокремлено. Лише деякі західні вчені розглядають мультикультурну демократію як нову модель для поліетнічних держав. Авторами розроблено багато концепцій та підходів стосовно напрямків їх становлення та розвитку. Водночас, вітчизняні вчені також починають активно перейматися питаннями мультикультуралізму. Слід, однак, зауважити, що серед цих дослідників немає єдиної позиції щодо даної проблеми, а питання мультикультурної демократії є майже не висвітленим.
Розглянувши основні підходи до трактування мультикультуралізму та
мультикультурної демократії, можемо констатувати, що мультикультуралізм, всупереч широко поширеній думці, є надбанням надзвичайно тривалого історичного періоду. Мультикультуралізм, перш за все, як практика, є своєрідна платня за стабільний розвиток суспільства шляхом делегування частини реальних і уявних переваг окремим національно-культурним групам. Як теорія він спрямовується на усвідомлення поліетнічності та полікультурності в рамках того або іншого співтовариства.
Автором спробував надати власне визначення поняттю «мультикультуралізм», як то: політична теорія та практика, які стверджують правомірність та цінність культурного плюралізму, доцільність та значущість багатомірності та різноманітності культурних форм (етнічних, расових та ін.), та, водночас, є інструментом і механізмом узгодження різнонаправлених інтересів в суспільстві. У широкому розумінні мультикультуралізм є світоглядною парадигмою. В той час, як у вузькому значенні він виступає політикою та практикою.
Здійснивши теоретичний аналіз становлення та розвитку моделі мультикультурної демократії , можна підсумувати:
- по-перше, мультикультурна демократія зводить до мінімуму можливість існування постійних пригнічених спільнот. Більш того, мультикультурна демократія прагне враховувати культурне, соціально-економічне розмаїття своїх громадян разом з політичними відміностями;
- по-друге, мультикультурна демократія більш повно задовольняє потреби усіх громадян, роблячи їх різноманітність значимою і, таким чином, громадяни більш ймовірно будуть брати участь у виборах та інших демократичних процесах.
Аналізуючи проблеми співвідношення явищ демократії та мультикультуралізму в теорії та на практиці, автор прийшов до такого визначення поняття «мультикультурна демократія»: це є теоретико-прикладна модель політичної системи держави, яка не є статичною і постійно еволюціонує, для якої характерними є демократичні інститути прийняття рішення в умовах культурного, політичного, ідеологічного, релігійного та мовного плюралізму.
З огляду на актуальність та практичну значущість концепції мультикультурної демократії та власне мультикультуралізму, варто зауважити, що за їх допомогою сучасні західні вчені намагаються осмислити транснаціональні та контркультурні орієнтації, які все більше набирають силу у XXI столітті.
Проаналізувавши досвід реалізації моделі мультикультурної демократії на прикладі Бельгії можна стверджувати, що: для мультикультурної демократії Бельгії сьогодні характерні наступні тенденції. Перше – цілеспрямованне впровадження політики мультикультуралізму. Друге – адекватний сьогоденню вибір форми державного устрою для країни в контексті проведення мультикультурних практик на загальнонаціональному рівні. Третє – існування сепаратистських настроїв в бельгійському суспільстві, що зберігає свою загрозливу актуальність. Однак, в цьому ж випадку, сепаратистські настрої можуть грати позитивну роль, стимулюючи представників політичної еліти до об'єднання зусиль на шляху збереження єдності країни.
Бельгійський федералізм тим не менш може слугувати прикладом успішного політичного пристосування і гнучкості в питаннях державного будівництва та становлення демократії в поліскладовому (мультикультурному) суспільстві. Попри деякі складнощі, є підстави вважати, що Бельгія є успішним прикладом трансформації політичної системи держави з урахуванням етнічного чинника.
Мультикультурна демократія у Канаді створила не суспільство «національних гетто», а суспільство «рівної участі» де акцентується увага не на встановленні автономних кордонів проживання певних груп (Бельгія, Швейцарія), а навпаки залученні всіх груп до міжетнічного діалогу та розбудови демократії в Канаді. Становлення мультикультурної демократії в Канаді має на меті інтеграцію індивідів до єдиної політичної нації без позбавлення їх права на збереження власної етнокультурної, релігійної та інших ідентичностей.
