Методичні підходи до формування і розвитку процесу управління ресурсами

     

      Визначення процесу управління ресурсами як одного із шляхів їх раціонального використання, пошук шляхів удосконалення у складі економічного механізму управління підприємствами взагалі. Саме в його межах формуються економічні характеристики процесу ресурсоспоживання, які потребують особливої уваги в ринкових умовах господарювання. Економічний механізм управління підприємством ґрунтується на системі економічних законів, принципів, методів управління, він в значній мірі впливає на формування та функціонування складових організаційного механізму [8, с.13]. На основі наукових розробок і господарської практики вітчизняних і закордонних підприємств можуть бути сформульовані основні принципи формування й функціонування системи управління ресурсами:

      - плюралізм джерел і форм матеріально-технічного забезпечення (ресурси можуть бути придбаними по прямим договорам в оптово-торгівельних організаціях або безпосередньо в підприємств-виготовлювачів даного виду ресурсів);

      - самостійність підприємств-постачальників (продавців) і підприємств-споживачів (покупців) у використанні за своїм розсудом матеріальних і фінансових ресурсів, що перебувають у рамках їхніх прав власності;

      - саморегулювання на основі діючих за допомогою керуючих впливів (податків, процентних ставок, мит і т.п.) елементів державної економічної політики для досягнення збалансованості виробництва з матеріальними ресурсами;

      - ресурсозбереження й противозатратність (основні параметри процесу – матеріальні ресурси, матеріальні витрати, запаси й запасоемкость – повинні перебувати в рівноважному стані на суспільно необхідному рівні);

      - інтенсифікація використання матеріальних ресурсів у результаті досягнення максимально можливої глибини їх залучення у виробничий оборот, тобто повторного й багатоцільового використання головним чином відходів споживання як вторинних матеріальних ресурсів; - комплексність (передбачається, що в системі циркулюють всі необхідні для діяльності підприємства види матеріальних ресурсів, у тому числі призначені для надання інформаційних, виробничих і комерційних послуг);

      - оперативність (здатність системи швидко реагувати на вимоги ринку в цілому й індивідуальні потреби окремих підприємств-партнерів);

      - оборотність (можливість вільного переходу продукції як товару з натурально-речовинної форми у вартісну й назад);

      - сприйнятливість до науково-технічного прогресу (система повинна вишукувати, освоювати й рекламувати новітні види товарів і послуг, а також насичувати ними ринок. Те ж ставиться до використання в діяльності підприємства новітньої техніки й технологій просування товарів на ринок, переробки інформації й обслуговування підприємств-споживачів);

      - реалізація пріоритету споживача (задоволення індивідуальних і суспільних потреб (ринків) у матеріальних ресурсах і послугах на суспільно необхідному рівні при найменших витратах).

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