У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Реконструкція історичної пам’яті в контексті соціокультурних трансформацій
Количество страниц 59
ВУЗ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Год сдачи 2011
Бесплатно скачать 22120.doc 
Содержание ЗМІСТ
Стор.


ВСТУП


3 - 5
РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні засади дослідження історичної пам`яті
1.1.Образ минулого та історична пам'ять в соціологічному дискурсі 6 - 16
1.2.Колективна пам'ять як соціокультурний конструкт 16 - 26

РОЗДІЛ ІІ. Механізми реконструювання історичної пам`яті
у просторі вітчизняного соціального дискурсу
2.1.Реконструкція образу минулого в контексті посткомуністичних трансформацій
27 - 36
2.2.Змістовний і структурний аспекти трансформації образу Другої світової війни в офіційному дискурсі 37 - 50

ВИСНОВКИ
51 - 54
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
55 - 59
ДОДАТКИ





ВСТУП

В умовах соціокультурних трансформацій у сучасній Україні, коли відбувається формування нових ідентичностей, як загальнонаціональних так і регіональних, закономірним є зростання різнопланового інтересу до досвіду минулого, де вагоме місце належить політичній історії країни, її культурній та соціальній спадщині. При цьому увага науковців розподіляється на два умовні напрямки. Перший – це намагання реконструювати та інтерпретувати події минулого так, «як це було». У другому випадку йдеться про вивчення того, «яким чином» історія є відображеною в пам’яті. Тож актуалізація дослідницького інтересу щодо феномену історичної пам'яті як продукту конструювання картин репрезентації минулого пов’язана з особливостями сучасного українського суспільства, в якому спостерігається драматичний процес розпаду колишньої панівної системи цінностей, ядро якої утворювала комуністична ідеологія, тому в ситуації, коли колишні норми, що управляли соціальною взаємодією, зруйновані, - з’являються структурні зміни у ставленні як до майбутнього, так і до минулого, коли все більший простір останнього підлягає ідеологічному і політичному впливу.
Значимість дослідження «образу минулого» в контексті сучасних трансформаційних процесів в українському суспільстві, також зумовлена необхідністю висвітлення шляхів конструювання нових ідентифікаційних практик і пошуку солідарізуючих символів та змістів, осмислення механізмів втілення компенсаторної функції історичної пам’яті в умовах кризи ціннісної свідомості. При цьому змістовне наповнення останньої постає як символічний ресурс підвладний агентам соціального контролю, тобто владі, яка вітворює свій авторитет шляхом легітимізації образу подій минулого, що реконструюються зі змінами засад сприйняття соціальної реальності.
Щодо степеню розробленості проблеми, то варто вказати: в зарубіжній історіографії, перш за все у французькій і німецькій, наприкінці ХХ ст. склалися впливові школи дослідників історичної пам'яті, і число публікацій, присвячених цим проблемам, неухильно зростає. Незважаючи на значні концептуальні і термінологічні відмінності, вони мають важливу загальну характеристику – головним предметом історії стає не подія минулого, а пам'ять про неї, той образ, котрий закарбувався у пам’яті його учасників, транслювався нащадкам, реконструювався в наступних поколіннях, підлягав «перевірці» і «фільтрації» з допомогою методів історичної критики. Серед дослідників феномену історичної пам’яті необхідно назвати такі імена, як Р.Барт, Ю. Крістнєва, Ж.Дерріда, П.Хаттон, П.Нора, М.Хальбвакс, Ю.М. Лотман, Я. Ассман. В вітчизняному соціальному дискурсі дослідження окремих аспектів історичної пам’яті знайшло своє втілення в роботах Ж.Т. Тощенка, В.В. Ликової (історична пам’ять та історична свідомість в умовах посткомуністичних трансформацій), О.О. Фостачук (колективна пам’ять як соціокультурний феномен), И.М Савельєвої, А.В. Полєтаєва, А.Ф. Філіппова (механізми конструювання історичної пам’яті), Л.П Рєпіної (культурна пам’ять як соціокультурний конструкт), В.В. Масненка (історична пам’ять як основа формування національної свідомості та чинник національної інтеграції). При цьому варто відзначити, що більшість вчених досліджують історичну пам’ять в контексті постмодерністського дискурсу, в якому минуле розглядається як конструкція, яка створюється в сьогоденні і для сьогоднішньої репрезентації минулого.
Методологічної базою нашого дослідження ми обрали конструктивістську парадигму, в межах якої історична пам’ять розглядається як продукт конструювання завдяки ментальній діяльності індивідів як культурно визначених істот, та соціокультурний підхід, що розглядає феномен історичної пам’яті як обумовлений широким соціальним і культурним контекстом.
Ціль нашого дослідження - виявити тенденції реконструкції історичної пам’яті в українському суспільстві в контексті сучасних соціокультурних трансформацій. Реалізація цієї мети передбачає досягнення наступних задач:
1) синтезувати теоретичне уявлення про особливості репрезентації «образу минулого» та історичної пам'яті, присутнє в соціологічному дискурсі;
2) розглянути колективну пам'ять як соціокультурний конструкт в контексті взаємозв’язку історії з культурною пам’яттю та політикою;
3) виявити тенденції та механізми реконструкції «образу минулого» в контексті посткомуністичних трансформацій;
4) дослідити соціокультурні аспекти трансформації образу значущої історичної події (Другої світової війни), висвітленої у шкільних підручниках з історії різних періодів, як прояву дії механізму програмування історичної свідомості агентами офіційного дискурсу.
Об’єктом дослідження є «образ минулого» як соціокультурний конструкт. Предмет дослідження – механізми реконструкції змістовних аспектів історичної пам’яті в контексті соціокультурних трансформацій.
В ході дослідження використовувалися наступні методи: історичний метод (при дослідженні генезису формування визначення історичної пам’яті), порівняльний метод (при виявленні сутності та специфічних особливостей теоретичних підходів до розгляду історичної пам’яті, інтерпретації її сутнісних рис), логічний аналіз, синтез, вторинний аналіз емпіричних даних, дискурс-аналіз текстів підручників з історії.
Емпіричною базою дослідження є результати соціологічного моніторингу Інституту ІМАС в Австрії, Угорщині, Польщі, Чехії і Німеччини спільно с партнерами з Росії(ВЦІОМ), Україні (DIAC) та Словенії (РМ-ПЛЮС) за 1995-2005 рр., а також дані авторського дослідження «Конструювання образу Другої світової війни в офіційному дискурсі», здійсненому на підставі аналізу підручників з історії методом дискурс-аналізу.
Апробація результатів курсової роботи. Окремі аспекти і висновки курсової роботи були представлені на міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Соціологія у (пост) сучасності» 17-19 квітня 2008р., м. Харків; на Х Міжнародній науково-практичній конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» 21-22 травня 2008р., м.Житомир.
Список литературы ВИСНОВКИ