Введення політики мультикультуралізму дало змогу канадському уряду зменшити негативи від тих проблем, які становили реальні загрози єдності суспільства та національній безпеці країни у 60–70-ті роки ХХ століття. Це стосується, передусім так званого, сепаратизму у провінції Квебек.
Для Канадської мультикультурної демократії є важливим той факт, що чим більше канадське суспільство стає культурно та расово змішаним, тим більше стає необхідність в терпимості та розумінні один одного. Модель мультикультурної демократії, в свою чергу, відповідає потребам як коріних жителів, так і новоприбулих до Канади.
Швейцарії вдалося побудувати систему мультикультурної демократії, яка не є еталоною, але є динамічною і гнучкою у реакції на суспільні потреби та виклики. В ній чітко встановлені цілі та механізми пошуку консенсусу з меншинами. Владі вдається мотивувати культурні меншини брати участь у процесі ухвалення рішень. В свою чергу культурні групи переконані у тому, що в них є можливість успішно відстоювати свої ідеї та інтереси. Зрештою можна підсумувати, що швейцарська мультикультурна демократія втілюється у трьох принципах: самовизначення культурних груп і кожного окремого її члена, представництво етнічних, мовних, релігійних груп в органах влади, захист меншості на всій теріторії Швейцарії.
Особливістю є федеративний устрій Швейцарії, який надає можливість пов'язати культурні групи, а мультикультурна демократія, в свою чергу, не заважає їх ефективним переговорам та співпраці. Водночас традиційні політичні процедури та інститути, що склалися в мультикультурній Швейцарії, так глибоко укорінилися, що перетворили неоднорідне співтовариство на політично гомогенний народ.
Важливою при побудові та функціонувані мультикультурної демократії є імміграційна політика, особливо для такої країни як Швейцарія, що привертає до себе емігрантів з усієї Європи. Таким чином є підстави вважати, що мультильтуральна демократія Швейцарії виступає як «конгломерат суперечностей», які до певного ступеня, можуть гарантувати мир і згуртованість суспільства.
Отже політика втілення мультикультурної демократії в Швейцарії багато в чому спирається на такі принципи: концепцію безнаціональної держави, принцип покладання повноважень і відповідальності на всі рівні органів влади, проведення міжнародної політики нейтралітету, забезпечення соціального балансу завдяки суспільній солідарністі, самовизначення через автономію етнічних груп.
Дослідивши особливості реалізації ідей мультикультурної демократії у зазначених країнах (Бельгія, Канада, Швейцарія): можна констатувати, що на даний час мультикультурна демократія в Бельгії, Канаді та Швейцарії продемонструвала свою гнучкість і здатність до адаптації, що є черговим свідченням життєздатності цієї моделі. Як і звичайна демократія, мультикультурна демократія не повторюється ніде: ідентичних мультикультурних демократій не існує. Проте, де-факто, мультикультурна демократію уявляють собою варіант прагматичного втілення концепції плюралістичної демократії.
Не можна абсолютизувати, та ідеалізувати, мультикультурні моделі демократії як варіант «на всі випадки життя». Втім варто водночас зазначити, що сучасна модель мультикультурної демократії є ефективним політичним механізмом для побудови демократичної багатоскладового суспільства заснованого на етнолінгвістичному, ідеологічному, релігійному та культурному різноманітті.
Таким чином, мультикультурна демократія в Бельгії, Канаді та Швейцарії може розглядатися як ефективний метод вирішення конфліктів у багатоскладових товариствах (в силу того, що їх сегментарні відмінності визнаються, а не відкидаються, і на їх основі будується діалог між елітами).
Проаналізувавши функціонування моделі мультикультурної демократії в процесі глобалізації треба зазначити, що глобалізація є складним явищем і включає в себе як привабливі, так і досить суперечливі процеси. Привабливість її пов'язана, наприклад, з високим рівнем свободи, якої набуває людина в своїй діяльності. Прикладом ж тих проявів глобалізації, які викликають питання у їх доцільності, може послужити вестернізація культур з якою найчастіше асоціюють глобалізацію, і побоювання втратити свою культурну ідентичність. У цих умовах виникає необхідність переосмислення ролі і значення мультикультуралізму, покликаного в ідеалі забезпечувати безконфліктність мультикультурних суспільств.
