У нас уже 242733 рефератов, курсовых и дипломных работ
Заказать диплом, курсовую, диссертацию


Быстрый переход к готовым работам

Мнение посетителей:

Понравилось
Не понравилось





Книга жалоб
и предложений

 





Название КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПІДБУРЮВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ
Количество страниц 89
ВУЗ ХГЭУ
Год сдачи 2015
Содержание ПЛАН
Вступ………………………………………………………………………3-5
Розділ 1
Поняття та ознаки підбурювання до злочину……………………….6-37
1.1. Поняття підбурювання до злочину…………………………………..6-9
1.2. Об’єктивні ознаки підбурювання до злочину……………………….9-24
1.3. Суб’єктивні ознаки підбурювання до злочину………………………25-37

Розділ 2
Кваліфікація видів підбурювання до злочину……………………….38-64
2.1. Підбурювання до злочину і посереднє виконання злочину………..38-45
2.2. Спеціальний суб’єкт злочину при підбурюванні……………………45-49
2.3. Невдале підбурювання до злочину та ексцес співучасника………..49-55
2.4. Види підбурювання за КК України…………………………………..55-64

Розділ 3
Окремі проблемні питання кримінальної відповідальності за
підбурювання до злочину…………………………………………………65-77
3.1. Відмежування діянь підбурювача від діянь інших
співучасників……………………………………………………………….65-72
3.2. Принцип індивідуалізації покарання при підбурювання
до злочину………………………………………………………………….73-77
Висновки……………………………………………………………………78-81
Список використаних джерел……………………………………………82-89