В ході проведеного дослідження були виконані поставлені завдання і реалізована основна мета роботи. В результаті отримані наступні підсумки. Перш за все, варто відзначити, що в умовах посткомуністичних трансформацій в сучасному українському суспільстві, коли відбувається переоцінка системи цінностей, формування нових ідентифікаційних практик і пошук чинників національної інтеграції закономірним є зростання бурхливого інтересу до образу минулого. На наш погляд, це є однією з причин концептуального характеру теорій, пояснюючих актуалізацію проблем історичної пам’яті в соціологічному дискурсі.
Теоретичні уявлення щодо особливостей репрезентації «образу минулого» та історичної пам'яті ґрунтуються навколо постмодерністської тези про владу історіографічних дискурсів, які затверджують «потрібні» уявлення в якості офіційної «пам'яті суспільства». В даному контексті історична пам’ять розглядається як об'єкт маніпуляцій і постає в якості однієї з форм «владного дискурсу», що нав'язує масам образ минулого вигідного в першу чергу інтелектуальним і політичним елітам. Таким чином, змістовне наповнення історичного знання визначає цілі і правила конструювання образу минулого, і є локальними критеріями істинності тієї чи іншої панорами історичної реальності. Виходячи з цього, образ минулого розглядається як складний соціокультурний конструкт - продукт конструювання завдяки ментальній діяльності індивідів як культурно визначених осіб, сформований в межах історичної пам’яті під якою з одного боку, розуміють ментальну здатність суб’єктів зберігати спогади про пережите, яка є необхідною основою для формування історичної свідомості, а з іншого, - результат певних змістовно формуючих операцій із впорядкування спогадів шляхом усвідомлення пережитого досвіду. Подібна теоретична репрезентації «образу минулого» та історичної пам'яті визначається домінуванням в сучасному соціологічному дискурсі методології конструктивізму в поєднанні з соціокультурним підходом.
Актуалізація досліджень колективної пам'яті як соціокультурного конструкту в контексті взаємозв’язку історії з культурною пам’яттю та політикою, на наш погляд, викликана не стільки епістемологічними передумовами, скільки соціальною практикою сучасних суспільств і можливістю свідомого маніпулювання, застосовуючи механізми конструюванням соціальної реальності. Розглядаючи різні концептуальні підходи стосовно проблеми співвідношення пам’яті та історії, ми дійшли висновку, що в багатьох випадках історія і пам'ять підживлюють один одного, перебуваючи в тісному взаємозв'язку, оскільки наукові здобутки оперують образами минулого, почерпнутими з масової свідомості. Що стосується взаємозв’язку історії та політики, то необхідно відзначити, що тематизація даної проблеми, рівно як і емпіричні форми досліджень подібного зв’язку, змінювалися з часом, хоча базові принципи зосталися незмінними, адже влада завжди зацікавлена в створенні «правильного» образу минулого, будь то знищення свідчень(«пам’яті») про події, чи їх актуалізація і героїзація. Про ідеологізований характер концепту «історична пам'ять» свідчить і той факт, що у багатьох випадках він використовується в зв'язку з поняттям «політика пам'яті». В даному ракурсі саме слово «політика» вказує на те, що мова йде або про вивчення способів ідеологізації минулого, або про сам процес ідеологізації знань про минуле. Відповідно до цього змістовне наповнення історичної пам’яті виявляється ресурсом символічної влади в суспільстві і підлягає впливу соціокультурних трансформацій, пов’язаних із перерозподілом високостатусних позицій між агентами соціального контролю.