Глобалізаційні процеси є невідворотньою реальність, в той час, як формування мультикультурних демократій є лише початковим етапом винайдення дієвого механізму культурного співіснування. Тому головною метою мультикультурної демократії повинно стати не зберігання традицій, а захист культурної свободи на світовій арені.
Дослідивши можливість і ефективність впровадження мультикультурної демокатії в Україні можна підсумувати, що модель мультикультурної демократії в Україні має стати новою політичною стратегією, що визначатиме якісно нові засади організації політичного процесу, які базуються на тому, що особистість повина бути вільною від негативних етнокультурних стереотипів і володіти розвинутим почуттям розуміння інших кульутр.
Таким чином маємо підставу говорити, що досвід цих країн було б доцільно вивчати та аналізувати і в Україні, особливо щодо механізмів федеративного устрою та сприяння реалізації специфічних інтересів національних меншин у місцях компактного проживання, підтримки відповідних регіональних програм як з боку місцевої, так і центральної влади.
З метою, усвідомлення позитивів досвіду впровадження мультикультурної демократії в Бельгії, Канаді, Швейцарії і можливості його застосування в умовах України уявляється доцільним надати певні рекомендації:
На місцевому рівні
- Кафедрі політичних наук ЧДУ імені Петра Могили – розробити та запровадити навчальний курс під назвою «Основи демократії: теорія і практика», що міститиме в собі характеристику всіх демократичних концепцій, а зокрема, і концепції мультикультурної демократії (Див. Додаток К);
- Раді національних товариств міста Миколаєва – поглибити співпрацю з місцевими органами влади стосовно вирішення мовних, релігійних питань різних національностей, що проживають у місті Миколаєві. Крім того, заохочувати та сприяти проведенню міжнаціональних культурних заходів представниками національних меншин міста. Доцільним вбачається розробка концепції соціальної реклами, спрямованої на підвищення толерантності та культури міжетнічного спілкування у місті Миколаєві (Див. Додаток Л);
- Вченим суспільно-гуманітарного напрямку – присвячувати більше уваги в наукових дослідженнях питанням аналізу моделі мультикультурної демократії в сучасному суспільному дискурсі та критичного переосмислення досвіду втілення її на практиці у країнах Заходу;
- Вищим навчальним закладам міста Миколаєва спільно з недержавними громадськими організаціями – проводити конференції, круглі столи та семінари на тематику «Мультикультуралізм та мультикультурна демократія: досвід Заходу та перспективи для України» (Див. Додаток М);
- Теле- та радіокомпаніям – поширювати соціальну рекламу та проводити рекламні кампанії, спрямовані на формування та розвиток культури толерантності укра¬їнського суспільства у дусі мультикультуралізму (за сприянням органів місцевої влади та Ради національних товариств міста Миколаєва).
На державному рівні
- Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України – переглянути та доповнити законодавчі акти про статус і права національних (етнічних) спіль¬нот і меншин в Україні. Зокрема, визначити на законодавчому рівні зміст понять «українська нація» та «національні мен¬шини»;
- Кабінету Міністрів України – розробити постанову «Про визначення міри відповідальності фізичних і юри¬дичних осіб, політичних партій, засобів масової інформації за прояви ксенофобії, розпалювання між¬національної та міжконфесійної ворожнечі» та зорганізувати її виконання правоохороними органами та СБУ України;
- Всеукраїнським правозахисним організаціям, товариствам національних меншин та ін. – моніторити та провадити суспільний контроль над реальним втіленням в життя положень Європейської хартії мов меншин, яку Україна ратифікувала у 2003 році.



Список використаної літератури

1. Антонюк О. Історичні основи етнополітики України / О. Антонюк // Людина і політика. – 2003. – № 2. – С. 25–31.
2. Апальков А. Мультикультурная демократия или невозможность выбора / А. Апальков // Склянка часу. – Канів. – 2006. – № 40. – С. 23–29.
3. Афанасьевский В. Мультикультурализм и процессы глобализации в современном мире / В. Афанасьевский. – М. : – 2005. – С. 38.
