Науково-практичні підходи до стратегічного управління конкурентоспроможністю продукції підприємства

     

      Основу системи методів, що використовуються в управлінні, складають загальнонаукова методологія, яка передбачає певні наукові підходи до вирішення проблем управління конкурентоспроможністю. Р. А. Фатхутдінов вперше і найбільш широко розглянув 20 наукових підходів до управління конкурентоспроможністю складних об’єктів, кожний з яких акцентує увагу на певних аспектах управління нею [131].

      Системний підхід – методологія дослідження об’єктів будь-якої природи як систем. Система має дві складові: первинно-зовнішнє оточення, яке включає вхід і вихід системи, зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок (погляд усередину); вторинно-внутрішня структура – сукупність взаємопов’язаних компонентів, які забезпечують вплив суб’єкта управління на об’єкт, переробку входу у вихід та досягнення цілей системи, досягнення належного рівня конкурентоспроможності (погляд зсередини).

      Логічний підхід – (від грець. logikе – науки про способи доведення і спростування) – став особливо актуальним в останні роки у зв’язку з бурхливим розвитком інформаційних технологій і, відповідно, операціоналізму, який зводить зміст понять до різного роду операцій. Основою логічного підходу до дослідження конкурентоспроможності є, звичайно, методологічні принципи діалектичної та формальної логіки.

      До базових принципів діалектичної логіки відносять: 1. Принцип об’єктивності розгляду об’єкта, який передбачає чітке розмежування матеріальних та ідеологічних відносин, об’єктивних та суб’єктивних факторів суспільного буття і суспільної свідомості, ознак матеріальних, об’єктивних факторів (відносин), суспільного буття як визначальних, первинних; а духовних, ідеологічних відносин – як вторинних.

      2. Принцип усебічного розгляду – вимога розглядати об’єкт в усіх його зв’язках і відносинах.

      3. Принцип історизму – вимога розглядати об’єкт у стадійності його розвитку, саморусі, зміні тощо.

      До основних принципів формальної логіки відносять: 1. Принцип тотожності – вимога визначеності мислення в процесі міркування; застосовуючи певний термін, ми повинні використовувати його в одному й тому ж сенсі.

      2. Принцип несуперечності вимагає, щоб мислення було послідовним; він забороняє одночасно приймати певне твердження і його спростування.

      3. Принцип виключення третього вимагає не відкидати одночасно твердження та його спростування. Уточнюючи поняття, ми можемо сказати про два твердження таке: одне з них є спростуванням іншого, але водночас одне з них обов’язково має бути істинним.

      4. Принцип достатнього обґрунтування вимагає, щоб будь-яке твердження було обґрунтованим, інакше кажучи, істинність тверджень не можна сприймати на віру. Невиконання цієї вимоги часто призводить до необґрунтованих та голослівних тверджень.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