Аналізуючи тенденції та механізми реконструкції «образу минулого» в сучасному українському суспільстві, ми можемо констатувати, що в умовах посткомуністичних трансформаційних процесів в масовій історичній свідомості українців спостерігається співіснування кількох концепцій історичної пам’яті, а саме української етнічної, української національно (національно-державницької), імперської російської, етнічної парадигми національних меншин, сепаратистської. З нашої точки зору, подібна ситуація пояснюється як спадковістю з попередніх радянських часів, так і деформаціями історичних парадигм від доби розпаду СРСР та становлення незалежної Української держави. Однак, в ситуації протистояння різних версій сприйняття «образу минулого», змістовне наповнення історичної пам’яті, відтворювалося і трансформувалося відповідно до розподілу ресурсів суспільного впливу між суб’єктами влади від домінування в них радянської історичної доктрини до сприйняття власного минулого як складової частини національного відродження. Виходячи з цього, механізмами реконструкції «образу минулого» в історичній свідомості українців є артикуляція і реконфігурація фонових соціальних практик, оскільки будь-які соціальні зміни завжди ведуть до «перегляду» минулого - зміни оцінок, акцентування уваги на тих чи інших подіях, введення нових «персонажів». В даному аспекті особливої актуальності набуває проблема «переписування» чи «реставрації» історії, що в соціологічному дискурсі розглядається як спроба реконструкції схем історичної свідомості задля легітимізації нової владної еліти, оскільки події минулого повинні трактуватися з огляду на змінені засади сприйняття соціальної реальності в теперішньому часі.
З огляду на обрану нами методологічну позицію, подальше виявлення тенденцій реконструкції історичної пам’яті в сучасному українському суспільстві в контексті соціокультурних трансформаційних процесів було пов’язано з аналізом образу значущої історичної події вітчизняної історії. Безумовно, такою подією в історії не лише України, а й всього людства стала Друга світова війна. Однак варто враховувати, що феномен війни в ракурсі досліджень історичної пам’яті розглядається як амбівалентний, що зумовлено наявністю діалектично взаємопов’язаних «живої», безпосередньої пам’яті народу й універсально узагальненої реконструйованої, при чому перша нерідко вступає в протиріччя з тим, що зустрічається в узагальненому досвіді. Виходячи з вище зазначеного, в ході наукового пошуку ми провели дослідження на тему: «Конструювання образу Другої світової війни в офіційному дискурсі», методом дискурс-аналізу підручників з історії з метою виявлення напряму реконструювання образу Другої світової війни як прояву механізму програмування історичної свідомості агентами офіційного дискурсу. До фокусу нашого дослідницького інтересу потрапили як змістовні, так і структурні аспекти трансформації образу визначеної історичної події. В результаті було встановлено, що текст підручників відбиває типізовані структурні, але диференційовані змістовні аспекти образу Другої світової війни, що відповідають конкретному історичному часові і просторові, оскільки, згідно логіки конструктивізму, нерідко саме на рівні структури подачі матеріалу відбувається відтворення більш інерційних за своєю природою практичних схем, що продукують соціальний дискурс. Це є свідченням відтворення структурних компонентів історичної свідомості на тлі трансформації змістовних. Таким чином, в умовах сучасних посткомуністичних трансформацій українського суспільства змістовне наповнення історичної пам’яті стосовно значущих подій, на кшталт Другої світової війни, опиняється під дією механізму трансмісії і міфологізації. Тобто агенти соціального контролю в межах певних ідеологічних орієнтирів, в якості високостатусних соціальних гравців створюють, або відтворюють ресурс символічної влади щодо виробництва легітимізованих схем конструювання образу минулого.







СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ясперс К. Смысл и назначение истории. /Пер. с нем. - М.: Политиздат, 1991. – 527с.
2. Хейзинг Й. Задачи истории культуры // Хейзинг Й. Homo Ludens Статьи по истории культуры. /Пер. с голл. - М.: Прогресс Традиция, 1997. - 416с.
3. Мартинов А. Історична соціологія: у пошуках міждисциплінарного синтезу //Соціологія: теорія, методи, маркетинг.–2003.-№2.–С.122– 130.
4. Лапин Н.И. Предмет и методология социологии // Социологические исследования. – 2002. - №8. – С. 106 – 120.
5. Штомпка П. Социология социальных изменений. – М., 1996. – 410с.
6. Романовский Н.В. Историческая социология: проблемы и перспективы //Социологические исследования . – 2002. - №10. – С. 114-121.
7. Савельева И.М., Полетаев А.В. Социальные представления о прошлом: типы и механизмы формирования. – М..: ГУ ВШЭ, 2004. – 55с.
8. Кознова И.Е. Историческая память и основные тенценции ее изучения //Историческая память в массовом сознании российского общества: Социология власти: Вестник Социологического центра РАГС. №2'2003. – М.: Изд-во РАГС, 2003. – С. 23-32.
9. Лыкова В.В. Историческая память: проблемы социологической интерпритации //Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб.наукових праць.- Харків, 2007. - С.169 – 173.
10. Масненко В.В. Історична пам´ять як основа формування національної свідомості //Український історичний журнал. – 2002. - № 5. – С. 49–62.
11. Лотман Ю.М. Понятие границы //Социальная антропология. Хрестоматия /Составители В.Г. Городяненко, С.В. Легеза. Под ред. В.Г. Городяненко. – Днепропетровск: Изд-во Днепропетр. ун-та, 2004. – 440 с.

12. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек – текст – семиосфера. – история. – М.: «Языки русской культуры», 1996. – 464 с.
13. Емельянова Т.П. Конструирование социальных представлений в условиях трансформации российского общества. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2006. – 400 с.
14. Безрогов В.Г. Коллективное и персональное в автобиографии //Человек. – 2003. - № 5. – С. 26 – 37.
15. Жане П. Эволюция памяти и понятие времени // Сайт Электронной полнотекстовой «Библиотеки Ихтика» // http://ihtik.lib.ru.
16. Полянский В.С. Историческая память в этническом самосознании народов// Социологические исследования. – 1999. - №3. – С. 11 – 21.
17. Фостачук Е.А. Историческое сознание как отражение социокультурной динамики //Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2000. - № 489. – С. 161 – 167.
18. Кар´єва С.О. Свідомість як тривалість у філософії А. Бергсона //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2001. – Випуск 37. – С. 9 – 12.
19. Боброва Е.Ю. Основы исторической психологии. – СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1997. – 236 с.
20. Соболевська М.О. Методологічні аспекти дослідження соціальної пам´яті в контексті формування міської ідентичності. //Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства.Зб. наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2006. – 578 с.
21. Коллингвуд Р.Дж. Идея истории. – М, 1980. - 484с.
22. Репина Л.П. Культурная память и проблемы историописания. – М..: ГУ ВШЭ, 2003. – 44с.
23. Ассман Я. Культурная память: Письмо, память о прошлом и политическая идентичность в высоких культурах древности. /Пер. с нем. - М.: Языки славянской культуры, 2004. - 368с.
24. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек. /Пер. с анг. – М.: ООО "Издательство АСТ", 2004 г. – 349 с.
25. Отто Герхард Эксле Культурная память под воздействием историзма //Одиссей. Человек в истории. – М.: Наука, 2001. – 414 с.
26. Дройзен И.Г. Очерк истории. /Пер. с нем. – СПб: Владимир Даль, 2004. – 499с.
27. Филлипов А.Ф. Конструирование прошлого в процессе коммуникации: теоретическая логика социологического подхода. – М.: ГУ ВШЭ, 2004. – 55с.
28. Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси (Етнополітичний аналіз). – К., 1998. - 392с.
29. Магочий П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура// Український історичний журнал. – 1991. - №3. - С. 97-107.
30. Масненко В. Спільна історична пам´ять як чинник національної інтеграції у сучасному полікультурному суспільстві: випадок України //Національна інтеграція в полікультурному суспільстві: український досвід 1991 – 2000 років / Збірник. Відпов. ред. І.Ф. Курас, О.М. Майборода. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2002. – 374 с.
31. Манух С. Дата, яку не можна здати до архіву історії // День. – 2001. – 22 червня. - № 110.
32. Колесник І.І. Українська історіографія (XVIII – початок ХХ століття). – К.: Генеза, 2000. - 254с.
33. Дмитрієнко М.В. Проблема традиції і суспільних стереотипів в історичній свідомості та історіографії// Історична наука на порозі ХХІ ст.: підсумки та перспективи. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Харків, 1995. – С. 297 – 301.
34. Национальные истории в советском и постсоветских государствах. Под ред. К.Аймермахера, Г.Бордюгова. - М., "АИРО-ХХ", 1999. - 446 с.
35. Єкельчик С. Імперія пам’яті. – К., 2008. –303с.
36. Панчук М.І. Політичне русинство в Україні //Політична думка. — 1995. — № 2-3. — С.116-123.
37. Майборода О. "Політичне русинство". Закарпатська версія периферійного націоналізму. - К.: Центр досліджень нац. безпеки при Нац. ун-ті "Києво-Могилянська академія", 1999. - 26 с.
38. Розин В.М. Что такое событие? (Анализ условий событийного дискурса)// Мир психологии. – 2000. - № 4. – С.31 -38.
39. Парфиненко А.Ю. Категория «историческое сознание» в отечественной историографии (о некоторых особенностях развития исторической науки во второй половине ХХ века) //Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Збірник наукових праць. — Х.: НМЦ «СД», 2004. — Вип. 7. — 240 с.
40. Кульчицький С.В., Парахонський Б.О. Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3т. Т. 3: Новітній український державотворчий процес / НАН України. Ін-т історії України. - К.: Наук. думка, 2004. - 328с.
41. Зашкільняк Л. О. Україна між Польщею й Росією: історіографія та суспільна свідомість // Український історичний журнал. — 2005. — №5. — С. 95 – 113.
42. Грушевський М.С. Історія і її соціяльно-виховуюче значення //На порозі нової України:. статті і джерельні матеріяли. – К., 1992. – 278 с.
43. Александрова Г. Українська історія — переписування та реставрація //День. – 2005. – 2 вересня. - № 158.
44. Реєнт О.П. Перечитуючи написане. – К.: Інститут історії України НАН України, 2005. – 256 с.
45. В’ятрович В. Кому і навіщо потрібен «перегляд» історії// Кореспондент. - 2008. - 29 березня — 5 квітня .- № 12 (691).
46. Лисенко О.Є. Друга світова війна як предмет наукових досліджень та феномен історичної пам’яті // Український історичний журнал. — 2004. — №5. — С. 3-16.
47. Афанасьева А.И., Меркушин В.И. Великая Отечественная война в исторической памяти россиян // Социс. – 2005. - № 5. – С. 11-21.
48. Кульчинський С. Велика Вітчизняна війна //День. – 2002. – 19 січня. - № 11.
49. Поликанов Д. Мониторинг. Вторая мировая война: что помнят о ней // Социс. – 2006. - № 11. – С. 138.
50. Гриневич В. Расколотая память: вторая мировая война в историческом сознании украинского общества // Неприкосновенный запас. – 2005.- №2-3 . – С. 40 – 41.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 150
Скачать бесплатно 22120.doc 





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.