4. Бек У. Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно-политическая эко¬номия / У. Бек [пер. с нем. А. Григорьевой, В. Седельника, послесловие В. Федо¬товой, Н. Федотовой]. – М. : Прогресс-Традиция; Издательский дом «Терри¬тория будущего» (Серия «Университетская библиотека Александра Погорель¬ского»). – 2007. – 464 с.
5. Бенхабиб С. Притязания культуры. Равенство и разнообразие в глобальную эру / C. Бенхабиб. – М. : Логос, 2003. – 289 с.
6. Бек У. Трансформация политики и государства в эпоху глобализации [Електронний ресурс] / У. Бек // Свободная мысль – XXI. – 2004. – № 7. – Режим доступу до ресурсу : http://www.politizdat.ru/article/91/.
7. Больман І. Мовні війни в Європі. Європейська хартія регіональних або меншинних мов / І. Больман. – К. : – 2007. – 209 с.
8. Бондарук С. Досвід західних демократій та мультикультурний розвиток України [Електронний ресурс] / С. Бондарук. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: www. edportal.org.ua/books/Conference_2002/Bondaruk.pdf
9. Волкова Т. П. Теория мультикультурализма как синтез философских концепций либерализма и коммунитаризма / Т. П. Волкова // Политика. – Мурманск, 2006. – 174 c.
10. Воронов І. Етнічні меншини у вимірах демократії / І. Воронов // Політика і час. – 2002. – № 10. – С. 50–60.
11. Гегель Г. Политические произведения [Електронний ресурс] / Г. Гегель. – М. : Наука. – 1978. – 438 с. – Режим доступу до ресурсу : http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2733269.
12. Гелей С. Д. Політико-правові системи світу: навч. посіб / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – К. : – 2006. – 668 с.
13. Гидденс Э. Ускользающий мир: как глобализация меняет нашу жизнь / Э. Гидденс. – М. : Весь мир. – 2004. – 120 с.
14. Гілланд К. Швейцарія: нація «доброї волі» / К. Гілланд // Національна безпека і оборона. – 2006. – № 7. – С. 35–37.
15. Головкина О. В. Канадский мультикультурализм как основа национальной идентичности Канады / О. В. Головкина // Вестник Волгоградского государственного университета. Сер. 4: Международные отношения. – Волгоград, 2008. – № 9. – С. 44–53.
16. Грачев М. Н. Демократия: методология исследования, анализ перспектив [Електронний ресурс] / М. Н. Грачев, А. С. Мадатов. – Режим доступу до ресурсу: http://grachev62.narod.ru.
17. Дейк ван Р. Регионализм, федерализм и права меньшинств в Бельгии / Р. Ван Дейк // Этнические и региональные конфликты в Евразии. – М., 1997. – С. 251–268.
18. Дрожжина С. В. Культурна політика сучасної полікультурної України: соціально-філософський та правовий аспекти: Монографія / С. В. Дрожжина. – Донецьк, 2005. – 196 с.
19. Дрожжина С. В. Місце мультикультуралізму в процесі демократизації сучасного українського соціуму / С. В. Дрожжина // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Серія 7, Культурологія. Філософія. – Київ, 2006. – № 10 (23). – С. 63–70.
20. Дьюи Дж. Общество и его проблемы / Дж. Дьюи. – Москва. – 2002. – 213 с.
21. Єрємєєв О. С. Основні риси ліберальної політичної традиції в Канаді / О. С. Єрємєєв // Політичні науки. – 2009. – № 45. – С. 23–26.
22. Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови української держави : міжнародна наукова конференція, Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2006 року / наук. ред. О. М. Сич – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2007. – 264 с.
23. Кирабаев Н. С. Культурная идентичность, плюрализм и глобализация в современном философском дискурсе / Н. С. Кирабаев // Культурная идентичность и глобализация. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – С. 63–70.
24. Кукатас Ч. Теоретические основы мультикультурализма [Електронний ресурс] / Ч. Кукатас. – 2002. – Режим доступу до ресурсу: http://www.libertarium.ru/.
25. Колесников А. С. Мультикультурализм, глобализация, толерантность / А. С. Колесников // Толерантность и и нтолерантность в современном общества. – СПб. : – 2007. – С. 45–47.
