Легальна та латентна мотивація в діяльності управлінського пер-соналу

     

      Для ефективної діяльності підприємства потрібні відповідальні, ініціа-тивні працівники, високоорганізовані, такі, які прагнуть до трудової самореалізації. Серед численних кадрових проблем промислових підприємств проблема низької мотивації праці управлінського персоналу впродовж усього трансформаційного періоду, пов'язаного із значними структурними зсувами в економіці, займає одну з перших позицій. Невідповідність рівня заробітної плати, невчасність її виплати, крім того, розрив між її номінальною й реальною величиною, який збільшується, є загальновідомою тенденцією.

      Мотивація – це процес спонукання до діяльності для досягнення цілей, це процес створення для фахівця стимулів для досягнення поставлених перед ним цілей. Чим вища зацікавленість фахівця в його роботі, чим повніше виправдовуються його очікування, тим вища віддача й результати його професійної діяльності [143, с. 86].

      У формуванні ефективної мотиваційної системи важливе значення має інформованість працівників щодо соціальної, економічної, інноваційної політики підприємства. Основним аспектом, якому персонал віддає перевагу в процесі трудової діяльності, є заробіток та інші види матеріальної моти-вації.

      Автором встановлено, що для ефективної діяльності управлінського персоналу потрібні: розвинений зміст мотивів у цій діяльності, що забезпечує позитивне ставлення до неї; значуща сила мотивів; їх стійкість; їх певна структура та ієрархія.

      У результаті дослідження було проведено рангове оцінювання мотива-ційних чинників для управлінського персоналу і робітників (табл. 2.6). Це показало, що для управлінця головною є участь у капіталі, а для робітника – розмір основної заробітної плати. Такі показники, як моральне стимулюван-ня, для управлінців відіграють більшу роль, ніж для робітників.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