ВСТУП

Актуальність теми. Одним із пріоритетних напрямків державної політики України є боротьба з організованою злочинністю. Тому це є одним із першочергових завдань правоохоронних органів. Вагома роль у цьому процесі належить кримінальному законодавству України, яке містить положення, що регулюють відповідальність осіб, які вчинюють злочини у співучасті, в тому числі, і підбурювачів до злочину.
Слід відзначити, що у структурі групової злочинності підбурювання займає відносно невелику питому вагу. Як правило це викликано складністю виявлення й доказування наявності цього співучасника у спільному злочині в першу чергу тим, що в багатьох випадках підбурювач виконує також і роль виконавця (співвиконавця) злочину або інших співучасників.
В теорії кримінального права проблема підбурювання, як втім і все вчення про співучасть, є однією з найбільш складних і водночас важливих. Тому протягом багатьох років окремі її аспекти викликали інтерес науковців. У радянські часи значну увагу цій темі приділяли М.І. Бажанов, Ф.Г. Бурчак, Р.Р. Галіакбаров, П.І. Гришаєв, А.Ф. Зелінський, М.І. Ковальов, А.А. Піонтковський, В.С. Прохоров, П.П. Тельнов, А.Н. Трайнін, М.Д. Шаргородський, М.О. Шнейдер і багато інших учених-правознавців. В Україні окремим аспектам вчення про співучасть присвячені роботи Д.П. Альошина, Н.О. Гуторової, Г.П. Жаровської, О.О. Кваші, О.Ф. Ковітіді, М.І. Мельника, Р.С. Орловського, М.І. Панова та інших вчених.
Але, незважаючи на наявність такої кількості досліджень, варто зазначити, що рівень наукового дослідження об'єктивних і суб'єктивних ознак підбурювання, спеціальних питань відповідальності за підбурювання (невдале підбурювання, ексцес співучасника, підбурювання до злочину зі спеціальним суб’єктом тощо), встановлення критеріїв відмежування ролі підбурювача від діяльності інших співучасників є недостатнім, що викликає на практиці цілий ряд питань при вирішенні конкретних кримінальних справ. Крім того, в Особливій частині КК України низка норм передбачає відповідальність за діяння, які за своїми змістом і формою мають певну схожість з діяльністю підбурювача. У зв'язку з цим у правозастосовчій практиці виникають проблеми, пов'язані з кваліфікацією дій особи, яка вчинила таке злочинне діяння.
Усе це, а також відсутність комплексних досліджень з проблеми кримінальної відповідальності підбурювача визначило вибір теми дипломної роботи.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при вчиненні злочину у співучасті.
Предмет дослідження становить кримінальна відповідальність підбурювача за схиляння до вчинення злочину.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формулювання обґрунтованих висновків щодо поняття підбурювання до злочину, сутності діяльності підбурювача, вирішення питань його відповідальності.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
- визначити поняття підбурювання до злочину;
- дослідити об'єктивні та суб'єктивні ознаки підбурювання, визначити поняття підбурювача;
- встановити критерії відмежування діяльності підбурювача від діяльності інших співучасників;
- проаналізувати питання, пов'язані з кримінальною відповідальністю підбурювача, кваліфікацією його дій, звільненням від відповідальності і призначенням покарання;
- розглянути спеціальні питання відповідальності за підбурювання (невдале підбурювання, ексцес тощо);
- виявити і дослідити склади злочинів, передбачені в Особливій частині КК, які за своїми об'єктивними й суб'єктивними ознаками мають певну схожість з підбурюванням до злочину.
Відповідно до мети і завдань досліджена робота складається із вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаної літератури із 78 джерел. Загальний обсяг роботи .. сторінок.
Список литературы ВИСНОВКИ
У роботі були досліджені кримінально-правові проблеми підбурювання до злочину. Проведене дослідження дозволяє сформулювати такі основні висновки:
Підбурювання – це діяльність співучасника, яка характеризується впливом однієї особи на свідомість і волю іншої з метою збудження у неї наміру (прагнення, бажання, рішучості) вчинити злочин або взяти участь у його вчиненні. Така діяльність підбурювача в усіх випадках характеризується активною формою поведінки – тільки дія. При цьому виконання дій підбурювачем завжди передує злочинній поведінці того співучасника, якого він схилив до злочину. Звідси випливає, що намір вчинити даний злочин у підбурювача обов'язково виникає раніше ніж у схиленої ним особи і підбурювач впливає на цю особу до моменту виникнення в неї рішучості на вчинення цього злочинного діяння.
Підбурювання завжди пов'язано зі схилянням співучасника до злочину. Але підбурювання не виключається й тоді, коли фактичні та юридичні ознаки злочину навіть не конкретизовані підбурювачем.
Діяльність підбурювача завжди звернена або до конкретної особи, або до групи осіб, кожна з яких в обов'язковому порядку повинна відповідати встановленим у законі ознакам суб'єкта злочину. Лише за таких умов можна говорити про співучасть у злочині. При цьому підбурювач може схилити до злочину кожного з тих співучасників, які приймають участь у спільному його вчиненні: виконавця (співвиконавця), організатора, пособника. Такою особою може бути й інший підбурювач, якщо у спільному вчиненні злочину їх брало участь декілька. Якщо схиляння до злочину групи осіб вчиняється шляхом впливу на одного з її учасників, то обов'язковою умовою визнання такої діяльності підбурюванням є усвідомлення підбурювачем тієї обставини, що впливаючи на одного із членів цієї групи він схиляє до злочину всіх її учасників (саме групу). Такі ситуації слід іменувати посереднім підбурюванням.