26. Комарова О. Д. Миграции и миграционная политика / О. Д. Комарова, Тишков В.А. // Миграции и новые диаспоры в постсоветских государствах. М., – 1996. – С. 11–54.
27. Кузьмук О. С. Державна підтримка культурних індустрій: досвід Канади / О. С. Кузьмук // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 4. – С. 70–76.
28. Кузьменко М. О. Самовизначення європейської спільноти (в парадигмі соціального конструктивізму) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / М. О. Кузьменко. – К., 2008. – 20 с.
29. Куропятник А. И. Мультикультурализм: проблемы социальной стабильности полиэтнических обществ / А. И. Куропятник. – СПб. : – 2000. – 205 с.
30. Куропятник А. Проблема идентичности в мултикультуральных и полиэтнических обществах / А. Куропятник. – СПБ. : – 2000. – 190 с.
31. Лагасс Н. Бельгийский опыт: пример федерализма путем разьединения. Практичиский анализ институциональной эволюции бельгийского государства / Н. Лагасс // Казанский федералист. – 2004. – № 1. – С. 32–34.
32. Латигіна Н. Базові параметри демократії / Н. Латигіна // Політичний менеджмент. – 2009. – № 12 .– С. 29–36.
33. Латигіна Н. А. Демократія: реалії versus утопії: Монографія / Н. А. Латигіна. – К. : – 2008. – 400 с.
34. Латигіна Н. Передумови демократизації суспільства: основні підходи / Н. Латигіна // Політичний менеджмент. – 2009.– № 19. – С. 15–18.
35. Лебедева Н. М. Введение в этническую и кросс-культурную психологию / Н. М. Лебедева. – М., 1999. – 223 с.
36. Летова. В. А. Мультикультурная реальность / В. А. Летова. – М. : – 2005. – С. 57.
37. Мазука Л. І. Досвід Швейцарії у забезпеченні толерантного співіснування етнічних груп / Л. І. Мазука // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 1 – С. 53–58.
38. Малахов В. С. Вызов национальному государству / В. С. Малахов // Pro et Contra. – 1998. – № 2. – С. 141–154.
39. Малахов В. С. Зачем России мультикультурализм? / В. С. Малахов // Мультикульурализм и трансформация постсоветских обществ. – М., 2002. – С. 209–215.
40. Малахов В. C. Культурный плюрализм versus мильтикультурализм / В. C. Малахов // Скромное обаяние расизма и другие статьи. – М., 2001. – 203 c.
41. Мангейм Дж. Б. Политология. Методы исследования / Мангейм Дж Б., Рич Р.К. – М., Весь мир, 1997. – 407c.
42. Нагенгаст К. Права человека и защита меньшинств: этничность, гражданство, национализм и государство // К. Нагенгаст / Этничность и власть в полиэтничных государствах. – М., 1994. – С. 177–202.
43. Насырова Л. Ф. Особенности государственного устройства и правового статуса субъектов федерации в Бельгии : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юр. наук: спец. «Конституционное право» / Л. Ф. Насырова. – М. : – 2005. – 21 с.
44. Нельга О. В. Теорія етносу / О. В. Нельга. – К. : Тандем, 1997. – 368 с.
45. Немова Л. А. Канадская модель социальной политики. – «США–Канада: экономика, политика, культура» / Л. А. Немова // Политический вестник. – 2007. – № 9. – С. 77–81.
46. Оніщук М. В. Типологія референдної демократії: швейцарська, французька та американська моделі референдної демократії / М. В. Оніщук // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 6. – С. 5–15.
47. Ормонбеков Ж. Бельгийская модель федерализма: особенности и перспективы Казанский федералист / Ж. Ормонбеков. – 2004. – № 1. – 23 с.
48. Павлова Е. Б. Понятие мультикультурализма в современном политическом дискурсе / Е. Б. Павлова // Политическая наука и политические процессы в Российской Федерации и в новых независимых государств. – Екатеринбург. – 2005. – С. 24–33.
49. Растоу Д. А. Переходы к демократии: попытка динамической модели / Д. А. Растоу // Полис. – 1996. – № 5. – С. 17–26.
