У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название Екзистенціалізм у романах Ж.-П. Сартра “Нудота” та А.Камю “Сторонній”: психоаналітичний аспект
Количество страниц 47
ВУЗ Миколаївський державний гуманітарний університет
Год сдачи 2012
Содержание Зміст

Вступ………………………………………………………………………….3
Розділ І. Екзистенціалізм у творчості французьких письменників………6
Розділ ІІ. Психоаналітичний аспект екзистенціалізму
у творчості французьких письменників Ж.-П. Сартра та А.Камю
1.1. Дослідження романів Ж.-П. Сартра “Нудота” та А.Камю “Сторонній” з точки зору класичного (“реалістичного”) психоаналізу З.Фройда………………………………………………………………………….23
1.2. Дослідження романів Ж..-П. Сартра “Нудота” та А.Камю “Сторонній” з точки зору “романтичного” психоаналізу К.-Г. Юнга………………………………………………………………………..32
Висновки…………………………………………………………………….40
Список використаної літератури…………………………………………..43









Вступ




Екзистенціалізм (від лат. Existentia - існування) – течія, що виникла у Франції напередодні другої світової війни. До екзистенціалізму як течії літературної та філософської належать Г.Марсель, Ж.-П. Сартр, С.де Бовуар, А.Камю. Екзистенціалізм розглядають і в більш широкому значенні як умонастрій з притаманними йому спільними світоглядними мотивами. Ним переймається значна частина філософів та письменників ХХ століття. Серед останніх – французи А.Жід, А.Мальро, Ж.Ануй, Б.Віан, англійці В.Голдінг, А.Мердок, Дж.Фаулз, німці Г.Е.Носсак, А Рьоблін, іспанець М.деІнамуно, італієць Р.Буццаті, японець Кобо Абе. Нерідко межі екзистенціалізму як світоглядної структури є досить примарними, а зарахування до нього окремих митців – дискусійним.
Спочатку екзистенціалізм виник як філософська течія. Основні ідеї цієї течії вперше були викладені в книгах К.Ясперса „Психологія світоглядів” (1919) і М.Хайдеггера „Буття і час” (1927). Хейнеман уперрше назвав ці погляди екзистенціалізмом. До філософів цього ж напрямку належать також М.Пердяєв і Л.Шестов у Росії та М.Мерло-Понті у Франції. А серед попередників екзистенціалізму як філософської системи – Паскаль і данський філософ С.К’єркегор, що вважається зачинателем екзистенціалізму. Але, виникнувши як філософська течія, екзистенціалізм поступово перетворюється на літературний напрямок. Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). Представники цієї течії акцентують свою увагу на існуванні людини „наодинці” з буттям; світ вони сприймають як хаотичний , дисгармонійний, абсурдний.
Зв’язок психоаналізу з літературою визначив дух часу ХХ століття. Психоаналіз в літературознавстві – це спосіб трактовки літературних творів у відповідності з психологією про несвідоме. Максимальне „розуміння” та сприйняття, психоаналіз знайшов серед модерністів, так як в своїй творчості вони намагалися звільнитися від умовностей та стереотипів. Практика застосування психоаналізу до художньої творчості стала досить своєрідною. Від десятиліття до десятиліття список письменників, твори яких піддають психоаналітичного розбору, зростає. Саме психоаналітичному аспекту екзистенціалізму присвячене дане дослідження.
Об’єктом дослідження є тексти романів французьких письменників- екзистенціалістів Ж.-П. Сартра „Нудота” та А Камю „Сторонній”.
Мета роботи: дослідити особливості філософських романів Ж.-П. Сартра „Нудота” та А. Камю „Сторонній” у психоаналітичному аспекті. Предмет дослідження: поняття несвідомого та архетипні образи у романах Ж.-П. Сартра „Нудота” та А. Камю „Сторонній”
Для розв’язання мети було поставлено такі завдання:
1. Розглянути риси екзистенціалізму як літературної та філософської течії у творчості французьких письменників.
2. Проаналізувати романи Ж.-П. Сартра „Нудота” та А. Камю „Сторонній” на основі класичного („реалістичного”) психоаналізу З.Фройда та „романтичного” психоаналізу К.Г.Юнга.
3. Співставити результати з різних психоаналітичних точок зору.
Основні методи дослідження:
1. психоаналітичний підхід;
2. зіставний аналіз;
3. архетипний аналіз
Актуальність дослідження зумовлена потребою дослідити відображення двох підходів при аналізі творів Ж.-П. Сартра „Нудота” та А. Камю „Сторонній”.
Слід зазначити, що творами французькихписьменників цікавилися багато сучасних критиків. Наприкінці ХХ століття романи Ж.-П. Сартра „Нудота” та А. Камю „Сторонній” стали об’єктом дослідження у працях Н. Білоцерківець, Б.Бігуна, М.Поповича, Г.Л.Токманя, С. Зенкіна, С.Г. Семенової, С Веліковського, О. Євніної та ін.
Новизна роботи полягає у застосуванні двох методів (класичного („реалістичного”) психоаналізу З.Фройда та „романтичного” психоаналізу К.Г.Юнга) до одного матеріалу.
Практична цінність роботи полягає в тому, що матеріали та результати дослідження можуть бути використані при викладанні дисциплін „Французька література”, „Літературна критика”, „Психоаналіз та література” в подальших дослідженнях, пов’язаних з вивченням літературних творів з точки зору психоаналізу.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури. Обсяг роботи складає 46 сторінок. Список використаної літератури включає 47 найменувань.
Список литературы Висновки