Вплив підбурювача на співучасників здійснюється певним способом. Незважаючи на те, що способи схиляння носять досить різноманітний характер, ідея законодавця закріпити їх при визначенні поняття “підбурювач” (ч. 4 ст. 27 КК) може бути оцінена позитивно, бо свідчить про прагнення на законодавчому рівні відмежувати діяльність підбурювача від суміжних діянь. У зв'язку з цим для законодавчого визначення поняття “підбурювач” найбільш вдалою й такою, що відповідає поставленим завданням, уявляється розподіл всієї сукупності способів підбурювання на дві групи: способи переконання і примусу.
Підбурювання починається з дії, спрямованої на схиляння співучасника до вчинення злочину (участі у злочині). Закінчення діяльності підбурювача визначається двома чинниками: а) моментом закінчення власне підбурювальницьких дій, що характеризується виникненням у схиленого співучасника наміру (бажання, рішучості) вчинити злочин або взяти участь у його вчиненні; б) моментом закінчення злочину, до якого схилив співучасника підбурювач, тобто вчиненням виконавцем діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого в Особливій частині КК. Перший момент дає підставу визнати особу підбурювачем, а другий – визначає стадію вчинення злочину у співучасті.
Вказівка у ст. 26 КК на умисну участь у вчиненні умисного злочину, а також аналіз діяльності підбурювача, згідно з яким роль підбурювача не обмежується лише схилянням іншого співучасника (інших співучасників) до злочину, а й має своїм результатом вчинення цього злочину, допускає, на думку автора, можливість встановлення психічного ставлення підбурювача як до самого факту його участі у спільному вчиненні злочину, так і до наслідків цього злочину. Проведене дослідження свідчить, що сама участь у злочині (вчинення власне підбурювальницьких дій) можлива лише з прямим умислом, а психічне ставлення підбурювача до наслідків вчиненого у співучасті злочину може полягати як у прямому, так і в непрямому умислі.
Підбурювання слід відмежовувати від діяльності інших співучасників. Критерієм такого відмежування виступає характер вчиненого діяння, тобто та роль (функція), яку здійснює кожен з учасників у спільному злочині. Установлення факту схиляння є необхідною й водночас достатньою підставою для визнання особи підбурювачем. Тому наявність у діях співучасника будь-яких інших ознак, не властивих функціям підбурювача, виходить за межі підбурювання і свідчить або про виконання ним ролі організатора, або про виконання поряд із підбурювальницькою й іншої ролі – співвиконавця і/або пособника.
Якщо у спільно вчиненому злочині підбурювач одночасно виконує декілька ролей, це повинно знайти відображення у кваліфікації його дій шляхом вказівки на відповідні частини ст. 27 КК.
Використання для вчинення злочину особи, яка не підлягає кримінальній відповідальності за вчинене діяння, за відсутності в ньому ознак складу злочину, передбаченого статтею (частиною статті) Особливої частини КК, визнається посереднім виконанням. У цьому випадку фактичний підбурювач підлягає відповідальності за виконання злочину.
Підбурювання слід визнавати невдалим, за умови, якщо діяльність, спрямована на схиляння особи до злочину, не вдалася у зв'язку з відхиленням потенційним співучасником пропозиції підбурювача вчинити злочин або взяти участь у його вчиненні. Такий підбурювач підлягає відповідальності за готування до злочину.
При підбурюванні до злочину зі спеціальним суб'єктом підбурювач може і не відповідати ознакам такого суб'єкта. Проте схилити до вчинення такого злочину (тобто до виконання об'єктивної сторони його складу), він може лише особу, яка відповідає ознакам спеціального суб'єкта (за винятком деяких випадків співвиконавства).
При підбурюванні до злочину, ексцесом визнається такий умисний вихід співучасника за межі обумовленого з підбурювачем злочину чи тієї ролі, яка була з ним узгоджена, який не охоплювався ні прямим, ні навіть непрямим умислом підбурювача. Відповідальність підбурювача при такому ексцесі залежить не від виду ексцесу (кількісний або якісний), а визначається злочином, до якого схилив підбурювач будь-якого зі співучасників і об'єктивну сторону якого (повністю або частково) здійснив виконавець.
9. При призначенні покарання підбурювачу суд має керуватися не лише загальними засадами призначення покарання (статті 65, 66 і 67 КК), а й спеціальними положеннями щодо його індивідуалізації, до яких, перш за все, належать вимоги ст. 68 КК про необхідність врахування характеру та ступеня участі співучасника у спільному злочині. Характер участі підбурювача у злочині виступає лише певним орієнтиром для призначення покарання, а конкретна його міра має визначатися на підставі врахування ступеня участі у злочині, який характеризується обсягом та інтенсивністю діяльності співучасника при здійсненні своєї ролі (спосіб, кількість схилених співучасників, ініціатива тощо).
В Особливій частині КК України низка норм передбачає відповідальність за діяння, які за своїми змістом і формою (об'єктивними і суб'єктивними ознаками) мають певну схожість з діяльністю підбурювача до злочину. Аналіз свідчить, що всі ці склади злочинів можуть бути поділені на три групи: а) так звані спеціальні види підбурювання, б) діяння, що мають лише зовнішню подібність до підбурювання, але не є таким, за відсутності хоча б однієї ознаки притаманній діяльності підбурювача, а також в) склади, що за змістом ширші ніж підбурювання до конкретного злочину, оскільки вони полягають у вчиненні діяння, в якому підбурювання є його складовою частиною, або в діянні, яке містить ознаки самостійного складу і одночасно може визнаватися підбурюванням до іншого.







СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аветисян С.С. Соучастие в преступлениях со специальным составом: Монография / Аветисян С.С. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 467 с.
2. Алешин Д.П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д.П. Алешин. – Х., 2003. – 20 с.
3. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть / Бажанов М.И. – Днепропетровск: Пороги, 1992. – 167 с.
4. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації): Навч. посіб. / Бантишев О.Ф. – К.: МАУП, 2002. – 127 с.
5. Благов Е.В. Назначение наказания: теория и практика / Благов Є.В. – Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2002. – 176 с.
6. Благов Е.В. Применение уголовного права: теория и практика / Багов Е.В. – СПб.: Изд-во Р. Асланова “Юрид. центр Пресс“, 2004. – 350 с.
7. Бойцов А.И. Преступления против собственности / Александр Иванович Бойцов. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 775 с.
8. Борисов В.И. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации / В.И. Борисов, В.Н. Куц. – Х.: НПКФ “Консум”, 1995. – 104 с.
9. Бородин С.В. Преступления против жизни / Сегей Владимирович Бородин. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 467 с.
10. Бурчак Ф.Г Учение о соучастии по советскому уголовному праву / Федор Григорьевич Бурчак. – К.: Наук. думка, 1969. – 216 с.
11. Бурчак Ф.Г. Подстрекательство как вид соучастия по советскому уголовному праву: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Ф.Г. Бурчак. – К., 1965. – 20 с.
12. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Федор Григорьевич Бурчак. – К.: Вищ. шк, 1986. – 208 с.
13. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – 1440 с.
14. Волков Б.С. Мотивы преступлений (уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Борис Степанович Волков. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 152 с.
15. Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление: поcтоянные и временные признаки / Галиакбаров Р.Р. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1973. – 140 с.
16. Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами / Гаухман Л.Д. – М.: Юрид. лит., 1969. – 120 с.
17. Гельфанд И.А. Хозяйственные и должностные преступления в сельском хозяйстве / Гельфанд И.А. – К.: РИО МВД УССР, 1970. – 251 с.
18. Гришаев П.И. Соучастие по уголовному праву / П.И. Гришаев, Г.А. Кригер. – М.: Госюриздат, 1959. – 256 с.
19. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: [учеб. пособие] / Н.А. Гуторова. – Харьков: ООО «Рубикон П», 1997. – 102 с.
20. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 с.
21. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка / В. Даль. – В 4-х т. – Т. III. – М.: Рус. яз, 1982. – 555 c.
22. Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві (основні поняття, проблеми каліфікації, удосконалення законодавства) / Сергій Іванович Дячук. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
23. Жаровська Г.П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Г.П. Жаровська. – К., 2004. – 19 с.
24. Зелинский А.Ф. Соучастие в преступлении / А.Ф. Зелинский. – Волгоград: НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1971. – 43 с.
25. Капинус О.С. Убийства: мотивы и цели /
О.С. Капинус. – М.: Изд-во ИМПЭ-ПАБЛИШ, 2003. – 312 с.
26. Кваша О.О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження / Оксана Олександрівна Кваша. – К.: Ін-т держави і права імені В.М. Корецького, 2003. – 216 с.
27. Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву / В.Ф. Кириченко. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – 182 с.
28. Кириченко В.Ф. Значение ошибки по советскому уголовному праву / В.Ф. Кириченко. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – 96 с.
29. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении / М.И. Ковалев. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1960. – 288 с.
30. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. [ч. 2] / М.И. Ковалев. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1962. – 276 с.
