Особливості структурної побудови фінансового сектору в країнах з ринковою економікою

     

      Дослідження сутності фінансового сектору обумовлює необхідність вивчення особливостей його структурної побудови. Перш за все з’ясуємо підходи до тлумачення поняття структури. У загальному вигляді структура (від лат. structure – будова, розташування) визначається як певний взаємозв'язок, взаєморозташування складових частин, їх будова [12]. Загальновживаним є тлумачення структури як сукупності стійких зв'язків об'єкту, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних внутрішніх та зовнішніх змінах. Поряд з цим, структуризація є процесом виокремлення стійких елементів системи та їх властивостей.

      У сучасній науковій літературі поняття структури співвідноситься з поняттями системи та організації. Хоча єдиної точки зору на співвідношення цих понять не існує, поняття системи є ширшим та характеризує всю безліч проявів певного складного об’єкту (його елементи, будову, зв’язки, функції тощо). Структура, в свою чергу, відображає лише ті елементи, що залишаються стійкими або відносно незмінними при різних перетвореннях системи. Організація ж включає як структурні, так і динамічні характеристики системи, що забезпечують її цілеспрямоване функціонування.

      Категорії “структура”, “система”, “організація” є засобами відображення об'єктів, інструментами дослідження і управління ними. Якщо ми хочемо підтримувати знання про об’єкт на високому рівні об’єктивності, то повинні постійно стежити за зовнішніми і внутрішніми чинниками, що змінюють властивості та відносини елементів системи, щоб, розуміючи закономірності цих змін, адекватно оцінювати об’єкт нашого спостереження.

      Отже, застосовуючи поняття структури, ми досліджуємо об’єкт, виділяючи спочатку найбільш істотні його властивості та характеристики, потім деталізуючи та уточнюючи їх. Однак структурний аналіз фіксує стан та властивості об’єкту на певний момент, проте з часом властивості об’єкту змінюються, і те, що було дійсним в попередній відрізок часу, стає помилковим в наступний. Але якщо ми, склавши первинну структуру, припинили подальші спостереження за об’єктом, а одержані раніше знання продовжуємо використовувати для прийняття рішень, то, відповідно, ризик помилок збільшуватиметься.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