Теоретичні підходи до визначення сутності ресурсів підприємств та їх класифікаційні ознаки

     

      Економічна діяльність людства завжди пов’язана з потребою економічного використання ресурсів: робочої сили, матеріальних засобів виробництва (машини, устаткування, сировина, матеріали і т.ін.). Тому економічна категорія «ресурси» у технічній, суспільно-політичній і економічній літературі відомі давно. Про їх склад мова йшлася ще в працях Аристотеля, середньовічних філософів, представників економічної школи меркантилістів (ХІІ ст.) тощо. В економічній теорії усі види ресурсів, які використовуються у процесі виробництва, називають економічними ресурсами, або факторами виробництва, або продуктивними силами суспільства. Однак в працях різних авторів роль і значущість кожного виду ресурсів наголошується по-різному. Так, фізіократи (ХІІІ ст.) найбільшу роль відводили землі як економічному ресурсові. Адам Сміт у ХІІІ ст. розглядав взаємодію вже трьох факторів виробництва: землі, праці та капіталу.

      Праця – сукупність умінь, навичок, фізичних та інтелектуальних можливостей людини, тобто її робоча сила, яку вона використовує у процесі виробництва.

      Земля (природні ресурси) – так називають усі блага природи, які людина використовує у процесі виробництва: земля надра, водні, лісові, біологічні та ін.

      Капітал – усі засоби виробництва, створені людиною; приміщення, обладнання, машини, матеріали, інструменти, напівфабрикати, а також кошти, тобто грошовий капітал, призначений для організації виробництва.

      Найчіткіше теорію економічних ресурсів сформулював Жан Батист Сей (1767-1832). У ХХ ст. англійський економіст Альфред Маршалл (1842-1924) запропонував розглядати четвертий фактор – підприємницькі здібності людей. Підприємницькі здібності – здатність людей до організації виробничої, торгової, комерційної та іншої ділової, економічної діяльності. Це особливий економічний фактор, який забезпечує комбіноване поєднання всіх інших ресурсів у єдину систему в процесі виробництва товарів та послуг 7, с. 26 .

      Деякі сучасні економісти виділяють ще один фактор виробництва – «знання» у розумінні досягнень науки, інформації, технології, науково-технічного прогресу.

      Виробництво матеріальних благ у кожній суспільно-економічній формації має свої специфічні особливості, характеризується різними знаряддями праці тощо. Водночас йому властиві деякі спільні риси – взаємодія людини з природою, яка означає процес праці, що включає три основні моменти: 1) праця людини; 2) предмети праці; 3) засоби праці.

      Предмети праці - це речовина природи, на яку людина діє у процесі праці.

      Засоби праці – це річ або сукупність речей, якими людина діє на предмети праці. Вирішальна роль серед них належить механічним засобам, а також усі матеріальні умови процесу праці – робочі будівлі, дороги тощо.

      Процес праці є органічною єдністю трьох названих моментів. Якщо процес праці розглядати як його результат (продукти), то він виступає як процес виробництва, а засоби і предмети праці – як засоби виробництва.

      Спільним для всіх суспільно-економічних формацій у структурі продуктивних сил є те, що її складають засоби виробництва і люди. Предмети праці входять до складу продуктивних сил тією мірою, якою вони йдуть на продуктивне споживання і використовуються як джерела енергії. В сучасних умовах до продуктивних сил включають і науку, форми і методи організації виробництва. Окремим елементом продуктивних сил стає інформація. В процесі історичного розвитку продуктивні сили в цілому, як і окремі їх елементи, постійно збагачуються, наповнюються якісно новим змістом 8, с. 8

      Сучасна економічна енциклопедія надає наступне визначення категорії ресурсів. Ресурси (фр.rеssоиrsе — допоміжний засіб) – основні елементи виробничого потенціалу, які має в розпорядженні система і які використовуються для досягнення конкретних цілей економічного розвитку. Система будь-якого рівня охоплює такі ресурси: природні, технічні, технологічні, кадрові, просторові, часові, структурно-організаційні, інформаційні, фінансові, нематеріальні [142, с. 206].

      Природні ресурси— частина природного се¬редовища (об'єкти, процеси, умови), які використову¬ють для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства. Найважливішими їх видами є мінераль¬ні, земельні, водні ресурси, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, сонячна та вітрова енергія та ін. Наявність всієї сукупності природних ресурсів на певній території, оціненої з урахуванням характе¬ру її використання, становлять природно-ресурсний потенціал.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