31. Ковитиди О.Ф. Соучастие в преступлениях со специальным субъектом / О.Ф. Ковитиди // Весы Фемиды. – 1998. – № 4. – С. 62–65.
32. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность / Андрей Павлович Козлов. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 362 с.
33. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / [под ред. В.М. Лебедева]. – М.: НОРМА, 2003. – 880 с.
34. Красиков Ю.А. Соучастие в преступлении / [под ред. проф. А.И. Игнатова] / Ю.А. Красиков. – М.: Издат. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1996. – 48 с.
35. Краснопеева Е. Квалификация посредничества и соучастия во взяточничестве / Е. Краснопеева // Законность, 2002. – № 2. – С. 35–37.
36. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.А. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін. Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв; наук. ред. В.А. Клименко, М.І. Мельник. – К.: Правові джерела, 2002. – 432 с.
37. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.А. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – [Вид. 3-тє, переробл. та допов.]. – К.: Юрид. думка, 2004. – 352 с.
38. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник] / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. – Х.: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
39. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В.Т Маляренка, В.В Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 1152 с.
40. Курс российского уголовного права. Общая часть / [под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова]. – М.: Спартак, 2001. – 767 с.
41. Курс советского уголовного права. Часть общая. Том ІІ. Преступление / [ред. кол.: А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе]. – М.: Наука, 1970. – 517 с.
42. Курс уголовного права: Общ. ч.: Учение о преступлении: [Учебник для вузов]; под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. – 612 с.
43. Лыхмус У.Э. Квалификация соучастия в преступлении: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-испонительное право» / У.Э. Лыхмус. – Л., 1985. – 16 с.
44. Мельник М.І. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України // Право України. – 2001. – № 11. – С. 69–74.
45. Меньшагин В.Д. Советское уголовное право: [ученик] / В.Д. Меньшагин, З.А Вышинская. – М.: Госюриздат, 1950. – 519 с.
46. Орешкина Т. Физическое или психическое принуждение как обстоятельство, исключающее преступность деяния / Т. Орешкина // Уголовное право. – 2000. – № 1. – С. 33–38.
47. Орловський Р.С. Кримінальні відповідальність за пособництво вчиненню злочину: дис… доктора юрид. наук: 12.00.08 / Ростислав Сергеевич Орловський. – Х., 2000. – 175 с.
48. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Николай Иванович Панов. – Харьков: Изд-во при ХГУ изд-го объединения “Вища школа”, 1982. – 161 с.
49. Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права / А.А. Пинаев. – Х.: Право, 2001. – 289 с.
50. Попов А.Н. Преступления против личности при смягчающих обстоятельствах / А.Н. Попов. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 465 с.
51. Попов А.Н. Проблемы соучастия в детоубийстве. – Правоведение / А.Н. Папов, В.С. Прохоров. – 2002. – № 1. – С. 125–130.
52. Прохоров В.С. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В.С. Прохоров. – Л., 1962. – 19 с.
53. Пудовочкин Ю. Квалификация случаев вовлечения несовершеннолетних в преступную группу (комментарий к УК РФ) / Ю. Пудовочкин, Г. Чечель // Рос. юстиция. – 2000. – № 12. – С. 37–38.
54. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам / А.И. Рарог. – СПб: Юрид. центр Пресс, 2002. – 304 с.
55. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. [монографія] / Андрій Васильвич Савченко. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
56. Самощенко І.В. Відповідальність за погрозу в кримінальному праві України (поняття, види, спірні проблеми): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І.В. Самощенко. – Х., 1997. – 23 с.
57. Сергеев В.В. Косвенный умысел при соучастии / В.В.Сергеев // Вестник МГУ. Сер. XII. Право. – М. – 1971. – № 1. – С. 62–68.