Отже, можна зробити наступні висновки:
1. Екзистенціалізм представляє собою найбільш значний напрямок в модерністській літературі післявоєнної Франції. Початковою позицією екзистенціалізму, як філософської течії, є упевненість у тому, що всі процеси, які відбуваються у житті, позбавлені закономірності, послідовності, причинного зв'язку. Згідно з переконаннями екзистенціалістів, сутність кожної людини представляє собою дисгармонійну сполуку найсуперечливіших імпульсів та прагнень. Філософська сутність екзистенціалізму – суб'єктивний ідеалізм. Заперечуючи історичний прогрес, можливість існування суспільних моральних критеріїв та об'єктивних істин, ця філософська теорія об'єктивно виправдовує поведінку людини у дусі цинізму, егоцентризму, неповагу до всього, що знаходиться “поза особистістю”. Перехід екзистенціалізму як філософської течії на літературний напрямок інспірували і здійснили Ж.-П. Сартр та А.Камю.
2. Формування філософських поглядів Сартра протікало в атмосфері зближення феноменології та екзистенціалізму, вперше здійснені М. Хайдеггером. Сартр виділяє три форми буття: “буття – в – собі”, “буття – для – себе”, “буття – для – іншого”. Альбер Камю пройшов шлях від нігілістичної філософії абсурду до моралістичного гуманізму. В своїй філософії Камю намагався обгрунтувати вчення про “пророкування без бога”, яке спирається на заповідь християнського милосердя та протипоставленої моральності, яка походить від соціально- історичних установок.
3. Основним положенням екзистенціалізму, як літературного напрямку є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). На думку екзистенціалістів, єдиною достовірною реальністю є існування людини “наодинці” з буттям. Світ вони сприймають як хаотичний, дисгармонійний, абсурдний. Екзистенціалізм - філософія страху, відчаю і песимізму, філософія боротьби проти прогресу в суспільстві, філософія крайнього індивідуалізму та егоїзму.
4. Психоаналіз став досить популярним серед письменників – модерністів, так як головною якістю модернізму кінці ХІХ - початку ХХ століття була втеча в особистість, неповторність, унікальність аж до сновидіння, автоматичного письма, потоку свідомості, намагання розкрити й показати в людині саме її загадкову, непізнавану суть. Класичний психоаналіз сформований працями З.Фройда, виявив модерну психоаналітичну цінність перекладу, звернув увагу на необхідність осмислення несвідомої творчої активності.
5. Дослідивши романи французьких письменників – екзистенціалістів Ж.-П.Сартра “Нудота” та А.Камю “Сторонній” з точки зору класичного (“реалістичного”) психоаналізу ми дійшли наступних висновків: лібідо головного герою з роману “Сторонній” Мерсо проявляється одразу після похорону матері. Йому не відоме почуття любові, він йде за покликом своїх сексуальних природних інстинктів, щоб прилучитися до гармонії земного життя та поєднанню з природою. Таке ж відношення до жіночої статі, спостерігаємо у Камю: він нібито втілений в образі свого героя. У героя Ж.П.Сартра Рокантена лібідо не є чітко вираженим, у порівнянні із самим автором; виходом із сексуальної кризи для героя стає сублімація, яка виявляється у спрямування сексуальної енергії з нижчих егоїстичних цілей та об'єктів на вищі – культурні. Герой перетворює сексуальну енергію на духовно-творчу працю, пишучи біографію відомого авантюриста. Відчуваючи абсурдність свого існування у Рокантена починається захворювання на невроз. Невроз Мерсо з роману “Сторонній” проявляється в його відстороненні від усього, що відбувається навкруги. У відношеннях з матір'ю Мерсо не виявляє жодних почуттів, хоча і глибоко прив'язаний до неї – тут має місце едіпів комплекс. Судячи з біографії, автор роману переживав аналогічну ситуацію у своєму житті.
6. Дослідивши романи французьких письменників – екзистенціалістів Ж.-П.Сартра “Нудота” та А.Камю “Сторонній” з точки зору “романтичного” психоаналізу К.-Г.Юнга було виявлено наступні архетипи: архетип Батька, який реалізується в образі суспільства, фігурує у романі Ж.-П.Сартра “Нудота”. У підсвідомості автора цей архетип асоціюється з образом його дідуся. У Сартра панує почуття ізольованості від навколишнього світу, тому природа здається йому мерзенною, слизькою, - саме в образу природи реалізується архетип Матері. Зовсім по-іншому постає образ природи у А.Камю. Природа відіграє важливу роль у житті А.Камю та його героя, впливає на їх вчинки та наповнює новими почуттями. У романі “Сторонній” фігурує образ смерті, втіленого в архетип Матері. Мотив смерті є основним мотивом філософської лінії роману. Для Мерсо життя виявляється найдорожчим, навіть незважаючи на його байдужість та відчуженість. Герой Сартра не боїться смерті, для нього страшнішим є життя. У романі А.Камю “Сторонній” центральним є архетип Матері.





