Теоретичні підходи до здійснення реструктуризації підприємств

     

      Формування ринкових умов господарювання показало, що економіка України мала структуру, яка не зовсім відповідає вимогам розвинутого ринку. Перебуваючи відносно ізольовано від світового економічного розвитку, господарський комплекс України був зорієнтований на вирішення загальносоюзних проблем, тобто продукція, яка вироблялася в Україні, знаходила свого споживача тільки в межах радянського простору і відповідала чинним на той час стандартам. Неінтегрованість зі світовим господарством та незначна участь у міжнародному поділі праці призвели до того, що результат економічної діяльності можна було реалізувати лише в межах внутрішнього ринку, оскільки конкурувати із зарубіжними зразками було дуже складно [1, с. 60–61].

      Підприємство за радянських часів виконувало як виробничі, так і специфічні соціальні функції, наприклад, утримувало об’єкти соціальної сфери. Система управління підприємств була безпосередньо «вбудована» в державну адміністративну піраміду. Виведення їх за межі жорсткої ієрархічної вертикалі та відносна лібералізація без створення нової внутрішньої системи планування підприємств лише посилили прояви деструктивного хаосу в економіці. Натепер однією зі складностей, що постають перед менеджерами західного типу, які бажали б співпрацювати з підприємствами України, є суттєва відмінність в управлінському мисленні та стилях керування [2, с. 20–21].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