58. Сердюк Л.В. Насилие: криминологическое и уголовно-правовое исследование / Л.В. Сердюк. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 384 с.
59. Смирнова Н.Н. Уголовное право: [учеб.] / Н.Н. Смирнова. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1998. – 675 с.
60. Советское уголовное право. Общ. часть / [под ред. Г.А. Кригера, Б.А. Куринова, Ю.М. Ткачевского]. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 517 с.
61. Таганцев Н.С. Курс русского уголовного права, читаемый в Императорском СПб университете: Часть общая. Книга 1. Учение о Преступлении / Н.С. Таганцев. – С.-Пб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1880. – 174 с.
62. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления / С.А. Тарарухин. – К.: Вища школа, 1977. – 152 с.
63. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении / П.Ф. Тельнов. – М.: Юрид. лит., 1974. – 208 с.
64. Тимейко Г.В. Спорные вопросы соучастия при преступном бездействии / Г.В. Тимейко // Сов. юстиция. – 1965. – № 6. – С. 8–11.
65. Толкаченко А.А. Теоретические основы квалификации преступлений: [учеб. пособ. для студ. вузов, обучающихся по специальности 021100 “Юриспруденция”]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 128 с.
66. Трайнин А.Н. Учение о соучастии / А.Н. Трайнин. – М.: Юриздат НКЮ СССР, 1941. – 160 с.
67. Уголовное право Российской федерации. Общая часть: Учебник / [под ред. Б.В. Здравомыслова]. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 480 с.
68. Уголовное право Украины: Общая часть: [учебник] / М.И. Бажанов, Ю.В. Баулин, В.И. Борисов и др.; под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – К.: Юринком Интер, 2003. – 512 с.
69. Уголовное право. Общая часть. [учебник]; под ред. Н.И. Ветрова, Ю.И. Ляпунова. – М.: Новый Юрист, КноРус, 1997. – 592 с.
70. Уголовное право. Общая часть: [учебник для вузов]; отв. ред. И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова. – М.: НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2001. – 576 с.
71. Уголовное право: Часть Общая. Часть Особенная: [учебник]; Под общ. ред. Л.Д. Гаухмана, Л.М. Колодкина и С.В. Максимова. – М.: Юриспруденция, 1999. – 784 с.
72. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий: (По состоянию уголовного законодательства и постановлений Пленума Верховного Суда Украины на 25 октября 1995 г.) / [Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, Г.В. Андрусив и др.]; отв. ред. В.И. Шакун, С.С. Яценко. – К.: Фіта, 1995. – 864 с.
73. Ус О.В. Кримінальна відповідальність за підбурювання до злочину: дис. … кандидата юрид. наук: спец. 12.00.08 / Ольга Володимирівна Ус. – Х., 2005. – 227 с.
74. Устименко В.В. Некоторые проблемы законодательной регламентации соучастия в преступлениях со специальным субъектом в проекте нового УК Украины // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науков о-практичної конференції 9-11 листопада 1995 р. / В.В. Устименко – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1995. – С. 266–267.
75. Фріс П.Л. Кримінальне право України: Загальна частина: [навч. посіб.] / Павло Львович Фріс – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 362 с.
76. Шаргородский М.Д. Некоторые вопросы общего учения о соучастии / М.Д. Шаргородський // Правоведение. – 1960. – № 1. – С. 84–97.
77. Шнейдер М.А. Советское уголовное право: [в 18 вып.]; Вып. 11: Соучастие в преступлении / М.А. Шнейдер. – М.: ВЮЗИ, 1962. – 67 с.
78. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву / М.А. Шнейдер. – М.: ВЮЗИ, 1958. – 98 с.
Стоимость доставки работы, в гривнах:

(при оплате в другой валюте, пересчет по курсу центрального банка на день оплаты)		 500





Найти готовую работу


ЗАКАЗАТЬ

Обратная связь:


Связаться

Доставка любой диссертации из России и Украины

Вход для партнеров

Регистрация

Восстановить доступ

Материал для курсовых и дипломных работ


Ссылки:

Выполнение и продажа диссертаций, бесплатный каталог статей и авторефератов

Счетчики:

Besucherzahler
счетчик посещений

© 2006-2022. Все права защищены.
Выполнение уникальных качественных работ - от эссе и реферата до диссертации. Заказ готовых, сдававшихся ранее работ.