Список використаної літератури

1. Бігун Б. „яким світ був ясним, не було б і мистецтва”(Альбер Камю та його „Сторонній”)//Зарубіжна література. – 2002. – січ.(№3). – с.2,7-8.
2. Білоцерківець Н.Сартр і наша сучасність//Всесвіт. – 1994. – №1. – с. 98-100.
3. Васильев Е. Теория: проблемы и размышления. Психоанализ и литература. Зигмунд Фрейд – повторение пройденного? //Вопросы литературы. – 1990. - №5. – с.151-161.
4. Великовский С. После „смерти бога”. (О „Посторонний” А.Камю)//Новый мир. – 1969. - №9. – с.215-232.
5. Великовский С. Альбер Камю і його творчість (про французького письменника)//Всесвіт. – 1964. - №10. – с.106-114.
6. Галич О., Назарець В., Теорія літератури. К.:”Либідь”, 2001. – с.654.
7. Головина Е. И бог создал женщину...// Караван историй. – 2002. - №11. – с. 130-154.
8. Долгов К.М. Эстетика Жана-Поля Сартра. – М.: Знание, 1990. – с.63.(Новое в жизни, науке, технике. Эстетика; 3/1990).
9. Евнина Е. Судьбы экзистенциалистского романа (заметки о творчестве Ж.-П.Сартра, А.Камю и С.де Бовуар)//Вопросы литературы. – 1959. - №4. – с.109-140.
10. Ерефеева В. Путь Камю: (О творческом пути французского писателя А.Камю)//Всесвіт. – 1985. - №1. – с.187-197.
11. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство: Посібник. – К.: „Академвидав”, 2003. – 392с.(Альма-матер)
12. Зеленский В. Толковый словарь по аналитической психологии. – СПб, 2000. – 352с.
13. Зенкин С. Человек в осаде: Худож.мир (фр.писателя) Ж.-П.Сартра// Литературное обозрение. – 1990. - №3. – с.33-39.
14. Камю А. Диалог с глухими?!: (Выступление фр. писателя после вручения ему Нобелевской премии)// Слово. – 1991. - №3. – с.83-87.
15. Камю А. Сочинения. – М.: ЗАО Изд-во ЭСКИМО-Пресс; Харьков: Изд-во „Фолио”, 1998. – 864с.
16. Караменов М.І. Психоаналіз і розвиток літератури // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2001. - №5/253/ травень. – с. 49-51.
17. Карпушин В.А. Концепция личности у Альберта Камю.(Философия абсурда в творчестве французского писателя)// Вопросы философии. – 1967. – №2. – с.128-136.
18. Киссель М.А. Дороги свободы Ж.-П. Сартра: (О творческом пути Французского писателя и философа, 1905-1980)//Вопросы философии. – 1994. - №11. – с.171-188.
19. Киссель М.А. Философская эволюция Ж.-П. Сартра /М.А.Киссель. – Л.: Лениздат.,1976. – с.239.
20. Кравченко А.М. Ж.-П. Сартр та його творчість// Зарубіжна література. – 2003. – 25-28 липня. – с.42-48.
21. Краус В. Зигмунд Фрейд и литература// Вопросы философии. – 1995. - №2. – с.120-133.
22. Кузнецов В.Н. Жан-Поль Сартр и экзистенциализм. М.,1969. – 327с.
23. Кутасова И.М. Альберт Камю // Вопросы философии. – 1975. - №7. – с.34-37.
24. Кушкин Е.П. Альберт Камю: Ранние годы. – Л.,1982. – 273с.
