Оцінка вразливості фінансового сектору до впливу факторів ризику
В умовах, коли структура фінансового сектору України є незбалансованою і перебуває в процесі свого подальшого формування, особливої уваги потребує вирішення питання підвищення стійкості як окремих фінансових установ, так і фінансового сектору в цілому. В дисертаційній роботі дослідження поняття ефективної структури фінансового сектору здійснюється в контексті забезпечення його стійкості. Відповідно до наведеного в п.1.2 визначення, ефективною є така структура фінансового сектору, яка сприяє забезпеченню його стійкості та підвищує стабільність функціонування всієї фінансової системи, що визначає ефективність фінансового сектору в контексті функціонування економічної системи держави в цілому. Отже, підвищення частки фінансово стійких установ позитивно впливатиме на ефективність виконання фінансовим сектором покладених на нього функцій.
Вдосконалення механізму управління ризиками є однією із ключових проблем в діяльності фінансово- кредитних установ. Особливе місце в цьому процесі належить стрес-тестуванню, яке є важливим аналітичним інструментом. Завдяки своїй надійності та комплексності підходу до ідентифікації ризиків і визначення їх кількісного впливу, стрес-тестування набуло визнання і поширення, а одержувані результати досить чітко інтерпретуються і дають змогу завчасно підготуватися до потенційно кризових ситуацій у діяльності фінансово-кредитних установ.
Відповідно до загальновизнаного підходу, науковці та практики визначають стрес-тестування як процес оцінки сучасного стану фінансової системи чи окремої фінансової установи, а також можливість його зміни внаслідок виникнення певних непередбачуваних, але достатньо ймовірних ситуацій чи загроз. Наприклад, Ж. Лопез розглядає стрес-тести як “моделювання, засноване на унікальному наборі відповідних факторів ризику: зміна відсоткових ставок на певну кількість базисних пунктів, девальвація долара на певну величину тощо. На відміну від цього механізм VaR не надає таку унікальну конфігурацію базових факторів ризику, яка ідентифікується з розміром падіння портфеля нижче даного рівня ” [226].
Фахівці МВФ визначають стрес-тестування як “метод оцінки чутливості портфеля до суттєвих змін макроекономічних показників або до виняткових, але можливих подій” [185]. Автори Настанов МВФ “Показники фінансової стабільності” трактують це поняття значно ширше, тісно пов’язуючи його з індикаторами фінансової стабільності в цілому по фінансовому сектору, і характеризують як ”інструмент аналізу фінансової системи, який має перспективний характер у тому розумінні, що його завдання – оцінити наслідки можливих макроекономічних подій, ймовірність яких точно не відома” [127, с.288].
У Настановах Банку міжнародних розрахунків стрес-тестування характеризується як “термін, що описує різні методи, які використовуються фінансовими інститутами для оцінки своєї вразливості по відношенню до виняткових, але ймовірних подій” [238].
В рекомендаціях Банку Росії стрес-тестування визначається більш чітко, як “оцінка потенційного впливу на фінансовий стан кредитної організації низки заданих змін у факторах ризику, які відповідають винятковим, але ймовірним подіям” [126], щоправда, цей процес розглядається лише на мікрорівні. Однак, як засвідчила практика, важливим є використання стрес-тестування і на системному рівні. Це дозволяє оцінити чутливість усієї системи до дії кількох факторів (або їх певної комбінації) у сукупності, що має важливе значення для регуляторних органів з точки зору оцінки загальної вразливості фінансового сектору до системного ризику.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
