Генезис, еволюція та сучасні тенденції розвитку конкурентних відносин
Зміни, що їх переживають провідні країни світу, викликають дискусії вчених щодо їх класифікації. Одна з точок зору, на наш погляд найбільш уніфікована, полягає в тому, що розвиток економіки поділяють на періоди в залежності від продуктивності (доходах на 1 працюючого). В 1960-х роках економіка трансформувалася в розвинуту індустріальну, що знайшло вираз в глибокій автоматизації та інтенсифікації виробництва. Щорічні доходи на одного працюючого склали від $ 50.000 до 100.000. Головною парадигмою став принцип „Виробляти та збувати”. У 1980-х роках посилюються інформатизація та інтелектуалізація виробництва й реалізації продукції.
Руйнуються класичні уявлення про методи ефективного управління та організаційні структури. Щорічні доходи на одного працюючого зростають до $ 200.000 – 500.000. З 1995 року розпочинається ера інформаційної економіки, яка характеризується зростаючим значенням таких ресурсів, як люди, ідеї та інформація. Серед підприємств домінують так звані мережні, або процесні організації. Новою парадигмою виробництва стає „Відчувати та реагувати” [110]. Такі структури спираються на віртуальний офіс, функції, мережу інформаційних технологій (ІТ), неформальні корпорації. При цьому бюджет такої організації може складати декілька ВВП України. Інформаційна ера передбачає домінування надефективних економічних одиниць, в яких на одного працівника припадає від $ 500.000 до 1.000.000 доходу.
Результатом такої продуктивності стає глобалізація. Фахівці попереджують: „Глобалізація, якщо і забезпечує концентрацію фінансових, технічних і почасти інтелектуальних ресурсів, то ціною безповоротних втрат, бо супроводжується стиранням місцевих особливостей, уніфікацією форм не лише економічного, а й суспільного та культурного життя, зрештою – поглинанням сильнішими слабших. Її й запровадили сильні як мотивацію для опанування життєвого простору слабших – тому сприятливою для світового розвитку вона може бути лише тоді, якщо передбачатиме можливість самозахисту слабшого…” [56, с. 36].
За прогнозами аналітиків, через 40 років у промисловості США буде задіяні тільки 5% населення, в сільському господарстві – 2%. Решта – понад 90% продуктивного населення – працюватиме в секторах інформації та сервісу [110]. Враховуючи наявні темпи глобалізації, стирання географічних кордонів в діяльності бізнесу очевидно, що подібні тенденції будуть розвиватися у світовому масштабі. Відтак, економічні одиниці, що планують залишитися у виробничому секторі економіки, незалежно від країни походження, мають бути готовими відповідати глобальному рівню економічної ефективності [155].
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