25. Лакшин В.Я Альберт Камю. Чистилище: (очерк жизни и творчества фр. писателя)// Известия. – 19914. – 23 ноября. – с.8
26. Левчук Л.Т. Психоаналіз: історія, теорія, мистецька практика. – К., 2002. – с.342.
27. Лейбин В.М. словарь-справочник по психоанализу. – СПб, 2001. – с.426.
28. Лейбин В.М. Из истории возникновения психоанализа (Письма З.Фреда В.Флиссу)//Вопросы философии. – 1988. - №4. – с.105-117.
29. Лесин В.М., ПолунецьО.С., Словник літературознавчих термінів.К.: „Радянська школа”, 1965. – с.430.
30. литературный энциклопедический словарь (под общей редакцией В.Ж. Кожевникова и П.А. Николаева). Редкоп.: Л.Г. Андреев, Н.И. Балашов, А.Г. Бочеров и др. – М.: Сов. Энциклопедия, 1987. – с.752.
31. Моруа Андре. От Монтеня до Арагона. – М.: Радуга, 1983. – с.584.
32. Овчаренко В.И. Осознание бессознательного// Вопросы философии. – 2000. - №10. – с.33-36.
33. Попович Мирослав. Альберт Камю – художник і мислитель//Вікно в світ. – 2000. - №1(10). – с.130-137.
34. Психоанализ. Популярная Энциклопедия/ Сост., науч. ред. П.С. Гуревич. – М.: Олимп; ООО «Фирма» Издательство АСТ»,1998. – с. 592.
35. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм// Сумерки богов. – 1989. – с.319-344.
36. Сартр Ж.-П. „Самое главное для меня – это действие”. (Беседа с франц.писателем Ж.-П. Сартром. Записал: Л.А.)// Иностранная литература. – 1966. - №9. – с.243-245.
37. Cартр Ж.-П. Нудота. – К.: „Фолио”, 1995. – с.254.
38. Стрельцова І.Я. Критика экзистенциалистской концепции диалектики. Анализ философских взглядов Ж.-П. Сартра. – М.: «Высшая школа», - 1974. – с.278.
39. Горд О. Альберт Камю, жизнь: Фрагменты книги/ Пер. С фр. М.Аннинской//Иностранная литература. – 2000. - №4. – с.178-211.
40. Токмань Г.Л. Альбер Камю: діалог письменника і філософа з іншими та із самим собою// Зврубіжна література в навчальних закладах. – 2001. - №5. – с.51-54.
41. Фрейд З. Основные принципы психоанализа. Пер.с нем, англ. – М.: «Гефп-бук»; К.: Ваклер, 1998. – 288с. Серия «Актуальная психология».
42. Фрейд З. Психоаналитические этюды/Составление Д.И.Донского, В.Ф. Круглянского; Послесл. В.Т.Кондращенко. – М.: Беларусь, 1991. – 606с.
43. Фрейд З. Психоаналіз. – Д.: Сталкер, 1999. – 432с.
44. Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции/ Авторы очерка о Фрейде Ф.В. Бассин и М.Г.Ярошевский. – М.: Наука, 1989. – 456 – (Серия «Классика науки»).
45. Черневич М.Н., Штейн А.А., Яхонтова М.А. История французской литературы. – М.: „Просвещение”, - 1965. – 633с.
46. Шульц Д., Шульц С.Э. История современной психологии. СПб., 1998. – 511с.
47. Юнг К.Г. Аналитическая психология. – СПб, 1994. – 422с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 300





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.