50. Рингер Б. Б. Расово-национальное доминириование и нация-государство / Б. Б. Рингер, Э. Р. Лоулесс // Этнос и политика. – М. : – 2000. – 400 с. – С. 201–203.
51. Ротар Н. Ідеологія націоналізму в епоху глобалізації / Н. Ротар // Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови української держави : міжнародна наукова конференція, Івано-Франківськ, 12–13 жовтня 2006 року / наук. ред. О. М. Сич – Івано-Франківськ : Місто НВ. – 2007. – С. 196–202.
52. Серио П. Этнос и демос: дискурсивное построение коллективной идентичности / П. Серио // Этничность. Национальные движения. Социальная практика. – СПб., – 1995. – С. 51–60.
53. Сморгунов Л. В. Современная сравнительная политология / Л. В. Сморгунов. – М. : – 2002. – 427 с.
54. Тейлор Ч. Демократическое исключение (и «лекарство» от него?) / Ч. Тейлор // Мультикультурализм и трансформация постсоветского общества. – M. : – 2002. – С. 27.
55. Тернборн Г. Мультикультуральные общества / Г. Тернборн // Социологическое обозрение. – 2001. – № 1. – С. 13–20.
56. Тищенко Ю. А. Становлення та реалізація політики мультикультуралізму: досвід Канади / Ю. А. Тищенко // Стратегічні пріорітети. – 2008. – № 3. – 251 с. – С. 52–59.
57. Ушанова И. А. Глобализация и мультикультурализм: пути развития [Електронний ресурс] / И. А. Ушанова – 2006. – Режим доступу до ресурсу: http://admin.novsu.ac.ru/uni/vestnik.nsf/all/B5474AE10A352555C3256F1F0049D1F2/$file/%D0%98.%D0%90.%D0%A3%D1%88%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0.pdf
58. Хайек Ф. А. Дорога к рабству / Ф. А. Хайек // Новый мир. – 1991. – 501с.
59. Хантингтон С. Кто мы?: Вызовы американской национальной идентичности / С. Хантингтон. – М. : – 2004. – 231 с.
60. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / С. Хантингтон. – М. : – 2003. – 402 с.
61. Хелд Д. Глобальные трансформации / Д. Хелд, Э. Макгрю. – М. : Праксис. – 2004. – 600 с.
62. Шипилов А. Судьба демократии в эпоху глобализации [Електронний ресурс] / А. Шипилов // Философские науки. – 2005. – № 11. – Режим доступу до ресурсу : http://www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2006/06/09/0000279280/shipilov3.pdf.
63. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории : [в 2-х т.] / О. Шпенглер; [пер. с нем., вступ. ст. и примеч. К. А. Свасьяна]. – М. : Мысль. – 1993. – Т. 2. – 606 с.
64. Янг К. Диалектика культурного плюрализма: концепция и реальность / К. Янг // Этничность и власть в полиэтнических государствах. – М., – 1994. – С. 85–132.
65. Lijphart A. Democracy in Plural Societies. New Haven L. –Yale University Press. – 1999. – 289 p.
66. Beck U. Democracy without enemies / translated by Mark Ritter Cambridge, UK : Polity Press ; USA : Blackwell Publishers, 1998. – 189 p.
67. Berghe P. Multicultural Democracy: Can it work? / P. Berghe // Nations and Nationalism. – 2002. – № 8(4). – Р. 33–63.
68. Berlin I. Pluralism and Liberalism: a Reply / I. Berlin, B. Williams // Political Studies. – 1994. – № 4. – Р. 306–309.
69. Castles St. Guestworkers in Europe: A Resurrection? [Електронний ресурс] / St. Castles. – Режим доступу до ресурсу: http://meme.phpwebhosting.com/~migracion/rimd/documentos_miembros/17033SC%20IMR%20Guestworkers%20in%20W%20Europe%2011%2006.pdf
70. Church C. The Politics and Government of Switzerland / C. Church. –Basingstoke, 2004. – 285 p.
71. Cohen-Almagor R. Editor, Challenges to Democracy: Essays in Honour and / R. Cohen-Almagor. – London: Ashgate Publishing Ltd., 2000. – 235 p.
