Сучасні підходи до управління оборотними коштами

     

      При авансуванні грошових коштів у оборотні виробничі фонди й фонди обігу необхідно враховувати те, що це пояснюється об’єктивною необхідністю, яка зумовлена специфікою процесу виробництва й реалізації продукції, тобто підприємство не має можливості відкликати грошові кошти на інші потреби господарюючого суб’єкта. На підставі цього розглянемо сучасні підходи до управління оборотними коштами.

      Дослідження особливостей управління оборотними коштами в сучасних умовах розпочнемо із твердження І.О. Бланка, що “…управління використанням оборотних активів становить найбільш широку частину операцій фінансового менеджменту. Це пов’язано з великою кількістю елементів їх внутрішнього матеріально-речового та фінансового складу, які потребують індивідуалізації управління; високою динамікою трансформації їх видів; суттєвим значенням у забезпеченні платоспроможності, рентабельності та інших цільових результатів господарської діяльності підприємства” [22, с. 322].

      Політика управління використанням оборотних активів – це частина загальної стратегії управління активами підприємства, яка полягає у формуванні необхідного їх обсягу і складу та забезпеченні умов оптимізації процесу їх обігу, основні етапи якої наведені на рис. 1.2. Цікава думка Л.А. Квятковської, яка поняття “оборотні кошти” розширила, додавши до складу оборотних коштів валові, чисті та власні оборотні кошти. Отриману категорію вона назвала “оборотні фонди” й запропонувала політику управління використанням оборотних фондів, яка “...представляє собою частину загальної політики управління сукупним операційним капіталом підприємства та забезпечення необхідних умов оптимізації процесу його обігу” [82, с. 98]. Цей підхід взагалі дуже тісно перекликається з визначенням І.О. Бланка.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