Аналіз економічної сутності поняття та видів банківського капіталу
Поняття “банківський капітал” досить часто вживається західними та вітчизняними економістами, коли йдеться про банківську систему, про забезпеченість економіки ресурсами. Але слід зазначити, що у економічній літературі не існує єдиної думки щодо його визначення. Неоднозначність та різноплановість трактувань випливає з розбіжностей та невизначеностей у трактуванні поняття “капітал”.
У різні часи суспільного розвитку економісти трактували поняття “капітал” по–своєму. Меркантилісти, вважали, що капітал утворюється внаслідок певного використання грошей, що приносить додаткові кошти [175].
Протилежну думку підтримували фізіократи, які вважали, що не гроші породжують гроші; додатковий капітал утворюється у результаті виробничої праці, до якої вони відносили тільки працю, пов’язану з землею [26].
Адам Сміт під капіталом розумів накопичений, тобто той що залишився після споживання, запас. Накопичення капіталу створює передумови для підвищення продуктивності праці внаслідок можливості подальшого його перерозподілу. Виходячи з цього А. Сміт поділяв капітал на основний та оборотний, до останнього відносяться грошові кошти [126].
Д. Рікардо визначав капітал як накопичену працю, оскільки капіталісти виплачують своїм робітникам лише частину створеної додаткової вартості [31].
К. Маркс вважав, що капітал – не річ, яка виражається у капітальному благі, а певні відносини між капіталістом та найманим робітником. При цьому він стверджував, що капітал самозростаюча цінність [74]. К.Маркс поділяв капітал на використовуваний (в іншому випадку він би не приносив прибуток), а також спожитий (прямі витрати на виробництво або собівартість).
Аналізуючи вищенаведені погляди на поняття “капітал” можна визначити його як вартість, яка може бути виражена як у грошовій, так і у матеріально–речовій формі (у вигляді засобів виробництва, продуктів минулої праці, предметів праці), що у результаті свого руху створює додаткову вартість.
Складність та багатоплановість категорії “капітал” впливає на трактування сутності банківського капіталу. На думку, Ф. Мишкіна капітал це різниця між сумою активів і пасивів, яка утворює чисті активи банку. Ці кошти мобілізуються шляхом продажу нових акцій або нерозподілених доходів. Важливим компонентом є також резерви на випадок неповернення позик [88].
Подібну точку зору підтримує П. Роуз який до банківського капіталу відносить внесені власниками банку кошти, а саме акціонерний капітал, резерви та нерозподіленогой прибуток [114]. Отже, можна стверджувати, що П. Роуз ототожнює банківський капітал з власним.
Дж. Сінкі мол. основною функцією банківського капіталу вважає здатність компенсувати збитки, що виникають внаслідок банківських ризиків. Поглинути збитки в першу чергу можна за рахунок саме власного капіталу [122].
Отже, можна зробити висновок про те, що Ф. Мишкін, Дж. Сінкі мол. та П. Роуз трактують поняття банківського капіталу у першу чергу як власного капіталу банку.
Д. Розенберг у словнику банківських термінів до банківського капіталу, крім акціонерного, додає й довгострокову заборгованість [113].
Фінансовий словник за редакцією А.Г. Завгороднього визначає банківський капітал як сукупність грошових капіталів (власних та залучених), якими оперує банк, що, в свою чергу, приносять прибуток [40].
Універсальний бізнес–словник ототожнює банківський капітал з фінансовими ресурсами банку. Згідно зі словарем банківський капітал – це сукупний грошовий капітал, залучений банком з різних джерел та використовується ним для проведення банківських операцій і утворює фінансові ресурси банку [70].
В енциклопедії банківської справи поняття “банківський капітал” розглядається як сукупність різних видів грошових капіталів, коштів, які банк використовує у вигляді банківських ресурсів для забезпечення своєї діяльності, здійснення різноманітних банківських операцій та отримання прибутку [37].
Отже, можна зробити висновок про те, що деякі науковці ототожнюють поняття “банківський капітал” та “банківські ресурси”.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