72. Democracy's Century: A Survey of Global Political Change in the 20th Century. NY: Freedom House [Електронний ресурс]. – 2001. – Режим доступу до ресурсу: http://www.freedomhouse.org/reports/century.htm
73. Fleiner T. Constitutional Democracy in a Multicultural and Globalised World / T. Fleiner, L. Fleiner. – Springer. – 2005. – 670 p.
74. Hanh C. Democratic understanding: cross-national perspectives / C. Hanh // Theory Into Practice. – 2001. – № 40 (1). – Р. 14–22.
75. Lappin S. Multiculturalism and Democracy [Електронний ресурс] / S. Lappin . – Режим доступу до ресурсу: http://www.britannica.com/bps/additionalcontent/18/25622648/Multiculturalism-and-Democracy.
76. Kukathas C. Political Theory / C. Kukathas. – 1992. – 150 р.
77. Kymlicka W. Finding Our Way: Rethinking Ethnocultural Relations in Canada / W. Kymlicka. – Oxford: Oxford University Press, 1998. – 239 p.
78. Kymlicka W. Immigration, Multiculturalism, and the Welfare State / W. Kymlicka // Ethics & International Affairs. – Oxford: Oxford University Press, 2006. – Р. 43–47.
79. Kymlicka W. Multicultural Citizenship: A Liberal Theory of Minority Rights / W. Kymlicka. – Oxford: Claredon Press, 1996. – 280 p.
80. Marri A. Multicultural Democracy: toward a better Democracy [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://pdfserve.informaworld.com/6624713665437.pdf
81. Moghaddam M. Multiculturalism and Intergroup Relations. Psychological Implications for Democracy in Global Context / M. Moghaddam. – Washington DC : American Psychological Association, 2008. – 207 p.
82. Multiculturalism in Contemporary Societies: Perspectives on Difference and Transdifference [еdited by H. Breinig, J. Gebhardt, and K. Lösch]. – Erlangen : Univ.– Bibliothek, 2002. – 272 p.
83. Parekh B. Europe, Liberalism and the ‘Muslim Question’, in Multiculturalism, Muslims and Citizenship / B. Parekh. – A European Approach. – London : Routledge, 2006. – P. 179–204.
84. Parekh B. Rethinking Multiculturalism: Cultural Diversity and Political Theory / B. Parekh. Cambridge, MA: Harvard University Press – 2000. – 379 p.
85. Parekh B. A New Politics of Identity: Political Principles for an Interdependent World / B. Parekh. – 2008. – 409 p.
86. Teune H. Global Democracy / The Annals of The American Academy of Political and Social Science [еditor A. Hestor]. – London, UK : SAGE Publications. – 2002. – Volume 581. – P. 22–34.
87. Tomlinson J. Globalisation and Culture / J. Tomlinson. – Cambridge : Polity Press, 1999. – 238 р.
88. Starkey H. Democratic Citizenship, Languages, Diversity and Human Rights [Електронний ресурс] / H. Starkey : Council of Europe, Strasbourg, 2002. – Режим доступу до ресурсу : http://www.coe.int/t/dg4/linguistic/Source/StarkeyEN.pdf.
89. Venables T. Dimensions and Challenges of European Citizenship Today / T. Venables, N. Holford // The Making of Citizens in Europe: New Perspectives on Citizenship Education [еdited by V. Georgi]. – Berlin, Germany, 2008. – P. 52–60.
90. Walzer M. Comment H Multiculturalism. Examining the Politics of Recognition / Ed.Gutman A. Princeton; New Jersey, 1994. – рр. 99–103.
91. Walzer M. The Politics of Difference: Statehood and Toleration in a Multiculturaf World / Ed.Gutman // The Morality of Nationalism.– New York; Oxford, 1997. – Р. 245–257.
92. Wardekker W. L. Identity, plurality and education [Електронний ресурс] / W. L. Wardekker // Philosophy of education. – Режим доступу до ресурсу: http://x.ed.uiuc.edu/EPS/PES – Yearbooik / 95_docs/ wardekker.html.
93. Wilner A. The Swiss-ification of Ethnic Conflict: Historical Lessons in Nation-building – The Swiss Example / A. Wilner / / Federal Governance. – 2007. – Р. 1–27.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 600
Скачать бесплатно 22083.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.